Рішення № 140062753, 25.09.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/457/26

Господарський суд Житомирської області у складі судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Газарової Є.Д.

за участю представників сторін:

від позивача: Капуловський А.В., адвокат, ордер серії АІ №2094079 від 30.03.2026 (в режимі відеоконференції в засіданні 14.09.2026)

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі заяву ТОВ "Постач-М" про розподіл судових витрат від 11.08.2026 (вх. г/с №01-44/2976/26 від 12.08.2026) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОСТАЧ-М»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕГЛА ЖИТОМИРЩИНИ»

про стягнення 638 859,9 грн

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Житомирської області відповідно до рішення від 07.08.2026 позов задовольнив, стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегла Житомирщини" (код ЄДРПОУ 45051830) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Постач-М" (код ЄДРПОУ 39427121): - 619 510, 80грн попередньої оплати; - 19 349, 10грн пені; - 1 664, 00грн судового збору за подання заяви про забезпечення позову; - 7 666, 32грн судового збору за подання позовної заяви.

12.08.2026 через підсистему "Електронний суд" надійшла заява представника ТОВ "ПОСТАЧ-М" адвоката Артема Капуловського про розподіл судових витрат від 11.08.2026 (вх. г/с №01-44/2976/26 від 12.08.2026) (далі - Заява про ухвалення додаткового рішення від 12.08.2026).

Господарський суд ухвалою від 01.09.2026 прийняв до розгляду заяву представника ТОВ "ПОСТАЧ-М" адвоката Артема Капуловського про розподіл судових витрат від 11.08.2026 (вх. г/с №01-44/2976/26 від 12.08.2026) та призначив судове засідання на 14 вересня 2026 р. о 15:30.

Мотиви Суду.

У позовній заяві на виконання вимог ст. 162 Кодексу Позивач повідомив, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000, 00 грн.

Представництво повноважень Позивача адвокатом Артемом Капуловським підтверджується ордером серії АІ №2094079 від 30.03.2026 (а.с. 63).

12.08.2026 адвокат Артем Капуловський подав в інтересах довірителя ТОВ "Постач-М" заяву про розподіл судових витрат на правничу допомогу в сумі 11 250 грн разом з доказами на підтвердження їх понесення на загальну суму 48 375, 00 грн, зокрема:

- ордер серії АІ №2094079 від 30.03.2026, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №6314/10 від 08.12.2017;

- договір №01/04/25 про надання правової (правничої) допомоги від 01.04.2025;

- додаток №1 від 05.04.2025 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 05 квітня 2025 №01/04/25;

- протокол №1 погодження договірної ціни до договору про надання правової (правничої) допомоги від 01 квітня 2025 №01/04-25;

- акт №8 прийому надання правничої допомоги згідно з договором про надання правової (правничої) №01/04-25 від 01 квітня 2025 року;

- рахунок-фактура №10/08 від 10.08.2026 на суму 48 375, 00 грн;

- деталізація рахунку №10/08 від 10.08.2026;

- платіжна інструкція №3353 від 11.08.2026 на загальну суму 48 375, 00 грн.

Відповідач ТОВ "Цегла Житомирщини" правом на подання заяви про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не скористалося.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із принципів господарського судочинства (п. 12 ч. 3 ст. 2 Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору (постанова ВП ВС від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 тощо).

У розвиток цього принципу, законодавець врегулював, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 Кодексу).

В свою чергу, у ч. 2 ст. 16 Кодексу законодавець конкретизує, що представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків самопредставництва учасника справи за нормою ст. 56 Кодексу та представництва у малозначних спорах за нормою ч.5 ст. 131-2 Конституції України.

Як розтлумачив КСУ у п. 3.2 мотивувальної частини рішення від 30.09.2009 № N 23-рп/2009 у справі N 1-23/2009 (справа про право на правову допомогу) правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Встановлюючи вимоги до змісту позовної заяви, законодавець визначив, що остання повинна містити відомості про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи (п.9 ч. 3 ст. 162 Кодексу).

Зміст п.9 ч.3 ст. 162 та ст. 126 Кодексу доводить, що позивач на стадії звернення з позовом до суду може мати фактично понесені судові витрати, про які повинен вказати у першій заяві по суті, а саме:

а) на оплату наданих адвокатом окремих видів правничої професійної допомоги (надання усних/письмових роз`яснень щодо спірних відносин, правових підстав їх регулювання та усталеної судової практики їх вирішення, витребування доказів в інтересах клієнта, складання претензії як способу досудового врегулювання спору з опонентом, підготовка позову з додатками тощо);

б) на оплату проведення експертизи на замовлення позивача, на витребування доказів тощо;

в) на оплату послуг нотаріуса за оформлення нотаріально посвідченої заяви свідка тощо.

