Рішення № 140053912, 24.09.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/9524/26

Справа №754/8153/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

24 вересня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючої - судді - Панченко О.М.,

за участю секретаря -Черниш К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №8502935 від 01.10.2019 року в розмірі 36 036,00 грн., судового збору в розмірі 2 662,40 грн., витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 01.10.2019 року між ТОВ «Мілоан» - первісним позивачем і ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 8502935 від 01.10.2019 року (надалі Кредитний договір), за умовами якого відповідачка отримала кредит зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Договір був укладений в електронній формі в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію. ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконало в повному обсязі, однак відповідачка в порушення умов Кредитного договору взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 36 036,00 грн. В подальшому, 17.01.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 45-МЛ, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до відповідачки за Кредитним договором № 8502935 від 01.10.2019 року. З огляду на викладене, представник просить стягнути на користь позивача із відповідачки заборгованість за Кредитним договором № 8502935 від 01.10.2019 року в розмірі 36 036,00 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту - 12 000,00 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків - 18 036,00 грн., заборгованість за штрафом/пенею - 6 000,00 грн. та стягнути судовий збір в розмірі 2 662,40 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Відзив на позов відповідач до суду не подала.

Ухвалою Деснянського районного суду містка Києва від 07.05.2026 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін з одночасним витребуванням доказів.

Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в судове засідання не з`явився, направив суду заяву, в якій позов підтримав в повному обсязі та просив справу розглядати за його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечує.

В судове засідання відповідачка повторно не з`явилася, про місце і час розгляду справи судом повідомлена належним чином, однак причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не подала, тому суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явилися, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідачки про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідачка не скористалася процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню ч.8 ст.178 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вимоги ст.280 ЦПК України, а також беручи до уваги згоду позивача по справі, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі тих доказів, які є в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Так, 01.10.2019 року між ТОВ «Мілоан» - первісним позивачем і ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 8502935, за умовами якого, відповідачка отримала у кредит грошові кошти.

Згідно п.1.1. позикодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі кредит), а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

За умовами п.1.2.-1.4 сума кредиту становить 12 000,00 гри. у валюті: Українські гривні. Кредит надається строком на 30 днів з 01.10.2019 року. Термін (дата) повернення кредиту і сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 31.10.2019 року.

За п.1.5. сукупна вартість кредиту складає 36,00 грн. в грошовому виразі та 4.00 відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у п.п.1.5.1-1.5.2 Договору. Сукупна вартість кредиту розрахована виходячи з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що позикодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі.

Згідно п.1.5.1.-1.5.2. комісія за надання кредиту: 0,00 гри., яка нараховується за ставкою 00,00 відсотків від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом: 36.00 грн., які нараховуються за ставкою 0.01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована.

Згідно п.1.6., 1.7. вбачається, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього Договору. Розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді, шляхом підписання електронним підписом відповідача з одноразовим ідентифікатором U62392 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідачка повністю не виконала грошових зобов`язань у строки, визначені Договором, внаслідок чого, виникла заборгованість в розмірі 36 036,00 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту - 12 000,00 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків - 18 036 грн., заборгованість за штрафом/пенею - 6 000,00 грн.

В подальшому, 17.01.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 45-МЛ, за умовами якого, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до відповідача за Кредитним договором № 8502935 від 01.10.2019 року.

Зазначені обставини підтверджуються: Анкетою-заявою на кредит № 8502935 від 28.09.2019 року, Кредитним договором № 8502935 від 01.10.2019 року, Графіком розрахунків до нього, Платіжним дорученням № 1676324 від 01.10.2019 року, Випискою ТОВ «Мілоан» з особового рахунку за Кредитним договором № 8502935 від 01.10.2019 року, Довідкою ТОВ «Мілоан» за вих. № б/н від 10.09.2025 року, Договором відступлення прав вимоги № 45-МЛ від 17.01.2020 року, Актом приймання-передачі Реєстру боржників від 17.01.2020 року до Договору про відступлення прав вимоги № 45-МЛ від 17.01.2020 року, Витягом з реєстру боржників, випискою з АТ "СЕНС БАНК" про зарахування коштів в розмірі 12 000 грн. на картку № НОМЕР_1 за період з 01.10.2029 по 08.10.2019 рік.

01.04.2026 року за вих. № 19454975/331 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направило відповідачці письмову претензію (досудова вимога), у якій повідомило про наявність Договору відступлення права вимоги та необхідність сплати заборгованості за кредитом, яка також була проігнорована відповідачем.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Правовими нормами ст.ст.526, 527 і 530 ЦК України визначено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлений термін. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до положень ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно вимог ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У ч.1 ст.1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Так, у ст.3 указаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. За змістом ч.ч.3, 4, 6 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.12 ст.11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Правовими нормами ст.12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ст.ст.12 і 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У ч.1 ст.77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Так, із наданих позивачем доказів судом встановлено, що відповідачка свого обов`язку належним чином не виконала, своєчасно, в порядку, передбаченому Договором, кошти в повному обсязі не повернула, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачки грошових коштів за укладеним Договором заявлені обґрунтовано в частині стягнення заборгованість за сумою кредиту - 30 036,00 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків - 12 000,00 грн., що становить 18 036,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по штрафах/пені в розмірі 6000,00 грн. суд приходить до наступного.

Стаття 549 ЦК України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦПК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Судом встановлено, що Договір між позивачем та відповідачкою укладено 01.10.2019 року, відповідно і пеня за порушення грошового зобов`язання за договором нарахована після 24.02.2022 року. Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

За викладених обставин у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачки заборгованості за штрафами/пенею в розмірі 6 000,00 грн. слід відмовити, тому до задоволення підлягає заборгованість в розмірі 30 036,00 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту - 12 000,00 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків - 18 036,00 грн.

Щодо стягнення з відповідачки витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн, суд виснує про наступне.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Саме такого висновку дійшла Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду по справі №922/445/19 від 03.10.2019 року.

Судом встановлено, що представництво інтересів позивача ТОВ «ФК КРЕДИТ КАПІТАЛ» здійснювало адвокатське об`єднання «АПОЛОГЕТ», на підставі договору про надання правової (правничої допомоги) № 0107 від 01.07.2025 року укладений між позивачем та адвокатським об`єднанням «АПОЛОГЕТ», Акту надання послуг (правової (правничої)) допомоги №Д/21234 від 14.04.2026 року та детальний опис наданих послуг до Акту за договором про надання правової (правничої) допомоги на суму - 8000,00 грн. (надання усної консультації 0,30 год., ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 год., погодження правової позиції Клієнта у справі 0,30 год., складання позовної заяви 3,30 год., та подання заяви до суду, що разом становить -6,30 год), що в загальному складає - 8000,00 грн.

Відповідно до акту надання послуг (правової (правничої) допомоги), що є документальним підтвердженням факту надання правової допомоги, вбачається, що АО «АПОЛОГЕТ» в особі керуючого партнера Усенка М.І., було надано позивачу -ТОВ «ФК КРЕДИТ-КАПІТАЛ» послуги з правничої допомоги по даній цивільній справі, а саме: надання усної консультації 0,30 год., ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 год., погодження правової позиції Клієнта у справі 0,30 год., складання позовної заяви 3,30 год., та подання заяви до суду, що разом становить -6,30 год, загальна вартість яких становить - 8000,00 грн.

При цьому суд виснує, що пунктом 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, зазначено що, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальних адвокатських витрат (встановлення їхньої доцільності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, Верховний Суд зазначає, що суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18.

До аналогічних висновків також, прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Врахувавши конкретні обставини цієї справи, суд приходить до переконання, що зазначені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на підготовку лише одного процесуального документа позовної заяви.

Отже, суд приходячи до вищевказаного висновку про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, виходив також з того, що оскільки АО «АПОЛОГЕТ» неодноразово надавало та надає правову допомогу позивачу ТОВ «ФК КРЕДИТ КАПІТАЛ» по аналогічним спорам з приводу стягнення заборгованості за кредитними договорами, а тому суд вважає, що вищевказані витрати з правової допомоги завищеними та такими, що підлягають зменшенню, до розміру - 2000,00 (дві тисячі) грн. виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд також бере до уваги той факт, що спір, який виник між сторонами у справі, відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з фактичних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 219,11 грн. (30 036*2 662,40/36036)

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Частиною 5 передбачено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.526, 530, 536, 610, 612, 625, 629, 1054 і 1055 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 89, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 289, 352-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»(ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) заборгованість за Кредитним договором № 8502935 від 01.10.2019 року, в сумі: 30 036 грн.,

Стягнути з Відповідачки ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), суму сплаченого судового збору в розмірі 2219,11 грн. та суми 2000 грн. - витрат на професійну правничу допомогу на користь ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит- Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614)

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.09.2026 у відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя О.М. Панченко