Вирок № 140056886, 23.09.2026, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

В И Р О К

іменем України

Справа № 197/571/21

Провадження № 1-кп/210/267/26

23 вересня 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 , за участі секретарів судового засідання: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

сторони кримінального провадження, які приймали участь у судовому розгляді: прокурор Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_8 , потерпіла ОСОБА_9 , обвинувачений ОСОБА_10 , захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг кримінальне провадження, внесене 09 травня 2021 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021041610000077 щодо:

ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України,-

В С Т А Н О В И В:

І. Рух провадження

02 березня 2022 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду визначено підсудність кримінального провадження, внесеного 09 травня 2021 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021041610000077 за Металургійним районним судом міста Кривого Рогу.

03 березня 2022 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 09 травня 2021 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021041610000077 з реєстром матеріалів досудового розслідування за обвинуваченням ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 115 КК України надійшов до суду.

11 квітня 2024 року Металургійним районним судом м. Кривого Рогу ухвалено вирок, яким ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

21 серпня 2024 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду вказаний вирок залишено без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_10 та прокурора залишено без задоволення.

25 лютого 2025 року постановою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду касаційні скарги захисника та засудженого задоволено частково. Вирок від 11 квітня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції. Також обрано ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Підставою для скасування судових рішень стало істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (а саме ст. 336 КПК України) - порушення права на справедливий суд та права на захист.

22 квітня 2025 року ухвалою Металургійного районного суду міста Кривого Рогу за результатами підготовчого судового засідання кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_10 призначено до судового розгляду.

ІІ. Щодо складу суду:

За змістом частин першої статті 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Згідно з положеннями частини першої статті 31 КПК України (в редакції, чинній на час повторного розгляду кримінального провадження - із змінами, внесеними згідно із Законом № 3655-IX від 24.04.2024) кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється суддею одноособово, крім випадків, передбачених частинами другою, третьою цієї статті.

Відповідно до пункту 1 частини другої цієї ж статті кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого щодо: 1) злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років.

У підготовчому судовому засіданні головуючою суддею ОСОБА_10 роз`яснено право на колегіальний розгляд справи судом у складі трьох суддів (згідно з ч. 2 ст. 31 КПК України). Обвинувачений ОСОБА_10 заперечував проти розгляду справи колегіальним судом у складі трьох суддів, та клопотав про розгляд його справи суддею одноособово.

ІІІ. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

09.05.2021 у денний час доби, приблизно в період з 19:00 годин до 19.30 години ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знаходився за місцем свого проживання в приміщенні житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де між останніми виникла сварка на побутовому грунті, внаслідок якої у ОСОБА_10 , раптово виник умисел на заподіяння смерті ОСОБА_13 , з мотивів гострої неприязні.

Діючи з цією метою, ОСОБА_10 , взяв з однієї з кімнат будинку кухонний ніж, та таким чином підшукав собі знаряддя вбивства.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_10 , знаходячись в коридорі будинку АДРЕСА_1 , приблизно в період з 19:00 годин до 19.30 години 09.05.2021, діючи з мотивів гострої неприязні до ОСОБА_12 , умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті потерпілої ОСОБА_12 , та бажаючи їх настання, тримаючи ніж в руці наніс потерпілій ОСОБА_12 , лезом ножа один удар в область грудної клітини зліва, внаслідок отриманих, не сумісних з життям тілесних ушкоджень потерпіла ОСОБА_12 в короткий проміжок часу померла на місці злочину.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №1170 від 01.06.2021 смерть ОСОБА_14 настала від проникаючого - колото різаного поранення передньо-бічної стінки грудної клітки ліворуч з ушкодженням серця та легені, яке ускладнилось гострою крововтратою та гемопердикардом, дане поранення утворилось незадовго до настання смерті.

ОСОБА_10 своїми діями вчинив кримінальне правопорушення (злочин) за частиною 1 статті 115 КК України, як «вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині».

ІV. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви їх оцінки

У судовому засіданні обвинувачений вину у пред`явленому обвинуваченні не визнав.

ОСОБА_10 надав такі показання: 09 травня 2021 року його співмешканка ОСОБА_12 не захотіла йти разом з ним на кладовище, на ґрунті чого у них виник конфлікт. Зрозумівши, що конфлікт може перерости в щось більше, він попросив її поїхати з його будинку. ОСОБА_12 почала телефонувати матері, проте не змогла додзвонитися та подзвонила сусідці. Вказаний будинок має трьох власників, і він знав, де знаходяться ключі від вхідних дверей сусідки. ОСОБА_12 зайшла в його будинок, де взяла речі, деякі продукти та пішла до будинку сусідки. О 16:00 ОСОБА_12 прийшла до його будинку, аби попросити тютюн та випити 50 грамів, після чого знову пішла до будинку сусідки. Пізніше ОСОБА_10 прийшов до неї, коли вона щось готувала на кухні, та попросив нагодувати собак. На це ОСОБА_12 почала обурюватися та виштовхувати його з будинку. У відповідь ОСОБА_10 штовхнув ОСОБА_12 та пішов додому. Коли він знову повернувся, щоб нагодувати собак, ОСОБА_12 вже лежала мертва. Тоді він пішов до своєї сестри, щоб вона викликала швидку медичну допомогу та поліцію, а також вони зателефонували сусідці.

На уточнюючі запитання головуючої обвинувачений зазначив, що після того як знайшов ОСОБА_12 мертвою, сів вдома пити з горя. Згодом приїхали працівники поліції, які почали його бити та стверджувати, що це він скоїв вбивство. Він не пам`ятає, чи була ОСОБА_12 з ножем у руках, коли він прийшов, оскільки не звернув на це уваги.

ОСОБА_12 почала махати руками, і він її штовхнув, внаслідок чого вона вдарилася об стінку та впала. Коли він повернувся востаннє, ОСОБА_12 лежала приблизно на тому самому місці, де й впала після його поштовху.

Відповідаючи на запитання прокурора ОСОБА_10 зазначив що не бачив у якому стані перебувала ОСОБА_12 після того, як він її штовхнув, оскільки одразу після цього розвернувся та пішов додому. ОСОБА_12 дійсно лежала на тому самому місці, де й впала після поштовху. Після того як він зайшов у будинок де знаходилася ОСОБА_12 , ніж у руки не брав, підійшов до неї та перевірив пульс. Зрозумівши що пульсу немає, він покликав сусідку, щоб та викликала швидку допомогу та поліцію, а сам пішов до своєї сестри.

Під час судового розгляду ОСОБА_10 стверджував, що не мав умислу на вбивство ОСОБА_12 , а просто відштовхнув потерпілу у відповідь на її штовхання під час сварки.

