Рішення № 140055707, 24.09.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/5075/26

Провадження №2/442/2187/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого судді - Кучаковського Ю.С.,

за участю секретаря судового засідання - Михавко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами, -

за участю представників:

від позивача: не з`явилися

від відповідача: ОСОБА_1

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Коллект Центр" звернулося до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить на підставі ст.ст. 525, 526, 527, 530, 598, 599, 610, 615, 629, 1050, 1054 ЦК України стягнути з ОСОБА_1 на його користь кредитним договором № 2307972 від 12.05.2021 у розмірі 13 351 грн 20 коп., судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 9 000 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що 12.05.2021 між ТОВ „МАНІФОЮ" та ОСОБА_1 укладено Договір № 2307972 від 12.05.2021 (далі - Договір). Відповідно до розрахунку заборгованості сума заборгованості за даним договором становить 13 351 грн 20 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 3 000 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 10 351 грн 20 коп. Також зазначає, що позивачу перейшло право вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором, а тому просить позов задовольнити.

Позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Позов підтримує у повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні частково заперечив проти задоволення позову, зазначив, що він є військовослужбовцем, а також учасником бойових дій з 2016 року. А тому заперечує проти стягнення відсотків. Також просив зменшити витрати на правничу допомогу, оскільки такі є неспівмірними зі складністю справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 12.05.2021 між ТОВ „МАНІФОЮ" та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 2307972, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 3 000 грн. Мета позики: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Строк позики: до 11.06.2021. Середньоденний розмір процентів за користування позикою, акційний, фіксований, 1,00000% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики. Середньоденний розмір процентів за користування позикою, базовий, фіксований, 1,99000% від суми позики за кожен день користування позикою.

Договір позики укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. 3, ст.12, п. 12 ст. 11 Закону України „Про електронну комерцію", ч. 1 ст. 205 Цивільного Кодексу України).

12.06.2021 між ТОВ „МАНІФОЮ" та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до договору позики № 2307972, якою продовжено строк кредитування позики на 30 днів до 12.07.2021.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ „МАНІФОЮ" заборгованість ОСОБА_1 за договором № 2307972 від 12.05.2021 становить 3 900 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 3 000 грн; заборгованість за нарахованими процентами - 900 грн.

13.10.2021 між ТОВ „МАНІФОЮ" та ТОВ „Вердикт Капітал" укладено договір факторингу № 13/10-2021, відповідно до якого ТОВ „МАНІФОЮ" відступило ТОВ „Вердикт Капітал" право вимоги до позичальників.

Відповідно до реєстру боржників за Договором Факторингу № 13/10-2021 від 31.10.2021, ТОВ „Вердикт Капітал" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 2307972 від 12.05.2021, загальна сума заборгованості - 9 291 грн.

Також судом досліджено платіжне доручення від 13.10.2021, акт приймання-передавання Реєстру Боржників за Договором Факторингу № 13/10-2021 від 31.10.2021, акт приймання-передавання Реєстру Боржників в електронному вигляді за Договором Факторингу № 13/10-2021 від 31.10.2021.

10.01.2023 між ТОВ „Вердикт Капітал" та ТОВ „Коллект Центр" укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ „Вердикт Капітал" відступило ТОВ „Коллект Центр" право вимоги до позичальників.

Відповідно до змін до реєстру боржників до Договору № 10-01/2023, ТОВ „Коллект Центр" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 2307972 від 12.05.2021.

Також судом досліджено додаткову угоду № 10 від 04.02.2025т до Договору № 10-01/2023, Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023, Акт прийому-передачі Реєстру боржників за Договором № 10-01/2023, Акт прийому-передачі Реєстру боржників в електронному вигляді за Договором № 10-01/2023, Рішення № 31/08-22, Протокол № 31/05-2024.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ „Коллект Центр" заборгованість ОСОБА_1 за договором № 2307972 від 12.05.2021 становить 13 351 грн 20 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 3 000 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 10 351 грн 20 коп.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

При цьому, в ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно із ст. 3 Закону України „Про електронну комерцію" (в редакції, чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно зі ч. 12 ст. 11 Закону України „Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 ст. 11 Закону України „Про електронну комерцію".

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України „Про електронну комерцію").

Як регламентовано ч. 6 ст. 11 Закону України „Про електронну комерцію", відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України „Про електронну комерцію").

Частина 5 ст. 11 Закону України „Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Таким чином, встановлені вище обставини, підтверджують факт укладання між ТОВ „МАНІФОЮ" та ОСОБА_1 договору позики № 2307972 від 12.05.2021, шляхом направлення відповідачем одноразового ідентифікатора.

Щодо переходу до позивача права вимоги

Згідно із ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов`язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Положеннями ст.ст. 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

При цьому аналіз змісту статті 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов`язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому невиконання фактором цього обов`язку не звільняє боржника від виконання обов`язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов`язку перед первісним кредитором.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що до позивача Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Ейс" фактично перейшло право вимоги за Договором про надання фінансового кредиту № 452999057 від 08.07.2024.

Щодо суми позики та процентів за користування позикою

У ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ч. 1 ст. 1054 ЦК України визначено, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Факт отримання відповідачем грошових коштів та наявність боргу за тілом кредиту в розмірі 3 000 грн визнається відповідачем.

Разом з тим, відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 в період з 24.01.2016 по 28.02.2016 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

07.04.2016 ОСОБА_1 було надано статус учасника бойових дій.

Згідно із довідкою Військової частини НОМЕР_2 молодший сержант ОСОБА_1 в період з 27.09.2022 по 29.10.2022, з 09.11.2022 по 23.11.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Згідно із довідкою Військової частини НОМЕР_3 молодший сержант ОСОБА_1 в період з 08.08.2023 по 24.09.2023, з 07.10.2023 по 07.03.2024, з 09.03.20244 по 01.04.2024, з 03.04.2024 по 04.05.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

30.01.20026 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності внаслідок війни.

Відповідно до витягу з послужного списку ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України з 04.03.2015 по 23.09.2025.

Законом України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей та встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту.

У статті 1, 2 даного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави (п. 15 ст. 14 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей").

Крім того, відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України „Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію' особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду у розумінні Закону України „Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.08.2020 у справі № 813/402/17 дійшла висновку, що навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

На підставі Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 „Про часткову мобілізацію" з 18.03.2014 в Україні розпочався особливий період. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 „Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який продовжувався і діє на час розгляду справи. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України було визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом.

З огляду на те, що відповідач перебуває на військовій службі у Збройних Силах України, брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, а також брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, отримав соціально-правовий статус учасника бойових дій, суд вважає, що він має право на визначені Законом України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пільги, гарантії та компенсації, передбачені Законом України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", зокрема, на звільнення від обов`язку сплачувати проценти за користування кредитом, штрафні санкції та пеню за невиконання зобов`язань за кредитним договором.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Коллект Центр" підлягає стягненню лише тіло кредиту у розмірі 3 000 грн, а тому позов підлягає частковому задоволенню. В задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Коллект Центр" заборгованості за процентами у розмірі 10 351 грн слід відмовити.

Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

За приписами ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивачем у позові заявлено про відшкодування за рахунок відповідача 9 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, у підтвердження чого надано: договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024, заявку на надання юридичної допомоги № 589 від 01.05.2026, у відповідності до якої сторони погодили надання наступних правових (юридичних) послуг: надання усної консультації 2 години, вартістю 3 000 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 2 години вартістю 6 000 грн; витяг з акту № 22 про надання юридичної допомоги від 29.05.2026.

Суд враховує співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданою послугою); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторін, результати розгляду справи, зваживши на необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, суд вважає, що розмір заявлених витрат на правничу допомогу стороною відповідача завищено та такий неспівмірний із заявленим позовом.

Виходячи із наведеного, враховуючи очевидну неспівмірність заявленого розміру витрат на правничу допомогу, беручи до уваги положення п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, та практику ЄСПЛ щодо принципів пропорційності, розумності і співмірності, суд частково погоджується з запереченнями дповідача та вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 4 000 грн.

Витрати на професійну правничу допомогу на цю суму відповідають критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, відповідності конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідності процесуальних дій.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати по оплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 598 грн 24 коп., та витрати на правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 898 грн 80 коп.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 89, 95, 141, 189, 197, 198, 200, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Коллект Центр" заборгованість за кредитним договором № 2307972 від 12.05.2021 у розмірі 3 000 (три тисячі) грн, судовий збір у розмірі 598 (п`ятсот дев`яносто вісім) грн 24 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 898 (вісімсот дев`яносто вісім) грн 80 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю „Коллект Центр" (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, оф. 306; ідентифікаційний код: 44276926; тел. +38(044) 374-01-51; адреса ел.пошти: info@collect-center.com.ua).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Повний текст судового рішення складено 24.09.2026.

Суддя Ю.С. Кучаковський