Ухвала суду № 140050637, 24.09.2026, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/1138/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.09.2026с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ),

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисника обвинувачених ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ),

представника потерпілого ОСОБА_7 (в режимі ВКЗ),

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ Харківської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025220000000368 від 21.03.2025 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України,

встановив:

У провадженні Краснокутського районного суду Харківської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025220000000368 від 21.03.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.

Відповідно до ст. 314 КПК України ухвалою судді від 22.09.2026 дане кримінальне провадження призначене до підготовчого судового засідання.

Під час підготовчого судового засідання прокурор вважав за необхідне призначення справи до судового розгляду.

Захисник обвинувачених ОСОБА_6 та обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 погодилися з думкою прокурора.

Представник потерпілої сторони Державної екологічної інспекції у Харківській області ОСОБА_7 підтримав позицію прокурора.

Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового розгляду, приходить до наступних висновків.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 складений у відповідності з вимогами Кримінального процесуального кодексу України і поверненню прокурору не підлягає. Провадження за обвинувальним актом підсудне цьому суду.

Підстав для закриття провадження чи його направлення прокурору для проведення досудового провадження немає.

Порушення вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду відсутні, відтак суд приходить до висновку про необхідність призначення провадження за обвинувальним актом відносно відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, у судове засідання. Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч.2 ст.27 КПК України, відсутні.

23.09.2026 року прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту строком на два місяці, а саме заборонити йому цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , за винятком необхідності перебувати в безпечному місці в період оголошення сигналу повітряної тривоги, та покласти на ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до прокурора та суду за першою вимогою; невідкладно повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженні.

В обґрунтування клопотання посилається на те, що ризики, встановлені слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу ОСОБА_4 , визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились.

Метою застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту є забезпечення виконання ним покладених процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

- п. 1. переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років, а тому може вжити заходів для ухилення від кримінальної відповідальності шляхом переховування від суду;

- п. 2. знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки перебуваючи без належних процесуальних обмежень, ОСОБА_4 може приховати, знищити або спотворити речі, документи чи інші носії інформації, які мають істотне значення для кримінального провадження;

- п. 3. незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, так як ОСОБА_4 особисто організовував незаконну діяльність, координував дії інших осіб та залучав до виконання окремих робіт інших осіб, яких увів в оману щодо законності проведення лісозаготівельних робіт. Обвинуваченому відомі їхні анкетні дані, місця проживання та засоби зв`язку. Крім того, йому відомі особи, яким реалізовувалася незаконно добута деревина, а також інші свідки. На стадії судового розгляду цей ризик не зменшується, а навпаки посилюється, оскільки саме в суді досліджуватимуться показання зазначених осіб. Існує обґрунтований ризик впливу на них шляхом умовлянь, переконання, погроз або іншим способом з метою зміни показань, відмови від їх надання чи узгодження позиції;

- п. 4. перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Обвинувальний акт перебуває на розгляді суду. Перебуваючи без належних процесуальних обмежень, ОСОБА_4 може узгоджувати позиції зі свідками, повідомляти їм відомості про хід судового розгляду, сприяти приховуванню доказів або іншим чином перешкоджати встановленню істини під час судового розгляду;

- п. 5. вчинити інше кримінальне правопорушення. Ризик продовження злочинної діяльності підтверджується характером інкримінованого кримінального правопорушення. Незаконна порубка дерев, їх перевезення та збут здійснювалися неодноразово протягом тривалого часу, у різних лісництвах, за попередньою змовою групою осіб, із використанням належних обвинуваченому транспортних засобів та залученням інших осіб. Крім того, ОСОБА_4 не має офіційного місця роботи, не зареєстрований як фізична особа-підприємець, а тому існують достатні підстави вважати, що незаконна порубка та реалізація деревини використовувалася ним як джерело отримання доходу, що свідчить про реальний ризик продовження аналогічної злочинної діяльності.

Також прокурор зазначив, що застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж домашнього арешту, не зможе належним чином забезпечити досягнення мети, визначеної ст. 177 КПК України, з огляду на тяжкість інкримінованого злочину, характер і тривалість протиправної діяльності, наявність співучасників та свідків, які відомі обвинуваченому, а також відсутність офіційного джерела доходів.

