Рішення № 140062960, 23.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.09.2026Справа № 910/3946/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Секюріті Корпорейшн Груп" (вул. Пріорська, 14, м. Київ, 04082, ідентифікаційний код 43209838)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційний союз "Либідь" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 176, ідентифікаційний код 34693827)

про стягнення 2 676 992,15 грн

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційний союз "Либідь" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 176, ідентифікаційний код 34693827)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Секюріті Корпорейшн Груп" (вул. Пріорська, 14, м. Київ, 04082, ідентифікаційний код 43209838)

про стягнення 367 500,00 грн

Представники учасників судового процесу:

Від позивача за первісним позовом: Пономаренко К.П.

Від відповідача за первісним позовом: Марценюк Л.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Секюріті Корпорейшн Груп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційний союз "Либідь" про стягнення заборгованості за порушення умов договору № СКГ25/14-05-2025 від 14.05.2025 про фізичну охорону Об`єкта та безпеки і порядку на Об`єкті у розмірі 2 425 278,26 грн, з яких: 1 966 042,50 грн основного боргу, 59 673,41 грн інфляційних втрат, 35 673,76 грн трьох відсотків річних та 363 888,59 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 відкрито провадження у справі № 910/3946/26 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 13.05.2026.

30.04.2026 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційний союз "Либідь" надійшов відзив на позовну заяву та зустрічна позовна заява, в якій товариство просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Секюріті Корпорейшн Груп" 367 500,00 грн штрафу.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № СКГ25/14-05-2025 від 14.05.2025, зокрема, пункту 4.1.1. договору, внаслідок чого відповідач повинен сплатити замовнику неустойку у формі штрафу в розмірі 10% від суми невиконаного своєчасно зобов`язання за договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.05.2026 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційний союз "Либідь" до спільного розгляду з первісним позовом, зустрічний позов об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 910/3946/26.

07.05.2025 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційний союз "Либідь" надійшла заява про забезпечення доказів, в якій заявник просить суд забезпечити докази по справі № 910/3946/26 шляхом витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Секюріті Корпорейшн Груп" наступних доказів:

- інформації щодо ПІБ працівників позивача, які здійснювали охорону на об`єкті ТОВ "ІС "Либідь" у вересні 2025 року, а саме осіб, які забезпечували охорону 24 год / 7 дн., та осіб, які забезпечували охорону 12,5 год./ 7 дн. протягом місяця;

- копії наказів про прийняття на роботу вказаних працівників;

- копії повідомлення органів ДФС про прийняття вказаних працівників на роботу;

- копії наказів про звільнення таких працівників, якщо таке мало місце у вересні 2025 року;

- витягу зі штатного розпису позивача, який діяв у період з 01.09.2025 по 30.09.2025, щодо кількості штатних одиниць на посаді охоронець із зазначенням вакантних посад;

- інформації щодо діючих у період з 01.09.2025 по 30.09.2025 договорів охорони, які укладені між ТОВ "Секюріті Корпорейшн Груп" та третіми особами, а також інформацію щодо кількості працівників охорони, які мають забезпечити виконання таких договорів;

- податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску з додатками, за вересень 2025 року, який подано ТОВ "Секюріті Корпорейшн Груп" до органів ДПС з відміткою про прийняття фіскальним органом;

- витягу ДПС про стан розрахунків ТОВ за податками, зборами, платежами та ЄСВ, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС, в розрізі платежів - за вересень, жовтень 2025 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 повернуто заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційний союз "Либідь" про забезпечення доказів заявнику без розгляду.

12.05.2025 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційний союз "Либідь" надійшло клопотання про витребування доказів, в якій заявник просить суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Секюріті Корпорейшн Груп":

- інформацію щодо ПІБ працівників позивача, які здійснювали охорону на об`єкті ТОВ "ІС "Либідь" у вересні 2025 року, зокрема осіб, які забезпечували охорону 24 год / 7 дн., та осіб, які забезпечували охорону 12,5 год./ 7 дн. протягом місяця;

- копії наказів про прийняття на роботу вказаних працівників;

- копії повідомлення органів ДФС про прийняття вказаних працівників на роботу; копії наказів про звільнення таких працівників, якщо таке мало місце у вересні 2025 року;

- витяг зі штатного розпису позивача, який діяв у період з 01.09.2025 по 30.09.2025, щодо кількості штатних одиниць на посаді охоронець із зазначенням вакантних посад;

- інформацію щодо діючих у період з 01.09.2025 по 30.09.2025 договорів охорони, які укладені між ТОВ "Секюріті Корпорейшн Груп" та третіми особами, а також інформацію щодо кількості працівників охорони, які мають забезпечити виконання таких договорів.

- податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску з додатками, за вересень 2025 року, який подано ТОВ "Секюріті Корпорейшн Груп" до органів ДПС з відміткою про прийняття фіскальним органом;

- витяг ДПС про стан розрахунків ТОВ за податками, зборами, платежами та ЄСВ, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС, в розрізі платежів - за вересень, жовтень 2025 року.

Також, відповідач за первісним позовом просить витребувати у Головного управління ДПС у м. Києві, код ЄДРПОУ 44116011, адреса 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19:

- податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску з додатками, за вересень 2025 року, який подано ТОВ "СЕКЮРІТІ КОРПОРЕЙШН ГРУП" до органів ДПС з відміткою про прийняття фіскальним органом;

- витяг ДПС про стан розрахунків ТОВ за податками, зборами, платежами та ЄСВ, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС, в розрізі платежів - за вересень, жовтень 2025 року.

Крім того, відповідач за первісним позовом у клопотанні просив суд, зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Секюріті Корпорейшн Груп" надати докази вчинення/надання послуг у період з 01.09.2025 по 30.09.2025 на об`єкті ТОВ "ІС "Либідь" за умовами договору № СКГ 25/14-05-2025 про фізичну охорону об`єкта та безпеки і порядку на об`єкті від 14.05.2025 року.

У засіданні суду 13.05.2026 представник відповідача за первісним позовом підтримав клопотання про витребування доказів, просив його задовольнити. Пояснив, що у вересні 2025 року послуги з охорони позивачем за первісним позовом не надавалися і не могли надаватися через відсутність необхідної кількості працівників у охоронної фірми.

