Рішення № 140059763, 14.09.2026, Макарівський районний суд Київської області

"14" вересня 2026 р. Справа № 370/969/26

Провадження № 2/370/547/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 рік с-ще Макарів

Макарівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Бізяєвої Н.О.

за участю секретаря судового засідання Мінасян Я.А.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селище Макарів Київської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 28 491,74 грн. за кредитним договором № 9067185 від 30.06.2025 року, з мотивів та підстав, викладених в позовній заяві. Просив також стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, а саме: судовий збір в розмірі 2 662,40 грн., 9 000,00 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу та 381,74 грн. судові витрати пов`язані з підготовкою та направленням документів боржнику.

В обгрунтування зазначено, що 30.06.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір №9067185 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу грошові кошти у сумі 5 000,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів на банківську карту, зазначену позичальником під час оформлення заявки на отримання кредиту: № НОМЕР_1 . Відповідач не виконує свої зобов`язання належним чином, внаслідок чого станом на дату подання позовної заяви виникла заборгованість у розмірі 28 491,74 грн, з яких: 5 000,00 грн тіло кредиту; 6 110,00 грн комісії за надання кредиту; 8 000,00 грн штрафні санкції. 25.11.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Сіті Колект» укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого позивач набув усі права первісного кредитора за кредитним договором №9067185. У зв`язку з чим просить стягнути суму боргу та судові витрати.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 09.04.2026 року прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Учасникам справи надіслано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, якою відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Водночас, відповідач ухвалу судді від 09.04.2026 року про відкриття провадження отримав, оскільки надіслана судом на його адресу кореспонденція повернулася до суду з відміткою про вручення 05.05.2026 року.

Відповідач заяву із запереченнями про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву до суду не подав.

Позивачу копія ухвали судді про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи доставлена до його електронного кабінету. Від позивача будь-яких клопотань, заяв до суду не надходило. У прохальній частині позовної заяви представник позивача просив розглядати справу за його відсутності за правилами спрощеного позовного провадження, не заперечував проти ухвалення судом заочного судового рішення.

Згідно з п. 2 ч. 7, п. 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається належно повідомленим про розгляд справи судом.

Аналогічний висновок висловив Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18, у постановах від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19, 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Зважаючи на те, що суд вжив усі необхідні передбачені процесуальним законодавством заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, у встановлений судом строк відповідач не подав до суду заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмовий відзив на позов, суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до правил частини п`ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ЦПК України.

Оскільки справа призначена судом до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, тому для її розгляду відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 30.06.2025 ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 9067185, відповідно до умов якого сума кредиту становить 5 000,00 грн та надається на строк 360 дні (п. п. 1.2, 1.3 договору).

Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,0010 % річних. Тип процентної ставки фіксована (п. 1.5.3, 1.5.4 договору).

Комісія за надання кредиту складає 270,00 грн, що нараховується одноразово в момент видачі кредиту за ставкою 5,40 від суми кредиту (п. 1.5.1 договору).

Комісія за обслуговування кредиту за весь строк кредитування складає 16 060,00 грн, що нараховується за ставкою 14,60% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду (п. 1.5.2 договору).

Відповідно до платіжного доручення 156804729 від 30.06.2025, на рахунок ОСОБА_1 зараховано 5 000,00 грн.

TOB «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» 25.11.2025 уклали Договір факторингу № ДО-20251125, відповідно до умов якого Клієнт відступає (передає) Фактору Права вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрі боржників до цього Договору, а Фактор набуває такі Права вимоги та сплачує Клієнту Фінансування (Ціну Договору) за відступлення прав вимоги у порядку та у строки встановлені цим Договором.

Відповідно до п. 3.1.3 Договору факторингу право вимоги переходить до Фактора з моменту підписання цього Договору, за умови сплати Фактором на рахунок Клієнта Фінансування у розмірі та строки, передбачені Розділом 4 даного Договору, після чого Фактор стає Кредитором щодо Боржників стосовно їх Заборгованостей за Кредитними договорами. Разом з Правами вимоги Фактору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та передбачені цим Договором.

Згідно з Розділом 4 Договору факторингу (п. п. 4.1, 4.2) сторони домовились, що Фінансування (ціна Договору) складає 2 043 764,03 грн (два мільйони сорок три тисячі сімсот шістдесят чотири гривні 03 копійки). Фактор сплачує Клієнту Фінансування шляхом перерахування Клієнту грошових коштів у сумі, що зазначена у пункті 4.1 цього Договору, на рахунок Клієнта, вказаного у Розділі 14 цього Договору у строк до 27.11.2025 (включно).

