Рішення № 140063162, 25.09.2026, Господарський суд м. Києва

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.09.2026Справа № 902/653/26

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Блажівської О.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 902/653/26,

за позовом Приватного підприємства «Гепард-Безпека центр плюс» (21000, м. Вінниця, вул. Симона Петлюри, буд. 19; код ЄДРПОУ: 40354371)

до відповідача Концерну «Військторгсервіс» (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 28-а; код ЄДРПОУ: 33689922)

про стягнення 206 672, 98 грн,

без виклику представників сторін,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Стислий виклад позовних вимог.

Приватне підприємство Гепард-Безпека центр плюс (далі позивач, ПП Гепард-Безпека центр плюс) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Концерну Військторгсервіс (далі - відповідач, Концерн) про стягнення з Концерну «Військторгсервіс» (код ЄДРПОУ 33689922) на користь Приватного підприємства «Гепард-безпека центр плюс» (код ЄДРПОУ 40354371) заборгованість за Договором про охорону об`єкта №1 від 01.01.2025 року в розмірі 55 550,00 грн. ( п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят гривень 00 коп.), 3 % річних від простроченої суми у розмірі 595,15 грн. ( п`ятсот дев`яносто п`ять гривень 15 коп.), а також інфляційні втрати у сумі 981,45 грн. (дев`ятсот вісімдесят одна гривня 45 коп.), загальна сума заборгованості становить у сумі 57 126,60 грн. ( п`ятдесят сім тисяч сто двадцять шість гривень 60 коп.); стягнення з Концерну «Військторгсервіс» (код ЄДРПОУ 33689922) на користь Приватного підприємства «Гепард-безпека центр плюс» (код ЄДРПОУ 40354371) заборгованість за Договором про охорону об`єкта №1 від 01.01.2026 року в розмірі 148 000,00 грн. ( сто сорок вісім тисяч гривень 00 коп.), 3 % річних простроченої суми у розмірі 547,38 грн. ( п`ятсот сорок сім гривень 38 коп.), а також інфляційні втрати у сумі 999,00 грн. (дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 00 коп.), загальна сума заборгованості становить у сумі 149 546,38 грн. ( сто сорок дев`ять тисяч п`ятсот сорок шість гривень 38 коп.).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що між Приватним підприємством Гепард-безпека центр плюс, надалі «Виконавець» в особі директора Сологора Владислава Михайловича, який діє на підставі статуту підприємства з однієї сторони, та Концерн Військторгсервіс, в особі начальника Південного регіонального управління Концерну Військторгсервіс Анікеєнка Віталія Анатолійовича , з іншої сторони укладено Договір про охорону об`єкта №1 від 01.01.2025 року (далі Договір).

Відповідно до умов Договору Виконавець зобов`язаний в дні та години, визначені Відповідачем, надати Замовнику послуги з охорони об`єктів (Послуги по охороні виробничих об`єктів) та об`єктах Замовника, що наведені в Дислокації постів по охороні об`єктів Замовника , а Замовник прийняти і оплатити їх.

Відповідно до п. 5.3.3 Договору, виконавець зобов`язаний забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим Договором.

Згідно з п. 5.1.2 Договору, Замовник зобов`язаний приймати надані послуги згідно з актами прийому здачі виконаних послуг та підписувати їх у двох екземплярах (по одному для кожної з сторін) по закінченню кожного місяця протягом терміну дії даного Договору.

Так, один екземпляр акту повинен бути підписаний Відповідачем та повернутий Виконавцю (при відсутності мотивованих зауважень Замовника по наданих послугах) протягом 5(п`яти) днів з дати одержання акту від Виконавця.

Згідно з п. 3.1 Договору, оплата за договором становить 37 000,00 ( тридцять сім тисяч грн. 00 коп.) гривень за один пост охорони на місяць.

З урахуванням п. п. 4.1, 4.2 Договору, розрахунки проводяться шляхом оплати Відповідачем пред`явленого Позивачем рахунку на оплату послуг оформленого належним чином. До рахунку додається акт прийому здачі виконаних послуг за фактично надані послуги з 1 по 30 (31) число поточного місяця.

Виконавець належним чином виконав свої зобов`язання та надав послуги, що підтверджується підписаними сторонами актів прийому виконаних робіт (надання послуг), а саме:

- Акт № 01-11 прийому виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про охорону об`єкта №1 від 01.01.2025 р., від листопаду 2025 року.

- Акт № 01-12 прийому виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про охорону об`єкта №1 від 01.01.2025 р., від грудня 2025 року.

Відповідно до п.4.4 Договору, у разі відсутності зауважень з боку Замовника до акту виконаних послуг або неповернення акту виконаних послуг 5 (п`яти) календарних днів, акт вважається прийнятим.

Згідно з п. 4.5 Договору, оплата наданих послуг здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця до 10 числа місяця наступного за звітним.

На підставі п. 5.1.1 Договору, замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги.

Як зазначається п. п. 5.4.1, 5.4.2. Договору, своєчасному та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги, у разі не невиконання зобов`язання Відповідачем Виконавець має право достроково розірвати цей договір, повідомивши про це у строк за 1 (один) календарний місяць, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором згідно чинного законодавства.

Позивачем зазначено, що Замовник свої зобов`язання належним чином не виконав, оплату за надані послуги у встановлений Договором про охорону об`єкта №1 від 01.01.2025 року,строк не здійснив, у зв`язку з чим утворилась заборгованість перед Позивачем у розмірі 55 550,00 грн (п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят гривень 00 коп.).

Станом на день подання позовної заяви за Договором про охорону об`єкта №1 від 01.01.2025 року суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три відсотки річних від простроченої суми Концерну «Військторгсервіс» становить у розмірі 57 126,60 грн. ( п`ятдесят сім тисяч сто двадцять шість гривень 60 коп.) тобто : основний борг - 55 550,00 грн; загальна сума 3% річних - 595,15 грн; інфляційні втрати 981,45 грн.

Також позивачем зазначено, що 01.01.2026 року, між Приватним підприємством Гепард-безпека центр плюс, надалі «Виконавець» в особі директора Сологора Владислава Михайловича, який діє на підставі статуту підприємства з однієї сторони, та Концерн Військторгсервіс, в особі начальника Південного регіонального управління Концерну Військторгсервіс Мартинової Владислави Сергіївни, з іншої сторони укладено Договір про охорону об`єкта №1 від 01.01.2026 року (далі Договір).

Відповідно до умов Договору Виконавець зобов`язаний в дні та години, визначені Відповідачем, надати Замовнику послуги з охорони об`єктів (послуги по охороні виробничих об`єктів) та об`єктах Замовника, що наведені в Дислокації постів по охороні об`єктів Замовника , а Замовник прийняти і оплатити їх. Як передбачено п. 5.3.3 Договору, виконавець зобов`язаний забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим Договором.

Згідно з п. 5.1.2 Договору, Замовник зобов`язаний приймати надані послуги згідно з актами прийому здачі виконаних послуг та підписувати їх у двох екземплярах ( по одному для кожної з сторін) по закінченню кожного місяця протягом терміну дії даного Договору.

Так, один екземпляр акту повинен бути підписаний Відповідачем та повернутий Виконавцю (при відсутності мотивованих зауважень Замовника по наданих послугах) протягом 5(п`яти) днів з дати одержання акту від Виконавця.

Згідно з п.3.1 Договору, оплата за договором становить 37 000,00 ( тридцять сім тисяч грн. 00 коп.) гривень за один пост охорони на місяць.

Відповідно п. п. 4.1 4.2 Договору, розрахунки проводяться шляхом оплати Відповідачем пред`явленого Позивачем рахунку на оплату послуг оформленого належним чином.

Договору, до рахунку додається акт прийому здачі виконаних послуг за фактично надані послуги з 1 по 30 (31) число поточного місяця. Виконавець належним чином виконав свої зобов`язання та надав послуги, що підтверджується підписаними сторонами актів надання послуг, а саме:

- Акт надання послуг № 1 від 31.01.2026 року;

- Акт надання послуг № 6 від 28.02.2026 року;

- Акт надання послуг № 9 від 31.03.2026 року;

- Акт надання послуг №12 від 30.04.2026 року.

Відповідно до п.4.4 Договору, у разі відсутності зауважень з боку Замовника до акту виконаних послуг або неповернення акту виконаних послуг 5 (п`яти) календарних днів, акт вважається прийнятим.

На підставі п. 4.5 Договору, оплата наданих послуг здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця до 10 числа місяця наступного за звітним.

Згідно з п. 5.1.1 Договору, замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги.

Як передбачається п. п. 5.4.1, 5.4.2. Договору, Виконавець має право своєчасному та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги, у разі не невиконання зобов`язання Відповідачем Виконавець має право достроково розірвати цей договір, повідомивши про це у строк за 1 (один ) календарний місяць.

Відповідно до п. п. 8.1, 8.2 Договору, у випадку виникнення спорів або розбіжностей Сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. У разі недосягнення Сторонами згоди спори ( розбіжності) вирішуються в судовому рядку.

Позивач зазначає, що Замовник свої зобов`язання належним чином не виконав, оплату за надані послуги за Договором про охорону об`єкта №1 від 01.01.2026 року у встановлені строки не здійснив, у зв`язку з чим утворилась заборгованість перед Позивачем у розмірі 129 550,00 грн (сто двадцять дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят гривень 00 коп.), що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2026-10.03.2026 р.

Розрахунок інфляційних нарахувань виконується за методикою, яка викладена у листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р.

Станом на день подання позовної заяви за Договором про охорону об`єкта №1 від 01.01.2026 року суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми Концерну «Військторгсервіс» становить 149 546,38 грн. ( сто сорок дев`ять тисяч п`ятсот сорок шість гривень 38 коп.), а саме : основний борг - 148 000,00 грн; загальна сума 3% річних - 547,38 грн; інфляційні втрати - 999,00 грн.

Водночас, зазначаю, що згідно з фільтрованою банківською випискою АТ КБ «ПриватБанк» за період з 01.11.2025 року по 23.04.2026 року, Відповідачем здійснювались часткові оплати за Договором №1 від 01.01.2025 року, а саме: за рахунком № 01-11 від 30.11.2025 року у сумі 7 000,00 грн оплата від 29.12.2025 року; за рахунком № 01-11 від 30.11.2025 року у сумі 5 500,00 грн оплата від 28.01.2026 року; за рахунком № 01-11 від 30.11.2025 року у сумі 5 950,00 грн оплата від 06.02.2026 року;

Також зазначено Позивачем, що 12 травня 2026 року Відповідачу було направлено повідомлення про розірвання Договору про охорону об`єкта № 1 від 01.01.2026 року, від 11.05.2026 року № 260511/ЗД-1 , у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, а саме несвоєчасною оплатою наданих послуг, внаслідок чого перед Позивачем утворилася заборгованість. У вказаному повідомленні було зазначено, що Договір вважатиметься розірваним на 30-й (тридцятий) календарний день з моменту отримання Відповідачем такого повідомлення. Та протягом зазначеного періоду Позивач продовжуватиме надавати послуги з охорони на умовах, передбачених Договором.

Позивачем подано заяву про зміну предмету позову, що прийнята судом, у заяві позивач зазначає, що Представником Позивача було направлено Відповідачу повідомлення про розірвання Договору про охорону об`єкта № 1 від 01.01.2026 року № 260511/ЗД-1 від 11.05.2026 року.

Зазначене повідомлення Концерн «Військторгсервіс» в особі Південного регіонального управління отримав 26.05.2026 року. Відповідно до умов Договору, він є розірваним з 27.06.2026 року.

Починаючи з 27.06.2026 року Позивач припинив надання послуг з охорони об`єктів Відповідача, визначених Дислокацією постів охорони, у зв`язку з припиненням договірних відносин.

Водночас Відповідач не направив Позивачу жодних заперечень, зауважень чи інших письмових повідомлень щодо розірвання Договору, а також не заперечив припинення договірних відносин у встановленому законом чи Договором порядку.

Оскільки Позивач надавав послуги з охорони об`єктів Відповідача відповідно до Договору про охорону об`єкта № 1 від 01.01.2026 року до 27.06.2026 року включно, розмір заборгованості Відповідача за надані послуги збільшився та підлягає стягненню в заявленому Позивачем розмірі.

Позивачем належним чином виконав свої зобов`язання та надав послуги, що підтверджується підписаними сторонами актами надання послуг, а саме:

Акт надання послуг № 15 від 31.05.2026 року;

Акт надання послуг № 17 від 26.06.2026 року.

Відповідно до п.4.4 Договору, у разі відсутності зауважень з боку Замовника до акту виконаних послуг або неповернення акту виконаних послуг 5 (п`яти) календарних днів, акт вважається прийнятим.

Відповідачем жодних заперечень, зауважень чи претензій щодо обсягу, якості або вартості наданих Позивачем послуг не заявлялося. Акти надання послуг були прийняті Відповідачем без будь-яких застережень, що підтверджує факт належного виконання Позивачем своїх договірних зобов`язань та прийняття Відповідачем наданих послуг. Крім того зазначаємо, що відповідно до п.9.2. Договору, договір діє в частині зобов`язань за цим Договором до повного їх виконання.

Таким чином розірвання цього Договору не звільняє Концерн Військторгсервіс, в особі начальника Південного регіонального управління Концерну Військторгсервіс від сплати заборгованості, яка виникла у нього на підставі Договору про охорону об`єкта №1 від 01.01.2026 року та Договору про охорону об`єкта №1 від 01.01.2025 року.

Станом на день подання заяви про зміну предмету позову про стягнення забогованості за Договором про охорону об`єкта №1 від 01.01.2026 року суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми Концерну «Військторгсервіс» становить 221 658,48 грн. ( двісті двадцять одна тисяча шістсот п`ятдесят вісім 48 коп.) тобто : основний борг - 217 066,66 грн. - загальна сума; 3% річних - 1380,65 грн; інфляційні втрати 3 211,17 грн.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у відповідності до приписів ст. 178 ГПК України не скористався та не надав.

Однак, 14.09.2026 через систему «Електронний суд» від Концерну «Військторгсервіс» надійшли додаткові пояснення у справі.

Так, представник відповідача зазначає, що вимоги позивача, викладені в позовній заяві, відповідачем не визнаються повністю з наступних причин:

1. Між ПП «Гепард-безпека центр плюс», як «Виконавцем» з однієї сторони та Концерном «Військторгсервіс», як «Замовником», з іншої сторони укладено Договір про охорону об`єкта б/н від 01.01.2025 року (далі Договір 2025 року). Відповідно до умов Договору 2025 року Виконавець зобов`язаний в дні та години, визначені Відповідачем, надати Замовнику послуги з охорони об`єктів (Послуги по охороні виробничих об`єктів) та об`єктах Замовника, що наведені в Дислокації постів по охороні об`єктів Замовника , а Замовник прийняти і оплатити їх.

П. 5.3.3 Договору 2025 року визначено, що виконавець зобов`язаний забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим Договором. Згідно з пп. 5.1.2 Договору 2025 року, Замовник зобов`язаний приймати надані послуги згідно з актами прийому здачі виконаних послуг та підписувати їх у двох екземплярах (по одному для кожної зі сторін) по закінченню кожного місяця протягом терміну дії даного Договору. Оплата за договором становить 37 000,00 ( тридцять сім тисяч грн. 00 коп.) гривень за один пост охорони на місяць.

