Рішення № 140052029, 25.09.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/5460/26

Провадження № 2/487/3546/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2026 м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючої судді Скоринчук К.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася у Заводський районний суд м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 24.03.1998 на Південній товарній біржі було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 за 14000,00 грн.

Вказаний договір купівлі-продажу 24.03.1998 було зареєстровано на Південній товарній біржі в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за реєстровим № 8473 та 25.03.1998 в КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» за реєстраційним № 17018.

Наразі позивачка не може розпорядитися своєю власністю, оскільки вказаний договір купівлі-продажу нотаріально не посвідчений, а встановити місце проживання відповідача продавця, не представляється можливим. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

27 липня 2026 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач, повідомлений про розгляд справи в порядку ч. 11 ст. 128 УПК України - через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, правом на відзив не скористався.

Від третьої особи заперечень проти заявлених вимог не поступило.

Дослідивши письмові матеріали справи та надавши оцінку наявним доказам, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 24.03.1998 на Південній товарній біржі було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 за 14000,00 грн. (а.с. 8).

Сторони правочину домовилися про всі істотні умови договору, що відображено в підписаному ними договорі купівлі-продажу нерухомого майна і при цьому були виконані всі умови угоди.

Надалі договір був зареєстрований в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації, про що є відповідний запис № 17018 від 25.03.1998, що підтверджується відповідною довідкою КП ММБТІ (а.с. 7).

Однак, сторони нотаріально договір не посвідчили, встановити місце проживання відповідача продавця, для виконання вимог нотаріального посвідчення, неможливо, що позбавляє позивачку можливості розпорядитися придбаною власністю та слугувало підставою для звернення до суду.

Відповідно до ст. 5 ЦК України, до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

При цьому, п. 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності з 01.01.2004 року, визначено, що цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

Правовідносини щодо купівлі-продажу спірного майна виникли у 1998 році, тому для їх врегулювання слід застосовувати норми ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Так, статтею 47 ЦК УРСР визначено, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Згідно змісту статті 15 Закону України «Про товарну біржу», чинній на час укладення угоди, яка предметом розгляду у даній справі:

Біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:

а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України. ( Частина третя статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2932-XII ( 2932-12 ) від 26.01.93 )

Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

З аналізу вказаної статті та наданого позивачем договору купівлі-продажу є очевидним, що договір укладено з дотриманням вимог ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу». Сторони угоди зазначені членами біржі, біржова операція являла собою купівлю-продаж, договір зареєстровано на біржі у той же день. Отже, договір купівлі-продажу у відповідності до вимог ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу» вважався укладеним.

Разом із тим, згідно з роз`ясненнями Міністерства юстиції України від 10 квітня 1998 року № 17-12/44 «Щодо діяльності товарних бірж» передбачено особливі умови щодо договорів купівлі-продажу будинку (його частини). Якщо хоча б однією із сторін є громадянин, вважається, що такі договори, укладені та зареєстровані біржами з дотриманням закону, підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню. Недотримання цієї вимоги згідно зі ст. 47 ЦК УРСР тягне недійсність договору.

Також у вказаному роз`ясненні звертається увага на те, що угоди, зареєстровані на біржі, не прирівнюються до нотаріально посвідчених.

Згідно зі статтею 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

Право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором (стаття 128 ЦК УРСР).

Відповідно до частини першої статті 45, статті 47 ЦК УРСР недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

Нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Статтею 227 ЦК УРСР передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин.

Як роз`яснено у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 квітня 1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин та втратила чинність 06.11.2009) з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу, міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини; дарування іншого майна на суму понад 500 крб. і валютних цінностей на суму понад 50 крб.

Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі частини другої статті 47 ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження (наприклад, статтями 101, 102, 105, 114, 226 ЦК ).

Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі частини другої статті 47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що нею було здійснено реєстрацію права власності на квартиру у Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації, а на даний час здійснити нотаріальне посвідчення договору за відсутності відповідача продавця, неможливо тому просить визнати дійсним спірний договір купівлі-продажу з тих підстав, що між сторонами відбулося повне виконання умов договору.

Відповідно до частини другої статті 47 ЦК УРСР, чинної на час виникнення спірних правовідносин, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Судом встановлено, що між сторонами правочину мав місце договір купівлі-продажу нерухомого майна, який не був нотаріально посвідчений, як того вимагає частина перша статті 227 ЦК УРСР, але він був письмо укладений, зареєстрований Південною товарною біржею та у Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації. Обидві сторони умови договору виконали, однак нотаріально його не посвідчили, оскільки оформляючи його на біржі були ознайомлені із застереженням в договорі про те, що нотаріальному посвідченню договір не підлягає.

Наразі позивач позбавлена можливості вільно розпоряджатися своєю власністю і причиною тому послугувало не неналежне виконання сторонами умов укладеного договору, а нечіткість вимог законодавства, що призвело до хибної думки учасників договору щодо відсутності законодавчої необхідності його нотаріального посвідчення. З часу придбання позивачка користується квартирою, право власності на яку було зареєстровано в ММБТІ. Однак, відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу створює перешкоди для позивача у реалізації її законних прав на розпорядження власністю, а тому її права підлягають захисту.

За цих обставин суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 10, 13, 18, 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 8473 від 24.03.1998, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на Південній товарній біржі, зареєстрований в Комунальному підприємстві «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 25.03.1998 за реєстровим № 17018, щодо квартири АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Південна Товарна Біржа, ідентифікаційний код юридичної особи: 13854212, адреса: АДРЕСА_4 .

Суддя: К.М. Скоринчук