Ухвала суду № 140063099, 25.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

м. Київ

25.09.2026Справа № 910/12210/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши матеріали

заяви ОСОБА_1 АДРЕСА_1

про забезпечення позову до пред`явлення позову

у справі № 910/12210/26

Інші особи, які можуть отримати статус учасника справи:

відповідач: Гаражно-будівельномий кооператив "Прикордонник Дарниця" 02088, місто Київ, ВУЛИЦЯ СВІТЛА, будинок 6-Б

Представники сторін: без виклику.

Обставини справи :

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва 24.09.2026 року із заявою б/н від 24.09.2026 року про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову до пред`явлення позову шляхом:

- заборони Гаражно-будівельному кооперативу Прикордонник Дарниця (код ЄДРПОУ 22921835), членам його правління, особам, які виконують обов`язки голови правління (зокрема, ОСОБА_2 ), або будь-яким іншим особам, що діють від імені кооперативу, організовувати, готувати та проводити чергові Загальні збори членів кооперативу (уповноважених), заплановані на 26 вересня 2026 року, а також будь-які інші загальні збори з аналогічним порядком денним до набрання законної сили рішенням суду;

- вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам прав (у тому числі нотаріусам, акредитованим суб`єктам) вчиняти будь-які реєстраційні дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ГБК Прикордонник Дарниця, зокрема, щодо внесення змін до відомостей про керівника (голову правління), органи управління або реєстрації нової редакції Статуту кооперативу на підставі рішень зборів, які можуть відбутися 26 вересня 2026 року.

При цьому заявник зазначає про намір звернення до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Гаражно-будівельного кооперативу Прикордонник Дарниця про скасування всіх змін, внесених відповідачем за час свого правління, в тому числі скасування протоколів (в тому числі від 2019 року), які створили негативні правові наслідки для позивача.

Дослідивши подану ОСОБА_3 заяву про забезпечення позову до подання позову та додані до неї матеріали суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч. 2 ст. 136 ГПК України).

Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У відповідності до ч. 5 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони: 1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору; 2) Центральному депозитарію цінних паперів та депозитарній установі надавати емітенту реєстр власників іменних цінних паперів для проведення загальних зборів акціонерів; 3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства; 4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Частинами 10, 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства; не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Суд наголошує, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 року №4-рп/2011), сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст.55 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011р. №5-рп/2011).

Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з вимогами, які розглядаються у справі, що передбачає передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звернувся до суду або які оспорюються у справі, та майнових наслідків заборони здійснювати певні дії.

Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ст.17 Закону України ,,Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст. 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

За приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 3 статті 2 ГПК України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність та пропорційність.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є, зокрема, забезпечення права кожному на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд зобов`язаний виходити із інтересів позивача і вимог Конституції України щодо обов`язковості виконання рішень суду та вживати всі необхідні дії для забезпечення виконання рішення.

Отже, вирішуючи питання забезпечення позову, в тому числі до подання позову, суд має лише керуватися власним уявленням про те, чи може невжиття відповідних заходів забезпечення позову утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позову.

Згідно пункту 87 рішення Європейського суду з прав людини від 06.09.2005 року у справі "Салов проти України" принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23.06.1993, серія A, № 262, с. 25, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27.10.1993, серія A, № 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23.10.1996, Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38). Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (див. рішення у справі Ruiz-Mateos, наведене вище, с. 25, § 63).

Так, відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В свою чергу суд зазначає, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви повинні оцінюватись судом у безпосередньому зв`язку з предметом позовних вимог позову, намір зі звернення з яким має заявник, та з позиції ймовірності настання несприятливих наслідків для позивача в разі неможливості виконання рішення суду в майбутньому та/або захисту порушених прав.

Суд звертає увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Наразі, в обґрунтування заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_1 посилається те, що на рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 року у справі №910/1392/26, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 року, визнано недійсним та скасовано прийняті рішення Гаражно-будівельного кооперативу "Прикордонник Дарниця" (попереднє найменування Калінінець), оформлені протоколом загальних зборів членів Кооперативу від 09.07.2022 та оформлених Протоколом від 27.05.2023.

