Рішення № 140063461, 16.09.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року Справа № 915/1734/23(915/2075/25)

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Давченко Т.М., за участі секретаря судового засідання Дюльгер І.М.,

за участі сторін:

відповідач -1 - Панасенко І.В. (в залі суду),

представник відповідача 1 - Недашківський А.В. (в режимі ВКЗ),

заявник (ліквідатор) в судове засідання не з`явився,

відповідач -2 в судове засідання не з`явився,

від відповідача -3 (представник відповідача -3) в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу № 915/1734/23(915/2075/25)

за заявою ліквідатора Приватного підприємства «Панас» арбітражного керуючого Балєва Валентина Петровича

до відповідача-1) ОСОБА_1 ;

відповідача-2) ОСОБА_2 ;

відповідача-3) Приватного підприємства «Тана»;

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на засновників або керівника боржника

у справі № 915/1734/23 про банкрутство Приватного підприємства «Панас» (код ЄДРПОУ 24056985), у якій

кредитори:

1) Головне Управління ДПС у Миколаївській області;

2) Головне Управління ПФУ в Миколаївській області;

банкрут: Приватне підприємство «Панас» (код ЄДРПОУ 24056985)

ліквідатор: арбітражний керуючий Балєв Валентин Петрович

встановив:

Господарським судом Миколаївської області розглядається справа про банкрутство Приватного підприємства «Панас» (далі ПП «Панас») (код ЄДРПОУ 24056985) в порядку ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства. Постановою від 06.08.2024 визнано ПП «Панас» банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Балєва В.П.

В межах указаної справи ліквідатором ПП «Панас» подано заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновників або керівника (вх. № 17469/25 від 08.12.2025).

В обгрунтування заяви посилається на те, що доведення до банкрутства ПП «Панас» спричинили сукупність дій та рішень ОСОБА_1 з відчуження майна боржника, які ним були вчинені у період часу з 16.09.2014 по 10.04.2017, за наслідком яких із власності ПП «Панас» вибуло нерухоме майно та частка у статутному капіталі ПП «Тана», і боржник втратив ліквідність та припинив свою діяльність з неможливістю задоволення вимог кредиторів. Після виведення активів боржника та припинення його господарської діяльності, ПП «Панас» також припинило подання фінансово податкової звітності з 2019 року до моменту ініціювання відкриття щодо нього справи про банкрутство податковим органом. Обставини відсутності у боржника майна, відсутності на рахунках боржника грошових коштів, неподання керівником ПП «Панас» фінансової та податкової звітності підприємства, порушення засновником вимог Статуту боржника щодо необхідності вжиття заходів до зменшення статутного капіталу боржника у зв`язку із зменшенням його активів, невжиття заходів щодо запобіганню банкрутству боржника та необхідності оголошення про самоліквідацію і банкрутство у зв`язку з його неплатоспроможністю, фактичне припинення ним господарської діяльності та припинення подання фінансової та податкової звітності, внаслідок чого вимоги кредиторів не були задоволені за рахунок активів боржника у процедурі його банкрутства. Вважає, що вказані обставини свідчать про обґрунтованість застосування до керівника (засновника) боржника субсидіарної відповідальності у зв`язку з його діями та прийнятими рішеннями та бездіяльністю в органі управління боржником (зборах засновників), що мало наслідком стійку неплатоспроможність боржника та відсутність у нього будь-яких активів на час проведення ліквідаційної процедури для задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 15.12.2025 у справі № 915/1734/23(915/2075/25) зазначену заяву прийнято судом до розгляду, відкрито провадження у справі, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи, підготовче засідання призначено на 26.01.2026 та ін.

Ухвалою від 26.01.2026, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження та за заявою відповідача-3 відкладено підготовче засідання на 23.02.2026.

Ухвалою від 23.02.2026, занесеною до протоколу судового засідання, за заявою відповідача-1 відкладено підготовче засідання на 24.03.2026.

Ухвалою від 24.03.2026, занесеною до протоколу судового засідання, за заявою відповідача-1 відкладено підготовче засідання на 21.04.2026.

21.04.2026 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності, у якому міститься клопотання про поновлення строку на подання відзиву.

У відзиві відповідач-1 не погодився з висновками ліквідатора боржника та вважав, що підстави для покладення субсидіарної відповідальності відсутні з огляду на наступне.

Зазначає, що комплекс нежитлових будівель загальною площею 9769,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 у господарській діяльності ПП «Панас» станом на 2014 рік вже тривалий час не використовувався, з господарською діяльністю ПП «Панас» пов?язаний не був, прибутку не приносив, доказів протилежного ліквідатором не надано. Наявність у боржника нерухомого майна - комплексу нежитлових будівель загальною площею 9769,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 зумовлювала виключно витрати на утримання цього майна, а тому це нерухоме майно було збитковим активом, який негативно впливав на платоспроможність боржника. Рішення про внесення нерухомого майна до статутного капіталу ПП «Тана» , а потім про відступлення частки боржника у статутному капіталі ПП «Тана» було зумовлено необхідністю залучення боржником коштів. Після прийняття 16.09.2014 засновником боржника ОСОБА_1 рішення ввійти до складу засновників приватного підприємства «Тана» та передати до статутного капіталу ПП «Тана» нерухоме майно для формування частки у статутному капіталі, а саме комплексу нежитлових будівель загальною площею 9769,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 та передачі цього майна до статутного капіталу ПП «Тана» боржник продовжив свою господарську діяльність, а не припинив її, як про те стверджує ліквідатор. Твердження про продовження боржником господарської діяльності після передачі нерухомого майна до статутного капіталу ПП «Тана» зокрема, але не виключно, можуть підтверджуються: договором комісії від 14.10.2014 укладеним між боржником та Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «УКРСПЕЦЕКСПОРТ»; договором комісії від 15.05.2014 укладеним між боржником та Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «УКРСПЕЦЕКСПОРТ», а також звітами, актами та листуванням та додатковими угодами до цього договору.

Звертає увагу суду на те, що враховуючи те, що з часу подій, на які посилається ліквідатор, минуло більше 10 років, у ОСОБА_1 не збереглося більшого об?єму документів, що підтверджують фінансово-господарську діяльність боржника після передачі нерухомого майна боржника до статутного капіталу ПП «Тана», але зазначає, що ліквідатором взагалі не надано жодного доказу того, що така діяльність була припинена.

Зважаючи на наведене, вважає необґрунтованим висновок ліквідатора боржника про те, що після передачі до статутного капіталу ПП «Тана» нерухомого майна та виведення боржника зі складу учасників ПП «Тана» боржник повністю втратив ліквідність та припинив свою діяльність, та вважає необґрунтованим висновок ліквідатора боржника про те, що саме внаслідок дій засновника підприємства - ОСОБА_1 ПП «Панас» позбавилось можливості вести свою господарську діяльність та спроможності розрахуватись з боргами підприємств. Вважає такі висновки ліквідатора такими, що базуються на припущенням та не підтверджені жодними доказами.

