Рішення № 140058308, 22.09.2026, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/1230/26

Провадження по справі №2/276/924/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Бобра Д.О.,

при секретарі судового засідання Свиридок А.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Цюпик О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хорошівської селищної ради Житомирської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача адвокат Цюпик О.В. звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка була бабою позивача. Після її смерті відкрилась спадщина на належне ОСОБА_2 майно - на земельну ділянку площею 2,7739 га з кадастровим номером 1821184000:09:003:0267, що знаходиться на території Рижанської сільської ради, Володарсько-Волинського району, Житомирської області. Матір позивача, ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а дядько позивача ОСОБА_4 відмовився подавати заяву на прийняття спадщини після смерті своєї матері. Отже, позивач є єдиним спадкоємцем за законом, після смерті своєї бабусі. Для оформлення спадщини ОСОБА_1 звернувся з відповідною заявою до приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Силіної Наталії Володимирівни, яка листом від 20 березня 2026 року № 328/02-31 повідомила про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини та роз`яснила можливість звернутися до суду для встановлення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

Обгрунтовуючи поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини позивач зазначив, що 20 квітня 1992 року ОСОБА_2 подарувала належні їй на праві приватної власності жилий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: Житомирська область, Володарсько-Волинський район, село Знам`янка, матері позивача ОСОБА_3 . В подальшому позивач вважав, що і земельна ділянка площею 2,7739 га з кадастровим номером 1821184000:09:003:0267, що знаходиться на території Рижанської сільської ради, Володарсько-Волинського району, Житомирської області бабусі подарувала мамі. Після смерті матері та бабусі він дізнався про те, що дана земельна ділянка була оформлена на ім`я бабусі, тому вважав, що її успадкує його дядько ОСОБА_4 , як спадкоємець першої черги спадкування. Через деякий час, після спілкування з ОСОБА_4 останній повідомив, що його не цікавить дана земельна ділянка і позивач може оформити її на своє ім`я. Крім того, позивач має проблеми зі здоров`ям, у зв`язку з чим отримав 3 групу інвалідності, і потребує постійного лікування, тобто усі обставини у сукупності призвели до того, що він пропустив строк звернення із заявою про прийняття спадщини.

Представник позивача просить суд визначити додатковий строк для подачі ОСОБА_1 заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті бабусі ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , терміном три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Ухвалою судді Хорошівського районного суду Житомирської області від 24.07.2026 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Хорошівського районного суду Житомирської області від 09.09.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначеного справу до судового розгляду по суті.

В судовому засідання позивач позов підтримав та пояснив, що із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті бабусі ОСОБА_2 звернувся у березні 2026 року, після смерті бабусі у 2023 році постійно проживав в Україні, військову службу не проходив, 3 групу інвалідності отримав у 2017 році та в 2023 році проходив «перекомісовку», а також хворів, а тому не міг звернутися до нотаріуса раніше.

Представн позивача адвокат Цюпик О.В. в судовому засіданні позов підтримала, зазначила, що позивач є особою з інвалідністю 3 групи, має ряд хронічних захворювань, у 2023 році проходив лікування і пропустив строк звернення до нотаріуса.

Представник відповідача, Хорошівської селищної ради, в судове засідання не з`явився, селищний голова подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника селищної ради, зазначив, що позов визнають.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Знам`янка Житомирського району померла , а ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати позивача ОСОБА_3 .

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №863295 померлій ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 2,7739 га з кадастровим номером 1821184000:09:003:0267, що знаходиться на території Рижанської сільської ради, Володарсько-Волинського району, Житомирської області.

З довідки приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Силіної Наталії Володимирівни від 20 березня 2026 року № 329/02-14 вбачається, що згідно спадкової справи №46/2026 спадкоємцем за законом померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 є її внук ОСОБА_1 . Інформація про інших спадкоємців в спадковій справі відсутня.

Постановою приватного нотаріуса Силіної Н.В. від 20 березня 2026 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 2,7739 га, що належала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з пропуском ним строку для прийняття спадщини.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що померла ОСОБА_2 була його матір`ю та бабусею позивача ОСОБА_1 . Свідок зазначив, що він не звертався до нотаріуса із заявою про оформлення спадщини, хоча знав про наявність у матері земельної ділянки. Зазначив, що позивач своєчасно також не звернувся до нотаріуса із заявою про прийнячття спадщини оскільки у нього не було вдосталь часу, оскільки він працював, а також проходив лікування, проте пояснити в який саме час та де проходив лікування позивач пояснити не зміг оскільки не проживає з ним однією сім`єю за одною адресою. Вказати конкретний період, в який спілкувався з позивачем з приводу оформлення спадщини, зокрема про те, що він не звертався до нотаріуса із відповідною заявою, свідок також не зміг.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звертатися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У відповідності до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Статтею 1270 ЦК України встановлено строк у шість місяців для прийняття спадщини, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги за правом представлення пропустив строк, встановлений ст. 1270 ЦК України для подачі заяви про прийняття спадщини за законом після смерті його бабусі ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Верховний Суд зазначив, що правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19) та інших.