Згідно з платіжною інструкцією № 414 ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» перерахувало ТОВ «МІЛОАН» 2043764,03 (два мiльйони сорок три тисячі сiмсот шiстдесят чотири грн. 03 коп.), призначення платежу оплата суми фінансування за договором факторингу №ДО-20251125 від 25.11.2025.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №ДО-20251125 від 25.11.2025 року до позивача перейшло право вимоги до відповідачки за кредитним договором №9067185 від 30.06.2026, дата закінчення строку кредитування за кредитним договором 25.06.2026, загальна сума заборгованості 28 491,74 грн, з яких: 5 000,00 грн сума основного боргу за кредитом, 6 110,00 грн сума комісій,8 000,00 грн сума штрафних санкцій.

Наявність заборгованості за договором про споживчий кредит №9067185 від 30.06.2026 у сумі 28 491,74 грн, з яких: 5 000,00 грн сума основного боргу за кредитом, 6 110,00 грн сума комісій,8 000,00 грн сума штрафних санкцій, підтверджується відомістю про щоденні нарахування та погашення первісного кредитора.

До правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосовує такі норми права:

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині першій статті 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим, відповідно до вимог пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 06.11.2023 у справі №204/224/21 викладено правові висновки, що оскільки в кредитному договорі не зазначено та не надано доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які фінансовою установою встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Так, судом установлено, що TOB «Мілоан» і ОСОБА_1 30.06.2025уклали кредитний договір №9067185, відповідно до умов якого кредитор надав відповідачці у тимчасове платне користування грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн строком на 360 днів.

Кошти в зазначеному розмірі зараховані на рахунок відповідачки.

Право вимоги до боржника за кредитним договором №9067185 від 30.06.2025 перейшло до позивача на підставі договору факторингу від 25.11.2025 № ДО-20251125, що підтверджується змістом договору, Реєстром боржників до Договору факторингу та платіжною інструкцією на підтвердження оплати за договором.

За таких обставин судом установлено, що позивач набув права вимоги до відповідачки про стягнення заборгованості за тілом кредиту, отриманим за кредитним договором №9067185 від 30.06.2025, у розмірі 5 000,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення комісії.

Позивач просить стягнути з відповідачки нараховану комісію, яка передбачена договором.

Разом із тим, у кредитному договорі не зазначено та позивач не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, пов`язаних з отриманням та обслуговуванням кредиту, які фактично надавалися відповідачці та за які встановлено відповідну комісію, окрім тих, які відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» повинні надаватись безоплатно. Тому, з урахуванням правових висновків, викладених у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 06.11.2023 у справі №204/224/21, зміст яких наведено вище, суд вважає, що положення договору щодо сплати такої комісії є нікчемними відповідно до частини першої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому вони не створюють будь-яких наслідків.

За вказаних обставин у задоволенні позову в частині стягнення комісії в розмірі 6 110,00 гривень слід відмовити.

Також суд вважає необгрунтованими вимоги позивача в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 8 000,00 грн, оскільки вони нараховані в період дії воєнного стану, що суперечить вимогам пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, тому позов у частині їх стягнення до задоволення не підлягає.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачу відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові ВС від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18).

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що відповідачка не спростувала заборгованості за договором про споживчий кредит № 9067185 від 30.06.2025 у розмірі 5 000,00 грн за тілом кредиту, суд приходить до переконання про порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом часткового задоволення його позову та стягнення з відповідачки 5 000,00 грн заборгованості за вказаним кредитним договором.

Вирішуючи питання щодо відшкодування понесених судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові на позивача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 467 грн. 22 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 579 грн. 50 коп.

Витрати позивача на відправлення документів відповідачу у розмірі 381 грн. 74 коп. відшкодуванню не підлягають, оскільки суду не надано доказів обов`язковості понесення ним таких витрат, у відповідності до вимог ЦПК України та саме у такому розмірі.

Керуючись ст. ст. 13, 81, 133, 137, 141, 141,142, 265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Колект», заборгованість за кредитним договором № 9067185 від 30.06.2025 року в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп., з яких: 5 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект»судові витрати в розмірі 467 (чотириста шістьдесят сім) грн. 22 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Колект» понесені витратина професійну правничу допомогу в розмірі 1 579 (одна тисяча п`ятсот сімдесят девять) грн. 50 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарг подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текс рішення складено 23 вересня 2026 року.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Колект», юридична адреса: 02154, м. Київ, проспект Соборності, буд. 30-А, офіс 321, ЄДРПОУ: 43950742;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: Н.О. Бізяєва