Рішення № 140058706, 21.09.2026, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/45/26

Провадження № 2/355/486/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

21 вересня 2026 року селище Баришівка

Баришівський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Цирулевської М. В.,

за участю секретарів судового засідання Білоног В. О., Котенко Л. О., Харченка С. М.,

за результатами розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільної справи за позовом за позовом Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Акціонерне товариство «ЮНЕКС БАНК» (надалі також позивач, АТ «ЮНЕКС БАНК», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 (надалі також відповідачка, ОСОБА_1 , клієнт, позичальник).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 23 серпня 2023 року ОСОБА_3 звернулася до Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК» із анкетою-заявою № НОМЕР_1 .UAH на укладення договору поточного рахунку з випуском платіжної картки.

Відповідно до п. 2.1 та 2.2 анкети-заяви позичальник просила в рамках тарифного плану «Карткові рахунки «Партнерський Плюс» відкрити на її ім`я поточний рахунок у гривнях № НОМЕР_1 .UAH та випустити до рахунку електронний платіжний засіб (далі «Картка»). Банк належним чином виконав свої зобов`язання, відкрив відповідачці поточний рахунок у гривнях № НОМЕР_1 .UAH та надав платіжну картку, що підтверджується підписом позичальника на анкеті-заяві № НОМЕР_1 .UAH.

23 серпня 2023 року Акціонерне товариство «ЮНЕКС БАНК» та ОСОБА_3 уклали кредитний договір №36.63.0823.1 (надалі також кредитний договір, договір №36.63.0823.1 від 23.08.2023, договір) на умовах, що зазначені в ньому та відповідно до публічної пропозиції «ПРАВИЛА (ДОГОВІРНІ УМОВИ) НАДАННЯ СПОЖИВЧИХ КРЕДИТІВ АТ «ЮНЕКС БАНК» від 17.01.2025 року, що оприлюднені на офіційному сайті банку за електронною адресою: www.unexbank.ua. (далі Правила).

Відповідно до пунктів 1.1., 1.4 кредитного договору позичальник отримала кредитні кошти в сумі (сума Кредиту) 254500,00 грн (двісті п`ятдесят чотири тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі, визначеному кредитним договором, на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконання обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 1.5. кредитного договору спосіб надання кредиту - шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок IBAN НОМЕР_1 , що відкритий позичальнику у банку.

Відповідно до п. 1.6 кредитного договору строк надання кредиту з 23 серпня 2023 року до 23 вересня 2026 року.

В порядку й на умовах відповідно до пунктів 1.6-1.12, 2.5 кредитного договору та пунктів 3.3., 3.4., 3.5., 3.6., 3.7., 3.8. Правил позичальник зобов`язався повертати кредит частинами та сплачувати проценти за користування кредитом, та комісію за обслуговування кредиту, щомісячно, шляхом сплати чергових платежів, зі строком погашення кредиту - не пізніше 23 вересня 2026 року.

Факт перерахування кредитних коштів відповідачці у розмірі 254500,00 грн підтверджується платіжною інструкцією №3820 від 23.08.2023.

Відповідно до п. 1.10 кредитного договору встановлено разову комісію за надання кредиту у розмірі 4500,00 грн.

Відповідно до п. 4.2.3. Правил відповідачка взяла на себе зобов`язання щомісяця сплачувати платежі по кредиту, комісії за обслуговування та проценти за користування кредитом у строки, встановлені кредитним договором та Правилами. Проте, відповідачка не виконує свої зобов`язання належним чином, не сплачує щомісячні платежі за кредитом, комісію за обслуговування та проценти за користування кредитом та інші платежі, тим самим допускаючи порушення умов кредитного договору та правил.

Станом на 26 листопада 2025 року загальна заборгованість ОСОБА_2 перед АТ «ЮНЕКС БАНК» за кредитним договором №36.63.0823.1 від 23.08.2023 у розмірі 118708,60 грн, що складається із заборгованості по поверненню кредитних коштів в сумі 95799,69 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами в сумі 3,91 грн та заборгованості за нарахованою та несплаченою комісією в сумі 22905,00 грн.

У подальшому 13.05.2026 стороною позивача заявлено про стягнення з відповідачки меншої суми заборгованості за означеним кредитним договором в розмірі 56985,60 грн.

У зв`язку з вищевикладеним позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором в означеному розмірі - 56985,60 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідачки на свою користь судові витрати у розмірі сплаченого судового збору.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Відповідачка процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористалася, заперечень проти позову не подала, в судові засідання не з`явилася.

ІІ. Рух справи. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання учасників справи.

09 січня 2026 року до Баришівського районного суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного Товариства «ЮНЕКС БАНК», за підписом представника позивача Фоменка Андрія Віталійовича (а.с. 2-5).

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 06.02.2026 відкрито провадження (загальне позовне провадження) в означеній справі, підготовче засідання призначено на 05.03.2026 (а.с. 74-75).

У позовній заяві Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК» не міститься клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, а також не зазначено, чи не заперечує позивач проти заочного розгляду справи.

У матеріалах справи станом на 05.03.2026 було відсутнє належне повідомлення відповідачки про дату, час та місце розгляду справи, відсутні будь-які відомості/поштові відмітки, які б за приписами ч. 8 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (надалі також ЦПК України) вважалися належним повідомленням відповідачки.

У підготовче засідання 05.03.2026 сторони та/або їх представники не з`явилися.

Відтак, суд констатував, що сторона позивача не з`явилася в судове засідання з причин, що не є поважними.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 05.03.2026 підготовче судове засідання відкладено на 14.04.2026.

Позивачем так і не подано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Також позивач не зазначив, чи не заперечує він проти заочного розгляду справи. Крім того, позивачем не висловлено позиції щодо можливості закриття підготовчого провадження.

У матеріалах справи станом на 14.04.2026 також були відсутні належні докази повідомлення відповідачки про дату, час та місце розгляду справи, відсутні будь-які відомості/поштові відмітки, які б вважалися належним повідомленням відповідачки.

У підготовче засідання 14.04.2026 сторони та/або їх представники не з`явилися.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 14.04.2026 підготовче засідання відкладено на 13.05.2026.

До суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачці, щодо судового засідання, призначеного на 13.05.2026, із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», проставленою 01.05.2026.

При цьому, 12.05.2026 через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява, датована 11.05.2026, за підписом представника позивача, адвоката Афанас`євої Жанни Леонідівни, про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів поза межами приміщення суду, у задоволенні якої ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 12.05.2026 відмовлено.

У подальшому 13.05.2026 через систему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання, датоване 12.05.2026, за підписом представника позивача, адвоката Афанас`євої Жанни Леонідівни, про розгляд цієї справи без участі представника позивача, позивач просить провести заочний розгляд справи, стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість у розмірі 56985,60 грн.

У підготовче засідання 13.05.2026 сторони та/або їх представники не з`явилися, інших заяв та/або клопотань до суду не надходило.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 13.05.2026 підготовче засідання відкладено на 09.06.2026.

До суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачці із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», проставленою 06.06.2026.

Підготовче засідання, призначене на 09.06.2026, не відбулось, справа знята з розгляду у зв`язку із зайнятістю судді Цирулевської М. В., як члена колегії, у розгляді кримінального провадження.

У подальшому підготовче засідання відкладено на 19.08.2026.

До суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачці із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», проставленою 10.07.2026.

У підготовче засідання 19.08.2026 сторони та/або їх представники не з`явилися, будь-яких заяв та/або клопотань до суду не надходило.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 19.08.2026 закрито підготовче провадження у цій справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 21.09.2026.

До суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачці із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», проставленою 19.09.2026.

В судове засідання 21.09.2026 сторони та/або їх представники не з`явилися, будь-яких заяв та/або клопотань до суду не надходило.

У зв`язку із неявкою відповідачки, яка була належним чином повідомленою про дату та час розгляду справи, без поважних причин в судове засідання, оскільки про поважність причин неявки суд не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала, зі згоди позивача суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування умов, передбачених ст. 280 ЦПК України.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 21.09.2026 вирішено здійснювати заочний розгляд справи.

Зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (з огляду та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом. Зміст правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 23 серпня 2023 року ОСОБА_3 (а.с. 72(зворот) ОСОБА_4 звернулася до Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК» із анкетою-заявою № НОМЕР_1 .UAH на укладення договору поточного рахунку з випуском платіжної картки (а.с. 21-23), яка підписана відповідачкою власноручно.

