Ухвала суду № 140053305, 18.09.2026, Яремчанський міський суд

Справа № 354/544/26

Провадження № 1-кп/354/123/26

У Х В А Л А

18 вересня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинувачених ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16

захисників ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25

розглянувши у відкритому виїзному судовому засіданні в залі суду у приміщенні Івано-Франківського апеляційного суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025090000000113 від 03.02.2025 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.4 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.162, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189 КК України, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.162, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.162, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.4 ст.189, ч.5 ст.190 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.162, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.4 ст.189, ч.5 ст.190 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.4 ст.189 КК України, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189 КК України,-

в с т а н о в и в:

У провадженні Яремчанського міського суду Івано-Франківської області перебуває вказане кримінальне провадження, яке знаходиться на стадії судового розгляду.

14.09.2026 прокурор подав до суду клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави. В обґрунтування поданих клопотань зазначено, що підставою для продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою є незавершений судовий розгляд та наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які на даний час не зменшились та продовжують існувати, а тому підстави для зміни запобіжного заходу відсутні.

Так ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.4 ст.189, ч.4 ст.28ч.3 ст.146, ч.2 ст.28 ч.1 ст.162, ч.2 ст.28 ч.1 ст.182 КК України, частина з яких відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів.

Сторона обвинувачення вважає, що на даний час продовжують існувати ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжують існувати, а саме:

1) ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_9 , усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути призначене йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих умисних тяжких та особливо тяжких злочинів, вчинених у складі злочинної організації, за які, передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, маючи тісні зв`язки в кримінальному середовищі та з суб`єктами підвищеного злочинного впливу, може за їх сприяння тривалий час переховуватися від суду з метою уникнення покарання, в тому числі покинути територію України;

2) ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у тому, що обвинувачений ОСОБА_9 може незаконно впливати на інших обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні. На даний час у судовому засіданні не допитано жодну особу з числа потерпілих та свідків, адреси проживання частини яких відомі обвинуваченому.

Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч.1 ст.94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження, а тому, враховуючи, що дане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду і докази у повному обсязі ще не досліджені, в тому числі і не допитані всі свідки, показання яких суд сприймає безпосередньо, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, існує велика ймовірність того, що останній, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує, може незаконно впливати як на свідків, так і на експертів. Вказане дає підстави обгрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу на потерпілих, свідків та інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні зі сторони обвинуваченого ОСОБА_9 з метою зміни показань стосовно фактичних обставин;

3) ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_9 може вчинити інші кримінальні правопорушення. Так множинність вчинених кримінальних правопорушень обвинуваченим ОСОБА_9 , ступінь їх суспільної небезпеки, участь у злочинній організації дають обґрунтовані підстави вважати про реальність зазначеного ризику. Крім того, перебуваючи на волі, ОСОБА_9 може вчинити злочини проти життя та здоров`я щодо потерпілих у вказаному кримінальному провадженні з метою схилення останніх до зміни раніше наданих свідчень.

Враховуючи характер кримінальних правопорушень, вчинених обвинуваченим, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, та пов`язані із застосування насильства та погрозою його застосування до потерпілих, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, сторона обвинувачення вважає, що в даному випадку тримання обвинуваченого під вартою буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

При оцінці можливості застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, доцільно використати стандарт доказування «обгрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші, більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обгрунтованої ймовірності цього.

Так запобіжний захід у виді особистої поруки є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж провадженні, оскільки не встановлено осіб, які заслуговують на довіру чи особливу довіру, а тому такі не можуть забезпечити виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків.

Застосувати запобіжний захід заставу до обвинуваченого ОСОБА_9 також вважається неможливим з огляду на те, що злочин, передбачений ст. 189 КК України, спрямований не лише проти власності, а й проти волі, здоров`я та недоторканності особи. Застава є запобіжним заходом майнового характеру, який може гарантувати лише процесуальну поведінку (явку до суду), але в жодному разі не здатний фізично обмежити обвинуваченого від контактів із потерпілими та реалізації висловлених погроз. Грошові кошти, внесені як застава, не стануть перешкодою для вчинення насильницьких дій, якщо метою підозрюваного фізична розправа або залякування.

Згідно з практикою ЄСПЛ застава є ефективною лише тоді, коли вона може запобігти ризику. У даному випадку ризиком є не тільки втеча, а й фізичне насильство. Жодна сума грошей не може бути еквівалентом захисту життя потерпілого, а отже, застава не є адекватним запобіжним заходом.

Особисте зобов`язання та домашній арешт також не зможуть запобігти заявленим ризикам, оскільки будуть недостатніми для запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.189, ч.5 ст.190, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.4 ст.189, ч.4 ст.28 ч.3 ст.146, ч.2 ст.28 ч.1 ст.162, ч.2 ст.28 ч.1 ст.182 КК України, частина з яких відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів.

Сторона обвинувачення вважає, що на даний час продовжують існувати ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжують існувати, а саме:

1) ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_10 усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути призначене йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих умисних тяжких та особливо тяжких злочинів, вчинених у складі організованої групи та злочинної організації, за які, передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, маючи тісні зв`язки в кримінальному середовищі та з суб`єктами підвищеного злочинного впливу, може за їх сприяння тривалий час переховуватися від суду з метою уникнення покарання, в тому числі покинути територію України;

2) ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у тому, що обвинувачений ОСОБА_10 може незаконно впливати на інших обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні. На даний час у судовому засіданні не допитано жодну особу з числа потерпілих та свідків, адреси проживання частини яких відомі обвинуваченому.

Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч.1 ст.94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження, а тому, враховуючи, що дане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду і докази у повному обсязі ще не досліджені, в тому числі і не допитані всі свідки, показання яких суд сприймає безпосередньо, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, існує велика ймовірність того, що останній, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує, може незаконно впливати як на свідків, так і на експертів. Вказане дає підстави обгрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу на потерпілих, свідків та інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні зі сторони обвинуваченого ОСОБА_10 з метою зміни показань стосовно фактичних обставин;

3) ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_10 може вчинити інші кримінальні правопорушення. Так множинність вчинених кримінальних правопорушень обвинуваченим ОСОБА_10 , ступінь їх суспільної небезпеки, участь у злочинній організації та створення організованої групи дають обґрунтовані підстави вважати про реальність зазначеного ризику.

Окрім того, ОСОБА_10 офіційно не працює, джерело його існування не відоме, вчинив умисний корисливий злочин. Відсутність постійного джерела доходу свідчить про те, що злочинна діяльність є основним засобом існування обвинуваченого у зв`язку з чим існують достатні підстави вважати, що останній продовжить вчиняти корисливі злочини для отримання грошових коштів. Крім того, перебуваючи на волі, може вчинити злочини проти життя та здоров`я щодо потерпілих у вказаному кримінальному провадженні з метою схилення останніх до зміни раніше наданих свідчень.

Враховуючи характер кримінальних правопорушень, вчинених обвинуваченим, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, та пов`язані із застосування насильства та погрозою його застосування до потерпілих, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, сторона обвинувачення вважає, що в даному випадку тримання обвинуваченого під вартою буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

При оцінці можливості застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, доцільно використати стандарт доказування «обгрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші, більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обгрунтованої ймовірності цього.

Так запобіжний захід у виді особистої поруки є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж провадженні, оскільки не встановлено осіб, які заслуговують на довіру чи особливу довіру, а тому такі не можуть забезпечити виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків.

