Рішення № 140061891, 18.09.2026, Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 357/3744/26

Номер провадження № 2/699/972/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2026 м. Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі головуючого судді Мельника А. В., за участю секретаря судового засідання Таран О. В.,

заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

У березні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» (далі - ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 02.07.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Джобер» (далі - ТОВ «ФК «Джобер») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 698962, за умовами якого кредитодавець надав позичальникові грошові кошти (кредит) в розмірі 4 000,00 грн на умовах терміновості (29 днів), повернення та платності (1,90 % від суми кредиту в день), а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі та порядку, встановлених договором.

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису, що був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір, відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість.

30.11.2023 року між ТОВ «ФК «Джобер» та ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» укладено договір відступлення права вимоги № 1-30/11/2023, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив позивачу за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, в тому числі за кредитним договором № 698962.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» за кредитним договором № 698962 від 02.07.2021 року в розмірі 14 324,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) -4 000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 10 324,00 грн.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 14 324,00 грн та судові витрати.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 14.04.2026 року цивільну справу за позовом ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за підсудністю на розгляд до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області.

Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 22.05.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Витребувано у АТ «Універсал Банк» письмові докази.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час, день та місце розгляду справи позивач повідомлений у встановленому законом порядку. У прохальній частині позовної заяви позивач просить розглядати справу за відсутності його представника, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце судових засідань повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не відомі. Заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи в його відсутності до суду не надходило. Відзив на позовну заяву не подано.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу в його відсутності та згідно з частиною четвертою статті 223 ЦПК України ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

У частині другій статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, встановив такі обставини.

02.07.2021 року між ТОВ «ФК «Джобер» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 698962, відповідно до умов якого сума кредиту становить 4 000,00 грн. Строк, на який надається кредит, складає 29 календарних днів з моменту підписання цього договору та перерахування (видачі) коштів позичальнику, а саме: з 02.07.2021 року до 30.07.2021 року включно.

Відповідно до пункту 1.4. договору процентна ставка за кредитом становить 1,90 % від суми кредиту в день. Тип процентної ставки фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту, а у разі часткового погашення на непогашену частину.

Згідно з пунктом 1.5. договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 30433 % річних від загального розміру виданого кредиту.

У пункті 1.6. договору передбачено, що орієнтовна загальна вартість кредиту становить 6 204,00 грн.

Відповідно до пункту 1.8. договору кредит надається позичальнику за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи у мережі інтернет на веб-сайті кредитодавця.

Кредитодавець надає позичальнику кредит у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на рахунок банківської платіжної картки позичальника протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання договору (пункт 2.1. договору).

Відповідно до пункту 4.1. договору позичальник зобов`язується повернути суму отриманого кредиту (грошові кошти, які кредитодавець надав у кредит, а позичальник отримав за цим договором), сплатити суму нарахованих процентів за користування кредитом у строки, визначені в графіку платежів.

Згідно з пунктом 9.2. договору строк дії цього договору складає 29 днів, починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 9.1. цього договору та закінчується 30.07.2021 року.

Укладаючи даний договір, позичальник усвідомлює та підтверджує, що умови цього договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам та справедливі. Підписанням цього договору позичальник свідчить, що він до підписання цього договору ознайомився з усіма наявними та можливими схемами надання кредиту, правилами, порядком та умовами, на підставі яких кредитодавець здійснює надання коштів у кредит, загальною вартістю кредиту та всіх витрат, пов`язаних з отриманням кредиту у кредитодавця та свідомо обрав умови отримання кредиту, викладені в цьому договорі (пункт 10.1. договору).

В таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит зазначено дату видачі кредиту 02.07.2021 року, дату платежу 30.07.2021 року, кількість днів 29, сума кредиту 4 000,00 грн, проценти за користування кредитом 2 204,00 грн, реальна річна процентна ставка

30 433%, загальна вартість кредиту 6 204,00 грн.

Відповідно до паспорта споживчого кредиту, що містить інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма): тип кредиту кредит; сума/ліміт кредиту становить 4 000,00 грн; строк кредитування 29 днів; спосіб та строк надання кредиту безготівковий переказ грошових коштів на вказаний споживачем рахунок банківської платіжної картки протягом 3-х календарних днів з моменту укладення договору; процентна ставка 1,9 % в день, від 30 432 % до 198 961 % річних; загальні витрати за кредитом 2 204,00 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом 6 204,00 грн; реальна річна процентна ставка 30 433 % річних.