За твердженнями відповідача-1, жодного наміру щодо доведення боржника до банкрутства або погіршення його платоспроможності у ОСОБА_1 не було.

Крім того вказує, що матеріали справи не містять детального аналізу фінансового стану боржника та, як вбачається із заяви ліквідатора, такий аналіз ним не проводився.

Вважає, що ліквідатором не доведено обставин, що свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу господарського правопорушення передбаченого ч.2 ст. 61 КУзПБ та твердження ліквідатора про наявність підстав для притягнення до субсидіарної відповідальності базуються на одному лише вибутті за 8 років до порушення провадження у справі про банкрутство з власності боржника нерухомого майна.

Щодо строку на подання відзиву, вказує, що він не зміг подати відзив у встановлений судом строк з поважних причин, що зумовлено наступними обставинами.

Вказує, що він ознайомився з заявою ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності лише в кінці січня 2026 року. Вимоги заяви ліквідатора ґрунтуються на подіях та господарських операціях, що відбулися понад 10 років тому. Враховуючи значний проміжок часу, більшість первинної документації було втрачено або її місце знаходження не відоме або вона потребує детального відновлення та ідентифікації. Пошук документів та формування доказової бази вимагають значно більшого часу, ніж стандартний 15-денний строк, оскільки відповідач намагався пересвідчитися у повноті інформації для надання суду достовірних заперечень та більшої кількості доказів. Також зазначає, що стан його здоров`я значно погіршився. Вказані обставини вважає такими, що об?єктивно перешкоджали вчиненню необхідних процесуальних дій, проведенню зустрічей та пошуку документів.

З метою надання часу для ознайомлення іншим учасникам справи з відзивом, ухвалою суду від 21.04.2026, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 26.05.2026.

08.05.2026 до суду від ліквідатора надійшла відповідь на відзив.

У відповіді на відзив вказує, що доведення до банкрутства ПП «Панас» спричинили сукупність дій та рішень ОСОБА_1 з відчуження майна боржника, які ним були вчинені у період часу з 16.09.2014 року по 10.04.2017 року, за наслідком яких із власності ПП «Панас» вибуло нерухоме майно та частка у статутному капіталі ПП «Тана», і боржник втратив ліквідність та припинив свою діяльність з неможливістю задоволення вимог кредиторів.

Зазначає, що після виведення активів боржника та припинення його господарської діяльності, ПП «Панас» також припинило подання фінансово-податкової звітності з 2019 року до моменту ініціювання відкриття щодо нього справи про банкрутство податковим органом.

Також вказує, що листом ГУ ДПС у Миколаївській області № 20277/6/14-29-04-02-05 від 04.09.2024 року підтверджується неподання боржником податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, що свідчить про відсутність працюючих у боржника працівників.

Вказане в сукупності підтверджує припинення ПП «Панас» господарської діяльності після виведення в період з 16.09.2014 по 10.04.2017 активів боржника.

Вважає, що додані до відзиву ОСОБА_1 документи, а саме договір комісії від 14.10.2014 та договір комісії від 15.05.2014 та додаткові угоди до цього договору, а також звіти, акти та листування підтверджують здійснення ПП «Панас» господарської діяльності у 2014-2015 роках та не спростовують обставин припинення ПП «Панас» діяльності після виведення в період з 16.09.2014 року по 10.04.2017 року активів боржника з неможливістю задоволення вимог кредиторів. Крім того, обставини відсутності у боржника майна, відсутності на рахунках боржника грошових коштів, неподання керівником ПП «Панас» фінансової та податкової звітності підприємства, порушення засновником вимог Статуту боржника щодо необхідності вжиття заходів до зменшення статутного капіталу боржника у зв`язку із зменшенням його активів, невжиття заходів щодо запобіганню банкрутству боржника та необхідності оголошення про самоліквідацію і банкрутство у зв`язку з його неплатоспроможністю, фактичне припинення ним господарської діяльності та припинення подання фінансової та податкової звітності, внаслідок чого вимоги кредиторів не були задоволені за рахунок активів боржника у процедурі його банкрутства.

За твердженнями ліквідатора, вказані обставини свідчать про обґрунтованість застосування до керівника (засновника) боржника субсидіарної відповідальності у зв`язку з його діями та прийнятими рішеннями та бездіяльністю в органі управління боржником (зборах засновників), що мало наслідком стійку неплатоспроможність боржника та відсутність у нього будь-яких активів на час проведення ліквідаційної процедури для задоволення вимог кредиторів (подібні висновки викладені Постанові Верховного Суду від 05.02.2019 року у справі № 923/1432/15).

22.05.2026 до суду від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У запереченнях вказує, що подані до суду договори комісії та додатки до них за 2014-2015 роки підтверджують, що після передачі нерухомості підприємство продовжувало функціонувати. Також вважає, що ліквідатором не доведено, що передане до статутного капіталу ПП «Тана» нерухоме майно використовувалось у господарській діяльності ПП «Панас» або що така передача відбулась неправомірно, за заниженими цінами, що завдало збитків ПП «Панас». Нерухоме майно, що було передано до статутного капіталу ПП «Тана» не було єдиним активом ПП «Панас».

Вказує, що відсутність звітності за 2020-2023 роки не звільняє ліквідатора від обов`язку використовувати інші джерела (банківські виписки, відомості з реєстрів, первинну документацію) для встановлення реальних причин банкрутства, а не обмежуватися припущеннями щодо подій 2014 року. Неподання звітності саме по собі не може бути причиною неплатоспроможності (шкоди кредиторам). Ліквідатор, зазначаючи про неподання боржником податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2019 рік та до моменту ініціювання відкриття щодо ПП «Панас» справи про банкрутство податковим органом, не зазначає, яким чином неподання вказаної звітності за 2019 рік може свідчити про припинення ПП «Панас» господарської діяльності після внесення нерухомого майна до статутного капіталу ПП «Тана» у 2014 році.

Вважає, що ліквідатор не навів жодного доказу, що засновник діяв з прямим умислом на завдання шкоди.

Крім того, посилається на обставини спричинені пандемією Ковід, а згодом і повномасштабним вторгненням та воєнними діями РФ, які зумовили остаточне припинення та неможливість відновлення господарської діяльності ПП «Панас».

Для надання позивачу часу на ознайомлення із запереченнями на відповідь на відзив ухвалою суду від 26.05.2026, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 22 червня 2026.

27.05.2026 до суду відповідачем -1 скеровано заяву про долучення документів.

Ухвалою суду від 22.06.2026, з урахуванням ухвали від 25.06.2026, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.07.2026.

