Рішення № 140058212, 24.07.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/18093/25

Категорія 36

2/295/514/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі

Головуючого судді Воробйової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Ходоровської І.В.,

представника позивача Сечко С.В. (брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

у порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

до ОСОБА_1

про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування,

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 147 241,00 грн суми сплаченого страхового відшкодування, мотивуючи позов таким. 14.07.2024 о 14:25 год в м. Житомирі, по вул. Небесної Сотні, 10, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "Kia", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та автомобіля "Honda", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 02.10.2024 у справі №296/6687/24 відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 та ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На момент дорожньо-транспортної пригоди було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту "ЄВРОКАСКО 5 ЗІРОК" №FO 1617370 від 18.08.2023. Згідно з цим договором позивач застрахував майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобіля "Honda", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Страхувальник своєчасно звернувся до позивача із заявою про настання події від 16.07.2024 та заявою на виплату страхового відшкодування від 29.08.2024. Дану заяву було розглянуто, пошкодження автомобіля "Honda", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , визнано страховим випадком. Розрахунок та виплата страхового відшкодування власнику автомобіля "Honda", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , проведено на підставі: акту огляду транспортного засобу (дефектної відомості); наряду-замовлення №00000000328 від 19.08.2024; ремонтної калькуляції №92416022 від 29.08.2024; страхового акту №20418/07/924 від 03.09.2024, та розрахунку суми страхового відшкодування. Позивач відшкодував завдані збитки відповідачем у розмірі 305 741,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №435871 від 04.09.2024.

Оскільки на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника "Kia", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована в ПАТ "НАСК "ОРАНТА" полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №218679903, то останнім, відповідно до ст.993 ЦК України, сплачено на користь позивача суму страхового відшкодування в частині ліміту в розмірі 158 500,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №54606 від 08.10.2024.

Посилаючись на викладені обставини та положення ст.1194 ЦК України, позивач просить стягнути на свою користь з відповідача як з особи, відповідальної за завданий збиток, різницю між сумою страхового відшкодування, сплаченого за договором страхування в розмірі 305 741,00 грн та сумою страхового відшкодування, сплаченою ПАТ "НАСК "ОРАНТА" за полісом №218679903 в розмірі 158 500,00 грн, яка становить 147 241,00 грн.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 09.03.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження та визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

Відповідач своїм правом подати відзив на позов не скористався. Інших заяв по суті справи до суду не надійшло.

Ухвалою суду від 11.05.2026 задоволено клопотання представника позивача про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні за його участі представник позивача позов підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Відповідач у судове засідання не з`явився, щодо дати, часу та місця розгляду справи повідомлявся належним чином, за адресою останнього зареєстрованого місця проживання та шляхом повідомлення на офіційному сайті суду. Причини неявки суду не повідомлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для настання деліктної відповідальності за статтями 1166, 1167 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частини друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV (тут і далі який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У Законі №1961-IV визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (підпункти 1.4, 1.7 статті 1 цього Закону).

У абзаці першому підпункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, спір про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК України, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 14.09.2022 у справі №441/756/18 та від 25.02.2025 у справі №712/3111/23.

Згідно із статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України).

Статтею 108 Закону України «Про страхування» визначено, що страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

У разі наявності юридичних фактів, передбачених статтею 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну «перехід» означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика. Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 18.08.2026 між ПАТ «СГ «ТАС» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту "ЄВРОКАСКО 5 ЗІРОК" №FO 1617370, згідно з яким позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобіля "Honda", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 50-59).

Відповідно до змісту постанови Корольовського районного суду м. Житомира від 02.10.2024 у справі №296/6687/24, ОСОБА_1 14.07.2024 о 14:25 год в м. Житомирі, по вул. Небесної Сотні, 10, керуючи транспортним засобом Кіа, д.н.з. НОМЕР_1 , під час перелаштування в крайню ліву смугу не дав перевагу в русі транспортному засобу Honda, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в тій смузі прямо. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Вказаним ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.3 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне порушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Крім того, ОСОБА_1 14.07.2024 о 14:25 год в м. Житомирі, по вул. Небесної Сотні, 10, керував транспортним засобом Кіа, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Від керування т/з відсторонений, шляхом передачі тверезому водієві. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне порушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП. Зазначеною постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Постанова суду набрала законної сили (а.с. 3-4).

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

16.07.2024 ОСОБА_2 звернувся до ПАТ «СГ «ТАС» із заявою про настання події (а.с. 60-62) та із заявою про виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту №FO 1617370 від 18.08.2023 (а.с. 19).

Відповідно до ремонтної калькуляції №92416022 від 29.08.2024, вартість ремонту транспортного засобу Honda, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 322780,93 грн (а.с. 22-24).

Згідно із страховим актом ПАТ «СГ «ТАС» №20418/07/920 від 03.09.2024, розмір страхового відшкодування згідно з договором №FO 1617370 від 18.08.2023 визначено у сумі 305741,00 грн (а.с. 25).

04.09.2024 ПАТ «СГ «ТАС» перерахувало на рахунок ФОП ОСОБА_3 кошти у сумі 305741,00 грн відповідно до договору №FO 1617370 від 18.08.2023 за ремонт транспортного засобу Honda, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується копією платіжної інструкції №435871 від 04.09.2024 (а.с. 26).

Цивільно-правової відповідальність власника наземного транспортного засобу "Kia", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта» відповідно до полісу №218679903, який на момент ДТП був чинним (а.с. 28).

Згідно з копією платіжного доручення №54606 від 08.10.2024, ПАТ «НАСК «Оранта» перерахувало на рахунок ПАТ «СГ «ТАС» 158500,00 грн згідно з вимогою №05200/9224 від 12.09.2024 (а.с. 27).

Таким чином, відповідно до статті 993 ЦК України та статті 108 Закону України «Про страхування» до ПАТ «СГ «ТАС» після виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

ПАТ «НАСК «Оранта» виконало свій обов`язок з виплати страхового відшкодування, та здійснило таку виплату відповідно до положень статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV.

У зв`язку з недостатністю суми страхового відшкодування, яку виплатило ПАТ «НАСК «Оранта» на користь позивача, різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) повинен відшкодувати ОСОБА_1 , як особа, яка винна в спричиненні шкоди.

Розмір шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, а також його вину у спричиненні такої шкоди, доведено належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим суд приходить висновку, що позов підлягає задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки судом задоволено позов, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати з оплати судового збору.

Керуючись статтями 1- 13, 259, 263 - 265, 352 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" 147 241,00 грн суми сплаченого страхового відшкодування та 3028,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» (03117, м.Київ, пр.Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 30115243)

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Суддя Т.А. Воробйова