Рішення № 140059129, 23.09.2026, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/8212/25

Провадження № 2/362/1329/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі головуючої судді Мартинцової І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАУДАУ» про захист прав споживача та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад позовних вимог та їх обґрунтування

Позивач звернулася до суду з цим позовом, у якому просила стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 26000,00 грн, витрати на правничу допомогу в сумі 13000,00 грн, а також судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.06.2025 через сайт інтернет-магазину «МАУДАУ» позивач оформила замовлення № 8060815, серед позицій якого - крісло-гойдалка Market Union (код 1084109) вартістю 1799,00 грн, з доставкою на відділення «Нова Пошта». Отримавши товар 16.06.2025, позивач через кілька днів розпакувала та зібрала виріб, після чого виявила, що товар не відповідає ні за складом, ні за кольором тканини, а також має грубі рубці на місцях з`єднання металевих частин каркаса (неякісна запайка), а подушка виявилася занадто малою. 24.06.2025 позивач звернулася до продавця через чат-бот з вимогою повернення товару, однак після тривалої переписки, у тому числі із залученням комерційного менеджера, отримала відмову з посиланням на те, що товар нібито перебував у використанні. 24.07.2025 позивач надіслала відповідачу претензію про розірвання договору, повернення коштів, відшкодування моральної шкоди та витрат на правничу допомогу. У відповідь відповідач вимагав повернення товару для огляду. Товар було повернуто «Новою поштою» 04.08.2025, після чого 12.08.2025 відповідач добровільно повернув позивачу кошти в сумі 1799,00 грн. Питання компенсації моральної шкоди та судових витрат залишилося невирішеним, що і стало підставою звернення до суду.

Процесуальні рішення та дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2025 року визначено головуючою суддю Мартинцову І.О.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03.11.2025 року відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Судом було вжито належних заходів для повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Сторонам було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі. Заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходило.

21.11.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свої заперечення обґрунтовує тим, що вимоги позивача одночасно ґрунтуються на ст. 8 (недоліки/істотні недоліки товару) та ст. 9 (обмін товару належної якості) Закону «Про захист прав споживачів». Однак, ці підстави є взаємовиключними: якщо товар неналежної якості - застосовується ст. 8, якщо належної, але не підійшов суб`єктивно - ст. 9. Одночасне посилання на обидві є необґрунтованим. При заявленні вимоги про розірвання договору та повернення товару й коштів продавцю не було надано жодних доказів наявності недоліку чи істотного недоліку товару або невідповідності товару вимогам чинного законодавства. Крім того, на момент пред`явлення вимоги товар перебував у позивача, стан та цілісність товару не були відомі відповідачу, здійснити огляд товару та вирішити питання розірвання договору не було можливості. 28.07.2025 року відповідач отримав претензію позивача, а 30.07.2025 року у відповідь на претензію повідомив позивача про необхідність здійснити огляд товару, оскільки він не був надісланий на адресу ТОВ «МАУДАУ» та перебував у позивача. Після повернення товару та його огляду відповідачем було прийнято рішення про розірвання договору та повернення коштів позивачу, що підтверджується платіжною інструкцією № 1854 від 12.08.2025 року та копією фіскального чека від 15.08.2025 року.

При цьому, посилаючись на те, що на виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» було здійснено прийняття товару від позивача, розірвання договору та повернення коштів, а отже права позивача як споживача не порушено, позивачем не доведено завдання їй діями відповідача моральної шкоди, а заявлені витрати на правову допомогу не доведені, відповідач вважає, що відсутні підстави для стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «МАУДАУ» здійснює, окрім іншого, роздрібну торгівлю, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет (основний вид діяльності). Продаж товарів здійснюється шляхом укладання електронних правочинів (договорів) із споживачами.

15.06.2025 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАУДАУ» було укладено електронний договір купівлі-продажу товару через мережу інтернет (копія договору публічної оферти про продаж товарів та надання послуг додана до матеріалів справи та опублікована на сайті інтернет-магазину МАУДАУ) та здійснено замовлення № 8060815 (а.с. 9293, 100117).

Доставку товару було здійснено за допомогою ТОВ «Нова Пошта», отримано позивачем 16 червня 2025 року (а.с. 65).