Застосувати запобіжний захід заставу до обвинуваченого ОСОБА_10 також вважається неможливим з огляду на те, що злочин, передбачений ст. 189 КК України, спрямований не лише проти власності, а й проти волі, здоров`я та недоторканності особи. Застава є запобіжним заходом майнового характеру, який може гарантувати лише процесуальну поведінку (явку до суду), але в жодному разі не здатний фізично обмежити обвинуваченого від контактів із потерпілими та реалізації висловлених погроз. Грошові кошти, внесені як застава, не стануть перешкодою для вчинення насильницьких дій, якщо метою підозрюваного фізична розправа або залякування.

Згідно з практикою ЄСПЛ застава є ефективною лише тоді, коли вона може запобігти ризику. У даному випадку ризиком є не тільки втеча, а й фізичне насильство. Жодна сума грошей не може бути еквівалентом захисту життя потерпілого, а отже, застава не є адекватним запобіжним заходом.

Особисте зобов`язання та домашній арешт також не зможуть запобігти заявленим ризикам, оскільки будуть недостатніми для запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.189, ч.5 ст.190, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.4 ст.189, ч.4 ст.28 ч.3 ст.146, ч.2 ст.28 ч.1 ст.162, ч.2 ст.28 ч.1 ст.182 КК України, частина з яких відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів.

Сторона обвинувачення вважає, що на даний час продовжують існувати ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжують існувати, а саме:

1) ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_11 , усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути призначене йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих умисних тяжких та особливо тяжких злочинів, у тому числі корисливих, вчинених у складі організованої групи та злочинної організації, за які, передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, маючи тісні зв`язки в кримінальному середовищі та з суб`єктами підвищеного злочинного впливу, може за їх сприяння тривалий час переховуватися від суду з метою уникнення покарання, в тому числі покинути територію України;

2) ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у тому, що обвинувачений ОСОБА_11 може незаконно впливати на інших обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні. На даний час у судовому засіданні не допитано жодну особу з числа потерпілих та свідків, адреси проживання частини яких відомі обвинуваченому.

Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч.1 ст.94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження, а тому, враховуючи, що дане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду і докази у повному обсязі ще не досліджені, в тому числі і не допитані всі свідки, показання яких суд сприймає безпосередньо, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, існує велика ймовірність того, що останній, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує, може незаконно впливати як на свідків, так і на експертів.

Даний ризик є реальним та обгрунтованим, зважаючи на те, що обвинуваченому відомі адреси проживання потерпілих та свідків, кримінальне правопорушення вчинено із застосуванням насильства за місцем проживання потерпілих ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , ОСОБА_28 . Таким чином, існує вірогідність незаконного впливу на потерпілих, свідків та інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні зі сторони обвинуваченого ОСОБА_11 з метою зміни показань стосовно фактичних обставин;

3) ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_11 може вчинити інші кримінальні правопорушення. Так множинність вчинених кримінальних правопорушень обвинуваченим ОСОБА_11 , ступінь їх суспільної небезпеки, участь у злочинній організації дають обґрунтовані підстави вважати про реальність зазначеного ризику.

Окрім того, ОСОБА_11 офіційно не працює, джерело його існування не відоме, вчинив новий умисний корисливий злочин. Відсутність постійного джерела доходу свідчить про те, що злочинна діяльність є основним засобом існування обвинуваченого у зв`язку з чим існують достатні підстави вважати, що останній продовжить вчиняти корисливі злочини для отримання грошових коштів. Крім того, перебуваючи на волі, може вчинити злочини проти життя та здоров`я щодо потерпілих у вказаному кримінальному провадженні з метою схилення останніх до зміни раніше наданих свідчень.

Враховуючи характер кримінальних правопорушень, вчинених обвинуваченим, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, та пов`язані із застосування насильства та погрозою його застосування до потерпілих, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, сторона обвинувачення вважає, що в даному випадку тримання обвинуваченого під вартою буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

При оцінці можливості застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, доцільно використати стандарт доказування «обгрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші, більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обгрунтованої ймовірності цього.

Так запобіжний захід у виді особистої поруки є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж провадженні, оскільки не встановлено осіб, які заслуговують на довіру чи особливу довіру, а тому такі не можуть забезпечити виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків.

Застосувати запобіжний захід заставу до обвинуваченого ОСОБА_11 також вважається неможливим з огляду на те, що злочин, передбачений ст.189 КК України, спрямований не лише проти власності, а й проти волі, здоров`я та недоторканності особи. Застава є запобіжним заходом майнового характеру, який може гарантувати лише процесуальну поведінку (явку до суду), але в жодному разі не здатний фізично обмежити обвинуваченого від контактів із потерпілими та реалізації висловлених погроз. Грошові кошти, внесені як застава, не стануть перешкодою для вчинення насильницьких дій, якщо метою підозрюваного фізична розправа або залякування.

Згідно з практикою ЄСПЛ застава є ефективною лише тоді, коли вона може запобігти ризику. У даному випадку ризиком є не тільки втеча, а й фізичне насильство. Жодна сума грошей не може бути еквівалентом захисту життя потерпілого, а отже, застава не є адекватним запобіжним заходом.

Особисте зобов`язання та домашній арешт також не зможуть запобігти заявленим ризикам, оскільки будуть недостатніми для запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.4 ст.189, ч.4 ст.28 ч.3 ст.146, ч.2 ст.28 ч.1 ст.162, ч.2 ст.28 ч.1 ст.182 КК України, частина з яких відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів.

Сторона обвинувачення вважає, що на даний час продовжують існувати ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжують існувати, а саме:

1) ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_12 , усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути призначене йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих умисних тяжких та особливо тяжких злочинів, вчинених у складі організованої групи та злочинної організації, за які, передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, маючи тісні зв`язки в кримінальному середовищі та з суб`єктами підвищеного злочинного впливу, може за їх сприяння тривалий час переховуватися від суду з метою уникнення покарання, в тому числі покинути територію України;

2) ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у тому, що обвинувачений ОСОБА_12 може незаконно впливати на інших обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні. На даний час у судовому засіданні не допитано жодну особу з числа потерпілих та свідків, адреси проживання частини яких відомі обвинуваченому.

Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч.1 ст.94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження, а тому, враховуючи, що дане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду і докази у повному обсязі ще не досліджені, в тому числі і не допитані всі свідки, показання яких суд сприймає безпосередньо, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, існує велика ймовірність того, що останній, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує, може незаконно впливати як на свідків, так і на експертів. Вказане дає підстави обгрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу на потерпілих, свідків та інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні зі сторони обвинуваченого ОСОБА_12 з метою зміни показань стосовно фактичних обставин;

3) ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_12 може вчинити інші кримінальні правопорушення. Так множинність вчинених кримінальних правопорушень обвинуваченим ОСОБА_12 , ступінь їх суспільної небезпеки, участь у злочинній організації та організованій групі дають обґрунтовані підстави вважати про реальність зазначеного ризику.

Окрім того, ОСОБА_12 офіційно не працює, джерело його існування не відоме. Відсутність постійного джерела доходу свідчить про те, що злочинна діяльність є основним засобом існування обвинуваченого у зв`язку з чим існують достатні підстави вважати, що останній продовжить вчиняти корисливі злочини для отримання грошових коштів. Крім того, перебуваючи на волі, може вчинити злочини проти життя та здоров`я щодо потерпілих у вказаному кримінальному провадженні з метою схилення останніх до зміни раніше наданих свідчень.

Враховуючи характер кримінальних правопорушень, вчинених обвинуваченим, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, та пов`язані із застосування насильства та погрозою його застосування до потерпілих, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, сторона обвинувачення вважає, що в даному випадку тримання обвинуваченого під вартою буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

При оцінці можливості застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, доцільно використати стандарт доказування «обгрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші, більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обгрунтованої ймовірності цього.