Крім того, прокурором 23.09.2026 подано клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на строк 60 днів; визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 266240 грн.

В обґрунтування клопотання посилається на те, що ризики, встановлені слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились. В ході проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні до СУ ГУНП в Харківській області 31.08.2026 надійшов лист СПД № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області про те, що ОСОБА_5 вибув з місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 до гуртожитку НУ «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» у зв`язку з навчанням. Органом досудового розслідування 15.09.2026 отримано відповідь НУ «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», відповідно до якої ОСОБА_5 є здобувачем вищої освіти зазначеного університету, навчається на 3 курсі у групі 302 НГ на денній формі навчання. Навчальний рік розпочався 01.09.2026, навчальний процес організовано в очному форматі. У період з 01.09.2026 по 11.09.2026 для здобувачів освіти групи 302 НГ проведено 13 навчальних занять. ОСОБА_5 був відсутній на всіх 13 заняттях. Інформації про перебування ОСОБА_5 у приміщенні гуртожитку ( АДРЕСА_2 ) у нічний час у період з 01.09.2026 по 11.09.2026 немає. Однак, до органу досудового розслідування та сторони обвинувачення інформація про фактичне місцеперебування ОСОБА_5 у період з 01.09.2026 по теперішній час не надходила. Таким чином, ОСОБА_5 , будучи підозрюваним у кримінальному провадженні, у встановленому законом порядку та на виконання ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 29.07.2026 орган досудового розслідування та прокурора про зміну місця проживання не повідомляв. Враховуючи викладене, на теперішній час існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 порушив вимоги ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та не виконує покладені на нього обов`язки.

Метою застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання ним покладених процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховуватися від суду. Ризик переховування підтверджується тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років. Усвідомлюючи тяжкість можливого покарання, наявність достатніх доказів його причетності та значний розмір заподіяної шкоди, обвинувачений уже фактично ухилився від контролю: не проживає за визначеними ухвалою адресами, не відвідує навчальні заняття, місце його перебування з 01.09.2026 стороні обвинувачення невідоме. Зазначене свідчить не про гіпотетичний, а про реалізований ризик переховування;

- п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України: знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Незаконна діяльність здійснювалася з використанням транспортних засобів, засобів для порубки, засобів зв`язку та могла супроводжуватися документами й записами щодо реалізації деревини. Перебуваючи поза процесуальним контролем, ОСОБА_5 має реальну можливість приховати, знищити або спотворити такі об`єкти;

- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України: незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших обвинувачених (підозрюваних). ОСОБА_5 організовував незаконну діяльність, координував дії інших осіб та залучав інших осіб, яких увів в оману щодо законності робіт. Йому відомі їхні анкетні дані, місця проживання та засоби зв`язку, а також особи, яким реалізовувалася деревина. Існує обґрунтований ризик впливу шляхом умовлянь, погроз або узгодження показань;

- п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Перебуваючи без належних процесуальних обмежень, ОСОБА_5 може узгоджувати позиції з іншими причетними особами, повідомляти відомості про хід провадження та сприяти приховуванню доказів;

- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: вчинити інше кримінальне правопорушення. Незаконна порубка, перевезення та збут здійснювалися неодноразово протягом тривалого часу, у різних лісництвах, за попередньою змовою групою осіб, із використанням транспортних засобів. ОСОБА_5 не має офіційного місця роботи. Існують підстави вважати, що реалізація деревини використовувалася як джерело доходу, що свідчить про ризик продовження аналогічної діяльності.

Прокурор зазначив, що застосування до ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу виявилося недостатнім: обвинувачений порушив вимоги домашнього арешту, місце фактичного перебування невідоме, обов`язки не виконує. Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України при застосуванні тримання під вартою суд зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обов`язків.

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_8 в режимі ВКЗ клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 та зміну запобіжного заходу ОСОБА_5 підтримав та прохав їх задовольнити.

Представник потерпілого ОСОБА_7 у судовому засіданні у вирішенні клопотань прокурора покладався на розсуд суду.