П. 4.1 Договору 2025 року встановлено, що розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником пред`явленого Виконавцем рахунку на оплату послуг оформленого належним чином, проте такі рахунки на оплату пред`явлені позивачем у матеріалах справи відсутні. Тобто, такий документ передбачений та є обов`язковим згідно положень Договору 2025 року.

2. Між ПП «Гепард-безпека центр плюс», як «Виконавцем» з однієї сторони та Концерном «Військторгсервіс», як «Замовником», з іншої сторони укладено Договір про охорону об`єкта б/н від 01.01.2026 року (далі Договір 2026 року). Відповідно до умов Договору 2026 року Виконавець зобов`язаний в дні та години, визначені Відповідачем, надати Замовнику послуги з охорони об`єктів (Послуги по охороні виробничих об`єктів) та об`єктах Замовника, що наведені в Дислокації постів по охороні об`єктів Замовника (додаток № 1 до даного Договору), а Замовник прийняти і оплатити їх.

П. 5.3.3 Договору 2026 року визначено, що виконавець зобов`язаний забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим Договором. Згідно з пп. 5.1.2 Договору 2026 року, Замовник зобов`язаний приймати надані послуги згідно з актами прийому здачі виконаних послуг та підписувати їх у двох екземплярах (по одному для кожної зі сторін) по закінченню кожного місяця протягом терміну дії даного Договору. Оплата за договором становить 37 000,00 (тридцять сім тисяч грн. 00 коп.) гривень за один пост охорони на місяць.

П. 4.1 Договору 2026 року встановлено, що розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником пред`явленого Виконавцем рахунку на оплату послуг оформленого належним чином, проте такі рахунки на оплату пред`явлені позивачем у матеріалах справи відсутні. Тобто, такий документ передбачений та є обов`язковим згідно положень Договору 2025 року.

П. 1 розділу ХІІ. Додатки до Договору 2026 року визначено, що невід`ємною частиною цього Договору є: Дислокація постів по охороні об`єктів Замовника. Проте, даний документ відсутній в додатках до позовної заяви.

Відповідач зазначає, що позивач не надав достовірної інформації щодо виконання свої обов`язків з охорони згідно Договору 2026 року, а отже всі відповідні претензії по сплаті за надані ним послуги безпідставні.

У своїй заяві про зміну предмету позову, позивач зазначає, що представником позивача було направлено відповідачу повідомлення про розірвання Договору про охорону об`єкта № 1 від 01.01.2026 року № 260511/ЗД-1 від 11.05.2026 року. Зазначене повідомлення Концерн «Військторгсервіс» в особі Південного регіонального управління отримав 26.05.2026 року. Відповідно до умов Договору 2026 року, він є розірваним з 27.06.2026 року. Починаючи з 27.06.2026 року позивач припинив надання послуг з охорони об`єктів відповідача, визначених Дислокацією постів охорони, у зв`язку з припиненням договірних відносин. Проте, позивач не надає жодних доказів надсилання вказаного листа відповідачу.

Позивач до Договору 2025 року надав додаток Дислокація постів охорони де визначений цілодобовий графік роботи поста охорони. Якщо врахувати, що у звичайний тридцятиденний місяць на вказаному пості 24 години працює один охоронник позмінно, то загальна логічна сума вартості охорони в місяць становить 24 години * 30 днів * 52 гривні = 37 440 грн. Згідно актів надання послуг, наданих позивачем, вартість місячних послуг з охорони без ПДВ становить 30 833,33 грн., що не покриває навіть затрати на заробітну плату охоронників, тобто є всі підстави вважати про відсутність надання послуг з охорони або їх неякісного надання. Додатково про вказані факти свідчить інформація з ресурсу opendatabot.ua, де у позивача фактично працювали у 2025 році 3 особи, а вже у 2026 році 4, в той час як дохід компанії у 2025 році був 2 543 600 грн., що фактично є малоймовірним.

На підставі вищевикладеного, відповідач зазначає, що позивач не надав релевантних доказів присутності охоронників на об`єкті відповідача згідно умов Договору 2026 року і мав змогу надати їх з першою заявою по суті, або надати пояснення неможливості їх надання. З огляду на зазначене, вимоги щодо оплати послуг згідно умов Договору 2026 є безпідставними та такими, що не можуть бути задоволені.

Процесуальні дії у справі.

14.05.2026 до Господарського суду Вінницької області звернулось Приватне підприємство "Гепард-Безпека центр плюс" з позовною заявою до Концерну "Військторгсервіс" про стягнення 206 672, 98 грн.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 19.05.2026 позовну заяву (вх. № канц. 718/26 від 14.05.2026) Приватного підприємства "Гепард-Безпека центр плюс" до Концерну "Військторгсервіс" про стягнення 206 672, 98 грн - передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

01.06.2026 матеріали справи № 902/653/26 отримано канцелярією Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на розгляд сектору судді Блажівської О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 залишено без руху позовну заяву Приватного підприємства Гепард-Безпека центр плюс. Надано позивачу строк для усунення недоліків, який становить п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

11.06.2026 через систему «Електронний суд» від представника Приватного підприємства Гепард-Безпека центр плюс надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Визнано справу № 902/653/26 малозначною. Розгляд справи здійснюватиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала суду від 16.06.2026 була направлена відповідачу була направлена відповідачу в електронний кабінет системи "Електронний суд" та отримана останнім, про що свідчать довідка про доставку електронного листа. Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Також судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду по справі № 902/653/26 й у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до Витягу інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадським формувань, дані щодо Концерну «Військторгсервіс» про перебування юридичної особи в процесі припинення та про перебування юридичної особи в процесі провадження у справі про банкрутство, санації відсутні; адреса місцезнаходження юридичної особи Концерну «Військторгсервіс» (код ЄДРПОУ: 33689922) не змінювалась, визначена як: Україна, 04213, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд.28-А.

Позивачем (його представником) чи відповідачем (його представником) інших зазначень адреси місцезнаходження відповідача та/або адреси для листування, окрім зазначеного з Витягу інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадським формувань, що міститься в матеріалах справи - не визначено.

Згідно з ч.1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру: якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Враховуючи викладене, Відповідач повідомлений належним чином про розгляд даної справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, відповідно до статті 74 ГПК України обов`язок доказування, зокрема подання доказів, покладено на сторони та інших учасників справи.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 березня 2023 року у справі № 905/2307/21 (905/496/22).

У постанові Верховного Суду від 12.05.2026 у справі № 922/2217/15 Верховний Суд зазначає «що під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Господарським процесуальним кодексом України закріплені основні засади господарського судочинства, зокрема у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України) обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

10.07.2026 через систему «Електронний суд» від представника Приватного підприємства Гепард-Безпека центр плюс надійшла заява про зміну предмету позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2026 заяву Приватного підприємства Гепард-Безпека центр плюс про зміну предмету позову повернуто заявнику без розгляду. Повідомлено Приватне підприємство Гепард-Безпека центр плюс (21000, м. Вінниця, вул. Симона Петлюри, буд. 19; код ЄДРПОУ: 40354371, в порядку ч. 7 ст. 42 ГПК України в редакції Закону №3200-ХІ, що введений в дію 18.10.2023 про обов`язок зареєструвати "Електронний кабінет" в ЄСІТС.

27.07.2026 через систему «Електронний суд» від представника Приватного підприємства Гепард-Безпека центр плюс надійшла заява про зміну предмету позову

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2026 заяву Приватного підприємства Гепард-Безпека центр плюс про зміну предмету позову від 27.07.2026 - залишено без розгляду.

18.08.2026 через систему «Електронний суд» від представника Приватного підприємства Гепард-Безпека центр плюс надійшла заява про поновлення процесуального строку та зміну предмету позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2026 клопотання представника позивача Приватного підприємства «Гепард-Безпека центр плюс» про поновлення процесуального строку від 18.08.2026 задоволено. Поновлено Приватному підприємству «Гепард-Безпека центр плюс» строк для подання заяви про зміну предмету позову від 27.07.2026, що міститься у додатках. Прийнято заяву представника Приватного підприємства «Гепард-Безпека центр плюс» про зміну предмету позову від 27.07.2026 (подану до суду 18.08.2026) та подальший розгляд справи №902/653/26 здійснюватиметься з урахуванням зміни предмету позову. Запропоновано учасникам справи (відповідачу) надати суду у строк, який становить десять днів з дня вручення даної ухвали: - письмові пояснення щодо заяви про зміну предмету позову від 27.07.2026 (подану до суду 18.08.2026).

14.09.2026 через систему «Електронний суд» від Концерну «Військторгсервіс» надійшли додаткові пояснення у справі.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Приватне підприємством Гепард-безпека центр плюс, надалі «Виконавець» в особі директора Сологора Владислава Михайловича, який діє на підставі статуту підприємства з однієї сторони, та Концерн Військторгсервіс, в особі начальника Південного регіонального управління Концерну Військторгсервіс Анікеєнка Віталія Анатолійовича , з іншої сторони уклали Договір про охорону об`єкта №1 від 01.01.2025 року (далі Договір).

Відповідно до умов Договору Виконавець зобов`язаний в дні та години, визначені Відповідачем, надати Замовнику послуги з охорони об`єктів (Послуги по охороні виробничих об`єктів) та об`єктах Замовника, що наведені в Дислокації постів по охороні об`єктів Замовника , а Замовник прийняти і оплатити їх.

Відповідно до п. 5.3.3 Договору, виконавець зобов`язаний забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим Договором.

Згідно з п. 5.1.2 Договору, Замовник зобов`язаний приймати надані послуги згідно з актами прийому здачі виконаних послуг та підписувати їх у двох екземплярах (по одному для кожної з сторін) по закінченню кожного місяця протягом терміну дії даного Договору.

Так, один екземпляр акту повинен бути підписаний Відповідачем та повернутий Виконавцю (при відсутності мотивованих зауважень Замовника по наданих послугах) протягом 5(п`яти) днів з дати одержання акту від Виконавця.

Згідно з п. 3.1 Договору, оплата за договором становить 37 000,00 ( тридцять сім тисяч грн. 00 коп.) гривень за один пост охорони на місяць.

З урахуванням п. п. 4.1, 4.2 Договору, розрахунки проводяться шляхом оплати Відповідачем пред`явленого Позивачем рахунку на оплату послуг оформленого належним чином. До рахунку додається акт прийому здачі виконаних послуг за фактично надані послуги з 1 по 30 (31) число поточного місяця.

Виконавець належним чином виконав свої зобов`язання та надав послуги, що підтверджується підписаними сторонами актів прийому виконаних робіт (надання послуг), а саме:

- Акт № 01-11 прийому виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про охорону об`єкта №1 від 01.01.2025 р., від листопаду 2025 року.

- Акт № 01-12 прийому виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про охорону об`єкта №1 від 01.01.2025 р., від грудня 2025 року.

Відповідно до п.4.4 Договору, у разі відсутності зауважень з боку Замовника до акту виконаних послуг або неповернення акту виконаних послуг 5 (п`яти) календарних днів, акт вважається прийнятим.

Згідно з п. 4.5 Договору, оплата наданих послуг здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця до 10 числа місяця наступного за звітним.

На підставі п. 5.1.1 Договору, замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги.

Як зазначається п. п. 5.4.1, 5.4.2. Договору, своєчасному та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги, у разі не невиконання зобов`язання Відповідачем Виконавець має право достроково розірвати цей договір, повідомивши про це у строк за 1 (один) календарний місяць, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором згідно чинного законодавства.

Замовник свої зобов`язання належним чином не виконав, оплату за надані послуги у встановлений Договором про охорону об`єкта №1 від 01.01.2025 року,строк не здійснив, у зв`язку з чим утворилась заборгованість перед Позивачем у розмірі 55 550,00 грн (п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят гривень 00 коп.).

За підрахунками позивача, станом на день подання позовної заяви за Договором про охорону об`єкта №1 від 01.01.2025 року суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три відсотки річних від простроченої суми Концерну «Військторгсервіс» становить у розмірі 57 126,60 грн. ( п`ятдесят сім тисяч сто двадцять шість гривень 60 коп.) тобто : основний борг - 55 550,00 грн; загальна сума 3% річних - 595,15 грн; інфляційні втрати 981,45 грн.

Також 01.01.2026 року, між Приватним підприємством Гепард-безпека центр плюс, надалі «Виконавець» в особі директора Сологора Владислава Михайловича, який діє на підставі статуту підприємства з однієї сторони, та Концерн Військторгсервіс, в особі начальника Південного регіонального управління Концерну Військторгсервіс Мартинової Владислави Сергіївни, з іншої сторони укладено Договір про охорону об`єкта №1 від 01.01.2026 року (далі Договір).

Відповідно до умов Договору Виконавець зобов`язаний в дні та години, визначені Відповідачем, надати Замовнику послуги з охорони об`єктів (послуги по охороні виробничих об`єктів) та об`єктах Замовника, що наведені в Дислокації постів по охороні об`єктів Замовника, а Замовник прийняти і оплатити їх. Як передбачено п. 5.3.3 Договору, виконавець зобов`язаний забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим Договором.

Згідно з п. 5.1.2 Договору, Замовник зобов`язаний приймати надані послуги згідно з актами прийому здачі виконаних послуг та підписувати їх у двох екземплярах ( по одному для кожної з сторін) по закінченню кожного місяця протягом терміну дії даного Договору.

Так, один екземпляр акту повинен бути підписаний Відповідачем та повернутий Виконавцю (при відсутності мотивованих зауважень Замовника по наданих послугах) протягом 5(п`яти) днів з дати одержання акту від Виконавця.

Згідно з п.3.1 Договору, оплата за договором становить 37 000,00 ( тридцять сім тисяч грн. 00 коп.) гривень за один пост охорони на місяць.

Відповідно п. п. 4.1 4.2 Договору, розрахунки проводяться шляхом оплати Відповідачем пред`явленого Позивачем рахунку на оплату послуг оформленого належним чином.

Договору, до рахунку додається акт прийому здачі виконаних послуг за фактично надані послуги з 1 по 30 (31) число поточного місяця. Виконавець належним чином виконав свої зобов`язання та надав послуги, що підтверджується підписаними сторонами актів надання послуг, а саме:

- Акт надання послуг № 1 від 31.01.2026 року;

- Акт надання послуг № 6 від 28.02.2026 року;

- Акт надання послуг № 9 від 31.03.2026 року;

- Акт надання послуг №12 від 30.04.2026 року.

Відповідно до п.4.4 Договору, у разі відсутності зауважень з боку Замовника до акту виконаних послуг або неповернення акту виконаних послуг 5 (п`яти) календарних днів, акт вважається прийнятим.

На підставі п. 4.5 Договору, оплата наданих послуг здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця до 10 числа місяця наступного за звітним.

Згідно з п. 5.1.1 Договору, замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги.

Як передбачається п. п. 5.4.1, 5.4.2. Договору, Виконавець має право своєчасному та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги, у разі не невиконання зобов`язання Відповідачем Виконавець має право достроково розірвати цей договір, повідомивши про це у строк за 1 (один ) календарний місяць.

Відповідно до п. п. 8.1, 8.2 Договору, у випадку виникнення спорів або розбіжностей Сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. У разі недосягнення Сторонами згоди спори ( розбіжності) вирішуються в судовому рядку.

Позивач зазначає, що Замовник свої зобов`язання належним чином не виконав, оплату за надані послуги за Договором про охорону об`єкта №1 від 01.01.2026 року у встановлені строки не здійснив, у зв`язку з чим утворилась заборгованість перед Позивачем у розмірі 129 550,00 грн (сто двадцять дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят гривень 00 коп.), що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2026-10.03.2026 р.