Представник позивача за первісним позовом заперечив щодо задоволення даного клопотання, посилаючись на те, що витребувані докази не стосуються предмету спору. Також зауважив, що не отримував відзиву на позов, що не бачив адвокатський запит відповідача.

Господарським судом встановлено, що відповідачем за первісним позовом заперечується факт надання послуг охорони позивачем у певний період через відсутність необхідної кількості працівників у охоронної фірми.

Посилання представника позивача за первісним позовом на те, що витребувані докази не стосуються предмету спору, суд визнає помилковим, оскільки контрагентом заперечується факт надання охоронних послуг у певному періоді, у зв`язку з чим цей факт потребує доведення належними доказами.

Також безпідставним є посилання представника позивача за первісним позовом на те, що ним не отримувався відзив на позов, оскільки матеріали справи містять докази як направлення цього відзиву, так і отримання його позивачем за первісним позовом.

Посилання представника позивача на те, що він не ознайомлений з адвокатським запитом відповідача, також не знайшло свого підтвердження, оскільки до заяви про витребування доказів додано як сам запит, так і докази його направлення на адресу позивача за первісним позовом.

Розглянувши клопотання відповідача за первісним позовом про витребування доказів, враховуючи необхідність встановлення факту можливості виконання позивачем за первісним позовом зобов`язань за договором та необхідність встановлення фактичної можливості надання ним таких послуг, суд задовольнив клопотання відповідача за первісним позовом про витребування додаткових доказів у справі.

Розглянувши клопотання відповідача за первісним позовом в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Секюріті Корпорейшн Груп" надати докази вчинення/надання послуг у період з 01.09.2025 по 30.09.2025 на об`єкті ТОВ "ІС "Либідь" за умовами договору № СКГ 25/14-05-2025 про фізичну охорону об`єкта та безпеки і порядку на об`єкті від 14.05.2025 року, суд зазначив таке.

Отже, враховуючи необхідність встановлення факту можливості виконання позивачем за первісним позовом зобов`язань за договором та необхідність встановлення фактичної можливості надання ним таких послуг, суд задовольнив клопотання відповідача за первісним позовом про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕКЮРІТІ КОРПОРЕЙШН ГРУП" надати докази.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні заявив клопотання про роз`яснення ухвали в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Секюріті Корпорейшн Груп" надати докази вчинення/надання послуг у період з 01.09.2025 по 30.09.2025 на об`єкті ТОВ "ІС "Либідь" за умовами договору № СКГ 25/14-05-2025 про фізичну охорону об`єкта та безпеки і порядку на об`єкті від 14.05.2025 року.

Проте, оскільки дане клопотання було заявлено в усній формі, а також представник позивача не зміг пояснити, що саме йому не зрозуміло, то клопотання було залишено без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Секюріті Корпорейшн Груп" та у Головного управління ДПС у м. Києві ряд додаткових доказів у справі; відкладено підготовче засідання на 24.06.2026.

02.06.2026 засобами поштового зв`язку від Головного управління ДПС у м. Києві надійшла відповідь на судовий запит.

04.06.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача за первісним позовом надійшла відповідь на відзив.

05.06.2026 через підсистему "Електронний суд" від відповідача за первісним позовом надійшли заперечення на відповідь на відзив.

12.06.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача за первісним позовом надійшли письмові пояснення у відповідь на заперечення відповідача на відповідь на відзив.

19.06.2026 через підсистему "Електронний суд" від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання, в якому останній просив відмовити позивачу у поновленні строку на подачу відповіді на відзив та повернути без розгляду відповідь на відзив, подану з пропуском процесуального строку.

22.06.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача за первісним позовом на виконання вимог ухвали суду надійшло клопотання про долучення доказів.

24.06.2026 від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про долучення доказів.

Суд протокольною ухвалою від 24.06.2026 з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи поновив процесуальний строк для надання відповіді на відзив та залучив до матеріалів справи подану ТОВ "Секюріті Корпорейшн Груп" відповідь на відзив.

Також протокольними ухвалами залучено до матеріалів справи, подані сторонами документи через підсистему "Електронний суд" з метою повного всебічного та об`єктивного розгляду справи.

Разом з тим, 22.06.2026 від позивача за первісним позовом надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

У засіданні суду 24.06.2026 представник позивача за первісним позовом підтримав, подану заяву про збільшення розміру позовних вимог, просив прийняти її до розгляду.

Представник відповідача за первісним позовом заявив усне клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні для надання можливості підготувати письмові пояснення на заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Розглянувши заяву позивача за первісним позовом про збільшення позовних вимог, судом встановлено, що позивач змінив кількісний показник позовної вимоги з 2 425 278,26 грн на 2 676 992,15 грн, зокрема, суму трьох відсотків річних з 35 673,76 грн на 49682,70 грн; суму інфляційних втрат з 59 673,41 грн на 152 447,78 грн; суму пені з 363 888,59 грн на 508 819,17 грн. Таким чином збільшивши період їх нарахування.

Згідно з частиною 3 статті 46 ГПК України, Господарським судом міста Києва, протокольною ухвалою від 24.06.2026 прийнято заяву про збільшення розміру позовних вимог до розгляду. Подальший розгляд справи постановлено здійснювати про стягнення заборгованості у розмірі 2 676 992,15 грн, з яких: 49 682,70 грн трьох відсотків річних, 152 447,78 грн інфляційних втрат та 508 819,17 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2026 відкладено підготовче засідання на 19.08.2026.

26.06.2026 через підсистему "Електронний суд" від відповідача за первісним позовом надійшли заперечення на відповідь на відзив.

31.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача за первісним позовом надійшли письмові пояснення та заперечення на клопотання відповідача за первісним позовом від 24.06.2026 про долучення до матеріалів справи довідки щодо виданих перепусток для працівників.

Також 07.08.2026 через підсистему "Електронний суд" від відповідача за первісним позовом надійшли додаткові пояснення.

17.08.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача за первісним позовом надійшли додаткові пояснення.

У засіданні суду 19.08.2026 представник позивача за первісним позовом підтримав подані ним пояснення, просив долучити їх до матеріалів справи та підтримав подані ним заперечення щодо долучення до матеріалів справи довідки, яку подано 24.06.2026 представником ТОВ "ІС "Либідь".