Заявник зазначає, що вказаними скасованими судом рішеннями, серед іншого, незаконно обиралися голова правління ( ОСОБА_2 ) і органи управління кооперативу, та незважаючи на ухвалене судове рішення, яким фактично констатована відсутність легітимних повноважень у керівних органів кооперативу, ОСОБА_2 продовжує протиправно виступати від імені ГБК "Прикордонник Дарниця" як "Голова Правління Кооперативу".

Зокрема, заявник посилається та обставини розміщення на інформаційних дошках Кооперативу за адресою АДРЕСА_2 , офіційного Повідомлення про проведення чергових Загальних зборів членів Кооперативу (уповноважених), підписаного ОСОБА_2 , згідно якого проведення зборів призначено на 26.09.2026 року об 11 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_3 . При цьому, Пунктом 6 порядку денного передбачено розгляд питання: "Про обрання голови правління Кооперативу".

Тобто, на переконання заявника, організація та проведення загальних зборів неповноважними особами створює реальну загрозу повторного грубого порушення корпоративних прав ОСОБА_1 , оскільки, як зазначає заявник, ОСОБА_2 не має права збирати підписи та оголошувати проведення будь-яких зборів саме як Голова кооперативу, в тому числі наявна загроза повторної незаконної перереєстрації відомостей у ЄДР та повторного позбавлення позивача права власності на гаражні бокси № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 .Тобто невжиття заходів забезпечення позову призведе до того, що рішення суду у справі № 910/1392/26 буде повністю нівельоване діями відповідача, а позивач буде змушений ініціювати нові тривалі судові процеси для оскарження чергових незаконних рішень.

Окремо заявник звертає увагу на наявність окремої ухвали Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2026 року у справі № 910/12798/25 за позовом ОСОБА_4 до Гаражно-будівельного кооперативу Прикордонник Дарниця про визнання недійсним та скасування рішення, якою зобов`язано ГБК Прикордонник Дарниця здійснити облік членів Кооперативу у відповідність до вимог Закону України Про кооперацію та повідомити про виконання ухвали до 03.08.2026 року, яка не виконана ГБК Прикордонник Дарниця, натомість Коопертив намагається провести нові Загальні збори.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного заявник наголошує на наявності обставин, які доводять, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення організовувати, готувати та проводити чергові Загальні збори членів кооперативу (уповноважених), заплановані на 26.09.2026 року, а також будь-які інші загальні збори з аналогічним порядком денним, а також заборони вчинення будь - яких реєстраційних дій в ЄДР щодо ГБК Прикордонник Дарниця, зокрема, зміни відомостей про керівника (голову управління), органи управління або реєстрації нової редакції Статуту може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника.

Інших доводів та будь - яких підстав для вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви позивачем в поданій суду заяві про вжиття заходів забезпечення позову не наведено.

Суд наголошує, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.12.2021 року у справі № 910/10598/21, передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).

Оцінюючи викладені в заяві про забезпечення позову доводи заявника та зміст позовних вимог, з якими позивач має намір звернутися до суду, судом взято до уваги, що предметом майбутньої позовної заяви є вимоги немайнового характеру про скасування всіх змін, внесених відповідачем за час свого правління, а також скасування протоколів (в тому числі від 2019 року), винесених відповідачем та які створили негативні наслідки для заявника, отже в даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 року у справі № 754/5683/22, постановах Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18, від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18, від 07.09.2020 року у справі №904/1766/20, від 26.08.2020 року у справі №907/73/19, від 24.06.2020 року у справі №902/1051/19.

Отже, суд має дослідити, чи може відсутність вжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

За результатами розгляду заяви про забезпечення позову до подання позову суд зазначає, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема, ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Суд наголошує на те, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

Поряд із цим, заявник зазначаючи про намір звернення з позовною заявою до ГБК Прикордонник Дарниця, не визначив чітко предмету майбутнього позову, в забезпечення якого подано дану заяву, не зазначив конкретних рішень загальних зборів кооперативу, які оскаржуються позивачем, та не навів відповідних підстав позову, у зв`язку з чим судом не встановлений безпосередній зв`язок між зазначеними в заяві ОСОБА_1 заходами забезпечення позову та предметом майбутнього позову.

