Рішення № 140050448, 23.09.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/17047/26

Провадження № 2/638/10450/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Невеніцина Є.В.,

при секретарі Лєбєдєвої А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харкові в приміщенні суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення на його користь 34588 грн як компенсацію моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 року у справі №520/ 4633/26, зміненим в частині мотивів та підстав задоволення позовних вимог Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2026 року, адміністративний позов позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Згідно даних з електронної пенсійної справи в особистому кабінеті на вебпорталі Пенсійного фонду України станом на 03.07.2026 року загальна сума призначеної пенсії становить - 80 217.60 грн. Місяць останньої виплати - червень 2026 року, а сума останньої виплати склала 37208.40 грн, що не відповідає дійсності на 43141,2 грн менше ніж розмір призначеної пенсії, тобто 80217, 60 грн. Як слідує із розпорядження загальна сума нарахованої пенсії нібито становить 80217.60 грн, але фактично виплачена сума 37076,40 грн, що на 43141,2 грн менше від призначеної пенсії. 03.07.2026 року на банківську картку позивача надійшло 37076.40 грн, тобто на 9,36 грн менше ніж зазначено у розпорядженні відповідача - 37085,76 грн. Отже, різниця у розмірі призначеної позивачу пенсії у розмірі 80 217,60 грн і фактично виплаченої у сумі 37076.40 грн, тобто на 43141,2 грн, підлягає стягненню, чим порушені його права на соціальне забезпечення та власність. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 року у справі №520/4633/26 не виконано, а різниця пенсії у сумі 43141,2 грн не виплачена, чим порушено право власності позивача. Відповідно до військового квитка із 03 червня по 18 липня 1986 року у складі військової частини позивач приймав участь у спеціальних зборах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 30-км зоні. Відповідно до експертного висновку, виявлені у позивача захворювання пов`язані з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників при виконанні робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У позивача встановлена друга група інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Як слідує із виписки з історії хвороби стаціонарного хворого в період із 11 по 25 травня 2012 року позивач перебував на лікуванні. Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди. Факт завдання позивачу моральної шкоди в результаті протиправних дій відповідача встановлений рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 року у справі №520/ 4633/26, що складає 34588 грн. Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області шляхом застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії у жовтні 2025 року протиправно позбавило власності на кошти у розмірі - 43 141,30 грн, що є порушенням пункту 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З огляду на викладене, будучи громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи та особою з інвалідністю внаслідок війни другої групи, враховуючи усталену практику Верховного Суду, підлягає стягненню з Держави Україна через Державну казначейську службу України шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь позивача 34588 грн, як компенсацію моральної шкоди, спричиненої протиправними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у виплаті позивачу пенсії у березні 2026 із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану № 1778 від 30.12.2025, з розрахунку 8647 гривень за кожен місяць психологічних страждань (4 місяці, які супроводжувалися зневірою у законність та нестачею коштів на лікування = 34588 грн.). Лише у травні 2026 року, на медичне обстеження позивачем витрачено 7380,38 грн. Крім того, на придбання лікарських препаратів витрачено 4903,50 грн. Разом сума витрат на медичне обстеження та придбання лікарських препаратів склала - 12283.88 грн. до яких слід доповнити оплату комунальних платежів та вартість продуктів харчування.

Ухвалою суду від 23 липня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

28.07.2026 надійшов відзив представника Державної казначейської служби з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування представник відповідача зазначає, що казначейство відповідно до законодавства є органом, який здійснює списання коштів з державного бюджету за рішенням суду. Разом з цим, казначейство не порушувало інтересів та охоронюваних законом прав позивача. Вважаючи, що наявні умови та підстави для відшкодування моральної шкоди, позивач помилково визначив, що казначейство є належним відповідачем у цій справі та має нести відповідальність за дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Закон України Про Державний бюджет України на 2026 рік приймався в умовах воєнного стану, тому видатки державного бюджету першочергово були спрямовані на національну безпеку, оборону та на здійснення заходів пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Виходячи з приписів законодавства про відшкодування шкоди, розмір відшкодування шкоди повинен визначатись з урахуванням вимог розумності та справедливості такого відшкодування, яке має бути не більш ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призводити до збагачення позивача за рахунок Держави. Визначений позивачем розмір моральної шкоди у сумі 34 588 грн не підтверджується належними та допустимими доказами. Факт тривалого невиконання рішення суду, на який посилається позивач як на підставу вимог про відшкодування шкоди, не є достатньою підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між несвоєчасним виконанням рішення та діями відповідача.

03.08.2026 надійшов відзив представника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування зазначено, що відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконується органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (зі змінами). Погашення заборгованості буде провадитись органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, в межах бюджетних асигнувань. Позивачем не доведено та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заподіяної йому моральної шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправною бездіяльністю відповідача, що на підставі статті 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, представники відповідачів надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, клопотань про відкладення розгляду справи суду не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 по справі №520/4633/26 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії задоволено; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 у березні 2026 року із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» № 1778 від 30.12.2025; вирішено стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь позивача різницю між нарахованою та невиплаченою пенсією за березень 2026 року, в розмірі 43 141 грн 30 коп.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2026 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 по справі № 520/4633/26 - змінено в частині мотивів та підстав задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримує пенсію як пенсіонер органів прокуратури України за вислугою років довічно, відповідно до вимог статті 50-1 Закону України Про прокуратуру від 05.11.1991 №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ).

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2022 у справі № 520/14348/19 відповідачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , розмір якої становить 80 217, 60 грн.

Проте, у березні 2026 року розмір пенсії зменшено з 80 217, 60 грн до 37 076, 40 грн на підставі Постанови КМУ № 1778.