Представник ТОВ "ІС "Либідь" надав усні пояснення.

Суд протокольними ухвалами залучив до матеріалів справи документи, подані представниками сторін; у задоволені клопотання позивача за первісним позовом щодо не залучення до матеріалів справи довідки щодо виданих перепусток для працівників, поданої 24.06.2026 відповідачем за первісним позовом - відмовив.

У засіданні суду 19.08.2026 присутніми представниками сторін надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.09.2026.

25.08.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача за первісним позовом надійшли додаткові пояснення у справі.

У судовому засіданні 09.09.2026 по справі № 910/3946/26 судом на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено перерву на 23.09.2026.

15.09.2026 через підсистему «Електронний суд» відповідачем за первісним позовом подано клопотання про долучення довідки про поточний рахунок.

У судовому засіданні 23.09.2026 представник позивача за первісним позовом підтримав первісні позовні вимоги та проти задоволення зустрічних заперечив.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні 23.09.2026 проти задоволення первісного позову заперечив, підтримав зустрічні позовної вимоги.

23.09.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14 травня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Секюріті Корпорейшн Груп» (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний союз «Либідь» (далі - відповідач, замовник) був укладений договір про фізичну охорону об`єкта та безпеки і порядку на об`єкті № СКГ25/14-05-2025 (далі - договір), відповідно до умов якого замовник передає будівлі ТРЦ «ОУШЕН ПЛАЗА» та паркінгу, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 176 та Антоновича, 176-А (літера «В»), та майно, що знаходиться в таких приміщеннях (далі - об`єкт) під фізичну охорону, безпеку та порядок на об`єкті, а охорона зобов`язується здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення схоронності цілісності майна замовника на об`єкті з метою відвернення безпосередніх посягань на нього, припинення несанкціонованого замовником доступу сторонніх осіб до майна на об`єкті, збереження його фізичного стану і забезпечення здійснення замовником всіх належних йому повноважень щодо майна, а також забезпечити режим роботи та пропускної системи на об`єкті (п. 1.1. договору).

Згідно з пунктом 1.4 договору охорона об`єкта здійснюється у дні та години, визначені дислокацією, яка є додатком № 1 до договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна послуг є договірною та визначається сторонами у протоколі погодження договірної ціни.

Додатком № 2 до договору сторони погодили, що договірна ціна послуг фізичної охорони становить 165,00 грн, у тому числі ПДВ, за одну годину роботи одного працівника охорони, при цьому місячна вартість послуг залежить від кількості працівників та фактично відпрацьованих ними годин.

Відповідно до дислокації об`єкта охорона зобов`язувалась забезпечити 10 працівників охорони з 10:00 години до 10:00 години наступної доби, тобто у цілодобовому режимі та 10 працівників охорони з 09:45 години до 22:15 години.

Пунктом 4.1.1 договору на охорону покладено обов`язок виставляти пости охорони у кількості та в час, визначені дислокацією, починаючи з часу виставлення охорони об`єкта відповідно до акта, який є додатком № 3 до договору.

Пунктом 3.5 договору сторони визначили порядок розрахунків, відповідно до якого оплата здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок охорони. Авансовий платіж у сумі 800 000,00 грн підлягає перерахуванню до 5 числа поточного місяця, а решта вартості послуг - до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі акта наданих послуг.

Відповідно до пунктів 4.2.10, 4.2.11 договору підписаний сторонами акт підтверджує надання послуг охорони замовникові. Акти надаються охороною до 5 числа місяця, наступного за звітним, та мають бути підписані сторонами протягом п`яти робочих днів з дня їх отримання.

У разі наявності заперечень щодо обсягу послуг замовник зобов`язаний у встановлений договором строк надати охороні письмові обґрунтовані заперечення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що на виконання умов указаного договору ним у липні, серпні та вересні 2025 року надавалися відповідачу послуги з фізичної охорони об`єкта, розташованого у місті Києві, що підтверджується, зокрема, актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 57 від 31.07.2025, № 62 від 31.08.2025 та актом надання послуг № 66 від 30.09.2025.

Як зазначає позивач, за послуги, надані у липні 2025 року на загальну суму 1 850 000,00 грн, відповідач здійснив оплату лише частково: 04.07.2025 перерахував 800 000,00 грн, а 10.09.2025 - 733 334,00 грн, у зв`язку з чим неоплаченим залишився борг у розмірі 316 666,00 грн.

Послуги, надані у серпні 2025 року, на суму 1 738 423,50 грн відповідачем у подальшому були оплачені 19.09.2025, однак, за твердженням позивача, з порушенням установлених договором строків як у частині перерахування авансового платежу, так і в частині остаточного розрахунку, що стало підставою для нарахування передбачених законом та договором сум відповідальності.

Щодо послуг, наданих у вересні 2025 року, позивач зазначає, що за результатами їх надання відповідачу було направлено акт № 66 від 30.09.2025 на суму 1 649 376,50 грн, однак вартість таких послуг відповідачем не сплачена.

При цьому, позивач заперечує доводи відповідача про ненадання послуг у вересні 2025 року та зазначає, що відмова відповідача від підписання відповідного акта не спростовує фактичного надання послуг.

Таким чином, позивач визначив загальний розмір основної заборгованості відповідача у сумі 1 966 042,50 грн, яка складається з 316 666,00 грн залишку вартості послуг за липень 2025 року та 1 649 376,50 грн вартості послуг, наданих у вересні 2025 року.

Крім суми основного боргу, у зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання грошових зобов`язань, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення 49 682,70 грн 3% річних, 152 447,78 грн інфляційних втрат та 508 819,17 грн пені, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг виконавець зобов`язується за завданням замовника надати послугу, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Частиною першою статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та в порядку, встановлені договором.

Судом встановлено, що у липні 2025 року позивачем надано відповідачу послуги з охорони, за результатами яких складено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 57 від 31.07.2025 на суму 1 850 000,00 грн.

Зазначений акт прийнято та підписано замовником без заперечень щодо обсягу та якості послуг.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору, замовник мав сплатити авансовий платіж у розмірі 800 000 грн до 05.07.2025, а решту вартості послуг за липень 2025 у розмірі 1 050 000 грн. - до 10.08.2025.