06.07.2026 до суду від ліквідатора надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій вказує, що наразі сума непогашеної кредиторської заборгованості ПП «Панас» збільшилася та складає 5244293,11 грн, яку просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку.

20.07.2026 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

21.07.2026 до суду від заявника (ліквідатора) надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи за наявними в матеріалах справи документами.

Ухвалою суду від 21.07.2026, занесеною до протоколу судового засідання, повідомлено учасників справи про відкладення судового засідання у справі на 15.09.2026.

В судове засідання 15.09.2026 заявник (ліквідатор), відповідач-2 та представник відповідача-3 не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися вчасно.

Ухвалу суду від 21.07.2026 відповідачем -3 отримано 21.07.2026.

Ухвала суду від 21.07.2026, як і всі інші ухвали, направлялася до електронних кабінетів ліквідатора Приватного підприємства «Панас» - арбітражного керуючого Балєва В.П., представника відповідача-1 - Панасенка І.В. та кредиторів, відповідачам-2, 3 засобами поштового зв`язку.

Лист з рекомендованим повідомленням, яким ухвалу суду від 21.07.2026 направлено відповідачу -2, повернуто суду без вручення «адресат відсутній».

Згідно з пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання адресатом кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

З огляду на наведене, судом вжито необхідних заходів щодо належного повідомлення відповідача-2 про час та місце розгляду справи (Аналогічна правова позиція викладена ВС в постанові від 25.06.2018р. у справі №904/9904/17).

Судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідачів, суд вважає, що відповідачі є належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без їх участі.

На думку суду, процесуальна поведінка відповідачів при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Разом з тим, з урахуванням положень ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).

В судове засідання 15.09.2026 з`явилися відповідач-1 та його представник.

У судовому засіданні 15.09.2026 відповідач-1, представник відповідача-1 заперечили проти позовних вимог в повному обсязі та просили відмовити у задоволенні заяви.

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги, у судовому засіданні 15.09.2026 суд оголосив перерву та повідомив, що оголошення скороченого рішення відбудеться 16.09.2026.

У судовому засіданні 16.09.2026 суд повідомив про винесення та підписання вступної та резолютивної частини рішення без його проголошення.

Вислухавши пояснення учасників справи, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, КУзПБ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 ст. 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Основним завданням провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

Одним з юридичних механізмів досягнення гарантій захисту прав кредиторів та унеможливлення застосовування процедури банкрутства як інструменту виключно списання боргів є, зокрема, застосування доктрини "пронизування корпоративної вуалі", згідно з якою суд може покласти відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи на органи управління юридичної особи.

Загальні умови та підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені ГК України, який втратив чинність 28.08.2025, ЦК України та КУзПБ.

28.02.2025 набрав чинності, а 28.08.2025 введено в дію Закон України ",Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб". Згідно зі ст. 17 зазначеного закону з 28.08.2025 втратив чинність ГК України. Однак, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин ГК України був чинним, його норми підлягають застосуванню при вирішенні даного спору.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Частиною 3 цієї статті ГК України унормовано, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Згідно абз. 1 ч. 2 ст. 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, а після змін, внесених Законом України від 20.03.2023 № 2971-IX, також кредитор, має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається як різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

В приписах статті 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість відповідних осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності, має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини, та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

Якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника як таких, що вчинені на шкоду інтересам боржника та його кредиторів.

Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясування наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності повинен дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

Разом з цим, враховуючи за правилами ч. 4 ст. 236 ГПК України висновки, зроблені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20(906/1113/21), суд зазначає, що:

- у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із ч. 1 ст. 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії/бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру;

- елементами складу правопорушення як умови для застосування субсидіарної відповідальності є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення;

- щодо об`єкта правопорушення, то ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами ч. 2 ст. 61 КУзПБ;

- суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у т.ч. керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника;

- об`єктивну сторону правопорушення становлять дії/бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства;

- щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вина суб`єкта правопорушення);

- щодо змісту правопорушення він не обмежується вичерпним переліком дій/бездіяльності суб`єктів правопорушення, а їх характер саме як протиправний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками. Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо.

Отже, зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії/бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам. Вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.

Також потрібно зауважити, що однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами ст.64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності. Право подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше, ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 61 КУзПБ, суд оцінює істотність впливу дій (бездіяльності) третіх осіб на становище боржника, перевіряючи наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) цих осіб та фактичною неплатоспроможністю боржника (доведенням його до банкрутства).

Визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення з урахуванням положень ст.ст. 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів), обов`язок чого покладається на заявника.

Разом з цим, відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), та, відповідно, позбавляє суд підстав визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб`єктів.

Субсидіарна відповідальність може бути покладена лише за умови наявності умисних дій, спрямованих на доведення юридичної особи-боржника до неплатоспроможності, та за відсутності доказів іншої об`єктивної причини, яка могла б призвести до цього фінансового стану.

При цьому встановлення підстав для покладення субсидіарної відповідальності належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів.

Щодо формування у ПП «Панас» кредиторської заборгованості суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Головне управління ДПС у Миколаївській області 14.11.2023 звернулось до Господарського суду Миколаївської області із заявою від 14.11.2023 про порушення провадження у справі про банкрутство ПП «Панас». Заява ініціюючого кредитора обґрунтована тим, що в результаті неналежного виконання покладених законом на платника податків обов`язків, у ПП «Панас» наявна непогашена податкова заборгованість/недоїмка у сумі 2 766 377,40 грн, з яких податкова заборгованість в сумі 2 764 579,88 грн та заборгованість з ЄСВ в сумі 1 797,52 грн.

Згідно матеріалів справи про банкрутство зазначена заборгованість виникла починаючи з травня 2014 року.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2023 у справі № 915/1734/23, прийнято до розгляду заяву Головного управління ДПС у Миколаївській області про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства «Панас» (код ЄДРПОУ 24056985).

Ухвалою від 19.12.2023 судом відкрито провадження у справі № 915/1734/23 про банкрутство ПП «Панас», визнано грошові вимоги Головне Управління ДПС у Миколаївській області (далі ДПС) до боржника у розмірі 2 766 377,40 грн, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Балєва В.П. та ін.

Відповідно до ухвали суду від 19.12.2023 підставами для існування та виникнення заборгованості є, зокрема рішення Миколаївського окружного адміністративного суду по справі №814/2394/15, яким стягнуто з ПП «Панас» податковий борг у сумі 366 827,96 грн (ПДВ), постанова Миколаївського окружного адміністративного суду по справі №814/1065/17 з ПП «Панас», якою стягнуто податковий борг у сумі 1464428,96 грн (1126330,18 грн - ПДВ та 338098,78 грн податок на прибуток), рішення Миколаївського окружного адміністративного суду по справі №400/1060/22 про стягнення з ПП «Панас», яким стягнуто податковий борг у сумі 849 847,91 грн. (819346,06 грн . ПДВ, 30141,85 грн податок на прибуток).

Повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство оприлюднено на офіційному сайті «Судова влада» 21.12.2023, номер публікації 72128.

Ухвалою суду від 28.05.2024, винесеною судом результатами попереднього засідання та відповідно до ст. 64 Кодекс України з процедур зобов`язано розпорядника майна внести до реєстру вимог кредиторів ПП «Панас» відомості про кредиторів, розмір їх вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги. Суд ухвалив, що до реєстру вимог кредиторів ПП «Панас» підлягають включенню визнані судом вимоги:

- грошові вимоги Головного Управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 44104027) у загальному розмірі 2 853 517,4 грн, з яких: 87 140,00 грн судові витрати (перша черга), 1 797,52 грн заборгованість по ЄСВ (друга черга), 1 816 564,74 грн податковий борг (третя черга), 948 015,14 грн штрафні санкції та пеня (шоста черга);

- грошові вимоги Головного Управління ПФУ в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) у загальному розмірі 18 719,59 грн, з яких 4 844,80 грн - судові витрати (перша черга), 13 874,79 грн заборгованість по фінансових санкціях (шоста черга).

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 06.08.2024 у справі № 915/1734/23, зокрема визнано боржника - Приватне підприємство «Панас» (код ЄДРПОУ 24056985; 54001, м. Миколаїв, вул. Декабристів,1/1) банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру відносно Приватного підприємства «Панас» (код ЄДРПОУ 24056985); ліквідатором банкрута - Приватного підприємства «Панас» (код ЄДРПОУ 24056985) призначено арбітражного керуючого Балєва Валентина Петровича (свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого № 791 від 18.04.2013).

08.08.2024 на офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднено повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

03.03.2025 до Господарського суду Миколаївської області (за вх. № 3160/25 від 03.03.2025) надійшла заява Головного управління ДПС у Миколаївській області про грошові вимоги до боржника, у якій заявник просить визнати грошові вимоги до боржника у загальному розмірі 2351803,39 грн., з яких: шоста черга (штрафи, пеня) 2346958,59 грн та перша черга (судовий збір) 4844,80 грн.

Ухвалою суду від 02.04.2025 визнано грошові вимоги Головного Управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 44104027) до Приватного підприємства «Панас» (код ЄДРПОУ 24056985) у сумі 2 346 958,59 грн та 4 844,80 грн судових витрат із задоволенням у такій черговості: 1 черга: 4844,80 грн (судові витрати); 6 черга: 2 346 958,59 грн (пеня).

Ліквідатором визнані судом вимоги кредитора включені до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2026 по справі № 915/1734/23 визнано грошові вимоги АТ «Миколаївобленерго» до ПП «Панас» у сумі 14 927,93 грн та 5 324,80 грн судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до банкрута, разом 20 252,73 грн.

Як вбачається з заяви ліквідатора, станом на 08.12.2025 року (дата подання заяви) сума непогашеної кредиторської заборгованості банкрута складала 5 224 040,38 грн (розмір позовних вимог за заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПП «Панас» на його засновників та керівника у зв`язку з доведенням його до банкрутства).

В процесі розгляду справи ліквідатором збільшено позовні вимоги та подано до суду відповідну заяву (до початку розгляду по суті), зазначаючи, що наразі сума непогашеної кредиторської заборгованості ПП «Панас» збільшилась та складає 5 244 293,11 грн (5 224 040,38 + 20 252,73).

Вказану заяву судом було приєднано до матеріалів справи та прийнято до розгляду.

Розмір субсидіарної відповідальності, яку визначає ліквідатор та просить покласти на ОСОБА_1 , ПП «Тана» та ОСОБА_2 за зобов`язаннями ПП «Панас» у зв`язку з доведенням його до банкрутства, складає 5 224 293,11 грн.

За матеріалами справи № 915/1734/23 під час проведення ліквідаційної процедури грошові вимоги кредиторів, які включені до реєстру вимог кредиторів, не погашалися з причин відсутності у банкрута будь-яких активів, за рахунок яких можливо було б погасити вимоги кредиторів.

Суд зазначає, що завданням ліквідатора у ліквідаційній процедурі є не проста констатація факту відсутності майна, а дієвий і належний пошук майна банкрута. Отже, під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати заходи спрямовані на пошук, виявлення і повернення майна, яке перебуває у третіх осіб, незалежно від того, що боржник (керівник боржника) підтверджує чи спростовує (документально або усно) їх відсутність або наявність.

Тобто, ліквідатор в ліквідаційній процедурі має здійснювати обґрунтовані і логічні дії, а також робити запити до відповідних органів, з врахуванням минулої діяльності банкрута. При цьому, кількість запитів не є критерієм якості роботи ліквідатора. Таким критерієм є наповнення ліквідаційної маси (постанови Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №903/975/14, від 18.10.2022 у справі №903/393/21, від 19.10.2022 у справі №927/50/20).

Суд зауважує, що заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана виключно тоді, коли за результатами проведення ліквідаційної процедури боржника буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство, що вказуватиме на порушення тих прав, які підлягають захисту через правовий інститут субсидіарної відповідальності, що встановлення недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство є тією обставиною, з якою закон пов`язує початок перебігу позовної давності за вимогами про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Отже, ліквідатор зобов`язаний здійснити всі необхідні дії для встановлення наявності майна боржника, повернення активів з власності третіх осіб або зі зберігання, а також реалізувати майно, щоб визначити суму різниці між вимогами кредиторів та ліквідаційною масою.

Згідно інформації, що міститься в матеріалах справи № 915/1734/23, на виконання ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства та з метою отримання бухгалтерської та іншої документації, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банкрута, ліквідатором направлено на юридичну адресу та адресу керівника та засновника листи щодо забезпечення передачі ліквідатору бухгалтерської та іншої документації, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей ПП «Панас». Листи ліквідатора залишені без відповіді та задоволення.

Також ліквідатором проведено обстеження ПП «Панас» за його юридичною адресою, за результатами якої встановлено відсутність органу управління та будь-яких працівників, відсутність майна, яке можливо включити до ліквідаційної маси, відсутність правоустановчих документів та документів, які підлягають довгостроковому зберіганню, відсутність фінансово-господарських документів та документів на підтвердження наявності дебіторської заборгованості.

Відповідно до ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення зокрема, але не виключно, проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута.

Так, ліквідатором проведено інвентаризацію майна та розрахунків ПП «Панас», за результатами якої будь-яких активів не виявлено.

