Ухвала суду № 140051932, 22.09.2026, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 458/851/26

Провадження № 1-кп/455/260/2026

У Х В А Л А

22 вересня 2026 року м. Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань клопотання прокурора Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за №42025142330000107 від 10.10.2025 року про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Верхня Яблунька Турківського району Львівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_1 , з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, має двох малолітніх дітей, громадянина України, українця, раніше не судимого,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Нижня Яблунька Турківського району Львівської області, жителя та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , з професійно-технічною освітою, не одруженого, особи з інвалідністю ІІ групи, громадянина України, українця, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває зазначене вище кримінальне провадження.

18 вересня 2026 року прокурор Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 подав клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки строк перебування обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою закінчується 25 вересня 2026 року.

Клопотання прокурор мотивує тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме в організації незаконного переправляння осіб через державний кордон України, сприяння його вчиненню порадами, вказівками, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів за обставин, які детально викладені в клопотанні та обвинувальному акті. На даний час ризики, враховані слідчим суддею при обранні та судом при продовженні запобіжного заходу, продовжують існувати, їм не можна запобігти шляхом обрання більш м`якого запобіжного заходу. Вважав, що необхідно врахувати характер вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, та високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої його наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, а тому, на думку сторони обвинувачення, розмір застави слід залишити у розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму.

Необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 пов`язана з наявністю ризиків, які не зменшились та продовжують існувати, а саме:

-переховуватись від суду (п.1 ч.1 ст. 177 КПК України). Цей ризик підтверджується тим, що у разі визнання ОСОБА_4 винуватим, йому загрожує максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років, суворість такого покарання може спонукати ОСОБА_4 до переховування та втечі. ОСОБА_4 має закордонний паспорт для виїзду за кордон, перебував у розшуку по іншому кримінальному провадженні. Розуміє тяжкість обвинувачення і міру покарання;

- незаконно впливати на свідків у кримінальному провадження ( п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України) шляхом їх переконання та залякування з метою надання ними неправдивих показань, їх зміни. Наприклад, на свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які є односельцями обвинуваченого. Окрім того, свідки ще не допитані, а суд сприймає показання безпосередньо;

- вчиняти інше кримінальне правопорушення ( п.5 ч.1 ст. 177 КПК України) підтверджується тим, що в іншому кримінальному провадженні по справі № 458/530/21, яке перебуває на розгляді в Львівському апеляційному суді, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України, йому призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі. У тому кримінальному провадженні ОСОБА_4 суд обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави, однак після внесення застави, знову вчинив умисний злочин. Крім того, коли перебував у розшуку по іншому кримінальному провадженні, був затриманий за вчинення тяжкого кримінального правопорушення.

З огляду на наведене, просив продовжити строк застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з визначенням розміру застави у 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 199680,00 грн.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання, просив задовольнити.

Захисник ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_5 , проти клопотання заперечив. Зазначив, що воно не відповідає вимогам ст. 184,199 КПК України. Вважав зазначені стороною обвинувачення ризики надуманими. Фактично все клопотання побудоване на тяжкості інкримінованого його підзахисному обвинуваченню. Прокурор не довів, що більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку його підзахисного. Зазначив, що свідок ОСОБА_8 загинув в ДТП, про що прокурору не може не бути відомо, і ОСОБА_4 навіть при всьому бажанні не зможе на нього вплинути, а між показаннями свідка ОСОБА_7 та його підзахисним не має розбіжностей.

Заявив про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 на цілодобовий домашній арешт за місцем його проживання. Просив врахувати, що його підзахисний має міцні соціальні зв`язки: батьків, цивільну дружину, двох малолітніх дітей. Те, що ОСОБА_4 та його батько воювали проти агресії рф, отримали травми, пов`язані із захистом Батьківщини, цивільна дружина навчається. У разі ж, якщо суд вважатиме, що необхідно залишити запобіжний захід без змін зменшити заставу до 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію захисника щодо домашнього арешту, що дасть змогу бути біля дітей. Стверджував, що не вчиняв інкримінованого йому кримінального правопорушення, це була провокація правоохоронних органів. Не вийшов з-під варти під заставу, бо 60 розмірів неоподаткованих мінімумів доходів громадян є непідйомною сумою для його сім`ї та рідних.