Судом встановлено, що відповідачем перераховано позивачу 800 000,00 грн. 04.07.2025, а наступний платіж у розмірі 733 334,00 грн. здійснено 10.09.2025 відповідачем

Таким чином, після проведених оплат заборгованість за фактично надані та прийняті послуги за липень 2025 року склала 316 666,00 грн.

Суд критично оцінює доводи відповідача про існування між сторонами домовленості щодо утримання 316 666,00 грн до моменту розблокування податкової накладної від 15.04.2025.

Будь-яких належних доказів існування такої домовленості, її конкретних умов та погодження позивачем зміни встановленого договором строку оплати матеріали справи не містять.

Факт виникнення між сторонами питань щодо податкової накладної не змінює цивільно-правового обов`язку відповідача здійснити оплату у строк, погоджений договором, та не свідчить про укладення сторонами угоди про зміну строку виконання грошового зобов`язання.

За результатами надання послуг у серпні 2025 року складено акт № 62 від 31.08.2025 на суму 1 738 423,50 грн.

Вартість зазначених послуг відповідачем у подальшому сплачена 19.09.2025.

Разом з тим, оплату здійснено з порушенням погоджених договором строків.

Авансовий платіж у сумі 800 000,00 грн мав бути сплачений до 05.08.2025, однак фактично сплачений 19.09.2025.

Залишок вартості послуг у сумі 938 423,50 грн підлягав сплаті до 10.09.2025, однак також фактично сплачений 19.09.2025.

Доводи відповідача про прострочення кредитора у зв`язку з несвоєчасним направленням рахунку на оплату судом відхиляються, оскільки умовами договору чітко визначені строки оплати наданих послуг.

Рахунок на оплату за своєю правовою природою є документом інформаційного характеру, який містить платіжні реквізити, та за відсутності відповідної спеціальної умови договору не є відкладальною умовою виникнення обов`язку з оплати.

Аналогічний висновок Верховний Суд виклав, зокрема, у постанові від 29.04.2020 у справі № 915/641/19, зазначивши, що ненадання рахунку саме по собі не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України та не звільняє боржника від оплати.

Крім того, банківські реквізити позивача були відомі відповідачеві, що підтверджується попереднім здійсненням ним платежів за тим самим договором.

Щодо послуг за вересень 2025 року, господарський суд зазначає наступне.

Позивач стверджує, що у вересні 2025 року послуги з охорони продовжували надаватись, у зв`язку з чим складено акт надання послуг № 66 від 30.09.2025 на суму 1 649 376,50 грн.

Надаючи оцінку правовідносинам сторін у вказаний період, суд враховує мету укладення договору №СКГ25/14-05-2025 від 14.05.2025, попередні господарські відносини ТОВ «Інвестиційний союз «Либідь», листування сторін, умови самого договору та Дислокації, а також докази, подані сторонами на підтвердження фактичного обсягу надання послуг у вересні 2025 року.

Так, відповідно до пункту 1.4 договору охорона об`єкта здійснюється у дні та години, визначені у дислокації, яка є додатком №1 до договору.

За змістом погодженої сторонами дислокації виконавець повинен був забезпечувати щоденно 10 працівників охорони у цілодобовому режимі, тобто 240 людино-годин на добу, та 10 працівників охорони протягом 12,5 години, тобто 125 людино-годин на добу.

Таким чином, загальний погоджений сторонами обсяг послуг становив 365 людино-годин на добу, а у вересні 2025 року, який складається з 30 календарних днів, - 10 950 людино-годин:

240 Ч 30 + 125 Ч 30 = 7 200 + 3 750 = 10 950 людино-годин.

Отже, предметом договору було не саме по собі перебування будь-якої кількості охоронців на території об`єкта, а забезпечення визначеної сторонами кількості працівників на конкретних постах протягом погодженого часу.

Судом також досліджено подані на виконання ухвали суду відомості щодо працівників ТОВ «Секюріті Корпорейшн Груп».

Із долучених документів вбачається, що станом на спірний період (вересень) у штаті позивача перебувало 23 працівники охорони із 40-годинним робочим тижнем.

За умови тривалості робочого часу одного працівника у вересні 2025 року в обсязі близько 176 годин загальна кількість робочого часу 23 працівників становила б близько 4 048 людино-годин, тоді як відповідно до дислокації позивач мав забезпечити 10 950 людино-годин.

Відтак, для забезпечення погодженого сторонами обсягу охорони було необхідно понад 62 працівники, тоді як документально підтверджена штатна чисельність охоронників позивача була істотно меншою.

Наявність у штаті меншої кількості працівників не могла б безумовно свідчити про порушення договору, якщо б охорона фактично забезпечила передбачену дислокацією кількість працівників на об`єкті.

Посилання виконавця на те, що ним були укладені договори субпідряду охорони, суд оцінює критично, оскільки жодного такого договору, який би був чинним станом на вересень 2025 року, суду надано не було.

Належних та достовірних доказів залучення до виконання договору достатньої кількості інших осіб, які не перебували у штаті позивача, із підтвердженням підстав такого залучення, фактично відпрацьованого ними часу та конкретних постів охорони, позивачем суду не надано.

Судом також досліджено подані ТОВ «Інвестиційний союз «Либідь» відомості системи контролю доступу на територію ТРЦ «Оушен Плаза».

Зокрема, у матеріалах справи містяться відомості про блокування перепусток окремих осіб ще 16.06.2025, 24.06.2025, 14.07.2025 та 19.08.2025, тобто, до початку спірного місяця, а також 04.09.2025, 07.09.2025, 09.09.2025 та 11.09.2025.

З досліджених судом відомостей вбачається, що доступ значної кількості осіб був припинений задовго до вересня 2025 року.

Зокрема, у матеріалах містяться відомості про блокування перепусток працівників ще у червні 2025 року, зокрема, 16.06.2025 та 24.06.2025, у липні та серпні 2025 року, у тому числі 19.08.2025, а також у вересні 2025 року - 04.09.2025, 07.09.2025, 09.09.2025 та 11.09.2025.

Таким чином, значна частина осіб, відомості про яких містяться у загальному переліку оформлених перепусток, фізично не могла здійснювати доступ до об`єкта у вересні 2025 року, оскільки дія їхніх перепусток на цей час уже була припинена.

