Рішення № 140055536, 25.09.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/16346/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Наумової Н.В., за участі секретаря судового засідання Передерій Є.В., у присутності: представника відповідача адвоката Ракушинця А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Бізнес позика» до відповідача ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Бізнес позика» звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, за якою просить:

-стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» (03056, м. Київ, вул. Польова, буд. 24Д, код ЄДРПОУ 39493634) 3% річних у розмірі 81 229, 01 грн.;

-судові витрати покласти на Відповідача.

В обґрунтування позову позивач зазначив наступне.

ТОВ «ФК «ПОЗИКА» (надалі «Позивач») є правонаступником ЗАТ «ОТП Банк» за Кредитними договорами № CNL-800/125/2007 від 30.10.2007 року та № CNL 800/126/2007 від 30.10.2007, укладеними між ЗАТ «ОТП Банк» (далі «Банк») та ОСОБА_1 («Позичальник»), за якими останній було надано цільові кредити на споживчі цілі в сумі 233 100 (двісті тридцять три тисячі сто) гривень та 326 900 (триста двадцять шість тисяч дев`ятсот) гривень відповідно, строком по 30 жовтня 2022 року.

13 жовтня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» (первісний кредитор/Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено Кредитні договори № CNL 800/125/2007 та № CNL-800/126/2007, відповідно до якого Банк надає Позичальнику цільові кредити на споживчі цілі в сумі 233 100 гривень та 326 900 гривень відповідно, строком по 30 жовтня 2022 року.

Невиконання Відповідачем своїх обов`язків по кредитних договорах зумовило звернення Банку до суду.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 листопада 2014 року у справі №2-1214/11 задоволено позовну заяву ПАТ «ОТП Факторинг Україна» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитними договорами № CNL-800/125/2007 від 30.10.2007 року та № CNL 800/126/2007 від 30.10.2007 року в розмірі 650 202 (шістсот п`ятдесят тисяч двісті дві) гривні 72 коп. та витрат по сплаті судового збору в розмірі 1700 (тисяча сімсот) гривень. 00 коп.

На виконання вказаного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, що набрало законної сили, 04 серпня 2015 року було видано Виконавчий лист від 25 листопада 2014 року.

23.04.2019 року Приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Лукечею О.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 58971391 з примусового виконання виконавчого листа Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області № 2-1214/11 від 25.11.2014 року. Станом на дату звернення Позивача до суду з цим позовом, Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 листопада 2014 року у справі №2 1214/11 не виконано.

Згідно до п. 2 Кредитних договорів № CNL-800/125/2007 від 30.10.2007 року та № CNL 800/126/2007 від 30.10.2007 року, кредити було надано Відповідачу строком до 30 жовтня 2022 року.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України «Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.»

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020 було доповнено Прикінцеві та Перехідні положення Цивільного кодексу України пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.» Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року установлено на всій території України карантин.

Дію карантину було неодноразово продовжено:- з 22 травня до 31 липня 2020 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500;- з 1 серпня до 19 грудня 2020 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 року № 760, від 13 жовтня 2020 року № 956, від 9 грудня 2020 року № 1236;- з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2022 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року № 104, від 21 квітня 2021 року № 405, від 16 червня 2021 року № 611, від 11 серпня 2021 року № 855, від 22 вересня 2021 року № 981, від 15 грудня 2021 року № 1336, від 23 лютого 2022 року № 229, від 27 травня 2022 року № 630, від 19 серпня 2022 року № 928.- до 30 квітня 2023 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 р. № 1423 про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. N 1236.

Отже, з 11.03.2020 року строки позовної давності не застосовуються.

Також, п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України зазначає, що «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).»

Отже, враховуючи, що строки позовної давності продовжуються на строк дії карантину, то період нарахування 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України має починатися за три роки до початку карантину (за три роки до 12 березня 2020 року), тобто з 12 березня 2017 року. Враховуючи обмеження щодо застосування відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, через дію воєнного стану, а також обмеження по нарахуванню, період нарахування 3 % річних закінчується 23 лютого 2022 року.

