Рішення № 140062494, 15.09.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" вересня 2026 р. Cправа № 902/848/26

за позовом: Керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області (вул. Волонтерів, 15, Гайсин, Вінницька область, 23700) в інтересах держави в особі Вінницької обласної державної адміністрації (вул. Соборна, буд. 70, м. Вінниця, 21050)

до: Чечельницької селищної ради (вул. Героїв Майдану, буд. 36, смт. Чечельник, Гайсинський р-н., Вінницька обл., 24800)

до: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вербка" (вул. Соборна, буд. 138, с. Вербка, Гайсинський р-н., Вінницька обл., 24821)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України (код ЄДРПОУ 37508596, вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2, м. Київ, 01008)

третя особа, яка не заявляє без самостійних вимог на стороні позивача Національний природний парк "Кармелюкове Поділля" (24800, Вінницька область, Гайсинський район смт. Чечельник вул. Свято-Михайлівська, 15, код ЄДРПОУ 37663423)

про усунення перешкод власнику

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Надтока Т.О.

за участю представників:

прокурор: Ярмощук В.П.

позивача: Голованюк А.О.

В С Т А Н О В И В :

24.06.2026 Керівник Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Чечельницької селищної ради до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вербка" про:

- усунення перешкод власнику державі в особі Вінницької обласної державної адміністрації, яка набула статусу Вінницької обласної військової адміністрації, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 45,0262 га, яка накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 0525082200:03:000:0862, площею 45,0410 га, яка входить до складу території Національного природного парку Кармелюкове Поділля, шляхом зобов`язання Чечельницької селищної ради (вул. Героїв Майдану, буд. 36, селище Чечельник Гайсинського району Вінницької області, 24800, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04326247) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вербка (вул. Соборна, буд. 138, с. Вербка Гайсинського району Вінницької області, 24821) повернути державі в особі Вінницької обласної державної адміністрації, яка набула статусу Вінницької обласної військової адміністрації, земельну ділянку площею 45,0262 га.

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за Чечельницькою селищною радою (вул. Героїв Майдану, буд. 36, селище Чечельник Гайсинського району Вінницької області, 24800,ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04326247), припинивши право власності Чечельницької селищної ради на земельну ділянку із кадастровим номером з кадастровим номером 0525082200:03:000:0862, площею 45,0410 га, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1575694905250, номер відомостей про речове право: 42415254);

- визнання недійсним Договору оренди землі № 515 від 10.08.2018, укладений між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вербка та Головним Управлінням Держгеокадстру у Вінницькій області, з додатковою угодою до цього договору від 24.07.2025 укладеною між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вербка та Чечельницькою селищною радою (номер запису про інше речове право: 27598355), припинивши право оренди за ним;

- визнання незаконною та скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0525082200:03:000:0862, площею 45,0410 га, (категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення: 16.00 землі запасу), виключивши відповідні відомості щодо земельної ділянки з Державного земельного кадастру.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 24.06.2026 справу передано для розгляду судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 29.06.2026 відкрито провадження у справі № 902/848/26. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 28.07.2026. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України (код ЄДРПОУ 37508596, вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2, м. Київ, 01008) та третю особу без самостійних вимог на стороні позивача Національний природний парк "Кармелюкове Поділля" (код ЄДРПОУ 37663423).

06.07.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", на виконання вимог ухвали суду надійшло пояснення Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України № 2431-06/232 від 06.07.2026 (вх. № канц. 01-30/6764/26 від 06.07.2026).

На визначену дату судом в судове засідання з`явився прокурор та представник позивача. Інші учасники судового процесу не з`явились, про дату, час та місце судового засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 29.06.2026.

За результатом проведеного судового засідання суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті про що винесено ухвалу яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 28.07.2026 повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 15.09.2026.

На визначену судом дату з`явився прокурор у справі та представник позивача.

Відповідачі та треті особи правом участі в засіданні суду не скористалися. При цьому суд зважає, що про дату, час та місце слухання справи останні повідомлені належним чином ухвалою суду від 28.07.2026, яка відповідно до сформованих в КП "ДСС" довідок про доставку електронного листа була доставлена до електронних кабінетів сторін.