При цьому, із наданих ТОВ «ІС «Либідь» відомостей та матеріалів справи вбачається, що протягом вересня 2025 року чинними перепустками для доступу на територію ТРЦ фактично володіли лише чотири особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Суд звертає увагу, що наведена обставина має істотне значення для оцінки тверджень ТОВ «Секюріті Корпорейшн Груп» про виконання договору у вересні 2025 року, оскільки умовами договору та дислокації передбачалось щоденне забезпечення охорони значно більшою кількістю працівників.

Більше того, господарському суду надано низку актів, якими зафіксовано відсутність працівників охорони на встановлених місцях. Представник замовника у судовому засіданні визнав, що такі факти відсутності мали місце.

Так, 06.09.2025 актом зафіксовано відсутність працівників одразу на низці передбачених дислокацією постів, зокрема, старшого зміни охорони, працівника на службовому вході «Рампа 3», двох працівників на центральному вході, працівника на вході через вихідну зону «Алмаз», патрульних першого та другого поверхів, працівника паркінгу, працівників на переходах Р4 та Р6 і оператора технічних засобів охорони, тобто, загалом відсутність 11 працівників.

Актом від 07.09.2025 зафіксовано відсутність працівника охорони на службовому вході «Рампа 3» та працівника патруля другого поверху.

Актом від 12.09.2025 встановлено відсутність працівників на службовому вході «Рампа 3», трьох працівників на центральному вході, працівників патрулів першого та другого поверхів, працівників на переходах із паркінгу Р4 та Р6, працівника на паркінгу Р3, працівника на вході «Алмаз», оператора відеоспостереження, старшого зміни та інших передбачених дислокацією постів, тобто, загалом 13 працівників.

Актами від 17.09.2025, 19.09.2025 та 21.09.2025 також зафіксовано істотну відсутність персоналу на передбачених дислокацією постах, зокрема, на «Рампі 3», патрулях першого і другого поверхів, паркінгу Р3, переходах Р4 і Р6, центральному вході, посту відеоспостереження та посту старшого зміни, загалом у відповідні дні відсутність охоплювала 11 працівників.

Актом від 20.09.2025 зафіксовано відсутність працівника на службовому вході «Рампа 3» та працівника відеоспостереження, актом від 23.09.2025 - відсутність працівника на «Рампі 3», актами від 24.09.2025, 25.09.2025, 26.09.2025 та 29.09.2025 - відсутність працівників на відповідних постах, зокрема, «Рампі 3» та посту відеоспостереження.

Також актом від 30.09.2025 зафіксовано найбільш значну кількість незабезпечених постів наприкінці спірного місяця: відсутність працівника на «Рампі 3», патрульних першого та другого поверхів, працівника паркінгу Р3, працівників на переходах Р4 та Р6, трьох працівників на центральному вході, старшого зміни, працівника на вході «Алмаз», двох працівників відеоспостереження та працівника на вході «Рукола».

Таким чином, факти незабезпечення погодженої кількості працівників охорони систематично фіксувалися протягом всього вересня 2025 року.

Відповідно до статей 74, 76, 79 та 86 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а наявність певної обставини вважається доведеною, якщо докази на її підтвердження є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Верховний Суд наголошує, що застосування стандарту вірогідності доказів передбачає саме співставлення доказів обох сторін та встановлення, яка з протилежних версій подій є більш переконливою з огляду на весь доказовий матеріал.

При цьому, визначальним для спорів про оплату послуг є не саме оформлення акта, а реальність господарської операції.

Так, у постанові Верховного Суду від 04.09.2023 у справі №910/5352/21 зазначено, що під час вирішення спору про оплату послуг суд повинен встановити не лише факт складення чи підписання первинних документів, а й реальне надання послуг, їх обсяг, якість, вартість та відповідність заявленої до оплати вартості фактично наданим послугам. Саме господарська операція створює правові наслідки, а первинний документ є похідним доказом її здійснення.

Аналогічний підхід підтверджений Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.03.2026 у справі №914/2625/23, яка виходить із того, що форма документа не може превалювати над змістом, а визначальною ознакою надання послуг є реальність відповідної господарської операції.

За таких обставин, акт надання послуг №66 від 30.09.2025, який не підписаний ТОВ «Інвестиційний союз «Либідь» та містить повну заявлену позивачем вартість послуг за вересень у сумі 1 649 376,50 грн, не може підтверджувати надання послуг у заявленому обсязі.

Суд зазначає, що сукупність досліджених доказів, свідчить про те, що передбачений договором та дислокацією обсяг послуг у вересні 2025 року забезпечений не був.

Позивачем за первісним позовом проте не надано доказів, які б дозволи встановити фактичне виконання 10 950 людино-годин або іншого чітко визначеного обсягу послуг.

Господарським судом встановлено, що акт № 66 від 30.09.2025 надання послуг охорони за вересень 2025 року 03.10.2025 не був прийнятий замовником (у прийомі документа відмовлено) із зазначенням причини відмови: 1) послуга не надавалась в такому об`ємі; 2) відсутні посади та підписанти акта з обох сторін.

Суд не вправі замість сторони самостійно визначати невідомий обсяг фактично наданих послуг, формувати іншу, ніж заявлена позивачем, господарську операцію та встановлювати її вартість за відсутності відповідного обґрунтованого розрахунку і доказів.

Таким чином, оцінивши наданий позивачем за первісним позовом односторонньо складений акт №66 від 30.09.2025 із даними щодо фактичної штатної чисельності, відомостями про видані та заблоковані перепустки, актами про систематичну відсутність працівників охорони на передбачених дислокацією постах, листуванням сторін та відсутністю належних доказів фактичного відпрацювання заявлених 10 950 людино-годин, суд дійшов висновку про те, що докази відповідача є більш вірогідними та у своїй сукупності спростовують твердження позивача про надання у вересні 2025 року послуг на загальну суму 1 649 376,50 грн.

За таких обставин ТОВ «Секюріті Корпорейшн Груп» не доведено виникнення у ТОВ «Інвестиційний союз «Либідь» грошового зобов`язання з оплати послуг за вересень 2025 року в сумі 1 649 376,50 грн, у зв`язку з чим первісні позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних.

Перевіривши здійснений позивачем за первісним позовом розрахунок 3% річних у межах тих грошових зобов`язань, факт прострочення яких встановлений судом, суд дійшов висновку про його часткову обґрунтованість.

