Рішення № 140063424, 23.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026 Справа № 910/6339/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Мархоцької В. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Служби безпеки України, м. Київ

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю Койот, м. Львів

про: стягнення 3 242 866, 98 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Сучкова А. М.

від відповідача: Малік Я. П.

Хід розгляду справи.

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Служби безпеки України з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Койот про стягнення суми штрафних санкцій у розмірі 3 242 866, 98 грн.

02.06.2026 Господарський суд міста Києва ухвалив передати матеріали позовної заяви за підсудністю до Господарського суду Львівської області.

23.06.2026 до Господарського суду Львівської області надійшли матеріали позовної заяви та за результатом автоматизованого розподілу справи між суддями були передані для розгляду судді Запотічняк О.Д.

Ухвалою від 29.06.2026 суд залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк у 5 (п`ять) календарних днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

07.07.2026 ухвалою суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив розгляд справи на 11.08.2026.

Подальший хід розгляду справи викладено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

У судове засідання 23.09.2026 представники сторін з`явилися.

Беручи до уваги предмет та підстави позову, закінчення процесуальних строків, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору по суті.

У судовому засіданні 23.09.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що за договором від 25.07.2025 № 19/1-431в відповідач зобов`язався поставити індивідуальне обмундирування на загальну суму 63 794 460,00 грн у строк до 26.09.2025. Проте станом на 26.09.2025 відповідач поставив товар лише на суму 20 271 960,00 грн, у період з 01.10.2025 по 08.10.2025 ще на 13 596 888,00 грн, а решту товару на суму 29 925 612,00 грн поставляв окремими партіями з 17.10.2025 по 26.12.2025.

За прострочення поставки позивач направив відповідачу претензію від 29.10.2025 № 19/18-2045 на суму 453 488,55 грн, яку відповідач добровільно сплатив. У зв`язку з подальшим простроченням позивач на підставі п. 8.3 договору нарахував пеню в розмірі 0,1 % вартості непоставленого товару за кожен день прострочення за період з 10.10.2025 по 25.12.2025 у сумі 1 643 777,54 грн та штраф у розмірі 7 % вартості товару, прострочення поставки якого перевищило 30 днів, у сумі 1 599 089,44 грн. Повторну претензію від 13.01.2026 № 19/18-53 на суму 3 242 866,98 грн відповідач не визнав, пославшись на форс-мажорні обставини.

Позивач вважає, що підстав для звільнення відповідача від відповідальності немає: договір укладено під час дії воєнного стану, і в п. 10.1 договору сторони визнали всі пов`язані з цим ризики; відповідач не повідомив про обставини непереборної сили у строк, встановлений п. 10.5 договору, та не надав сертифіката торгово-промислової палати, що відповідно до п. 10.5.1 договору позбавляє його права посилатися на такі обставини; загальне посилання на воєнний стан не є доказом форс-мажору для конкретного договору. Додатковою угодою від 10.12.2025 продовжено лише строк дії договору, а її п. 3 прямо передбачає, що вона не звільняє продавця від сплати штрафних санкцій. Позивач заперечує проти зменшення штрафних санкцій, оскільки відповідач не довів ні відсутності своєї вини, ні винятковості обставин, ні неспівмірності неустойки, а заявлена до стягнення сума значно менша від ціни договору.

Правова позиція відповідача.

Відповідач не заперечує, що поставка товару здійснена з порушенням строку, визначеного п. 5.1 договору, однак проти позову заперечує повністю. Зазначає, що неустойка є формою цивільно-правової відповідальності, яка відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України настає за наявності вини, а його вина у простроченні відсутня. Так, у період виконання договору внаслідок збройної агресії російської федерації посилилися ракетно-дронові удари, почастішали сигнали «Повітряна тривога», під час яких згідно з наказом від 13.01.2025 № 13/01 працівники припиняли роботу та прямували до укриття, а також відбувалися тривалі планові та аварійні відключення електроенергії, що переривало виробничий процес. Відповідач вказує, що не ухилявся від виконання договору: 26.09.2025 листом № 26/09 просив погодити відтермінування поставки залишку товару на 25 робочих днів, 02.12.2025 ініціював продовження строку дії договору, а зрештою поставив увесь товар. На підтвердження своєї позиції подав висновок Івано-Франківської торгово-промислової палати від 14.08.2026 № В-419 про настання істотної зміни обставин (HARDSHIP).