З переписки в чат-боті вбачається, що вже 24.06.2025, тобто в межах 14-денного строку з моменту отримання товару, позивач звернулася до відповідача з вимогою про повернення крісла-гойдалки, посилаючись на невідповідність товару опису та неналежну якість збірки. Того ж дня позивачу було повідомлено про умови повернення (збереження товарного вигляду, відсутність слідів використання).

Отримавши фото товару та чеків, представник продавця відмовив у поверненні коштів та товару, посилаючись на статтю 9 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки товар перебував у використанні внаслідок розпакування та збирання.

Після тривалого та емоційного листування позивач бажаного результату не досягла.

24.07.2025 позивач направила відповідачу претензію (а.с. 1928).

Листом від 30.07.2025 № 586 відповідач вимагав повернення товару для огляду та встановлення підстав для розірвання договору (а.с. 94).

Факт повернення товару підтверджується накладною ТОВ «Нова Пошта» від 04.08.2025 (а.с. 97).

Після огляду відповідач прийняв рішення про розірвання договору та 12.08.2025 повернув кошти, що підтверджується платіжною інструкцією № 1854 та фіскальним чеком від 15.08.2025 (а.с. 9899).

Правове регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У статті 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.8 ч.1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», договір, укладений на відстані, - договір, укладений продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв`язку.

Згідно п. п. 2, 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування; відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено: у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред`являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача (ч.3 ст. 8 Закону )

Водночас, відповідно до статті 9 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням. Споживач має право на обмін товару належної якості протягом чотирнадцяти днів, не рахуючи дня купівлі, якщо триваліший строк не оголошений продавцем. Обмін товару належної якості провадиться, якщо він не використовувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ.

Якщо на момент обміну аналогічного товару немає у продажу, споживач має право або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості, або розірвати договір та одержати назад гроші у розмірі вартості повернутого товару, або здійснити обмін товару на аналогічний при першому ж надходженні відповідного товару в продаж.

При розірванні договору купівлі-продажу розрахунки із споживачем провадяться виходячи з вартості товару на час його купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.

За змістом ч.ч.3, 4 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями (договір на відстані) споживач має право розірвати договір за умови повідомлення про це продавця (виконавця) протягом чотирнадцяти днів з дати одержання документа, який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями чи прийняття продукції або першої поставки такої продукції, за умови, що така продукція є річчю. У разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями продавець (виконавець) повинен повернути сплачені гроші без затримки не пізніше тридцяти днів з моменту повідомлення споживачем про розірвання договору. Споживач має право не повертати продукцію до моменту повернення йому сплаченої ним суми грошей.

Згідно висновків викладених у постанові ВС від 16.10.2019 (справа № 235/1462/17), в разі укладення договору на відстані права споживача визначаються ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів», яка є спеціальною для такого виду правочинів.

За правилами ч.4 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право розірвати укладений на відстані договір шляхом повідомлення продавця (виконавця) про це протягом чотирнадцяти днів з моменту підтвердження інформації або з моменту одержання товару чи першої поставки товару. Якщо відповідно до абзацу другого частини третьої цієї статті підтвердження інформації не вимагається, споживач може розірвати договір протягом чотирнадцяти днів з моменту його укладення.

Згідно з ч.7 ст. 13 Закону до договору, укладеного на відстані, застосовуються положення, передбачені частинами п`ятою - дев`ятою статті 12 цього Закону.

Відповідно до положень частин 5-7 статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі розірвання договору, укладеного поза торговельними або офісними приміщеннями, споживач повинен повідомити продавця (виконавця) про місце, де продукція може бути повернена. Договором може передбачатися, що продукція або результати робіт (послуг), що були надіслані поштою, повинні у разі розірвання договору також бути повернені поштою. Будь-які витрати, пов`язані з поверненням продукції, покладаються на продавця (виконавця).

У разі розірвання договору, укладеного поза торговельними або офісними приміщеннями, обов`язок споживача зберігати у себе продукцію припиняється по закінченні шістдесяти днів після її одержання. Якщо продавець (виконавець) не вживає заходів для повернення її собі протягом зазначеного періоду, така продукція переходить у власність споживача без виникнення зобов`язання з оплати її вартості.

Якщо споживачеві не було надано документ (електронний документ), який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями, такий правочин не є підставою для виникнення обов`язків для споживача. У разі ненадання документа (електронного документа) або підтвердження інформації споживач повідомляє продавця (виконавця) про недійсність договору. Продавець (виконавець) протягом тридцяти днів з моменту одержання такого повідомлення повинен повернути споживачеві одержані кошти та відшкодувати витрати, понесені споживачем у зв`язку з поверненням продукції.

Для здійснення права на розірвання договору споживач повинен зберігати одержану продукцію у незміненому стані. Знищення, пошкодження або псування продукції, що сталося не з вини споживача, не позбавляє споживача права на розірвання договору. Зменшення вартості продукції внаслідок відкриття упаковки, огляду чи перевірки продукції не позбавляє права споживача на розірвання договору.

Оцінка суду.

Судом достовірно встановлено, що між сторонами укладено договір на відстані.

Судом встановлено, що позивач звернулася з вимогою про повернення товару 24.06.2025- в межах 14-денного строку з моменту отримання товару (16.06.2025), а також фактично повернула товар продавцю (накладна від 04.08.2025).

За правилами ч. 4 ст. 13 та ч.ч. 5-9 ст. 12 Закону, встановлених судом обставин достатньо для висновку про правомірність відмови позивача від договору незалежно від встановлення істотності виявлених недоліків, оскільки право споживача на відмову від договору, укладеного на відстані, протягом 14 днів не пов`язане з доведенням дефектів товару.

З огляду на застосовність ст. 13 Закону встановлення «недоліку» чи «істотного недоліку» товару не є юридично значимою обставиною для розірвання договору, укладеного на відстані, в межах 14-денного строку.

Для реалізації права на відмову від договору укладеного на відстані споживачу достатньо заявити про це у встановлений Законом 14-денний строк.

Отже, в ході судового розгляду справи знайшли своє підтвердження обставини порушення прав позивача, як споживача, на розірвання договору, укладеного на відстані, та повернення грошових коштів у встановлений законом спосіб.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (зокрема статті 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів«).

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України "Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

За змістом частини другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

З огляду на викладене слід зазначити, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Статті 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

З наведеного вбачається, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі N 216/3521/16-ц (провадження N 14-714цс19).

Суд враховує, що позивач не надала письмових доказів (медичних довідок, інших об`єктивних підтверджень) фактичних душевних страждань чи нервового напруження в заявленому розмірі (26000,00 грн). Водночас встановлені судом обставини , а саме тривала (понад місяць) переписка з неодноразовими необґрунтованими відмовами, у тому числі з боку комерційного менеджера відповідача, необхідність звернення за правовою допомогою та до суду для захисту порушеного права, свідчать про заподіяння позивачу моральної шкоди, що потребує справедливої сатисфакції. З урахуванням відсутності документального підтвердження глибини страждань, а також зважаючи на те, що майнові вимоги позивача були задоволені відповідачем добровільно ще до ухвалення рішення, суд вважає співмірним та справедливим визначити розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 5000,00 грн.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн. необхідно зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Також, у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 р. в справі № 648/1102/19 вказано, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

За умовами ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження вимог про стягнення судових витрат понесених у зв`язку з розглядом в суді цієї справи, було надано до суду копію договору № 11072509 від 11.07.2025 року про надання правової допомоги/юридичних послуг, копію акту приймання-передачі наданих послуг від 24.07.2025 року та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Відповідач в відзиві на позов заперечував щодо стягнення витрат на правову допомогу, вважаючи їх недоведеними.

Проаналізувавши зміст наданих позивачем документів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд, враховуючи предмет спору, обсяг досліджених адвокатом документів та часткове задоволення позову дійшов висновку, що за даних обставин співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу є 5000,00 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Позивач на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.9 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору при поданні позову та не сплачував його, а тому в силу ч.1, ч.6 ст. 141 ЦПК України судовий збір у визначеному Законом розмірі: 1331,20 грн підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 2,4,11,12,13,76,77,81,89,133,141,263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАУДАУ» про захист прав споживача та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАУДАУ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАУДАУ» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАУДАУ» в дохід Держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Відомості про учасників спору:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «МАУДАУ», адреса: 03062, м. Київ, вул. Стрийська,6, код ЄДРПОУ 44021873.

Повне судове рішення складено 23.09.2026.

Суддя Ірина МАРТИНЦОВА