Так, за зобов`язаннями, які виникли до спірного вересня 2025 року та щодо яких судом встановлено наявність заборгованості та прострочення оплати, обґрунтованими є нарахування 3% річних відповідно до наданого виконавцем розрахунку до заяви про збільшення позовних вимог у загальному розмірі 13 490,04 грн, у тому числі за відповідними періодами прострочення.

Водночас до складу заявлених позивачем 3% річних включено також нарахування, здійснені у зв`язку з несплатою вартості послуг за вересень 2025 року, у загальному розмірі 36 192,66 грн.

Оскільки, як встановлено судом вище, позивачем не доведено належного надання у вересні 2025 року послуг у тому обсязі та на ту суму, які покладено ним в основу первісних вимог, а вимога про стягнення вартості послуг за вересень 2025 року задоволенню не підлягає, відсутні й правові підстави для стягнення похідних від такого грошового зобов`язання 3% річних.

Отже, вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню в сумі 13 490,04 грн, тоді як у частині 36 192,66 грн 3% річних, нарахованих у зв`язку із заявленою заборгованістю за вересень 2025 року, суд відмовляє.

Щодо втрат від інфляції, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 №904/7401/16.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат суд виходить із висновків Об`єднаної палати КГС ВС, викладених у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Верховний Суд роз`яснив, що якщо прострочення у неповному місяці становить понад 15 днів, відповідний місяць враховується у розрахунку інфляційних втрат, якщо ж прострочення становить 15 днів або менше - індекс інфляції за такий неповний місяць не застосовується.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що в частині зобов`язань, наявність та прострочення яких підтверджені матеріалами справи, обґрунтованим є нарахування інфляційних втрат у загальному розмірі 24 636,50 грн, з яких: 23 841,30 грн - інфляційні втрати, нараховані на суму 316 666,00 грн та 795,20 грн -інфляційні втрати у зв`язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання щодо суми 800 000,00 грн.

Водночас, суд не погоджується з нарахуванням позивачем 2 815,27 грн інфляційних втрат на суму 938 423,50 грн за період з 11.09.2025 по 19.09.2025.

Так, прострочення виконання грошового зобов`язання у цій частині тривало менше половини місяця. З огляду на правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо порядку врахування індексу інфляції залежно від періоду прострочення в межах відповідного місяця, інфляційні втрати на зазначену суму за вересень 2025 року нарахуванню не підлягають.

Крім того, позивачем заявлено також інфляційні втрати, пов`язані з оплатою послуг за вересень 2025 року.

Оскільки суд відмовляє у стягненні заявленої позивачем вартості послуг за вересень 2025 року, вимоги про стягнення інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми, як похідні від основної вимоги також не підлягають задоволенню.

Таким чином, з відповідача за первісним позовом підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 24 636,50 грн, а у стягненні 124 996,01 грн інфляційних втрат, нарахованих щодо зобов`язань за вересень 2025 року, слід відмовити.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України та статей 230, 231 ГК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, зокрема пенею, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення.

Відповідно до п.8.1. договору у випадку несвоєчасної (неповної) оплати послуг за договором, замовник сплачує охороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за яких нараховується пеня) від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежів.

Водночас, Господарський кодекс України, частиною шостою статті 232 якого було передбачено припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців, втратив чинність 28.08.2025 на підставі Закону України № 4196-IX.

При цьому, щодо платежів, прострочення яких розпочалось до 28.08.2025, відповідний шестимісячний строк станом на день втрати Господарським кодексом чинності ще не сплив, а щодо платежів, строк виконання яких настав після 28.08.2025, частина шоста статті 232 ГК України вже не діяла.

Такий підхід застосовується і в актуальній практиці Господарського суду міста Києва: після втрати Господарським кодексом чинності обмеження шестимісячним строком не застосовується до періоду, у якому на дату 28.08.2025 передбачений раніше шестимісячний строк ще не закінчився, а щодо зобов`язань, строк виконання яких настав після цієї дати, положення частини шостої статті 232 ГК України не застосовуються.

За таких обставин підстав для обмеження здійсненого позивачем розрахунку пені шестимісячним періодом суд не вбачає.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення пені з урахуванням встановлених судом строків виконання грошових зобов`язань, суд дійшов висновку про обґрунтованість її нарахування в частині зобов`язань, прострочення яких підтверджено матеріалами справи, у загальній сумі 139 753,81 грн.

Разом з тим, позивачем також нараховано пеню за прострочення оплати вартості послуг за вересень 2025 року в загальному розмірі 369 065,36 грн.

З огляду на встановлені судом обставини неналежного виконання позивачем за первісним позовом умов договору у вересні 2025 року, недоведеність надання послуг у заявленому обсязі та відмову у стягненні відповідної вартості таких послуг, відсутні правові підстави і для застосування до відповідача відповідальності за прострочення оплати цієї суми.

Тому вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в сумі 139 753,81 грн, а у стягненні 369 065,36 грн пені, нарахованої у зв`язку із заявленим боргом за вересень 2025 року, слід відмовити.

Таким чином, за первісним позовом у цій частині суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню: 13 490,04 грн 3% річних, 24 636,50 грн інфляційних втрат та 139 753,81 грн пені. У частині 36 192,66 грн 3% річних, 124 996,01 грн інфляційних втрат та 369 065,36 грн пені, які пов`язані з вимогами про оплату послуг за вересень 2025 року, відмовити.

Відповідач у відзиві на первісну позовну заяву також посилається на можливість зменшення розміру неустойки.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України суд може зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Верховний Суд виходить із того, що вирішення питання про зменшення неустойки належить до дискреційних повноважень суду та потребує оцінки конкретних обставин спору, ступеня виконання зобов`язання, причин порушення, поведінки боржника, співвідношення неустойки з наслідками порушення та дотримання балансу інтересів сторін.

У даному випадку суд не встановив обставин, які б свідчили про винятковість випадку або очевидну неспівмірність пені наслідкам порушення.

Основна заборгованість є значною, порушення строків розрахунків мало систематичний характер, а частина боргу станом на час вирішення спору залишається несплаченою.

Саме лише посилання відповідача на необхідність зменшення неустойки без доведення конкретних виняткових обставин не може бути достатньою підставою для втручання суду у погоджений сторонами розмір відповідальності.