Згідно із п. 1 означеної анкети-заяви відповідачка підтвердила, що ознайомилася і погодилася з публічною пропозицією банку на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, що оприлюднена на офіційному сайті банку за електронною адресою: www.unexbank.ua; погодилася з тим, що означена анкета-заява разом із публічною пропозицією АТ «ЮНЕКС БАНК» та додатками до неї (правилами, умовами, тарифами) становить між клієнтом та банком договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.

Відповідно до п. 2.1 та 2.2 анкети-заяви банк відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 код валюти 980 за тарифним планом «Карткові рахунки « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та емітує та надає платіжну картку № НОМЕР_2 та персональний ідентифікаційний номер до неї.

Банк належним чином виконав свої зобов`язання, відкрив відповідачці поточний рахунок у гривнях НОМЕР_1 та надав платіжну картку, що підтверджується підписом позичальника на анкеті-заяві № НОМЕР_1 .UAH від 23.08.2023.

23 серпня 2023 року Акціонерне товариство «ЮНЕКС БАНК» та ОСОБА_3 уклали кредитний договір №36.63.0823.1, на умовах, що зазначені в ньому та відповідно до публічної пропозиції «ПРАВИЛА (ДОГОВІРНІ УМОВИ) НАДАННЯ СПОЖИВЧИХ КРЕДИТІВ АТ «ЮНЕКС БАНК» від 23.08.2023, що оприлюднені на офіційному сайті банку за електронною адресою: www.unexbank.ua (п. 2.1. кредитного договору) (а.с. 30-31).

Від імені АТ «ЮНЕКС БАНК» кредитний договір №36.63.0823.1 від 23.08.2023 підписано факсимільним відтворенням підпису уповноваженої особи та відбитку печатки банку, що відтворені засобами електронного або іншого копіювання.

Відповідачкою підписано кредитний договір №36.63.0823.1 від 23.08.2023 власноручно.

Як слідує із пунктів 1.1., 1.4 кредитного договору, позичальник отримала кредитні кошти в сумі (сума кредиту) в розмірі 254500,00 грн (двісті п`ятдесят чотири тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі, визначеному кредитним договором, на споживчі потреби.

Відповідно до п. 1.5. кредитного договору спосіб надання кредиту - шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок IBAN НОМЕР_1 , що відкритий позичальнику у банку.

На підтвердження надання банком суми кредиту відповідачці позивач надав копію платіжної інструкції №3820 від 23.08.2023 на суму 254500,00 грн (а.с. 8).

Відповідно до п. 1.10 кредитного договору комісія за надання кредиту - 4500,00 грн.

За положеннями п. 1.11 кредитного договору комісія за обслуговування кредиту щомісячно 1,8% від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1, яка включається до щомісячного платежу = 4581,00 грн (чотири тисячі п`ятсот вісімдесят одна гривня 00 копійок).

Графіком платежів, що є додатком №1 до кредитного договору (а.с. 30(зворот) передбачено суми щомісячних платежів, що підлягають сплаті відповідачкою за кредитним договором за період з 25.09.2023 до 23.09.2026, розміри яких становлять від 6879,37 грн (дата платежу 25.09.2023) до 6860,33 грн (дата платежу 23.09.2026), до кожного із яких включена сума комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 4581,00 грн.

В матеріалах справи міститься паспорт споживчого кредиту (а.с. 24), відповідно до п. 4 якого процентна ставка за користування кредитом становить у розмірі 0,01% річних.

Позивачем надано виписку по особовому рахунку відповідачки за період з 23.08.2023 по 26.11.2025 (а.с. 9-20), з якої слідує отримання ОСОБА_5 23.08.2023 суми кредиту в розмірі 254500,00 грн, а також погашення відповідачкою заборгованості за кредитним договором згідно із графіком платежів, що є додатком №1 до кредитного договору.

При цьому, виписка по особовому рахунку містить інформацію про всі операції за рахунком, з визначенням суми, дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №36.63.0823.1 від 23.08.2023, ОСОБА_1 станом на 26.11.2025 має заборгованість у розмірі 118708,60 грн, що складається із заборгованості по поверненню кредитних коштів в сумі 95799,69 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами в сумі 3,91 грн та заборгованості за нарахованою та несплаченою комісією в сумі 22905,00 грн (а.с. 6-7).