У визначений судом строк відзиви від відповідачів на позовну заяву до суду не надійшли.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

З урахуванням неявки представників відповідачів та третіх осіб суд зважає на положення ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Із наявних доказів судом встановлено наступне: із документів проєкту створення Національного природного парку «Кармелюкове Поділля» установлено, що Державним управлінням екології та природних ресурсів у Вінницькій області до Державної служби заповідної справи Міністерства охорони навколишнього природного середовища України подано 14.06.2004 за № 1165/09-01-11 клопотання про створення національного природного парку «Південне Поділля».

Відповідно до Акту вибору земельних ділянок для створення національного парку «Південне Поділля» від 10.08.2004, затвердженого головою Чечельницької районної державної адміністрації від 12.08.2004, під час комісійного обстеження проведено вибір ділянок, зокрема, земель запасу та земель не наданих у приватну власність або користування на території Вербської сільської ради площею 306,7 га.

Рішенням 13 сесії 4 скликання Вербської сільської ради від 30.06.2004 № 72 «Про створення національного природного парку «Південне Поділля», розглянувши матеріали відбору земельних ділянок, враховуючи клопотання Державного управління екології та природних ресурсів у Вінницькій області та наукове обґрунтування необхідності створення національного природного парку «Південне Поділля», сільська рада погодила вибір земельних ділянок для створення Парку на території Вербської сільської ради Чечельницького району Вінницької області загальною площею 1146,9 га, з них, зокрема 306,7 га земель, що перебувають у державній власності землі запасу та землі не надані у власність або користування (пункт 1.2.2. рішення).

Рішенням 2 сесії 5 скликання Чечельницької районної ради від 20.09.2006 № 12 «Про надання згоди на створення національного природного парку «Південне Поділля» надано згоду на створення Парку, у тому числі 2031,7га земель що перебувають у державній власності (землі запасу та землі не надані у власність або користування).

Розпорядженням Чечельницької районної державної адміністрації від 03.10.2006 № 318 «Про погодження створення на території Чечельницького району національного природного парку «Південне Поділля» погоджено створення Парку, у тому числі 2031,7 га земель, що перебувають у державній власності (землі запасу та землі не надані у власність або користування).

Рішенням 7 сесії 5 скликання Вінницької обласної ради від 29.12.2006 «Про внесення змін до рішення 5 сесії 23 скликання Вінницької обласної ради від 29.04.1999 «Про організацію та охорону об`єктів природи, що беруться під охорону» внесено зміни до цього рішення та надано згоду на створення національного природного парку «Південне Поділля».

Згідно з висновком Чечельницького районного відділу земельних ресурсів щодо створення національного природного парку «Південне Поділля» від 17.08.2006 № 48, розглянувши матеріали вибору земельних ділянок національного парку, враховуючи наукове обґрунтування та погодження землекористувачів ДП «Чечельницький лісгосп», ВОКСЛП «Віноблагороліс», а також позитивних висновків сесій сільських рад Чечельницького району, відділом погоджено створення парку, зокрема без вилучення 3359,9 га згідно зведеної експлікації земель в розрізі землевласників та землекористувачів.

Відповідно до висновку від 19.10.2006 № 02/2580 про погодження створення національного природного парку «Південне Поділля», складеного Вінницьким обласним Головним управлінням земельних ресурсів, управлінням погоджено створення парку у тому числі без вилучення 3685,4 га згідно із зведеною експлікацією земель у розрізі землевласників та землекористувачів.

Згідно із відомостями зведеної експлікації земель у розрізі землевласників та землекористувачів, підписаної начальником відділу земельних ресурсів у Тростянецькому районі Вінницької області та начальником відділу у Чечельницькому районі Вінницької області, на території Вербської сільської ради під створення парку запропоновано 3 688,3 га земель, з яких у користуванні ДП «Чечельницький лісгосп», земель запасу та земель не наданих у власність та користування 306,7 га.

