Ухвала суду № 140062624, 24.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

24.09.2026м. ДніпроСправа № 904/4923/26

за позовом Фізичної особи-підприємця Ноздрюхіної Людмили Іванівни, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

до відповідача-1: Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, 49000, м.Дніпро, просп.Дмитра Яворницького, буд.75, код ЄДРПОУ 04052092

відповідача-2: Дніпровської міської ради, 49000, м.Дніпро, просп.Дмитра Яворницького, буд.75, код ЄДРПОУ 26510514

відповідача-3: Державної казначейської служби України, 01601, м.Київ, вул.Бастіонна, буд.6, код ЄДРПОУ 37567646

про відшкодування шкоди

Суддя Перова О.В.

Секретар судового засідання Манастирний В.О.

Представники сторін:

від позивача: Скачков Роман Валерійович, адвокат

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

від відповідача-3: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Ноздрюхіна Людмила Іванівна звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до відповідача-1: Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, відповідача-2: Дніпровської міської ради, відповідача-3: Державної казначейської служби України, в якій просить суд

- стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь Фізичної особи-підприємця Ноздрюхіної Людмили Іванівни на відшкодування шкоди у вигляді упущеної вигоди 1 513 361, 86 грн;

- судові витрати компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2026 справу № 904/4923/26 передано на розгляд судді Перовій О.В.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2026 у справі № 904/4923/26 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Ноздрюхіної Людмили Іванівни залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків терміном 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме: уточнити місцезнаходження позивача та відповідача-1; зазначити реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг; надати до суду документ, що підтверджує наявність рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг.

21.08.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків, якою уточнено місцезнаходження позивача та відповідача-1. зазначено реквізити рахунку позивача в банку, а також надана довідка про відкриття рахунку позивача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.09.2026 о 12:00год.

16.09.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідачів-1, 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

18.09.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача-3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

24.09.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача-3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням представника Державної казначейської служби України в іншому судовому засіданні, яке призначено на 24.09.2026 об 11 год 20 хв.

У підготовче засідання з`явився представник позивача. Відповідач-1, 2 та 3 у підготовче засідання не з`явилися, явку повноважних представників не забезпечили, про місце, день та час підготовчого засідання були належним чином повідомлені, причини неявки відповідач-1, 2 суду не повідомили, відповідач-3 повідомив.

У судовому засіданні проголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвалу.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, визначивши остаточний предмет спору та характер спірних правовідносин, дійшов висновку про закриття провадження у справі з огляду на таке.

Згідно зі статтею 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" охоплює, зокрема, таку складову як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Перелік справ, що належать до юрисдикції господарських судів, визначено у статті 20 ГПК України.

Так, за змістом пунктів 1, 10 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) юридичних осіб та їх органів, посадових та службових осіб, а також фізичних осіб - підприємців у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

За змістом частин першої - третьої статті 3 Господарського кодексу України як господарську діяльність розуміють діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

У вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір господарськими, потрібно керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Разом із тим справою адміністративної юрисдикції у розумінні положення пунктів 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що мають прояв у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних із реалізацією публічної влади.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частина перша статті 4 ГПК України).

За положеннями частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Так, ознаками господарського спору є те, що: 1) спір виник із правовідносин, що врегульовані нормами цивільного та господарського права; 2) вимога ініціатора звернення до суду зумовлена прагненням відновити своє порушене приватне (цивільне чи господарське) суб`єктивне право та/або захистити приватний (цивільно- чи господарсько-правовий) інтерес; 3) процесуальне законодавство містить пряму норму, згідно з якою відповідний спір належить до юрисдикції саме господарських судів; 4) у процесуальному законі відсутня пряма норма, яка визначає юрисдикцію іншого суду для відповідного спору.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів - предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Одним із завдань підготовчого провадження є, зокрема, остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу (пункт 1 частини першої статті 177 Господарського процесуального кодексу України).