Так запобіжний захід у виді особистої поруки є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж провадженні, оскільки не встановлено осіб, які заслуговують на довіру чи особливу довіру, а тому такі не можуть забезпечити виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків.

Застосувати запобіжний захід заставу до обвинуваченого ОСОБА_12 також вважається неможливим з огляду на те, що злочин, передбачений ст.189 КК України, спрямований не лише проти власності, а й проти волі, здоров`я та недоторканності особи. Застава є запобіжним заходом майнового характеру, який може гарантувати лише процесуальну поведінку (явку до суду), але в жодному разі не здатний фізично обмежити обвинуваченого від контактів із потерпілими та реалізації висловлених погроз. Грошові кошти, внесені як застава, не стануть перешкодою для вчинення насильницьких дій, якщо метою підозрюваного фізична розправа або залякування.

Згідно з практикою ЄСПЛ застава є ефективною лише тоді, коли вона може запобігти ризику. У даному випадку ризиком є не тільки втеча, а й фізичне насильство. Жодна сума грошей не може бути еквівалентом захисту життя потерпілого, а отже, застава не є адекватним запобіжним заходом.

Особисте зобов`язання та домашній арешт також не зможуть запобігти заявленим ризикам, оскільки будуть недостатніми для запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_14 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, яке відповідно до вимог ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

Сторона обвинувачення вважає, що на даний час продовжують існувати ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжують існувати, а саме:

1) ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_14 , усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути призначене йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, які вчинено у складі організованої групи та за які, передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, маючи тісні зв`язки в кримінальному середовищі та з суб`єктами підвищеного злочинного впливу, може за їх сприяння тривалий час переховуватися від суду з метою уникнення покарання, в тому числі покинути територію України;

2) ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у тому, що обвинувачений ОСОБА_14 може незаконно впливати на інших обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні. На даний час у судовому засіданні не допитано жодну особу з числа потерпілих та свідків, адреси проживання частини яких відомі обвинуваченому.

Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч.1 ст.94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження, а тому, враховуючи, що дане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду і докази у повному обсязі ще не досліджені, в тому числі і не допитані всі свідки, показання яких суд сприймає безпосередньо, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, існує велика ймовірність того, що останній, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує, може незаконно впливати як на свідків, так і на експертів. Вказане дає підстави обгрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу на потерпілих, свідків та інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні зі сторони обвинуваченого ОСОБА_14 з метою зміни показань стосовно фактичних обставин;

3) ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_14 може вчинити інші кримінальні правопорушення. Так множинність вчинених кримінальних правопорушень обвинуваченим ОСОБА_14 , ступінь їх суспільної небезпеки, участь у складі організованої групидають обґрунтовані підстави вважати про реальність зазначеного ризику.

Окрім того, ОСОБА_14 офіційно не працює, джерело його існування не відоме, вчинив умисний корисливий злочин. Відсутність постійного джерела доходу свідчить про те, що злочинна діяльність є основним засобом існування обвинуваченого у зв`язку з чим існують достатні підстави вважати, що останній продовжить вчиняти корисливі злочини для отримання грошових коштів. Крім того, перебуваючи на волі, може вчинити злочини проти життя та здоров`я щодо потерпілих у вказаному кримінальному провадженні з метою схилення останніх до зміни раніше наданих свідчень.

Враховуючи характер кримінальних правопорушень, вчинених обвинуваченим, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, та пов`язані із застосування насильства та погрозою його застосування до потерпілих, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, сторона обвинувачення вважає, що в даному випадку тримання обвинуваченого під вартою буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

При оцінці можливості застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, доцільно використати стандарт доказування «обгрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші, більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обгрунтованої ймовірності цього.

Так запобіжний захід у виді особистої поруки є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж провадженні, оскільки не встановлено осіб, які заслуговують на довіру чи особливу довіру, а тому такі не можуть забезпечити виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків.

Застосувати запобіжний захід заставу до обвинуваченого ОСОБА_14 також вважається неможливим з огляду на те, що злочин, передбачений ст.189 КК України, спрямований не лише проти власності, а й проти волі, здоров`я та недоторканності особи. Застава є запобіжним заходом майнового характеру, який може гарантувати лише процесуальну поведінку (явку до суду), але в жодному разі не здатний фізично обмежити обвинуваченого від контактів із потерпілими та реалізації висловлених погроз. Грошові кошти, внесені як застава, не стануть перешкодою для вчинення насильницьких дій, якщо метою підозрюваного фізична розправа або залякування.

Згідно з практикою ЄСПЛ застава є ефективною лише тоді, коли вона може запобігти ризику. У даному випадку ризиком є не тільки втеча, а й фізичне насильство. Жодна сума грошей не може бути еквівалентом захисту життя потерпілого, а отже, застава не є адекватним запобіжним заходом.

Особисте зобов`язання та домашній арешт також не зможуть запобігти заявленим ризикам, оскільки будуть недостатніми для запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_15 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, яке відповідно до вимог ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

Сторона обвинувачення вважає, що на даний час продовжують існувати ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжують існувати, а саме:

1) ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_15 , усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути призначене йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, які вчинено у складі організованої групи та за які, передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, маючи тісні зв`язки в кримінальному середовищі та з суб`єктами підвищеного злочинного впливу, може за їх сприяння тривалий час переховуватися від суду з метою уникнення покарання, в тому числі покинути територію України;

2) ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у тому, що обвинувачений ОСОБА_15 може незаконно впливати на інших обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні. На даний час у судовому засіданні не допитано жодну особу з числа потерпілих та свідків, адреси проживання частини яких відомі обвинуваченому.

Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч.1 ст.94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження, а тому, враховуючи, що дане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду і докази у повному обсязі ще не досліджені, в тому числі і не допитані всі свідки, показання яких суд сприймає безпосередньо, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, існує велика ймовірність того, що останній, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує, може незаконно впливати як на свідків, так і на експертів. Вказане дає підстави обгрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу на потерпілих, свідків та інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні зі сторони обвинуваченого ОСОБА_15 з метою зміни показань стосовно фактичних обставин;

3) ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_15 може вчинити інші кримінальні правопорушення. Даний ризик є реальним, оскільки ОСОБА_15 офіційно не працює, джерело його існування не відоме, вчинив новий умисний корисливий злочин. Відсутність постійного джерела доходу та соціальних обов`язків свідчить про те, що злочинна діяльність є основним засобом існування обвинуваченого у зв`язку з чим існують достатні підстави вважати, що останній продовжить вчиняти корисливі злочини для отримання грошових коштів. Також, перебуваючи на волі, може вчинити злочини проти життя та здоров`я потерпілого у вказаному кримінальному провадженні з метою схилення останнього до зміни раніше наданих свідчень. Окрім того, обвинувачений ОСОБА_15 , будучи раніше судимий за вчинення особливо тяжкого злочину, на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний корисливий злочин в складі організованої групи, що свідчить про стійку злочинну спрямованість останнього.

Враховуючи характер кримінальних правопорушень, вчинених обвинуваченим, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, та пов`язані із застосування насильства та погрозою його застосування до потерпілих, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, сторона обвинувачення вважає, що в даному випадку тримання обвинуваченого під вартою буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

При оцінці можливості застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, доцільно використати стандарт доказування «обгрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші, більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обгрунтованої ймовірності цього.

Так запобіжний захід у виді особистої поруки є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж провадженні, оскільки не встановлено осіб, які заслуговують на довіру чи особливу довіру, а тому такі не можуть забезпечити виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків.

