Рішення № 140062875, 25.09.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 21/38/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2026 Справа № 908/3497/25 (904/7522/25)

м. Запоріжжя Запорізької області

За позовною заявою - Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області (ел. пошта: office@mk.treasury.gov.ua, пр. Центральний, буд. 141-В, м. Миколаїв, 54055, код ЄДРПОУ 37992030, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕКС ІНВЕСТ (вул. Діагональна, буд. 8, кімн. 21, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 39821153, ел. пошта: tov.inteks@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

про стягнення 62 713, 08 грн.

в межах провадження у справі № 908/3497/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕКС ІНВЕСТ (вул. Діагональна, буд. 8, кімн. 21, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 39821153, ел. пошта: tov.inteks@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

Розпорядник майна - Сєдова Наталя Іванівна (вул. Гагаріна, буд. 8, офіс 69, м. Запоріжжя, 69005, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшли матеріали справи № 904/7522/25 за позовом Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області (скорочене найменування - Казначейство, Покупець) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕКС ІНВЕСТ (скорочене найменування - ТОВ ІНТЕКС ІНВЕСТ, Постачальник) про стягнення 62 713, 08 грн., з яких: 50 220, 00 грн. основного боргу (авансового платежу за недопоставлене дизельне паливо в кількості 930 літрів), 7 673, 34 грн. пені, 1 304, 34 грн. трьох процентів річних, 3 515, 40 грн. штрафу за Договором про закупівлю нафтопродуктів від 30.11.2022 № 151/11-1Т/51 надіслані за підсудністю на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.01.2026. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422, 40 грн. позивач просить покласти на відповідача.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.01.2026 розгляд справи (єдиний унікальний номер № 904/7522/25) за вище зазначеним позовом визначено судді Володимиру ЧЕРКАСЬКОМУ, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕКС ІНВЕСТ.

Ухвалою від 06.08.2026 матеріали справи за позовною заявою Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області до відповідача - ТОВ ІНТЕКС ІНВЕСТ про стягнення 62 713, 08 грн. прийнято до розгляду в межах провадження у справі № 908/3497/25 про банкрутство ТОВ ІНТЕКС ІНВЕСТ, відкрито провадження з розгляду позовної заяви та присвоєно справі номер провадження 21/38/25. Ухвалено розглядати позовну заяву за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання; розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

ТОВ ІНТЕКС ІНВЕСТ (відповідач) своїм правом на подання до суду відзиву на позов не скористалось, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі було повідомлене належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку копії ухвали суду до його електронного кабінету, зареєстрованого у підсистемі Електронний суд ЄСІКС.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. ст. 165, 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відсутність будь-яких заяв або клопотань відповідача, з урахуванням направлення судом до електронного кабінету відповідача копії ухвали суду у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у розгляді справи.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд

УСТАНОВИВ:

Згідно ч. ч. 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.

У провадженні судді Володимира ЧЕРКАСЬКОГО знаходиться справа № 908/3497/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕКС ІНВЕСТ.

Ухвалою від 18.12.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕКС ІНВЕСТ. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Сєдову Наталю Іванівну.

18.12.2025 на офіційному веб-сайті Верховного Суду оприлюднено оголошення № 77982 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ ІНТЕКС ІНВЕСТ. Наразі процедура розпорядження майном ТОВ ІНТЕКС ІНВЕСТ триває.

30.11.2022 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Миколаївській області (Казначейство, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ІНТЕКС ІНВЕСТ (Постачальник) укладено Договір про закупівлю нафтопродуктів № 151/11-1Т/51 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1 Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця нафтопродукти згідно коду ДК 021:2015 - 09130000-9 Нафта і дистиляти (далі - Товар): 1385 літрів дизельного палива по 54, 00 грн. з ПДВ за літр; 380 літрів бензину А-95 по 52, 00 грн. з ПДВ за літр, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар у порядку на умовах Договору у сумі 94 550, 00 грн. з ПДВ.

За пунктом 4.2 Договору умови оплати: оплата товару здійснюється Покупцем у національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на Товар.

За пунктами 5.1, 5.2, 5.2.1, 5.2.2 Договору строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки); термін дії довірчого документу (скретч-картки) безстроковий; передача Покупцю Товару за Договором здійснюється Постачальником на АЗС шляхом заправки автомобіля Покупця при пред`явленні довіреними особами Покупця скретч-картки; скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об`єму і марки товару, після чого всі обов`язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними; при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.

Відповідно до підпункту 6.3.1 пункту 6.3 Договору Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором.

За пунктами 7.1, 7.3 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором. За невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов`язання за кожний день прострочення; за прострочення понад тридцять днів стягується штраф у розмірі семи відсотків вартості Товару.

Договір діяв до 31.12.2022 (пункт 10.2 Договору).

Позивачем виконано зобов`язання зі сплати вартості Товару у повному обсязі - 94 550, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 649 від 12.12.2022 (73 092, 04 грн.) та № 662 від 14.12.2022 (21 457, 96 грн.).

23.12.2022 сторонами оформлено видаткову накладну № 0037/0000316 та специфікацію № 0037/0000316-С про відпущені скретч-картки на бензин А-95 380 літрів на 19 760, 00 грн. з ПДВ та дизельне паливо Energy 1385 літрів на 74 790, 00 грн. з ПДВ на загальну суму 94 550, 00 грн. з ПДВ.

Скретч-картки надавали право на отримання визначеної кількості пального на автозаправних станціях мережі без терміну дії. Починаючи з лютого 2025 року АЗС мережі Авіас припинили відпуск бензину та дизельного палива, у зв`язку з чим у позивача залишились не використаними скретч-картки на дизельне паливо номіналом 10 л (1 шт., № 304528264955) та номіналом 20 л (46 шт., № 304620467574 - 304620467619), а всього 47 скретч-карток на загальний обсяг 930 літрів дизельного палива за ціною 54, 00 грн. з ПДВ за 1 літр на суму з урахуванням ПДВ - 50 220, 00 грн.

Актами про нездійснення відпуску дизельного палива від 18.02.2025 № б/н, від 21.03.2025 № б/н та від 14.04.2025 № б/н зафіксовано неможливість отримання Покупцем на АЗС Постачальника дизельного палива за наявними скретч-картками.

Листом від 18.02.2025 за вих. № 12-06/1089 (з поштовим чеком від 20.02.2025) Казначейство звернулось до Постачальника з проханням повідомити стосовно можливостей ТОВ ІНТЕКС ІНВЕСТ щодо виконання своїх зобов`язань за Договором, проте відповіді на лист позивач не отримав.

15.04.2025 позивач направив відповідачу претензію № 04-06/2-10/2577, у якій вимагав замінити залишок скретч-карток на дизельне паливо на скретч-картки інших АЗС, а у разі невиконання - повернути авансові кошти за невикористані скретч-картки на дизельне паливо у розмірі 50 220, 00 грн. з ПДВ та сплатити пеню і штрафні санкції за порушення умов Договору. Відповідь на претензію від ТОВ ІНТЕКС ІНВЕСТ не надходила.

Матеріали справи не містять доказів поставки відповідачем на користь позивача пального за 47 невикористаними скретч-картками на 930 літрів вартістю 50 220, 00 грн. або повернення сплачених за цей товар коштів.

Спірні правовідносини сторін за своїм змістом є зобов`язальними правовідносинами поставки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві або надання товару в розпорядження покупця у встановлений договором строк.

Положеннями статті 693 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 сформульовано правову позицію, згідно з якою умовою застосування частин 1, 2 статті 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю; у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно - або вимагати передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати; можливість обрання певного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Оскільки термін дії скретч-карток за пунктом 5.1 Договору визначений як безстроковий, конкретний календарний строк поставки Договором не встановлено, а виконання зобов`язання з поставки підлягало здійсненню на вимогу Покупця (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

Покупець пред`явив вимогу про виконання зобов`язання, звернувшись за отриманням дизельного палива на автозаправні станції Постачальника, у чому йому було відмовлено, що зафіксовано актом про нездійснення відпуску дизельного палива від 18.02.2025 № б/н; того ж дня позивач направив відповідачу листа від 18.02.2025 за вих. № 12-06/1089.

Постачальник поставку не здійснив і сплачені кошти не повернув, у зв`язку з чим прострочення виконання зобов`язання розпочалося з 18.02.2025.

Таким чином, невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з поставки пального у кількості 930 літрів вартістю 50 220, 00 грн. і залишення без відповіді звернень позивача надає позивачеві право вимагати повернення попередньо сплачених коштів за непоставлений товар.

Отже, основна заборгованість відповідача перед позивачем за Договором від 30.11.2022 № 151/11-1Т/51 складає 50 220, 00 грн. та є доведеною.

Щодо нарахованих позивачем сум за порушення грошового зобов`язання суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частин 4 та 6 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором; штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторони у пункті 7.3 Договору погодили відповідальність Постачальника у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов`язання за кожний день прострочення.

За частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем нараховано пеню за період з 18.02.2025 по 17.08.2025 (в межах шестимісячного строку за ч. 6 ст. 232 ГК України) від суми непоставленого товару 50 220, 00 грн. за подвійною обліковою ставкою НБУ у розмірі 7 673, 34 грн.

Крім того, за прострочення понад тридцять днів пунктом 7.3 Договору передбачено сплату штрафу у розмірі семи відсотків вартості товару.

Позивачем нараховано штраф у розмірі: 50 220, 00 х 7 % = 3 515, 40 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, суд установив, що нарахування є обґрунтованими та арифметично правильними.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано три проценти річних за період з 18.02.2025 по 30.12.2025 (316 днів) від суми непоставленого товару 50 220, 00 грн. у розмірі 1 304, 34 грн. Проте, перевіряючи обґрунтованість періоду нарахування, суд зазначає таке.

Ухвалою від 18.12.2025 у справі № 908/3497/25 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ ІНТЕКС ІНВЕСТ та одночасно введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (частина 2 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства).

Відповідно до частини 3 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Наведена норма є імперативною, містить пряму заборону нарахування трьох процентів річних за період дії мораторію та підлягає застосуванню судом незалежно від наявності відповідних клопотань чи заперечень сторін.

Грошове зобов`язання відповідача з повернення попередньої оплати виникло до відкриття провадження у справі про банкрутство, а тому такі вимоги є конкурсними і на них поширюється дія мораторію з дня його введення - з 18.12.2025.

За таких обставин нарахування трьох процентів річних є правомірним лише за період з 18.02.2025 по 17.12.2025 включно (303 дні прострочення, до дня введення мораторію): 50 220, 00 х 3 % х 303 : 365 = 1 250, 68 грн. Вимоги про стягнення трьох процентів річних за період дії мораторію з 18.12.2025 по 30.12.2025 задоволенню не підлягають.

Загальний розмір обґрунтованих та доведених вимог складає 62 659, 42 грн. (50 220, 00 грн. основного боргу + 7 673, 34 грн. пені + 1 250, 68 грн. трьох процентів річних + 3 515, 40 грн. штрафу).

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що докази на підтвердження правомірності позовних вимог є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування.

Відповідач доказів поставки пального за 47 невикористаними скретч-картками, повернення попередньо сплачених за цей товар коштів, а так само заперечень проти розміру та розрахунку заявлених до стягнення сум, не надав.

Частиною 5 статті 236 ГПК України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі Руїс Торіха проти Іспанії).

Враховуючи вищевикладені обставини справи та приписи чинного законодавства України, відсутність будь-яких заперечень відповідача, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 62 659, 42 грн., з яких: 50 220, 00 грн. основний борг, 7 673, 34 грн. пеня, 1 250, 68 грн. три відсотка річних, 3 515, 40 грн. штраф. В іншій частині позову (946, 34 грн. трьох відсотків річних за період дії мораторію) слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 21 ч. 2 ст. 4 цього Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру в межах справи про банкрутство становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року встановлено у розмірі 3 028, 00 грн.

Виходячи з ціни позову 62 713, 08 грн., 1,5 % становить 940, 70 грн., що є меншим за мінімальний розмір ставки судового збору (1 розмір прожиткового мінімуму - 3 028, 00 грн.).

Оскільки позовна заява подана через систему Електронний суд, із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження розміру ставки судового збору належний до сплати розмір становить 2 422, 40 грн. (3 028, 00 х 0,8).

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 461 (внутрішній номер 438179176) від 28.07.2025.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково у розмірі 62 659, 42 грн., що становить 99,91 % заявленої до стягнення суми 62 713, 08 грн., судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 2 420, 33 грн. В іншій частині судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2, 07 грн. покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 13, 73, 74, 76, 79, 86, 123, 129, 236, 238, 240, 241, 247, 252, 255-257, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕКС ІНВЕСТ (вул. Діагональна, буд. 8, кімн. 21, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 39821153) на користь Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області (пр. Центральний, буд. 141-В, м. Миколаїв, 54055, код ЄДРПОУ 37992030) 50 220 (п`ятдесят тисяч двісті двадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 7 673 (сім тисяч шістсот сімдесят три) грн. 34 коп. пені, 1 250 (одну тисячу двісті п`ятдесят) грн. 68 коп. трьох відсотків річних, 3 515 (три тисячі п`ятсот п`ятнадцять) грн. 40 коп. штрафу, 2 420 (дві тисячі чотириста двадцять) грн. 33 коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати позивачу, відповідачу (до електронних кабінетів).

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (статті 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено та підписано 25.09.2026.

Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