За наявності фактично понесених судових витрат до звернення з позовом до суду, позивачу не складно вказати їх розмір у "попередньому (орієнтовному) розрахунку та додати докази на підтвердження факту їх понесення в якості додатків до першої заяви по суті.

Та оскільки законодавець вживає у процесуальній нормі (п.9 ч. 3 ст. 162 Кодексу) сполучення слів "попередній (орієнтовний)" розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, слід розуміти, що йдеться про "очікувані (ймовірні)" витрати, що будуть пов`язані як з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

До таких "очікуваних (ймовірних)" судових витрат можна віднести:

- витрати на представництво адвокатом інтересів відповідача у суді першої інстанції ( участь у засіданні суду (безпосередньо/в режимі відеоконференції);

- витрати на участь адвоката в огляді письмових/речових доказів за місцем їх зберігання на виконання вимог суду чи в натурному обстеженні об`єкта експертного дослідження під час проведення призначеної судової експертизи, тощо;

- на підготовку адвокатом відповіді на відзив позов, інших заяв з процесуальних питань (клопотання про призначення судової експертизи, про зупинення провадження у справі, про залучення третіх осіб , про зміну предмету чи підстав позову, збільшення/зменшення розміру позовних вимог тощо), а також на підготовку заперечень проти аналогічних заяв з процесуальних питань опонента тощо.

Щодо окремих "очікуваних (ймовірних)" судових витрат у позові позивач може вказати їх орієнтовну вартість (наприклад, за участь у судовому засіданні клієнт сплачує адвокату 1500,00грн незалежно від його тривалості та факту проведення/не проведення (тимчасова непрацездатність судді, відсутність електроенергії, неможливість забезпечити участь у засіданні в режимі відеоконференції з технічних причин зі сторони суду тощо); за підготовку заяв/клопотань з процесуальних питань - 1000,00грн за винятком таких заяв/клопотань як про відкладення судового засідання, ознайомлення з матеріалами справи, участь в засіданні в режимі відеоконференції тощо).

Про "очікувані (ймовірні) судові витрати у судах апеляційної та касаційної інстанції позивач також може відразу вказати у позовній заяві (наприклад за підготовку апеляційної скарги/відзиву на неї тощо).

Розвиток процесуальної норми п. 9 ч. 3 ст. 162 Кодексу знаходимо у ст. 124 Кодексу.

Так, законодавець імперативно визначив, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Для позивача - це власне позовна заява (ч. 1 ст. 124 Кодексу).

Якщо тлумачити ч.1 ст. 124 Кодексу окремо від п. 9 ч. 3 ст. 162 Кодексу, можна виснувати, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат оформляється як окремий додаток до позову, а не є його складовою частиною.

Зважаючи на практику застосування наведених процесуальних норм позивачами, в одних випадках попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат є складовою частиною позову та подається у вигляді окремого речення чи таблиці, в інших - оформляється як окремий додаток до позову на кшталт розрахунку пені, річних та інфляційних втрат.

У будь-якому разі, наявність у позові/додатку до нього попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат (як фактично понесених, так і тих, які ймовірно будуть понесені) процесуально орієнтує опонента за позовом на попередні (орієнтовні) та ймовірні суми до відшкодування, які будуть розподілені судом за результатами розгляду справи по суті і не тільки.

Саме тому, законодавець у ч. 2 ст. 124 Кодексу наділив суд процесуальною дискрецією (правом) відмовити стороні у відшкодуванні судових витрат, у разі неподання їх попереднього розрахунку, за винятком суми сплаченого судового збору (постанова ВП ВС від 12.11.2019 у справі №904/4494/18).

Та оскільки законодавець у п. 9 ч. 3 ст. 162, ч. 1 та ч. 2 ст. 124 Кодексу використовує термін "попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат" зміст останнього слід тлумачити за аналогією такого процесуального терміну як "обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються" (див. за аналогією правову позицію ВПВС щодо застосування п.3 ч.3 ст. 162 Кодексу, викладену у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18).