Застосувати запобіжний захід заставу до обвинуваченого ОСОБА_15 також вважається неможливим з огляду на те, що злочин, передбачений ст.189 КК України, спрямований не лише проти власності, а й проти волі, здоров`я та недоторканності особи. Застава є запобіжним заходом майнового характеру, який може гарантувати лише процесуальну поведінку (явку до суду), але в жодному разі не здатний фізично обмежити обвинуваченого від контактів із потерпілими та реалізації висловлених погроз. Грошові кошти, внесені як застава, не стануть перешкодою для вчинення насильницьких дій, якщо метою підозрюваного фізична розправа або залякування.

Згідно з практикою ЄСПЛ застава є ефективною лише тоді, коли вона може запобігти ризику. У даному випадку ризиком є не тільки втеча, а й фізичне насильство. Жодна сума грошей не може бути еквівалентом захисту життя потерпілого, а отже, застава не є адекватним запобіжним заходом.

Особисте зобов`язання та домашній арешт також не зможуть запобігти заявленим ризикам, оскільки будуть недостатніми для запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_16 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, яке відповідно до вимог ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

Сторона обвинувачення вважає, що на даний час продовжують існувати ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжують існувати, а саме:

1) ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_16 , усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути призначене йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, та за який, передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, може переховуватися від суду та перешкоджати судовому провадженню. Також маючи діючий паспорт громадянина України для виїзду за кордон, може знайти шляхи для виїзду за кордон в умовах воєнного стану та покинути територію України;

2) ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у тому, що обвинувачений ОСОБА_16 може незаконно впливати на інших обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні. На даний час у судовому засіданні не допитано жодну особу з числа потерпілих та свідків. Даний ризик є реальним та обгрнутованим, зважаючи на те, що обвинувачений безпосередньо знайомий із потерпілим ОСОБА_28 , вчинив злочин за місцем його проживання, може реалізувати свої погрози з метою змусити потерпілого змінити показання стосовно фактичних обставин, що унеможливить встановлення істини. Крім того, після затримання правоохоронними органами інших осіб, причетних до скоєння даного злочину, ОСОБА_16 продовжив телефонувати до потерпілого ОСОБА_28 на мобільний телефон та у ході розмов вимагав перераховувати грошові кошти вже йому особисто.

Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч.1 ст.94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження, а тому, враховуючи, що дане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду і докази у повному обсязі ще не досліджені, в тому числі і не допитані всі свідки, показання яких суд сприймає безпосередньо, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, існує велика ймовірність того, що останній, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує, може незаконно впливати як на свідків, так і на експертів;

3) ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_16 може вчинити інші кримінальні правопорушення.

Враховуючи ступінь суспільної небезпеки інкриміноваго кримінального правопорушення, яке вчинене у складі організованої групи, існують обгрунтовані підстави вважати про реальність зазначеного ризику. Окрім того, ОСОБА_16 офіційно не працює, джерело його існування невідоме, вчинив умисний корисливий злочин. Відсутність постійного джерела доходу свідчить про те, що злочинна діяльність є основним засобом існування обвинуваченого у зв`язку з чим існують достатні підстави вважати, що останній продовжить вчиняти корисливі злочини для отримання грошових коштів. Крім того, перебуваючи на волі, може вчинити злочини проти життя та здоров`я потерпілого у вказаному кримінальному провадженні з метою схилення його до зміни раніше наданих свідчень.

Враховуючи характер кримінальних правопорушень, вчинених обвинуваченим, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, та пов`язані із застосування насильства та погрозою його застосування до потерпілих, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, сторона обвинувачення вважає, що в даному випадку тримання обвинуваченого під вартою буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

При оцінці можливості застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, доцільно використати стандарт доказування «обгрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші, більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обгрунтованої ймовірності цього.

Так запобіжний захід у виді особистої поруки є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж провадженні, оскільки не встановлено осіб, які заслуговують на довіру чи особливу довіру, а тому такі не можуть забезпечити виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків.

Застосувати запобіжний захід заставу до обвинуваченого ОСОБА_16 також вважається неможливим з огляду на те, що злочин, передбачений ст.189 КК України, спрямований не лише проти власності, а й проти волі, здоров`я та недоторканності особи. Застава є запобіжним заходом майнового характеру, який може гарантувати лише процесуальну поведінку (явку до суду), але в жодному разі не здатний фізично обмежити обвинуваченого від контактів із потерпілими та реалізації висловлених погроз. Грошові кошти, внесені як застава, не стануть перешкодою для вчинення насильницьких дій, якщо метою підозрюваного фізична розправа або залякування.

Згідно з практикою ЄСПЛ застава є ефективною лише тоді, коли вона може запобігти ризику. У даному випадку ризиком є не тільки втеча, а й фізичне насильство. Жодна сума грошей не може бути еквівалентом захисту життя потерпілого, а отже, застава не є адекватним запобіжним заходом.

Особисте зобов`язання та домашній арешт також не зможуть запобігти заявленим ризикам, оскільки будуть недостатніми для запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Посилаючись на положення ч.4 ст.183 КПК України, враховуючи те, що обвинувачені ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 обвинувачуються у вчиненні злочинів, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, вчинених із застосуванням насильства та погрозою застосування насильства в складі злочинної організації та організованої групи, сторона обвинувачення при продовженні їм запобіжного заходу у виді тримання під вартою просить не визначати заставу як альтернативний запобіжний захід.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави підтримав та просив їх задовольнити із наведених мотивів.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_19 у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу. Вказала, що сторона обвинувачення у клопотанні обмежилася перерахуванням ризиків, проте не надала доказів, які підтверджують їх подальше існування та реальний намір чи дії обвинуваченого, спрямовані на незаконний вплив на потерпілих чи свідків, можливість вчинення інших кримінальних правопорушень. Водночас продовження тримання під вартою не може грунтуватися на формальних ризиках без належного обгрунтування. ЄСПЛ у рішенні у справі «Ілійков проти Болгарії» вказав, що тяжкість обвинувачення та суворість можливого покарання виправдовують тримання під вартою лише на початковому етапі, а з плином часу самі по собі вже не є достатньою підставою для продовження арешту. Стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_9 стежив за потерпілими чи свідками, вживав заходів щодо реалізації свого майна задля підготовки подальшої втечі. Навпроти поведінка обвинуваченого у ході досудового розслідування була бездоганною, він давав послідовні і правдиві показання по епізоду із потерпілими Лаушкіними. Обвинувачений раніше не судимий, до затримання працював та займався бізнесом, одружений, та має на утриманні двох неповнолітніх дітей, що свідчить про наявність у нього міцних соціальних зв`язків. Із урахуванням наведеного просила змінити обвинуваченому запобіжний захід на домашній арешт або визначити заставу як альтернативний запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_9 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника та просив у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу відмовити. Зазначив, що з почату повномасштабного вторгнення не виїжджав з України і не має наміру це робити. Потерпілий ОСОБА_26 не з`являється до суду, свідки у ході досудового розслідування підтвердили, що потерпілий винен йому гроші, він хотів повернути власні кошти, був затриманий за підозрою у вимаганні, а надалі його звинуватили у вчиненні решти кримінальних правопорушень, до яких він непричетний.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_23 у судовому засіданні щодо задоволення клопотання сторони обвинувачення заперечив та просив у його задоволенні відмовити, з мотивів, наведених у письмових запереченнях. Зазначив, що наведені у клопотанні ризики не відповідають дійсності та не підтверджуються належними та допустимими доказами. Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні уже завершено і сторона обвинувачення по всіх епізодах не встановила, коли саме у ОСОБА_10 виник злочинний умисел на вчинення кримінальних правопорушень, яким чином злочинні плани доносилися до виконавців, яким чином здійснювався розподіл грошових коштів в ході вимагання, як і не було встановлено, що саме ОСОБА_10 такі гроші отримував та розпоряджався ними. По епізодах за фактом вимагання грошових коштів у потерпілих ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_28 не підтверджено жодного зв`язку із обвинуваченим ОСОБА_10 , оскільки вони абсолютно незнайомі люди. Твердження прокурора, що обвинувачений був організатором кримінально караних діянь та здійснював координацію шляхом розробки злочинних планів є надуманими стороною обвинувачення і жодними доказами не підтверджуються. По епізоду шахрайського заволодіння квартирою у м. Івано-Франківськ та отримання грошових коштів, потерпілий ОСОБА_32 у своїх показаннях вказав, що не знайомий із ОСОБА_10 , жодного разу його не бачив, не розмовляв із ним і останній у нього коштів не вимагав та не отримував їх. По епізоду вимагання грошових коштів у подружжя ОСОБА_33 , досудовим розслідуванням встановлено, що у потерпілого виникли цивільно-правові зобов`язання перед ОСОБА_9 , відносно події, що мала місце у серпні-вересні 2025 року потерпілі підтвердили, що ОСОБА_10 5 до їхнього будинку не заходив, заходи фізичного впливу до них не застосовував. Обставини справи та дані про особу ОСОБА_10 свідчать, що ризики передбачені ст.177 КПК України нічим не підтверджені, мають припущення та декларативний характер, сама лише тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується останній, не може вважатись виключною підставою для продовження тримання під вартою. Вказав, що за час перебування під вартою стан здоров`я обвинуваченого, який є особою з інвалідністю 3-ї групи, значно погіршився, він неодноразово звертався до медичної частини ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань №12», що підтверджується долученими довідками, а також був діагностований лікарем-кардіологом КНП «Івано-Франківський обласний кардіологічний центр Івано-Франківської обласної ради». Згідно з наданими висновками стан здоров`я ОСОБА_10 , який страждає на тяжке захворювання, прогресуюче погіршується, а можливість надати йому необхідну медичну допомогу за обмежених можливостей медичної частини СІЗО відсутня, оскільки обвинувачений потребує постійного спеціалізованого кардіологічного нагляду. Із урахуванням наведеного просив змінити ОСОБА_10 запобіжний захід на домашній арешт у певний період доби за місцем його проживання із покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України або визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів громадян.

