Рішення № 140057699, 23.09.2026, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 696/1166/25

Провадження № 2/0158/1219/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Корецької В.В

за участю секретаря Процик Л.В.

представника позивача Демарчук Н.О.

представника відповідача Лохмана С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Представник ТОВ «Коллект Центр» звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивує тим, що 30.03.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових послуг №2108954333098, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти, які зобов`язався повернути та сплатити відсотки за користування ними.

01.12.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 1-12, у відповідності до умов якого до останнього, з-поміж іншого, перейшло право майнової вимоги за кредитним договором №2108954333098 від 30.03.2021 року.

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір факторингу №10-01/2023, у відповідності до умов якого до позивача, з-поміж іншого, перейшло право майнової вимоги за кредитним договором № 2108954333098 від 30.03.2021 року, розмір заборгованості позичальника, за яким становить 27771,68 грн., з яких: 1600 грн. заборгованість за тілом кредиту, 26171,68 грн. заборгованість за нарахованими процентами.

Разом з тим, 01.04.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових послуг № 2109151062772, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти, які зобов`язався повернути та сплатити відсотки за користування ними.

01.12.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 1-12, у відповідності до умов якого до останнього, з-поміж іншого, перейшло право майнової вимоги за кредитним договором № 2109151062772 від 01.04.2021 року.

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір факторингу №10-01/2023, у відповідності до умов якого до позивача, з-поміж іншого, перейшло право майнової вимоги за кредитним договором № 2109151062772 від 01.04.2021 року, розмір заборгованості позичальника, за яким становить 24458,98 грн., з яких: 1400 грн. заборгованість за тілом кредиту, 23058,98 грн. заборгованість за нарахованими процентами.

Окрім того, 29.03.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових послуг № 210883896738, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти, які зобов`язався повернути та сплатити відсотки за користування ними.

01.12.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 1-12, у відповідності до умов якого до останнього, з-поміж іншого, перейшло право майнової вимоги за кредитним договором № 210883896738 від 29.03.2021 року.

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір факторингу №10-01/2023, у відповідності до умов якого до позивача, з-поміж іншого, перейшло право майнової вимоги за кредитним договором № 210883896738 від 29.03.2021 року, розмір заборгованості позичальника, за яким становить 39016,20 грн., з яких: 3000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 36016,20 грн. заборгованість за нарахованими процентами.

Всупереч умовам вказаних договорів відповідач свої зобов`язання не виконує. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до ОСОБА_1 , останній не здійснив відповідних платежів для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «Коллект Центр», ні на рахунки попередніх кредиторів.

З врахуванням наведеного просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» суму заборгованості за договорами №2108954333098 від 30.03.2021 року, № 2109151062772 від 01.04.2021 року, № 210883896738 від 29.03.2021 року у загальному розмірі 91246,86 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн., а також витрати на правничу допомогу в розмірі 25000 грн.

Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 02.10.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Заочним рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 25.11.2025 року позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 25.06.2026 року заочне рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 25.11.2025 року у даній цивільній справі скасовано та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін по справі.

09.07.2026 року від представника відповідача до суду подано відзив на позовну заяву відповідно до якого останній зазначив, що нарахування відсотків по усім трьом кредитним договорам є незаконним, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, при цьому, позивачем не доведено перехід права вимоги згідно договорам факторингу, факт перерахування кредитних коштів відповідачу, а тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

13.07.2026 року від представника позивача до суду подано відповідь на відзив, відповідно до якого зазначив, що розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим, відповідач свого контррозрахунку та повний пакет для підтвердження наявності у нього пільг не надав, а тому позовні вимоги просив задовольнити.

Ухвалами Ківерцівського районного суду Волинської області від 14.07.2026 року, 02.09.2026 року витребувано докази від АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «Ощадбанк».

Представник ТОВ «Коллект Центр» - Демарчук Н.О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Лохман С.О. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення учасників справи, кожного зокрема, всебічно проаналізувавши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 12 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданими учасниками справи.

Відповідно до вимог ст. 19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.

Судом встановлено, що 30.03.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових послуг №2108954333098, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 1600 грн. на 15 днів зі сплатою процентів в наступному розмірі: 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повергнення кредиту; починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 % порівняно з процентною ставкою 2 %; починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38 % порівняно з процентною ставкою 1,64 %; починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65 % порівняно з процентною ставкою 1,38 %. Граничний строк кредитування 1 рік.

01.12.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 1-12, у відповідності до умов якого до останнього, з-поміж іншого, перейшло право майнової вимоги за кредитним договором №2108954333098 від 30.03.2021 року.

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір факторингу №10-01/2023, у відповідності до умов якого до позивача, з-поміж іншого, перейшло право майнової вимоги за кредитним договором № 2108954333098 від 30.03.2021 року.

Разом з тим, 01.04.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових послуг № 2109151062772, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 1400 грн. на 13 днів зі сплатою процентів в наступному розмірі: 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повергнення кредиту; починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 % порівняно з процентною ставкою 2 %; починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38 % порівняно з процентною ставкою 1,64 %; починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65 % порівняно з процентною ставкою 1,38 %. Граничний строк кредитування 1 рік.

01.12.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 1-12, у відповідності до умов якого до останнього, з-поміж іншого, перейшло право майнової вимоги за кредитним договором № 2109151062772 від 01.04.2021 року.

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір факторингу №10-01/2023, у відповідності до умов якого до позивача, з-поміж іншого, перейшло право майнової вимоги за кредитним договором № 2109151062772 від 01.04.2021 року.

Окрім того, 29.03.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових послуг № 210883896738, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 3000 грн. на 16 днів зі сплатою процентів в наступному розмірі: 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повергнення кредиту; починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 % порівняно з процентною ставкою 2 %; починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38 % порівняно з процентною ставкою 1,64 %; починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65 % порівняно з процентною ставкою 1,38 %. Граничний строк кредитування 1 рік.

01.12.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 1-12, у відповідності до умов якого до останнього, з-поміж іншого, перейшло право майнової вимоги за кредитним договором № 210883896738 від 29.03.2021 року.

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір факторингу №10-01/2023, у відповідності до умов якого до позивача, з-поміж іншого, перейшло право майнової вимоги за кредитним договором № 210883896738 від 29.03.2021 року.

Укладення Кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки. Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Згідно наданих позивачем розрахунків заборгованість ОСОБА_1 :

- за кредитним договором № 2108954333098 від 30.03.2021 року становить 27771,68 грн., з яких: 1600 грн. заборгованість за тілом кредиту, 26171,68 грн. заборгованість за нарахованими процентами;

- за кредитним договором № 2109151062772 від 01.04.2021 року становить 24458,98 грн., з яких: 1400 грн. заборгованість за тілом кредиту, 23058,98 грн. заборгованість за нарахованими процентами;

- за кредитним договором № 210883896738 від 29.03.2021 року становить 51901,80 грн., з яких: 3000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 48901,80 грн. заборгованість за нарахованими процентами, при цьому враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, просить стягнути заборгованість у розмірі 39016,20 грн., з яких: 3000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 36016,20 грн. заборгованість за нарахованими процентами.

За приписами частин 1, 2 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

В силу частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень частини 1 статті 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» (надалі Закону) пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу частини 1 статті 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку про укладеність вищевказаних договорів про надання споживчого кредиту відповідачем ОСОБА_1 з ТОВ «Служба миттєвого кредитування». Факт перерахування відповідачу грошових коштів у розмірі 1600 грн., 1400 грн. та 3000 грн. підтверджено листом АТ КБ «ПриватБанк» від 27.07.2026 року та АТ «Ощадбанк» від 08.09.2026 року.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договорів про надання фінансового кредиту. Зазначені договори недійсними не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких ці правочини можуть бути визнані недійсними (оспорюваними) за відсутності оспорення або визнання їх недійсними у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за договорами, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 з 22.02.2021 року по 03.04.2026 року проходив військову службу за контрактом, брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Згідно з пунктом 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, в якому зазначено, що військовослужбовцям та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пунктом І Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів і військовозобов`язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

За положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновку про те, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченням лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Аналіз статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» закріплений у пунктах 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.

Разом з цим, пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) Закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц (провадження № 61-21025св18).

За матеріалами справи судом встановлено, що договори про надання коштів на умовах споживчого кредиту були укладений між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) 29.03.2021 року, 30.03.2021 року та 01.04.2021 року.

Позичальник ОСОБА_1 , проходить військову службу з 22.02.2021 року, а тому останньому, як військовослужбовцю за час проходження військової служби не повинні нараховуватися проценти за користування кредитними коштами, оскільки на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З огляду на викладене, суд приходить до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, зокрема у частині стягнення тіла кредиту, а в частині стягнення відсотків за користування кредитом (заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги) слід відмовити, відтак з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість в загальному розмірі 6000 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, витрати зі сплати судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог у розмірі 159,28 грн. (2422,40 грн. х 6000 грн. / 91246,86 грн.).

Окрім того, Іншими витратами є зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України)..

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надані копії: договору № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 року між ТОВ «Коллект Центр» (як клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», відповідно до якого адвокатське об`єднання бере на себе обов`язки надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором; прайс-лист Адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс», заявка ТОВ «Коллект Центр» про надання юридичної допомоги № 1068 від 01.07.2025 року, з якої вбачається, що позивач та адвокатське об`єднання погодили надання позивачу юридичних послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 ; витягу із акту №12 про надання юридичної допомоги від 31.07.2025.

Так, зокрема, представник позивача просить стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 25000 грн.

Суд наголошує, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд, вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу виходить з того, що сторона по справі має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд враховує, що дана категорія справ є поширеною, є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

З огляду на обставини справи, враховуючи співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, пропорційно до суми задоволених вимог в розмірі 1643,89 грн. (25000 грн. х 6000 грн. / 91246,86 грн.).

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 280-284, 288, 354 ЦПК України, ст.ст.526, 527, 533, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 ЦК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договорами №2108954333098 від 30.03.2021 року, № 2109151062772 від 01.04.2021 року, № 210883896738 від 29.03.2021 року у загальному розмірі 6000 (шість тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 159 (сто п`ятдесят дев`ять) грн. 28 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 1643 (одна тисяча шістсот сорок три) грн. 89 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», адреса: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ: 44276926.

Представник позивача Демарчук Наталя Олександрівна, адреса: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача Лохман Сергій Олександрович, адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька

Повний текст рішення суду виготовлено 24.09.2026 року.