Рішення № 140061358, 24.09.2026, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/1589/26

Провадження № 2/559/1499/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року місто Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі головуючої судді Жуковської О.Ю., з участю секретаря судового засідання Джигирей В.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції сторін.

ТОВ «Споживчий центр» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Вимоги мотивує тим, що 09.05.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір (оферти) №.09.05.2025-100000728, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 13000 грн. строком на 217 днів. Процентна ставка «Стандарт» у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом застосовується протягом перших 3 чергових періодів. Процентна ставка «Економ» у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування кредитом застосовується протягом періодів, наступних за черговими періодами (денна процентна ставка 0,84%=(23660/13000/217?100%). Комісія за надання кредиту становить 1170 грн., комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 1170 грн. у кожному з двох чергових періодів, неустойка - 195 грн. за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання. Позивач свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі. В свою чергу відповідач зобов`язання за Договором не виконує належним чином, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 43160 грн., що складається з заборгованості: за тілом кредиту -13000 грн., процентів - 20150 грн., комісії (за надання кредиту) - 1170 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 2340грн. та неустойки - 6500 грн., яку і просив стягнути з відповідача, а також сплачений судовий збір.

Відповідача ОСОБА_1 у відзиві заперечує проти позову і просить відмовити в його задоволенні, водночас вказує, що вважає, що є підстави для зменшення йому нарахованих відсотків до 6500 грн. Мотивує тим, що відсотки перевищують суму кредиту і це несправедливо, а кредитор скористався його необізнаністю як слабшої сторони. Вважає вимоги про стягнення комісії безпідставними, бо умови договору обмежують права споживача в порівнянні із встановленими Законом України «Про споживче кредитування», а тому є нікчемними згідно з ч.5 ст. 12 цього закону та з посиланням на судову практику. Щодо неустойки, то вона не підлягає стягненню відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час воєнного стану.

Представник позивача подав відповідь на відзив, згідно якої вказує, що загальні витрати за споживчим кредитом є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись. Щодо комісії за надання кредиту вказує, що комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу. З огляду на те, ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Також законним вважає нарахування комісії за обслуговування кредиту, оскільки така пов`язана з наданням ряду перелічених послуг, а саме: організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена. За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача. Щодо відсотків, то на заперечення їх розміру відповідач мав би подати свій розрахунок, але не зробив цього, а нараховані відсотки за договором відповідають нормами Закону України «Про споживче кредитування» і зокрема його п.17 Розділу IV «Прикінцевих та перехідних положень», що набув чинності 24.12.2023 і установив, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Просить задовольнити позовні вимоги.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 05.05.2026 відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторони висловилися письмово в заявах по суті справи.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 09.05.2025 між позивачем ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір (оферти) №.09.05.2025-100000728, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 13000 грн. строком на 217 днів. Процентна ставка «Стандарт» у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом застосовується протягом перших 3 чергових періодів. Процентна ставка «Економ» у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування кредитом застосовується протягом періодів, наступних за черговими періодами (денна процентна ставка 0,84%=(23660/13000/217?100%). Комісія за надання кредиту становить 1170 грн., комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 1170 грн. у кожному з двох чергових періодів, неустойка - 195 грн. за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання. Дата повернення кредиту 11.12.2025. Визначено графік платежів. Наявний Паспорт споживчого кредиту. Договір підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором (а.с.24-28).

ОСОБА_1 09.05.2025 отримав грошові кошти в сумі 13000 грн. за кредитом №.09.05.2025-100000728, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення», з яким ТОВ «Споживчий Центр» було укладено Договір про надання послуг переказу коштів №ФК-П-2024/01-2 від 01.01.2024 (а.с.13,18-23).

У порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, погашення боргу не здійснював, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка за розрахунком позивача становить 43160 грн., що складається з заборгованості: за тілом кредиту -13000 грн., процентів - 20150 грн., комісії (за надання кредиту) - 1170 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 2340грн. та неустойки - 6500 грн. (а.с.30-32).