Обвинувачений ОСОБА_10 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника та просив у задоволенні клопотання сторони обвинувачення відмовити та змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_11 адвокат ОСОБА_21 у судовому засіданні щодо задоволення клопотання сторони обвинувачення заперечила, посилаючись на його необгрунтованість та безпідставність. Вказала, що клопотання містить перелік ризиків, однак не містить конкретних актуальних фактів, які підтверджували б їх реальність станом на день розгляду, а також належного обґрунтування неможливості нейтралізувати їх більш м`яким запобіжним заходом. Ризики наведені декларативно, без індивідуалізованих доказів. Подальше перебування обвинуваченого під вартою не може грунтуватися на тих самих обставинах, які наводились на попередніх стадіях. Сам факт того, що потерпілі та свідки судом ще не допитані не є доказом наміру обвинуваченого незаконно на них впливати. Потерпілі на виклики суду не з`являються, а прокурором не наведено жодного конкретного факту, що ОСОБА_11 особисто чи через інших осіб намагався контактувати із потерпілими чи свідками, погрожувати їм, схиляти до зміни показань чи іншим чином перешкоджати судовому розгляду. Досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено, докази стороною обвинувачення зібрані, обсяг обвинувачення сформований, матеріали кримінального провадження відкриті стороні захисту. Тому ризики, які враховувались на початковоу етапі досудового розслідування, не можуть автоматично переноситись на стадію судового розгляду без оцінки чи залишаються вони реальними. Конституційний Суд України у рішенні від 24.06.2026 у справі №4-р(ІІ)/2026 наголосив, що тримання під вартою не може грунтуватися виключно на тяжкості злочину без оцінки конкретних обставин, реальних причин необхідності позбавлення свободи та неможливості застосування більш м`яких запобіжних заходів. ОСОБА_11 раніше не судимий, одружений, має неповнолітню дитину, постійне місце проживання та сталі соціальні зв`язки. Відсутність офіційного працевлаштування сама по собі не підтверджує реальної можливості вчинення нових кримінальних правопорушень, без наявності конкретних даних щодо можливої майбутньої поведінки особи. Прокурором також не доведено, що наявні ризики неможливо нівелювати покладенням на ОСОБА_11 обов`язків, передбачених ст.194 КПК України. Із урахуванням наведеного просила застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_11 запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою фактичного проживання із покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, альтернативно, у разі якщо суд дійде висновку про необхідність продовження тримання під вартою, визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_11 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника та просили у задоволенні клопотання сторони обвинувачення відмовити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_12 адвокат ОСОБА_20 у судовому засіданні щодо задоволення клопотання сторони обвинувачення заперечила, підтримала подане клопотання про зміну запобіжного заходу та просила його задовольнити із наведених мотивів. Вказала, що ризики, які є підставою для продовження тримання під вартою, повинні бути актуальними, реальними та підтвердженими конкретними обставинами на момент розгляду нового клопотання. Сама по собі тяжкість кримінального правопорушення не є достатньою підставою для висновку про існування реального ризику переховування. Необхідно враховувати конкретні дані щодо ОСОБА_12 , який має постійне місце проживання, сталі соціальні та сімейні зв`язки, родичів, а також відсутність попередніх спроб переховування, його поведінку після початку кримінального провадження, виконання процесуальних обов`язків, відсутність фактів порушення покладених обов`язків. Щодо ризику впливу на потерпілих та свідків прокурором не зазначено, на кого і в який спосіб може впливати обвинувачений, чому такий вплив є реальним, які конкретні обставини свідчать про наявність такого ризику. Посилання на ризик перешкоджання кримінальному провадженню, продовження або повторення кримінальної поведінки без зазначення конкретних дій, які може вчинити обвинувачений та наведення обставин, що свідчать про реальну можливість вчинення нового кримінального правопорушення не підтверджують існування цих ризиків. ОСОБА_12 інкримінується вчинення злочинів у співучасті, проте при вирішенні клопотання про продовження запобіжного заходу слід оцінювати його особисту поведінку, а стороною обвинувачення не доведено, що зазначені ризики мають саме індивідуальний характер щодо ОСОБА_12 , як і неможливість застосування до нього інших, більш м`яких запобіжних заходів. Просила врахувати, що обвинувачений є особою з інвалідністю другої групи, переніс складне операційне втручання, відчуває постійний фізичний біль та за час перебування під вартою стан його здоров`я значно погіршився, він неодноразово звертався за медичною допомогою, зокрема після 28.08.2026, проте підтверджуючої інформації у відповідь на адвокатський запит на даний час не отримано. Із урахуванням наведеного просила змінити ОСОБА_12 запобіжний захід на більш м`який, не пов`язаний із триманням під вартою з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, або визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави, у розмірі, достатньому для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_12 у судовому засіданні підтримав подане захисником клопотання про зміну запобіжного заходу.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_14 адвокат ОСОБА_22 просила у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу відмовити. Вказала, що наведені у клопотанні ризики є необгрунтованими та не доведеними. Сторона обвинувачення сама визнає, що ризики з часом зменшуються. ОСОБА_14 обвинувачується у вчиненні лише одного злочинного епізоду, який мав місце у лютому 2025, а затриманий він був у вересні 2025 року та за вказаний час не намагався переховуватися від слідства, а тому ризик переховування стороною обвинувачення не доведений. Також до клопотання не долучено жодних доказів щодо спроб обвинуваченого зв`язатися із потерпілими чи чинити на них тиск. ОСОБА_14 із потерпілим ОСОБА_34 взагалі не зустрічався та не спілкувався із ним у телефонному режимі, ніякого насильства щодо нього не застосовував. Ризик впливу на експертів є абстрактним, не зазначено на яких експертів та з якою метою може впливати обвинувачений. У ході досудового росзлідування у ОСОБА_14 ніякого майна та речей не вилучалося, ніякі експертні дослідження не проводились. Ризик вчинення інших кримінальних правопорушень є лише припущенням сторони обвинувачення та не підтверджений будь-якими доказами. Просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора та визначити ОСОБА_14 розмір застави як альтернативного запобіжного заходу, враховуючи тривалість його перебування під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_14 підтримав доводи свого захисника та просив у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відмовити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_15 адвокат ОСОБА_35 у судовому засіданні щодо задоволення клопотання сторони обвинувачення заперечила. Підтримала подані нею та адвокатом ОСОБА_36 заперечення та вказала, що подане клопотання вважає незаконним, таким, що не відповідає вимогам ст.184 КПК України, а ризики, що наводяться, необґрунтованими та такими, що не доводяться належними та допустимими доказами. У клопотанні прокурор формально зазначає перелік ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, однак жодного доказу, який би підтверджував їх наявність не наведено. У тексті клопотання відсутні конкретні фактичні обставини, які б свідчили про спроби ОСОБА_15 переховуватися, впливати на свідків, знищувати речі чи документи, або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. На сьогоднішній день усі ключові слідчі дії на стадії досудового розслідування вже давно завершені, а сам потерпілий та свідки були детально допитані слідчими органами із попередженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, причому їхні показання зафіксовані у відповідних процесуальних протоколах, змінити, спотворити чи нівелювати які шляхом будь-якого позапроцесуального впливу фізично неможливо. Посилання сторони обвинувачення на тяжкість інкримінованого правопорушення та суворість потенційного покарання як на самостійну і достатню підставу для продовження тримання під вартою прямо суперечить сталій практиці ЄСПЛ. Міркування прокурора про ризик вчинення нових кримінальних правопорушень базуються виключно на минулій судимості обвинуваченого та порушують принцип презумпції невинуватості. Ризик переховування, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином також не підтверджений будь-якими доказами. Більше того, на переконання сторони захисту даний ризик відсутній взагалі, оскільки ОСОБА_15 має місце проживання. Також у період воєнного стану чоловікам призовного віку заборонено залишати межі країни, що виключає можливість виїхати за межі України та переховуватись від суду. Прокурор у порушення вимог ч.3 ст.184 КПК України не додав до клопотання копій матеріалів чи інших належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів. Крім того, сторона обвинувачення не обґрунтовує неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, хоча такий обов`язок прямо передбачений ст.183 КПК України та узгоджується з практикою ЄСПЛ. Обвинувачений ОСОБА_15 має міцні соціальні та родинні зв`язки, сталу сім`ю та офіційне місце проживання. Його родина підтримує з ним постійний зв`язок та готова забезпечувати його усім необхідним для належного проживання, у тому числі житлом, харчуванням та іншими необхідними побутовими речами, а також надавати необхідну допомогу протягом усього періоду дії запобіжного заходу. Істотним чинником, що унеможливлює подальше утримання обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора, є його незадовільний стан здоров`я, який вимагає постійного медичного контролю та реабілітації. Згідно з медичними виписками, ОСОБА_15 переніс хірургічне втручання - артроскопічну резекцію заднього рогу внутрішнього меніска лівого колінного суглоба, і потребує проведення відновлювальних процедур та ЛФК. Окрім того, у обвинуваченого зафіксовані стійкі порушення, що потребує регулярного застосування спеціальних медичних препаратів та профільних оглядів. Зазначені обставини в їх сукупності свідчать про те, що цілодобовий домашній арешт із носінням електронного браслета повністю забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків і водночас гарантуватиме дотримання його прав на життя та охорону здоров`я. Враховуючи наведене просила змінити обвинуваченому ОСОБА_15 запобіжний захід на домашній арешт з електронним засобом контролю за адресою: АДРЕСА_1 або визначити розумний розмір застави для забезпечення виконання процесуальних обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_15 у судовому засіданні підтримали позицію свого захисника та просив у задоволенні клопотання сторони обвинувачення відмовити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_16 адвокат ОСОБА_24 щодо задоволення клопотання сторони обвинувачення заперечив та просив у його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що всупереч вимог ст.184 КПК України до вказаного клопотання не долучено копії матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, зокрема щодо існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України та неможливості застосування до його підзахисного іншого, більш м`якого запобіжного заходу. Наведені у клопотанні ризики є абстрактними, тотожними раніше заявленим та не підтверджені конкретними доказами. проте сама по собі тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченому не може слугувати належною підставою для продовжуваного тримання під вартою. Вказав, що сторона захисту не погоджується із правовою кваліфікацією дій обвинуваченого, оскільки вважає, що його дії містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.355 КК України, бо обвинувачений намагався повернути свої кошти і потерпілий ОСОБА_28 під час допиту підтвердив наявність фінансових зобов`язань перед ОСОБА_16 . Звертає увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_16 раніше не судимий, одружений, позитивно характеризується, навчався у ВНЗ, а тому просив змінити йому запобіжний захід із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України або визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 80 розмірів