Зокрема, до проекту створення Парку виготовлено картографічний матеріал, на якому зображено місце розташування земельних ділянок, які пропонуються під створення НПП «Південне Поділля», який погоджено уповноваженими органами.

Тобто, судом встановлено, що до території НПП «Кармелюкове Поділля» на території Чечельницького району на підставі зазначених вище Указу Президента та матеріалів проєкту створення Парку включено 2031,7 га земель запасу державної власності, тобто таких земель, які не було надано у власність або користування громадян чи юридичних осіб. При цьому, зазначені землі розташовані за межами населених пунктів.

Аналогічно, відповідно до Положення про Національний природний парк «Кармелюкове Поділля», затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 12.12.2011 № 519, визначено, що загальна площа Парку становить 20203,4 га земель державної власності, у тому числі 16518 га земель, які вилучаються у ДП «Чечельницький лісгосп» та надаються Парку у постійне користування, і 3685,4 га, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів. (пункт 1.6). Аналогічного змісту й інші редакції Положення про Національний природний парк «Кармелюкове Поділля», зокрема й діючого на даний час Положення, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 31.08.2020 № 73 (пункт 1.6.).

Пунктом 1.9 Положення визначено, що межі Парку встановлюються в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. До встановлення меж Парку його межі визначаються відповідно до Проєкту створення Парку.

Відповідно до пункту 4.1 Положення територія Парку враховується в усіх видах землевпорядної, містобудівної та проектної документації.

Поряд з цим, як убачається із картографічних матеріалів та проєкту організації території Національного природного парку «Кармелюкове Поділля», затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 26.10.2017 № 394, до складу його території, зокрема входить 306,7 га земель запасу без вилучення у власника та користувача, які розташовані на території Вербської сільської ради Чечельницького району (на даний час територія Чечельницької територіальної громади Гайсинського району).

Таким чином, межі території Парку детально визначено як картографічними матеріалами проекту створення НПП, так і проектом організації території Національного природного парку «Кармелюкове Поділля», та його територія підлягала обов`язковому врахуванню у усіх видах землевпорядної документації.

Відповідно до Проекту землеустрою щодо організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду Національного природного парку «Кармелюкове Поділля» в адміністративних межах Вербської сільської ради Чечельницького району Вінницької області, розробленої ТОВ «Експертцентр» у 2018 році вбачається, що територія Парку накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 0525082200:03:000:0862, площа якої 45,0410 га, та яка сформована 28.03.2018 як земельна ділянка, віднесена до категорії земель сільськогосподарського призначення, код цільового призначення 01.08 Для сінокосіння і випасання худоби.

Разом з тим, відповідно до плану меж земельних ділянок, що включаються до території природно-заповідного фонду меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів без їх вилучення у землевласників та землекористувачів вказаного проєкту установлено, що на земельну ділянку з кадастровим номером 0525082200:03:000:0862, площа якої 45,0410 га, накладається територія Парку на площу 45,0262 га. Зазначену документацію із землеустрою затверджено 16.12.2019 виконувачем обов`язків директора НПП «Кармелюкове Поділля».

На підставі проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду Національного природного парку «Кармелюкове Поділля» в адміністративних межах Вербської сільської ради Чечельницького району Вінницької області, розробленого у 2018 році ТОВ «Експертцентр», до Державного земельного кадастру внесено 23.09.2022. обмеження за обліковим номером 009:001010:00000013 національні природні парки.

Разом з тим, установлено, що незважаючи на створення вказаного об`єкту природно-заповідного фонду ще у 2009 році і фактичного віднесення в силу закону земельних ділянок, на яких він розташований, до категорії земель природно- заповідного фонду, земельну ділянку з кадастровим номером 0525082200:03:000:0862, площею 45,0410 га, віднесено до категорії земель сільськогосподарського призначення та 28.03.2018 зареєстровано у Державному земельному кадастрі без урахування проекту створення Парку та визначених цим проектом меж.

Разом з тим, враховуючи категорію земель, до якої віднесено спірну ділянку, можливість її передання у користування для цілей сільськогосподарського використання суперечить завданням та меті, з якою створено НПП «Кармелюкове Поділля», чим порушуються інтереси держави у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Надалі відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 09.12.2020 № 29-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та акту приймання-передачі, який є додатком до цього наказу, передано Чечельницькій селищній раді у комунальну власність із власності держави земельні ділянки сільськогосподарського призначення, серед яких також передано земельну ділянку з кадастровими номерами 0525082200:03:000:0862.

Право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0525082200:03:000:0862, площею 45,0410 га, зареєстровано 03.06.2021 за Чечельницькою селищною радою (номер відомостей про речове право 42415254).

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 07.06.2018 № 2-7351/15-18-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та проведення торгів» затверджено документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для проведення земельних торгів, з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності (землі запасу) площею 45,0410 га (кадастровий номер 0525082200:03:000:0862) для сінокосіння та випасання худоби, яка розташована на території Вербської сільської ради Чечельницького району Вінницької області (на даний час територія Чечельницької селищної ради Гайсинського району).

За результатами аукціону 10.08.2018 між ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Вербка» укладено договір оренди землі № 515, згідно з пунктом 1 якого в оренду передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0525082200:03:000:0862. Дата закінчення терміну договору 09.08.2025.

Право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 17.08.20218 (номер запису про інше речове право 27598355).

Відповідно до Додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі № 515 від 10.08.2018, укладеною із Чечельницькою селищною радою 24.07.2025, строк дії договору продовжено на 10 років з моменту підписання додаткової угоди. Таким чином, дата закінчення дії договору 24.07.2035.

Входження спірної земельної ділянки до території Парку підтверджується, зокрема матеріалами проекту створення Парку та детально описано у матеріалах Проекту землеустрою щодо організації та встановлення меж територій природно- заповідного фонду Національного природного парку «Кармелюкове Поділля» в адміністративних межах Вербської сільської ради Чечельницького району Вінницької області, на підставі якого до Державного земельного кадастру внесено відомості про обмеження з обліковим номером 009:001010:00000013 від 23.09.2022.

Також ТОВ «Експертцентр» виготовлено 15.05.2026 план меж накладення території та каталог координат перетину меж Парку та земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0525082200:03:000:0862, згідно з якими ділянка накладається на територію природно-заповідного фонду на площу 45,0262 га, та надано каталог координат перетину меж спірної земельної ділянки та території Парку, згідно з якими встановлено межі ділянки в координатах 45 точок перетину меж із земельною ділянкою з кадастровим номером 0525082200:03:000:0862, площею 45,0410 га, а саме: 1) 5 336 248.711; 3 285 369,378; 2) 5 336 149,540; 3 285 438,500; 3) 5 336 093,419 3;285 520,870; 4) 5 335 959,756; 3 285 429,798; 5) 5 335 962,300; 3 285 427,890;6) 5 335 962,930; 3 285 415,830; 7) 5 335 942,620; 3 285 389,800; 8) 5 335 928.650; 3 285 383.450; 9) 5 335 919,760; 3 285 378,370; 10) 5 335 907,060; 3 285 377,740; 11) 5 335 886,110 ; 3 285 383,450; 12) 5 335 957,220; 3 285 431,700; 13) 5 336 091,730; 3 285 523,348; 14)5 336 066,710; 3 285 560,070; 15) 5 335 986,061; 3 285 649,802; 16) 5 335 970,664; 3 285 636,544; 17)5 335 976,900; 3 285 624,080; 18)5 335 908,330; 3 285 565,030; 19) 5 335 834,680;3 285 512,970; 20) 5 335 791,500; 3 285 495,190; 21) 5 335 735,6304 3 285 488,840; 22) 5 335 689,910; 3 285 453,920; 23) 5 335 654,990; 3 285 433,610; 24) 5 335 637,220; 3 285 474.880; 25) 5 335 665.790; 3 285 494,560; 26) 5 335 757,220;3 285 531,380; 27) 5 335 783.250; 3 285 547,890; 28) 5 335 888.650; 3 285 585,980; 29) 5 335 962,300; 3 285 634,230; З0) 5 335 969,280; 3 285 639,310; 31) 5 335 984,055; 3 285 652,034; 32) 5 335 982,800; 3 285 653,430; 33) 5 335 864,140; 3 285 748,100; 34) 5 335 736,110; 3 285 970,940; 35) 5 335 715,430;3 285 989,280; 36) 5 335 702,610; 3 285 982,160; 37) 5 335 594,040; 3 285 984,060; 38) 5 335 427,690; 3 285 877,400; 39) 5 335 330,120; 3 285 830,200; 40) 5 335 319,280; 3 285 822,750; 41) 5 335 989,370; 3 284 760,420; 42) 5 336 044,200; 3 284 750,460; 43)5 336 088.650; 3 284 798.710; 44) 5 336 137,320; 3 284 849,320; 45) 5 335 935,542; 3 285 169,194.

Згідно з інформацією Управляння розвитку території та інфраструктури Вінницької обласної військової адміністрації від 10.12.2025 можливість використання ділянки для сільськогосподарських цілей, зокрема розорювання територій ПЗФ суперечать цільовому призначенню таких територій.

Оскільки віднесення спірної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення та можливість її використання для таких цілей є такими, що суперечать завданням і меті створення НПП "Кармелюкове Поділля", у зв`язку з чим порушуються інтереси держави у сфері охорони навколишнього природного середовища, що, у свою чергу, стало підставою для звернення прокурора до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів регулює Закон України "Про природно-заповідний фонд України".

У преамбулі Закону України "Про природно-заповідний фонд України" зазначено, що природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. У зв`язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Положеннями статті 1 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" передбачено, що завданням законодавства України про природно-заповідний фонд України є регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів, управління у цій галузі.

Згідно частини 1 статті 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" до природно-заповідного фонду України належать, зокрема природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

Відповідно до приписів статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

На використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом або договором.

Згідно статті 20 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.

До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.

У свою чергу, згідно вимог статті 27 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" пам`ятками природи оголошуються окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне, пізнавальне і культурне значення, з метою збереження їх у природному стані.

Частиною 1 статті 28 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" визначено, що на території пам`яток природи забороняються суцільні, поступові, лісовідновні та прохідні рубки, видалення захаращеності, полювання та будь-яка інша діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх стану.

Положеннями пункту 3 Постанови Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про природно-заповідний фонд України" від 16.06.1992 № 2457-XII визначено, що у зв`язку з прийняттям Закону України "Про природно-заповідний фонд України" вважати раніше створені державні заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово - паркового мистецтва республіканського значення - відповідно заказниками, пам`ятками природи, ботанічними садами, дендрологічними парками, зоологічними парками, парками-пам`ятками садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

Відповідно до положень статті 61 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" ділянки суші та водного простору, природні комплекси й об`єкти, які мають особливу екологічну, наукову, естетичну і економічну цінність і призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та фонового моніторингу навколишнього природного середовища, вилучаються з господарського використання повністю або частково і оголошуються територією чи об`єктом природно - заповідного фонду України. До складу природно-заповідного фонду України входять, зокрема пам`ятки природи. Порядок організації, використання і охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду, додаткові їх категорії визначаються законодавством України.

Згідно статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Приписами частин 1-2 статті 18 Земельного кодексу України передбачено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Частиною 1 статті 19 Земельного кодексу України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Положеннями частини 3 статті 19 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Згідно із частиною 1 статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Пунктом 2 частини 7 статті 20 Земельного кодексу України передбачено, що зміни цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, внаслідок яких земельні ділянки виводяться із складу таких категорій (крім зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення для розміщення на них лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури), а також зміни цільового призначення земель, визначених пунктом "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, здійснюються за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Положеннями статті 43 Земельного кодексу України передбачено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до статті 44 Земельного кодексу України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва). До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

За змістом частин 1-2 статі 45 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Згідно вимог статті 46-1 Земельного кодексу України землі територій та об`єктів природно-заповідного фонду використовуються з урахуванням обмежень у їх використанні, визначених відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та положеннями про ці території, об`єкти.

Особливий режим охорони, відтворення і використання земель територій та об`єктів природно-заповідного фонду поширюється на всі розташовані в межах таких територій та об`єктів землі та земельні ділянки незалежно від форми власності та цільового призначення, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту "г" частини 1 статті 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає особливий правовий статус земель природно-заповідного фонду, який виникає з моменту надання відповідній території або об`єкту статусу території чи об`єкта природно-заповідного фонду.

Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 0525082200:03:000:0862 площею 45,0410 га повністю розташована в межах території Парку (повністю накладається на його територію), така земельна ділянка в силу прямої вказівки закону належить до земель природно-заповідного фонду, а не до земель сільськогосподарського призначення. Відтак формування зазначеної земельної ділянки як окремого об`єкта цивільних прав не могло змінити її правового статусу чи призвести до втрати встановленого законом режиму охорони та використання.

Отже, сам факт розташування спірної земельної ділянки в межах території об`єкта природно-заповідного фонду свідчить про її належність до земель природно-заповідного фонду та поширення на неї спеціального правового режиму, визначеного земельним і природоохоронним законодавством.

Положеннями частини 1 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Водночас з огляду на встановлений законодавством режим охорони та використання земель природно-заповідного фонду спірна земельна ділянка, як складова території об`єкта природно-заповідного фонду, не може використовуватися для цілей, визначених статтею 22 Земельного кодексу України.

Судом установлено, що на момент створення Парку спірна земельна ділянка належала до земель запасу та не перебувала у власності чи користуванні фізичних або юридичних осіб. Включення зазначеної земельної ділянки до території Парку було зумовлене необхідністю забезпечення цілей його створення, охорони та збереження природних комплексів і об`єктів, що мають особливу природоохоронну цінність.

Можливість здійснення на спірній земельній ділянці господарської діяльності, пов`язаної із сільськогосподарським виробництвом, суперечила б меті створення Парку та встановленому для територій природно-заповідного фонду правовому режиму.

Таким чином, враховуючи, що земельна ділянка з кадастровим номером 0525082200:03:000:0862 входить до складу території Парку та повністю розташована в його межах, суд дійшов висновку, що за своїм основним цільовим призначенням вона належить до земель природно-заповідного фонду. Відповідно, така земельна ділянка не може бути віднесена до земель сільськогосподарського призначення та використовуватися для ведення сільськогосподарського виробництва.

Водночас, як убачається з витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 0525082200:03:000:0862 площею 45,0410 га, розташовану на території Чечельницької сільської ради Гайсинського району Вінницької області, цільове призначення земельної ділянки визначено за кодом КВЦПЗ 16.00 - землі запасу, тоді як категорію земель та вид використання зазначено як землі сільськогосподарського призначення.

Проте наведені відомості не відповідають фактичному правовому статусу спірної земельної ділянки, оскільки остання входить до складу території Парку та належить до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює її використання для потреб сільськогосподарського виробництва.

За таких обставин внесення до Державного земельного кадастру відомостей про належність спірної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення, її державна реєстрація з відповідними характеристиками, а також подальша передача у комунальну власність суперечать вимогам земельного законодавства та встановленому правовому режиму земель природно-заповідного фонду.

Так, статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування та інші.

