Рішення № 140053824, 14.01.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/2898/25

Провадження №2/752/1101/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кокошка О.Б.,

за участю секретаря Потапенко Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Академії праці, соціальних відносин і туризму про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2025 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Академії праці, соціальних відносин і туризму (далі - АПСВТ), у якому просив стягнути з відповідача 41 500,00 грн та покласти на нього судові витрати.

Позов мотивовано тим, що наказом ректора АПСВТ від 30.06.2023 №168-с позивача зараховано до аспірантури за спеціальністю 051 Економіка (денна форма) строком на чотири роки. Письмовий договір сторони не укладали. 06.05.2024 позивач за реквізитами, отриманими в бухгалтерії Академії, сплатив 37 000,00 грн (платіжна інструкція №0.0.3626910889.1) та 4 500,00 грн (платіжна інструкція №0.0.3626913773.1) з призначенням «Оплата за ОСОБА_3 ». 22.11.2024 ректорат повідомив позивача, що наказом МОН України від 30.10.2024 №639-л анульовано ліцензію АПСВТ на провадження освітньої діяльності на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти; 12.12.2024 - що наказом ректора від 28.11.2024 №71-з зупинено провадження освітньої діяльності в аспірантурі з 30.11.2024. Освітні послуги у 2024/2025 навчальному році позивачу не надавалися. Заяву про повернення коштів від 06.12.2024, надіслану поштою 16.12.2024, відповідач не отримав; кошти не повернуто. Позивач вважає, що втратив інтерес до навчання, відмовився від договору та має право на повернення сплаченого.

Ухвалою від 30.06.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

15.07.2025 відповідач подав відзив, у якому просив відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що позивача зараховано з 03.07.2023, а оплату здійснено 06.05.2024, тобто через десять місяців після зарахування, що, на думку відповідача, спростовує твердження про ненадання послуг: сплачені кошти є оплатою за 2023/2024 навчальний рік, послуги за який фактично надано, а анулювання ліцензії та зупинення діяльності стосуються лише 2024/2025 навчального року, за який позивач кошти не сплачував. Крім того, позивач не довів звернень до посадових осіб Академії, а заяву про повернення коштів було надіслано на поштове відділення 03187, тоді як за Академією закріплене відділення 03188.

11.08.2025 позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що у 2023/2024 навчальному році він в аспірантурі АПСВТ не навчався і стосунків з Академією не мав; у травні 2024 року звернувся до наукового відділу з метою вступу, після погодження питань здійснив попередню оплату за навчання у наступному 2024/2025 навчальному році; довідка №01/10-400 видана 08.05.2024 разом із витягом з наказу вже після оплати. Просив на підставі ч. 4 ст. 81 ЦПК України зобов`язати відповідача надати докази навчання позивача у 2023/2024 навчальному році. Щодо заяви про повернення коштів послався на трек-номер 0813301192780, за яким відправлення доставлено у відділення 03188.

14.01.2026 представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено, що згідно з витягом з наказу АПСВТ від 30.06.2023 №168-с ОСОБА_1 зарахований до аспірантури за спеціальністю 051 Економіка (денна форма навчання) строком на чотири роки з 03.07.2023 по 02.07.2027. Довідкою АПСВТ від 08.05.2024 №01/10-400 підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно зарахований до аспірантури відповідно до наказу від 30.06.2023 №168-с; термін закінчення навчання - 02.07.2027; довідка видана для подання за місцем вимоги.

Платіжними інструкціями АТ КБ «ПриватБанк» від 06.05.2024 №0.0.3626910889.1 на суму 37 000,00 грн та №0.0.3626913773.1 на суму 4 500,00 грн підтверджено перерахування ОСОБА_1 на рахунок АПСВТ (ЄДРПОУ 04641405) загалом 41 500,00 грн з призначенням платежу «Оплата за ОСОБА_3 ». Факт отримання цих коштів відповідач не заперечує. Письмовий договір про надання освітніх послуг між сторонами не укладався; рахунок або інший документ, який визначав би вартість навчання та період, за який здійснено оплату, суду не надано.

За даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти АПСВТ мала ліцензію на провадження освітньої діяльності на третьому (освітньо-науковому) рівні (наказ МОН від 04.03.2021 №26-л, обсяг 20 осіб на рік). Листом наукового відділу АПСВТ від 22.11.2024 позивача повідомлено, що наказом МОН України від 30.10.2024 №639-л «Про результати позапланової перевірки Академії праці, соціальних відносин і туризму» анульовано ліцензію АПСВТ на провадження освітньої діяльності на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти. Наказом ректора АПСВТ від 28.11.2024 №71-з «Про зупинення провадження освітньої діяльності», виданим на підставі рішення Вченої ради від 20.11.2024 (протокол №5), зупинено провадження освітньої діяльності на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти з 30.11.2024. Про це позивача повідомлено листом від 12.12.2024.

06.12.2024 позивач склав заяву на ім`я АПСВТ про повернення 41 500,00 грн, яку 16.12.2024 надіслав поштою на адресу відповідача (м. Київ, Кільцева дорога, 3А). Кошти позивачу не повернуто, що сторонами не заперечується.

Відповідно до ст. 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів; за зобов`язанням боржник зобов`язаний вчинити на користь кредитора певну дію, зокрема надати послугу, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі ст. 205, 206, 218, ч. 1 ст. 639 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми не встановлені законом; недодержання письмової форми не має наслідком недійсність правочину, крім випадків, встановлених законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, а замовник зобов`язується оплатити її. Відповідно до ст. 903 ЦК України замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу. Статтями 526, 610, 611, 612, 615 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином; порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання; у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови, якщо це встановлено договором або законом; у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

За ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем у разі наявності його вини у повному обсязі; виконавець, який порушив договір при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили. Згідно зі ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови, у порядку та на підставах, встановлених Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути його потерпілому; ці положення застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією зі сторін у зобов`язанні, зокрема у випадку, коли підстава, на якій було набуто майно, згодом відпала.

За п. 7, 18 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про освіту» освітня послуга - комплекс визначених законодавством, освітньою програмою та/або договором дій суб`єкта освітньої діяльності, що мають визначену вартість та спрямовані на досягнення здобувачем освіти очікуваних результатів навчання. Статтею 73 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що платні освітні послуги надаються закладами вищої освіти за умови відповідності вимогам законодавства, а у разі встановлення вимог щодо ліцензування - після отримання ліцензії; розмір плати за навчання та порядок оплати встановлюються в договорі. Анулювання ліцензії має наслідком припинення права провадити ліцензовану діяльність (ст. 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»).

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами; у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події, а в разі ненадання таких доказів - визнати обставину невчинення дій або відсутності події встановленою; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього їх дослідження; за ст. 79 ЦПК України достовірність та вірогідність доказів визначається судом.

Суд виходить з того, що між сторонами виникли договірні зобов`язальні правовідносини з надання платних освітніх послуг у аспірантурі. Хоча письмовий договір не укладався, поведінка сторін - зарахування позивача наказом ректора, видача йому реквізитів для оплати та довідки про навчання, прийняття Академією коштів із призначенням «Оплата за Аспірантура» - засвідчує їхню волю до настання правових наслідків договору про надання освітніх послуг (ст. 205, 218, 639, 901 ЦК України). Відсутність письмового договору, обов`язок укладення якого відповідно до ст. 73 Закону України «Про вищу освіту» покладено насамперед на заклад вищої освіти, не звільняє відповідача від обов`язку належно виконати зобов`язання і не може тлумачитися на шкоду позивачу як слабшій стороні у цих відносинах.

Факт отримання від позивача 41 500,00 грн відповідач визнає. Отже, предметом доказування є те, чи надав відповідач позивачу зустрічне виконання - освітні послуги - на цю суму.

Заперечення відповідача зводяться до того, що оплата, здійснена через десять місяців після дати зарахування, є оплатою за 2023/2024 навчальний рік, послуги за який позивачу надано. Ця обставина є підставою заперечень відповідача, тому саме він відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України зобов`язаний її довести. Водночас до відзиву не долучено жодного доказу надання позивачу освітніх послуг у 2023/2024 навчальному році: договору, рахунку, наказу про встановлення вартості навчання в аспірантурі на відповідний рік, індивідуального навчального плану чи індивідуального плану наукової роботи, відомостей про призначення та звіти наукового керівника, результатів заліків, іспитів, атестацій, журналів відвідування, наказів про переведення на наступний рік навчання тощо. Єдиним додатком до відзиву є копія довіреності представника. Всі перелічені документи, якби вони існували, перебувають у розпорядженні саме відповідача як закладу вищої освіти, який веде облік здобувачів.

Твердження відповідача про надання послуг спростовується також змістом його ж документів. Довідка №01/10-400 про навчання позивача видана 08.05.2024, тобто через два дні після здійснення оплати 06.05.2024, і жодних відомостей про фактичне проходження навчання, виконання освітньої чи наукової складової програми не містить. Хронологічно ця обставина узгоджується з поясненнями позивача про те, що відносини з Академією фактично виникли у травні 2024 року, а оплата була попередньою і стосувалася наступного навчального року.

Суд бере до уваги, що позивач сам долучив до позову витяг з наказу №168-с та довідку, з яких вбачається дата зарахування 03.07.2023, і ця обставина є формально встановленою. Разом з тим сама по собі дата видання наказу про зарахування не доводить ні факту надання освітніх послуг протягом наступного навчального року, ні того, що оплата, здійснена у травні 2024 року, призначалася саме за минулий період. Призначення платежу не містить вказівки на навчальний рік, а договір, який визначав би розмір та порядок оплати (ч. 5 ст. 73 Закону України «Про вищу освіту»), відповідач не оформив. За відсутності доказів надання послуг та за наявності суперечливої хронології висновок відповідача про сплату «за отримані послуги» ґрунтується на припущенні, що відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України неприпустимо.

Оцінюючи докази за критерієм вірогідності (ст. 79 ЦПК України), суд вважає, що версія позивача про здійснення 06.05.2024 попередньої оплати навчання на 2024/2025 навчальний рік є більш вірогідною, ніж версія відповідача, яка не підкріплена жодним доказом. Тому суд виходить з того, що на момент оплати зустрічне виконання відповідачем ще не надавалося, а надати його у 2024/2025 навчальному році відповідач не зміг з огляду на анулювання ліцензії наказом МОН України від 30.10.2024 №639-л та зупинення провадження освітньої діяльності на третьому рівні вищої освіти наказом ректора від 28.11.2024 №71-з з 30.11.2024. Обидві ці обставини відповідач визнає.

Анулювання ліцензії за результатами позапланової перевірки та подальше власне рішення відповідача про зупинення освітньої діяльності не є обставинами непереборної сили в розумінні ст. 617, 906 ЦК України; ризик втрати права на провадження ліцензованої діяльності лежить на суб`єкті господарювання. Відтак відповідач не довів відсутності своєї вини у неможливості надати оплачені послуги.

З огляду на неможливість подальшого виконання зобов`язання відповідачем позивач правомірно втратив інтерес до його виконання та відмовився від договору (ст. 612, 615, 907 ЦК України), про що заявив, зокрема, у заяві від 06.12.2024 та у позові. Оскільки договірна підстава, на якій відповідач одержав 41 500,00 грн, відпала, а зустрічне виконання за ці кошти не надане, отримана сума підлягає поверненню позивачу (ст. 903, 906, п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України). Суд при цьому не зв`язаний правовою кваліфікацією спірних правовідносин, наведеною позивачем, і застосовує норми, що регулюють встановлені фактичні обставини.

Доводи відповідача щодо неотримання заяви про повернення коштів та недоведеності усних звернень позивача не впливають на результат вирішення спору, оскільки закон не встановлює обов`язкового досудового порядку для вимог такого роду, а обов`язок повернути отримане без зустрічного виконання не залежить від факту отримання претензії. Крім того, з опису вкладення, накладної та відомостей трекінгу Укрпошти (трек-номер 0813301192780) вбачається, що відправлення було доставлене до відділення 03188 за адресою місцезнаходження відповідача, і неотримання кореспонденції є наслідком дій самого відповідача.

Розмір заявленої суми - 41 500,00 грн - підтверджений платіжними інструкціями та відповідачем не оспорюється. За таких обставин позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 968,96 грн.

Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Академії праці, соціальних відносин і туризму про стягнення відшкодування за невиконання договору про надання послуг - задовольнити.

Стягнути з Академії праці, соціальних відносин і туризму на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 41500 (сорок одна тисяча п`ятсот) грн 00 коп.

Стягнути з Академії праці, соціальних відносин і туризму на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Академія праці, соціальних відносин і туризму, місцезнаходження: м. Київ, Кільцева дорога, буд. 3А, код ЄДРПОУ 04641405.

Рішення складене 14.01.2026.

Суддя О. Б. Кокошко