Висновки суду про те, що позивач повинен вказати у позові/додатку до нього саме "розрахунок" (попередній (орієнтовний) стягуваної суми витрат на професійну (правничу) допомогу ґрунтуються на правовій позиції ВПВС про те, що дотримання вимог ч.1 ст.124 Кодексу є першим етапом для їх відшкодування/розподілу за результатами розгляду справи (постанова ВП ВС від 05.07.2023 у справі №911/3312/21).

Окрім того, ЄСПЛ у рішенні від 15 грудня 2020 року у справі «National Movement Ekoglasnost проти Болгарії» нагадав, що "судові витрати є «внесками», які контролюються державою. Проте видатки, які повинна сплатити асоціація-заявник, не були «внеском», оскільки вони були присуджені на користь сторони, що виграла справу - електростанції. Таким чином, присуджені суми повинні були розглядатися як «втручання» у власність асоціації-заявника в світлі її законності, інтересів суспільства та балансу між загальними інтересами та правами асоціації".

Так, очевидним для Суду є те, що з тексту речення у позовній заяві про те, що витрати на правову допомогу очікує понести в сумі 15 000, 00 грн (з яких: на підготовку позовної заяви та заяви про забезпечення позову 7500 грн, інших заяв по суті справи та з процесуальних питань 3 500 грн, 4 000 грн за участь у судових засіданнях у відповідній справі, зокрема, в режимі відеоконференції). Суд звертає увагу на те, що із зазначеного неможливо встановити, про які види правової допомоги йдеться, зокрема, щодо інших заяв по суті справи та з процесуальних питань, їх обсяг, однак вартістю 3 500 грн, оскільки така допомога не ідентифікована за змістом.

Суд критично оцінює дотримання у позовній заяві вимог п. 9 ч. 3 ст. 162, ч.1 та ч. 2 ст. 124 Кодексу щодо подання "попереднього (орієнтовного) розрахунку" витрат на професійну правничу допомогу.

У ч. 3 ст. 124 Кодексу передбачено, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Для правильного застосування наведеної процесуальної норми необхідно звернутись до п. 4 ст. 126 Кодексу, у якій визначені критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У ч. 6 ст. 129 Кодексу законодавець закріпив правило, яке застерігає учасника справи необґрунтовано завищувати суму судових витрат до остаточного відшкодування від тієї, що була заявлена у попередньому (орієнтовному) розрахунку, та наділяє суд дискрецією відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Для правильного застосування наведеної процесуальної норми необхідно звернутись до ч.5 ст.129 Кодексу, у якій визначені критерії розподілу судових витрат за наслідками вирішення спору, які суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У п.2 ч. 5 ст. 237 Кодексу передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат (загальне правило).

Лише у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат (п. 5 ч. 5 ст. 237 Кодексу) (виняток із загального правила).

За яких умов у резолютивній частині основного рішення суду суд не може здійснити розподіл судових витрат на підставі п. 2 ч. 5 ст. 237 Кодексу?

Відповідь на це питання дає насамперед ч. 8 ст. 129 Кодексу з назвою "Розподіл судових витрат".

Так, абз. 2 ч.8 цієї статті Кодексу містить наступне процесуальне правило: докази подаються до закінчення судових дебатів у справі (загальне правило) або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (виняток із загального правила).

Ця процесуальна норма, як, власне, і ст.ст. 124 та 126 Кодексу, підлягає виконанню насамперед учасниками справи.

В свою чергу, стаття 221 Кодексу, визначає дискреційні повноваження суду в частині вирішення питання про розподіл судових витрат під час ухвалення основного рішення у справі та одночасно визначає підстави, за наявності яких вирішення цього питання здійснюється за допомогою процесуального механізму ухвалення додаткового рішення. При цьому, ухвалення судом додатково рішення є радше винятком , аніж правилом.

Так, процесуальними передумовами для ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат за нормами ст. 221 ГПК України, є:

- заява сторони про те, що докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат сторона не може подати до закінчення судових дебатів з поважних причин;

- оцінка судом доводів сторони про наявність "поважних причин" не подання доказів , що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів;

- у разі визнання судом доводів сторони про наявність "поважних причин", призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог;

- ухвалення додаткового рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Таким чином, розподіл судових витрат за результатами розгляду справи здійснюється:

- шляхом ухвалення про це резолютивної частини основного рішення суду на підставі поданих учасниками справи доказів на їх підтвердження до закінчення судових дебатів (ч.1 ст.221 та п. 5 ч. 5 ст. 237 Кодексу);

- шляхом ухвалення додаткового рішення на підставі поданих учасниками справи доказів на їх підтвердження після ухвалення основного рішення суду за наявності визнання судом причин не подання таких доказів до закінчення судових дебатів поважними (ч.ч. 2 та 3 ст. 221, ч. 8 ст. 129 та ст. 244 Кодексу).