З метою пошуку майнових активів, які належать банкруту на праві власності або повного господарського відання ліквідатором було направлено запити до реєструючих (контролюючих) органів, а також отримано інформацію з державних реєстрів.

Як вбачається з матеріалів справи № 915/1734/23, із отриманих від реєструючих та контролюючих органів відповідей, а також інформаційних довідок та витягів ліквідатором встановлено відсутність у банкрута на праві власності чи повного господарського відання будь-яких майнових активів, що підтверджується відповідними листами реєструючих органів, витягами та інформаційними довідками. Зокрема, про відсутність у ПП «Панас» майна свідчать:

- листи Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 33-14- 0.3-3857/2-24 від 28.08.2024, Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 32-8-0.21-3264/2-24 від 30.08.2024, Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області № 33-7-0.2-4200/2-24 від 30.08.2024, Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області № 33-21-0.10-2576/2-24 від 30.08.2024, Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 33-25-0.221-4957/2-24 від 02.09.2024, Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області № 33-11-0.2-3476/2-24 від 02.09.2024, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області № 21-19- 0.61-3663/2-24 від 02.09.2024, Головного управління Держгеокадастру в Івано- Франківській області № 33-9-0.221-4579/0/2-24 від 02.09.2024, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області № 33-6-0.221-3422/2-24 від 02.09.2024, Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 33-5-0.222-2826/2-24 від 02.09.2024, Головного управління Держгеокадастру у Сумській області № 33-18-0.222- 2947/2-24 від 02.09.2024, Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області № 33-24-0.21-2846/2-24 від 03.09.2024, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 33-16-0.221-4149/2-24 від 02.09.2024, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 33-15-0.82-5330/2-24 від 02.09.2024, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області № 8-3-0.2210-3597/2-24 від 03.09.2024, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 33-23-0.2-6000/2-24 від 04.09.2024, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 33-20-9.5- 5855/0/19-24 від 04.09.2024, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 33-4-0.222-4916/2-24 від 05.09.2024, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області № 33-13-0.2-4569/2-24 від 11.09.2024, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 0-2-0.2-918/2-24 від 03.09.2024, відповідно до яких за ПП «Панас» реєстрація права власності та користування на земельні ділянки не виявлена;

- лист Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № Ц/1/27660-24 від 04.09.2024, відповідно до якого за ПП «Панас» великотоннажні та інші технологічні транспортні засоби, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, об`єкти нафтогазового комплексу не обліковуються;

- лист Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № ПД/1/7640-24 від 02.09.2024, відповідно до якого інформація щодо реєстрації великотоннажних та інші технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування за банкрутом відсутня;

- лист Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № ЗХ/1/13854-24 від 06.09.2024, відповідно до якого за ПП «Панас» не зареєстровано рухомого майна, яке підлягає реєстрації або взяттю на облік відповідно до наданих повноважень;

- лист Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № ПС/1/16219-24 від 11.09.2024, відповідно до якого за ПП «Панас» великотоннажні та інші технологічні транспортні засоби, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування не зареєстровані;

- лист Південно-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № ПЗ/1/5477-24 від 05.09.2024, відповідно до якого за ПП «Панас» великотоннажні та інші технологічні транспортні засоби, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування не реєструвалися;

- лист Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № ПНС/2/13135-24 від 10.09.2024, відповідно до якого за ПП «Панас» великотоннажні та інші технологічні транспортні засоби, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування не реєструвалися;

- лист Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № ЦЗ/3.1/7875-24 від 05.09.2024, відповідно до якого за ПП «Панас» великотоннажні та інші технологічні транспортні засоби, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування не реєструвалися;

- лист Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 29-15/17840 від 28.08.2024, відповідно до якого трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні і меліоративні машини, «г 4 сільськогосподарська техніка та інші механізми за ПП «Панас» не зареєстровані та на обліку раніше не перебували;

- згідно листів Головного сервісного центру МВС № 31/26295-25297-2024 від 29.08.2024 р. та Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях № 31/30/09-5439-2024 від 02.09.2024, за боржником зареєстровано 2 транспортні засоби. Згідно акту опису майна № 01/09/14-03-23-034 від 30.09.2015 зареєстровані за ПП «Панас» транспортні засоби були описані у податкову заставу та реалізовані з аукціону, що підтверджується протоколами про хід торгів на цільовому аукціоні та угодами купівлі продажу від 25.08.2020;

- лист Державної інспекції архітектури та містобудування України (ДІАМ) № 4598/03/18-24 від 05.09.2024, відповідно до якого в Реєстрі будівельної діяльності інформації та документів, що дають ПП «Панас» право на виконання підготовчих та будівельних робіт, та документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, змін до них, їх скасування чи анулювання, не виявлено;

- лист Філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» АТ «Укрзалізниця» № ГЮЦ-50/1374 від 30.08.2024, відповідно до якого ПП «Панас» власником вагонів та локомотивів не значиться;

- лист ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» № 1500/8-11 від 02.09.2024, відповідно до якого відсутня інформація про наявність у ПП «Панас» тварин;

- лист Управління надання адміністративних послуг у сферах морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України № 12848/06-1/15-24 від 03.09.2024, відповідно до якого відсутні відомості щодо зареєстрованих суден, власником або судновласником яких є ПП «Панас»;

- лист Державного космічного агентства України № 5150-3.3 від 29.08.2024, відповідно до якого у ГІП «Панас» немає зареєстрованих унікальних об`єктів космічної діяльності;

- лист Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 10/04/15921 від 29.08.2024, відповідно до якого ПП «Панас» серед власників пакетів голосуючих акцій (5 відсотків і більше) акціонерних товариств відсутнє;

- лист Державної митної служби України № 19/19-02-04/14/4027 від 02.09.2024, згідно якого за даними Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів ПП «Панас» не перебувало на централізованому обліку в Держмитслужбі в реєстрі осіб, які під час провадження своєї діяльності є учасниками відносин, що регулюються законодавством України з питань митної справи. Дані щодо митного оформлення товарів не знайдено;

- лист Управління забезпечення реалізації повноважень у Миколаївській області РВ Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях № 02/918 від 28.08.2024, відповідно до якого у Регіональному відділенні відсутні відомості щодо перебування об`єктів державної власності на балансі ПП «Панас»;

- лист ДП «Український державний центр радіочастот» № 80/09.4.2/8949/24 від 28.08.2024, відповідно до якого ПП «Панас» дозволи на експлуатацію радіоелектронних засобів та випромінювальних пристрої не видавались, присвоєння радіочастот не здійснювалися;

- інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 391031334 від 15.08.2024, відповідно до якої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про нерухоме майно та земельні ділянки власником яких являється ПП «Панас» відсутні; в Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості про нерухоме майно власником якого являється банкрут відсутні; в Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна нерухоме майно, що є предметом забезпечення у банкрута відсутнє;

- витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 15.08.2024, відповідно до якого майно, що являється предметом забезпечення у боржника відсутнє;

- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.08.2024, відповідно до якого банкрут не являється засновником інших суб`єктів господарювання;

- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.08.2024, відповідно до якого банкрут не немає відокремлених підрозділів.