Крім того, відповідач вважає, що позивач неправильно визначив початок нарахування штрафу на три дні раніше, ніж минуло 30 днів прострочення, тоді як базою для нарахування штрафу може бути лише вартість товару, що залишався непоставленим станом на 27.10.2025. Зазначену у відзиві суму « 33 868 848,00 грн» відповідач у запереченнях визнав технічною помилкою.

У разі задоволення позову відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій на підставі ст. 551 Цивільного кодексу України, оскільки договір виконано в повному обсязі, порушення сталося не з його вини, а заявлена неустойка є неспівмірною наслідкам порушення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

25.07.2025 між Службою безпеки України (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Койот» (продавець, відповідач) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 19/1-431в (далі договір), за умовами п. 1.1 якого продавець зобов`язався у терміни, в порядку та на умовах, визначених договором, поставити та передати у власність покупцю індивідуальне обмундирування, код ДК 021:2015 35810000-5 (військова уніформа), у кількості (асортименті) та по ціні відповідно до Специфікації (додаток 1) та Технічної специфікації (додаток 2), а покупець прийняти цей товар та оплатити його.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна договору становить 63 794 460,00 грн, у тому числі ПДВ 10 632 410,00 грн.

Згідно з п. 5.1 договору строк (термін) поставки (передачі) товару покупцю до 26.09.2025. Поставка (передача) товару може здійснюватися окремими партіями (п. 5.2 договору). Пунктом 7.3.1 договору передбачено обов`язок продавця поставити (передати) товар покупцю у строк, встановлений договором.

Пунктом 8.3 договору встановлено, що за порушення строку виконання зобов`язання продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення виконання зобов`язання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості, з якої допущено прострочення.

За п. 8.9 договору закінчення (припинення) строку дії договору не є кінцевою датою для нарахування штрафних санкцій, не зупиняє нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань та не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до п. 10.1 договору сторони визнають, що укладення договору відбувається під час дії правового режиму воєнного стану в Україні; у зв`язку з цим сторони усвідомлюють та визнають всі ризики, які можуть виникнути під час виконання прийнятих на себе зобов`язань, і будуть докладати всіх можливих зусиль для виконання прийнятих на себе зобов`язань належним чином. У разі суттєвого погіршення військово-політичної, гуманітарної, соціальної ситуації в Україні сторони повинні вжити заходів щодо виконання прийнятих на себе зобов`язань та мінімізувати втрати одна одної з подальшим пред`явленням відповідних, передбачених п. 10.5 договору, документів (сертифікатів) торгово-промислової палати.

За п. 10.3 договору під обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами) розуміються зовнішні та надзвичайні обставини (зокрема війни, воєнні дії), які не існували на час підписання договору, виникли поза волею сторін, настанню та дії яких вони не могли запобігти та які перешкоджають належному виконанню сторонами своїх зобов`язань за договором.

Пунктом 10.5 договору передбачено, що сторона, яка підпала під дію обставин непереборної сили і виявилась внаслідок цього неспроможною виконувати свої зобов`язання, повинна терміново, не пізніше 2 днів з моменту їх настання, у письмовій формі повідомити іншу сторону з наступним наданням впродовж погодженого сторонами строку, але не більше 15 календарних днів з дати повідомлення, сертифіката Торгово-промислової палати України (регіональної торгово-промислової палати), що підтверджує виникнення обставин непереборної сили та строк їх дії. Згідно з п. 10.5.1 договору невиконання (несвоєчасне виконання) зазначених умов позбавляє сторону права посилатися на обставини непереборної сили як на підставу для звільнення від відповідальності, крім випадків, коли вплив таких обставин зумовив об`єктивне збільшення строків, необхідних для повідомлення іншої сторони, що має обов`язково зазначатися в сертифікаті торгово-промислової палати. Належним доказом обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікати, які видаються Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами за місцем обставин непереборної сили (п. 10.6 договору).

Згідно з п. 13.3 договору всі зміни до договору дійсні тільки тоді, коли вони здійснені у письмовій формі та підписані обома сторонами у вигляді додаткових угод. За п. 12.1 договору в первісній редакції договір діяв до 15.12.2025.

