Ухвала суду № 140057355, 16.09.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/3355/25

Провадження № 1-кп/185/623/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів:

головуючий ОСОБА_1

судді ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3

секретар судового засідання ОСОБА_4

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в період воєнного стану у залі суду в м. Павлоград кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 296 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_12

представників потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_14 (дистанційно)

захисника адвоката ОСОБА_15 ,

обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И Л А:

Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області розглядається вказане кримінальне провадження.

10.08.2026 захисник адвокат ОСОБА_16 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_5 із клопотанням про скасування арешту майна, в якому просить суд скасувати арешт майна, накладений на транспортний засіб «Toyota Land Cruiser 200», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_5 . Подане клопотання мотивоване тим, що арешт на транспортний засіб накладений з метою забезпечення подальшої конфіскації майна, яка передбачена як додаткове покарання у санкції статті, інкримінованої обвинуваченому ОСОБА_5 , інші підстави для утримання зазначеного майна відсутні. Водночас, ОСОБА_5 , як власник майна, фактично півтори роки без поважних на те причин позбавлений права розпоряджатися належним йому майном.

Також, 10.08.2026 захисник адвокат ОСОБА_16 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_9 із клопотаннями про скасування арешту майна, в якому просить суд скасувати арешт майна, накладений на транспортний засіб «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_9 .. Подане клопотання мотивоване тим, що арешт на транспортний засіб накладений з метою забезпечення подальшої конфіскації майна, яка передбачена як додаткове покарання у санкції статті, інкримінованої обвинуваченому ОСОБА_9 , інші підстави для утримання зазначеного майна відсутні. Водночас, ОСОБА_9 , як власник майна, фактично півтори роки без поважних на те причин позбавлений права розпоряджатися належним йому майном. Крім того, ОСОБА_9 є мешканцем м. Шахтарське Дніпропетровської області, яке фактично межує з зоною бойових дій, у місті оголошено евакуацію населення і відсутність у ОСОБА_9 особистого транспорту ставить під загрозу його життя.

В судовому засіданні захисник адвокат ОСОБА_16 підтримав заявлені клопотання, просив їх задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення вказаних клопотань та скасування арешту на майно, накладеного ухвалою суду, зазначаючи, що метою накладення арешту було забезпечення подальшої його конфіскації, яке передбачена як додаткове покарання санкцією статті за якою обвинувачуються ОСОБА_9 та ОСОБА_5 .

Обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , кожен окремо, підтримали заявлені захисником клопотання, просили їх задовільнити.

Представники потерпілих заперечувати проти заявленого стороною захисту клопотання.

Інші присутні в судовому засіданні учасники кримінального провадження підтримали подані клопотання та просили їх задовольнити.

Вивчивши клопотання заявника про скасування арешту та додані до нього документи, заслухавши думки присутніх учасників судового засідання, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб

Колегією суддів встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 лютого 2025 року, задоволено клопотання про арешт майна та, з метою подальшого забезпечення виконання покарання у виді конфіскації майна та задля збереження до виконання покарання, запобігання можливості приховування, зникнення, знищення, перетворення, пересування, передачі, накладено арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку у ОСОБА_5 , а саме на транспортний засіб автомобіль «Toyota Land Cruiser 200», д.н.з. НОМЕР_1 .

Крім того, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 лютого 2025 року, задоволено клопотання про арешт майна та, з метою подальшого забезпечення виконання покарання у виді конфіскації майна та задля збереження до виконання покарання, запобігання можливості приховування, зникнення, знищення, перетворення, пересування, передачі, накладено арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку у ОСОБА_9 , а саме на транспортний засіб автомобіль «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_2 .

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

За ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Санкція ч. 4 ст. 189 КК України, яка інкримінується ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семі до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Згідно з ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.

На даний час підстави, які існували на час винесення ухвал Печерського районного суду м. Києва від 03 та 24 лютого 2025 року року, не перестали існувати.

Так, наразі триває судовий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , які перебувають у статусі обвинувачених у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до практики ЄСПЛ, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути й розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСІ» проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52).

Згідно з ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

У ч. 3 ст. 9 КПК України зазначено, що закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.

Таким чином, оскільки триває судове провадження у кримінальному провадженні, а обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_9 обвинувачуються за ч. 4 ст. 189 КК України, колегія суддів вважає, що арешт майна, який діє, відповідає вимогам саме КПК України, тому зняття арешту на даному етапі є недоцільним, у зв`язку з чим клопотання захисника адвоката ОСОБА_16 , подані в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_9 про зняття арешту є передчасними, та такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в силу положень ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 174, 369 - 372, 376 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Відмовити ОСОБА_16 у задоволенні клопотання в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03 лютого 2025 року.

Відмовити ОСОБА_16 у задоволенні клопотання в інтересах ОСОБА_9 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24 лютого 2025 року.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3