За клопотанням прокурора оголошено показання ОСОБА_10 , надані ним під час першого судового розгляду. Обвинувачений надав такі показання: потерпілу не вбивав. 09.05.2021 року був поминальний день. Вони випивали з загиблою, потім посварилися з нею, вона сказала, що піде від нього до сусідньої частини будинку, і пішла. Це було близько 16 години. Близько 19 години він вирішив піти до неї і виявив, що вона лежить в коридорі сусідньої частини будинку. Вона була мертва. Він повернувся в свою частину будинку, випив горілки для хоробрості і пішов до сусідки, а від неї до сестри. Потім викликали поліцію. Він нічого на місці біля трупу не чіпав, що там взагалі було - не пам`ятає.

Незважаючи на невизнання винуватості обвинуваченим, на переконання суду його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК України за встановлених фактичних обставин, повністю підтверджується сукупністю досліджених під час судового розгляду доказів: показаннями потерпілої, свідка, письмовими доказами, висновками судових експертиз, речовими доказами.

На виконання вимог статті 349 КПК України з`ясовано думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити та про порядок їх дослідження.

Докази зі сторони обвинувачення досліджувалися в першу чергу, сторона захисту, у тому числі й обвинувачений, не заявляла клопотань про виклик у судове засідання свідків захисту. Сторона захисту та обвинувачений не заперечувала проти такого порядку дослідження доказів.

Відповідно до статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

За вимогами статті 95 КПК України суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

Свідки обвинувачення допитані з дотриманням положень статті 352 КПК України, приведені до присяги та попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів. Сторонам кримінального провадження забезпечена можливість безпосереднього допиту свідків під час судового розгляду з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності.

Допитана в якості потерпілої ОСОБА_9 показала, що ОСОБА_10 був цивільним чоловіком її доньки ОСОБА_12 . Стосунки у потерпілої з обвинуваченим не були дружніми ні до, ні після загибелі доньки. ОСОБА_10 та ОСОБА_12 спільно проживали в селі Полтавка, а сама потерпіла ОСОБА_9 мешкає у Кривому Розі. Події відбулися 09 травня 2021 року. У той день їй телефонували як ОСОБА_12 , так і ОСОБА_10 , проте вона не піднімала слухавку, оскільки вони постійно перебували в стані алкогольного сп`яніння. Близько 20:00 ОСОБА_10 зателефонував онуці ОСОБА_9 та повідомив, що її мати лежить, не встає і померла. Наступного дня вони забрали тіло ОСОБА_12 з моргу та поховали її. Стосунки між ОСОБА_10 та ОСОБА_12 були вкрай поганими, вони регулярно вживали алкогольні напої та наркотичні засоби, часто билися. ОСОБА_10 постійно бив її доньку, через що ОСОБА_12 неодноразово з`являлася з переломами рук чи ніг, проте відмовлялася звертатися до правоохоронних органів із цього приводу. ОСОБА_9 особисто зверталася до поліції щодо вживання її донькою наркотиків, проте після затримання її щоразу відпускали додому, а звернутися до реабілітаційного центру донька відмовлялася.

Потерпіла просила призначити обвинуваченому покарання у виді 7-8 років позбавлення волі. Цивільний позов не заявляла.

Свідок ОСОБА_15 надала такі показання: події відбувалися під час проводів у травні 2021 року. Того дня під вечір ОСОБА_10 у стані алкогольного сп`яніння підійшов до її паркана. Вона запитала, чому він прийшов, на що ОСОБА_10 відповів: « ОСОБА_16 , я напевне зарізав ОСОБА_17 ». Вона сказала йому йти до його сестри. Пізніше ОСОБА_10 повернувся до неї разом із сестрою, і вони втрьох пішли до будинку ОСОБА_10 . Коли вони прийшли, ОСОБА_12 вже була мертва, і сестра обвинуваченого викликала поліцію. Тіло ОСОБА_12 знаходилося на підлозі в коридорі чужої частини будинку, яка була відкрита. Крові ніде не було, пульсу також не було. Свідок не пам`ятає, чи заходив ОСОБА_10 разом із ними в приміщення. Згодом він пішов до своєї частини будинку і продовжував випивати. Свідок зазначила, що стосунки між ОСОБА_10 та ОСОБА_12 були складними, у них часто виникали скандали та конфлікти, проте особисто їй вони ніколи не скаржилися. Вона також підтвердила, що сторонніх осіб на території домоволодіння не бачила. ОСОБА_12 самостійно зайти до чужої частини будинку не могла, оскільки двері потребували відкриття ключем, проте власниця будинку заздалегідь розповіла їй, де сховано ключ, тому вона туди й пішла. Свідок зауважила, що раніше жодних слідчих дій за її участю не проводилося.

На уточнюючі запитання обвинуваченого ОСОБА_10 свідок зазначила, що поліцію викликала його сестра. Швидкої медичної допомоги вона не бачила. На тілі загиблої, на ОСОБА_10 чи в самому будинку слідів крові не було помітно. Також свідок згадала, що сестра обвинуваченого тривалий час не могла знайти його паспорт у будинку, проте працівники поліції, зайшовши до хати, відразу знайшли документи.

Статтею 22 КПК встановлено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, враховуючи, що відповідно до вимог кримінального процесуального закону, тягар доведення обґрунтованості обвинувачення та, відповідно, надання доказів винуватості покладено на сторону обвинувачення, суд з власної ініціативи не може вживати активних дій для забезпечення явки свідків, які були допитані на стадії досудового розслідування, оскільки це суперечитиме засаді об`єктивності і неупередженості суду, відображеної, зокрема, у частині 6 статті 22 КПК.

Клопотань про допит інших свідків від сторони обвинувачення, а так само і захисту не надходило.

Окрім безпосередньо отриманих під час судового розгляду показів свідка та потерпілої, вина ОСОБА_10 у вчиненні злочину підтверджується дослідженими, з урахуванням позицій учасників судового провадження, письмовими доказами та судовими експертизами.

В протоколі огляду місця події з додатками від 09.05.2021 року, (т.1, а.с.6-9) зафіксовано обстановку місця скоєння злочину: при огляді житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , в приміщенні веранди, при вході зліва на підлозі виявлено труп ОСОБА_14 , 1968 р.н., у якої в районі 4,5 міжребер`я ліворуч попередньої пахової лінії виявлено одну рану клиноподібної форми з гладкими стінками. Між ногами трупу виявлено та вилучено предмет, схожий на ніж з темно-коричневим руків`ям, в кімнаті №2 виявлено та вилучено предмет схожий на ніж з ізольованим руків`ям. Крім того, під час огляду вилучено слід папілярних ліній з предмета схожого на ніж з темно-коричневим руків`ям, зрізи нігтьових пластин та зіскоби з долонь трупу.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи №1170 від 01.06.2021 року (т.1, а.с.18-22) під час дослідження трупа ОСОБА_12 встановлено, що її смерть настала від проникаючого - колото різаного поранення передньо-бічної стінки грудної клітки ліворуч з ушкодженням серця та легені, яке ускладнилось гострою крововтратою та гемопердикардом, дане поранення утворилось незадовго до настання смерті. При судово-медичній експертизі трупа виявлено одиночне проникаюче колото-різане поранення передньо-бічної стінки грудної клітки ліворуч та колото-різана рана в середній третині лівого стегна по передній поверхні. Колото-різана рана грудної клітки переходить у прямолінійний раневий канал, направленням спереду назад, зліва на право, що за своїм шляхом ушкоджує підшкірну клітковину, міжреберний м`яз, навколосерцеву сорочку, верхню долю лівої легені, лівий шлуночок серця та закінчується в порожнині лівого шлуночку; загальна довжина ранового каналу не менше 10 см. Дане поранення утворилося прижиттєво, незадовго до настання смерті від дії плаского клинкового предмета, що володіє колюче-ріжучими властивостями, про що свідчить гострі кінці рани, рівні не осадженні краї, прямовисні стінки, переважання довжини рани над шириною, згідно даних медико-криміналістичного дослідження, слідоутворююча частина якого має ширину на протязі поринулої частини близько 12,8мм та гостре лезо і «П» - подібний обушок, шириною не менше 1 мм. Колото-різана рана в середній третині лівого стегна по передній поверхні, утворилася прижиттєво, незадовго до настання смерті від дії предмету, що володіє колюче- ріжучими властивостями.

Одиночне проникаюче колото-різане поранення передньо-бічної стінки стін грудної клітини ліворуч із ушкодженням легені та серця, відносно живих осіб, за ознакою небезпеки для життя відноситься до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень згідно з п. 1.2.3 (й,о) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затв. Наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. № 6.

Сліпе колото-різане поранення в середній третині лівого стегна по передній поверхні, відносно живих осіб, відноситься до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень згідно з п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затв. Наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. № 6.

Виявлені тілесні ушкодження, у вигляді одиночного проникаючого колото-piзаного поранення грудної клітки із ушкодженням серця та лівої легені, перебуває в причинному зв`язку з настанням смерті. Виявлене ушкодження, у вигляді сліпого колото-різаного поранення в середній третині лівого стегна по передній поверхні, не перебуває в причинному зв`язку з настанням смерті.

При судово-токсикологічному дослідженні крові з трупа ОСОБА_12 1968 р.н., етиловий спирт виявлено в концентрації 2,63 проміле, що стосовно живих осіб відповідає сильному алкогольному сп`янінню.

Допитана в суді судово-медичний експерт ОСОБА_18 на запитання захисту зазначила, що бувають випадки, коли смерть наступає від одного ножового проникнення, на скільки часто таке можливо відповісти не може. На запитання адвоката «чи можлива в даному випадку смерть потерпілої через необережність?», відповіла, що не може відповісти на дане питання, оскільки слідчий експеримент не проводився, а відтак дати відповідь на вказане питання не може.

На запитання головуючої судді пояснила, що беззаперечно встановлено, що удар здійснено з колото-ріжучого предмету. Якби був проведений слідчий експеримент та експерту було б надано протокол проведення слідчого експерименту, то можна було б змістовно встановити механізм заподіяного удару та причинно-наслідковий зв`язок зі смертю Блинової. Питання механізму удару у судовій експертизі не вирішувалося.

За клопотанням сторін кримінального провадження досліджено постанови про визнання речових доказів від 09.05.2021 та 13.05.2021 року (т.1, а.с.23,44,61), та безпосередньо речові докази, вилучені 09.05.2021 року в ході огляду місця події - житлового, одноповерхового буд. АДРЕСА_1 : ніж розміром 11.5x2 см., з рукояткою темно-коричневого кольору; ніж розміром 14x2 см., із рукояткою, замотаною ізоляційною стрічкою.

З висновку судово-медичної імунологічної експертизи №56 від 01.06.2021 року (т.1, а.с. 93-96) вбачається, що на штанах, джемпері та куртці, вилучених 09.05.2021 року у ОСОБА_10 , під час його затримання, виявлені сліди крові людини.

За висновком судової дактилоскопічної експертизи №СЕ-19/104-21/15364-Д від 13.05.2021 року (т.1, а.с.54-60) слід пальця руки розмірами 17x34 мм, вилучений 09.05.2021 року при проведення огляду місця скоєння злочину, за адресою: АДРЕСА_1 , залишений вказівним пальцем правої руки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За клопотанням ОСОБА_10 допитано експерта ОСОБА_19 , який підтвердив висновок дактилоскопічної експертизи та на запитання обвинуваченого пояснив, що йому на дослідження надійшов один відбиток пальця та картка заповнена на ім`я « ОСОБА_10 ». У постанові про призначення експертизи були питання: чи придатний слід до ідентифікації, та чи залишений він особою, дактилокарта якої заповнена на ім`я « ОСОБА_10 » Інші питання, а так само сліди та дактилокарти йому не надходили.

Згідно з висновком молекулярно-генетичної експертизі № СЕ-19-21/21071-БД від 17.08.2021 року (т. 2, а.с. 210-225):

- на наданому на дослідження ножі з темно-коричневим руків`ям виявлено поодинокі клітини з ядрами, на клинку виявлено кров людини.

- встановлено генетичні ознаки клітин, виявлених на руків`ї ножа з темно-коричневим руків`ям, які є змішаними, містять генетичні ознаки більш ніж двох осіб та для подальшої ідентифікації не придатні.

- генетичні ознаки слідів крові, виявлених на руків`ї ножа з темно-коричневим руків`ям не встановлено у зв`язку з недостатньою кількістю ДНК.

- генетичні ознаки слідів крові, виявлених на клинку ножа з темно-коричневим руків`ям, збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілої ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та не збігаються з генетичними ознаками ОСОБА_10 .

Згідно з висновком молекулярно-генетичної експертизі № СЕ-19-21/21061-БД від 16.08.2021 року (т. 2, а.с. 226-248) встановлено генетичні ознаки зразка крові на чоловічій куртці (об`єкти № 3.2.3.4), на спортивних штанах (об`єкти 4.1-4.5), збігаються між собою та належать ОСОБА_10 , походження їх від ОСОБА_12 виключається.

За клопотанням сторони захисту досліджено висновок судово-медичної експертизи №610 від 11.05.2021 року (т.1, а.с.88-89), з якого вбачається, що ОСОБА_10 виявлено 8 синців в області обличчя, правої верхньої і лівої нижньої кінцівок. Синці виникли від дії тупого твердого предмету (предметів) за механізмом удар (удар-стиснення). Час виникнення ушкоджень може відповідати 09.05.2021р. За своїм характером виявлені ушкодження відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки.

Під час дослідження сукупності письмових доказів встановлено, що всі слідчі дії проведені уповноваженими особами, у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку, з дотриманням належної процедури, протоколи слідчих дій відповідають положенням статей 104-106 КПК; експерти залучені з урахуванням статті 243 КПК за наявності достатніх підстав для проведення експертиз, а висновки експертів належним чином вмотивовані, не є суперечливими, узгоджуються з письмовими доказами та показаннями потерпілої та свідка.

Стандарт доведення винуватості поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння, як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Згідно з частиною першою статті 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.

При оцінці доказів суд керується критерієм доведення винуватості поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою.

Згідно з статтею 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до статті 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.

Оцінюючи досліджені під час судового розгляду докази, суд вважає їх належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність - достатніми та взаємопов`язаними для прийняття відповідного процесуального рішення.

Правдивість та об`єктивність показань потерпілої та свідка не викликають сумнівів, оскільки узгоджуються між собою, не містять суперечностей та підтверджуються сукупністю безпосереднього досліджених під час судового розгляду письмових доказів: протоколами огляду місця подія та додатків до нього, постановами про визнання речових доказів, речовими доказами, висновками судових експертиз, показаннями експертів.

З показань обвинуваченого вбачається, що останній не заперечує, що в день вбивства 09.05.2021 року між ним та ОСОБА_12 виник конфлікт через відмову йти на цвинтар, внаслідок якого остання пішла до сусідньої частини будинку, потім повернулася близько 16:00 по тютюн та 50 грамів. У подальшому ОСОБА_20 пішов за місцем знаходження ОСОБА_12 , і в той час як та готувала на кухні, де між ними знову виник конфлікт, та як стверджує ОСОБА_10 , ОСОБА_12 почала махати руками та виштовхувати його з будинку, на що він штовхнув її, внаслідок чого вона вдарилась об стінку та впала. Потім, коли він вдруге прийшов - ОСОБА_12 вже лежала мертва на тому самому місці, де і впала після поштовху. При цьому ніж у руки він не брав, а підійшов до ОСОБА_12 та пробував пульс.

З показань потерпілої ОСОБА_9 слідує, що її донька ОСОБА_12 та ОСОБА_10 спільно проживали, зловживали алкоголем, постійно сварилися, билися. Крім того обвинувачений був агресивним, померла приходила до неї то з поламаною рукою, то з поламаною ногою, але до правоохоронних органів не зверталася. Саме ОСОБА_10 подзвонив онучці свідка (доньці загиблої) і сказав що її мати померла.

Показання потерпілої узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_15 , яка також ствердила, що стосунки між ОСОБА_10 та ОСОБА_12 були поганими - скандали, конфлікти, вони зловживали алкоголем. Свідок ствердила, що чужих у будинку на місці події, де виявили тіло, не бачила. Саме ОСОБА_10 з ознаками алкогольного сп`яніння увечері в день смерті ОСОБА_12 підійшов до паркана, де жила свідок, і повідомив що він «напевно зарізав ОСОБА_17 ». Свідок також ствердила, що після того, як його сестра викликала поліцію, ОСОБА_10 пішов у свою хату і продовжував випивати.

Суд відхиляє твердження ОСОБА_10 та його захисника про те, що показання ОСОБА_9 та ОСОБА_15 є показаннями з чужих слів з огляду на таке.

За змістом частини першої статті 95 КПК України показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту свідком щодо відомих йому обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Згідно з частиною першої статті 97 КПК України показаннями з чужих слів є висловлювання, здійснене в усній, письмовій або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи.

Аналіз показань потерпілої ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_15 свідчить, що останні надали переважно показання лише щодо фактів, які вони сприймали особисто, зокрема: щодо сварок та конфліктів, які виникали між обвинуваченим та померлою; щодо зловживання алкогольними напоями; щодо їх спільного проживання за однією адресою і ведення спільного побуту, тощо.

Свідчення потерпілої щодо побиття доньки, способу життя та стосунків з обвинуваченим не є показаннями з чужих слів, оскільки вони ґрунтуються на її власних безпосередніх спостереженнях. Потерпіла особисто бачила свою доньку з переломами рук та ніг, особисто знала про те, що вони вдвох постійно зловживали алкоголем та наркотиками. Ці факти ОСОБА_9 сприймала власними органами чуття, тому в цій частині її показання є прямим доказом.

Свідок ОСОБА_15 була тією особою, яка бачила обвинуваченого безпосередньо після події злочину безпосередньо біля свого будинку, де ОСОБА_10 висловив свої побоювання про те, що він напевно зарізав свою співмешканку. У подальшому, свідок, обвинувачений та його сестра пішли до місця події, а обвинувачений, зрозумівши що ОСОБА_12 мертва пішов до свого місця мешкання і продовжував випивати.

Ці показання не являються показаннями з чужих слів, оскільки ОСОБА_15 описувала під час допиту виключно ті обставини, які вона сприймала особисто та безпосередньо: факт висловлювання ОСОБА_10 про те що сталося; виявлення трупу; відсутність сторонніх осіб та крові в будинку; поведінку обвинуваченого. Також свідок була обізнана, що будинок, де виявили тіло, належить сторонній особі, і про те, що його власниця розповіла ОСОБА_12 , де лежить ключ і померла туди пішла саме туди.

Показання свідка ОСОБА_15 є прямим доказом, який безпосередньо вказує на причетність ОСОБА_10 до події злочину, адже вона була тією особою, до якої ОСОБА_10 пішов і просив не лише допомоги, а й повідомив про вчинене безпосередньо після протиправних дій, які перебувають у причинному взаємозв`язку зі смертю ОСОБА_12 ..

Показання потерпілої та свідка не суперечать протоколу огляду місця події та висновкам судових експертиз.

Висновком судово-медичної експертизи №1170 від 01.06.2021 року встановлено причину настання смерті потерпілої, ознаки знаряддя злочину, які співпадають з ознаками ножа, виявленого та вилученого з місяця скоєння злочину при огляді, а також значний ступінь сп`яніння померлої, що узгоджується з показаннями обвинуваченого в частині обопільного вживання спиртних напоїв у день вбивства.

Згідно з висновком судової дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/104-21/15364-Д від 13.05.2021 року, на поверхні кухонного ножа з темно-коричневим руків`ям, який було знайдено безпосередньо біля тіла загиблої (на підлозі між її ніг), виявлено та вилучено чіткий слід пальця руки розміром 17х34 мм. Даний слід залишений вказівним пальцем саме правої руки ОСОБА_10 .

Обвинувачений стверджував, що: досліджені під час судового розгляду вилучені з місця події кухонні ножі перебували у них в побуті; коли він зайшов ОСОБА_12 готувала на кухні; він не пам`ятає чи тримала вона ніж під час сварки; після того, як він виявив тіло ОСОБА_12 без ознак життя, він жодних речей поруч із нею не торкався.

За висновком молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19-21/21071-БД від 17.08.2021 генетичні ознаки клітин, виявлених на руків`ї ножа з темно-коричневим руків`ям є змішаними, містять генетичні ознаки більш ніж двох осіб та для подальшої ідентифікації не придатні.

В цій частині висновок узгоджується з показаннями обвинуваченого, що вилучений ніж перебував у побуті у них з померлою, тобто не міг бути підкинутий сторонніми особами.

За висновком молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19-21/21071-БД від 17.08.2021 року саме кров ОСОБА_12 виявлена на клинку ножа (знаряддя злочину), який був вилучений з місця події, і з якого одразу після його виявлення біля трупу вилучено слід папілярних ліній, що зафіксовано протоколом огляду місця події.