Заслухавши думку учасників судового провадження та проаналізувавши клопотання прокурора, суд прийшов до наступних висновку.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Перш за все суд відхиляє заявлене клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, оскільки всупереч ст. 201 КПК України сторона захисту документально не оформила таке клопотання та не надала його копії з долученими матеріалами прокурору, що позбавило сторону обвинувачення підготуватися до його розгляду. Окрім того, захисник не надав відомостей про житло, у якому мав би відбувати домашній арешт ОСОБА_4 , про його власника і правову підставу перебування в ньому обвинуваченого, відношення власника ( власників, співвласників, наймачів тощо) до відбування ОСОБА_4 домашнього арешту у такому житлі, наявність чи відсутність фактів домашнього насильства як зі сторони обвинуваченого так і щодо нього зі сторони інших власників чи наймачів тощо, термінових заборонних приписів ( відомості із реєстру судових рішень, інформація від територіальної громади, правоохоронних органів тощо) та інших відомостей, які на думку захисту доводять підстави зміни запобіжного заходу на домашній арешт та що така зміна є реальною для виконання та забезпечить належну процесуальну поведінку його підзахисного. Відхилення клопотання захисту не позбавляє захисника та/чи обвинуваченого повторно звернутися до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу в порядку та з дотриманням вимог ст. 201 КПК України.

Згідно із ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював (у справі Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства, Феррарі-Браво проти Італії, Мюррей проти Сполученого Королівства), що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.177, 178, 183 КПК України.

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Обов`язок обґрунтування ризиків кримінального провадження покладено КПК України на слідчого, прокурора.

Обґрунтовуючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , прокурор послався на те, що ризики того, що він може: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення не зменшилися та продовжують існувати.

Зазначаючи у своєму клопотанні про існування ризику переховування, посилається на те, що за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується , передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років, знаючи про тяжкість покарання, яке йому загрожує, з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочин, може переховуватися від суду чи втекти.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ), тяжкість обвинувачення сама по собі не може бути виправданням тривалих періодів запобіжного ув`язнення. Проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у п.80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v.Bulgaria, заява №33977/96 від 26/07/2001), а також п. 36 рішення у справі «Москаленко проти України» (заява № 37466/04) ЄСПЛ нагадав, що «суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину». В обидвох рішеннях ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Однак, Суд неодноразово встановлював, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою (див. рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Іlijkov v. Bulgaria), заява № 33977/96, пункти 80-81, рішення від 26 липня 2001 року).

Ризик переховування від суду продовжує існувати, є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.

Вирішуючи питання щодо продовження застосування запобіжного заходу, суд враховує покарання, що передбачене законом за вчинення злочину, який інкримінується ОСОБА_4 , оцінюючи його у сукупності з реальною можливостю покинути місце проживання, незважаючи на наявність соціальних зв`язків та прив`язаністю до батьків, цивільної дружини та малолітніх дітей, тим самим ухилитись від явки до суду та затягнути судовий розгляд, виснує, що ризики переховування від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності не зменшився та продовжує існувати.

Під час оцінки такого ризику, як ризик впливу на свідків, суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні.

Так, в силу засади безпосередності дослідження судом показань, яка регламентована ст. 23 КПК України, та відповідно до визначених у ст. 224 КПК України правил проведення допиту в суді, під час судового розгляду суд отримує показання усно шляхом допиту особи у судовому засіданні. Порушення зазначених імперативних вимог, як правило, має наслідком недопустимість як доказу відомостей, що містяться у відповідних показаннях.

Водночас, з огляду на закріплений у ст. 290 КПК України порядок ознайомлення захисту з матеріалами досудового розслідування, зокрема, з показаннями допитаних стороною обвинувачення осіб, очевидно, що обвинувачений може бути обізнаний із персональними даними свідків та змістом їх позасудових показань.

Оскільки в цьому кримінальному провадженні свідки ще не допитувались, то у суду існують обґрунтовані підстави припускати імовірність незаконного впливу обвинуваченого на свідків у цьому кримінальному провадженні для зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Суд відхиляє аргументи захисту про те, що показання свідка ОСОБА_7 не мають розбіжностей з показаннями обвинуваченого, оскільки судове провадження знаходиться на підготовчій стадії і суд ще не сприймав ні показань обвинуваченого (якщо на відповідній стадії він погодиться надавати покази), ні показань свідків, а тому не може знати їх зміст. Щодо свідка ОСОБА_8 , який за твердженням сторони захисту загинув в ДТП, то оскільки офіційного документа про підтвердження цього факту суд не мав, то виходив з того, що такий свідок існує як і існує ймовірність впливу на нього обвинуваченого.

Суд враховує, що щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення має значення не лише суворість можливого покарання, але й особа обвинуваченого, його майновий стан, соціальні зв`язки та зв`язки з державою, його минула поведінка. Суд вважає, що сторона обвинувачення надала достатньо доказів того, що незважаючи на наявність малолітніх дітей та родини, поведінка обвинуваченого не була законослухняного. Був зафіксований факт СЗЧ, що підтверджується відповіддю ВЧ НОМЕР_1 від 17.03.2025 року. Обвинувачений під час судового розгляду кримінального провадження № 12021140000000120 оголошувався в розшук. Суд враховує, що на даний момент ОСОБА_4 вважається невинуватим, оскільки відсутній вирок суду, який набрав законної сили, однак не може ігнорувати минулу поведінку обвинуваченого під час судового розгляду кримінального провадження №12021140000000120,

З урахуванням зазначеного, суд погоджується з наявністю обґрунтованої підозри, яка стала підставою для звернення до суду з обвинувальним актом та наявністю заявлених ризиків, які стали підставою для звернення із клопотанням про продовження строку тримання під вартою. Переконався, що потенційна загроза настання цих ризиків не ослабла та інтереси правосуддя вимагають продовження застосування такого запобіжного заходу як тримання під вартою.

Встановлено, що ризики, передбачені п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які встановлені ухвалами слідчого судді Турківського районного суду Львівської області від 29.04.2026 року та від 28.07.2026 року при продовженні запобіжного заходу не зменшились.

Зважаючи на поточну стадію розгляду кримінального провадження, судове провадження до спливу строку тримання під вартою не може бути завершено та вимагає забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Оскільки ризики, котрі були підставами для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відпали і не зменшилися, то підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м`який не доведені стороною захисту. Відтак, обвинуваченому слід продовжити строк тримання під вартою до 60 днів. Суд звертає увагу, що в цьому провадженні тримання під вартою обвинуваченого не є безальтернативним запобіжним заходом, адже передбачає в якості альтернативи заставу.

Суд дійшов висновку про те, що потреби кримінального провадження виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого. Також відповідний ступінь втручання є розумним і співмірним із завданнями цього кримінального провадження. Крім цього, у даній конкретній справі, не встановлено, що продовжений запобіжний захід становитиме для особи непомірний тягар. Застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з урахуванням його тривалості ще не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваваченого, характеру та тяжкості інкримінованого йому діяння, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню від суду, а стан його здоров`я на даний час не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення.

Зважаючи на тримання обвинуваченого під вартою, судовий розгляд указаного кримінального провадження здійснюється пріоритетно.

Враховуючи характер та обставини інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, положення ч. 4 ст. 183 КПК України, матеріальне становище обвинуваченого та його сім`ї, строк перебування у місці попереднього ув`язнення, суд вважає за доцільне зменшити розмір застави та встановити його в розмірі 26 (двадцять шість) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 86528 ( вісімдесять шість тисяч п`ятсот двадцять вісім) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26306742 , банк отримувача ДКСУ, м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA598201720355219002000000757 ), після внесення якої ОСОБА_4 підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України, оскільки саме такий розмір застави вважає достатнім забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього законом обов`язків та не перетворює тримання під вартою в безальтернативний запобіжний захід.

Визначаючи розмір застави необхідно згідно ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрювану такі обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту с. Верхня Яблунька Самбірського району Львівської області, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування з обвинуваченим ОСОБА_6 та свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 по даному кримінальному провадженні щодо обставин інкримінованового йому кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває обвинувачений, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Враховуючи викладене, керуючись ст.176, 177, 178, 182, 183, 196, 197, 331 КПК України,

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, тобто до 20 листопада 2026 року (включно).

Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 26 (двадцять шість) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 86528 ( вісімдесят шість тисяч п`ятсот двадцять вісім) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим ОСОБА_4 , так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) (отримувач коштів: ТУ ДСА України в Львівській області; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26306742. Банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ. Рахунок отримувача: UA918201720355299001500000757).

Роз`яснити, що згідно з положеннями ч.7 і ч.8 ст.182 КПК України, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

У разі внесення застави у розмірі, визначеному в ухвалі, зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_4 :

1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту с. Верхня Яблунька Самбірського району Львівської області, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5) утримуватися від спілкування з обвинуваченим ОСОБА_6 та свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 по даному кримінальному провадженні щодо обставин інкримінованового йому кримінального правопорушення;

Строк дії даної ухвали встановити до 20 листопада 2026 року (включно).

Копію ухвали про продовження строку тримання під вартою направити для виконання адміністрації ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)».

Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_4 та його захиснику.

На ухвалу суду протягом п`яти днів з дня її оголошення сторони можуть подати апеляцію безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 25.09.2026 року.

Суддя ОСОБА_1