Рішення № 140052025, 25.09.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 766/8205/26

Провадження № 2-др/487/29/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

25.09.2026 м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючої судді Скоринчук К.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Заіченко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви сторін про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат, 3% річних та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

08 вересня 2026 року Заводським районним судом м. Миколаєва ухвалено рішення за результатом розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат, 3% річних та моральної шкоди.

Указаним рішенням частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .

Ухвалено:

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000,00 грн моральної шкоди.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 43,00 грн.

Повернути ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2304,60 грн за квитанцією ID:2396-3743-4955-6844 від 14.07.2026, банк: АТ «ТАСКОМБАНК», код банку: 339500, Код ЄДРПОУ: 09806443.

Питання розподілу судових витрат на правничу допомогу сторони просили вирішити додатковим рішенням після надання ними підтверджуючих даних щодо таких витрат.

09 вересня 2026 представник позивача адвокат Шилін В.А. та 11 вересня 2026 року представник відповідача адвокат Дубкова А.І. подали суду відповідні заяви з додатками, дотримавшись вимог ст. 141 ЦПК України щодо надіслання їх копій протилежній стороні.

Відповідно до п. 3 ч. 1, 3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Частиною 4 ст. 270 ЦПК України визначено, що виклик сторін в судове засідання здійснюється судом у разі необхідності.

У контексті вказаної статті процесуального закону, враховуючи характер вирішуваного питання і сукупність наявних в матеріалах справі доказів, суд не вбачає необхідності виклику сторін в судове засідання.

Дослідивши надані сторонами докази, суд ураховує наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Як слідує із матеріалів справи сторони у справі скористалася правничою допомогою під час розгляду цієї справи та понесли витрати у зв`язку із цим.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом,витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постановах від 19 лютого 2022 року N 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі N 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:

1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Позивач просив стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правову допомогу в розмірі 25000,00 грн.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача, адвокат Дубкова А.І. зазначила, що заявлена позивачем сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн є завищеною, не співмірною зі складністю справи, обсягом поданих доказів, ціною позову. В заяві від 11.09.2026 представник відповідача просила зменшити заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу до 6000, 00 грн.

Звернувшись з заявою про стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції у розмірі 25 000,00 грн, представник Шилін В.А. в обгрунтування вказаного розміру зазначив наступне.

Між Адвокатом Шиліним В.А. та Клієнтом ОСОБА_1 було укладено Договір про надання правової допомоги б/н від 22.09.2023 р.. Відповідно до пункту 1 Додатка № 1 від 17 травня 2026 року до вказаного Договору, сторони погодили, що витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 є фіксованими і становлять 25 000,00 грн. Згідно з пунктом 2 Додатка № 1 від 17.05.2026 р. сторони встановили строк та порядок розрахунків, а саме: «Оплату гонорару за надання правничої допомоги здійснити не пізніше 30 днів після набрання законної сили рішенням суду першої інстанції»

09 вересня 2026 року між Адвокатом та Клієнтом було підписано Акт приймання наданих послуг. Цим Актом сторони підтвердили, що Виконавець у повному обсязі та належної якості надав, а Замовник прийняв послуги професійної правничої допомоги у справі № 766/8205/26, вартість яких становить 25 000,00 грн.

Щодо критеріїв обґрунтованості, реальності та фактичного понесення витрат, наголошуємо на обов`язковій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) та Верховного Суду:

1. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", заява № 71660/11, пункт 95).

2. У рішеннях ЄСПЛ у справах "Савін проти України" (заява № 34725/08, пункт 97) та "Бєлоусов проти України" (заява № 4494/07, пункти 115116) Суд дійшов висновку про те, що навіть у разі несплати заявником адвокатського гонорару на час розгляду справи в суді, витрати за цим гонораром є "фактично понесеними", оскільки у Клієнта існує беззаперечний обов`язок сплатити такий гонорар у майбутньому згідно із договірними зобов`язаннями.

3. Позиція ЄСПЛ повністю імплементована у практику Верховного Суду. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19 та Верховний Суд у постановах від 21.01.2021 р. у справі № 280/2635/20 та від 05.03.2021 р. у справі № 200/10801/19-а зазначили, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено (буде сплачено у майбутньому відповідно до умов договору).

4. Оскільки договором та актом встановлено фіксований розмір гонорару, детальний щохвилинний опис та обґрунтування часу, витраченого кожним фахівцем, не вимагається, що узгоджується з Постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та Постановою ВС від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19. Всі надані послуги (збір доказів, аналіз практики, складення позову та відповіді на відзив, участь у засіданнях в режимі відеоконференції) є реальними та необхідними, а сума гонорару 25 000,00 грн повністю розумною та співмірною із тривалістю та складністю справи.

Отже, у підтвердження витрат в розмірі 25 000,00 грн представник позивача надав суду:

- ордер серія АІ № 2206980 від 18.05.2026 із вказівкою його видачі на підставі договору б/н від 22.09.2023;

- Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю;

- Додаток № 1 від 17.05.2026 до Договору б/н від 22.09.2023 про надання правової допомоги про узгодження фіксованої суми у 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсаторських втрат та моральної шкоди, в суді першої інстанції з підписами сторін;

- Акт приймання наданих послуг за договором б/н від 22.09.2023: ознайомлення з документами, підставами проданої заяви, вивчення актуальної судової практики, визначення правової позиції, збір письмових доказів, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру в інтересах клієнта, супровіді заходи розгляду справи в суді першої інстанції.

Також представником долучено Договір про надання правової допомоги від 12.06.2020, укладений між Шиліним В. та ПАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО».

Однак, представником не обгрунтовано підстави поданя такого договору, який не має жодного відношення до даної справи, внаслідок чого, суд висновує, що вказаний договір не є належним доказом на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу в межах даного цивільної справи..

Договір б/н від 22.09.2023 про правову допомогу, укладений між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Шиліним В.А. суду не надано.

Дослідивши подані представником позивача докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд висновує, що їх наявність не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

При визначенні суми відшкодування витрат суд, ураховуючи конкретні обставини справи, виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, співмірності та пропорційності.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Такий же правовий висновок зробила Велика Палата ВС у справі № 755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020).

Так, суд ураховує, що позивачем чи його представником не було надано суду ні укладеного між ними Договору про правову допомогу б/н від 22.09.2023, ні детального розрахунку.

Водночас, суд враховує, що представник позивача підготував та подав позовну заяву, інші процесуальні документи, брав участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції та сторонами підписано акт виконаних робіт з узгодженою сумою за їх виконання, а в матеріалах справи наявний ордер на підтвердження повноважень представника. За вказаного в суду немає сумнівів, що позивач та адвокат Шилін В. дійшли згоди щодо дій представника, обсягу його повноважень, виконання робіт та їх загальної вартості.

Однак, ураховуючи характер спірних правовідносин, суть спору, практику з розгляду справ відповідної категорії, яка є усталеною, об`єм опрацьованих та поданих представником суду документів, доцільність та необхідність їх долучення за обставин даної справи (долучений до позовної заяви Звіт № 2108003-227059 (а.с. 51-90) не мав правового значення при вирішенні спору та в судовому засіданні представник позивача не навів аргументів його належності, як доказу, і не вважав за доцільне його дослідження судом), суд прийшов до висновку, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу не повною мірою відповідають критеріям реальності, неминучості, розумності та пропорційності, визначеними положеннями ст. 141 ЦПК України, а тому заявлений розмір підлягає зменшенню до 10 000,00 грн.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову, на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням зазначеного та часткового задоволення судом позову, з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 300,00 грн.

Вирішуючи питання відшкодування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу відповідачем під час розгляду даної справи в розмірі 6000,00 грн, суд ураховує надані представником відповідача: додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги від 01.06.2026, детальний опис робіт від 11.09.2026, квитанції до прибуткового касового ордеру № 3 від 01.06.2026 та № 4 від 03.08.2026, які підтверджують оплату гонорару у розмірі 6000 грн за представництво інтересів відповідача ОСОБА_2 під час розгляду справи, Договір про надання правничої допомоги.

Позивач подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідача з 6000,00 грн до 1 000,00 грн, посилаючись на неспівмірність із предметом спору та ціною позову.

Однак, з урахуванням положення ч. 3 ст. 141 ЦПК України, суд вважає, що понесені витрати у справі в заявленому розмірі є фактичними, неминучими (у зв`язку із виконанням умов договору про правову допомогу), відповідають обсягу наданих послуг та виконаних робіт, розмір останніх є обґрунтованим та пропорційним до предмету спору.

За вказаного, ураховуючи часткове задоволення позовних вимог, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5820,00 грн.

Керуючись статтями 270, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі №766/8205/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат, 3% річних та моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 300,00 грн у відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5820,00 судових витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: К.М. Скоринчук