Рішення № 140059766, 10.09.2026, Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Димитрія Ростовського, 35, селище Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001, тел. (063)069-85-65, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2026 р. Справа № 370/1298/26

Провадження № 2/370/719/26

Макарівський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Сініциної О.С.,

із секретарем судового засідання Коростильовою Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області про визнання права власності

у с т а н о в и в:

До Макарівського районного суду Київської області 28 квітня 2026 року через представника, адвоката Ткаченко Наталію Володимирівну, звернулася ОСОБА_1 із позовом до Макарівської селищної ради про визнання права власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власницею збудованого у 1964 році житлового будинку загальною площею 52,1 кв.м, житловою площею 42,0 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 0,15 га.

Під час оформлення права власності на земельну ділянку у 2025 році та внесення даних про об`єкт нерухомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачу стало відомо, що право власності на домоволодіння в архівних даних не зареєстровано.

Позивач звертає увагу, що вказана земельна ділянка була виділена їй уповноваженими особами Андріївської сільської ради. Крім того, власниками суміжних земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 складено акт встановлення на місцевості та погоджено межі земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки дані про домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, позивач не може оформити право власності на будинок, а тому змушена звернутися до суду з даним позовом.

Суд ухвалою від 06 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи постановив здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 27 липня 2026 року, встановив відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Суд ухвалою від 27 липня 2026 року закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 14 серпня 2026 року. Розгляд справи відкладено на 10 вересня 2026 року.

Від представника позивача, адвоката Ткаченко Н.В. через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити.

Представник відповідача просив справу розглядати без його участі. Рішення прийняти за наявними матеріалами справи.

У зв`язку з наведеним суд відповідно до частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослі дивши письмові матеріали справи, суд встановив таке.

Відповідно до копії Виписки з погосподарської книги села Андріївка Бучанського району Київської області за №1 за 2021-2025 роки зроблено особовий запис № 01-0081-1 про те, що головою домогосподарства, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Будинок побудований у 1964 році з господарськими будівлями та спорудами, загальна площа 51,1 кв. м, житлова площа

42 кв.м. Житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,15 га.

Свідоцтво про право власності на житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , старостинським округом не видавалось.

Зі змісту довідки Андріївського старостинського округу № 2 Макарівської селищної ради № 343 від 17 жовтня 2025 року, встановлено, що 04 липня 2007 року були встановлені межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_1 та суміжних ділянок, а саме: за адресою: АДРЕСА_1 власник ОСОБА_2 та за адресою: АДРЕСА_1 власник ОСОБА_4 .

На підтвердження викладеного до матеріалів справи також долучений Акт про встановлення на місцевості та погодження зовнішніх меж земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є позивач.

Будинку садибного типу загальною площею 52, 1 кв.м, власником якого є

ОСОБА_5 присвоєно адресу: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом із рішення виконавчого комітету Макарівської селищної ради № 026 від 06 січня 2026 року та витягом з Реєстру будівельної діяльності що інформації присвоєння адрес Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 14 січня 2026 року.

Як вбачається з копії технічного паспорта на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 25 жовтня 2025 року, до складу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , входить: житловий будинок (літера А) - загальна площа 52,1 кв.м, житлова площа 42,0 кв.м, який складається з приміщень: веранда 5,2 кв.м, житлова 4,2 кв.м, житлова 5,6 кв.м, житлова 18,8 кв.м, коридор 4,9 кв.м, житлова 13,4 кв.м; господарські будівлі та споруди: гараж (літера Б), літня кухня (літера В, Г, Е), погріб (літера Д), сарай (літера Є, И), вбиральня (літера Ж), господарська споруда (літера З), огорожа (№ 1-№7), колодязь (№ 8).

За архівною довідкою КП КОР «Київське обласне бюро технічної інвентаризації»

від 12 січня 2021 року № Мк1025027, станом на 31 грудня 2012 року право власності на об`єкт нерухомого майна домоволодіння (житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами) АДРЕСА_1 не зареєстровано.

Як зазначила позивач, що немає можливості у встановленому законом порядку зареєструвати право на нерухоме майно, оскільки дані про домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною першою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України, визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із статтею 4 ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до статті 86 ЦК Української РСР право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.

Спірний житловий будинок був збудований у 1964 році відповідно до виписки з погосподарської книги Андріївського старостинського округу № 1 за 2021-2025 року та відповідним особовим записом за № НОМЕР_1 та підтверджено довідкою старостату № 471 від 02.12.2025.

У 1964 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства.

Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Тобто, у 1964 році Позивач, набув статусу власника житлового будинку та згідно зі статтею 101 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року набув право в межах установлених законом, володіння, користування й розпорядження цим майном.

Будівництво житлового будинку відбувалось відповідно до чинного на час його будівництва законодавства на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці (тобто будинок не є самовільним будівництвом у розумінні статті 105 ЦК Української РСР), проте Позивач не може оформити належне їм право власності на вказаний будинок відповідно до вимог закону з тих підстав, що реєстрація права власності на буді відсутня.

Записи у погосподарських книгах визнаються Верховним Судом як акти органів влади (публічні акти), що підтверджують право приватної власності (Постанови від 18 грудня 2013 року у справі № 6-137цс13 та у Постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 559/375/16-ц).

Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно, які виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

На момент закінчення будівництва будинку державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами. зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, яка затверджена заступником Міністерства комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі Наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набуття чинності Цивільним Кодексом України та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (пункт 4 Інструкції), зокрема на підставі записів у погосподарських книгах (пункт 20 Інструкції).

Слід зазначити, що вказані нормативні акти прийняті після завершення будівництва будинку в 1964 р.

Згідно з пунктом 1частини другої статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Згідно зі ст. З зазначеного Закону загальними засадами державної реєстрації прав є обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 Цивільного кодексу України).

Статтею 41 Конституції України гарантовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно із частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин першої, другої статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).

Ураховуючи встановлені судом обставини справи, а також те, що ОСОБА_1 позбавлена можливості оформити право власності на належне їй нерухоме майно, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому їх слід задовольнити у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 76, 81, 263, 264, 265, 273, 275, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України суд

у х в а л и в:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області про визнання права власності.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований на земельній ділянці площею 0,15 га за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,1 кв.м, житловою площею 42,0 кв.м, з гаражем, літньою кухнею, погребом, сараєм, вбиральнею, господарською спорудою, огорожею та колодязем.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося з дати складання повного його тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 22 вересня 2026 року.

Інформація сторін:

- ОСОБА_1 , адреса реєстрації:

АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- Макарівська селищна рада Бучанського району Київської області, адреса розташування: вулиця Димитрія Ростовського, будинок 30, селище Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001, ЄДРПОУ 04362183.

Суддя О.С. Сініцина