Ухвала суду № 140063311, 25.09.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"25" вересня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2887/26

Господарський суд Київської області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Глобалбілдс

про забезпечення позову до подання позову

особи, які можуть отримати статус учасника справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Глобалбілдс (01014, м. Київ, вул. Соловцова Миколи, будинок 2, приміщення 38, офіс 1, ЄДРПОУ: 44947950)

відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю БУДСТАНДАРТ 2016 (08147, Київська область, Бучанський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Кошова, будинок 122, приміщення 57/6, ЄДРПОУ: 40731592)

про стягнення коштів у розмірі 683053,70 грн.

Без повідомлення (виклику ) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Глобалбілдс із заявою про забезпечення позову до пред`явлення позову, в якій останній просить суд:

накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДСТАНДАРТ 2016» (код ЄДРПОУ 40731592), що знаходяться на його рахунках у банківських та інших фінансових установах, а також на грошові кошти, що належать відповідачу та знаходяться у нього або в інших осіб, у межах суми позовних вимог - 683 053,70 грн та вирішити питання щодо зустрічного забезпечення відповідно до статті 141 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням обставин, викладених у цій заяві.

В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Глобалбілдс готує позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДСТАНДАРТ 2016» про стягнення коштів на загальну суму 683053,70 грн, що складається з 501105,41 грн які були сплачені позивачем за товар, який не був поставлений, а також 181948,29 грн, які були включені відповідачем до вартості фактично поставленого товару як сума ПДВ за відсутності у відповідача статусу платника ПДВ.

Так, позивачем зазначається, що на користь відповідача було перераховано грошові кошти на загальну суму 1592795,13 грн, що підтверджується копіями платіжних документів, доданих до цієї заяви про забезпечення позову (Рахунок-фактура №БС-000032 від 25.08.2026 та №БС-000032 від 25.08.2026; платіжні інструкції 4KX8-12MM-H6XH-TEC3 від 25.08.2026 на суму 34335,08 грн, C1X3-BC96-67MT-4B07 від 25.08.2026 на суму 300000,00 грн, ECCX-68XM-BB96-120M від 25.08.2026 на суму 349480, 05 грн, HTM9-T4CK-259M-P37E від 25.08.2026 на суму 300000,00 грн, E601-KT0C-1T03-C78C від 25.08.2026 на суму 300000,00 грн).

Відповідач здійснив 28.08.2026 лише часткову поставку товару, у зв`язку з чим частина сплачених Позивачем коштів у розмірі 501 105,41 грн залишилася непокритою відповідним зустрічним виконанням.

Крім того, відповідач включив до вартості поставленого товару суму ПДВ у загальному розмірі 181 948,29 грн, незважаючи на те, що його реєстрацію як платника ПДВ було анульовано 02.07.2026 року, тобто до виставлення рахунків позивачу від 25.08.2026 року.

Також позивачем з метою досудового врегулювання спору 07.09.2026 року направлено відповідачу письмові вимоги про повернення належних Позивачу грошових коштів, а саме: лист вих. № 09/01-03 щодо повернення коштів у зв`язку з недопоставкою товару; лист вих. № 09/01-04 щодо повернення суми ПДВ; лист вих. №09/01-05 щодо повернення суми ПДВ.

Позивач зазначає, що протягом 2026 року у провадженні Господарського суду Київської області перебувають декілька господарський справ, у яких до відповідача іншими суб`єктами господарювання пред`явлено вимоги майнового характеру про стягнення з нього значних сум грошових коштів.

Зокрема, у справі № 911/1718/26 Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Призма» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДСТАНДАРТ 2016» про стягнення 569 632,10 грн, з яких 416 193,21 грн становить вартість оплаченого, але непоставленого товару.

Позивач зазначає, що предмет зазначеного спору в істотній частині є подібним до обставин цієї справи та також пов`язаний з отриманням відповідачем грошових коштів як оплати за товар та непоставкою відповідного товару контрагенту.

У справі № 911/2279/26 Приватне акціонерне товариство «Рівнеавтошляхбуд» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДСТАНДАРТ 2016» (відповідача) про стягнення 673 444,45 грн, з яких 671182,66 грн становить неповернута сума попередньої оплати за непоставлений товар. Таким чином, зазначений спір також виник у зв`язку з отриманням відповідачем значної суми попередньої оплати та непоставкою оплаченого товару.

Крім того, у провадженні Господарського суду Київської області перебувала справа №911/1004/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАТОМ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДСТАНДАРТ 2016» (відповідача) про стягнення заборгованості у розмірі 76 927,69 грн.

Додатково позивач звертає увагу на те, що реєстрацію відповідача як платника ПДВ було анульовано ще 02.07.2026 року, тобто до виставлення позивачу рахунків від 25.08.2026 року та отримання від позивача відповідних грошових коштів.

Позивач просить суд оцінити сукупність встановлених обставин, а саме: наявність протягом нетривалого періоду декількох майнових вимог різних кредиторів до одного відповідача; подібний характер щонайменше двох інших спорів, пов`язаних з отриманням попередньої оплати та непоставкою товару; значний сукупний розмір заявлених до відповідача грошових вимог; виникнення відповідних спорів ще до отримання відповідачем коштів від позивача; анулювання реєстрації відповідача як платника ПДВ до здійснення спірних господарських операцій із позивачем; часткове невиконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем; неповернення коштів після отримання письмових вимог та фактичне припинення комунікації з позивачем та вважати вказані обставини такими, що є належними та достатніми для наявності обставин для забезпечення позову шляхом арешту коштів відповідача до подання позивачем позову.

Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову до подання позову, а також доданих до заяви матеріалів, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно із п. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до п. 1 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 також висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо заявлених позовних з огляду на співмірність та необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 925/1459/23, від 06.06.2024 у справі № 910/17599/23, від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі сталою практикою Верховного Суду законодавством покладено на заявника обов`язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд у постанові від 18.06.2025 у справі № 918/73/25 зазначив те, що наведений у зазначеній постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підхід передбачає необхідність доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову, обґрунтування позивачем відомих останньому обставин або тих обставин, про які він об`єктивно може дізнатися, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову. Крім того, наведений зміст вказаної постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду засвідчує, що у ній взагалі відсутні правові висновки про те, що у питанні застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача/зацікавленої особи, позивач (заявник) звільняється від доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову (з таких мотивів виходила об`єднана палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, повертаючи справу № 917/1610/23 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду ухвалою від 01.03.2025).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 04.12.2025 у справі № 916/3385/25.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом майбутнього судового розгляду є вимога майнового характеру про стягнення з відповідача на користь позивача 683053,70 грн.

Суд зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. До предмету дослідження на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами; 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Отже, не зважаючи на те, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті, суд при застосуванні заходів забезпечення позову повинен встановити зокрема наявність спору між сторонами.

Так, на підтвердження спору між сторонами, позивачем надано рахунки, платіжні інструкції та видаткові накладні, з яких вбачається те, що відповідач зобов`язаний був поставити відповідачу товар, а не перерахувати гроші. На підтвердження правомірності вимоги позивача про повернення відповідачем суми авансу та суми ПДВ, позивачем надані письмові вимоги, які були надіслані позивачем на адресу відповідача засобами поштового зв`язку тільки 18.09.2026, тоді як заява про забезпечення позову була надіслана до суду вже 23.09.2026, що свідчить, з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, про передчасність тверджень позивача про невиконання відповідачем зобов`язань.

Зазначення позивачем у заяві про те, що свідоцтво платника ПДВ відповідача було анульовано 02.07.2026, жодним доказом не підтверджується.

Відкриті судові провадження проти відповідача не свідчать про те, що рішення у цій справі може бути не виконано. Окрім цього, станом на день постановлення цієї ухвали, рішення проти відповідача не ухвалені.

Надані позивачем обґрунтування заяви про забезпечення позову не підтверджують обставини, які свідчать про наявність спору саме про повернення коштів, станом на момент звернення позивача із заявою про забезпечення позову, а також те, що виконання судового рішення у разі задоволення позову може бути утрудненим чи унеможленим.

За таких обставин, суд не вбачає достатніх підстав для накладення арешту на кошти відповідача в заявленому розмірі, у зв`язку з чим у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Частиною 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. ст. 136-140, 232-234 Господарського процесуального кодексу України суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Глобалбілдс від 23.09.2026 (вх. №12312 від 24.09.2026) про забезпечення позову до подання позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю БУДСТАНДАРТ 2016 (08147, Київська область, Бучанський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Кошова, будинок 122, приміщення 57/6, ЄДРПОУ: 40731592), які знаходяться на його рахунках у банківських та інших фінансових установах, а також на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю БУДСТАНДАРТ 2016 та знаходять у нього або в інших осіб, в межах суми позовних вимог 683053,70 грн.

Ухвала набирає законної сили у строк та в порядку передбачених ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодекс України та може бути оскаржена.

Апеляційна скарга може бути подано учасниками справи у порядку та строки передбаченими ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Д.М. Огороднік