IV. Норми права, які застосував суд.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

В частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»(в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно з ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Як регламентовано в ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Зобов`язання, згідно із ст.526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Крім того, ч.2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Щодо відсотків.

Законом України "Про споживче кредитування" передбачено пункт 5 статті 8, що визначає максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Розділу IV "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України «Про споживче кредитування» (доповнено згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023, яким передбачено наступне: тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", набув чинності 24.12.2023) установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %

Щодо стягнення з відповідача неустойки суд застосовує наступні норми права.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжений та діє на даний час.

Відповідно ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Велика Палата Верховного Суду неодноразово робила висновки про те, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанова від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісіями суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до п. 9 Договору під час користування кредитом товариство надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, за надання яких встановлена плата у розмірі 1350 грн. у кожному з двох чергових періодів.

Згідно ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

«Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача» - ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 16 листопада 2016 року, справа № 6-1746цс16, та в постанові від 4 червня 2018 року, справа № 758/8481/15-ц, з посиланням на пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а відповідні умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16.

Згідно позиції Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року, висловленої під час розгляду справи № 6-2071цс16, обслуговування кредиту не є послугою зі споживчого кредитування у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

V. Мотивована оцінка і висновки суду.

Суд робить висновок, що 09.05.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 виникли договірні відносини у зв`язку з укладенням Договору про надання кредиту. ОСОБА_1 , будучи вільним в укладенні кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, підписав електронним одноразовим ідентифікатором кредитні документи, таким чином погодивши умови сплати процентів за користування кредитними коштами. Даний договір був укладений в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», що підтверджується матеріалами справи. Крім того, факт укладення кредитного договору та отримання коштів не заперечується відповідачем у наданому до суду відзиві на позовну заяву.

ОСОБА_1 отримав кредитні кошти і у нього виникло зобов`язання повернути їх, у розмірах та у строки, зазначеними в кредитному договорі. Фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку не повернуті і позивач вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення коштів. Тому, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення суми заборгованості за відсотками, то суд погоджується з доводами сторони позивача, оскільки нараховані відсотки відповідають умовам договору та чинному законодавству щодо захисту прав споживачів, а відповідач не довів під ставність своїх заперечень жодним доказом. Тому, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення і відсотків.

Щодо стягнення з відповідача комісії за надання та обслуговування кредиту, суд враховує чинну судову практику і положення законодавства про захист прав споживачів, про що детально вказано в розділі IV: включення позивачем до розрахунку заборгованості комісії за послуги, що супроводжують кредит, або установа чи споживач вчиняє з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (надання кредиту) є неправомірним, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо неустойки, то хоч позивач вказує, що не застосовує ст. 625 ЦК України, неустойка все одно є штрафом за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання і в період дії правового режиму воєнного стану не стягується, інакше це суперечитиме п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України. При цьому, твердження представника позивача, що до спірних правовідносин підлягають до застосування норми ЗУ «Про споживче кредитування» як спеціального закону, а не положення ЦК України, судом відхиляються, бо якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи саме ЦК України.

У підсумку суд задовольняє позовні вимоги частково. Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню сума судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 2044,9 грн. (13000 +20150 грн. х 2662,40 грн./ 43160 грн.)

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 133, 141, 158, 259, 263-265, 354 ЦПК України, 525, 526, 626,629, 63, 633, 1054 ЦК України, ЗУ "Про електронну комерцію", суд -

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково: стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором №.09.05.2025-100000728від 09.05.2025 у розмірі 33150 (тридцять три тисячі сто п`ятдесят) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2044 (дві тисячі сорок чотири) гривні 90 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Рівненського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833, електронна пошта sud@sgroshi.com, info@sgroshi.com.

Представникb позивача: Оболонкова Юлія Вікторівна, РНОКПП НОМЕР_1 , електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_2

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_4

Представник відповідача: адвокат Пузін Денис Миколайович, РНОКПП: НОМЕР_4 , електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_5

Суддя О.Ю. Жуковська