Ухвала суду № 140062930, 25.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

25.09.2026Справа № 910/4087/26

За заявою ОСОБА_1

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 910/4087/26

за позовом ОСОБА_1

до Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк

про визнання поруки припиненою

Суддя Удалова О.Г.

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/4087/26 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк про визнання поруки припиненою.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.08.2026 закрито провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

10.08.2026 від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення, в якому останній просить ухвалити додаткове рішення, яким покласти на відповідача витрати позивача на правничу допомогу в розмірі 11 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2026 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4087/26, а також встановлено Акціонерному товариству Комерційний банк Приватбанк строк для подання письмових пояснень чи заперечень стосовно заяви про ухвалення додаткового рішення до 10.09.2026 (включно).

10.09.2026 від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення.

Приймаючи додаткове рішення у справі № 910/4087/26, суд виходив з наступного.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є, зокрема, ухвали.

Згідно з ч. 2 вказаної норми процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно ч.ч. 1, 5, 6 до ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Як вказано вище, ухвалою суду від 03.06.2026 у справі № 910/4087/26 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк про визнання поруки припиненою закрито провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

На підтвердження відсутності предмету спору відповідачем надано суду довідку від 31.07.2026, згідно з якою у позивача станом на 31.07.2026 не має заборгованості перед АТ КБ ПриватБанк. Водночас, відсутність такої заборгованості обґрунтована відповідачем тим, що 27 липня 2026 року боржником за кредитним договором № K4R1LOS00250 від 28.09.2011 ОСОБА_2 була повністю сплачена заборгованість за основним зобов`язанням, у зв`язку з чим і припинені зобов`язання за договором поруки, укладеним з позивачем у даній справі.

Заперечуючи проти покладення на відповідача витрат позивача на правничу допомогу, відповідач посилається на відсутність факту добровільного задоволення позову відповідачем, зокрема, підставою для закриття провадження у справі стало те, що 27 липня 2026 року боржником за кредитним договором № K4R1LOS00250 від 28.09.2011 ОСОБА_2 - була повністю сплачена заборгованість за основним зобов`язанням. Оскільки позичальником повністю виконане основне зобов`язання, порука за договором K4R1LOS00250/DP від 28.09.2011 припинилася в силу закону, і саме тому відсутній предмет спору за позовом до банку у даній справі. Відтак, необґрунтованими є посилання позивача на ч. 3 ст. 130 ГПК України, оскільки відповідач (банк) не вчиняв жодних дій, спрямованих на добровільне задоволення позовних вимог, зникнення предмета спору відбулося виключно внаслідок правомірних дій третьої особи (позичальника ОСОБА_2 ), спрямованих на виконання зобов`язань.

Крім того, як вказує відповідач, позивач заявляв до стягнення 11 000,00 грн, з яких 5 000,00 грн передбачені до сплати лише "після набрання законної сили рішення суду на користь замовника". Оскільки рішення суду по суті спору не ухвалювалося (провадження закрито через відсутність предмета спору), підстави для настання обставини, з якою договір пов`язує виникнення обов`язку сплатити 5 000,00 грн ("на користь замовника"), взагалі відсутні.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 Послуги. Загальні положення підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом не беруться до уваги доводи відповідача щодо того, що рішення суду по суті спору не ухвалювалося (провадження закрито через відсутність предмета спору), а відтак підстави для настання обставини, з якою договір пов`язує виникнення обов`язку сплатити вказані 5 000,00 грн ("на користь замовника"), взагалі відсутні.

Оскільки, як вказано судом вище, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду, зокрема, про закриття провадження у справі є одним з видів судового рішення та набирає законної сили в порядку, передбаченому процесуальним законодавством. При цьому не можна стверджувати, що таке рішення (ухвала) не на користь позивача, оскільки ним не оскаржено таку ухвалу, а також відсутнє рішення про відмову у задоволенні позову.

Водночас, як вказано вище, згідно з ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Проте, у даній справі судом провадження у справі закрито не у зв`язку з відмовою позивача від позову або ж добровільним виконання відповідачем заявлених позивачем вимог, а у зв`язку з добровільним виконанням основного зобов`язання, забезпеченого порукою, яка (порука) була предметом розгляду у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про розподіл судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом даної справи, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні такого клопотання.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.

Ухвала господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвалу, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвала суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткової ухвали підписано 25.09.2026.

Суддя О.Г. Удалова