Обвинувачений ОСОБА_16 підтримав думку та позицію свого захисника.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши подані клопотання про продовження та зміну запобіжного заходу та долучені докази, суд приходить до наступних висновків.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 11.05.2026 обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави на строк до 10.07.2026.

Ухвалою суду від 19.06.2026 запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченим продовжено на строк до 18.08.2026 без визначення розміру застави.

Надалі ухвалою суду від 31.07.2026 запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченим продовжено на строк до 28.09.2026 без визначення розміру застави.

Частинами першою-третьою ст.331 КПК України визначено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч.1 ст.201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно п.п.4, 5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років; до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ч.ч.3,4,5 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Частиною першою ст.131 КПК України визначено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

За змістом ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Згідно з ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Тож, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини про те, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу.

При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

При оцінці ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України варто зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

При вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, те, що він раніше не судимий та обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.255 КК України, які відповідно до ч.6 ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 КК України,яке відповідно до ч.5 ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Так у ході розгляду клопотання прокурором доведено, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначенні п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інші кримінальні правопорушення.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він, обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено безальтернативне покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна, зокрема у вимаганні у складі злочинної організації, а відтак, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинувачений може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та з метою унеможливлення проведення необхідних процесуальних дій.

Окрім цього, перебуваючи на волі, обвинувачений, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час не допитані судом та вживати заходів спрямованих на зміну учасниками кримінального провадження своїх показів, оскільки кримінальні правопорушення ним вчинено із застосуванням насильства, а також йому відоме місце проживання потерпілих ОСОБА_27 та ОСОБА_26 , а отже продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також суд вважає, що продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_9 в разі застосування іншого менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зможе вчинити інші кримінальні правопорушення. Наявність вказаного ризику підтверджується множинністю інкримінованих кримінальних правопорушень, вчинених у складі злочинної групи та ступенем їх суспільної небезпеки.

При цьому суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_9 працевлаштований, одружений та має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

При вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, те, що він обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.5 ст.190, ч.2 ст.255 КК України, які відповідно до ч.6 ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 КК України, яке відповідно до ч.5 ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Так у ході розгляду клопотання прокурором доведено, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначенні п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інші кримінальні правопорушення.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він, обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено безальтернативне покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна, зокрема у створенні та очолюванні організованої гупи для вимогань у громадян грошових коштів в особливо великих розмірах, а також вчиненні умисних корисливих злочинів у складі організованої групи та злочинної організації, а відтак, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинувачений може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та унеможливлення проведення необхідних процесуальних дій.