Розрахунок інфляційних нарахувань виконується за методикою, яка викладена у листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р.

Станом на день подання позовної заяви за Договором про охорону об`єкта №1 від 01.01.2026 року суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми Концерну «Військторгсервіс» становить 149 546,38 грн. ( сто сорок дев`ять тисяч п`ятсот сорок шість гривень 38 коп.), а саме : основний борг - 148 000,00 грн; загальна сума 3% річних - 547,38 грн; інфляційні втрати - 999,00 грн.

Водночас, зазначаю, що згідно з фільтрованою банківською випискою АТ КБ «ПриватБанк» за період з 01.11.2025 року по 23.04.2026 року, Відповідачем здійснювались часткові оплати за Договором №1 від 01.01.2025 року, а саме: за рахунком № 01-11 від 30.11.2025 року у сумі 7 000,00 грн оплата від 29.12.2025 року; за рахунком № 01-11 від 30.11.2025 року у сумі 5 500,00 грн оплата від 28.01.2026 року; за рахунком № 01-11 від 30.11.2025 року у сумі 5 950,00 грн оплата від 06.02.2026 року;

Також зазначено Позивачем, що 12 травня 2026 року Відповідачу було направлено повідомлення про розірвання Договору про охорону об`єкта № 1 від 01.01.2026 року, від 11.05.2026 року № 260511/ЗД-1 , у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, а саме несвоєчасною оплатою наданих послуг, внаслідок чого перед Позивачем утворилася заборгованість. У вказаному повідомленні було зазначено, що Договір вважатиметься розірваним на 30-й (тридцятий) календарний день з моменту отримання Відповідачем такого повідомлення. Так, протягом зазначеного періоду Позивач продовжуватиме надавати послуги з охорони на умовах, передбачених Договором.

Позивачем подано заяву про зміну предмету позову, що прийнята судом, у заяві позивач зазначає, що Представником Позивача було направлено Відповідачу повідомлення про розірвання Договору про охорону об`єкта № 1 від 01.01.2026 року № 260511/ЗД-1 від 11.05.2026 року.

Зазначене повідомлення Концерн «Військторгсервіс» в особі Південного регіонального управління отримав 26.05.2026 року. Відповідно до умов Договору, він є розірваним з 27.06.2026 року.

Починаючи з 27.06.2026 року Позивач припинив надання послуг з охорони об`єктів Відповідача, визначених Дислокацією постів охорони, у зв`язку з припиненням договірних відносин.

Водночас Відповідач не направив Позивачу жодних заперечень, зауважень чи інших письмових повідомлень щодо розірвання Договору, а також не заперечив припинення договірних відносин у встановленому законом чи Договором порядку.

Оскільки Позивач надавав послуги з охорони об`єктів Відповідача відповідно до Договору про охорону об`єкта № 1 від 01.01.2026 року до 27.06.2026 року включно, розмір заборгованості Відповідача за надані послуги збільшився та підлягає стягненню в заявленому Позивачем розмірі.

Позивачем належним чином виконав свої зобов`язання та надав послуги, що підтверджується підписаними сторонами актами надання послуг, а саме:

Акт надання послуг № 15 від 31.05.2026 року;

Акт надання послуг № 17 від 26.06.2026 року.

Відповідно до п.4.4 Договору, у разі відсутності зауважень з боку Замовника до акту виконаних послуг або неповернення акту виконаних послуг 5 (п`яти) календарних днів, акт вважається прийнятим.

Відповідачем жодних заперечень, зауважень чи претензій щодо обсягу, якості або вартості наданих Позивачем послуг не заявлялося. Акти надання послуг були прийняті Відповідачем без будь-яких застережень, що підтверджує факт належного виконання Позивачем своїх договірних зобов`язань та прийняття Відповідачем наданих послуг. Крім того зазначаємо, що відповідно до п.9.2. Договору, договір діє в частині зобов`язань за цим Договором до повного їх виконання.

Таким чином розірвання цього Договору не звільняє Концерн Військторгсервіс, в особі начальника Південного регіонального управління Концерну Військторгсервіс від сплати заборгованості, яка виникла у нього на підставі Договору про охорону об`єкта №1 від 01.01.2026 року та Договору про охорону об`єкта №1 від 01.01.2025 року.

Станом на день подання заяви про зміну предмету позову про стягнення забогованості за Договором про охорону об`єкта №1 від 01.01.2026 року суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми Концерну «Військторгсервіс» становить 221 658,48 грн. ( двісті двадцять одна тисяча шістсот п`ятдесят вісім 48 коп.) тобто: основний борг - 217 066,66 грн. - загальна сума; 3% річних - 1380,65 грн; інфляційні втрати 3 211,17 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Судом під час розгляду справи по суті було досліджено наступні докази, якими позивач обґрунтовував свої доводи, а саме копії: Акт надання послуг № 1 від 31.01.2026 р.; Акт надання послуг №6 від 28.02.2026 року; Акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2026-10.03.2026 року; Акт №01-11 прийому виконаних робіт (наданих послуг) До договору на охорону об`єкта №1 від 01.01.2025 р.; Листопад 2025 р.; Акт №01-12 прийому виконаних робіт (наданих послуг) До договору на охорону об`єкта №1 від 01.01.2025 р.; Грудень 2025 р.; Повідомлення про розірвання договору про охорону об`єкта №1 від 01.01.2026 року; Акт надання послуг № 9 від 31.03.2026 року; Акт надання послуг №12 від 30.04.2026 року; Фільтрована виписка за період з 01.11.2025 по 23.04.2026; Виписка з ЄДР щодо позивача; Договір про охорону об`єктів від 01.01.2025 р.; Договір про охорону об`єктів від 01.01.2026 р.; Акт надання послуг № 15 від 31.05.2026 року; Акт надання послуг № 17 від 26.06.2026 року, судом надано оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

За умовами статті 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб`єктом підприємницької діяльності, зобов`язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов`язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до положень статей 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено, що між позивачем і відповідачем був укладений договір про охорону об`єкта.

На виконання вказаної угоди, відповідно до умов Договору Виконавець зобов`язаний в дні та години, визначені Відповідачем, надати Замовнику послуги з охорони об`єктів (Послуги по охороні виробничих об`єктів) та об`єктах Замовника, що наведені в Дислокації постів по охороні об`єктів Замовника , а Замовник прийняти і оплатити їх.

Відповідно до п. 5.3.3 Договору, виконавець зобов`язаний забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим Договором.

Згідно з п. 5.1.2 Договору, Замовник зобов`язаний приймати надані послуги згідно з актами прийому здачі виконаних послуг та підписувати їх у двох екземплярах ( по одному для кожної з сторін) по закінченню кожного місяця протягом терміну дії даного Договору.

Так, один екземпляр акту повинен бути підписаний Відповідачем та повернутий Виконавцю (при відсутності мотивованих зауважень Замовника по наданих послугах) протягом 5(п`яти) днів з дати одержання акту від Виконавця. Згідно з п. 3.1 Договору, оплата за договором становить 37 000,00 ( тридцять сім тисяч грн. 00 коп.) гривень за один пост охорони на місяць.

З урахуванням п. п. 4.1, 4.2 Договору, розрахунки проводяться шляхом оплати Відповідачем пред`явленого Позивачем рахунку на оплату послуг оформленого належним чином. До рахунку додається акт прийому здачі виконаних послуг за фактично надані послуги з 1 по 30 (31) число поточного місяця.

Згідно Фільтрованої виписки за період з 01.11.2025 по 23.04.2026 Відповідачем було сплачено повну суму (37 000 грн) 19.11.2025 за охорону згідно рахунку №01-10 від 31.10.2025 р (за жовтень). Також відповідачем сплачено частково 29.12.2025 7 000 грн за охорону згідно рахунку №01-11 від 30.11.2025 р (за листопад 2025); 28.01.2026 5 500 грн за охорону згідно рахунку №01-11 від 30.11.2025 р (за листопад 2025); 06.02.2026 5 950 грн за охорону згідно рахунку №01-11 від 30.11.2025 р (за листопад 2025). За листопад 2025 року Відповідачем сплачено 18 450 грн.