Отже на металевому клинку ножа з темно-коричневим руків`ям, вилученого безпосередньо з місця події, виявлено сліди прижиттєвого нанесення крові людини, які за своїми генетичними ознаками повністю збігаються з ДНК-профілем загиблої ОСОБА_12 . З цього ж ножа вилучено сліди папілярних ліній, які за висновком дактилоскопічної експертизи належать саме ОСОБА_21 .

Згідно з показань самого обвинуваченого після виявлення трупу ОСОБА_12 ніяких речей біля неї він не торкався, не чіпав нічого і взагалі не звертав уваги які предмети та речі перебували поряд з тілом, а тому доходить до висновку, що вказаний відбиток пальця руки обвинуваченого на ножі, який було виявлено поряд з трупом, не міг потрапити на руків`я ножа після її смерті чи виявлення трупу.

Надаючи оцінку висновкам експерта суд враховує, що під час судово-медичної імунологічної експертизи № 56 на одязі обвинуваченого ОСОБА_10 (штанах, джемпері та куртці), вилученому під час його затримання безпосередньо після події, виявлено сліди крові людини, а під час проведення молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19-21/21061-БД встановлено генетичні ознаки зразка крові на чоловічій куртці (об`єкти № 3.2.3.4), на спортивних штанах (об`єкти 4.1-4.5), які збігаються між собою та належать ОСОБА_10 , походження їх від ОСОБА_12 виключається.

В цій частині висновок молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19-21/21061-БД не суперечить показанням свідка ОСОБА_15 , яка прибула на місце події після повідомлення ОСОБА_10 про те, що він начебто зарізав ОСОБА_17 ( ОСОБА_22 ) та яка зазначила, що крові в будинку та на підлозі не було. Крім того у протоколі огляду місця події та додатків до нього не вбачається, що на місці події на підлозі чи на стінах виявлено та вилучено сліди крові.

Оскільки на клинку ножа, на руків`ї якого виявлено відбиток пальця обвинуваченого, виявлено також і кров загиблої, на переконання суду, причетність саме обвинуваченого до скоєння вбивства потерпілої не викликає сумніву.

Згідно з положеннями статей 86, 87 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, непередбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про істотність порушень КПК та їх вплив на допустимість доказів, слід виходити із загальновизнаних критеріїв допустимості доказів у кримінальному процесі. Такими є отримання їх: 1) з передбачених КПК процесуальних джерел; 2) належним суб`єктом; 3) в установленому законом порядку.

Істотних порушень при проведенні огляду місця події, відібрання зразків для експертиз, призначення та проведення експертиз не виявлено, і сторона захисту не оспорює допустимість цих доказів.

Скарги обвинуваченого ОСОБА_10 про застосування щодо нього співробітниками поліції під час досудового розслідування недозволених методів ведення слідства, фізичного та психічного насильства були предметом перевірки ТУ ДБР. За повідомленням суду 13.11.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 62023170030001752 та проведено досудове слідство за ч. 2 ст. 365 КК України. Кримінальне провадження закрито 14.02.2024 року за відсутністю складу кримінального правопорушення (т.4 а.с. 212-213, Т. 5, а.с. 1-2).

Покликання ОСОБА_10 про те, що він не мав можливості оскаржити цю постанову судом відхиляються, оскільки ОСОБА_10 весь час був представлений захисником, був звільнений з-під варти, отримує правову допомогу від захисника, а тому за понад 2 роки від дня винесення постанови мав можливість подати скаргу слідчому судді в порядку статті 303 КПК України.

Аналізуючи зібрані у справі докази суд вважає, що винуватість обвинуваченого повністю доведена сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, безпосередньо досліджених судом у судовому засіданні, які були отримані у рамках діючого законодавства без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Досліджені докази є взаємозв`язаними між собою і суд вважає їх достатніми для визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за частиною 1 статті 115 КК України за вище встановлених обставин.

V. Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Стаття 115 КК України передбачає відповідальність за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Кримінальне правопорушення, передбачене статтею 115 КК України, характеризується діянням у виді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв`язком між указаними діянням та наслідком. Із суб`єктивної сторони це правопорушення характеризується умисною формою вини (прямим або непрямим умислом, кожен із яких може бути як визначеним, так і невизначеним), коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини як тоді, коли особа бажає, так і тоді, коли вона хоч і не бажає але свідомо припускає її настання.

Під час кваліфікації злочинів проти життя і здоров`я особи питання про наявність чи відсутність умислу на вбивство необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного й потерпілого, що передувала події, їхні стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Спосіб відображає насамперед причинний зв`язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинених діянь.

Залежно від характеру передбачення суспільно небезпечних наслідків виділяють умисел конкретизований і неконкретизований. Конкретизований умисел це умисел, за якого особа передбачає конкретний характер суспільно небезпечних наслідків свого діяння, а неконкретизований за якого особа передбачає можливість настання альтернативних суспільно небезпечних наслідків.

Вчиняючи злочин за неконкретизованого умислу, винний хоча і передбачає можливість настання різних шкідливих наслідків, але до кінця не усвідомлює їх характер і тяжкість. Оскільки особа за невизначеного умислу одночасно передбачає різні за характером і тяжкістю наслідки, кримінальна відповідальність настає за наслідки, що настали фактично.

Таким чином, на підставі всебічно досліджених доказів та встановлених обставин, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_10 повністю доведеною та кваліфікує його діяння за ч. 1 ст. 115 КК України як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (умисне вбивство).

Під час судового розгляду стороні захисту надавалась можливість реалізувати права для доведення своєї версії розвитку подій, що мали місце 09 травня 2021 року. Позиції обвинуваченого змінювалися під час дослідження доказів.

Обвинувачений стверджував, що не мав умислу вбивати ОСОБА_12 , між ними виникла сварка і вона виштовхувала його з кімнати і розмахувала руками, тому він просто відштовхнув її, внаслідок чого остання вдарилася об стіну і впала. Зазначав, що не бачив в неї ножа в руках, просто відштовхнув і пішов до свого домоволодіння. Ніж в руках не тримав, ніяких ударів не завдавав, а про смерть співмешканки дізнався лише згодом, коли знову повернувся до приміщення.

Оскільки обвинувачений та захист покликались на те, що ОСОБА_10 не мав умислу на вбивство, а захищався від ОСОБА_12 під час конфлікту, тому лише відштовхнув її, тобто фактично вели мову про перевищення меж необхідної оборони або необережного заподіяння смерті, суд вважає за доцільне надати відповіді на ці аргументи.

На думку суду такі версії спростовуються матеріалами справи, а перевірити доводи обвинуваченого з власної ініціативи суд не наділений повноваженнями та не зобов`язаний самостійно збирати докази з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 333 КПК України у разі, якщо під час судового розгляду виникне необхідність у встановленні обставин або перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, і вони не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом, суд за клопотанням сторони кримінального провадження має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії. У разі прийняття такого рішення суд відкладає судовий розгляд на строк, достатній для проведення слідчої (розшукової) дії та ознайомлення учасників судового провадження з її результатам.