За вищезазначеним договором факторингу основна сума боргу за фінансовими кредитами (тіло кредиту) складає 538 534 (п`ятсот тридцять вісім тисяч п`ятсот тридцять чотири) гривні 85 коп. У зв`язку з чим 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, нараховані за період прострочення з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року складають 81 229,01 грн., які позивач і просить стягнути з відповідача.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2024 року справу було передано на розгляд головуючого судді Дергачової Н.В.

За ухвалою від 07.10.2024 року судом було відкрите провадження у цій справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до наказу голови Ужгородського міськрайонного суду від 23.10.2024 року №41/02-06 «Про внесення змін до облікових документів» визначено суддю Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Дергачова Наталія Володимирівна вважати ОСОБА_2 .

Представником позивача неодноразово було направлено до суду клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщеннями суду, зокрема від: 08.10.2024 року, 08.11.2024 року, 16.01.2025 року, від 06.03.2025 року, проте за ухвалами від: 29.10.2024 року, 11.11.2024 року, 20.01.2025 року, судом було відмовлено у задоволенні таких клопотань через відсутність вільних залів.

31.01.2025 року до суду надійшов письмовий відзив відповідача на позовну заяву, за яким він просив: у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення суми 3% річних - відмовити повністю, з огляду на наступні доводи.

Доказів пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання та наявності відкритого виконавчого провадження матеріали справи не містять.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц зробила висновок, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Крім того, у пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (14-10цс18) зроблено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

У п. 53 постанови від 04 червня 2019 року справа № 916/190/18 (Провадження № 12-302гс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 905/3137/14-908/5775/14 (провадження № 3 1276гс15), про те, що невиконання грошового зобов`язання за наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора з розстроченням або відстроченням не призводить до наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, за період такого розстрочення), та зазначила, що після прийняття судом рішення про розстрочку або відстрочку виконання рішення грошове зобов`язання боржника не припиняється, тому передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та три проценти річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання.

Як було зазначено вище матеріали справи не містять доказів примусового виконання рішення суду та наявності відкрито виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Ужгородського міськрайонного суду від 04.08.2015 по справі №2-1214/11.

Отже, відповідач вважає, що належними та допустимими доказами встановлено що терміном повернення кредиту в повному обсязі настав 25.08.2009 року (пред`явлення ТОВ «ОТП Факторинг Україна» позову), ухвалення судом рішення та його не виконання в примусовому порядку.

Тлумачення частини першої статті 509, частини першої статті 267, статті 625 ЦК України свідчить, що:

(1) натуральним є зобов`язання вимога в якому, не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном;

(2) конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку;

(3) кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.

До такого висновку прийшов Верховний Суд у Постанові ОП ВС від 06 березня 2019 року по справі № 757/44680/15-ц, провадження № 61 32171сво18 (посилання на рішення https://reyestr.court.gov.ua/Review/80783101) де суд зазначив таке: Висновки про правильне застосування норм права суду: Відповідно до частини другої статті 416 ЦПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати. На підставі викладеного, частини другої статті 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду висловлює такий висновок про застосування норми права. Натуральним є зобов`язання вимога в якому, не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном. Конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. До аналогічного висновку прийшов Верховний Суду в Постанові КЦС ВС від 22 січня 2025 року, по справі № 602/140/23, провадження № 61-13364 св 24.

Відповідач вважає, що стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову Позивач ТОВ «ФК ПОЗИКА звернувся до Ужгородського міськрайонного суду із позовною заявою до Ужгородського міськрайонного суду 03.10.2024 року, відповідно обмеження в три останні роки становить період 03.10.2021 по 03.10.2024, відповідно можлива сума стягнення за період 03.10.2021 по 24.02.2024 року (4 місяці) отже можлива сума стягнення становить : Штрафні санкції = (сума заборгованості) x 3% x (кількість днів прострочення) : (кількість днів у році) = 538534.85 x 3% x 145 : 365 = 6 418,16 грн.

25.02.2025 року до суду надійшла письмова відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що вважає наведені у відзиві заперечення та твердження представника Відповідачки необґрунтованими, безпідставними, та просить позовні вимоги ТОВ «ФК «Позика» задовольнити в повному обсязі з наступних підстав.

Твердження Позивача про відсутність відкритого виконавчого провадження не відповідає дійсності та спростовується публічними даними Автоматизованої системи реєстрів виконавчих проваджень, а також наданими Позивачем документами.

До грошового зобов`язання, порушення якого є підставою для застосування вимог ст. 625 ЦК України, відносяться і випадки ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, що підтверджує наявність у Позивача права на стягнення компенсаційних виплат, визначених ч. 2 ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов`язання і дана норма не обмежує кредитора ніякими строками у їх нарахуванні.

Тож намагання представника Відповідача запевнити Суд в тому, що зобов`язання Відповідачки є «натуральним», а тому Позивач не має права на нарахування компенсаційних сум, - зводяться до перекручування усталених висновків Верховного Суду з цього питання.

Станом на дату звернення Позивача до суду з цим позовом, рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.11.2014 у справі №2-1214/11 в повному обсязі не виконано. Протилежного Відповідачка не доводить жодним належним доказом.

За хибними підрахунками представника Відповідачки, Позивач може стягнути компенсаційні суми за 2 роки 4 місяці та 21 день, що нібито складає 6 418, 16 грн. Проте слід зазначити, що законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3% річних за весь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим.

Велика Палата Верховного Суду у справі №127/15672/16-ц підтвердила, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, а тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. В цій же постанові дійсно підтверджується те, що позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Так, ТОВ «ФК «Позика» звернулося з позовом 03 жовтня 2024 року, в якому просить Суд стягнути передбачені ст. 625 ЦК України штрафні нарахування, тобто останнім днем нарахувань та звернення з позовом мало б бути 03.10.2020 року. ОДНАК, звертаємо увагу Суду на те, що Законом України № 540-ІХ від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID -19)» (далі - Закон України № 540-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного Кодексу України було доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Зазначений Закон України № 540-ІХ набрав чинності 02.04.2020.

Тобто, було запроваджено механізм, за якого позовна давність на період дії карантину, воєнного стану або надзвичайної ситуації продовжується на строк дії таких обставин. Надалі, законом України № 2120-IX2 було встановлено, що перебіг позовної давності, визначений Цивільним кодексом України, зупиняється на строк дії воєнного стану.

Враховуючи, що закінчення строку позовної давності за вимогами позивача припадає на час дії карантину або воєнного стану, то він продовжується на строк дії карантину та воєнного стану. Зважаючи на вказані приписи п. 12, 18, 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, позовна давність охоплюється строком ЗА три роки ДО вступу в дію Закону України № 540-ІХ (02.04.2020) і до моменту введення в Україні режиму воєнного стану (24.02.2022).

Поряд із цим, пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України передбачено, що на період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

З огляду на вищевикладене, оскільки Позивачем заявлені вимоги про стягнення 3% річних починаючи з 2017 року, а Закон України від 30.03.2020 № 540-ІХ щодо продовження позовної давності на час дії карантину набрав чинності 02.04.2020 (дія карантинних обмежень діяла до 30.06.2023 включно), тоді як Закон України від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» набув чинності 17.03.2022 року, - звернення Позивача з даним позовом відбулось у межах трирічного строку позовної давності, оскільки з урахуванням п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину з 12.03.2020, у межах позовної давності якраз знаходиться період з березня 2017 року.

Відтак позивач вважає, що розрахунок 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, який здійснений Позивачем, є правильним та не спростований Відповідачкою належними доказами.

24.03.2025 року до суду надійшло письмове заперечення відповідача на відповідь на відзив, за яким вона просила позовні вимоги задовольнити частково шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» 3% річних за період з 03.10.2021 по 24.02.2022 року в розмірі 6 418,16 грн., з підстав, наведених у цих запереченнях.

28.05.2025 року до суду надійшло клопотання відповідача, за яким вона просила зупинити провадження у цивільній справі №308/16346/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ПОЗИКА» до відповідача ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 903/602/24.

У судовому засіданні 23.09.2026 року судом протокольно було залишене без розгляду клопотання відповідача від 28.05.2025 року, оскільки представник відповідача не підтримав таке клопотання, залишив його вирішення на розсуд суд, та через відсутність підстав задля його розгляду, оскільки Велика Палата Верховного Суду винесла свою постанову від 02.07.2025 року у справі № 903/602/24.

23.09.2026 року відповідач подала до суду ще одну письмову заяву, за якою зазначила, що вважає, що право вимоги було придбано позивачем у 2023 році, тому нарахування до цього часу не можуть бути здійснені позивачем, оскільки право вимоги в цей період у нього не існувало. Предметом позову є стягнення 3 % річних за період з 2017 року по 2022 рік. Відповідно до п. 1.4.1.5.1 кредитного договору, передбачена збільшена відсоткова ставка за невиконання умов договору, що виключає застосування 3 % річних. Враховуючи вищевикладене, просить в задоволенні позовних вимог відмовити, застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

У судове засідання представник позивача не з`явився, проте за клопотанням від 22.11.2024 року, від 28.02.2025 року, від 15.05.2025 року, просив розглянути справу без представника ТОВ «ФК «Позика» за наявними і матеріалах справи документами, за якою також позов підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.09.2026 року категорично заперечив проти задоволення позову судом, просив застосувати строки позовної давності до спірних правовідносин та відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та Єдиного державного реєстру судових рішень, за рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.11.2014 року у справі № 2-1214/11 було позов ПАТ „ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено, стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОТП Факторинг Україна» (м. Київ, вул. Фізкультури, 28Д; код 36789421) заборгованість в сумі 650 202,72 гривень; а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1700 грн.00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

При цьому судом встановлено наступне.

30 жовтня 2007 р. між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк» був укладений Кредитний договір №CNL-800/015/2007 про надання Кредиту.

26.11.2010 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» у відповідності до ст.ст. 512, 514, 1077 - 1079, 1082, 1084 Цивільного кодексу України було укладено договір купівлі - продажу кредитного портфелю №б/н. Згідно з Кредитним договором, а також на підставі Кредитної заявки Відповідача від 30.10.2007 р. ПАТ «ОТП Банк» надав Відповідачу кредит в сумі 233 100,00 грн.

Відповідач, в свою чергу, зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути Позивачу вказані кредитні кошти у строки, зазначені в Кредитному договору, а також сплатити відповідну платню за користування Кредитом, в порядку та на умовах, що визначені в Кредитному договорі . Також для забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором між позивачем та ОСОБА_3 30 жовтня 2007 року було укладено Договір поруки № SR-800/229/2007.

Також 30 жовтня 2007 р. між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк» був укладений Кредитний договір №CNL-800/016/2007 про надання Кредиту.

26.11.2010 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» у відповідності до ст.ст. 512, 514, 1077 - 1079, 1082, 1084 Цивільного кодексу України було укладено договір купівлі - продажу кредитного портфелю №б/н. Згідно з Кредитним договором, а також на підставі Кредитної заявки Відповідача від 30.10.2007 р. ПАТ «ОТП Банк» надав Відповідачу кредит в сумі 326 900,00 грн.

Відповідач, в свою чергу, зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути Позивачу вказані кредитні кошти у строки, зазначені в Кредитному договору , а також сплатити відповідну платню за користування Кредитом, в порядку та на умовах, що визначені в Кредитному договорі . Також для забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором між позивачем та ОСОБА_3 30 жовтня 2007 року було укладено Договір поруки № SR-800/230/2007.

Позивачем всі зобов`язання по договору виконано, а саме надано відповідачу зазначену суму коштів. Відповідач взяті відповідно до договору кредиту зобов`язання порушив. Станом на 25.08.2009 року заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем складає 650 202,72 грн.

За ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.10.2024 року у справі № 2-1214/11 судом було відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ПОЗИКА», заінтересовані особи Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України», ОСОБА_1 , приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександр Васильович, про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні.

За ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.11.2024 року у справі № 2-1214/11 було замінено первісного стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (код ЄДРПОУ: 36789421, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 28-Д) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» (Ідентифікаційний код згідно ЄДРПОУ: 39493634, місцезнаходження: 03056, м. Київ, вул. Польова, буд. 24Д, рахунок IBAN: НОМЕР_2 в АТ «СЕНС БАНК», МФО: 300346) у виконавчому провадженні № 58971391, відкритому 23.04.2019 року приватним виконавцем Лукечею О.В., по стягненню з боржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суми заборгованості в розмірі 613 235,09 грн. (шістсот тринадцять тисяч двісті тридцять п`ять гривень дев`ять копійок) за кредитними договорами № CNL-800/125/2007 від 30.10.2007 року, № CNL-800/126/2007 від 30.10.2007 року за виконавчим листом, виданим на підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області № 2-1214/11 від 04.08.2015 року по цивільній справі № 2-1214/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 .

При цьому судом встановлено, що 23.04.2019 року приватним виконавцем Лукечею О.В. відкрито виконавче провадження № 58971391 щодо виконання виконавчого листа Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області № 2-1214/11 від 04.08.2015 року.

23 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», код в ЄДРПОУ 36789421 (далі ТОВ «ОТП Факторинг Україна», Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА», код в ЄДРПОУ 39493634, (далі ТОВ «ФК «ПОЗИКА», Новий кредитор) був укладений Договір про відступлення прав вимоги (далі Договір про відступлення прав вимоги), який 23 травня 2024 року посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Барановою Ж.В. і зареєстрований в реєстрі за № 654.

Відповідно до умов Договору про відступлення прав вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відступило на користь ТОВ «ФК «ПОЗИКА», зокрема, право вимоги до ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (надалі Позичальник) за кредитними договорами № CNL-800/125/2007 від 30.10.2007 року, № CNL-800/126/2007 від 30.10.2007 року (надалі з усіма додатками, змінами та доповненнями Кредитний договір). Загальний розмір заборгованості Боржника за Кредитним договором, Право Вимоги щодо якої відступається, складає 613 235,09 грн.

Як прямо зазначено у ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає встановленими факти: наявності у відповідача заборгованості в сумі 650 202,72 гривень за рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.11.2014 року у справі № 2-1214/11, факт правонаступництва позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» у спірних правовідносинах, та наявності відкритого виконавчого провадження, яке було відкрите 23.04.2019 року приватним виконавцем Лукечею О.В., на виконання цього рішення.

Відповідач заперечив факт перебування рішення на виконанні, проте не надав суду жодних належних і допустимих доказів на підтвердження цього факту.

Відтак суд не вбачає документально обґрунтованих підстав задля застосування висновків Великої Палати Верховного суду, наведених у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 754/511/23 (провадження № 14-63цс25) до спірних правовідносин.

Позивач, із посиланням на ст. 625 ЦК України, просить стягнути 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, за період прострочення з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року, які були нараховані ним на основну суму боргу за фінансовими кредитами (тіло кредиту) у розмірі 538 534,85 грн., які складають 81 229,01 грн.

Відповідач не спростував належними та допустимим доказами факт існування заборгованості саме у такому розмірі. Жодних доказів про проведену оплату суми боргу суду не надано.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020 було доповнено Прикінцеві та Перехідні положення Цивільного кодексу України пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.» Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року установлено на всій території України карантин.

Дію карантину було неодноразово продовжено:- з 22 травня до 31 липня 2020 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500;- з 1 серпня до 19 грудня 2020 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 року № 760, від 13 жовтня 2020 року № 956, від 9 грудня 2020 року № 1236;- з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2022 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року № 104, від 21 квітня 2021 року № 405, від 16 червня 2021 року № 611, від 11 серпня 2021 року № 855, від 22 вересня 2021 року № 981, від 15 грудня 2021 року № 1336, від 23 лютого 2022 року № 229, від 27 травня 2022 року № 630, від 19 серпня 2022 року № 928.- до 30 квітня 2023 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 р. № 1423 про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. N 1236.

Отже, з 11.03.2020 року строки позовної давності не застосовуються.

Також, п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України зазначає, що «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).»

Отже, враховуючи, що строки позовної давності продовжуються на строк дії карантину, то період нарахування 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України має починатися за три роки до початку карантину (за три роки до 12 березня 2020 року), тобто з 12 березня 2017 року. Враховуючи обмеження щодо застосування відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, через дію воєнного стану, а також обмеження по нарахуванню, період нарахування 3 % річних закінчується 23 лютого 2022 року.

Як стверджує відповідач, сторони у п. 1.4.1.5.1 кредитного договору, передбачили збільшену відсоткову ставка за невиконання умов договору, що виключає застосування 3 % річних.

Дійсно, як вбачається із п. 1.4.1.5.1 кредитного договору від 30.10.2007 року № CNL-800/125/2007 сторони домовилися, що у випадку порушення Позичальником своїх зобов`язань, встановлених будь яким з п.п. 2.3.6, 2.3.7, 2.3.7.1 цього Договору фіксована процентна ставка чи фіксований відсоток (в залежності від виду процентної ставки, що застосовується за цим Договором (плаваюча чи фіксована процентна ставка) підвищується на 4% річних в порядку, передбаченому цим Договором.

Аналогічні положення містить і кредитний договір від 30.10.2007 року № CNL-800/126/2007.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 8 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14?10цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відтак судом не приймаються до уваги доводи відповідача про можливість позивача нараховувати відсотки у відповідності до вимог п. 1.4.1.5.1 кредитних договорів, оскільки таке право ним втрачено із моменту винесення судом рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.11.2014 року у справі № 2-1214/11, оскільки позивачем було повністю достроково стягнуто всю суму боргу за цими договорами. Разом з тим права та інтереси позивача в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як зазначено Великою Палатою Верховного суду у постанові від 02.07.2025 року у справі № 903/602/24 (провадження 12-19гс25) Інфляція це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519).

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об`єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати.

Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.

Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.

Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат висновки про це викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 904/4334/22, від 24 січня 2024 року у справі № 917/991/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 910/18091/23 та від 05 листопада 2024 року у справі № 902/43/24, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 712/4975/22.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно, із посиланням на ст. 625 ЦК України, нараховано 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, за період прострочення з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року, на основну суму боргу за фінансовими кредитами (тіло кредиту) у розмірі 538 534,85 грн., які складають 81 229,01 грн., які підлягають стягненню повністю з відповідачки.

При цьому суд не знайшов законодавчо обґрунтованих підстав задля застосування строків позовної давності до цих нарахувань, тому доводи відповідача в цій частині слід відхилити.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України судові витрати із сплати судового збору в розмірі 3 028,00 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 10, 13, 76, 78, 81, 82, 141, 223, 229, 263, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Бізнес позика» до відповідача ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» (03056, м. Київ, вул. Польова, буд. 24Д, код ЄДРПОУ 39493634), 3% річних у розмірі 81 229,01 грн. (Вісімдесят одна тисяча двісті двадцять дев`ять гривень 01 копійка), а також 3 028,00 грн. (Три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) витрат із сплати судового збору.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА», 03056, м. Київ, вул. Польова, буд. 24Д, код ЄДРПОУ 39493634.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 25.09.2026 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Н.В. Наумова