Відтак, по Договору про охорону об`єкта №1 від 01.01.2025 року, відповідно до Акту № 01-11 прийому виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про охорону об`єкта №1 від 01.01.2025 р., від листопаду 2025 року (частково сплачений) та Акту № 01-12 прийому виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про охорону об`єкта №1 від 01.01.2025 р., від грудня 2025 року заборгованість Відповідача складає 18 550 + 37 000 = 55 550,00 грн.

Акт № 01-11 прийому виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про охорону об`єкта №1 від 01.01.2025 р., від листопаду 2025 року (частково сплачений) та Акт № 01-12 прийому виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про охорону об`єкта №1 від 01.01.2025 р., від грудня 2025 року підписаний представником Відповідача, Акти скріплені печатками підприємств.

Відповідно на дату подачі позовної заяви до суду, заборгованість Відповідача перед Позивачем по Договору про охорону об`єкта №1 від 01.01.2025 року становить 55 550,00 грн. Відповідач заперечень щодо суми заборгованості по Договору про охорону об`єкта №1 від 01.01.2025 року не надав, власних розрахунків не надав суду.

Відтак, відповідач не спростував факту наявності заборгованості Концерну Військторгсервіс перед Приватним підприємством Гепард-Безпека центр плюс.

Також із матеріалів справи вбачається, що 01.01.2026 року, між Приватним підприємством Гепард-безпека центр плюс, надалі «Виконавець» в особі директора Сологора Владислава Михайловича, який діє на підставі статуту підприємства з однієї сторони, та Концерн Військторгсервіс, в особі начальника Південного регіонального управління Концерну Військторгсервіс Мартинової Владислави Сергіївни, з іншої сторони укладено Договір про охорону об`єкта №1 від 01.01.2026 року.

Відповідно до умов Договору Виконавець зобов`язаний в дні та години, визначені Відповідачем, надати Замовнику послуги з охорони об`єктів (послуги по охороні виробничих об`єктів) та об`єктах Замовника, що наведені в Дислокації постів по охороні об`єктів Замовника , а Замовник прийняти і оплатити їх.

Як передбачено п. 5.3.3 Договору, виконавець зобов`язаний забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим Договором.

Згідно з п. 5.1.2 Договору, Замовник зобов`язаний приймати надані послуги згідно з актами прийому здачі виконаних послуг та підписувати їх у двох екземплярах ( по одному для кожної з сторін) по закінченню кожного місяця протягом терміну дії даного Договору.

Так, один екземпляр акту повинен бути підписаний Відповідачем та повернутий Виконавцю (при відсутності мотивованих зауважень Замовника по наданих послугах) протягом 5(п`яти) днів з дати одержання акту від Виконавця.

Згідно з п.3.1 Договору, оплата за договором становить 37 000,00 ( тридцять сім тисяч грн. 00 коп.) гривень за один пост охорони на місяць.

Відповідно п. п. 4.1 4.2 Договору, розрахунки проводяться шляхом оплати Відповідачем пред`явленого Позивачем рахунку на оплату послуг оформленого належним чином. Договору, до рахунку додається акт прийому здачі виконаних послуг за фактично надані послуги з 1 по 30 (31) число поточного місяця.

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання та надав послуги, що підтверджується підписаними сторонами Актами надання послуг, Акти скріплені печатками підприємств, а саме:

Акт надання послуг № 1 від 31.01.2026 року на суму 37 000, 00 грн;

Акт надання послуг № 6 від 28.02.2026 року на суму 37 000, 00 грн;

Акт надання послуг № 9 від 31.03.2026 року на суму 37 000, 00 грн;

Акт надання послуг №12 від 30.04.2026 року на суму 37 000, 00 грн;

Акт надання послуг № 15 від 31.05.2026 року на суму 37 000, 00 грн;

Акт надання послуг № 17 від 26.06.2026 року на суму 32 066, 66 грн.

Додатково позивачем зазначалось, що надіслано відповідачу повідомлення про розірвання Договору про охорону об`єкта № 1 від 01.01.2026 року № 260511/ЗД-1 від 11.05.2026 року.

Зазначене повідомлення Концерн «Військторгсервіс» в особі Південного регіонального управління отримав 26.05.2026 року. Відповідно до умов Договору, він є розірваним з 27.06.2026 року.

Починаючи з 27.06.2026 року Позивач припинив надання послуг з охорони об`єктів Відповідача, визначених Дислокацією постів охорони, у зв`язку з припиненням договірних відносин.

Відповідач не направив Позивачу жодних заперечень, зауважень чи інших письмових повідомлень щодо розірвання Договору, а також не заперечив припинення договірних відносин у встановленому законом чи Договором порядку.

Відповідно на дату подачі позовної заяви до суду, заборгованість Відповідача перед Позивачем по Договору про охорону об`єкта № 1 від 01.01.2026 року становить 217 066, 66 грн. Відповідач заперечень щодо суми заборгованості по Договору про охорону об`єкта № 1 від 01.01.2026 року не надав, власних розрахунків не надав суду.

Відтак, відповідач не спростував факту наявності заборгованості Концерну Військторгсервіс перед Приватним підприємством Гепард-Безпека центр плюс.

Щодо доводів відповідача, зазначених у додаткових поясненнях від 14.09.2026 П.4.1 Договорів встановлено, що розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником пред`явленого Виконавцем рахунку на оплату послуг оформленого належним чином, проте такі рахунки на оплату пред`явлені позивачем у матеріалах справи відсутні. Тобто, такий документ передбачений та є обов`язковим згідно положень Договорів.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно із ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. До таких документів слід віднести, зокрема, акт про надання послуг, акт виконання робіт.

Матеріалами справи підтверджено виконання позивачем послуг на загальну суму заборгованості за Договором про охорону об`єкта №1 від 01.01.2025 року в розмірі 55 550, 00 грн., заборгованість за Договором про охорону об`єкта №1 від 01.01.2026 року в розмірі 217 066, 66 грн, які прийнятті відповідачем та на підтвердження відповідної послуги щодо охорони об`єкту сторонами підписано акти надання послуг. Докази висловлення відповідачем будь-яких заперечень чи зауважень при прийнятті робіт чи після них, суду надано не було. Акт підписано та скріплено печатками обох контрагентів без зауважень.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, станом на день розгляду справи обов`язок з оплати вартості наданих послуг на загальну суму заборгованості за Договором про охорону об`єкта №1 від 01.01.2025 року в розмірі 55 550, 00 грн., заборгованість за Договором про охорону об`єкта №1 від 01.01.2026 року в розмірі 217 066, 66 грн, є таким, що настав.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Матеріали справи не місять доказів оплати послуг з охорони об`єкту відповідно до умов Договору та Актів наданих послуг.

Таким чином, відповідач прострочив виконання свого грошового зобов`язання. Докази оплати суми заборгованості суду надані не були.

Додатково суд зазначає, що позивачем на суму заборгованості нараховано 3% річних та інфляційні втрати.

Умовами Договору про охорону об`єкта №1 від 01.01.2025 р. сторонами було визначено наступну відповідальність сторін.

Згідно з п. 4.5 Договору, оплата наданих послуг здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця до 10 числа місяця наступного за звітним.

На підставі п. 5.1.1 Договору, замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги.

Як зазначається п. п. 5.4.1, 5.4.2. Договору, своєчасному та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги, у разі не невиконання зобов`язання Відповідачем Виконавець має право достроково розірвати цей договір, повідомивши про це у строк за 1 (один) календарний, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором згідно чинного законодавства.

