Рішення № 140058640, 24.09.2026, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/1373/25

Провадження №2/291/71/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24 вересня 2026 року селище Ружин

Ружинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Гарбарук І.М.,

за участю секретаря судового засідання Колесник Р.Ю.,

представника позивача Литвиненко В.О. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Ружин в порядку загального позовного провадження цивільну справу №291/1373/25 за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Литвиненко В.О., до Ружинської селищної ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

19.11.2025 на адресу суду надійшла вказана позовна заява.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її брат ОСОБА_2 , який на день смерті був зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 та проживав за вказаною адресою сам, що підтверджується довідкою відповідної ради від 02.10.2025 № 148. Вона є його рідною сестрою та спадкоємцем другої черги. Вказує, що засобами поштового зв`язку направила державному нотаріусу документи щодо прийняття спадщини, однак лист було повернуто у зв`язку з направленням його не за належною адресою нотаріуса. Фактично подання документів щодо прийняття спадщини було ініційовано 27.08.2025. Постановою державного нотаріуса Ружинської державної нотаріальної контори від 12.11.2025 заведено спадкову справу № 200/2025 від 31.10.2025 щодо майна померлого, при цьому їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. Підставою відмови визначено те, що встановлений ч. 1 ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк подання заяви про прийняття спадщини сплив, а вона заяву у цей строк не подала, у зв`язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України вважається такою, що спадщину не прийняла.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини вказує, що смерть її брата настала під час окупації села Дмитрівка Бучанського району Київської області, де вона проживала та зареєстрована. Брат проживав один, організацію поховання здійснювала територіальна громада. У померлого брата є донька, яка відповідно до закону належить до спадкоємців першої черги, тому вона вважала, що донька могла реалізувати право на спадщину. Однак, позивачка отримала повідомлення від відповідача із пропозицією компенсувати витрати, пов`язані з утриманням будинку. Позивачка вказує, що донька брата виїхала за кордон, і не має наміру оформлювати спадкові права. Позивачка вважала, що на весь час дії воєнного стану жодних обмежень щодо строків подання заяви про прийняття спадщини не існує.

З цих причин пропустила строк для прийняття спадщини.

З врахуванням наведеного, позивачка просила суд визначити їй додатковий строк три місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті брата.

ІІ. Стислий виклад позиції відповідача

Представник відповідача у заяві від 24.11.2025 просив розгляд справи здійснювати без його участі, не заперечив щодо задоволення позовних вимог.

ІІІ. Процесуальні дії суду, клопотання та заяви учасників судового процесу

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2025 головуючим суддею по справі визначено суддю Гарбарук І.М.

Ухвалою суду від 19.11.2025 вказану справу було прийнято до провадження, відкрито загальне позовне провадження, розгляд справи призначено до розгляду у підготовчому засіданні.

09.12.2025 на адресу суду надійшла спадкова справа №200/2025 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .

Протокольною ухвалою від 17.12.2025 закрито підготовче провадженні та призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 20.01.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити у повному обсязі. Вказав, що позивачем до позовної заяви долучені усі наявні в неї докази.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилася, у заяві від 17.12.2025 просила розгляд справи здійснювати без її участі, не заперечувала щодо задоволення позовних вимог.

20.01.2026 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення ухвалення та проголошення судового рішення на 29.01.2026.

Розпорядженням №3 від 08.05.2026 року щодо призначення повторного автоматичного розподілу судових справ, дану справу передано на розгляд судді Митюк О.В..

Протокольною ухвалою від 08.05.2026 року дану справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання на 03.06.2026 року.

Протокольною ухвалою від 03.06.2026 закрито підготовче провадженні та призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 24.09.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити у повному обсязі. Вказав, що позивачем до позовної заяви долучені усі наявні в неї докази.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилася, у заяві від 18.09.2026 просила розгляд справи здійснювати без її участі.

ІV. Фактичні обставини справи

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 20.03.2025 (а.с. 7).

На день смерті ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , та за вказаною адресою проживав сам, що підтверджується довідкою Ружинської селищної ради від 02.10.2025 (а.с. 8).

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 , а.с. 10-11) ОСОБА_5 є рідними братом та сестрою, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_6 , повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (а.с. 9, 63-64).

Після смерті ОСОБА_2 заведено спадкову справу №200/2025 від 31.10.2025 щодо майна померлого ОСОБА_2 на підставі заяви, отриманої поштовим зв`язком від ОСОБА_1 (а.с. 46-54).

Постановою державного нотаріуса Ружинської державної нотаріальної контори Житомирської області Ставничим О.В. було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті брата ОСОБА_2 у зв`язку з пропуском подачі заяви про прийняття спадщини (а.с. 54).

В обґрунтування поважності причин пропуском подачі заяви про прийняття спадщини позивачка вказує, що коли помер її брат, який проживав за адресою АДРЕСА_1 , де вона проживала, було окуповане, і вона не знала тривалий час про смерть брата. Зауважила, що брат проживав один, організацію поховання здійснювала територіальна громада. Вказала, що у померлого брата є донька, яка відповідно до закону належить до спадкоємців першої черги, тому вона вважала, що донька могла реалізувати право на спадщину. Однак, позивачка отримала повідомлення від відповідача із пропозицією компенсувати витрати, пов`язані з утриманням будинку. Позивачка вказує, що донька виїхала за кордон, і не має наміру оформлювати спадкові права.

З метою забезпечення реалізації права на спадщину після смерті брата позивачка звернулася до суду.

V. Мотиви суду та застосоване законодавство

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (ст. 15 ЦК України). Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно статті 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За приписами статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву по прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

При розгляді цих справ судам слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.

Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61?21447св19).

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» встановлено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд повинен дослідити поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на чинення цих дій.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Вжиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.10.2018 у справі № 681/203/17-ц.

Пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин, при відсутності будь-яких перешкод і труднощів для подання заяви, не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС № 61-49121св від 29.10.2019.

Судом встановлено, що шестимісячний строк для прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_2 , сплинув 21.09.2022, позивачка звернулася із позовною заявою 19.11.2025, тобто через три роки два місяці.

Щодо твердження позивачки про те, що строк для подачі заяви про прийняття спадщини пропущено через окупацію с. Дмитрівка Бучанського району Київської області, де вона зареєстрована та проживала на день смерті брата, суд зауважує, що як вбачається з переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, с. Дмитрівка, дата початку бойових дій 04.03.2022, дата завершення бойових дій 31.03.2022 (а.с. 15).

Суд відхиляє доводи позивачки щодо необізнаності щодо строків подачі заяви про прийняття спадщини під час дії воєнного стану та не прийняття донькою брата спадщини, оскільки Верховний Суд у постанові від 15 червня 2022 року у справі № 638/4895/15-ц вказав, що якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у постанові від 25.01.2023 у справі № 676/47/21 вказав, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (стаття 1272 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (частина перша статті 1273 ЦК України).

Установити, що на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини (пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Тлумачення вказаних норм, з урахуванням виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, свідчить, що: правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються Цивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України; строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (статті 1270, 1272 ЦК), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (частина друга статті 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України); законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини; пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18, 20 жовтня 2023 року у справі № 521/20201/21, від 13.02.2025 у справі №309/4235/21.

Суд зауважує, що позивачка не була позбавлена можливості засвідчити свою заяву про прийняття спадщини у будь-якого нотаріуса за своїм місцем проживання та надіслати її засобами поштового зв`язку за місцем відкриття спадщини.

Позивачка протягом тривалого часу не вчиняла жодних дій, спрямованих на з`ясування того, чи прийняла донька спадкодавця спадщину, чи відкривалась спадкова справа, не зверталася до нотаріуса із запитом, не намагалася встановити місцезнаходження спадкоємиці першої черги, також у матеріалах спадкової справи відсутня заява дочки спадкодавця про відмову від прийняття спадщини, що унеможливлює встановити волю спадкоємця першої черги.

Наведені позивачем причини не є об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, які, відповідно до положень ч.3 ст.1272 ЦК, можуть бути визнані поважними для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Доводи позивачки, викладені в позові, не можуть бути підставою для визнання поважною причини пропуску такого строку, оскільки поважність причин підлягає доведенню на підставі сукупності доказів, які в достатній мірі підтверджують наявність фактів, якими обґрунтовуються вимоги.

У зв`язку із наведеним суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки обставини, якими обґрунтовані підстави позову, не свідчать про неможливість вчинення позивачкою дій з дня відкриття спадщини щодо прийняття спадщини.

Решта доводів та пояснень позивачки та її представника не спростовують висновків суду.

В силу ст. 141 ЦПК України понесені позивачем витрати залишити за ним.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 259, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У позові ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Литвиненко В.О., до Ружинської селищної ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, відмовити.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 .

Відповідач: Ружинська селищна рада, місце знаходження: Житомирська область, Бердичівський район, с-ще Ружин, вул. Незалежності 2, ЄРДПОУ 04344707.

Суддя Ружинського районного суду

Житомирської області О. В. Митюк