Рішення № 140055570, 24.09.2026, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/4488/26

Провадження №: 2/332/3971/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 р.

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Сапунцова В.Д.,

за участі секретаря судового засідання Горбань Є.Г.,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Василівської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 17.07.2026 звернулися з вищезазначеним позовом про визнання права власності. В позові зазначено, що позивачі на праві спільної сумісної власності 12.03.1993 року приватизували двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Комунальне підприємство «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» здійснило державну реєстрацію права спільної сумісної власності за позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що зроблено запис в реєстровій книзі під № 73.

31.03.2026 приблизно о 19 год 30 хв внаслідок активних бойових дій на території м. Василівка було повністю знищено об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 та оригінал свідоцтва про право власності на житло, виданий 12.03.1993 органом приватизації Василівською радою народних депутатів Василівського району Запорізької області на підставі розпорядження (наказу) від 01.03.1993 р. № 42.

Відповідно до відповіді Василівської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області № М-32/ел від 11.06.2026 у видачі дубліката свідоцтва про право власності на житло позивачам було відмовлено, оскільки державну реєстрацію на території Василівського району до 31.12.2012 здійснювало Василівське бюро технічної інвентаризації (наразі РКП «Василівське БТІ» ВРР ЗО), у якого на паперових носіях і зберігалися другі примірники свідоцтва про право власності на житло та матеріали реєстрації. Вказані документи залишилися у розпорядженні РКП «Василівське БТІ» ВРР ЗО на тимчасово окупованій території, у зв`язку з чим у військової адміністрації відсутні правові підстави та технічна можливість для видачі дубліката правовстановлюючого документа.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 24.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження, у справі призначено підготовче судове засідання.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином у судове засідання не з`явилися. Через систему «Електронний суд» 24.09.2026 позивач ОСОБА_1 надала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача ОСОБА_2 , позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився. Через систему «Електронний суд» надав заяву про проведення засідання без участі представника відповідача, позовні вимоги визнають в повному обсязі.

На підставі ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, проаналізувавши та дослідивши всі докази по справі, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.

Відповідно до ч. 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В силу частин 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 12.03.1993 позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності приватизували двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії технічного паспорту «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації»(далі - КП «ММБТІ») від 18.02.1993( оригінал втрачено) технічні характеристики об`єкта нерухомого майна: загальна площа 43,5 кв. м, житлова площа 26,6 кв. м.

Комунальне підприємство КП «ММБТІ» здійснило державну реєстрацію права спільної сумісної власності за позивачами, про що зроблено запис в реєстровій книзі під № 73, відповідно до реєстраційного напису у технічному паспорті КП «ММБТІ» від 18.02.1993.

Згідно з чинним законодавством України, реєстрація прав на нерухомість з 01 січня 2013 року здійснюється виключно в єдиній електронній системі Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, функціонування якого забезпечено відповідно до Закону України № 1952-IV від 01.07.2004 та Постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141.

Зважаючи на те, що правовстановлюючі документи, видані до 2013 року, було втрачено, а архівні записи на паперових носіях не дозволяють провести державну реєстрацію в загальному порядку, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання права власності на об`єкт нерухомості за позивачем.

Право власності на нерухоме майно виникло у позивачів до 01.01.2013, тобто до початку створення та функціонування Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, але реєстрація права власності на паперових носіях інформації була проведена КП «ММБТІ» відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо КП «ММБТІ» від 16.07.2026, рішенням Мелітопольської міської ради №20/3 від 28.12.2020 КП «ММБТІ» було реорганізовано шляхом приєднання до Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області, який є правонаступником усіх прав та обов`язків КП «ММБТІ».

Відповідно до відповіді Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради № 178 від 14.07.2026 та Василівської районної ради Запорізької області № 01-221 від 07.04.2026 усі інвентаризаційні справи та архівні матеріали на об`єкти нерухомого майна, розташовані на території Василівського району Запорізької області, були передані з балансу КП «ММБТІ» до Василівського бюро технічної інвентаризації. Паперові архіви районного комунального підприємства «Василівське бюро технічної інвентаризації» Василівської районної ради Запорізької області зберігалися у м. Василівка за адресою: м. Василівка, б-р Центральний, буд. 6а. Місто Василівка, входить до складу Василівської міської територіальної громади, яка починаючи з 26.02.2022 року перебуває під тимчасовою окупацією Російської Федерації, відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786.Внаслідок ворожого обстрілу міста Василівки, будівля, в якій знаходилося РКП «Василівське БТІ» ВРР ЗО була зруйнована, а паперові архіви знищені. Від 24.02.2022 РКП «Василівське БТІ» ВРР ЗО не функціонує, у зв`язку з чим, підтвердити право власності на нерухоме майно, реєстрацію чи отримання копій документів та/або відомостей з реєстрових книг, що перебували у їх віданні неможливо.

Відповідно до Повідомлення про пошкоджене майно, яке отримано через офіційний державний мобільний застосунок та портал «Дія» від 02.04.2026 року об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 41 м.кв., повністю знищено 31.03.2026 року о 19:50 год. До повідомлення надано фото зображень, що підтверджують зруйнування зазначеного об`єкту нерухомості.

02.04.2026 року позивач ОСОБА_2 отримав талон-повідомлення єдиного обліку №880 про прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення.

Позивач ОСОБА_2 09.06.2026 року звернувся з заявою до начальника слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області про залучення до кримінального провадження як потерпілого внаслідок ураження при обстрілі об`єкта нерухомого майна, яке розміщене за адресою: АДРЕСА_1 , зазначаючи що є власником майна.

09.06.2026 позивачі звернулися до Василівської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області зі спільною заявою про видачу дубліката свідоцтва про право власності на житло, виданого 12 березня 1993 року органом приватизації Василівською радою народних депутатів Василівського району Запорізької області на підставі розпорядження (наказу) від 01.03.1993 р. № 42.

Відповідно до відповіді Василівської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області № М-32/ел від 11.06.2026 у видачі дубліката свідоцтва про право власності на житло їм було відмовлено, оскільки державну реєстрацію на території Василівського району до 31.12.2012 здійснювало Василівське бюро технічної інвентаризації (наразі РКП «Василівське БТІ» ВРР ЗО), у якого на паперових носіях і зберігалися другі примірники свідоцтва про право власності на житло та матеріали реєстрації. Вказані документи залишилися у розпорядженні РКП «Василівське БТІ» ВРР ЗО на тимчасово окупованій території, у зв`язку з чим у військової адміністрації відсутні правові підстави та технічна можливість для видачі дубліката правовстановлюючого документа.

Для підтвердження права власті на об`єкт нерухомості, позивачами надано копії доказів, а саме: свідоцтва про право власності на житло від 12.03.1993, технічного паспорта КП «ММБТІ» від 18.02.1993, листа про наявність технічної інвентаризації від 29.06.2026, Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації ЄДЕССБ № 402/26 від 18.02.1993, від 29.06.2026, заяви до Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області від 14.07.2026, відповіді Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради № 178 від 14.07.2026, відповіді Василівської районної ради Запорізької області № 01-221 від 07.04.2026, повідомлення про пошкоджене або втрачене нерухоме майно від 02.04.2026, талону-повідомлення єдиного обліку № 880 від 02.04.2026, витягу з ДРРП № 471243826 від 03.04.2026 щодо зареєстрованих прав власності ОСОБА_2 , заяви про видачу дубліката правовстановлюючого документу на нерухоме майно від 09.06.2026, відповіді Василівської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області № М-32/ел від 11.06.2026, відповіді КП «Облводоканал» ЗОР від 07.05.2026, відповіді та довідка АТ «Запоріжжяобленерго» від 04.05.2026, відповіді ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» від 04.05.2026, витягу з реєстру територіальної громади № 2026/005508649 від 07.04.2026 щодо ОСОБА_2 , витягу з реєстру територіальної громади № 2026/011940534 від 16.07.2026 щодо ОСОБА_1 , копію довідки про середньоринкову вартість житлової нерухомості вих. № 9762/29.

Позивачі були зареєстровані та проживали за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 18.09.1985, до приватизації об`єкта нерухомості у свою власність, що підтверджується штампом про зареєстроване місце проживання в паспортах громадянина України ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на сторінці 11, витягом з реєстру територіальної громади ОСОБА_2 від 07.04.2026, витягом з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 від 16.07.2026.

Згідно з положеннями статті 1-ї Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі «Ятрідіс проти Греції» зазначив, що володіння майном повинно бути законним.

У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

На підставі ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, визначено у статті 317 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Стаття 321 Цивільного кодексу України закріплює принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Позивачам необхідно підтвердити наявне у них право власності на вказаний об`єкт нерухомості, набуте на законних підставах. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Реєстрі прав власності на нерухоме майно відповідні відомості відсутні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

У постанові від 12 березня 2019 року у справі №911/3594/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою уже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

До 2013 року реєстрація права власності проводилася Бюро технічної інвентаризації, із видачею про це документів (Витягів) або проставленням відповідних штампів (відміток) на самому документі. Така реєстрація проводилася БТІ в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (в якому реєструвалися виключно квартири, будинки, приміщення).

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, по-перше, якщо особа є власником майна, але право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності, що узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2015 року у справі №6-1622цс15. Тобто, передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Отже, стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Судом встановлено, що власниками об`єкта нерухомого майна розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , проте оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно такі відомості відсутні, а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності позивача на будинок у Василівській міській військовій адміністрації Василівського району Запорізької області на теперішній час неможливо, позивачі не можуть розпоряджатися своїм майном, що порушує їх право власності.

З урахуванням досліджених доказів по справі, суд визнає доводи, викладені у позовній заяві, законними та обґрунтованими.

При цьому, визнання представником відповідача позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст. ст. ст.ст. 12, 13, 89, 200, 206, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Василівської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області про визнання права власності, - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) право власності, у зв`язку із втратою правовстановлюючого документа на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з наступними характеристиками:

Об`єкт речових прав: закінчений будівництвом об`єкт

Тип об`єкта: квартира

Загальна площа (кв.м) 43.5

Житлова площа (кв.м) 26,6

Вид спільної власності: спільна сумісна.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи http://court.gov.ua/fair.

Повне судове рішення складено 24 вересня 2026 року.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

відповідач: Василівська міська військова адміністрація Василівського району Запорізької області, місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр-т Соборний, буд. 164, код ЄДРПОУ: 45543059.

Суддя В. Д. Сапунцов