При цьому, банком окремо наведено розрахунок заборгованості за комісією, нарахованою за користування кредитними коштами за період з 23.08.2023 по 26.11.2025 включно, з якого вбачається, що загальна сума нарахованої комісії складає 123687,00 грн, із яких 100782,00 грн були сплачені відповідачкою та зараховані відповідачем як сума комісії за період з 01.09.2023 по 28.07.2025 (всього відповідачкою сплачено 23 платежі на означену загальну суму) (а.с. 6(зворот)-7).

У подальшому 13.05.2026 через систему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання, датоване 12.05.2026, за підписом представника позивача, адвоката Афанас`євої Жанни Леонідівни, в якому, зокрема, заявлено про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості у розмірі 56985,60 грн, детального розрахунку якої не надано.

АТ «ЮНЕКС БАНК» вважає, що відповідачкою порушено умови кредитного договору №36.63.0823.1 від 23.08.2023, заборгованість за яким підлягає стягненню в примусовому порядку.

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Зміст спірних правовідносин.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із статтею 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений убудь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

Вирішуючи питання підставності стягнення комісії, як складової заборгованості за кредитним договором, суд застосовує такі норми права та висновки Верховного Суду.

За статтею 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ст. 627 ЦК України).

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зроблено правовий висновок: «10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (надалі також Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне управління кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.1 щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за управління кредиту без конкретного переліку які саме послуги надаються є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

При цьому, Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст.1054ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15.

Норми процесуального права, що підлягають застосуванню.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (надалі також ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частинами 2, 3 ст. 12 ЦПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За п. 2, 4, п. 6, п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Як слідує із статей 280, 281 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 ЦПК України.

Зміст спірних правовідносин полягає у виконанні/невиконанні сторонами своїх зобов`язань за кредитним договором. Предметом позову є стягнення заборгованості клієнта (відповідачки) внаслідок неповернення суми кредиту та несплати процентів річних, суми комісії.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

V. Мотивована оцінка аргументів учасників справи. Висновки суду за результатами розгляду позову.

За результатами дослідження фактичних обставин, що мають визначальне значення для розгляду цієї справи, зважаючи на докази, надані на їх підтвердження, а також застосувавши релевантні норми права, суд зазначає та виснує таке.

Судом встановлено, що 23.08.2023 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву №UA703225390000026208140106001.UAH на укладення договору поточного рахунку з випуском платіжної картки.

23.08.2023 між АТ «ЮНЕКС БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №36.63.0823.1.

Суд виснує, що означений договір був укладений у письмовій формі, підписаний особисто відповідачкою, при його укладенні сторонами було погоджено усі істотні умови для цього різновиду договору - кредитного договору.

Матеріалами справи підтверджується, що Акціонерне товариство «ЮНЕКС БАНК» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, перерахувавши обумовлену суму 254500,00 грн кредиту відповідачці.

Сторона відповідача заперечень щодо означених обставин не надала.

В матеріалах справи містяться належні докази, що відповідачка користувалася наданими їй кредитними коштами, сплачувала відсотки за користування кредитом, здійснювала погашення заборгованості по тілу кредиту, а також банком здійснювались зарахування сплачених відповідачем грошових коштів в рахунок плати за обслуговування кредиту (як погашення комісії).

Заявлена до стягнення з відповідачки позивачем в цій справі загальна сума заборгованості за кредитним договором №36.63.0823.1 від 23.08.2023, відповідно до розрахунків заборгованості позивача, становить 118708,60 грн, що складається із заборгованості по поверненню кредитних коштів в сумі 95799,69 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами в сумі 3,91 грн та заборгованості за нарахованою та несплаченою комісією в сумі 22905,00 грн.

У подальшому позивачем зменшено стягувану в цій справі суму заборгованості до 56985,60 грн, детального розрахунку якої не надано.

Суд вважає першочергово розглянути позовні вимоги щодо стягнення суми комісії, оскільки висновки щодо них матимуть значення для висновків суду щодо позовних вимог по стягненню основного боргу (тіла кредиту) та процентів за користування кредитними коштами.