Отже, підстав для зменшення суми пені суд не вбачає.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Секюріті Корпорейшн Груп" та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційний союз "Либідь" на користь позивача 316 666,00 грн основного боргу, 13 490,04 грн 3% річних, 24 636,50 грн інфляційних втрат та 139 753,81 грн пені.

Щодо заявлених зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційний союз "Либідь" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Секюріті Корпорейшн Груп" про стягнення 367 500,00 грн штрафу, суд зазначає наступне.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ТОВ «Інвестиційний союз «Либідь» посилається на те, що відповідно до пункту 4.1.1 договору ТОВ «Секюріті Корпорейшн Груп» зобов`язалось виставляти пости охорони у кількості та в час, визначені дислокацією об`єкта, яка є додатком № 1 до договору.

Згідно з погодженою сторонами дислокацією для забезпечення охорони об`єкта мало бути виставлено 10 працівників охорони у цілодобовому режимі - з 10:00 до 10:00 години наступної доби, а також 10 працівників охорони щоденно з 09:45 до 22:15.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що у серпні та вересні 2025 року ТОВ «Секюріті Корпорейшн Груп» не забезпечило визначену договором кількість працівників охорони на відповідних постах та протягом погодженого сторонами часу, у зв`язку з чим послуги надавались з порушенням умов пункту 4.1.1 договору.

Зокрема, ТОВ «Інвестиційний союз «Либідь» зазначає, що факти відсутності необхідної кількості працівників охорони на об`єкті неодноразово фіксувались відповідними актами. На підтвердження своїх доводів позивач за зустрічним позовом також посилається на відомості щодо осіб, які мали перепустки та фактичний доступ до території ТРЦ «ОУШЕН ПЛАЗА», документи щодо працівників ТОВ «Секюріті Корпорейшн Груп», а також докази, отримані під час розгляду справи на виконання ухвали суду про витребування доказів.

При цьому, позивач за зустрічним позовом наголошує, що порушення у вересні 2025 року мали систематичний характер та полягали у фактичній відсутності на постах частини працівників, кількість яких мала бути забезпечена відповідно до дислокації.

ТОВ «Інвестиційний союз «Либідь» також посилається на те, що відповідно до наданих у матеріали справи відомостей ТОВ «Секюріті Корпорейшн Груп» мало значно меншу кількість працівників, ніж об`єктивно була необхідна для забезпечення встановленого договором режиму охорони. Зокрема, за розрахунком позивача за зустрічним позовом, виконання дислокації у повному обсязі протягом вересня 2025 року потребувало забезпечення 10 950 людино-годин, тоді як з урахуванням установленої норми робочого часу для забезпечення такого обсягу необхідним було залучення близько 62 працівників. Натомість надані ТОВ «Секюріті Корпорейшн Груп» відомості стосувались лише 23 осіб, причому, за твердженням позивача за зустрічним позовом, щодо частини таких осіб відсутні відомості про наявність діючих перепусток та фактичний доступ до об`єкта.

Вказані обставини, на переконання ТОВ «Інвестиційний союз «Либідь», свідчать про неналежне виконання ТОВ «Секюріті Корпорейшн Груп» взятих на себе за договором зобов`язань щодо забезпечення погодженої сторонами кількості працівників охорони.

Як на правову підставу заявлених вимог позивач за зустрічним позовом посилається на пункт 6.8 договору, відповідно до якого у разі порушення охороною зобов`язань, передбачених пунктом 4.1.1 договору, охорона зобов`язана сплатити замовнику неустойку у формі штрафу в розмірі 10% від суми невиконаного своєчасно зобов`язання за Договором.

Таким чином, за порушення умов договору у серпні 2025 року ТОВ «Інвестиційний союз «Либідь» нарахувало ТОВ «Секюріті Корпорейшн Груп» штраф у розмірі 185 000,00 грн, що становить 10% від визначеної зустрічним позивачем вартості зобов`язання у сумі 1 850 000,00 грн.

За порушення умов договору у вересні 2025 року позивачем за зустрічним позовом нараховано штраф у розмірі 182 500,00 грн, що становить 10% від вартості зобов`язання у сумі 1 825 000,00 грн.

Отже, ТОВ «Інвестиційний союз «Либідь» просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 367 500,00 грн штрафу, з яких: 185 000,00 грн за серпень 2025 року та 182 500,00 грн за вересень 2025 року.

Дослідивши матеріали справи та надавши оцінку наведеним зустрічним позивачем обставинам, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що у серпні 2025 року мали місце окремі відхилення від передбаченої договором кількості працівників.

Разом з тим, ТОВ «Інвестиційний союз «Либідь» у поданих поясненнях зазначає, що у серпні 2025 року позивач не забезпечував належну кількість працівників, проте сторони погодили надання таких послуг.

За результатами серпня складено акт № 62 від 31.08.2025 на суму 1 738 423,50 грн.

Цей обсяг послуг замовником був прийнятий, а його вартість у подальшому сплачена.

Матеріали справи не свідчать, що під час прийняття серпневих послуг замовник заявив про застосування пункту 6.8 договору, зафіксував конкретний невиконаний обсяг як порушення, що тягне штраф, або не погодив фактично наданий у серпні обсяг послуг.

Навпаки, із власних пояснень позивача за зустрічним позовом вбачається погодження сторонами фактичного порядку виконання у цьому місяці.

За таких обставин, суд не вбачає достатніх правових підстав для висновку про наявність саме такого порушення пункту 4.1.1 договору у серпні 2025 року, яке відповідно до пункту 6.8 тягне застосування штрафу у розмірі 185 000,00 грн.

Отже, зустрічний позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо заявленої до стягнення суми штрафу за неналежне виконання умов договору у вересні 2025 року суд зазначає наступне.

Як встановлено судом вище, відповідно до пункту 4.1.1 договору ТОВ «Секюріті Корпорейшн Груп» зобов`язалось виставляти пости охорони у кількості та в час, визначені дислокацією об`єкта.

Згідно з дислокацією щоденно на об`єкті мало бути забезпечено перебування 10 працівників охорони у цілодобовому режимі - з 10:00 до 10:00 години наступної доби, а також 10 працівників охорони з 09:45 до 22:15, тобто, протягом 12,5 години.

Таким чином, для належного виконання умов договору щодобовий обсяг роботи охорони мав становити 365 людино-годин, з яких 240 людино-годин припадало на роботу 10 працівників у цілодобовому режимі та 125 людино-годин - на роботу інших 10 працівників протягом 12,5 години.

Відтак, протягом 30 календарних днів вересня 2025 року передбачений договором обсяг послуг становив 10 950 людино-годин (365 Ч 30).

Заперечуючи проти зустрічного позову, ТОВ «Секюріті Корпорейшн Груп» стверджує про належне виконання взятих на себе зобов`язань та зазначає, що послуги з охорони об`єкта протягом вересня 2025 року фактично надавались.

Разом з тим, господарським судом встановлено, що належним чином, у передбаченому договором обсязі виконавець послуги охорони у вересні не надав, про що зазначено вище.

При цьому встановити, у якому саме обсязі взагалі у вересні 2025 року надавалися послуги охорони, з поданих сторонами документів достеменно встановити неможливо.

Суд зазначає, що фактичне надання послуг породжує обов`язок замовника здійснити їх оплату, тоді як неналежне виконання охороною окремих умов договору є самостійною підставою для застосування встановленої договором відповідальності.

З огляду на встановлені судом обставини, суд відхиляє доводи ТОВ «Секюріті Корпорейшн Груп» про те, що встановлення факту надання послуг та виникнення у ТОВ «Інвестиційний союз «Либідь» обов`язку з їх оплати виключає можливість стягнення штрафу.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто неналежне виконання.

Отже, відповідальність може наставати не лише у випадку повного невиконання зобов`язання, а й у разі його виконання неналежним чином.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Суд критично оцінює заперечення ТОВ «Секюріті Корпорейшн Груп» про те, що відсутність своєчасних письмових заперечень замовника до акта № 66 від 30.09.2025 унеможливлює застосування передбаченого пунктом 6.8 договору штрафу, адже замовник відмовився приймати цей акт, зазначивши у цифровому написі, що послуги надано не у повному обсязі.

З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку про те, що ТОВ «Інвестиційний союз «Либідь» належними та допустимими доказами доведено порушення ТОВ «Секюріті Корпорейшн Груп» у вересні 2025 року зобов`язання, передбаченого пунктом 4.1.1 договору, а тому наявні підстави для застосування відповідальності, встановленої пунктом 6.8 договору.

Так, відповідно до пункту 6.8 договору у разі порушення охороною зобов`язань, передбачених пунктом 4.1.1 договору, охорона сплачує замовнику штраф у розмірі 10% від суми невиконаного своєчасно зобов`язання за договором.

Перевіривши здійснений ТОВ «Інвестиційний союз «Либідь» розрахунок у межах заявлених ним вимог, суд дійшов висновку про його відповідність умовам пункту 6.8 договору.

За таких обставин вимога зустрічного позову про стягнення з ТОВ «Секюріті Корпорейшн Груп» 182 500,00 грн штрафу за неналежне виконання умов договору у вересні 2025 року є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Таким чином, зустрічний позов підлягає частковому задоволенню у сумі 182 500,00 грн, а в частині вимоги про стягнення 185 000,00 грн штрафу за серпень 2025 року слід відмовити.

Оцінюючи решту аргументів сторін, суд виходить із того, що відповідно до статей 73, 74, 76, 77 та 86 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом надано оцінку всім основним доводам сторін, які мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому суд не зобов`язаний надавати детальну відповідь на кожен окремий аргумент сторони, якщо зі змісту рішення вбачається, що всі істотні питання, які визначають результат спору, досліджені та вирішені.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 236 ГПК України).

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Згідно з статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини одинадцятої статті 238 ГПК України, у разі часткового задоволення первісного та зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування присуджених сум та стягує різницю на користь сторони, якій присуджена більша грошова сума.

Приймаючи до уваги часткове задоволення первісного позову та часткове задоволення зустрічного позову, суд здійснює зустрічне зарахування в розумінні частини 11 ст. 238 ГПК України, в результаті якого 316 727,04 грн (494 546,35 грн ? 182 500,00 грн) підлягають стягненню з ТОВ «Інвестиційний союз «Либідь» на користь ТОВ «Секюріті Корпорейшн Груп».

Витрати позивача за первісним позовом по сплаті судового, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача за первісним позовом пропорційно сумі задоволених вимог.

Витрати позивача за зустрічним позовом по сплаті судового збору у розмірі, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача за зустрічним позовом пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний союз «Либідь» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 176, ідентифікаційний код 34693827) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Секюріті Корпорейшн Груп» (вул. Пріорська, 14, м. Київ, 04082, ідентифікаційний код 43209838) 316 666 (триста шістнадцять тисяч шістсот шістдесят шість) грн 00 коп. основного боргу, 13 490 (тринадцять тисяч чотириста дев`яносто) грн 04 коп. 3% річних, 24 636 (двадцять чотири тисячі шістсот тридцять шість) грн 50 коп. інфляційних втрат, 139 753 (сто тридцять дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят три) 81 грн пені та витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 418 (сім тисяч чотириста вісімнадцять) грн 19 коп.

3. У решті первісного позову відмовити.

4. Зустрічний позов задовольнити частково.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Секюріті Корпорейшн Груп» (вул. Пріорська, 14, м. Київ, 04082, ідентифікаційний код 43209838) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний союз «Либідь» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 176, ідентифікаційний код 34693827) штраф у розмірі 182 500 (сто вісімдесят дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 737 (дві тисячі сімсот тридцять сім) грн 50 коп.

6. У решті зустрічного позову відмовити.

7. Провести зустрічне зарахування грошових сум, присуджених до стягнення з кожної із сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів, на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

8. За результатами зустрічного зарахування стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний союз «Либідь» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 176, ідентифікаційний код 34693827) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Секюріті Корпорейшн Груп» (вул. Пріорська, 14, м. Київ, 04082, ідентифікаційний код 43209838) заборгованість у сумі 316 727 (триста шістнадцять тисяч сімсот двадцять сім) грн 04 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 4 680 (чотири тисячі шістсот вісімдесят) грн 69 коп.

9. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 24.09.2026

Суддя І.О. Андреїшина