Захисник, обвинувачений ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечували в частині цілодобовості. Просили визначити запобіжний захід лише в нічний час, щоб мати змогу обвинуваченому працювати.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні заперечував щодо клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 . Зазначив, що сторона обвинувачення необґрунтовано наполягає на запобіжному заході у виді тримання під вартою. Так у клопотанні прокурора жоден із заявлених ризиків : переховування, знищення речей, впливу на свідків та потерпілих, продовження протиправної діяльності, перешкоджання кримінальному провадженню не підтверджений належними доказами чи новими обставинами, що з`явились під час дії запобіжного заходу. Тому сторона захисту вважає можливим обмежитись застосуванням відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту за його зареєстрованим місцем проживання.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію захисника та вказав, що дійсно був відсутній за визначеним ухвалою суду місцем свого проживання у гуртожитку в м. Полтава через відсутність коштів. Однак зазначив, що він цілодобово перебував за місцем свого постійного проживання по АДРЕСА_1 , як було визначено ухвалою суду. Тому просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати йому цілодобовий домашній арешт за зареєстрованим місцем проживання.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши подані клопотання, а також надані матеріали, судом встановлено наступне.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з положенням ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих і свідків, тощо.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України.

Ризик - це невизначена подія, яка по суті представляє собою ймовірність отримання несприятливих для суду подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні.

Виходячи зі змісту ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження домашнього арешту обвинуваченому до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження обвинуваченому строку домашнього арешту, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно до ч.6 ст.181 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду Харківської області від 29 липня 2026 року застосовано до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши йому цілодобово залишати місце свого проживання по АДРЕСА_1 строком до 27 вересня 2026 року включно. Встановлено можливість ОСОБА_4 під час оголошення повітряної тривоги перейти до найближчого укриття та перебувати там до закінчення відповідної тривоги, з обов`язковим поверненням до визначеного місця відбування домашнього арешту. Покладено на ОСОБА_4 строком до 27.09.2026 включно обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; негайно повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до ГУ ДМС України в Харківській області закордонний паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_4 ; утримуватись від спілкування зі свідками: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , представником потерпілого ОСОБА_7 .

Обґрунтованість підозри у вчиненні вказаного кримінального правопорушення була досліджена слідчим суддею під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 і є предметом розгляду в рамках судового засідання. Оцінка обґрунтованості цієї підозри та пред`явленого обвинувачення буде надана судом під час ухвалення одного з рішень, передбачених ст. 373 КПК України.

На даній стадії судового провадження судом надається оцінка лише наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та можливості запобігти вказаним ризикам застосуванням більш м`яких запобіжних заходів.

Вирішуючи питання про продовження строків домашнього арешту, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до семи років, а також дані про особу обвинуваченого.

Суд вважає доведеним прокурором наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , а саме, можливість обвинуваченого переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу ОСОБА_4 є об`єктивно необхідним з метою забезпечення своєчасного, оперативного розгляду вказаного кримінального провадження.

Викладені обставини об`єктивно вказують на те, що продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відповідатиме вимогам закону, забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігатиме ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Тому, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого суд приходить до висновку продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на два місяці.

Щодо клопотання прокурора про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на утримання під вартою, суд зазначає наступне.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду Харківської області від 29 липня 2026 року застосовано до ОСОБА_5 запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши йому цілодобово залишати будинок АДРЕСА_1 строком до 31 серпня 2026 року включно, а також заборонивши ОСОБА_5 у період часу з 23.00 до 06.00 залишати гуртожиток НУ «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» за адресою: м. Полтава, пров. Віталія Грищенка до 27 вересня 2026 року включно. Встановлено можливість ОСОБА_5 під час оголошення повітряної тривоги перейти до найближчого укриття та перебувати там до закінчення відповідної тривоги, з обов`язковим поверненням до визначеного місця відбування домашнього арешту. Покладено на ОСОБА_5 строком до 27.09.2026 включно обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; негайно повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця реєстрації та місця проживання; здати на зберігання до ГУ ДМС України в Харківській області закордонний паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_5 ; утримуватись від спілкування зі свідками: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , представником потерпілого ОСОБА_7 .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання. У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов`язково зазначаються обставини, які: 1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; 2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою статті 194 КПК України.