ВПВС у постанові від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 розтлумачила, що у випадку задоволення заяви сторони про розподіл судових витрат, щодо яких сторона доказів не подавала, поданої на підставі статті 221 Кодексу, слід прийняти до уваги, що судом під час розгляду справи по суті питання про розподіл судових витрат не розглядалось на засадах змагальності та рівності, оскільки докази на підтвердження розміру судових витрат сторонами не були подані до закінчення судових дебатів чи внаслідок залишення позову без розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Отже, у процедурі розгляду такої заяви, звертає увагу ВПВС, суду належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони. Ключовими в цьому аспекті є приписи ч.2 ст.221 Кодексу, які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.

ВПВС у постанові від 22.05.2024 у справі №206/4841/20 також підтвердила власну правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Тому, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова ВП ВС від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

ВПВС у постанові від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 виснувала, що аналіз положень ст. 244 Кодексу дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Так, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

ВПВС розтлумачила, що у випадку задоволення заяви сторони про розподіл судових витрат, щодо яких сторона доказів не подавала, поданої на підставі ст. 221 Кодексу, слід прийняти до уваги, що судом під час розгляду справи по суті питання про розподіл судових витрат не розглядалось на засадах змагальності та рівності, оскільки докази на підтвердження розміру судових витрат сторонами не були подані до закінчення судових дебатів чи внаслідок залишення позову без розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Отже, у процедурі розгляду такої заяви, звертає увагу ВПВС, суду належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони. Ключовими в цьому аспекті є приписи ч. 2 ст. 221 Кодексу, які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.

Суд зазначає, що згідно Договору №01/04/25 про надання правової (правничої) допомоги від 01.04.2025, укладеного між ТОВ "Постач-М" (як замовник) та Адвокатське бюро Капуловський та Партнери" (як виконавець), замовник доручає, а виконавець протягом дії договору приймає на себе зобов`язання надати замовнику за винагороду правову (правничу) допомогу з питань, що цікавлять замовника (п. 1.1. даного Договору). Конкретні питання, щодо яких надається правнича допомога, погоджуються сторонами письмово та зазначаються в Протоколах погодження договірної ціни, які є невід`ємною частиною даного Договору (п. 1.2. даного Договору).

Розмір винагороди (гонорару) виконавця за надання правничої допомоги згідно з даним договором визначається у Протоколах погодження договірної ціни, які є невід`ємними додатками до даного Договору, та може бути розрахований, виходячи із розцінок виконавця (вартість однієї години правничої допомоги, щомісячна фіксована оплата систематичної правничої допомоги, фіксована оплата за окремий замовлений вид правничої допомоги чи інше) та/або кількість витраченого часу (п. 3.1. даного Договору).

Підставою для оплати правничої допомоги є підписаний або схвалений сторонами в порядку, передбаченому п. 3.5. даного Договору, Акт прийому наданої правничої допомоги та рахунок, наданий замовнику виконавцем. Замовник зобов`язаний оплатити рахунок, наданий виконавцем, не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з моменту надання виконавцем рахунку. В Протоколах погодження договірної ціни сторони можуть узгодити інший порядок оплати правничої допомоги, в тому числі шляхом передоплати (п. 3.4. даного Договору).

У Додатку №1 від 05.04.2025 до Договору про надання правової (правничої) допомоги №01/04/25 сторони погодили види надання правової допомоги.

