Рішення № 140056390, 25.09.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/3841/26

Провадження № 2/591/1397/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року

Зарічний районний суд м. Суми у складі головуючого судді Ніколаєнко О.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Суми справу № 591/3841/26 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сумихімпром» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року позивач звернувся до суду з позовом та свої позовні вимоги мотивує тим, що перебувала у трудових відносинах з ПАТ «Сумихімпром». 10 листопада 2025 року її було звільнено з посади за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України. При звільненні відповідачем не було виплачено заробітну плату в розмірі 55226,11 грн. Просить стягнути вказану суму боргу з виплати заробітної плати.

Ухвалою 08 квітня 2026 поновлено позивачу строк для подання позову, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи. У встановлений законом строк клопотання про розгляд справи у судовому засіданні жодна зі сторін не подала.

Відповідач подав відзив на позов, проти позову заперечував з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що у період з 01.11.2021 по 10.11.2025 ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ПАТ «Сумихімпром» (яке на даний час змінило найменування на АТ «Сумихімпром»), про що свідчать відомості з трудової книжки позивача (а.с.6 зв.-7).

Згідно повідомлення, виданого при звільненні позивача за власним бажанням з 10.11.2025 сума, яка належить йому до виплати, становить 55 226,11 грн. (а.с.7 зв.)

Дана сума залишається невиплаченою позивачу, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до частини першої статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до частини першої статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і у повноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Частиною першою статті 116 КЗпП України у свою чергу визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Судом встановлено, що у день звільнення позивача відповідачем не було виплачено належних їй як звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України.

Відповідно до частин першої та другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Під час розгляду справи відповідач суму заборгованості по заробітній платі перед позивачем не спростував та доказів її сплати не подав.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 55226,11 грн заборгованості по заробітній платі без подальшого утримання податків та інших платежів.

Заперечення відповідача щодо пропуску строку звернення з позовом суд оцінює критично, оскільки питання поновлення позивачу цього строку було вирішене при відкритті провадження у справі, крім того, суд враховує, що працівник є більш вразливою категорію у правовідносинах з роботодавцем, а тому з урахуванням принципів справедливості, розумності, на переконання суду позивач має право на судовий захист в контексті отримання заробітної плати за виконану ним роботу, і обмеження такого право становить порушення принципу верховенства права.

Отже, позов підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, встановленому ст. 141 ЦПК України.

Оскільки позов задоволено, враховуючи, що позивач був звільнений від сплати судового збору при подачі позову на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1064 грн 96 коп. (1331,20 грн * 0,8).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сумихімпром» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 55 226 грн. 11 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сумихімпром» на користь держави судовий збір в сумі 1064 грн. 96 коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Сумихімпром», місцезнаходження: м.Суми вул. Харківська, п/в 12, код ЄДРПОУ 05766356.

Повний текст рішення складений 25 вересня 2026 року.

Суддя О.О. Ніколаєнко