Оскільки Закон України «Про прокуратуру», який є спеціальним до спірних правовідносин, не передбачає врахування коефіцієнтів при обчисленні пенсій особам, що мають право на пенсійне забезпечення відповідно до норм згаданого закону, застосування відповідачем з 01.03.2026 положень ст. 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та п. 1 Постанови №1778 при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії, є протиправним.

Оскільки Закон України «Про прокуратуру», який є спеціальним до спірних правовідносин, не передбачає врахування коефіцієнтів при обчисленні пенсій особам, що мають право на пенсійне забезпечення відповідно до норм згаданого закону, застосування відповідачем з 01.03.2026 положень ст. 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та п. 1 Постанови №1778 при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії, є протиправним.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень ст.ст. 55, 124 Конституції України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).

Для настання цивільно-правової відповідальності необхідна наявність наступних елементів: протиправність дій, винність дій особи, яка завдала шкоди, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між винними діями та наслідками, що настали.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 642/1661/19.

Отже, з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування, зокрема моральної (немайнової) шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи їх посадовою або службовою особою підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, вчиненого саме при виконанні своїх повноважень, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Такі обставини повинні підтверджуватись належними і допустимими доказами саме позивачем, виходячи із загальних засад доказування.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 757/62111/18-ц.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Зокрема, під немайновою шкодою, завданою юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв?язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності. Протиправна поведінка особи, яка завдала моральної шкоди, може полягати у: завданні каліцтва або іншого ушкодження здоров?я; протиправної поведінки щодо членів сім?ї чи близьких родичів потерпілого; знищенні чи пошкодженні майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Також обов?язковою підставою для деліктної відповідальності за завдання моральної шкоди є встановлення причинного зв?язку між шкодою і протиправною поведінкою особи.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. 3.19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст.1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача.

До такого висновку дійшов ВС у своїй постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц.

Оскільки, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого правового акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Зазначену позицію неодноразово виснував Верховний Суд, зокрема Велика Палата Верховного Суду у справі № 916/1423/17.

Суд погоджується з доводами позивача в частині невідповідності вимогам закону рішення відповідача щодо обмеження розміру виплату позивачу, оскільки даний факт встановлений відповідним рішенням суду.

Разом з тим, суд наголошує, що це не звільняє позивача від передбаченого статтями 12, 81 ЦПК України обов`язку довести наявність інших елементів цивільного правопорушення, а саме: факту завдання моральної шкоди (наявності об`єктивних негативних наслідків у житті особи); розміру такої шкоди; наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями відповідача та завданою шкодою.

Позивач зазначає, що відповідно до виписки з історії хвороби перебував на лікуванні, у травні 2026 року витратив кошти на медичне обстеження, придбання лікарських засобів.

Проте, всупереч викладеному в позовні заяві не наданої жодного підтвердження вищевказаним обставинам, зокрема копії виписки, копій квитанції на придбання ліків тощо.

Позивачем лише надано рішенням суду, яким встановлено протиправність дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в частині застосування відповідачем з 01.03.2026 положень ст. 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та п. 1 Постанови №1778 при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії.

Жодною із сторін, ані позивачем, ані відповідачем не надано суду відомостей щодо розміру виплаченої пенсії позивачу у липні 2026 року та наявності різниці у розмірі 9,36 грн, як зазначає позивач у позові.

Суду не надано жодного доказу на підтвердження факту наявності у нього моральної шкоди, сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати своє повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.

Зазначаючи про моральні страждання, позивач не довів, що такі страждання не були негативною емоцією, а мали характер глибоких душевних мук.

У позовній заяві відсутній конкретний виклад фактичних обставин, які пов`язані безпосередньо із самим позивачем, і які входять до предмета доказування в межах заявлених позивачем позовних вимог, а відтак суд вважає недоведеним, що дії/бездіяльність відповідача призвели до сильного психологічного дискомфорту, погіршення самочуття, емоційного хвилювання, що досягнуло такого рівня страждання або приниження, які заподіяли позивачу моральну шкоду.

Доводи позивача про те, що він зазнав психологічного напруження, зневіри у законність та розчарування через нестачу коштів, суд відхиляє. Звичайне психологічне напруження або дискомфорт, що виникають у процесі захисту порушеного права у відносинах з державними органами, без надання доказів настання істотних вимушених змін у життєвих стосунках, невідворотних негативних наслідків чи необхідності докладання значних додаткових зусиль для організації свого життя, не визнаються достатньою підставою для грошового відшкодування моральної шкоди. Захист майнових прав позивача вже реалізовано шляхом ухвалення рішення у справі №520/4633/26 про зобов`язання виплатити утриману різницю пенсії у розмірі 43 141 грн 30 коп.

Сама по собі недоплата позивачу пенсії у вищевказаному розмірі за умови недоведеності настання для особи таких негативних наслідків, що можна трактувати як моральні страждання, не дає суду законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .

Щодо позовних вимог до ДКС України, суд зазначає наступне.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема. і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18) (пункт 6.22), від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (провадження № 14-316цс19) (пункт 33), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження № 14-447цс19) (пункт 28)), зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19)).

Відповідно до пункту 4 Положення про ДКС України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є ДКС України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номер чи вид рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача у разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18)).

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 07 жовтня 2020 року у справі № 569/12383/17 (провадження № 61-12864св19), від 08 вересня 2021 року у справі № 751/7182/19 (провадження № 61-12426св20).

Таким чином, відповідачем у даній справі є держава, яка бере участь у правовідносинах, що виникли, через відповідний орган державної влади, а саме ГУ ПФУ в Харківській області.

Отже, ДКС України не є належним відповідачем по справі через відсутність у неї обов`язку відповідати за даним позовом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.23,1167,1176 ЦК України, ст.ст. 3,4,5,10,13,76,81,265-268,273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344), Державної казначейської служби України (м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37567646) про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Є.В. Невеніцин