Суд неодноразово роз`яснював обвинуваченому та його захиснику, у тому числі й після допиту судово-медичного експерта, право заявляти клопотання про доручення органу досудового розслідування проведення слідчих дій, зокрема слідчого експерименту шляхом відтворення обстановки подій, які мали місце 09.05.2021 року, та в подальшому проведення повторної судово-медичної експертизи з урахуванням результатів відтворення обстановки (штовханина між ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , її падіння на підлогу).

Обвинувачений не виявив бажання приймати участь у відтворення подій, які відбувалися між ним та ОСОБА_12 09.05.2021 року на кухні під час їхньої сварки. Суд зі свого боку самостійно не вправі доучати проведення слідчих дій та зобов`язувати обвинуваченого свідчити проти себе під час слідчого експерименту.

Сторона захисту, а так само й обвинувачений вважали недоцільним встановлення таких обставин, оскільки матеріали справи не містять безпосередніх доказів, що ножове порання отримано внаслідок протиправних дій ОСОБА_10 .

Надаючи правову оцінку дій обвинуваченого ОСОБА_10 суд вважає додатково провести розмежування між кримінальними правопорушеннями, передбаченими ч. 1 ст. 115 КК України та ст. 119 КК України.

На відміну від умисного вбивства, вбивство з необережності має місце лише при необережній формі вини, для якої характерне поєднання усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії чи бездіяльності) та недбалого або самовпевненого ставлення до настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння.

Тобто головний розмежувальний критерій між цими складами злочинів полягає в суб`єктивній стороні формі вини, ставлення особи до суспільно небезпечних наслідків свого діяння та спрямованості її волі.

Умисел встановлюється на підставі аналізу сукупності об`єктивних обставин вчинення злочину, зокрема: характеру та вибору знаряддя посягання, локалізації, сили, спрямованості та кількості нанесених ударів, а також поведінки особи безпосередньо перед, під час та після вчинення діяння.

Натомість, вбивство через необережність (ст. 119 КК України) виключає будь-яку форму умислу на позбавлення життя. Воно має місце виключно за наявності необережної форми вини у виді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості. При злочинній самовпевненості особа передбачає можливість настання смерті потерпілого від своїх дій, але легкодушно розраховує на її відвернення (спираючись на конкретні обставини, а не на абстрактне сподівання). При злочинній недбалості особа не передбачає можливості настання таких наслідків, хоча за обставинами справи повинна була і могла їх передбачити.

На думку суду версія про те, що ОСОБА_10 він не наносив ОСОБА_12 ножового поранення, а просто відштовхнув її, не узгоджується з матеріалами справи. Застосування під час конфлікту предметів із високими колючо-ріжучими властивостями (зокрема, кухонного ножа) для нанесення удару у грудну клітку ліворуч (де локалізовані серце та легені), повністю спростовує версію про необережність.

Будь-яка особа, що володіє загальним життєвим досвідом, не може не усвідомлювати, що нанесення удару ножом у грудну клітину в області серця з високою ймовірністю може призвести до смерті. Діючи у такий спосіб, особа свідомо допускає настання смертельного результату, тобто діє щонайменше з непрямим умислом на вбивство, або ж з неконкретизованим умислом.

У суду відсутні підстави, і матеріали справи не місять належних та допустимих доказів, що смерть ОСОБА_12 стала наслідком її падіння та удару об стіну після того, як її «відштовхнув» ОСОБА_10 , і така версія повністю спростовується матеріалами судово-медичного дослідження трупа. Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1170 від 01.06.2021 року смерть ОСОБА_12 настала від проникаючого колото-різаного поранення передньо-бічної стінки грудної клітки ліворуч з ушкодженням серця та легені, ускладненого гострою крововтратою та гемоперикардом.

Ця травма має об`єктивні характеристики, які не дозволяють кваліфікувати діяння за статтею 119 КК України. Рановий канал є прямолінійним, має напрямок спереду назад, зліва направо, послідовно ушкоджує підшкірну клітковину, міжреберний м`яз, навколосерцеву сорочку (перикард), верхню долю лівої легені та закінчується у порожнині лівого шлуночка серця. Загальна довжина ранового каналу становить не менше 10 сантиметрів.

Така довжина ранового каналу свідчить про те, що для нанесення удару прикладалась сила, тобто випадково спричинити таке поранення об`єктивно неможливо.

На думку суду проникаюче колото-різане поранення передньо-бічної стінки грудної клітки ліворуч з ушкодженням серця та легені не могло об`єктивно утворитися внаслідок простого поштовху руками, падіння з висоти власного зросту чи зіткнення тіла з пласкою вертикальною поверхнею стіни.

Експертним дослідженням встановлено, що поранення спричинено дією плаского клинкового предмета з гострим лезом та П-подібним обушком шириною не менше 1 мм, слідоутворююча частина якого має ширину близько 12,8 мм. Дані ознаки повністю збігаються з параметрами кухонного ножа з темно-коричневим руків`ям, вилученого з місця події.

Проникнення металевого клинка на глибину понад 10 см крізь міжреберні м`язи та стінки серця потребувало значного, цілеспрямованого механічного зусилля (удару), прикладеного людиною, що повністю спростовує припущення про випадкове або недбале торкання.

Одиночне проникаюче колото-різане поранення передньо-бічної стінки стін грудної клітини ліворуч із ушкодженням легені та серця, відносно живих осіб, яке слугувало основної причиною смерті, за ознакою небезпеки для життя відноситься до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень. Окрім цього поранення, під час дослідження трупа ОСОБА_12 було виявлено ще одне тілесне ушкодження колото-різану рану в середній третині лівого стегна по передній поверхні, яка також утворилася прижиттєво від дії клинкового предмета незадовго до настання смерті.

Наявність двох окремих колото-різаних ран у різних анатомічних зонах (грудна клітка та стегно) повністю виключає сценарій одноразового випадкового падіння на ніж чи зіткнення зі стіною, натомість доводить факт нанесення їх обвинуваченим, оскільки інших осіб, окрім нього за місцем перебування ОСОБА_12 не було.

Ніж було виявлено з-поміж ніг трупу, що підтверджується протоколом огляду місця події та фототаблицею до нього, що ставить під сумнів версію про випадкове самокалічення ОСОБА_12 .

Причетність ОСОБА_10 до знаряддя вбивства підтверджується безумовним висновком дактилоскопічної експертизи, який унеможливлює прийняття версії захисту про те, що обвинувачений «не брав ніж у руки».

Згідно з висновком судової дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/104-21/15364-Д від 13.05.2021 року на поверхні кухонного ножа з темно-коричневим руків`ям, який було знайдено безпосередньо біля тіла загиблої (на підлозі між її ніг), виявлено та вилучено чіткий слід пальця руки розміром 17х34 мм. Даний слід залишений вказівним пальцем правої руки саме ОСОБА_10 .

Важливим фактором для встановлення суб`єктивної сторони складу злочину є оцінка поведінки особи безпосередньо після вчинення протиправних дій, яка в даному випадку повністю суперечить ознакам необережності.