Відповідно до п. п. 8.1, 8.2 Договору, у випадку виникнення спорів або розбіжностей Сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. У разі недосягнення Сторонами згоди спори ( розбіжності) вирішуються в судовому рядку.

Замовник свої зобов`язання належним чином не виконав, оплату за надані послуги у встановлений Договором про охорону об`єкта №1 від 01.01.2025 року,строк не здійснив, у зв`язку з чим утворилась заборгованість перед Позивачем у розмірі 55 550,00 грн (п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят гривень 00 коп.).

Умовами Договору про охорону об`єкта №1 від 01.01.2026 р. сторонами було визначено наступну відповідальність сторін.

Згідно з п. 4.5 Договору, оплата наданих послуг здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця до 10 числа місяця наступного за звітним.

На підставі п. 5.1.1 Договору, замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги.

Як зазначається п. п. 5.4.1, 5.4.2. Договору, своєчасному та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги, у разі не невиконання зобов`язання Відповідачем Виконавець має право достроково розірвати цей договір, повідомивши про це у строк за 1 (один) календарний, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором згідно чинного законодавства.

Відповідно до п. п. 8.1, 8.2 Договору, у випадку виникнення спорів або розбіжностей Сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. У разі недосягнення Сторонами згоди спори ( розбіжності) вирішуються в судовому рядку.

Так, утворилась заборгованість за Договором про охорону об`єкта № 1 від 01.01.2026 року, що становить 217 066, 66 грн (двісті сімнадцять тисяч шістдесят шість гривень 66 коп.).

На підставі ч. 1, 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних нарахувань виконується за методикою, яка викладена у листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р.

Згідно Фільтрованої виписки за період з 01.11.2025 по 23.04.2026 Відповідачем було сплачено повну суму (37 000 грн) 19.11.2025 за охорону згідно рахунку №01-10 від 31.10.2025 р (за жовтень). Також відповідачем сплачено частково 29.12.2025 7 000 грн за охорону згідно рахунку №01-11 від 30.11.2025 р (за листопад 2025); 28.01.2026 5 500 грн за охорону згідно рахунку №01-11 від 30.11.2025 р (за листопад 2025); 06.02.2026 5 950 грн за охорону згідно рахунку №01-11 від 30.11.2025 р (за листопад 2025). За листопад 2025 року Відповідачем сплачено 18 450 грн.

Отже, наведені вище обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини "venire contra factum proprium" міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/9397/20, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17).

Зазначений принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Доктрина виступає своєрідним механізмом гарантування захисту очікувань іншої сторони правовідносин і забезпечення балансу відносин між сторонами. Вказаний принцип "estoppel", зокрема застосовано в практиці Європейського суду з прав людини (зокрема у рішенні ЄСПЛ у справі "Хохліч проти України" (заява № 41707/98).

Позивач проводить розрахунок 3% річних та інфляційних втрат по Договору про охорону об`єкта № 1 від 01.01.2025 року:

За Листопад 2025 року борг - 18 550,00 грн.

3% річних- 323,24 грн.

Інфляційні втрати 2 752,05 грн.

3% річних: 18 550 х 3%= 556,50: 365 = 1,5247х 212 днів = 323,24 грн

Інфляційні втрати:

100,20%х100,70%х101,00%х101,70%х101,40%=105,094% (за період грудень 2025- квітень 2026).

18 550,00 (сума боргу)х105,094% (сукупний індекс інфляції)/100% -18 550,00 грн. ( сума богу) =944,92 грн.

за Грудень 2025 року борг 37 000,00 грн.

3% річних - 550,44 грн.

Інфляційні втрати 1 807,13 грн.

3% річних: 37 000 х 3% = 1110.00 : 365= 3,0411х 181 день = 550,44грн.

Інфляційні втрати: 100,70% х 101,00% х 101,70% х 101,40% = 104,884% (за період січень 2026- квітень 2026).

37 000,00 (сума боргу) х 104,884% (сукупний індекс інфляції)/100% - 37 000,00 грн. (сума богу) =1 807,13 грн.

Позивач проводить розрахунок 3% річних та інфляційних втрат по Договору про охорону об`єкта № 1 від 01.01.2026 року:

За Січень 2026 борг - 37 000 грн.

3% річних- 456,16 грн.

Інфляційні втрати 1 537,36 грн.

3% річних: 37 000 х 3%= 1110,00 грн : 365 х 150 днів = 456,16 грн

Інфляційні втрати:

101,00%х101,70%х101,40%=104,155% ( за період лютий 2026- квітень 2026).

37 000,00 (сума боргу) х 104,155%(сукупний індекс інфляції)/100% - 37 000,00 грн. (сума богу) =1 537,36 грн.

Лютий 2026 борг - 37 000 грн.

3% річних- 371,01грн.

Інфляційні втрати- 1 155,81грн.

3% річних: 37 000 х 3%=1110 грн. : 365 х 122 днів = 371,01 грн

Інфляційні втрати:

101,70%х101,40%=103,124% ( за період березень 2026- квітень 2026).

37 000,00 ( сума боргу)х103,124%( сукупний індекс інфляції)/100%-37 000,00 грн. ( сума богу) =1 155,81 грн.

Березень 2026 борг 37 000 грн.

3% річних- 276,74 грн.

Інфляційні втрати-518,00 грн.

3% річних : 37 000 х 3%=1110 грн : 365 х 91 день = 276,74грн

Інфляційні втрати:

101,40%=101,40% (квітень 2026). 37 000,00 ( сума боргу)х101,40%( сукупний індекс інфляції)/100%-37 000,00 грн. ( сума богу) =518,00 грн

Квітень 2026 борг- 37 000 грн.

3% річних- 185,51 грн.

Інфляційні втрати-0 грн

3% річних : 37 000 х 3%=1110 грн : 365 х 61 день = 185,51грн

Травень 2026 борг - 37 000 грн.

3% річних- 91,23 грн.

Інфляційні втрати-0 грн.

3% річних : 37 000 х 3%=1110 грн : 365 х 30 днів = 91,23 грн

Червень 2026 борг 32 066,66 грн.

3% річних- 0грн.

Інфляційні втрати-0 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох відсотків від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Таким чином, враховуючи наявний факт порушення відповідачем грошового зобов`язання та положення Цивільного кодексу України, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 конкретизувала правовий висновок, викладений в її постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) та зазначила, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519).Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об`єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати. Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг. Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат. Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат - висновки про це викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 904/4334/22, від 24 січня 2024 року у справі № 917/991/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 910/18091/23 та від 05 листопада 2024 року у справі № 902/43/24, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 712/4975/22

Відповідачем заперечення щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат подано не було.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а тому з відповідача за Договором про охорону об`єкта №1 від 01.01.2025 року на користь позивача підлягає стягненню 872, 80 грн - 3% річних; 2 752, 05 грн - інфляційні витрати.

Також здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку за Договором про охорону об`єкта №1 від 01.01.2026 року, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 380, 65 грн - 3% річних; 3 211, 17 грн - інфляційні витрати.

Додатково позивач просить суд відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України визначити в рішенні суду, що нарахування 3% річних на суму заборгованості має здійснюватися до моменту виконання рішення суду та розраховуватися за наступною формулою: (сума заборгованості) х 3% х (кількість днів прострочення) : (кількість днів у році).

Відповідно до частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Правовий аналіз наведеної норми процесуального законодавства свідчить про те, що остання передбачає право, а не обов`язок суду зазначити про нарахування відсотків або пені у рішенні про стягнення боргу, і таке право надано суду для нарахування відсотків, або для нарахування пені, тобто за вибором позивача - один із видів відповідальності.

Водночас приписи ч. 10 ст. 238 ГПК України не містять імперативного характеру, тобто у суду не має обов`язку задовольняти вимогу щодо автоматичного нарахування процентів або пені до моменту виконання судового рішення, така вимога може бути задоволена судом, тільки коли суд вважатиме за доцільне застосування такої норми права.