30.11.2023 року між ТОВ «ФК «Джобер» та ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» укладено договір відступлення права вимоги № 1-30/11/2023, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Джобер» відступає за плату ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» належні йому права вимоги за кредитним договором, а ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» заміняє ТОВ «ФК «Джобер» як сторону кредитора у кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов`язки за кредитним договором. ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» сплачує ТОВ «ФК «Джобер» вартість прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених договором.

При цьому ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» набуватиме статус правонаступника ТОВ «ФК «Джобер» відповідно до чинного законодавства України, у виконавчому провадженні та усіх судових спорах, пов`язаному з правом вимоги.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 1-30/11/2023 від 30.11.2023 року, ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 698962 від 02.07.2021 року в загальній сумі 14 324,00 грн, з яких: 4 000,00 грн залишок по тілу кредиту, 10 324,00 грн залишок по відсотках.

26.12.2025 року позивач направив відповідачу вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором, в якій повідомив про відступлення права вимоги заборгованості за кредитним договором № 698962 від 02.07.2021 року ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн», вказав суму загальної заборгованості відповідача на дату відступлення, яка становить

14 324,00 грн, вимогу у строк до 30 днів з дати отримання цієї вимоги сплатити суму боргу за кредитним договором та вказав нові реквізити для погашення заборгованості. Проте дана вимога залишена без реагування, заборгованість не сплачена.

Доказів погашення відповідачем заборгованості суду не надано.

При вирішенні спору суд застосовує такі норми законодавства.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Положеннями частини другої статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Матеріали справи свідчать про те, що кредитний договір № 698962 від 02.07.2021 року укладений в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електрону комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електрону комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електрону комерцію»).

Статтею 12 указаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з довідкою про ідентифікацію ТОВ «ФК «Джобер», товариство підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким укладено договір № 698962 від 02.07.2021 року ідентифікований ТОВ «ФК «Джобер». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕПЦ у формі одноразового ідентифікатора): здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі https://topcredit.ua. Одноразовий ідентифікатор G1319; час відправки ідентифікатора позичальнику 02.07.2021 року; номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор НОМЕР_4.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність волі відповідача на укладення кредитного договору на відповідних умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Як вбачається з досліджених доказів, ТОВ «ФК «Джобер» виконані умови кредитного договору, грошові кошти в розмірі 4 000,00 грн перераховані

ОСОБА_1 02.07.2021 року на карту НОМЕР_2 , що підтверджуються випискою про рух коштів по картці від 08.06.2026 року, наданою АТ «Універсал Банк».

В матеріалах справи відсутні докази, з яких можна було б установити, що ОСОБА_1 не пройшов ідентифікацію при вході в особистий кабінет у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Отже, матеріали справи підтверджують факт отримання відповідачем передбачених кредитним договором коштів, що також вказує на виконання умов договору ТОВ «ФК «Джобер», та на те, що відповідач в односторонньому порядку не виконує договірні зобов`язання.

Можливість заміни кредитора в зобов`язанні передбачена в статті 512 ЦК України, відповідно до якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог цивільного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. При цьому відступлення права вимоги призводить до заміни сторони за кредитним договором (кредитора) та не змінює умови укладеного кредитного договору.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).

Факт сингулярного правонаступництва, тобто за яким до ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» перейшло право кредитора за кредитним договором № 698962 від 02.07.2021 року підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до положень статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом установлено, оскільки не спростовано сторонами, що відповідач, після заміни кредитора, не вчиняв дій щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 698962 від 02.07.2021 року.

Відповідно до виписки з особового рахунка за кредитним договором № 698962, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» за кредитним договором № 698962 від 02.07.2021 року станом на 26.12.2025 (включно) складає

14 324,00 грн, з яких: 4 000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту,

10 324,00 грн прострочена заборгованість за процентами.

Таким чином, всупереч умов кредитного договору відповідач свого зобов`язання щодо повернення грошових коштів не виконав.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 кредиту в розмірі 4 000,00 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача заборгованості за процентами суд зазначає наступне.

Кредитним договором визначено строк повернення кредиту 30.07.2021 року. Як зазначено у пункті 3.2. кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються кредитодавцем в день надання кредиту у фіксованому незмінному розмірі за кожен день за період з моменту списання коштів за кредитом з поточного рахунку кредитодавця до моменту повернення коштів на поточний рахунок кредитодавця, але не більше строку, на який надається кредит.