Свідок ОСОБА_15 показала, що ввечері 09.05.2021 року нетверезий ОСОБА_10 підійшов до її паркана та прямо заявив: «Я напевно зарізав Лєну». На заклики свідка він пішов до своєї сестри ОСОБА_23 , яка викликала поліцію. Ці первинні висловлювання обвинуваченого відображають його реальне сприйняття події в той момент: він чітко усвідомлював, що він наніс ОСОБА_12 ножове поранення, а не просто відштовхнув її.

Завдаючи з силою удар кухонним ножом у груди ліворуч, обвинувачений не міг не усвідомлювати суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав можливість настання смерті потерпілої та свідомо допускав її настання (непрямий умисел), або ж до кінця не усвідомлював їх характер і тяжкість (неконкретизований умисел), що повністю відповідає ознакам складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Крім того поведінка обвинуваченого на місці злочину свідчить про те, що останній після того як ОСОБА_12 вдарилася об стінку і впала на підлогу, розвернувся і пішов, а в подальшому продовжив розпивати спиртні напої в одиночку, не надавши належної медичної допомоги і не викликавши швидку.

Таким чином зібрані у кримінальному провадженні докази в їхній сукупності та взаємозв`язку повністю спростовують версію сторони захисту про необережне заподіяння смерті ОСОБА_12 внаслідок поштовху чи випадкового падіння.

Правові підстави для перекваліфікації дій ОСОБА_10 на ст. 119 КК України відсутні.

Також суд не вбачає підстав перекваліфіковувати дії ОСОБА_10 на ст. 118 КК України, з огляду на таке.

На відміну від цього, умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 КК України), має свою особливу ознаку обстановку його вчинення, тобто наявність у особи необхідної або уявної оборони. Відповідно до ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в цій обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

Для встановлення наявності чи відсутності стану необхідної оборони, перевищення її меж, у кожному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, необхідно здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановивши їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.

У разі коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру та мають розцінюватися на загальних підставах. Питання про наявність умислу особи вирішується з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуються кількість, характер і локалізація тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, а також спосіб вчинення злочину, засоби та знаряддя злочину.

Спрямованість умислу обвинуваченого ОСОБА_10 саме на заподіяння смерті потерпілій ОСОБА_12 , а не на самооборону, підтверджується характером його дій, знаряддям злочину (ніж), а також локалізацією тілесного ушкодження нанесенням цілеспрямованого удару ножом безпосередньо у ліву частину грудної клітки, де розташоване серце (життєво важливий орган), що спричинило проникає колото-різане поранення передньо-бічної стінки грудної клітки з ушкодженням серця та легені. Така локалізація поранення та використання предмета з високими колючо-ріжучими властивостями об`єктивно свідчать, що обвинувачений усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій і передбачав їхні наслідки у вигляді смерті, свідомо бажаючи або припускаючи настання саме таких наслідків.

Під час судово-медичної експертизи ОСОБА_10 виявлено 8 синців, час виникнення яких може відповідати 09.05.2021 року, в області обличчя, правої верхньої і лівої нижньої кінцівок, які виникли від дії тупого твердого предмету (предметів) за механізмом удар (удар-стиснення), та які за своїм характером є легкими тілесними ушкодженнями, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки.

Суд приходить до висновку, що у ОСОБА_10 підстав для самозахисту або необхідності відвернення посягання з боку ОСОБА_13 не виникало, а мала місце обопільна сварка, штовханина, під час якої обвинувачений наніс ОСОБА_13 ножове поранення в життєво важливий орган, що призвело до її смерті.

За усталеною судовою практикою у випадку, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони носять протиправний характер і мають розцінюватись на загальних підставах.

За відсутності будь-яких доказів реального та суспільно небезпечного посягання з боку ОСОБА_12 у момент нанесення удару, яке могло б загрожувати життю ОСОБА_10 , підстави для застосування ст. 118 КК України відсутні, а його дії підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 115 КК України.

VІ. Мотиви призначення відповідного покарання.

Згідно зі статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до частини другої статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень..

Згідно з частини шостої статті 12 КК України вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення за частиною першою статті 115 КК України є особливо тяжким злочином.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити питання, зокрема, чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме.

За пунктом 4 частини першої статті 91 КПК України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Обов`язок доказування перелічених обставин згідно зі статті 92 КПК України покладається на слідчого, прокурора.

Відповідно до статті 66 КК України обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_10 не встановлено. Обставини, що обтяжують покарання згідно з статтею 67 КК України, не інкриміновано і суд самостійно їх не встановлював.

ОСОБА_10 раніше не судимий, не перебуває на обліку лікарів нарколога та психіатра, за місцем проживання характеризується негативно (т.1, а.с.103-117).

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи №214 від 04.06.2021 року (т.1, а.с.99-102), ОСОБА_10 на хронічне психічне захворювання, тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності, інший хворобливий стан психіки в період інкримінованого йому діяння не страждав і в теперішній час не страждає. Виявляв раніше та виявляє в цей час психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. Стан залежності.

Під час інкримінованого йому діяння він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В теперішній час ОСОБА_10 також може усвідомлювати свої дії і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, оскільки категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права передусім є недискримінаційним підходом, та не є неупередженістю, оскільки це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину за статтею 12 КК України та межі покарання за санкцією статті КК України відповідатимуть один одному, ай те, що покарання перебуватиме у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного, особою винного. До того ж складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.

Визначаючи ступінь тяжкості злочину необхідно виходити з особливостей конкретного злочину та обставин його вчинення, а саме: форми вини, мотивів, мета, спосіб, кількість епізодів злочинної діяльності, характер та ступінь наслідків). Отже, ступінь тяжкості злочину визначається характером того діяння, яке було вчинено у конкретному випадку.

Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, покарання, призначене особі, за своїм видом і розміром має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, а також з урахуванням відсутності обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_10 скоїв особливо тяжкий умисний злочин щодо життя та здоров`я людини, має інвалідність, ряд захворювань, складнощі в пересуванні, немає міцних соціальних зв`язків, раніше не судимий (в силу ст. 89 КК УКраїни), на обліку у лікаря нарколога не знаходиться, на обліку у лікаря психіатра не знаходиться, за місцем проживання характеризується негативно.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд виходить із меж, установлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховує положення Загальної частини Кримінального кодексу України, ступень тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд, враховуючи положення статті 65 КК України, принципи законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, тяжкість злочинів та можливі негативні наслідки у випадку своєчасного неприпинення злочину, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного злочину і вважає, що виправлення ОСОБА_10 та попередження скоєння ним нових злочинів не можливо без ізоляції від суспільства, тобто останньому має бути призначене покарання лише у виді позбавленням волі.

При визначені строку покарання, суд враховує невідворотність наслідків вчиненого злочину - втрата потерпілою доньки у зв`язку з насильницьким злочином, оцінку скоєного обвинуваченим - відсутність критики та каяття.

