Ухвала суду № 140052110, 24.09.2026, Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/513/26

Провадж.№ 2-п/481/8/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2026 року м. Новий Буг

Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої по справі судді Васильченко-Дриги Н.О.,

за участю секретаря судового засідання - Войцеховської О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новий Буг Миколаївської області заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 09.07.2026 року в цивільній справі №481/513/26 за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» Усенка Михайла Ігоровича до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 09.07.2026 року в цивільній справі №481/513/26 за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» Усенка Михайла Ігоровича до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості, позовні вимоги позивача задоволені частково.

Відповідач ОСОБА_2 через представника адвоката Колошкіна П.І. звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення. У заяві просив визнати причини пропуску строку подання заяви про перегляд заочного рішення поважним та поновити строк, скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

В обґрунтування доводів заяви представник відповідача покликається на те, що 09.07.2026 Новобузьким районним судом Миколаївської області розглянуто цивільну справу за позовом представника ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» Усенка Михайла Ігоровича до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості та прийнято заочне рішення. Заявник ОСОБА_2 є військовослужбовцем Збройних сил України та з 11 липня 2024 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 по теперішній час, що підтверджується довідкою №4736 від 29 серпня 2026 року. У зв`язку з виконанням обов`язків військової служби заявник тривалий час перебував поза місцем постійного проживання, не мав можливості отримувати поштову кореспонденцію за адресою реєстрації та не знав і не міг знати про відкриття цивільної справи №481/513/26, про виклики до суду та про ухвалення заочного рішення від 09.07.2026 року. Обставини проходження військової служби, зокрема перебування в зоні бойових дій, об`єктивно унеможливили своєчасне отримання процесуальних документів та реалізацію права на захист у встановлені законом строки. Водночас вважає, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не набуло статусу нового кредитора і не має матеріально-правової підстави для звернення з позовом про стягнення заборгованості. Наслідком цього є відсутність у позивача права вимоги до ОСОБА_2 . Також зазначає, що відсутні докази фактичного надання кредитних коштів за договором про надання фінансового кредиту №30947-06/2023 від 24.06.2023 року. Крім того зауважує, що відповідач з моменту отримання кредиту проходить військову службу у Збройних Силах України, таким чином на відповідача поширюються передбачені законом соціальні гарантії та пільги, встановлені для військовослужбовців, які проходять військову службову в умовах особливого періоду. Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або які проходять військову службу під час дії особливого періоду, а також їх дружинам (чоловікам) штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду, та/або автомобіля.

Представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Усенко М.І. надіслав заперечення на заяву про перегляд заочного рішення. Обгрунтовуючи свої заперечення зазначив, що відповідачем не надано доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а надані відповідачем докази не свідчать про неправильність по суті рішення суду першої інстанції. Вказує, що лише факт проходження військової служби особою, призваною по мобілізації у Збройних Силах України, не є самостійною та достатньою підставою для поновлення строку звернення до суду. Врахуванню підлягає, зокрема, обмеження доступу до правової допомоги. До того ж, кредитний договір №30947-06/2023 було укладено 24.06.2023 року, проценти за даним кредитним договором нараховувались до 17.06.2024 року, а відповідач був призваний на військову службу під час мобілізації лише 11.07.2024 року, тобто після закінчення строку кредитування.

Сторони в судове засідання не з`явились.

У відповідності до ч. 1 ст. 287 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши доводи заяви, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 09.07.2026 Новобузьким районним судом Миколаївської області розглянуто цивільну справу за позовом представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Усенка Михайла Ігоровича до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості - ухвалено заочне рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість в розмірі 122460,00 гривень, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 гривень та 4 000,00 гривень витрат на правову допомогу.

При цьому, як убачається із матеріалів справи та змісту вищевказаного судового рішення, що із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача стягнуто загальну суму заборгованості в розмірі 122460,00 грн.: з яких заборгованість за тілом кредиту - 15000,00грн. та заборгованість за відсотками - 107460,00грн.

Статтею 284 ЦПК України передбачено, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 2 ст. 285 ЦПК України, у заяві про перегляд повинно бути зазначено, зокрема обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це; посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Як вбачається з ч. 3, 4 ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Використання законодавцем в конструкції коментованої ст. 288 ЦПК України сполучника "і" дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Виходячи з наведених норм цивільного процесуального закону, скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе лише у випадку встановлення наявності існування одночасно таких обставин: відповідач не з`явився в судове засідання, у якому ухвалено заочне рішення та не подав відзив на позовну заяву саме з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Справа розглядалася судом в порядку загального позовного провадження.

Позовна заява подана позивачем через систему «Електронний суд», до неї долучено докази направлення відповідачу 22.04.2026 р. цінним листом з описом вкладень копії позовної заяви з додатками. Копія ухвали про відкриття провадження направлена відповідачу супровідним листом за вказаною у матеріалах справи адресою рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Лист повернувся на адресу суду 15.08.2025 року з відміткою поштового відділення про повернення «адресат відсутній».

Як вбачається з матеріалів цивільної справи №481/513/26, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, за місцем реєстрації, електронною поштою та через сайт «Судова влада України».

Таким чином, хоча суд належним чином виконав всі вимоги норм процесуального права щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи, суд погоджується з доводами відповідача про те, що не з`явлення в судове засідання та (або) не повідомлення про причини неявки, а також не подання відзиву на позовну заяву мало місце з поважних причин.

При цьому, суд зазначає, що ухвалення судового рішення за відсутності відповідача та неподання ним відзиву на позов з поважних причин саме по собі не є достатньою підставою для скасування заочного рішення.

Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Заявник на підтвердження своїх заперечень щодо неправомірності нарахування відсотків за користування кредитними коштами посилався на те, що відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» він має пільги у вигляді не нарахування процентів за користування кредитом, оскільки з 11.07.2024 року перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .

Судом досліджено надані відповідачем докази та встановлено наступне.

11.07.2024 року ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .

25.12.2024 року ОСОБА_2 отримав посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 .

Аналізуючи вищевказані докази, судом встановлено, що ОСОБА_2 проходить військову службу з 11.07.2024 по теперішній час.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, проценти за користування кредитом за кредитним договором №30947-06/2023 від 24.06.2023 року нараховано за період з 24.06.2023 року по 17.06.2024 року, тобто в період коли відповідач ще не перебував на військовій службі.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Вказаний закон не містить норм, які б звільняли позичальника від нарахування процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв`язку з наявністю у нього статусу учасника бойових дій.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2024 року у справі №426/4264/19 (провадження № 61-7310св24).

Отже, доводи відповідача стосовно неправильності розрахунку відсотків не заслуговують на увагу. Долучені до заяви про перегляд заочного рішення документи та докази на які посилається відповідач щодо проходження ним військової служби, висновків суду не спростовують.

Щодо доводів заявника (відповідача у цивільній справі) про відсутність доказів фактичного надання кредитних коштів за договором про надання фінансового кредиту №30947-06/2023 від 24.06.2023 року, суд не погоджується з таким твердженням, оскільки в матеріалах справи містяться відомості, які були витребувані судом з АТ КБ «ПриватБанк», які підтверджують, що банком було емітовано карту № НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_2 та на яку було зараховано платіж у сумі 15000,00 грн. за період 24.06.2023-29.06.2023.

Також заявник (відповідач у цивільній справі) зауважує, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не набуло статусу нового кредитора і не має матеріально-правової підстави для звернення з позовом про стягнення заборгованості.

Статтею 512 ЦК України визначені загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов`язанні, відповідно якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

За договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт - отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Згідно з частиною першою статті 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Вищевказані правові висновки щодо кваліфікуючих ознак договору факторингу зроблені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, від 31.10.2018 у справі № 465/646/11, від 11.10.2019 у справі № 910/13731/17 та від 10.11.2020 у справі № 638/22396/14-ц.

Згідно з роз`ясненнями Верховного Суду України у листі від 01 травня 2007 року «Практика ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах», другу умову слід розуміти таким чином, що відповідач у своїй заяві про перегляд заочного судового рішення посилається на такі обставини та на такі докази на їх підтвердження, що якби вони були відомі суду при ухваленні заочного рішення, суд дійшов би іншого висновку. Заочне рішення не може бути скасовано лише на підставі поданої відповідачем заяви та його усних доводів, які не підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами у справі.

За такого, оцінюючи надані відповідачем докази на предмет їх значення для правильного вирішення справи, суд не вбачає можливим погодитись із доводами заявника, оскільки доказів, що б підтверджували необґрунтованість вимог позивача до заяви не додано, вказані посилання ОСОБА_2 не мають істотного значення для вирішення справи та не можуть вплинути на ухвалене заочне рішення.

Оскільки судом встановлено, що надані відповідачем докази, не мають істотного значення для правильного вирішення справи, а тому в судовому засіданні встановлено, що відсутні умови передбачені частиною 1 статті 288 ЦПК України, за наявності яких заочне рішення підлягає скасуванню, а відтак заява про перегляд заочного рішення задоволенню не підлягає.

Згідно пункту 1 частини третьої статті 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення.

Згідно до частини четвертої статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст.ст. 258-260, 287, 288 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 09.07.2026 року в цивільній справі №481/513/26 за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» Усенка Михайла Ігоровича до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.

Роз`яснити відповідачу, що у разі непогодження з висновком суду, він має можливість оскаржити заочне рішення до Миколаївського апеляційного суду в загальному порядку. У цьому випадку строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому статтею 261 ЦПК України та оскарженню не підлягає.

Суддя Наталя ВАСИЛЬЧЕНКО-ДРИГА