Як встановлено судом, п. 1.10, п. 1.11 кредитного договору, а також графіком платежів, що є додатком №1 до кредитного договору, передбачена сплата позичальником комісії за надання та за обслуговування кредиту.

При цьому, позивачем не надано суду доказів надання таких послуг кредитодавцем відповідачці, а також доказів погодження АТ «ЮНЕКС БАНК» переліку таких послуг зі споживачем ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору №36.63.0823.1 від 23.08.2023.

В розділі IV цього судового рішення викладені нормативне обґрунтування та позиції Верховного Суду щодо можливості/підставності нарахування та стягнення кредитором сум комісії за кредитним договором.

Суд зауважує, що в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачці та за які кредитодавцем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

З матеріалів цієї справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги кредитодавця (позивача), пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням; кредитодавцем у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачці та за які банком встановлена комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування); позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем (відповідачкою) при укладенні кредитного договору.

Відтак, суд доходить висновку про нікчемність відповідних положень кредитного договору щодо сплати позичальником (відповідачкою) додаткових платежів у вигляді сум комісії.

З урахуванням викладеного, позовна вимога про стягнення з відповідачки простроченої заборгованості за комісією в розмірі 22905,00 грн задоволенню не підлягає.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення суми основного боргу (тіла кредиту) та процентів за користування кредитними коштами суд зазначає та виснує таке.

Матеріалами справи підтверджується надання позивачем та отримання відповідачкою суми кредиту в загальному розмірі 254500,00 грн.

З аналізу виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 23.08.2023 по 26.11.2025 вбачається, що відповідачкою здійснювалось погашення заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування кредитними коштами.

Заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за кредитом становить щонайбільше 95799,69 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами - 3,91 грн (у подальшому загальна сума заборгованості за кредитним договором заявлена позивачем до стягнення в сумі 56985,60 грн.

Разом з тим, вище по тексту цього судового рішення суд дійшов висновку щодо нікчемності умов кредитного договору щодо сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

При цьому, судом встановлено сплату відповідачкою 100782,00 грн, які були зараховані відповідачем як сума комісії за період з 01.09.2023 по 28.07.2025 (всього відповідачкою сплачено 23 платежі на означену загальну суму) (детально в розділі ІІІ цього судового рішення).

Таким чином, з урахуванням сплачених відповідачкою сум на погашення комісії за кредитним договором (100782,00 грн), умови договору щодо нарахування та сплати якої судом визнано нікчемними, з огляду на суму заявленої позивачем заборгованості з основного боргу (95799,69 грн) та відсотків (3,91 грн), суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення суми заборгованості за кредитним договором, оскільки сума безпідставно сплачених відповідачкою платежів по комісії перевищує заявлені позивачем до стягнення суми з основного боргу та відсотків.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд констатує безпідставність заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не доведено підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором з огляду на висновки суду про нікчемність умов кредитного договору щодо нарахування та сплати комісії.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст.13 ЦПК України).

Оскільки в матеріалах справи відсутня заява відповідача про визнання позову, саме позивач зобов`язаний довести обставини, на які він посилається, доказами, які позивач надає самостійно або шляхом витребування доказів судом.

Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для вмотивованого висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог.

Відтак, суд доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень ст. 141 КПК України.

Згідно із ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн. (а.с. 1), який, з огляду на відмову в позові, покладається на позивача.

Враховуючи все вищевикладене, керуючись ст. 1, 3, 12, 15, 16, 204, 207, 509, 510, 512-514, 525, 526, 527, 530, 549, 551, 610-612, 625-629, 638, 639, 641, 642, 1046, 1048 - 1050, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Відповідачці направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідачки, яка подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачкою - протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 24.09.2026.

Дані відносно позивача:

Акціонерне товариство «ЮНЕКС БАНК»

код ЄДРПОУ 20023569

рах. № НОМЕР_3

вул. Васильківська, буд. 14, місто Київ, 03040.

Дані відносно відповідачки:

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_2

РНОКПП: НОМЕР_4

АДРЕСА_1 .

Суддя

Баришівського районного суду

Київської області Марина ЦИРУЛЕВСЬКА