Ухвала суду № 140050597, 24.09.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2-др/641/30/26 Справа № 641/2495/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року Слобідський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді - Чайка І.В.,

за участю секретаря Шумейко С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Слобідського районного суду міста Харкова заяву ОСОБА_1 про стягнення понесених судових витрат, -

ВСТАНОВИВ:

16.09.2026 ОСОБА_1 через систему Електронний суд звернувся до суду з заявою, в якій просив:

- стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (ЄДРПОУ 31557119) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 3 733,12 грн судових витрат, із яких 3 600,00 грн витрати на професійну правничу допомогу адвоката Кутепова Ігоря Олександровича та 133,12 грн судовий збір за електронне подання заяви про скасування наказу; вирішити це питання додатковим судовим рішенням, а за висновку суду про іншу належну процесуальну форму ухвалою;

- на підставі пункту 1 частини першої та частини другої статті 7 Закону України «Про судовий збір» повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України 33 (тридцять три) гривні 28 копійок надміру сплаченого судового збору за квитанцією ID 9451-4373-2411-8942 від 09.09.2026, час оплати 01:18:14, на загальну суму судового збору 166,40 грн; одержувач платежу ГУК Харків обл/мХар Слобідск/22030101, ЄДРПОУ 37874947, рахунок UA818999980313131206000020655, банк Казначейство України (ел. адм. подат.).

В обґрунтування заяви зазначив, що ухвалою Слобідького районного суду міста Харкова від 11.09.2026 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу № 641/2495/26 від 31 березня 2026 року задоволено та скасовано судовий наказ № 641/2495/26 від 31 березня 2026 року, виданий Слобідським районним судом міста Харкова за заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води в розмірі 52 996 (п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот дев`яносто шість) гривень 68 (шістдесят вісім) копійок та витрат по сплаті судового збору в розмірі 332 (триста тридцять дві) гривні 80 (вісімдесят) копійок з ОСОБА_1 . Вказав, що у зв`язку з розглядом справи (заяви про скасування судового наказу) ним були понесені судові витрати на правову допомогу адвоката на підтвердження чого надав детальний опис робіт професійної правничої допомоги, договір про надання професійної правничої допомоги від 08.09.2026 року, пояснення адвоката щодо наданої правничої допомоги. Враховуючи вказані обставини та понесення заявником судових витрат, просив ухвалити рішення щодо їх відшкодування.

Ухвалою суду від 24.09.2026 року задоволено клопотання заявника про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Заявник в судовому засіданні підтримав подану заяву та просив її задовольнити.

Відповідно до ч. 3,4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Заслухавши заявника та дослідивши матеріали поданої заяви, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Доля цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язані зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою: 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18).

Крім цього, відповідно до ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

Заявляючи вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу адвоката заявником не надано доказів, що особа, якою йому було надано юридичну допомогу є адвокатом, тобто не надано ані ордеру, ані довіреності.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 83 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14- 382цс19) зробила висновок, що «вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні».

Виходячи з наведеної вище позиції Великої Палати Верховного Суду, суд приходить до висновку, що у разі розгляду справи у спрощеному позовному провадженні, докази на підтвердження розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, повинні бути подані до переходу суду до стадії ухвалення судового рішення.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 зазначено, що:

«у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

В процесі розгляду справи, зокрема, при поданні заяви про скасування судового наказу, заявником ОСОБА_1 не було надано попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат на правову допомогу та взагалі не зазначена хоча б орієнтовна сума судових витрат на правову допомогу, яку заявник планує понести у зв`язку з розглядом справи (заяви).

Суд не може прийняти доводи заявника про неможливість попереднього повідомлення про витрати, а саме у зв язку із розглядом заяви про скасування судового наказу в спеціальному порядку відповідно до ст. 171 ЦПК України без виклику учасників і без судових дебатів, оскільки з наданих заявником документів вбачається, що договір про надання правової допомоги був укладений 08.09.2026 року, та відповідно з цієї дати заявник був обізнаний про потенційну можливість понесення ним витрат, та відповідно при поданні заяви про скасування судового наказу мав можливість зазначити про можливість понесення ним витрат та зазначити їх орієнтовний розрахунок.

Тлумачення частини першої статті 246 ЦПК України та частини восьмої статті 141 ЦПК України дає підстави для висновку, що у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. А у разі закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України (п`ять днів після ухвалення рішення суду), - також і поважні причини пропуску цього строку. За відсутності обґрунтування поважних причин строку подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат. Натомість наслідком закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, є залишення заяви без розгляду.