Суд враховує, що зміна запобіжного заходу охоплюється поняттям його застосування. Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 28 березня 2019 року у справі № 286/1695/18, провадження № 51-7345км18, у якій Верховний Суд зазначив, що поняття «застосування запобіжного заходу» охоплює не лише первісне його обрання, а й випадки зміни одного запобіжного заходу на інший. При цьому Верховний Суд прямо розглядав ситуацію зміни особистого зобов`язання на домашній арешт.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України запобіжний захід застосовується, серед іншого, з метою запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється.

При цьому такі ризики повинні бути реальними та підтверджуватися конкретними обставинами кримінального провадження, а не ґрунтуватися виключно на припущеннях.

При обранні запобіжного заходу повинні враховуватись одночасно його мета (ч.1 ст.177 КПК), підстави (ч.2 ст.177 КПК України) та інші передбачені законом обставини (ст.178 КПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Крім того, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя враховує вимоги п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

У поданому клопотанні про зміну запобіжного заходу прокурором зазначено, що в ході проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні до СУ ГУНП в Харківській області 31.08.2026 надійшов лист СПД № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області про те, що ОСОБА_5 вибув з місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 до гуртожитку НУ «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» у зв`язку з навчанням. Органом досудового розслідування 15.09.2026 отримано відповідь НУ «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», відповідно до якої ОСОБА_5 є здобувачем вищої освіти зазначеного університету, навчається на 3 курсі у групі 302 НГ на денній формі навчання. ОСОБА_5 був відсутній на всіх 13 заняттях. Інформація про перебування ОСОБА_5 у приміщенні гуртожитку у нічний час у період з 01.09.2026 по 11.09.2026 відсутня. До органу досудового розслідування та сторони обвинувачення інформація про фактичне місце перебування ОСОБА_5 у період з 01.09.2026 по теперішній час не надходила. Таким чином, ОСОБА_5 , будучи підозрюваним у кримінальному провадженні, у встановленому законом порядку та на виконання ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 29.07.2026 орган досудового розслідування та прокурора про зміну місця проживання не повідомляв. Враховуючи викладене, на теперішній час існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 порушив вимоги ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та не виконує покладені на нього обов`язки.

Суддя враховує, що після застосування домашнього арешту з пояснень ОСОБА_5 він дійсно допустив порушення одного із покладених на нього обов`язків.

Як встановлено під час розгляду клопотання, ОСОБА_5 не проживав у гуртожитку в м. Полтава, оскільки у нього були відсутні кошти, однак цілодобово не покидав свого місця проживання по АДРЕСА_1 .

Таким чином, сам факт порушення встановленого обов`язку має бути врахований як обставина, що свідчить про неналежне виконання умов домашнього арешту, однак він не може автоматично ототожнюватися з умисним переховуванням.

Водночас суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 не переховувався, а самостійно з`явився у судове засідання та чесно повідомив, що був відсутній у гуртожитку, оскільки не мав коштів за його оплату, однак постійно перебував вдома за зареєстрованим місцем проживання.

Окрім того, сторона обвинувачення не надала суду достатніх даних, які б свідчили про те, що відсутність на заняттях ОСОБА_5 є фактом порушення встановленого обов`язку згідно ухвали слідчого судді від 29.07.2026, а саме заборони ОСОБА_5 залишати гуртожиток університету у період часу з 23.00 до 06.00 год, оскільки з відповіді НУ «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» вбачається, що інформація про перебування ОСОБА_5 у приміщенні гуртожитку у нічний час у період з 01.09.2026 по 11.09.2026 відсутня.

Таким чином, не проживання ОСОБА_5 у гуртожитку в нічний час не може безумовно свідчити про намір особи переховуватися від органу досудового розслідування, суду, якщо відсутні докази того, що така відсутність була здійснена з метою уникнення кримінальної відповідальності або унеможливлення проведення процесуальних дій.