За встановлених обставин, суд не вбачає підстав для призначення покарання в мінімальних межах санкцій вчинених злочинів.

Покарання у виді позбавлення волі перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Підстав для застосування положень ст. 69 КК України не вбачається.

За змістом частини 2 статті 416 КПК України при новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв`язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.

Згідно з частиною 2 статті 439 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді. При новому розгляді у суді першої чи апеляційної інстанції застосування суворішого покарання або закону про більш тяжке кримінальне правопорушення допускається тільки за умови, що вирок було скасовано у зв`язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання за скаргою прокурора, потерпілого чи його представника, а також якщо при новому розгляді буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжке кримінальне правопорушення, або якщо збільшився обсяг обвинувачення.

Постановою ККС ВС від 25 лютого 2025 року вирок від 11 квітня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року щодо ОСОБА_10 скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону ( порушення права на справедливий суд та права на захист). Підстав для застосування суворішого покарання або закону про більш тяжке кримінальне правопорушення не вбачається.

VІІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення судових експертиз

У кримінальному провадженні проведено ряд експертиз, а саме: судову дактилоскопічну експертизу № СЕ-19/104-21/15364-Д від 13.05.2021; судову молекулярно-генетична експертиза № СЕ-19-21/21061-БД від 16.08.2021, витрати - 11118,70 грн. (т.2 а.с. 227); судову молекулярно-генетичної експертизі № СЕ-19-21/21071-БД від 17.08.2021 6928,45 грн.(т.2 а.с. 210). Загалом витрати на проведення експертиз складають: 19 067,87 грн.

Процесуальні витрати, пов`язані із проведенням експертиз. відповідно до статті 124 КПК слід стягнути з обвинуваченого.

Згідно з частиною 4 статті 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Арешт майна, як захід забезпечення кримінального провадження підлягає скасуванню.

Підстав для застосування спеціальної конфіскації не вбачається.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

VІІ. Щодо запобіжного заходу

ОСОБА_10 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України 09 травня 2021 року о 23:30.

Ухвалою слідчого судді від 11 травня 2021 року до ОСОБА_10 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Ухвалою Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 22 квітня 2025 року обвинуваченому було продовжено строк тримання під вартою та визначено заставу як альтернативний запобіжний захід у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (242 240 гривень).

Ухвалою Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 07.08.2025 року обвинуваченого ОСОБА_10 було звільнено з-під варти в залі суду негайно та змінено йому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт строком на 60 днів до 05 жовтня 2025 року включно.

Ухвалою Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 06.10.2025 року запобіжний захід змінено на домашній арешт у нічний час (з 22:00 до 06:00) строком до 04.12.2025 року включно, який надалі ухвалою цього ж суду від 23.04.2026 року було продовжено до 19.06.2026 року включно.

Прокурором подано клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, проте це клопотання не було підтримано прокурором під час судового розгляду.

Підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироку законної сили з ініціативи суду не вбачається, враховуючи що обвинувачений без запобіжного заходу належним чином виконував свої процесуальні обов`язки

На підставі частини 5 статті 72 КК України ОСОБА_10 у строк відбуття покарання слід зарахувати період попереднього ув`язнення з моменту фактичного затримання 09 травня 2021 року до зміни запобіжного заходу 06 серпня 2025 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На підставі частини 7 статті 72 КК України ОСОБА_10 у строк відбуття покарання слід зарахувати період цілодобового домашнього арешту з 07 серпня 2025 року до 05 жовтня 2025 року включно з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Керуючись ст. ст. 100, 124, 368-370, 373, 374, 381, 382, 394 КПК України, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 КК України та призначити йому покарання у виді 9 (дев`яти) років позбавлення волі з відбуванням покарання в кримінально-виконавчому закладі закритого типу.

Строк відбування покарання ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відраховувати з моменту його затримання на виконання вироку.

На підставі частини 5 статті 72 КК України зарахувати ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , період попереднього ув`язнення з моменту фактичного затримання 09 травня 2021 року до 06 серпня 2025 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На підставі частини 7 статті 72 КК України зарахувати ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у строк відбуття покарання період цілодобового домашнього арешту з 07 серпня 2025 року до 05 жовтня 2025 року включно з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до набрання вироку законної сили не застосовувати.

На підставі частини 4 статті 174 КПК України скасувати заходи забезпечення кримінального провадження арешти майна, накладені ухвалами слідчого судді:

- від 12 травня 2021 у справі № 213/1601/21, пр.№ 1-кс/213/296/21 на спортивні штани темно-фіолетового кольору без маркування, чоловічу куртку (джинсову) сірого кольору на ґудзиках та чоловічу кофту сірого кольору з візерунком у вигляді ромбів світлого кольору, що вилучені у ОСОБА_10 під час особистого обшуку та упаковані до спеціальних пакетів Національної поліції України.

- від 12 травня 2021 у справі № 213/1601/21, пр.№ 1-кс/213/295/21 на ніж розміром 11,5х2 см, з темно коричневим руків`ям без маркування, ніж розміром 14х2 см з руків`ям синього кольору обмотаний ізоляційною стрічкою без маркування, які вилучені у ОСОБА_10 під час огляду місця події та упаковані до спеціальних пакетів Національної поліції України.

Речові докази:

- ніж розміром 11.5x2 см., з рукояткою темно-коричневого кольору; ніж розміром 14x2 см., із рукояткою, замотаною ізоляційною стрічкою; зрізи нігтьових пластин трупу ОСОБА_12 ; зіскоби з долонь рук трупу ОСОБА_12 штани спортивні, чоловічу куртку, чоловічу кофту, зразки крові та слини обвинуваченого ОСОБА_10 та трупу потерпілої ОСОБА_12 (поміщено до кімнати зберігання речових доказів ВП №6 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області, т.1, а.с.23, 44, 69, 75) знищити.

- один слід папілярних ліній з поверхні ножа з темно-коричневим руків`ям, що відкопійовано на одну липку стрічку та поміщено до спеціального пакету Національної поліції України № SUD 1037613; два паперові конверти зі слідами пальців рук, та дактилоскопічною картою оформленою на ім`я ОСОБА_10 (долучено до матеріалів справи т.1, а.с.61) зберігати у справі.

Стягнути з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави, витрати на проведення судових експертиз, код бюджетної класифікації 24060300 , а саме:

судової дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/104-21/15364-Д від 13.05.2021 1020,72 грн.;

судової молекулярно-генетичної експертизі № СЕ-19-21/21061-БД від 16.08.2021 11118,70 грн.;

судової молекулярно-генетичної експертизі № СЕ-19-21/21071-БД від 17.08.2021 6928,45 грн.

Матеріали кримінального провадження, внесеного 09.05.2021 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12021041610000077 - залишити у справі № 197/571/21, провадження 1-кп/210/267/26.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Металургійний районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти діб з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з часу отримання копії вироку.

Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз`яснити обвинуваченому його право подати клопотання про помилування Президенту України, право ознайомитись із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції (у разі перебування під вартою).

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок складено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті.

Суддя: ОСОБА_1