Також за матеріалами справи № 915/1734/23 ліквідатором встановлено наступне.

За даними Автоматизованої системи виконавчого провадження виконавчі провадження, де ПП «Панас» являється стягувачем, на виконанні не перебувають.

Відповідно до даних розміщених на офіційному веб-сайті Державіаслужби України https://avia.gov.ua/State-Civil-Aircraft-Register-of-Ukraine/, ліквідатором за критерієм пошуку ПП «Панас», даних про реєстрацію повітряних суден за банкрутом не знайдено.

Окрім цього, в результаті пошуку відомостей в онлайн реєстрах розміщених на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" (Укрпатент) ліквідатором було встановлено відсутність у банкрута об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема патентів, винаходів, корисних моделей, промислових зразків, знаків для товарів і послуг, торгівельних марок, топографій інтегральних мікросхем та зазначення походження товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор зобов`язаний використовувати лише один (ліквідаційний) рахунок боржника в банківській установі. Залишки коштів на інших рахунках перераховуються на ліквідаційний рахунок боржника.

Згідно інформації Головного управління ДПС у Миколаївській області (лист № 20016/6/14-29-12-01-03 від 29.08.2024) у ПП «Панас» рахуються відкритими розрахункові рахунки в AT «Райффайзен Банк» та AT «ІДЕЯ БАНК», а також в Казначействі України обліковується відкритим рахунок у системі електронного адміністрування податку.

На виконання своїх повноважень ліквідатором було направлено на адреси банківських установ запити від 16.09.2024 з проханням повідомити про наявність залишків на рахунках банкрута. Залишки коштів на рахунках в банківських установах відсутні, що підтверджують листи AT «Райффайзен Банк» та AT «ІДЕЯ БАНК».

За приписами п. 126 Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 № 162, для закриття рахунків ліквідатор подає до Банку заяву про закриття рахунку, підписану ліквідатором та копію Постанови Господарського суду про ліквідацію юридичної особи. З метою закриття рахунків банкрута ліквідатором було направлено до банківських установ заяви про закриття рахунків банкрута та необхідні для закриття рахунків документи.

Щодо факту виведення основних засобів ПП «Панас» з під контролю підприємства на користь третіх осіб, суд зазначає наступне.

Як вбачається із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: Приватне підприємство «Панас» (ПП «Панас») зареєстровано як юридичну особу 07.02.1997, ідентифікаційний номер 24056985, юридична адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 1/1. Основний вид діяльності підприємства: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля. Засновником та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ПП «Панас» є громадянин України ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса засновника: АДРЕСА_2 (розмір внеску до статутного фонду: 7 700 000,00 грн. Частка (%): 100,00%).

Як встановлено та вбачається із матеріалів справи, 19.01.2001 ПП «Панас» набуло у власність нерухоме майно комплекс нежитлових будівель загальною площею 9769,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 19.01.2001, укладеному між Закритим акціонерним товариством Первомайський пивзавод», в особі директора ОСОБА_1 та ПП «Панас», в особі ОСОБА_3 .

16.09.2014 засновник ПП «Панас» ОСОБА_1 прийняв рішення, яке оформлене рішенням засновника № 6 ПП «Панас» від 16.09.2014, ввійти до складу засновників приватного підприємства «Тана» (ПП «Тана») та передати до Статутного капіталу ПП «Тана» нерухоме майно вартістю 2 450 000,00 грн для формування своєї частки, а саме комплекс нежитлових будівель загальною площею 9769,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

16.09.2014 рішенням № 2 зборів засновників ПП «Тана», на яких були присутні запрошеними ОСОБА_1 , в якості директора ПП «Панас» та ОСОБА_4 , прийнято, зокрема наступні рішення:

1. Прийняти до складу засновників ПП «Тана» юридичну особу ПП «Панас» та фізичну особу ОСОБА_4 .

2. Вивести ОСОБА_5 із складу засновників ПП «Тана» відповідно до її заяви.

3. Створити Статутний капітал ПП «Тана» в розмірі 5000000,00 грн. Частки в Статутному капіталі розподілити наступним чином: ПП «Панас» розмір капіталу 2 450 000,00 49% та ОСОБА_4 розмір капіталу 2 550 000,00 51%.

19.09.2014 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідні зміни до установчих документів ПП «Тана», код ЄДРПОУ 19292761.

Отже, внаслідок вищевказаних дій та рішень ОСОБА_1 відбулася конвертація майна ПП «Панас» у частку в статутному капіталі ПП «Тана», тобто, частка ПП «Панас» у статутному капіталі ПП «Тана» стала активом для учасника товариства ПП «Панас», оскільки вона може використовуватись для отримання доходу або бути відчужена.

Відповідно до передавального Акту від 25.09.2014 та Акту прийому-передачі майна від 25.09.2014 ПП «Панас» передало ПП «Тана» нерухоме майно загальною площею 9769,5 кв.м. в АДРЕСА_1 , в якості внеску до статутного капіталу ПП «Тана».

Як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, право власності на нерухоме майно загальною площею 9769,5 кв.м. в АДРЕСА_1 зареєстровано за ПП «Тана» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 673735748104, номер відомостей про речове право: 10300023, тип речового права: право власності, дата, час державної реєстрації: 09.06.2015).

16.06.2015 рішенням № 3 зборів засновників ПП «Тана», на яких був присутнім одноособово ОСОБА_1 , в якості директора ПП «Панас» та в якості представника ОСОБА_4 , на підставі довіреності від 28.04.2015, вирішено перерозподілити частки у статутному капіталі ПП «Тана» та затвердити та зареєструвати нову редакцію статуту з новим розподілом часток, а саме: ПП «Панас» розмір капіталу 1 200 000,00 грн 24% та ОСОБА_4 розмір капіталу 3 800 000,00 грн 76 %.

17.06.2015 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідні зміни до установчих документів ПП «Тана», код ЄДРПОУ 19292761.

Вказане свідчить, що внаслідок цих дій ОСОБА_1 та прийнятих рішень, частка ПП «Панас» у статутному капіталі ПП «Тана» зменшилася вдвічі, а саме з 2 450 000,00 грн. 49% до 1 200 000,00 грн. 24%.