Під час розгляду клопотання судом не встановлено, що обвинувачений фактично переховується від органу досудового розслідування чи суду та не має наміру виконувати процесуальні обов`язки. Окрім цього, у судовому засіданні ОСОБА_5 вказав, що він в телефонному режимі повідомив свого захисника ОСОБА_6 про його перебування за фактичним місцем проживання, щоб захисник у подальшому поставив до відома органи досудового розслідування, що також підтвердив у судовому засіданні і захисник обвинуваченого.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків, потерпілого суд враховує, що сторона обвинувачення не навела конкретних даних про здійснення ОСОБА_5 будь-яких спроб впливати на свідків, потерпілих чи інших учасників кримінального провадження. Саме припущення про можливість такого впливу без наведення конкретних обставин, які б підтверджували його реальність, не може бути достатньою підставою для застосування найбільш суворого запобіжного заходу.

Також не знайшов достатнього підтвердження ризик вчинення ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується.

Сторона обвинувачення не надала суду конкретних даних про те, що після пред`явлення обвинувачення ОСОБА_5 вчиняв дії, спрямовані на продовження протиправної діяльності.

Водночас, суд бере до уваги сукупність обставин, установлених під час розгляду клопотання, а саме: не належне повідомлення органу досудового розслідування, прокурора про фактичне місце проживання.

Разом із тим підстав для застосування найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд не вбачає.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу. У своїй сукупності ці обставини дають суду підстави дійти висновку, що застосований раніше запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є достатнім для належного забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та мінімізації встановлених ризиків.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що наявні ризики можуть бути належним чином мінімізовані шляхом застосування до ОСОБА_5 більш м`якого, порівняно з триманням під вартою, запобіжного заходу, а саме цілодобового домашнього арешту.

Такий запобіжний захід забезпечить можливість контролю за місцем перебування обвинуваченого, унеможливить його вільне залишення житла без дозволу та одночасно не матиме такого інтенсивного обмежувального характеру, як тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає у забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Суд також враховує, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_5 є АДРЕСА_1 . Саме це житло має бути визначене місцем виконання запобіжного заходу, оскільки застосування домашнього арешту за адресою гуртожитку, за якою особа фактично не проживає, не забезпечуватиме належного контролю за виконанням ухвали.

Враховуючи характер встановлених обставин, суд вважає необхідним застосувати до ОСОБА_5 цілодобовий домашній арешт тривалістю на два місяці.

При цьому суд встановив, що прокурор не звернув уваги на наявність у обвинуваченого достатньої мотивації до належного виконання своїх процесуальних обов`язків без необхідності застосування такої крайньої міри запобіжного заходу, як тримання під вартою.

У зв`язку з цим, зазначені вище обставини, на думку суду, дають підстави вважати, що запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на два місяці буде співмірним з існуючими ризиками та відповідає особі обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 181, 314-316, 331 КПК України, суд-

постановив:

Призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинувальним актом відносно відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, на 21 жовтня 2026 року о 10 год 00 хв у приміщенні Краснокутського районного суду Харківської області, в одноособовому складі суду.

В судове засідання викликати сторони кримінального провадження.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 дії запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, а саме заборонити йому цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , за винятком необхідності перебувати в безпечному місці в період оголошення сигналу повітряної тривоги, на строк 60 днів, тобто до 22 листопада 2026 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 строком до 22 листопада 2026 року наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати до прокурора та суду за першою вимогою;

- невідкладно повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженні.

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Застосувати обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Заборонити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , за винятком необхідності перебувати в безпечному місці в період оголошення сигналу повітряної тривоги, на строк 60 днів, тобто до 22 листопада 2026 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 строком до 22 листопада 2026 року наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати до прокурора та суду за першою вимогою;

- невідкладно повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженні.

Встановити строк дії ухвали до 22.11.2026.

Роз`яснити обвинуваченим, що відповідно до статті 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за їх поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому вони перебувають, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на них зобов`язань.

Копія ухвали про застосування запобіжного заходу вручається обвинуваченим негайно після її оголошення.

Роз`яснити, що в разі невиконання обвинуваченими вказаних обов`язків, до них може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Ухвалу направити для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинувачених через прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Харківської обласної прокуратури.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду протягом п`яти діб з дня її проголошення, а обвинуваченими в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Суддя ОСОБА_1