Разом з тим, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку прийняття спадщини позивач зазначає, що він не знав про наявність спадкового майна, зокрема, земельної ділянки, оскільки вважав, що у спадкові права вступив його дядько ОСОБА_4 , а також має проблеми зі здоров`ям, у зв`язку з чим отримав 3 групу інвалідності, і потребує постійного лікування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2024 по справі №686/5757/23 зазначила, що з урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.

Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

Рішення обґрунтовується лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку та досліджені в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовані вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, він не скористався правом на прийняття спадщини, то немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 520/10377/17, від 11 серпня 2021 року у справі №720/1079/19, від 22 січня 2020 року у справі № 592/18695/18, від 17 березня 2021 року у справі N 638/17145/17, від 22 березня 2023 року у справі N 361/8259/18 та багатьох інших.

Правозастосовча практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є незмінною та усталеною.

Судом встановлено, що зазначені позивачем причини пропуску строку для прийняття спадщини, як-от необізнаність про склад спадкової маси тапро те, що він помилково вважав, що його дядько прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , не відповідають критеріям розумності, добросовісності та справедливості, не містять ознак поважності причин пропуску, тобто не є такими, що унеможливлювали своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини, а враховуючи, що тривалість пропуску строку становить понад 2 рокипісля закінчення 6-місячного строку для прийняття спадщини, то позивач свідомо не скористався правом прийняття спадщини, оскільки жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, які б суттєво перешкоджали зверненню до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк, суду не надано.

При цьому суд враховує, що позивач є онуком померлої спадкодавиці та відповідно до ст. 1261, 1266 ЦК України за правом представлення належить до першої черги спадкоємців, а тому має першочергове право на подання заяви про прийняття спадщини, яке не залежить від подання чи неподання заяв іншими спадкоємцями.

Також суд відхиляє доводи позивача про неможливість своєчасного звернення до нотаріуса через тривалу хворобу, оскільки із наданої позивачем виписки із медичної картки амбулаторного хворого №70-2223 не вбачається наявності таких захворювань, які б обмежували позивача у пересуванні чи вчиненні активних дій, медичний висновок з тимчасової непрацездатності видавався лише з 22.09.2023 по 27.09.2023, на стаціонарному лікуванні позивач перебував з 10 по 16 жовтня 2023 року, тобто всього 13 днів із 6-місячного строку. При цьому у період з 06.11.2023 по закінчення 6-місячного строку звернення до нотаріуса, тобто до 02.12.2023, позивач на лікуванні не перебував, що свідчить про відсутність непереборних перешкод для його звернення з відповідною заявою до нотаріуса.

Не містять об`єктивних даних про наявність поважних причин для пропуску позивачем строку звернення до нотаріуса і показання свідка ОСОБА_4 .

Враховуючи те, що необізнаність особи про склад спадкової маси, про порядок прийняття спадщини, на переконання суду не може бути належною підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, належні та допустимі докази наявності у позивача поважних причин, пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами на вчинення цих дій у матеріалах справи відсутні, причини пропуску строку для прийняття спадщини, зазначені позивачем, суд визнає неповажними.

Статтею 81 ЦПК України визначено обов`язок сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 76-80 ЦПК України визначені основні положення про докази, відповідно до яких доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд не приймає визнання відповідачем позовних вимог, оскільки законом чітко визначені підстави для встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, а саме: наявність поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини. Разом з цим, позивачем не доведено відповідними доказами та судом не встановлено поважних причин пропуску такого строку. У даному випадку, задоволення позову суперечитиме вимогам закону, зокрема ч. 3 ст. 1272 ЦК України.

З огляду на те, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у нього суб`єктивних, непереборних істотних труднощів для подання заяви у межах передбаченого законодавством шестимісячного строку для прийняття спадщини, а наведені позивачем причини пропуску строку визнано судом неповажними, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст.1218, 1261, 1270, 1272 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Хорошівської селищної ради Житомирської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Хорошівська селищна рада Житомирської області, адреса місця знаходження: с-ще Хорошів вул. Героїв України, 13, Житомирського району Житомирської області; код ЄДРПОУ 04344587.

Повний текст рішення складено 24.09.2026.

Головуючий суддя: Д.О. Бобер