Окрім цього, перебуваючи на волі, обвинувачений, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час не допитані судом та вживати заходів спрямованих на зміну учасниками кримінального провадження своїх показів, оскільки кримінальні правопорушення ним вчинено із застосуванням насильства, а також йому відоме місце проживання потерпілих та свідків, а отже продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також суд вважає, що продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_10 в разі застосування іншого менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, може вчинити інші кримінальні правопорушення. Наявність вказаного ризику підтверджується відсутністю у нього офіційного джерела доходів.

При цьому суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_10 має постійне місце реєстрації та проживання, одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, з лютого 2022 року по серпень 2025 року працював на посаді фахівця з логістики у компанії на території Словаччини та позитивно характеризується за місцем роботи, а також відомості про те, що обвинувачений страждає на серцево-судинні захворювання та захворювання суглобів, за час перебування в установі ув`язнення регулярно звертається за допомогою до персоналу Медичної частини з приводу наявних захворювань.

Водночас долученими стороною захисту відомостями з Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях підтверджується, що обвинуваченому ОСОБА_10 25.11.2025 проводилися необхідні обстеження і він був консультований лікарем-кардіологом КНП «Івано-Франківський обласний кардіологічний центр Івано-Франківської обласної ради» і йому встановлено відповідний діагноз, на даний час він перебуває під динамічним спостереженням і йому в амбулаторних умовах Медичної частини надається необхідна медична допомога згідно уніфікованих медичних протоколів у повному обсязі.

Доказів, які б підтверджували той факт, що із урахуванням встановленого діагнозу ОСОБА_10 за станом здоров`я на даний час не може утримуватися під вартою суду не надано, а тому наявність в обвинуваченого хронічних захворювань не може слугувати беззаперечною підставою для зміни йому запобіжного заходу.

При вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, те, що він обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.5 ст.190, ч.2 ст.255 КК України, які відповідно до ч.6 ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 КК України,яке відповідно до ч.5 ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Так у ході розгляду клопотання прокурором доведено, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначенні п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інші кримінальні правопорушення.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він, обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено безальтернативне покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна, зокрема у вчиненні умисних корисливих злочинів у складі організованої групи та злочинної організації, а відтак, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинувачений може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та з метою унеможливлення проведення необхідних процесуальних дій.

Окрім цього, перебуваючи на волі, обвинувачений, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час не допитані судом та вживати заходів спрямованих на зміну учасниками кримінального провадження своїх показів, оскільки кримінальні правопорушення ним вчинено із застосуванням насильства, а також йому відоме місце проживання потерпілих ОСОБА_27 , ОСОБА_26 , ОСОБА_28 , а отже продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також суд вважає, що продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_11 в разі застосування іншого менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, може вчинити інші кримінальні правопорушення. Наявність вказаного ризику підтверджується множинністю інкримінованих кримінальних правопорушень, вчинених у складі організованої групи, ступенем їх суспільної небезпеки, а також відсутністю у нього офіційного джерела доходів.

При цьому суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_11 одружений, має на утриманні неповнолітню дитину.

При вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_12 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, те, що він обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.255 КК України, які відповідно до ч.6 ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 КК України, яке відповідно до ч.5 ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Так у ході розгляду клопотання прокурором доведено, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інші кримінальні правопорушення.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено безальтернативне покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна, зокрема у вимаганні у складі злочинної організації, а відтак, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинувачений може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та з метою унеможливлення проведення необхідних процесуальних дій.

Окрім цього, перебуваючи на волі, обвинувачений, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час не допитані судом та вживати заходів спрямованих на зміну учасниками кримінального провадження своїх показів, оскільки кримінальні правопорушення ним вчинено із застосуванням насильства, а також йому відоме місце проживання потерпілих ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , а отже продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також суд вважає, що продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_12 в разі застосування іншого менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, може вчинити інші кримінальні правопорушення. Наявність вказаного ризику підтверджується множинністю інкримінованих кримінальних правопорушень, вчинених у складі злочинної організації та ступенем їх суспільної небезпеки.

При цьому суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_12 згідно довідки до акту огляду МСЕК серії ААГ №133557 є особою з інвалідністю другої групи, має місце роботи, розлучений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, а також відомості про те, що обвинувачений страждає на серцево-судинні захворювання та хворобу кінцівок.

Водночас долученими стороною захисту відомостями з Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях підтверджується, що обвинувачений ОСОБА_12 при поступленні був оглянутий лікарями Івано-Франківської міської медичної частини №12 і йому були проведені лабораторні та рентгенологічні обстеження за результатми яких встановлено діагноз:консолідований внутрішньо-суглобовий уламковий перелом кісток лівої кульшової западини Е84.1-ускладнення механічного походження, пов`язане із внутрішнім пристроєм для фіксації кінцівки. На даний час він та перебуває під динамічним спостереженням персоналу Медичної частини, виконує індивідуальний план медичої реабілітації. Також ОСОБА_12 звертався до персоналу Медичної частини з приводу погіршення стану здоров`я і йому встановлено діагноз: К05-порушення серцевого ритму, К86- гіпертонія неускладнена, 11.08.2026 проведено щорічний профілактичний медичний огляд. ОСОБА_12 отримує медикаментозне амбулаторне лікування згідно уніфікованих медичних протоколів МОЗ України, а також готуються документи для подання на експертну комісію оцінювання повсякденного функціонування для продовження групи інвалідності.

Доказів, які б підтверджували той факт, що із урахуванням встановлених діагнозів обвинувачений ОСОБА_12 за станом здоров`я на даний час не може утримуватися під вартою суду не надано, а тому наявність хронічних захворювань у обвинуваченого не може слугувати беззаперечною підставою для зміни йому запобіжного заходу.

При вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_14 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, те, що він будучи раніше неодноразово судимий та обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.4 ст.189 КК України, яке відповідно до ч.6 ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Так у ході розгляду клопотання прокурором доведено, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначенні п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інші кримінальні правопорушення.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, який вчинено у складі організованої групи та за який передбачено безальтернативне покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна, а відтак, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинувачений може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та з метою унеможливлення проведення необхідних процесуальних дій.

Окрім цього, перебуваючи на волі, обвинувачений, який безпосередньо знайомий із потерпілими та вчинив кримінальне правопорушення за місцем проживання потерпілого ОСОБА_29 , може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час не допитані судом та вживати заходів спрямованих на зміну учасниками кримінального провадження своїх показів, а отже продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також суд вважає, що продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_14 в разі застосування іншого менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, може вчинити інші кримінальні правопорушення. Наявність вказаного ризику підтверджується як тим, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, так і відсутністю у нього офіційного джерела доходів.

При цьому суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_14 одружений, має на утриманні неповнолітню дитину.

При вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_15 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, те, що він будучи раніше судимий за вчинення умисних злочинів проти життя та здоров`я особи, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, яке відповідно до ч.6 ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Так у ході розгляду клопотання прокурором доведено, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначенні п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інші кримінальні правопорушення.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, який вчинено у складі організованої групи за який передбачено безальтернативне покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна, а відтак, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинувачений може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та з метою унеможливлення проведення необхідних процесуальних дій.

Окрім цього, перебуваючи на волі, обвинувачений, якому відоме місце проживання та роботи потерпілого ОСОБА_31 , може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час не допитані судом та вживати заходів спрямованих на зміну учасниками кримінального провадження своїх показів, а отже продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також суд вважає, що продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_15 в разі застосування іншого менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зможе вчинити інші кримінальні правопорушення. Наявність вказаного ризику підтверджується як тим, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, так і відсутністю у нього офіційного джерела доходів.