Як з`ясовано судом у підготовчому засіданні та убачається зі змісту позовних вимог, предметом позову у даній справі є відшкодування шкоди у вигляді упущеної вигоди шляхом стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України коштів з єдиного казначейського рахунку, яка виникла у зв`язку зі здійсненням відповідачами владних управлінських функцій.

Суд встановив, що 30.11.2016 Виконавчий комітет Дніпровської міської ради прийняв рішення № 587, яким затверджений перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у місті Дніпро в частині затвердження в п. 8 розділу 11 "Спеціально обладнані майданчики", майданчики, розташовані не у центральній частині міста, переліку спеціальних земельних ділянок відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у місті Дніпро, майданчика для паркування, розташованого за адресою: проспект Миру, 23Б, м.Дніпро, 49000 площею для паркування 402,5 кв.м., яке визнане незаконним з моменту прийняття та скасоване.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2018 у справі № 904/8006/17 визнано незаконним з моменту прийняття та скасовано рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 30.11.2016 № 587, яким затверджений перелік спеціальних земельних ділянок відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у місті Дніпро в частині затвердження в п. 8 розділу 11 "Спеціально обладнані майданчики", майданчики, розташовані не у центральній частині міста, переліку спеціальних земельних ділянок відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у місті Дніпро, майданчика для паркування, розташованого за адресою: проспект Миру, 23Б, м.Дніпро, 49000 площею для паркування 402,5 кв.м.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 у справі № 904/8006/17 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2018 залишено без змін.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2018 у справі № 904/3141/18 визнано незаконним з моменту прийняття та скасовано рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 20.02.2018 за №175 «Про внесення змін до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м.Дніпрі» в частині затвердження в пункті 77 розділу II «Спеціально обладнанні майданчики», майданчики, які розташовані не у центральний частині міста, змін до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі, майданчика для паркування, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , кількість місць паркування 35, площею для паркування 402,5 квадратних метрів, режим роботи 20:00-8:00, щоденно; визнано недійсним договір № 182 ОП від 25 листопада 2017 року укладений між комунальним підприємством "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Степанов І.В. з моменту його укладання.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2019 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2018 у справі № 904/3141/18 в частині задоволення вимог скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вимог відмовлено, а в іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 14.01.2020 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 904/3141/18 скасовано, провадження у справі закрито.

18.11.2020 ФОП Ноздрюхіна Л.І. звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство «Міськавтопарк» Дніпровської міської ради, Дніпровська міська рада, ФОП Гальченко про визнання незаконним з моменту прийняття та скасування рішення виконкому Дніпровської міської ради № 219 від 19.02.2019 «Про внесення змін до переліку спеціальних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів», а саме внесену зміну до розділу 11: пунктом 286 у такій редакції, проспект Миру,33, кількість місць паркування 40, площа для паркування 460,00 кв., режим роботи цілодобово, яким внесена зміна до переліку спеціальних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м.Дніпро, затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради № 587 від 30.11.2016; зобов`язання виконавчий комітет Дніпровської міської ради утриматися від вчинення дій, направлених на підготовку, внесення на затвердження до переліку спеціальних земельних ділянок для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпро, земельної ділянки або її частини, кадастровий номер № 121100000:04:186:0277, розташованої за адресою проспект Миру, 23Б, м. Дніпро, 49000, на якій розташовані будівлі та споруди автостоянки, що складаються з: літера А-1 - будівля автостоянки, шлакоблок, загальна площа 12,3 кв.м, літера Б-кіоск, 5,8 кв.м, метал, літера В-туалет 1,4 кв.м, метал, літера Г-кіоск, 11,0 кв.м, метал, № 1-2 огорожі, (156,5 м. - 169,7 пм); № 3,4,6-ворота, (13,6 м, 6,6 м., 12,5 м); №5 - хвіртка, мостіння №1 - асфальт - 254,0 кв.м, 11 - бетон -3, кв.м, ФОП Ноздрюхіна Л.І., на які розповсюджується правовий режим нерухомого майна.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 адміністративний позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення виконкому Дніпровської міської ради № 219 від 19.02.2019 «Про внесення змін до переліку спеціальних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів», а саме внесену зміну до розділу 11: пунктом 286 у такій редакції, проспект Миру, 33, м.Дніпро, 49000, кількість місць паркування 40, площа для паркування 460,00 кв., режим роботи цілодобово, яким внесена зміна до переліку спеціальних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпро, затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради № 587 від 30.11.2016, в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.08.2023 у справі № 160/15313/20 залишено без задоволення апеляційну скаргу Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 залишено без змін.

У позовній заяві позивач зазначає про порушення її прав з моменту прийняття незаконного рішення Дніпровською міською радою - 25.11.2017 (дата укладення договору "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" № 182 ОП) по 09.08.2023 (день прийняття постанови Третім апеляційним адміністративним судом у справі № 160/15313/20).

З огляду на викладене, позивачем у період з 25.11.2017 по 09.08.2023 нараховано упущену вигоду у розмірі 1 513 361,86 грн.

Позивач просить суд стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь фізичної особи-підприємця Ноздрюхіної Людмили Іванівни на відшкодування шкоди у вигляді упущеної вигоди 1 513 361, 86 грн.

Визначений позивачем предмет спору щодо стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку суми шкоди у вигляді упущеної вигоди за своєю правовою природою належить до юрисдикції адміністративного судочинства.

Заявлена вимога про відшкодування шкоди є похідною від вимог щодо протиправності дій, бездіяльності та/або рішень суб`єктів владних повноважень, якими, на думку позивача, йому було завдано відповідної шкоди.

Таким чином, спір фактично виник у зв`язку зі здійсненням відповідачами владних управлінських функцій, а вимога про стягнення коштів з єдиного казначейського рахунку спрямована на відшкодування наслідків таких дій, бездіяльності чи рішень.

Тобто вимога про відшкодування шкоди у вигляді упущеної вигоди є похідною від публічно-правового спору щодо правомірної поведінки суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Приписами статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Так, відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України: адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.

Ознаками адміністративного спору є: 1) участь у спорі хоча би з однієї сторони суб`єкта владних повноважень; 2) здійснення таким суб`єктом управлінських владних функцій, тобто керування ним поведінкою інших осіб; 3) спір виник у зв`язку з необхідністю особи захистити свої права та законні інтереси у правовідносинах, що виникли в процесі здійснення суб`єктом владних повноважень його управлінської діяльності; або ж - якщо спір ініційований за зверненням самого суб`єкту владних повноважень - необхідності через суд реалізувати механізм примусу особи до виконання її обов`язку у відносинах управлінського підпорядкування; 4) відсутність прямої норми процесуального закону, яка би встановлювала юрисдикцію іншого суду для відповідного спору.

Ураховуючи характер правовідносин, з яких виник даний спір, суд доходить висновку, що такі обставини виключають господарсько-правовий характер спірних правовідносин, адже в даному випадку відсутні ознаки господарського спору в розмінні ГПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (частина третя статті 231 Господарського процесуального кодексу України).

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (частина четверта статті 231 ГПК України).

Щодо судових витрат.

Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до пункту 11 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір не справляється за подання до суду позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою.

Оскільки предметом даного позову є стягнення збитків (упущеної вигоди), завданих безпосередньо незаконними рішеннями Виконавчого комітету Дніпровської міської ради та Дніпровської міської рада, позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви.

Керуючись статтями 46, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі № 904/4923/26 за позовом Фізичної особи-підприємця Ноздрюхіної Людмили Іванівни до відповідача-1: Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, відповідача-2: Дніпровської міської ради, відповідача-3: Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Роз`яснити Фізичній особі-підприємцю Ноздрюхіній Людмилі Іванівні, що вирішення такого спору віднесено до юрисдикції адміністративного судочинства.

Ухвала набирає законної сили 24.09.2026 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повна ухвала складена 25.09.2026.

Суддя О.В. Перова