Таким чином, враховуючи, що докази понесених витрат на правову допомогу подані заявником після ухвалення рішення у справі, зміст заяви про стягнення понесених судових витрат не містить обґрунтування поважності причин неподання ним цих доказів в процесі розгляду заяви про скасування судового наказу, зокрема, до переходу до стадії ухвалення судового рішення, а також враховуючи ненадання заявником доказів, що особа, яка надала заявнику юридичну допомогу є адвокатом, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про стягнення понесених судових витрат на правову допомогу.

Стосовно вимоги заявника про стягнення з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 судового збору за подання заяви про скасування судового наказу, суд зазначає таке.

Згідно ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

За подання заяви про скасування судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом (п. 1 ч. 5 ст. 170 ЦПК України).

У відповідності до ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями ЗУ «Про судовий збір».

При зверненні до суду із заявою про скасування судового наказу ОСОБА_1 було сплачено судовий збір в розмірі 166,40 грн, що підтверджується квитанцією про сплату № 9451-4373-2411-8942 від 09.09.2026 року.

Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 11.09.2026 року судовий наказ від 31.03.2026 року у справі № 641/2495/26 було скасовано за заявою ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Процедура скасування судового наказу регулюється статтею 171 ЦПК України. Згідно з ч. 2 цієї статті, в ухвалі про скасування судового наказу суд роз`яснює, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження. Проте дана стаття, яка є спеціальною нормою, не містить положень щодо покладення на стягувача обов`язку з відшкодування боржнику судового збору, сплаченого за подання заяви про скасування судового наказу.

Згідно зі ст. 160 ЦПК України, наказне провадження є особливою спрощеною формою цивільного судочинства для стягнення безспірної заборгованості. Скасування судового наказу свідчить лише про наявність спору про право, який має вирішуватися у позовному провадженні, а не про неправомірність дій стягувача на момент звернення із заявою.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, загальне правило розподілу судових витрат (ст. 141 ЦПК України), за яким витрати покладаються на сторону, проти якої ухвалено рішення, застосовується лише за результатами розгляду справи у позовному провадженні. Оскільки при скасуванні судового наказу суд не вирішує спір по суті, правові підстави для застосування ст. 141 ЦПК України на цій стадії відсутні.

Окрім цього, стаття 7 Закону України «Про судовий збір» містить вичерпний перелік підстав для повернення судового збору з державного бюджету. Така підстава, як скасування судового наказу, у цьому переліку відсутня.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що чинним законодавством не передбачено механізму відшкодування боржнику витрат на сплату судового збору при скасуванні судового наказу. Питання про остаточний розподіл цих витрат може бути вирішене лише у разі звернення стягувача з позовом у загальному порядку, залежно від результатів розгляду такого позову.

На підставі викладеного, вимога боржника про стягнення зі стягувача або повернення з бюджету судового збору за подання заяви про скасування судового наказу задоволенню не підлягає.

Стосовно вимоги заявника про повернення надміру сплаченого судового збору відповідно до квитанції № 9451-4373-2411-8942 від 09.09.2026 року на загальну суму 33,28 грн. з Держаного бюджету України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Частиною 3 статті 4 Закону України Про судовий збір встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи подання ОСОБА_1 заяви про скасування судового наказу в електронному вигляді через Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд, то сума судового збору за подання вказаної заяви складає 133,12 грн., з розрахунку (3 328 х 0,05 = 166,40 х 0,8 = 133,12)

Згідно з платіжною інструкцією № 9451-4373-2411-8942 від 09.09.2026 року заявником сплачено судовий збір в розмірі 166,40 грн., а отже сума надміру сплаченого судового збору в розмірі 33,28 грн. з розрахунку (166,40 133,12) за вказаною платіжною інструкцією підлягає поверненню заявнику.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення вимоги заявника про повернення надміру сплаченого судового збору в розмірі 33,28 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 83, 133, 134, 137, 141, 160, 164, 165, 270 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про стягнення понесених судових витрат задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області повернути платнику ОСОБА_1 33 (тридцять три) грн. 28 коп. надміру сплаченого судового збору згідно квитанції № 9451-4373-2411-8942 від 09.09.2026 року.

В іншій частині заяви - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає чинності після закінчення терміну на апеляційне оскарження, а у випадку її оскарження після розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції.

Суддя -І. В. Чайка