При цьому суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_15 одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, обіймає посаду заступника директора благодійного фонду.

При вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_16 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, те, що він раніше не судимий та обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, яке відповідно до ч.6 ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Так у ході розгляду клопотання прокурором доведено, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначенні п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інші кримінальні правопорушення.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, який вчинено у складі організованої групи за який передбачено безальтернативне покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна, а відтак, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинувачений може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та з метою унеможливлення проведення необхідних процесуальних дій.

Окрім цього, перебуваючи на волі, обвинувачений, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час не допитані судом та вживати заходів спрямованих на зміну учасниками кримінального провадження своїх показів, а отже продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також суд вважає, що продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_16 в разі застосування іншого менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зможе вчинити інші кримінальні правопорушення. Наявність вказаного ризику підтверджуєтьсявідсутністю у нього офіційного джерела доходів.

При цьому суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_16 , одружений, неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб на утриманні немає.

Із урахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що у ході розгляду клопотань про продовження обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 запобіжного заходу у виді тримання під вартою стороною обвинувачення доведено, що передбачені п.п.1,3,5 ч.2 ст.177 КПК України ризики, які були підставою для застосування щодо обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний час не зменшились та продовжують існувати, що з урахуванням фактичних обставин та характеру інкримінованих кримінальних правопорушень, які вчинені із застосуванням та погрозою застосування насильства щодо потерпілих, що вказує на їх підвищену суспільну небезпеку, їх множинності, а також відомостей про особу обвинувачених дає підстави для висновку про те, що обставини, на які посилається прокурор у клопотаннях, підтверджують, що перебуваючи на волі обвинувачені з метою уникнути покарання за вчинення злочинів, у яких обвинувачуються, можуть переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та унеможливлення проведення необхідних процесуальних дій, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні та вчинити інші кримінальні правопорушення.

При цьому суд враховує, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, водночас суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Зазначене кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, проте на даний час потерпілі та свідки судом не допитані, а отже продовжує існувати реальний ризик впливу на них зі сторони обвинувачених у разі зміни запобіжного заходу, який зберігається не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілих та свідків та їх дослідження судом.

Водночас суд не вважає обґрунтованим клопотання сторони обвинувачення у частині існування ризику впливу на експертів та інших обвинувачених, зокрема враховуючи те, кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, усі докази, у тому числі експертні висновки стороною обвинувачення вже зібрані, обвинувачені утримуються спільно як в умовах установи виконання покарань так і під час судових засідань у даному кримінальному провадженні, що нівелює зазначені ризики та не може слугувати достатньою підставою для продовження запобіжного заходу.

Стороною захисту у ході розгляду даного клопотання не спростовано факт подальшого існування зазначених ризиків чи втрату їх актуальності та не доведено, що застосування до обвинувачених іншого, більш м`якого запобіжного заходу на даному етапі судового розгляду спроможне забезпечити їх належну процесуальну поведінку та забезпечити досягнення дієвості цього провадження.

Суд зазначає, що зібрані у ході досудового розслідування матеріали кримінального провадження стороною обвинувачення суду не надані, що унеможливлює перевірку обґрунтованості висунутого обвинувачення, яка здійснюється шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів.

Таким чином, доводи сторони захисту про необґрунтованість висунутого обвинувачення, незгоди із правовою кваліфікацією діянь, що інкримінуються обвинуваченим, не можуть слугувати належною підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки відповідно до вимог ст.368 КПК України питання щодо винуватості обвинувачених у вчиненні інкримінованих злочинів, правильності правової кваліфікації їх дій, тощо, вирішується судом лише після дослідження всіх наданих сторонами обвинувачення та захисту доказів у сукупності із наданням їм відповідної правової оцінки під час постановлення вироку у нарадчій кімнаті.

Вказані доводи, як і посилання на те, що наведені у клопотаннях сторони обвинувачення про продовження запобіжних заходів ризики є аналогічними щодо усіх овинувачених не спростовують існування зазначених ризиків.

Твердження сторони захисту про відсутність доказів зафіксованих спроб впливу обвинувачених на потерпілих та свідків після застосування щодо них запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вчинення дій, які б засвідчували підготовку до втечі чи намір переховутися від суду, не нівелюють встановлених ризиків, однак вказують на дієвість обраного запобіжного заходу.

Посилання сторони захисту на міцність соціальних зв`язків та характеризуючі дані обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , їх сімейний стан та стан здоров`я жодним чином не нівелюють та суттєво не зменшують встановлені судом ризики та не можуть бути підставою для відмови в задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Доказів, які б підтверджували той факт, що обвинувачені ОСОБА_37 та ОСОБА_12 із урахуванням встановлених діагнозів на даний час не можутись утримуватися під вартою та їм не забезпечується відповідне лікування суду не надано, а тому посилання на дані обставини не може слугувати належною підставою для зміни обвинуваченим запобіжного заходу.

Так запобіжний захід у виді домашнього арешту, про що клопоче сторона захисту, із урахуванням фактичних обставин та характеру інкримінованих кримінальних правопорушень, їх суспільної небезпеки на даному етапі судового розгляду не зможе запобігти ризикам незаконного впливу зі сторони обвинувачених на потерпілих та свідків та вчинення ними інших кримінальних правопорушень.

Щодо посилань сторони захисту на те, що обвинувачені тривалий час перебувають під вартою, слід зазначити, що продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, визначеними КПК України конкретними підставами і метою застосування запобіжного заходу.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до шістдесяти днів.

На даний час вказаний запобіжний захід відповідає особі обвинувачених, є співмірним задля запобігання настанню встановлених ризиків та виправдовує тримання особи під вартою, оскільки справжній інтерес суспільства полягає у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб, незважаючи на існування презумпції невинуватості та переважує інтереси забезпечення права обвинувачених на свободу.

У зв`язку з цим суд вважає, що клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому ОСОБА_12 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт, до задоволення не підлягає, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів на даному етапі судового розгляду не буде здатним забезпечити дієвість даного кримінального провадження та запобігти вищевикладеним ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.

Щодо визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави суд враховує положенння п.п.1,4 ч.4 ст.183 КПК України відповідно до яких суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування та щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.

Враховуючи конкретні обставини вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, які вчинені обвинуваченими ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 із застосуванням насильства та погрозою застосування насильства у складі злочинної організації, обвинуваченими ОСОБА_11 , ОСОБА_10 із застосуванням насильства та погрозою застосування насильства у складі організованої групи та злочинної організації, обвинуваченими ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 із погрозою застосування насильства та їх наслідки, суд вважає за можливе при продовженні їм запобіжного заходу у виді тримання під вартою не визначати розмір застави.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 194, 331, 369, 371, 372, 392, 395 КПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 у виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 16 листопада 2026 року без визначення застави.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_10 у виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 16 листопада 2026 року без визначення застави.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_11 у виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 16 листопада 2026 року без визначення застави.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_12 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_12 у виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 16 листопада 2026 року без визначення застави.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_14 у виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 16 листопада 2026 року без визначення застави.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_15 у виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 16 листопада 2026 року без визначення застави.

Клопотання прокурора про продовженння запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_16 у виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 16 листопада 2026 року без визначення застави.

Тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_9 ,ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 здійснювати в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».

Копію ухвали для виконання направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» та вручити обвинуваченим і прокурору негайно після її оголошення. Інші учасники мають право отримати її копію в суді.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, протягом п`яти днів з днявручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складений 23 вересня 2026 року.

Головуючий суддя: ОСОБА_38