Отже, договором визначено строк, за який кредитодавець має право нараховувати проценти за користування кредитом (до 30.07.2021 року включно).

Як вбачається з матеріалів справи, кредитодавець продовжував нараховувати проценти після 30.07.2021 року, оскільки 4000 х 1,9 % х 29 днів = 2 204,00 грн, що передбачено паспортом споживчого кредиту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року в справі

№ 444/9519/12 зазначено, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст. Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього.

Також, у зазначеній вище постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

При цьому очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит, виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак, якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

Окрім цього, у сформульованих правових висновках Велика Палата Верховного Суду зауважує, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування.

Тобто, фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника.

Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за «користування кредитом» за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за «користування кредитом» (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.

Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.

Натомість Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цивільних та господарських відносинах, які регулює глава 71 ЦК України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин. Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 року у справі № 910/719/19).

З урахуванням наведеного, оскільки належних доказів продовження строку дії договору після 18.06.2020 року матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що нарахування процентів за користування позикою після спливу цього строку є безпідставним та вони не підлягають стягненню з відповідача.

Тому, на думку суду, розмір заборгованості слід визначити з урахуванням погодженого строку нарахування процентів, а саме до 30.07.2021 року включно у розмірі 6 204,00 грн, з яких: 4 000,00 грн заборгованість за сумою кредиту, 2 204,00 грн заборгованість за процентами.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено в частині другій статті 77 ЦПК України.

У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, п`ята статті 263 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи та враховуючи те, що на день ухвалення судом рішення, доказів оплати відповідачем на рахунок первісного кредитора чи позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 6 204,00 грн суду не надано, відповідач не скористався своїм правом надати суду у встановленому законом порядку відзив на позовну заяву із викладом своїх заперечень щодо стягнення заборгованості, у зв`язку з чим несе ризик настання наслідків, пов`язаних із невчиненням таких процесуальних дій, суд на підставі наявних у справі доказів дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Статтею 141 ЦПК України встановлено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до положень частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 175 від 03.02.2026 року.

У зв`язку з частковим задоволенням позову (43,31 %), на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 153,08 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою - третьоюстатті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» також застосовує практику Європейського суду з прав людини.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

На підтвердження адвокатських повноважень та понесених витрат ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» надано договір № 09/07/2025 про надання правової допомоги від 09.07.2025 року; додаткову угоду № 1 від 20.01. 2026 року до договору про надання правової допомоги № 09/07/2025 від 09.07.2025 року; акт про отримання правової допомоги від 30.06.2026 року; рахунок на оплату правничої допомоги від 30.06.2026 року та платіжну інструкцію № 2879 від 30.06.2026 року про перерахування коштів; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 8096/10 від 18.07.2019 року; довіреність від 09.07.2025 року.

У позовній заяві зазначений розрахунок понесених витрат на професійну правничу допомогу, з якого, вбачається, що Адвокатським бюро «ПАРХОМЧУК ТА ПАРТНЕРИ» в особі адвоката Пархомчука С. В. надано ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» юридичні послуги вартістю 15 662,40 грн, в тому числі судовий збір в сумі 2 662,40 грн.

02.07.2026 року представник позивача адвокат Пархомчук С.В. через систему «Електронний суд» подав до суду заяву про розподіл судових витрат в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» витрати на професійну правову допомогу в розмірі 13 000,00 грн.

Виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, значенням справи для сторони, результатом розгляду справи, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі - 5 630,30 грн (43,31 %).

На підставі статей 525, 526, 536, 626-629, 1054, 1056-1 ЦК України та керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 263-265, 272-274, 280-284, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» заборгованість за кредитним договором

№ 698962 від 02.07.2021 року в розмірі 6 204,00 грн (шість тисяч двісті чотири гривні 00 копійок).

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 1 153,08 грн (одна тисяча сто п`ятдесят три гривні вісім копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 630,30 грн (п`ять тисяч шістсот тридцять гривень тридцять копійок).

Копію заочного рішення надіслати учасникам справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право: на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду; на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн», адреса: 01042, Україна, місто Київ, вулиця Саперне Поле, будинок, 12, інше, нежитлове приміщення 1008 ( НОМЕР_3 у АТ «ПУМБ», МФО 334851), ЄДРПОУ 44002941, ел. пошта icondebtcollection@ukr.net, тел. НОМЕР_5.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; засоби зв`язку: НОМЕР_4 .

Повний текст рішення суду складено 24.09.2026 року.

СуддяМельник А.В.