Надалі, 10.04.2017 ОСОБА_1 , як засновником ПП «Панас», прийнято рішення про вихід із складу учасників ПП «Тана» та відступити частку ПП «Панас» в Статутному капіталі ПП «Тана» на користь фізичних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_1

10.04.2017 рішенням № 4 зборів засновників ПП «Тана», на яких був присутнім одноособово ОСОБА_1 , в якості директора ПП «Панас» та в якості представника ОСОБА_4 на підставі довіреності від 28.04.2015, вирішено:

1. Ввести до складу учасників ПП «Тана» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та надати дозвіл на відступлення частки учасником ПП «Панас» в повному розмірі новим учасникам (засновникам) ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

2. Затвердити перерозподіл часток у статутному капіталі ПП «Тана», а саме: ОСОБА_1 розмір капіталу 700 000,00 грн. 14%, ОСОБА_4 розмір капіталу 3 800 000,00 грн 76 %, ОСОБА_2 розмір капіталу 500 000,00 грн 10 %.

3. Змінити адресу місцезнаходження підприємства на таку: 54030, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 45.

4. Затвердити та зареєструвати нову редакцію статуту.

12.04.2017 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідні зміни до установчих документів ПП «Тана», код ЄДРПОУ 19292761.

Внаслідок вищевказаної дії та рішень ОСОБА_1 , ПП «Панас» повністю виведено зі складу учасників ПП «Тана».

Вказані обставини свідчать, що після передачі до статутного капіталу ПП «Тана» нерухомого майна вартістю 2 450 000,00 грн для формування своєї частки, а саме комплексу нежитлових будівель загальною площею 9769,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , та виведення ПП «Панас» зі складу учасників ПП «Тана», боржник повністю втратив ліквідність та припинив свою діяльність. Даними обставинами підтверджується, що відразу після виникнення у ПП «Панас» обов`язку щодо сплати податкового боргу та ЄСВ за послідовної участі наведених вище осіб було вжито заходів щодо передачі єдиного належного боржнику нерухомого майна до статутного фонду іншої юридичної особи (ПП «Тана»), створеної за участі цих же осіб, без повернення внеску у натуральній формі та відсутністю дій по поверненню вартості внеску в грошовій формі, що є безумовним свідченням використання юридичної особи як інструменту уникнення виконання зобов`язань перед кредиторами. Отже, засновник підприємства ОСОБА_1 внаслідок прийняття вищевказаних рішень позбавив ПП «Панас» можливості вести свою господарську діяльність та спроможності розрахуватись з боргами підприємства.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, під час прийняття відповідачем -1 вказаних рішень та виведення підприємства зі складу учасників ПП «Тана», у ПП «Панас» була наявна кредиторська заборгованість, зокрема перед податковим органом, а саме нарахованого податку на прибуток у сумі 368 20,63 грн на підставі, в тому числі, Податкової декларації з податку на прибуток № 9081595146 від 01.12.2014 та Податкових повідомлень рішень; нарахованого податку на додану вартість у сумі 2 396 339,25 грн на підставі, в тому числі, Податкової декларації з податку на додану вартість № 9130207329 від 22.06.2015 та Податкових повідомлень рішень та нарахованого Єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 1 797,52 грн на підставі податкових декларацій № 1518990428 від 10.08.2015 року, № 1520536868 від 31.08.2015 та № 1522373626 від 08.10.2015 року та перед Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Миколаївській області по фінансових санкціях, які застосовані рішеннями № 15 від 29.03.16 та № 30 від 06.06.2016 за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 26.06.2007 по 13.05.2014 та за період з 20.11.2008 по 20.05.2016.

При цьому, ОСОБА_1 , як власник (засновник) ПП «Панас» вилучивши у боржника все майно, не визначив для нього інші способи та засоби отримання прибутку або джерела погашення заборгованості перед кредиторами.

Суд вважає, що прийняті ОСОБА_1 рішення, що призвели до втрати ліквідності ПП «Панас» безпосередньо порушують права інших осіб (зокрема, боржника та його кредиторів), задоволення вимог яких повинно відбуватись виключно за рахунок майнових активів боржника та хоча і прийняті ним в межах своїх повноважень, проте спрямовані на ухилення від сплати боргів кредиторам боржника за допомогою пільг процедури банкрутства і свідчить про умисне виведення майна боржника з ліквідаційної маси.

Аналіз встановлених обставин та норм чинного законодавства свідчить про наявний причинно-наслідковий зв`язок між обставинами прийняття ОСОБА_1 вищевказаних рішень та відкриттям у подальшому справи про банкрутство боржника та прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом, у зв`язку з відсутністю у останнього майнових активів для задоволення вимог кредиторів не інакше, як із застосуванням процедури ліквідації.

Суд зазначає, що правила субсидіарної відповідальності також поширюються на особу, яка отримала вигоду з протиправної, в т.ч. недобросовісної поведінки керівника чи засновників боржника. Згідно з цими правилами суб`єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в т.ч. принципу добросовісності. Передбачається, що до суб`єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та його кредиторів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі 915/1624/16.

Як вбачається із матеріалів справи, у даному випадку на підставі прийнятих ОСОБА_1 на шкоду інтересам ПП «Панас» та його кредиторів вищевказаних рішень, істотний актив ПП «Панас», окрім самого ОСОБА_1 , також отримали ПП «Тана» у вигляді нерухомого майна загальною площею 9769,5 кв.м. в АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 у вигляді частки у статутному капіталі ПП «Тана» у розмірі 500 000,00 грн.

Тому, окрім громадянина ОСОБА_1 , який є засновником та директором ПП «Панас», а також учасником ПП «Тана», до суб`єктів субсидіарної відповідальності слід віднести також ПП «Тана» та ОСОБА_2 , як осіб, що отримали істотний актив боржника на підставі прийнятих засновником та керівником ПП «Панас» рішень на шкоду інтересам останнього та його кредиторів.

З урахуванням наведеного, суд вважає правомірною та належним чином обґрунтованою вимогу ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 , ПП «Тана» та ОСОБА_2 за зобов`язаннями ПП «Панас» у зв`язку з доведенням його до банкрутства та стягнення з відповідачів в солідарному порядку 5 224 293,11 грн.

Заперечуючи проти заяви ліквідатора Панасенко І.В., зокрема зазначає, що висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута у складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства). Саме детальний аналіз фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи. А оскільки матеріали справи не містять детального аналізу фінансового стану боржника та такий аналіз ліквідатором не проводився, то на думку ОСОБА_1 , ліквідатор вдається до безпідставних тверджень про вину засновника та керівника боржника навіть не проаналізувавши фінансово - господарської діяльності боржника та причин виникнення заборгованості перед кредиторами.

Вказані заперечення ОСОБА_1 спростовуються наступним.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 р. № 14, ці методичні рекомендації розроблено з метою визначення однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємств на предмет виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації (далі аналіз). Об`єктом аналізу є фінансово-господарський стан підприємств, зокрема фінансові, виробничі та інвестиційні аспекти їх діяльності. Суб`єктами аналізу є власники, органи, уповноважені управляти майном, або особи, які заінтересовані в отриманні інформації щодо діяльності підприємства (державний орган з питань банкрутства, арбітражний керуючий, органи податкової служби, керівництво).

Аналіз фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство дозволяє ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб щодо доведення до банкрутства юридичної особи.

З огляду на те, що провадження у справі про банкрутство ПП «Панас» було відкрито ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.12.2023, джерелом інформації для проведення аналізу діяльності боржника у відповідності до Методичних рекомендацій є фінансова звітність боржника за останні три роки, тобто за 2020-2023 роки.

Разом з цим, як вбачається із матеріалів справи, ПП «Панас» фінансову звітність за 2019-2024 роки до органів статистики та податкового органу не подавало, про що свідчать листи ГУ статистики у Миколаївській області № 06.2-39/1256-24 від 30.08.2024 та ГУ ДПС у Миколаївській області № 20277/6/14 29-04-02-05 від 04.09.2024.

Відсутність передбачених розділом II Методичних рекомендацій джерел інформації унеможливлює проведення аналізу фінансово-господарського стану ПП «Панас» та встановлення коефіцієнтів поточної ліквідності, покриття, абсолютної ліквідності (платоспроможності), фінансової автономії, концентрації власного капіталу, маневреності власного капіталу, забезпечення власними засобами, фінансової залежності, фінансового левериджу, оновлення основних засобів та ліквідності підприємства у відповідності з Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства.

Проте, відсутність висновку про доведення до банкрутства боржника не може бути беззаперечною підставою для звільнення винних осіб від субсидіарної відповідальності. Аналогічна позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16 та від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17.

Також у відзиві відповідач-1 вважає необґрунтованими висновки ліквідатора відносно тверджень ліквідатора про те, що після передачі до статутного капіталу ПП «Тана» нерухомого майна та виведення боржника зі складу учасників підприємства боржник повністю втратив ліквідність та припинив свою діяльність та, що внаслідок дій засновника підприємства ОСОБА_1 ПП «Панас» позбавилось можливості вести свою господарську діяльність та спроможності розрахуватись з боргами підприємства.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, доведення до банкрутства ПП «Панас» спричинили сукупність дій та рішень ОСОБА_1 з відчуження майна боржника, які ним були вчинені у період часу з 16.09.2014 по 10.04.2017, за наслідком яких із власності ПП «Панас» вибуло нерухоме майно та частка у статутному капіталі ПП «Тана», і боржник втратив ліквідність та припинив свою діяльність з неможливістю задоволення вимог кредиторів, про що зазначено вище.

Також за матеріалами справи, після виведення активів боржника та припинення його господарської діяльності, ПП «Панас» також припинило подання фінансово-податкової звітності з 2019 року до моменту ініціювання відкриття щодо нього справи про банкрутство податковим органом, відповідно до листа ГУ ДПС у Миколаївській області № 20277/6/14-29-04-02-05 від 04.09.2024, яким також підтверджується неподання боржником податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, що свідчить про відсутність працюючих у боржника працівників.

Зазначене в сукупності підтверджує припинення ПП «Панас» господарської діяльності після виведення в період з 16.09.2014 по 10.04.2017 активів боржника.

Додані до відзиву ОСОБА_1 документи, а саме договір комісії від 14.10.2014 та договір комісії від 15.05.2014 та додаткові угоди до цього договору, а також звіти, акти та листування не спростовують обставин припинення ПП «Панас» діяльності після виведення в період з 16.09.2014 по 10.04.2017 активів боржника з неможливістю задоволення вимог кредиторів.

Також відповідач-1, заперечуючи проти заяви ліквідатора, посилається на форс-мажорні обставини пандемію Ковід-19 та військову агресію російської федерації проти України.

Верховний Суд у постановах від 01.06.2021 у справі №910/9258/20, від 14.06.2022 у справі №922/2394/21 зазначав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Таким чином, в разі наявності певних обставин (форс-мажорних), які засвідчені для конкретної особи відповідним сертифікатом ТПП України, суд має оцінити зазначений доказ у сукупності з іншими доказами відповідно до статті 86 ГПК України.

Проте, матеріали справи доказів зазначеного не містять.

Водночас, суд зазначає, що настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання стороною зобов`язання, строк виконання якого настав до дати настання таких обставин, а також для звільнення сторони від відповідальності в такому випадку (вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 07.06.2023 у справі №912/750/22).

З огляду на вищевикладене, проаналізувавши наведені вище обставини у сукупності та встановивши наявність в поведінці відповідачів елементів/складових, необхідних для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство (суб`єкт засновник/ директор ПП «Панас», а також ПП «Тана» і ОСОБА_2 (як особи, що отримали істотний актив боржника на підставі прийнятих засновником та керівником ПП «Панас» рішень на шкоду інтересам останнього та його кредиторів); об`єкт майнові права кредиторів, перед якими утворився борг в розмірі 5 224 293,11 грн; об`єктивна сторона (свідоме відчуження активів банкрута; свідомі дії та рішення засновника/ директора ПП «Панас», які призвели до втрати ліквідності ПП «Панас», мали результатом погіршення майнового стану боржника та неможливість здійснення господарської діяльності задля одержання прибутку та як наслідок відсутності майнових активів для задоволення вимог кредиторів; свідомі дії ПП «Тана» та ОСОБА_2 щодо прийняття до статутного капіталу «Тана» майна боржника та подальше виведення боржника зі складу членів підприємства; суб`єктивна сторона вина суб`єктів правопорушення полягає у вчиненні свідомих умисних дій, направлених на доведення до банкрутства), господарський суд вказує на існування достатніх передумов для притягнення відповідачів до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, оскільки підтверджується причинно-наслідковий зв`язок між діяннями засновника/директора ПП «Панас», ПП «Тана» і ОСОБА_2 з обставинами доведення до банкрутства та неможливістю задовольнити вимоги кредиторів за рахунок майна боржника.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 13 ГПК).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК).

Учасники справи, зокрема зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (п. 4 ч. 2 ст. 42 ГПК).

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.ст. 76,77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими доказами, суд дійшов висновку про задоволення заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на засновників або керівника боржника.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 60, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 73, 74, 76-79, 232, 233, 236-238 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Заяву ліквідатора Приватного підприємства «Панас» арбітражного керуючого Балєва Валентина Петровича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на засновників або керівника боржника задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), Приватного підприємства «Тана» (вул. Велика Морська, 45, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54030; код ЄДРПОУ 19292761) на користь Приватного підприємства «Панас» (вул. Захисників України, 1/1, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54001; код ЄДРПОУ 24056985) грошові кошти у розмірі 5 224 293,11 грн в солідарному порядку.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено та підписано 24.09.2026.

Суддя Т.М. Давченко