Постанова № 140059781, 23.09.2026, Миронівський районний суд Київської області

Єдиний унікальний № 371/1782/26

Номер провадження № 3/371/439/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2026 р. м. Миронівка

Суддя Миронівського районного суду Київської області Кириленко М.О., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від відділу поліції №2 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаюча за адресою АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер не надано,

у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

21.08.2026 о 20-02 год в с. Владиславка вул. Центральна, 380, Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом NISSAN д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи при собі посвідчення водія на права керування ТЗ відповідної категорії. Правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП вчинено повторно протягом року, постанова серії ЕНА 6077273 від 03.11.2025, чим порушив вимоги п. 2.1.а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Правопорушник в судові засідання призначені на 16.09.2026 та 23.09.2026 не з`явився. Про розгляд справи був двічі належним чином повідомлений, що підтверджується довідками про доставку СМС-повідомлення, про причини неявки не повідомив, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не надавав.

Особи, які беруть участь у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Union Alimentaria Sanders S.A. с. Еspogne, no. 11681/85, ECtHR, 7 juil.1989 р., Series A, № 157) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду справ, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно із положеннями п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

В статті 277 КУпАП встановлено, що справа про адміністративне правопорушення, розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

У відповідності до положень ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за 126, 130, 124 КУпАП не є обов`язковою, тому враховуючи наведені положення, той факт, що ОСОБА_1 двічі не з`явився у судове засідання, будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не вжив заходів для явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколу, тому суд вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи, з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП.

Враховуючи наведені положення, суд розглянув справу у відсутність особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення на підставі наданих суду доказів.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, не є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно із ст. 280 КУпАП, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фото-зйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Водночас, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.ст. 251, 252 КУпАП).

Відповідно до п. 2.1а Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Вина правопорушника у вчиненому правопорушенні за наведених вище обставин підтверджується також і сукупністю інших досліджених в судовому засіданні доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, зокрема даними, які містить:

-протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №751766 від 21.08.2026 за ч. 5 ст. 126 КУпАП;

-письмові пояснення ОСОБА_1 від 21.08.2026;

-довідка інспектора СРПП ВП №2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області про те, що згідно бази ІПНП ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував, правопорушення вчинено повторно протягом року;

-відео та іншими матеріалами справи.

Оцінивши зазначені докази в їхній сукупності суд вважає доведеним те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Підстави, які б давали можливість суду вважати, що вказані докази є сумнівними та неправдивими, відсутні, оскільки вони узгоджуються між собою та є такими, що повністю відповідають обставинам справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення за правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 не встановлено.

Відповідно до вимог ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності з метою виховання особи, а також запобігання вчиненню нових правопорушень. Цей захід є відтворенням головної запобіжної мети цього етапу, а саме: запобігання вчиненню правопорушень з боку самого порушника, а також застереження інших осіб від вчинення адміністративних правопорушень на прикладі порушника, утримання їх від можливості вчинення подібних протиправних діянь.

Суд зауважує, що адміністративне стягнення є лише способом для виправлення протиправної поведінки особи і запобігання вчинення нових порушень.

Санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачено накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суд приймає до уваги те, що згідно п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» суди не вправі застосовувати адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

Згідно довідки з ІПНП ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія відповідної категорії, в зв`язку з чим, суд вважає за необхідне з метою його виховання та попередження вчинення нових правопорушень застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для застосування додаткового стягнення, передбаченого санкцією закону про адміністративну відповідальність, у виді оплатного вилучення керованого транспортного засобу, суд вважає за доцільне зауважити таке.

В абзаці четвертому пункту 28 Постанови №14 Пленум ВСУ від 23.12.2005 роз`яснив, що оплатне вилучення транспортного засобу може бути є допустимим тільки як додаткове адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, за які встановлена відповідальність ч.6 ст.121, ч.2 та 3 ст.130 КпАП. Застосування його як основного стягнення законом не передбачено. Не можна накладати це стягнення й на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.

Слід зазначити, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 керував транспортним засобом NISSAN д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому не мав права керування транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року за ч. 2 ст. 126 КУпАП серії ЕНА 6077273 від 03.11.2025.

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобіля марки NISSAN д.н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_2 .

Зважаючи на ту обставину, що надані суду матеріали не містять доказів належності ОСОБА_1 керованим ним автомобілем на праві власності, суд вважає, що правові підстави для застосування такого виду стягнення як оплатне вилучення транспортного засобу відсутні.

Виходячи з вищевикладеного та враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом`якшують та наявність обтяжуючих відповідальність обставин, суд приходить до висновку, що до порушника слід застосувати адміністративне стягнення, в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП, у вигляді штрафу, без позбавлення права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу.

Крім цього, відповідно до ст. 40-1 КУпАП, з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір, розмір якого встановлено законом.

Керуючись ч. 5 ст. 126, ст.ст.283-285 КУпАП -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 гривень (сорок тисяч вісімсот грн 00 коп) в дохід держави, без позбавлення права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортних засобів.

ОСОБА_1 зобов`язаний сплатити вказаний штраф у передбачений ч.1 ст. 307 КУпАП п`ятнадцятиденний термін з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення і повідомити про це суд шляхом представлення документа про його сплату.

У разі несплати штрафу у зазначений строк в добровільному порядку, його стягнення проводиться примусово і з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу відповідно до положень ч. 2 ст. 308 КУпАП.

Штраф підлягає сплаті за реквізитами: рахунок отримувача: UA488999980313030149000010001; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989; Отримувач коштів: ГУК у Київ. обл./м.Київ/21081300; код класифікації доходів бюджету 21081300.

Стягнути з ОСОБА_1 , судовий збір на користь держави у розмірі 665, 60 гривень. Судовий збір перераховувати на номер ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, номер рахунку UА908999980313111256000026001, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд Київської області.

Суддя М.О. Кириленко