У Протоколі №1 погодження договірної ціни від 01.04.2025 сторони погодили, що правнича допомога, яка надається виконавцем включає юридичне обслуговування господарської діяльності замовника, в тому числі, але не обмежуючись, надання правових консультацій, висновків, роз`яснень, аналіз документів, підготовка та правовий аналіз договорів, інших документів, представництво інтересів замовника в судах, міжнародних комерційних арбітражних (арбітражних судах), державних органах, підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності, перед правоохоронними органами (п. 1.1. Протоколу №1). Сторони домовились, що розмір винагороди виконавця за надання правничої допомоги відповідно до п. 1.1. даного Протоколу, становить: 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок без ПДВ за одну годину надання правничої допомоги юристами/адвокатами - партнерами та/або співробітниками виконавця (п. 2.1. Протоколу №1). Сума винагороди виконавця, зазначена у п. 2.1. даного протоколу, розраховується відповідно до вартості однієї години та загальної кількості часу витраченого виконавцем у зв`язку з наданням правничої допомоги відповідно до даного протоколу. Загальна вартість наданої правничої допомоги зазначається виконавцем в деталізації до рахунку на оплату правничої допомоги, в якій зазначається зміст наданої правничої допомоги, кількість витраченого виконавцем часу на надання правничої допомоги та вартість правничої допомоги (п. 2.2. Протоколу №1).

10.08.2026 сторонами підписано Акт №8 прийому наданої правничої допомоги на загальну суму 48 375, 00 грн у зв`язку з чим виставлено виконавцем замовнику до оплати рахунок-фактура №10/08 від 10.08.2026 на загальну суму 48 375, 00 грн.

У деталізації рахунку №10/08 від 10.08.2026 на загальну суму 48 375, 00 грн сторони визначили суть виконання робіт, витрачений час, зокрема, в межах наданих послуг у справі №906/457/26 визначені такі роботи:

- 22.04.2026 збір доказів; аналіз спірних правовідносин контрагентів; підготовка та подання до Господарського суду Житомирської області позовної заяви, заяви про забезпечення позову ТОВ "Постач-М" до ТОВ "Цегла Житомирщини" про стягнення з ТОВ "Цегла Житомирщини" суми попередньої оплати та штрафних санкцій - 5 годин;

- 06.05.2026 підготовка і подання клопотання про долучення доказів у справі №906/457/26 - 0,5 год;

- 09.07.2026 представництво ТОВ "Постач-М" у судовому засіданні Господарського суду Житомирської області у справі №906/457/26 - 1 год;

- 30.07.2026 представництво ТОВ "Постач-М" у судовому засіданні Господарського суду Житомирської області у справі №906/457/26 - 1 год.

Загалом, у межах справи №906/457/26 надано послуг в розмірі 11 250, 00 грн, витрачено часу 7,5 год (5 год - 7 500, 00 грн; 0,5 год - 750 грн; 1 год - 1 500, 00 грн; 1 год - 1 500, 00 грн).

За приписами ч.ч. 5 та 6 статті 126 Кодексу зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (див., серед іншого, постанову ВПВС від 05.07.2023 у справі №911/3312/21).

Разом з тим, Відповідачем заяву про зменшення розміру на професійну правничу допомогу Суду не подано.

Суд у розгляді питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу між сторонами справи враховує, що витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена (постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15).

Проаналізувавши подані Позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, Суд враховує, що підготовка заяви про забезпечення позову та позовної заяви не потребувала аналізу значного масиву законодавства чи судової практики, формування нових правових підходів або виконання значного обсягу юридичної роботи. Обсяг доказової бази був обмежений Договором поставки №1/18-24 від 18.12.2024, рахунками на оплату, платіжними документами, розрахунком заявлених до стягнення сум. Суд приймає до уваги також і участь адвоката в двох засіданнях в режимі відеоконференції та подання клопотання про долучення доказів від 06.05.2026.

Суд констатує, що витрати Позивача на правничу допомогу є такими, які безпосередньо пов`язані з розглядом справи.

Враховуючи характер спору, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, час, необхідний для її виконання, Суд вважає обґрунтованим розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають компенсації за рахунок Відповідача в розмірі 11 250, 00 грн, що відповідають принципам справедливості, розумності та пропорційності.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 244, 234-235 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву представника ТОВ "ПОСТАЧ-М" адвоката Артема Капуловського про розподіл судових витрат від 11.08.2026 (вх. г/с №01-44/2976/26 від 12.08.2026) задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегла Житомирщини" (13506, Житомирська обл., Житомирський р-н, селище Корнинське, вул. Житомирська, буд. 19, код ЄДРПОУ 45051830) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Постач-М" (03134, м. Київ, вул. Симиренка, буд. 36, код ЄДРПОУ 39427121):

- 11 250, 00 грн витрат на професійну (правничу) допомогу. Видати наказ.

Додаткове рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового рішення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне додаткове рішення складено: 25.09.26

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1- у справу

2-3 сторонам (через Ел. суд)