Відповідно до статті 21 Земельного кодексу України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діями наслідкам (п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Способами захисту суб`єктивних земельних прав слід розуміти закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із статтею 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та застосування інших, передбачених законом, способів.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14 та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 363/2877/18, від 16.02.2022 у справі № 363/669/17, від 18.01.2023 у справі № 369/10847/19, зайняття земельних ділянок, зокрема, шляхом часткового накладання, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цим майном. У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном. При цьому, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

За статтею 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр", державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

За змістом частини 1 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

За частинами 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до частини 13 статті 79-1 Земельного кодексу України та частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Частиною 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

За визначенням, наведеним в пункті 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав проводиться шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 07.06.2018 № 2-7351/15-18-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та проведення торгів» затверджено документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для проведення земельних торгів, з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності (землі запасу) площею 45,0410 га (кадастровий номер 0525082200:03:000:0862) для сінокосіння та випасання худоби, яка розташована на території Вербської сільської ради Чечельницького району Вінницької області (на даний час територія Чечельницької селищної ради Гайсинського району).

За результатами аукціону 10.08.2018 між ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Вербка» укладено договір оренди землі № 515, згідно з пунктом 1 якого в оренду передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0525082200:03:000:0862. Дата закінчення терміну договору 09.08.2025.

Оскільки державна реєстрація речових прав є офіційним визнанням та підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, наявність у Державному реєстрі речових прав запису про право комунальної власності Чечельницької селищної ради на спірну земельну ділянку формально наділяє останню правомочностями власника та одночасно перешкоджає державі в особі Вінницької обласної державної (військової) адміністрації реалізовувати повноваження щодо володіння, користування та розпорядження зазначеною земельною ділянкою.

Скасування державної реєстрації права комунальної власності Чечельницької селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 0525082200:03:000:0862 га забезпечить відновлення становища, яке існувало до порушення права, та узгоджується з положеннями статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Крім того, згідно із витягом з Державного земельного кадастру та наявною у матеріалах справи землевпорядною документацією, спірна земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі з видом цільового призначення 16.00 "Землі запасу" та категорією земель "землі сільськогосподарського призначення". Водночас судом установлено, що зазначена земельна ділянка повністю розташована в межах території об`єкта природно-заповідного фонду загальнодержавного значення та належить до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення державної власності, розпорядником яких є Вінницька обласна державна (військова) адміністрація.

Отже, відомості, внесені до Державного земельного кадастру щодо категорії земель та їх цільового призначення, не відповідають фактичному правовому статусу спірної земельної ділянки та суперечать вимогам земельного законодавства.

При цьому єдиною передбаченою законом підставою для виключення з Державного земельного кадастру відомостей про незаконно сформовану та зареєстровану земельну ділянку є судове рішення про скасування її державної реєстрації.

Аналогічний правовий висновок викладено у пункті 50 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 916/1750/22.

Як визначено в ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до пункту в) ч. 3 ст. 152 ЗК України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема визнання угоди недійсною.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 цієї статті визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У цьому випадку передання в оренду земельної ділянки державної власності не уповноваженим органом, вказує на відсутність волевиявлення держави в особі дійсного розпорядника землями природно-заповідного фонду, на укладення оспорюваного правочину.

Крім того, відповідно до ст. 21 ЗК України визначено наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Зокрема відповідно до пункту б цієї статті визначено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Так, як вказано вище, земельна ділянка передана в оренду неуповноваженим органом та усупереч вимогам законодавства, зокрема щодо зміни цільового призначення земель природно-заповідного фонду, правочини підлягають визнанню недійсними, а речові права, зареєстровані на їх підставі припиненню.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

За доводами та на переконання суду договір оренди землі № 515, укладений між ГУ Держгеокадастру та СТОВ «Агрофірма «Вербка», не створює юридичних наслідків, оскільки земельна ділянка не могла бути передана в оренду для сільськогосподарських цілей.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що державна реєстрація права комунальної власності Чечельницької селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 0525082200:03:000:0862 порушує права та законні інтереси держави як власника земель природно-заповідного фонду. Відтак наявні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсним Договору оренди землі № 515 від 10.08.2018, укладений між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вербка» та Головним Управлінням Держгеокадстру у Вінницькій області, з додатковою угодою до цього договору від 24.07.2025, укладеною між

Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вербка» та Чечельницькою селищною радою (номер запису про інше речове право: 27598355), припинивши право оренди за ним та зобов`язання Чечельницької селищної ради (вул. Героїв Майдану, буд. 36, селище Чечельник Гайсинського району Вінницької області, 24800, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04326247) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вербка» (вул. Соборна, буд. 138, с. Вербка Гайсинського району Вінницької області, 24821) повернути державі в особі Вінницької обласної державної адміністрації, яка набула статусу Вінницької обласної військової адміністрації, земельну ділянку площею 45,0262 га. Визнати незаконною та скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0525082200:03:000:0862, площею 45,0410 га, (категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення: 16.00 землі запасу), виключивши відповідні відомості щодо земельної ділянки з Державного земельного кадастру.

Крім того, з метою усунення перешкод у реалізації державою правомочностей власника та приведення відомостей державних реєстрів у відповідність до фактичного правового режиму спірної земельної ділянки, обґрунтованими є також вимоги про скасування державної реєстрації права комунальної власності Чечельницької селищної ради на зазначену земельну ділянку та про визнання незаконною і скасування державної реєстрації цієї земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Саме сукупність зазначених способів захисту забезпечить повне та ефективне поновлення порушених прав та інтересів держави у сфері охорони, збереження і використання земель природно-заповідного фонду, а також відновить становище, яке існувало до порушення.

Суд також враховує, що прокурором при зверненні до суду з позовом в інтересах держави в особі Вінницької обласної державної (військової) адміністрації дотримано порядку, визначеного статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". При цьому, як зазначено у пункті 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, питання наявності чи відсутності бездіяльності компетентного органу підлягає самостійній оцінці судом у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом з урахуванням установлених фактичних обставин справи.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а відтак суд вважає за можливе їх задовольнити з наведених вище мотивів.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Усунути перешкоди власнику державі в особі Вінницької обласної державної адміністрації, яка набула статусу Вінницької обласної військової адміністрації, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 45,0262 га, яка накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 0525082200:03:000:0862, площею 45,0410 га, яка входить до складу території Національного природного парку «Кармелюкове Поділля», шляхом зобов`язання Чечельницької селищної ради (вул. Героїв Майдану, буд. 36, селище Чечельник Гайсинського району Вінницької області, 24800, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04326247) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вербка» (вул. Соборна, буд. 138, с. Вербка Гайсинського району Вінницької області, 24821) повернути державі в особі Вінницької обласної державної адміністрації, яка набула статусу Вінницької обласної військової адміністрації, земельну ділянку площею 45,0262 га.

3. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за Чечельницькою селищною радою (вул. Героїв Майдану, буд. 36, селище Чечельник Гайсинського району Вінницької області, 24800,ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04326247), припинивши право власності Чечельницької селищної ради на земельну ділянку із кадастровим номером з кадастровим номером 0525082200:03:000:0862, площею 45,0410 га, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1575694905250, номер відомостей про речове право: 42415254).

4. Визнати недійсним Договір оренди землі № 515 від 10.08.2018, укладений між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вербка» та Головним Управлінням Держгеокадстру у Вінницькій області, з додатковою угодою до цього договору від 24.07.2025, укладеною між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вербка» та Чечельницькою селищною радою (номер запису про інше речове право: 27598355), припинивши право оренди за ним.

5. Визнати незаконною та скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0525082200:03:000:0862, площею 45,0410 га, (категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення: 16.00 землі запасу), виключивши відповідні відомості щодо земельної ділянки з Державного земельного кадастру.

6. Стягнути з Чечельницької селищної ради (вул. Героїв Майдану, буд. 36, селище Чечельник Гайсинського району Вінницької області, 24800,ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04326247) на користь Вінницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909909) витрати на сплату судового збору в сумі 8 320,00 грн.

7. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вербка» (вул. Соборна, буд. 138, с. Вербка Гайсинського району Вінницької області, 24821, код ЄДРПОУ 03729291) на користь Вінницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909909) витрати на сплату судового збору в сумі 8 320,00 грн. Видати накази.

8. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

9. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Оскільки розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

10. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 25 вересня 2026 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи