Ухвала суду № 140049758, 23.09.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11480/26

Провадження № 1-кс/344/4584/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження № 62025140150000936 від 16.12.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий, за погодженням з прокурором, 18.06.2026 року звернувся з клопотанням про надання дозволу на затримання з метою приводу та про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження № 62025140150000936 від 16.12.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Ухвалою суду від 18.06.2026 року надано дозвіл на затримання підозрюваного у кримінальному провадженні № 62025140150000936 від 16.12.2025 ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Пукасівці Галицького району Івано-Франківської області, громадянину України, українцю, з середньою спеціальною освітою, розлученому, раніше не судимому, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді стрільця відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , у військовому званні солдат, з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

23.09.2026 року ОСОБА_4 затримано на підставі вказаної ухвали.

В обгрунутвання клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зазначено, що слідчими П`ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025140150000936 від 16.12.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_4 02.12.2025 призваний ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу за призовом під час мобілізації до Збройних Сил України.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02.12.2025 № 351 солдата запасу ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 та призначено на посаду стрільця відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Проходячи військову службу у вищевказаній військовій частині солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Згідно п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, воєнний стан в Україні запроваджено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому продовжено по теперішній час. Таке рішення було ухвалено у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Згідно ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Про введення в дію воєнного стану солдату ОСОБА_4 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України №64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни, крім того останній був призваний на військову службу саме по мобілізації.

Однак, 04.12.2025 солдат ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, самовільно, без поважних причин, не з`явився до розташування ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ), після завершення лікування у КНП «Тисменицька міська лікарня», та до 07.04.2026 незаконно, без поважних причин, перебував поза розташуванням ІНФОРМАЦІЯ_2 , проводячи службовий час на власний розсуд, окрім періоду із 08.12.2025 по 19.12.2025 протягом якого ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Галицька лікарня» Галицької міської ради.

07.04.2026 солдат ОСОБА_4 прибув до П`ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Львові.

Таким чином, ОСОБА_4 , раніше не судимий, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Враховуючи наявність достатніх доказів для оголошення підозри

ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, 28.04.2026 слідчим складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні вище вказаного кримінального правопорушення, яке вказаного ж дня було вручене ОСОБА_4 .

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити та, з урахуванням обставин кримінального провадження, не визначати підозрюваному розмір застави як альтернативного запобіжного заходу.

Захисник у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, зазначивши, що стороною обвинувачення не доведено наявності ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством. Водночас захисник просив, якщо у разі застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, то слід визначити мінімальний розмір застави, посилаючись на скрутне матеріальне становище підозрюваного та відсутність у нього можливості внести значний розмір застави.

Підозрюваний у судовому засіданні підтримав позицію захисника та пояснив, що 20.11.2025 прибув до ТЦК та СП для уточнення військово-облікових даних з метою подальшого бронювання на підприємстві, де й надалі працює. Зазначив, що не є військовозобов`язаним, а в застосунку «Резерв+» у нього була чинна бронь на час прибуття 20.11.2025р., однак на це ніхто не звернув увагу та одразу відправили на ВЛК. 30.11.2025 пройшов ВЛК, після чого його не було прийнято до жодної військової частини куди привозили на службу. 20.12.2025 після лікування в мед закладі не маючи жодного наказу про зарахування на військову службу, він поїхав додому, оскільки не знав про необхідність прибуття до певної військової частини (таку так і не визначили для нього), та продовжив працювати у ПрАТ «Івано-Франківськцемент», а на виклик слідчого прибув самостійно.

Заслухавши прокурора, підозрюваного, та його захисника. дослідивши матеріали клопотання вважаю наступне.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України

Однак, в суді прокурором доведено такі ризики частково, а саме ризик переховуватися від органу досудового розслідування та суду, підтверджується тим, що ОСОБА_4 неодноразово викликався слідчим у порядку ст. ст. 133, 135 КПК України про що долучено підтвердження до матеріалів клопотання, однак підозрюваний зазначив, що отримав тільки один виклик на який зреагував одразу, зокрема 07.04.2026р. з`явився до слідчого та надав пояснення. Щодо неявки до військової частини у якій мав проходити службу, чи до ТЦК та СП за місцем проживання, з метою повідомлення про факт його незаконного перебування за межами розташування військової частини, то підозрюваний зазначив, що про таку необхідність і не знав, після доставлення до різних частин і відмову від взяття на військову службу його. Разом з тим, за наказом керівника ТЦК та СП куди ОСОБА_4 був зарахований, дійсно проводилось службове розслідування за наказом від 02.12.2025р., яким чином доведено наказ від 02.12.2025р. до військовозобов`язаного ОСОБА_4 матеріали справи не містять. Тобто, ОСОБА_4 , починаючи із 04.12.2025 і по 07.04.2026 дійсно фактично вчинив кримінальне правопорушення, однак щоденно був присутній по місцю своєї роботи, а тому місце його знаходження слідству могло бути відоме, в т.ч. і за місцем його проживання яке не змінилось. Інші ризики не було доведено перед судом.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 p., ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та відповідних положень низки інших міжнародно-правових актів з прав людини і судочинства кожна людина має право на свободу і особисту недоторканність. Застосування до неї як до підозрюваного чи обвинуваченого запобіжних заходів є істотним обмеженням цього права, а тому можливе лише у виняткових випадках, за наявності передбачених законом підстав і в передбаченому законом порядку.

Санкція злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років (за відсутності альтернативного виду основного покарання), тобто є умисним тяжким злочином.

Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Частиною 1 ст.183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, а до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вбачається, що застосування запобіжних заходів вже можливо при наявності ризиків. Ризик - це не визначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя вважає, що прокурором частково доведено наявність встановлених на досудовому розслідуванні ризиків, передбачених у п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Також, слідчий суддя враховує, що підозрюваний готовий надавати пояснення та сприяти проведенню досудового розслідування для встановлення всіх обставин даної справи, має батьків старшого віку, є працюючим на ПрАТ «Івано-Франківськцемент», більш м`які запобіжні заходи не зможуть в повній мірі запобігти наведеним ризикам, а відтак не будуть здатними і забезпечити дієвість даного кримінального провадження, проте слід визначити заставу та відхилити доводи прокурора про відсутність підстав для застосування застави.

Розмір застави, у відповідності до п.2 ч.5 ст. 182 КПК України, визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, враховуючи обставини справи, особу обвинуваченого, а також те, що рішенням Конституційного Суду України від 24 червня 2026 року № 4-р(ІІ)/2026 визнано неконституційною частину восьму статті 176 КПК України, враховуючи позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання сховатися, те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України), зважаючи на обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному, розмір завданих злочином збитків, характеристику підозрюваного та його майновий стан, з огляду на вимоги щодо того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нею обов`язків та не може бути завідомо непомірною для нього, то слідчий суддя, вважає за необхідне визначити розмір застави в межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень.

На переконання слідчого судді з отриманих пояснень та доказів внесення застави саме в такому розмірі зможе в повній мірі гарантувати належне виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків під час досудового розслідування.

Виходячи з викладеного, на підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 131,132, 176-178, 182-184, 193, 194,197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк 13 днів до 05 жовтня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування.

Взяти підозрюваного ОСОБА_4 , під варту в залі суду, а тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 здійснювати в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)».

Розмір застави визначити в межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код отримувача: 26289647, банк:ДКСУ України, м. Київ, МФО 820172, рахунок: UA158201720 355 259 002 000 002 265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

В задоволенні решти вимог клопотання відмовити.

Строк дії ухвали до 05 жовтня 2026 року включно.

Про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб.

Ухвала слідчого судді підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано 24 вересня 2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_7