На виконання договору відповідач за видатковими накладними № 57 91 у період з 19.08.2025 по 26.09.2025 поставив товар на суму 20 271 960,00 грн. Отже, станом на кінець строку поставки непоставленим залишився товар на суму 43 522 500,00 грн, що становить понад 68 % ціни договору.

У період з 01.10.2025 по 08.10.2025 за видатковими накладними № 92 102 відповідач поставив товар на суму 13 596 888,00 грн, а станом на 09.10.2025 непоставленим залишався товар на суму 29 925 612,00 грн.

Претензією від 29.10.2025 № 19/18-2045 позивач вимагав від відповідача сплатити 453 488,55 грн штрафних санкцій за прострочення поставки. Відповідач сплатив зазначену суму згідно з платіжною інструкцією від 23.12.2025 № 1589.

Решту товару на суму 29 925 612,00 грн відповідач поставив окремими партіями за такими видатковими накладними: від 17.10.2025 № 104, № 110, № 111 на суму 2 863 221,60 грн; від 20.10.2025 № 112 829 800,00 грн; від 24.10.2025 № 113, № 117, № 119, № 120, № 121 3 388 455,60 грн; від 03.11.2025 № 123 259 200,00 грн; від 12.11.2025 № 127, № 128 1 498 594,92 грн; від 21.11.2025 № 137 324 000,00 грн; від 26.11.2025 № 141 406 080,00 грн; від 01.12.2025 № 146 1 399 980,00 грн; від 12.12.2025 № 152, № 154 1 907 265,60 грн; від 15.12.2025 № 155, № 156 1 923 590,52 грн; від 22.12.2025 № 159 867 987,60 грн; від 25.12.2025 № 161, № 162 1 468 800,00 грн; від 26.12.2025 № 164 12 788 636,16 грн.

Листом від 01.12.2025 № 19/1/4/1-2282 позивач повідомив відповідача, що станом на 01.12.2025 сума непоставленого товару становить 20 356 259,88 грн, а строк дії договору спливає 15.12.2025, та просив у найкоротший термін поставити товар і сплатити нараховані штрафні санкції.

Листом-пропозицією від 02.12.2025 № 02/12/25 відповідач, посилаючись на регулярні та тривалі відключення електроенергії внаслідок ракетно-дронових ударів по об`єктах енергетичної інфраструктури, запропонував продовжити строк дії договору на 10 календарних днів до 25.12.2025 включно. У цьому листі відповідач зазначив про вжиття ним заходів для мінімізації впливу відключень, зокрема використання резервних джерел живлення та оптимізацію графіків роботи персоналу.

10.12.2025 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, якою виклали п. 12.1 договору в редакції: «Договір набуває чинності з дати підписання його Сторонами та діє до 25.12.2025 (включно)». Пунктом 2 додаткової угоди сторони погодили, що всі інші умови договору залишаються без змін та чинними, а пунктом 3 що додаткова угода не звільняє продавця від сплати штрафних санкцій, передбачених умовами договору.

Останню партію товару відповідач поставив 26.12.2025. Таким чином, товар на загальну суму 63 794 460,00 грн поставлено в повному обсязі, проте з порушенням строку, встановленого п. 5.1 договору.

Претензією від 13.01.2026 № 19/18-53 позивач вимагав сплатити 3 242 866,98 грн штрафних санкцій. Листом від 05.03.2026 № 05-03/1 відповідач претензію не визнав, пославшись на наявність форс-мажорних обставин.

14.08.2026 Івано-Франківська торгово-промислова палата за заявою відповідача від 14.07.2026 видала висновок № В-419 про настання істотної зміни обставин (HARDSHIP) за договором.

Оцінка суду.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, а в силу зобов`язання боржник зобов`язаний вчинити на користь кредитора певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України). Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідач не заперечує, що поставку товару здійснив з порушенням строку, визначеного п. 5.1 договору. Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними.

Крім того, прострочення підтверджується видатковими накладними, наявними в матеріалах справи, з яких вбачається, що станом на 26.09.2025 товар на суму 43 522 500,00 грн поставлений не був, а останню партію товару відповідач поставив лише 26.12.2025.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, першим днем прострочення поставки є 27.09.2025, а станом на 25.12.2025 (день, що передує поставці останньої партії) прострочення становило 90 днів.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (ч. 1 ст. 546 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Сторони, реалізуючи свободу договору, у письмовій формі погодили в п. 8.3 договору відповідальність продавця за порушення строку поставки у вигляді пені в розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення, за кожний день прострочення, та додаткового штрафу в розмірі 7 % такої вартості за прострочення понад 30 днів.

Отже, одночасне застосування пені та штрафу прямо передбачене договором.

Щодо доводів відповідача про відсутність вини та обставини непереборної сили, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч. 2 ст. 614 ЦК України).

Отже, законодавець встановив презумпцію вини боржника, а тягар доведення відсутності вини покладено на відповідача, що відповідач визнає і у своїх запереченнях.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч. 1 ст. 617 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо

обставини, на які він посилається, не є підставою для звільнення його від відповідальності, з огляду на таке.

Договір укладено 25.07.2025, тобто через понад три роки після введення в Україні воєнного стану. Ракетно-дронові удари, в тому числі по об`єктах енергетичної інфраструктури, регулярні сигнали «Повітряна тривога» та пов`язані з ними відключення електроенергії мали системний характер з 2022 року, що, як наголошує і сам відповідач, є загальновідомою обставиною (ч. 3 ст. 75 ГПК України). Наказ відповідача від 13.01.2025 № 13/01, яким визначено порядок дій працівників під час повітряної тривоги, прийнятий за півроку до укладення договору.

Відтак, визначаючи строк поставки у своїй пропозиції та погоджуючи його в договорі, відповідач знав і мав враховувати вплив цих обставин на свій виробничий процес.

Більше того, в п. 10.1 договору сторони визнали, що усвідомлюють всі ризики, пов`язані з воєнним станом, а п. 10.3 договору до форс-мажорних обставин віднесено лише ті, які не існували на час підписання договору.

Крім того, наведені відповідачем обставини не унеможливили виконання зобов`язання, а лише, за його твердженням, ускладнили його: відповідач продовжував виробництво, використовував резервні джерела живлення та оптимізував графіки роботи персоналу (лист від 02.12.2025 № 02/12/25) і зрештою поставив увесь обсяг товару. Ускладнення виконання договору, збільшення витрат на нього та зниження продуктивності праці охоплюються підприємницьким ризиком продавця і не відповідають ознакам непереборної сили, визначеним ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Також відповідач не довів причинно-наслідкового зв`язку між наведеними обставинами та простроченням поставки саме за цим договором. Подана відповідачем статистика повітряних тривог та його посилання на графіки погодинних відключень електроенергії мають загальний характер і стосуються всіх споживачів регіону. Відповідач не подав доказів тривалості фактичних простоїв свого виробництва, обсягів випуску продукції, того, які саме партії товару і на скільки днів були затримані внаслідок кожної з обставин, а також того, що за належної організації виробництва товар не міг бути виготовлений у погоджений строк.

Суд також враховує, що станом на кінець строку поставки відповідач не поставив понад дві третини товару, а найбільшу партію на суму 12 788 636,16 грн (понад 42 % товару, що залишався непоставленим станом на 10.10.2025) поставив 26.12.2025 вже після спливу продовженого додатковою угодою строку дії договору.

Суд також зазначає, що відповідач не дотримався передбаченого договором порядку підтвердження обставин непереборної сили. Доказів повідомлення позивача про настання обставин непереборної сили у дводенний строк та надання сертифіката торгово-промислової палати впродовж 15 календарних днів, як того вимагає п. 10.5 договору, матеріали справи не містять. Уперше на форс-мажор відповідач послався у листі від 05.03.2026 № 05-03/1 у відповідь на претензію, більш ніж через п`ять місяців після спливу строку поставки та після повного виконання договору. Згідно з п. 10.5.1 договору це позбавляє відповідача права посилатися на такі обставини як на підставу звільнення від відповідальності.

Посилання відповідача на лист від 26.09.2025 № 26/09 суд не приймає як належне повідомлення про форс-мажор.

За змістом, викладеним самим відповідачем, цим листом він просив погодити відтермінування поставки залишку товару на 25 робочих днів, проте не повідомляв про обставини непереборної сили в розумінні розділу 10 договору і не надавав сертифіката торгово-промислової палати. Доказів погодження позивачем такого відтермінування матеріали справи не містять, а зміни до п. 5.1 договору у формі додаткової угоди, як того вимагає п. 13.3 договору, сторони не вносили.

Крім того, відповідач не дотримався навіть запропонованого ним самим строку: 25 робочих днів від 26.09.2025 спливали 31.10.2025, однак станом на цю дату непоставленим залишався товар на суму 22 844 134,80 грн (близько 36 % ціни договору), а поставку завершено лише 26.12.2025.

По-п`яте, додаткова угода від 10.12.2025 не змінила строку поставки і не усунула наслідків прострочення. Строк договору це час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки (ч. 1 ст. 631 ЦК України), і він не тотожний строку виконання конкретного зобов`язання. Додатковою угодою змінено лише п. 12.1 договору (строк його дії), п. 5.1 договору залишився незмінним (п. 2 додаткової угоди), а в п. 3 додаткової угоди сторони прямо погодили, що вона не звільняє продавця від сплати штрафних санкцій. Сам відповідач у письмових поясненнях від 14.09.2026 визнав, що продовження строку дії договору не змінило п. 5.1 договору і не усунуло правових наслідків прострочення, яке виникло до укладення додаткової угоди. Крім того, відповідно до п. 8.9 договору закінчення строку його дії не зупиняє нарахування штрафних санкцій.

По-шосте, висновок Івано-Франківської торгово-промислової палати від 14.08.2026 № В-419 не підтверджує обставин, які звільняють відповідача від відповідальності. Суд оцінює цей доказ відповідно до ст. 86 ГПК України, за якою жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, та зазначає таке:

цей документ є висновком про настання істотної зміни обставин (HARDSHIP), а не сертифікатом про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), передбаченим ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та п. 10.5, 10.6 договору. Істотна зміна обставин відповідно до ст. 652 ЦК України є підставою для зміни або розірвання договору за згодою сторін чи за рішенням суду, а не підставою для звільнення від відповідальності за вже допущене порушення. Із вимогою про зміну договору в частині строку поставки до суду відповідач не звертався, а натомість уклав додаткову угоду, якою прямо зберіг свій обов`язок зі сплати штрафних санкцій;

висновок видано 14.08.2026 за заявою від 14.07.2026, тобто понад сім місяців після повного виконання договору та після звернення позивача до суду, поза межами строків, встановлених п. 10.5 договору, і він не містить передбаченого п. 10.5.1 договору зазначення про те, що вплив обставин зумовив об`єктивне збільшення строків, необхідних для повідомлення позивача;

висновок видано Івано-Франківською торгово-промисловою палатою, тоді як, згідно з самим висновком, виробничі потужності відповідача, на які впливали зазначені обставини, розташовані у м. Львові, а п. 10.6 договору належним доказом визнає сертифікат палати за місцем обставин непереборної сили;

висновок складено виключно на підставі документів, наданих відповідачем, з приміткою, що за всі надані документи відповідальність несе замовник, а результати дослідження мають довідково-інформаційний характер; у ньому не встановлено конкретних періодів простою виробництва відповідача та їх зв`язку з поставкою конкретних партій товару. Крім того, висновок містить відомості, що не відповідають умовам договору (зокрема, про строк дії договору «до 26 вересня 2025 року» та про врегулювання порядку внесення змін «пунктом 15.1 договору»), що також знижує його доказову цінність;

викладені у висновку міркування про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності на підставі ст. 617 ЦК України є правовою оцінкою, надання якої належить до компетенції суду, і для суду не є обов`язковими.

Посилання відповідача на те, що позивач не зазнав збитків, суд відхиляє, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків.

Добровільна сплата відповідачем 453 488,55 грн за першою претензією свідчить про визнання ним факту прострочення, а повне виконання основного зобов`язання є обов`язком продавця за договором (ст. 526 ЦК України) і саме по собі не свідчить про відсутність вини у простроченні.

Таким чином, відповідач не довів, що вжив всіх залежних від нього заходів для своєчасного виконання зобов`язання, та не довів, що прострочення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Підстав для звільнення відповідача від відповідальності, передбачених ст. 614, 617 ЦК України та розділом 10 договору, суд не встановив.

Щодо розрахунку пені.

Позивач нарахував пеню за період з 10.10.2025 по 25.12.2025, тобто за період після 09.10.2025, за який штрафні санкції були предметом першої претензії від 29.10.2025 № 19/18-2045 і сплачені відповідачем.

Кінцевою датою нарахування позивач правильно визначив 25.12.2025, оскільки день фактичного виконання зобов`язання (26.12.2025) до періоду прострочення не включається.

Розрахунок пені є арифметично правильним і відповідає умовам п. 8.3 договору. Отже, стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 1 643 777,54 грн, нарахована за період з 10.10.2025 по 25.12.2025.

Щодо розрахунку штрафу.

Відповідно до п. 8.3 договору штраф у розмірі 7 % нараховується на вартість товару, прострочення поставки якого перевищило 30 днів. Оскільки першим днем прострочення є 27.09.2025, тридцятий день прострочення припадає на 26.10.2025, а прострочення понад 30 днів настало з 27.10.2025. Станом на 27.10.2025 з урахуванням поставок, здійснених до цієї дати включно з поставкою від 24.10.2025, непоставленим залишався товар на суму 22 844 134,80 грн; наступна поставка відбулася лише 03.11.2025.

Отже, штраф становить: 22 844 134,80 грн Ч 7 % = 1 599 089,44 грн.

Доводи відповідача про неправильне визначення позивачем періоду нарахування штрафу суд відхиляє. Посилання позивача на поставку від 24.10.2025 лише вказує на останню поставку, здійснену до спливу 30 днів прострочення, і не свідчить про нарахування штрафу з цієї дати. База нарахування штрафу, визначена як станом на 24.10.2025 (після поставки), так і станом на 27.10.2025, є однаковою 22 844 134,80 грн, що підтверджує і розрахунок самого відповідача, наведений у запереченнях. Вартість товару на суму 13 596 888,00 грн, поставленого з 01.10.2025 по 08.10.2025, як і вартість товару, поставленого до 24.10.2025 включно, до бази нарахування штрафу позивач не включав. Таким чином, заявлена сума штрафу розрахована правильно.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд не вбачає виняткових обставин для зменшення розміру штрафних санкцій з огляду на таке:

обставини, якими відповідач обґрунтовує клопотання (воєнний стан, обстріли, повітряні тривоги, відключення електроенергії), суд оцінив вище: ці ризики існували на момент укладення договору і були прийняті відповідачем у п. 10.1 договору, а їх вплив на виконання саме цього договору відповідач не довів;

прострочення є значним: станом на кінець строку поставки не було поставлено понад 68 % товару, загальний строк прострочення склав 90 днів, а останню партію товару відповідач поставив уже після спливу продовженого на його ж прохання строку дії договору;

відповідач не усунув порушення негайно та в повному обсязі, а поставляв товар окремими партіями протягом трьох місяців після спливу строку поставки;

предметом договору є військова уніформа для потреб Служби безпеки України, яка закуповувалася за бюджетні кошти в умовах воєнного стану, тож своєчасність поставки мала істотне значення для покупця, а негативні наслідки прострочення не вичерпуються прямими майновими збитками;

розмір пені та штрафу визначений договором, укладеним за результатами публічної закупівлі, і погоджений відповідачем як учасником ринку; ставки 0,1 % за день прострочення та 7 % штрафу не є надмірними, а заявлена до стягнення сума 3 242 866,98 грн становить близько 5,1 % ціни договору та близько 10,8 % вартості товару, поставленого з простроченням у спірному періоді;

відповідач не подав доказів свого скрутного майнового стану, неспівмірності неустойки розміру можливих збитків позивача чи інших обставин, які б свідчили, що стягнення неустойки у заявленому розмірі є для нього надмірним тягарем;

повне виконання основного зобов`язання є обов`язком продавця за договором і саме по собі не є винятковою обставиною, а сплата відповідачем штрафних санкцій за першою претензією стосується іншого періоду прострочення.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені та штрафу, а тому в задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій відмовляє.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Служби безпеки України є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. З відповідача належить стягнути 3 242 866,98 грн, з яких 1 643 777,54 грн пені, нарахованої за період з 10.10.2025 по 25.12.2025, та 1 599 089,44 грн штрафу.

Судові витрати.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 38 914,40 грн (1,5 % ціни позову із застосуванням коефіцієнта 0,8 відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до ст. 129 ГПК України у зв`язку з повним задоволенням позову витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Койот» (01042, м. Київ, вул. Джона Маккейна, буд. 26; ідентифікаційний код 37952705) на користь Служби безпеки України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 33; ідентифікаційний код 00034074, Рахунок: UA118201720343190001000018583 в ДКСУ, м. Київ) 3 242 866, 98 грн та 38 914,40 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 25.09.2026.

Суддя Запотічняк О.Д.