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні врегульовано Законом України Про кооперацію, відповідно до статті 1 якого кооперація система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів.

Згідно з визначенням термінів, наведеним у статті 2 вказаного Закону, кооператив юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Обслуговуючий кооператив це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (статті 2, 23 Закону України "Про кооперацію").

Згідно з положеннями статті 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту. Особи, які є членами створеного ним кооперативу, є правомочними брати участь в управлінні кооперативом, отримувати певну частку активів кооперативу в разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами, що випливають з їх участі у кооперативі.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.

Відповідно, члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними. Наведена правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 509/577/18, від 01.10.2019 року у справі № 910/7554/18, від 17.12.2019 № 904/4887/18, від 12.02.2020 року у справі №916/1253/19.

Отже, з урахуванням змісту поданої заяви та доданих доказів в сукупності наведене свідчить про заборону Кооперативу проводити загальні збори (заплановані на 26.09.2026 року, а також будь - які з аналогічним порядком денним) суд дійшов висновку, що запропонований заявником спосіб забезпечення позову підпадає під заборону, встановлену п. 1 ч. 5 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України щодо неможливості забезпечення позову шляхом заборони проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, що унеможливлює забезпечення заяви ОСОБА_1 у відповідній частині.

Суд зазначає, що постановляючи ухвалу про заборону вчиняти певні дії, суд повинен чітко визначити, які саме дії забороняється вчиняти, а також окреслити коло осіб, яким заборонено вчиняти певні дії з метою забезпечення позову. Відсутність у судовому рішенні вказівки на чітко окреслене вичерпне коло реєстраційних дій, що забороняється вчиняти, створює умови для потенційного обмеження прав та законних інтересів юридичної особи, ризик втручання в її господарську діяльність (постанова Верховного Суду від 15.01.2026 року у справі № 916/3668/25).

Поряд із цим, в частині заявлених до застосування до подання позову заходів забезпечення шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам прав вчиняти будь-які реєстраційні дії у ЄДР щодо ГБК Прикордонник Дарниця, зокрема, щодо внесення змін до відомостей про керівника (голову правління), органів управління або реєстрації нової редакції Статуту кооперативу на підставі рішень зборів, які можуть відбутися 26.09.2026 року, суд зазначає, що останні є похідними від вимог про вжиття заходів забезпечення шляхом заборони ГБК Прикордонник Дарниця організовувати, готувати та проводити заплановані на 26.09.2026 року Загальні збори членів кооперативу, а також будь які інші загальні збори з аналогічним порядком денним, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Окрім цього, суд звертає увагу, що згідно отриманих судом самостійно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань як станом на 01.07.2022 року, тобто на дату прийняття рішення загальних зборів, скасованого рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 року у справі № 910/1392/26, так і на момент звернення з даною завою про забезпечення позову від 24.09.2026 року керівником ГБК Прикордонник Дарниця значиться ОСОБА_2 .

Також судом враховано, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2026 року продовжено Гаражно-будівельному кооперативу Прикордонник Дарниця строк для виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2026 року у справі №910/12798/25 до 26.10.2026.

Відтак, на переконання суду, за умови невизначення конкретного змісту позовних вимог та рішень загальних зборів кооперативу, які прямо стосуються предмета спору, що додатково свідчить про відсутність взаємозв`язку заявлених заходів забезпечення позову та майбутньої позовної заяви,заявником не доведено обґрунтованість того, що забезпечення позову у даній справі у спосіб, зазначений ним в поданій заяві сприятиме виконанню завдань інституту забезпечення позову як елементу права на судовий захист, спрямованого на недопущення незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Враховуючи вищевикладені обставини та виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, статей 136, 137 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої заяви про забезпечення позову з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів заявника, за захистом яких останній звернувся в межах даної справи.

Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М. Селівон