За загальним правилом, у справах про стягнення суд визначає конкретну суму до стягнення з відповідача у справі станом на момент ухвалення судового рішення за наслідками вирішення спору по суті.

Мета такого інституту передовсім полягає у процесуальній економії, оскільки надає можливість позивачу не звертатися до суду повторно з позовом про стягнення відсотків або пені за період після ухвалення судового рішення та його невиконання.

Водночас такі повноваження суду є доволі обмеженими, оскільки суд не стягує конкретну суму відсотків або пені, а лише визначає їх порядок обрахунку; у цьому суд має керуватися не власним розсудом при виборі відсотків або пені, а визначати їх з огляду на матеріально-правові відносини між сторонами, з`ясовані ним за результатами судового розгляду; продовження нарахування таких відсотків або пені пов`язується винятково з фактом невиконання цього судового рішення та в разі його належного виконання право на таке нарахування припиняється.

Сформульовані в частині десятій статті 238 ГПК України приписи застосовуються лише у грошових зобов`язаннях та фактично ними передбачається продовження на майбутнє стягнення присуджених відсотків або пені до моменту виконання судового рішення. Тобто це не є самостійним видом санкції - судової неустойки, а це ті самі відсотки або пеня, що вже стягнув суд, але продовжені на наступний період часу (на майбутнє), протягом якого зобов`язання, підтверджене судовим рішенням, не виконується.

Тож правова мета приписів частини десятої статті 238 ГПК України передовсім полягає у наданні судові повноважень поширити дію постановленого ним рішення і продовжити нарахування пені або відсотків на майбутнє поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті заявлених позовних вимог про стягнення відповідних пені або відсотків, що має на меті позбавити кредитора потреби звертатися до суду з позовом про стягнення пені або відсотків за наступні періоди невиконання зобов`язання після того, як було ухвалено судове рішення. Така мета зазначених процесуальних норм національного законодавства, як стимулювання боржника, до своєчасного виконання судового рішення, є другорядною.

Також, зміст частини десятої статті 238 ГПК України про те, що суд може зазначити в рішенні про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, дає можливість виснувати, що суд вчиняє такі дії на вимогу позивача. За власною ініціативою суд не може зазначити в рішенні про таке подальше нарахування відсотків або пені на майбутнє.

Таке розуміння відповідає змісту частини першої статті 14 ГПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності. Нарахування пені або відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання зобов`язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов`язання не виконується.

Натомість, заявляючи клопотання про нарахування пені у порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України позивач фактично ототожнює із вимогою про стягнення пені як такої, яка заявляється у порядку позовного провадження, та за яку підлягає сплаті судовий збір.

Як вже зазначалось судом, приписи ч. 10 ст. 238 ГПК України, які надають суду право задовольняти вимогу щодо автоматичного нарахування процентів або пені до моменту виконання судового рішення, передбачає визначення конкретної суми до стягнення з відповідача у справі станом на момент ухвалення судового рішення за наслідками вирішення спору по суті, на яку і здійснюється таке нарахування після ухвалення судового має на меті позбавити кредитора потреби звертатися до суду з позовом про стягнення пені або відсотків за наступні періоди невиконання зобов`язання після того, як було ухвалено судове рішення, в той час як заявлені у поданому клопотанні в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України клопотанні вимоги, таким приписам та меті не відповідають.

Приймаючи до уваги вищевикладене та зважаючи на те, що позивачем ототожнено позовні вимоги із правом на заявлення клопотання у порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України, а також з огляду на сплату суми основного боргу в процесі розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність у даному випадку правових підстав для застосування приписів частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України.

Так, суд зазначає, що за змістом ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема розумні строки розгляду справи судом.

Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.

Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; розумність строків розгляду справи судом є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до ст.114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій; строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 року, Смірнова проти України від 08 листопада 2005 року, Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 року, Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 року та інші).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів. При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Судом при розгляді справи застосовано принцип розумності процесуальних строків, відповідно до ст. 119 ГПК України задля належного повідомлення відповідача, повного та всебічного з`ясування обставин справи.

Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно змісту якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача пені є доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак, заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню сума у розмірі 4 412, 50 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, суд зазначає, що при зверненні до суду з даним позовом Приватним підприємством «Гепард-Безпека центр плюс» було сплачено судовий збір у розмірі 4 412, 50 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: позивачем сплачено при подані позовної заяви 3 328,00 грн згідно платіжної інструкції №1073 від 14.05.2026 та 884,50 грн згідно платіжної інструкції №1103 від 21.07.2026 доданої до заяви про зміну предмету позову.

За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн. 00 коп.) та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 164 800 грн. 00 коп.). З позовних заяв немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн. 00 коп.).

Проте, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Вказана норма набрала чинності з 04 жовтня 2021 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року по справі №916/228/22 зазначено, що особи, які після 04 жовтня 2021 року подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір», щодо відсутності підстав вимагати сплати судового збору без урахування понижуючого коефіцієнта.

Приватним підприємством «Гепард-Безпека центр плюс» було подано позовну заяву в електронній формі через систему «Електронний суд», відтак позивач не був обмежений у праві при сплаті судового збору застосовувати коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Тож, виходячи із заявленого розміру позовних вимог у даній справі, в силу вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивач, з урахуванням коефіцієнту 0,8 мав би сплатити судовий збір в сумі 3 530, 00 грн, однак сплатив в сумі 4 412, 50 грн без застосовування коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, відтак при подачі позову до Господарського суду міста Києва позивачем було переплачено судовий збір в сумі 882, 50 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", враховуючи те, що клопотання про повернення зайво сплаченої суми судового збору позивачем не заявлено, повернення судового збору, не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242. 255 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Гепард-Безпека центр плюс» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Концерну Військторгсервіс (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 28-а; код ЄДРПОУ: 33689922) на користь Приватного підприємства Гепард-Безпека центр плюс (21000, м. Вінниця, вул. Симона Петлюри, буд. 19; код ЄДРПОУ: 40354371) заборгованість за Договором про охорону об`єкта №1 від 01.01.2025 року в розмірі 55 550, 00 грн. ( п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят гривень), 3 % річних від простроченої суми у розмірі 872,80 грн. (вісімсот сімдесят дві гривні 80 коп.), а також інфляційні втрати у сумі 2 752,05 грн. (дві тисячі сімсот п`ятдесят дві гривні 05 коп.), загальна сума заборгованості становить 59 174, 85 грн. ( п`ятдесят дев`ять тисяч сто сімдесят чотири гривень 85 коп.).

3. Стягнути з Концерну Військторгсервіс (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 28-а; код ЄДРПОУ: 33689922) на користь Приватного підприємства Гепард-Безпека центр плюс (21000, м. Вінниця, вул. Симона Петлюри, буд. 19; код ЄДРПОУ: 40354371) заборгованість за Договором про охорону об`єкта №1 від 01.01.2026 року в розмірі 217 066, 66 грн (двісті сімнадцять тисяч шістдесят шість гривень 66 коп.), 3 % річних простроченої суми у розмірі 872,80 грн. (вісімсот сімдесят дві гривні 80 коп.), а також інфляційні втрати у сумі 3 211,17 грн. (три тисячі двісті одинадцять гривень 17 коп.), загальна сума заборгованості становить 221 658,48 грн. (двісті двадцять одна тисяча шістсот п`ятдесят вісім 48 коп.)

4. Стягнути з Концерну Військторгсервіс (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 28-а; код ЄДРПОУ: 33689922) на користь Приватного підприємства Гепард-Безпека центр плюс (21000, м. Вінниця, вул. Симона Петлюри, буд. 19; код ЄДРПОУ: 40354371) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 530 (три тисячі п`ятсот тридцять) грн 00 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

6. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА