Рішення № 140053409, 24.09.2026, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/13793/25

Номер провадження 2/404/5393/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

24 вересня 2026 року Фортечний районний суд міста Кропивницького в складі:

головуючого судді Іванової Н.Ю.

при секретарі - Коцюбі Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградпостач» про визнання трудових відносин припиненими

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградпостач» про визнання трудових відносин припиненими, просив суд визнати припиненими з 19 листопада 2025 року трудові відносини між ним та відповідачем, на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 18 лютого 2016 року його було прийнято в ТОВ «Кіровоградпостач» на посаду водія автотранспортної дільниці 2 класу, про що було видано наказ за №62-к.

14 березня 2022 року він був призваний на військову службу до Збройних Сил України та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14 березня 2022 року №10 був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Наказом ТОВ «Кіровоградпостач» за №80-к від 15 березня 2022 року його було увільнено від роботи з 14 березня 2022 року із збереженням за ним місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати, проведено відповідні виплати.

З липня 2025 року він був переведений та перебував на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_2 .

Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 28 жовтня 2025 року за №312, його було виключено зі списків особового складу, всіх видів забезпечення, в зв`язку із звільненням відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 13 жовтня 2025 року №139-РС у відставку за підпунктом «а» (за віком у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі) відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий облік і військову службу».

03 листопада 2025 року він перебував за відомим місцем розташування (місцем реєстрації ТОВ «Кіровоградпостач») АДРЕСА_1 , з метою вирішення питання щодо звільнення з роботи. Але йому повідомили, що ТОВ «Кіровоградпостач» за цією адресою з квітня 2025 року не здійснює свою господарську діяльність та новим місцезнаходженням підприємства є м. Київ, вул. Нішинського Петра, будинок 6, офіс 14. За номером телефону зв`язатися із представниками підприємства не вдалося.

05 листопада 2025 року за адресою зареєстрованого місця розташування підприємства він направив заяву про звільнення з роботи за власним бажанням з 19 листопада 2025 року. Заяву відправив через Укрпошту із описом вкладення. 25 листопада 2025 року вказане поштове відправлення було повернуто.

Із серпня 2022 року по цей час інформація від підприємства відносно виплаченої заробітної лати до пенсійного фону України не передавалась. Трудову книжку йому видали на початку 2025 року, оскільки він збирав та готував документи для оформлення пенсії.

Вказано, що у зв`язку з відсутністю відповідного запису у трудовій книжці про звільнення, він не має можливості працевлаштуватися на будь-якому іншому підприємстві та/або отримувати належні соціальні (трудові) гарантії. Пенсійний фонд відмовляє у перерахунку пенсії, так як він фактично працевлаштований. За вказаних обставин позивач змушений звернутися до суду.

Ухвалою судді Фортечного районного суду міста Кропивницького від 24 лютого 2026 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

Позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, розгляд справи просив здійснювати за його відсутності. Не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, не повідомивши суд про причини своєї неявки, відзив на позов не подавав.

У зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, судом застосовано відповідно до ст. 280 ЦПК України заочний розгляд справи.

У зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Судом установлено, що 18 лютого 2016 року ОСОБА_1 було прийнято в ТОВ «Кіровоградпостач» на посаду водія автотранспортної дільниці 2 класу, про що було видано наказ за №62-к.

14 березня 2022 року позивач був призваний на військову службу до Збройних Сил України та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14 березня 2022 року №10 був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Наказом ТОВ «Кіровоградпостач» за №80-к від 15 березня 2022 року позивача було увільнено від роботи з 14 березня 2022 року із збереженням за ним місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати, проведено відповідні виплати.

З липня 2025 року позивач був переведений та перебував на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_2 .

Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 28 жовтня 2025 року за №312, ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу, всіх видів забезпечення, в зв`язку із звільненням відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 13 жовтня 2025 року №139-РС у відставку за підпунктом «а» (за віком у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі) відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий облік і військову службу».

05 листопада 2025 року за адресою зареєстрованого місця розташування підприємства позивач направив заяву про звільнення з роботи за власним бажанням з 19 листопада 2025 року. Заяву відправив через Укрпошту із описом вкладення. 25 листопада 2025 року вказане поштове відправлення було повернуто.

Із серпня 2022 року по цей час інформація від підприємства відносно виплаченої заробітної лати до пенсійного фону України не передавалась. Трудову книжку позивачу видали на початку 2025 року.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Отже, трудовий договір - це юридично оформлені відносини між працівником і роботодавцем.

Змістом трудових відносин є взаємні права та обов`язки сторін, а предметом таких відносин є робота, яку працівник зобов`язується виконувати за плату. При цьому, невиконання протягом тривалого часу працівником з тих або інших причин своїх трудових обов`язків свідчить про відсутність реальних трудових відносин між роботодавцем та працівником. Належні трудові відносини існують одразу у двох площинах - фактичній та юридичній. Відсутність роботи, яка фактично виконується працівником на умовах, передбачених трудовим договором, при юридично оформлених трудових відносинах, не відповідає нормам чинного законодавства та є підставою для розірвання трудового договору на вимогу працівника.

У законодавстві про працю встановлено вичерпний перелік підстав розірвання трудового договору з метою охорони трудових прав громадян. Так, підстави припинення трудового договору окреслені у ст. 36 та інших статтях КЗпП України й залежно від того, хто є ініціатором припинення трудового договору, підстави поділяються на такі групи:

-припинення трудового договору за спільною (взаємною) ініціативою сторін трудового договору (наприклад, угода сторін, закінчення строку);

-розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39 КЗпП України);

-розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (статті 40, 41 КЗпП України);

-розірвання трудового договору з ініціативи осіб, які не є його стороною (третіх осіб) (пункти 3, 7 ст. 36, ст. 45 КЗпП України та ін.).

Таким чином, розірвання трудового договору стосується лише випадків, коли трудовий договір припиняється з ініціативи будь-якої з його сторін.

Припинення трудового договору є правомірним за одночасної наявності таких умов: 1) передбаченої законодавством підстави припинення трудового договору: 2) дотримання порядку звільнення; 3) юридичного факту припинення трудового договору (наказу чи розпорядження роботодавця, заяви працівника, відповідного документа особи, уповноваженої вимагати розірвання договору).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору (ч. 3 ст. 38 КЗпП України).

Відповідно до п.п. 2.2, 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників до трудової книжки вносяться відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права особи, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України), як зазначено в постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 377/169/20.

У постанові від 19 вересня 2019 року у справі № 233/2529/18 Верховний Суд, встановивши, що відповідач ні після отримання заяви позивача про розірвання трудового договору, ні після відкриття провадження у справі, не вчинив жодних дій, спрямованих на розірвання трудового договору, дійшов висновку, що відповідно до вимог частини другої статті 5 ЦПК України та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між позивачем і відповідачем, ефективним і таким, що не суперечить закону буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.

Повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилалася, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, суд дійшов до висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Трудове законодавство передбачає можливість звільнення працівника за його ініціативою. При цьому, роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник та внести відповідні записи до трудової книжки працівника.

Позивач бажає припинити трудові відносини з відповідачем, однак місцезнаходження відповідача не відоме. Відсутність будь-яких засобів зв`язку з представниками такого товариства позбавляє позивача можливості розірвати трудові відносини з останнім у спосіб, передбачений КЗпП України.

Викладене свідчить, що за обставин, коли працівник позбавлений можливості розірвати трудовий договір з роботодавцем у порядку, передбаченому КЗпП України, то ефективним способом захисту порушеного права працівника буде ухвалення судом рішення про визнання трудових відносин між сторонами припиненими. Отже, права позивача підлягають захисту шляхом визнання трудових відносин з відповідачами припиненими за рішенням суду.

Керуючись ст. 12, 81, 89, 223, 263, 265,280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги, задовольнити.

Визнати припиненими з 19 листопада 2025 року трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кіровоградпостач», на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіровоградпостач», місцезнаходження: 03049, м. Київ, вул. Ніщинського Петра, буд.6, оф.14,код ЄДРПОУ 37168244.

Повний текст судового рішення складено 24.09.2026 року.

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького Н. Ю. Іванова