Рішення № 140052128, 24.09.2026, Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 945/1606/26

Провадження № 2/483/884/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

24 вересня 2026 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Рак Л.М.,

за участю секретаря Гречки С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

10 серпня 2026 року з Миколаївського районного суду Миколаївської області до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області надійшла вказана цивільна справа в порядку ст.ст. 31, 32 ЦПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» (далі ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС») звернулося до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 16 квітня 2025 року між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 37954232, згідно з умовами якого відповідач отримав 4100 грн., строком на 360 днів з датою повернення кредиту 11 квітня 2026 року, зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Згідно з п. 1.1 кредитного договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3. кредитного договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. кредитного договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежів, сплатити комісію (за наявності) та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позивач умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, проте відповідач зі свого боку не виконав умови кредитного договору, його заборгованість за кредитним договором становить 20678 грн. 76 коп., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 4100 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків 13913 грн. 76 коп., прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту 615 грн., прострочена заборгованість за штрафами 2050 грн. Посилаючись на те, що відповідач має непогашену заборгованість за вказаним договором в розмірі 20678 грн. 76 коп., позивач просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Ухвалою від 13 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

14 серпня 2026 року до суду від відповідача ОСОБА_1 шляхом направлення на офіційну електронну пошту суду подано відзив на позовну заяву.

Вирішуючи питання щодо можливості врахування відзиву відповідача, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 178 ЦПК України відповідач має право подати відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом. Відзив є процесуальним документом, який має відповідати вимогам, встановленим процесуальним законом щодо його змісту, форми та порядку подання.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, брати участь у судових засіданнях, подавати заяви, клопотання, пояснення та інші процесуальні документи у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 8 ст. 43 ЦПК України визначено, що якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Частиною четвертою статті 14 ЦПК України встановлено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система забезпечує обмін документами між судом та учасниками судового процесу, а подання процесуальних документів в електронній формі здійснюється учасниками справи через відповідну підсистему ЄСІТС у порядку, визначеному законодавством.

Положеннями про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему передбачено, що надсилання процесуальних документів в електронній формі здійснюється через електронний кабінет користувача із застосуванням засобів електронної ідентифікації особи.

Разом з тим, судом встановлено, що відзив відповідача на позовну заяву був направлений на офіційну електронну адресу суду, а не через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС. Крім того, зазначений документ не містить кваліфікованого електронного підпису відповідача або його представника.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ може бути створений, переданий, збережений та використаний за умови дотримання вимог щодо його цілісності та можливості ідентифікації автора документа.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» - електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації особи, що його підписала.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» кваліфікований електронний підпис має таку ж юридичну силу, як і власноручний підпис особи, та забезпечує підтвердження особи підписувача і цілісності електронних даних.

Таким чином, подання процесуального документа в електронній формі повинно забезпечувати можливість достовірного встановлення особи, яка його подала, та підтвердження факту вчинення нею відповідної процесуальної дії.

При цьому, направлення відзиву лише засобами електронної пошти не забезпечує належної електронної ідентифікації особи відправника, оскільки адреса електронної пошти сама по собі не є засобом підтвердження особи учасника справи та не виключає можливості направлення документа іншою особою.

Отже, право особи на подання відзиву є процесуальним правом, однак реалізація такого права має здійснюватися з дотриманням встановленого законом порядку. Дотримання процесуальної форми подання документів спрямоване не на обмеження права особи на доступ до правосуддя, а на забезпечення принципів правової визначеності, рівності учасників процесу та достовірності процесуальних дій.

Відповідно до ч. 2 ст. 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Згідно з ч. 4 ст. 183 ЦПК України, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що поданий відповідачем відзив не відповідає вимогам процесуального закону як такий, що поданий не через електронний сервіс та без належного підтвердження особи, яка його подала, а відтак він підлягає поверненню без розгляду.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача надав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС», в якій крім того, зазначив, що позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи у порядку, передбаченому п. 2 ч. 7 ст. 128, ч. 3 ст. 131 ЦПК України, до суду не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив.

Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, не здійснюючи фіксування судового процесу.

Дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, суд дійшов такого.

Судом встановлено, що 16 квітня 2025 року між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 37954232, у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, який було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер його мобільного телефону, а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором (а.с. 5-16)

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3. Договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. Договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежів, сплатити Комісію (за наявності) та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника. Типом кредиту є кредит.

Згідно п. 1.2., п. 1.3., п. 1.3.1, п. 1.4, п. 1.4.1 кредитного договору сума (загальний розмір) кредиту становить 4100 грн. у валюті: Українська гривня; кредит надається/видається 2025 року загальним строком на 360 днів з 16 квітня 2025 року; дата надання кредиту 16 квітня 2025 року; остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії 11 квітня 2026 року.

Відповідно до п. 1.5., п. 1.5.1, п. 1.5.2, п. 1.6, п. 1.7 кредитного договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 14646 грн. 84 коп. в грошовому виразі та 3235,18 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1 Договору. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 18746 грн. Денна процентна ставка становить 0,99 %. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, денна процентна ставка а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема здійснить платіж/платежі відповідно до Графіку платежів. Пільгова процентна ставка за користування кредитом становить: 0,8 відсотків в день. Особливості нарахування пільгової процентної ставки визначені п.п. 2.2.2, 2.2.3. цього Договору. Кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 15% від суми кредиту, що складає: 615 грн., яку позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених п. 1.4.1. цього Договору. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 350,4 відсотків річних. Особливості нарахування стандартної (базової) процентної ставки процентів визначені п.п.2.2.2, 2.2.3 цього Договору. Пільговий період - це період, який обирає позичальник у Особистому кабінеті на сайті кредитодавця. При цьому, строк пільгового періоду починається з 1 дня строку кредитування та закінчується останнім днем, обраного позичальником строку пільгового періоду. Пільговий період не може перевищувати 30 календарних днів.

З листа ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 20 квітня 2026 року № 305309-1591674047-20042026 вбачається, що згідно з транзакцією № 1591674047 від 16 квітня 2025 року через систему платежів EasyPay на номер картки НОМЕР_1 було зараховано кошти в сумі 4100 грн. (зв. бік а.с. 19).

Як вбачається з розділу 12 кредитного договору «Реквізити сторін», позичальником ОСОБА_1 реквізити платіжної карти зазначені НОМЕР_2 (зв.бік а. с.15).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором про споживчий кредит № 37954232 від 16 квітня 2025 року, заборгованість ОСОБА_1 становить 20678 грн. 76 коп., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 4100 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків 13913 грн. 76 коп., прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту 615 грн., прострочена заборгованість за штрафами 2050 грн. (а.с. 20-22).

Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Згідно зі ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положеннями ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 652 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно піддягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов`язань.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи, що позивач довів належними та допустимими доказами наявність в нього права вимоги до відповідача в обсязі заявлених вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу, відсотками та комісією, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за штрафами за договором в розмірі 2050 грн., задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав законної сили 24 грудня 2023 року, виключено пункт 6-1 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо звільнення позичальників на період воєнного стану в Україні від сплати неустойки (штрафів, пені) за прострочення виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит. На підставі внесених змін, за договорами, укладеними з 24 січня 2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Разом з тим, пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Станом на час виникнення спірних правовідносин ще не набув чинності Закон про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо приведення у відповідність до Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, на день нарахування неустойки чинним був пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику).

У постанові від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням кодексу не може бути усунено шляхом застосування правила, за яким із прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним раніше. Кодекс є основним актом цивільного законодавства, тому будь-які зміни в регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого кодексом. Суб`єкт законодавчої ініціативи зобов`язаний разом із законопроектом про інакше регулювання цивільних відносин подати проект про внесення відповідних змін до ЦК. Якщо ж ЦК не змінився, колізійний принцип lex posterior derogat priori, за яким пізніший закон скасовує попередній, не застосовується. Норма ЦК превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акту, який має юридичну силу закону України. Спеціальні норми закону можуть містити уточнювальні положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України. Якщо Цивільний кодекс України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми Цивільного кодексу України.

Враховуючи те, що договір між сторонами укладено 16 квітня 2025 року, тобто під час дії воєнного стану в Україні, штрафи нараховані позивачем під час дії воєнного стану, який триває дотепер, станом на час виникнення спірних правовідносин чинним був пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за договором, і ця норма ЦК України є пріоритетною та превалює над нормою Закону України «Про споживче кредитування», суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача штрафів в у розмірі 2050 грн., що нараховані за вказаним вище договором.

Враховуючи викладене, цивільний позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу, відсотками та комісією, а відтак з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 18628 грн. 76 коп.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, виходячи з принципу пропорційності відшкодування судових витрат до задоволених вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2398 грн. 46 коп.

Також з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8000 грн. в рахунок витрат на надання професійної правничої допомоги, що підтверджується договором про надання правової (правничої) допомоги № 0207 від 02 липня 2025 року, актом № 2135 від 28 травня 2026 року наданих послуг, детальним описом наданих послуг до акту № 2135 від 28 травня 2026 року за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0207 від 02 липня 2025 року (а.с. 25-27).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Цивільний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 43561909, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, в рахунок заборгованості за договором про споживчий кредит № 37954232 від 16 квітня 2025 року 18628 (вісімнадцять тисяч шістсот двадцять вісім) гривень 76 копійок, з яких: 4100 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту, 13913 грн. 76 коп. прострочена заборгованість за сумою відсотків, 615 грн. прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 43561909, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, витрати зі сплати судового збору в сумі 2398 (дві тисячі триста дев`янносто вісім) гривень 46 копійок та 8000 (вісім тисяч) гривень в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: