Вирок № 140049314, 23.09.2026, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/2536/26

Провадження № 1-кп/0182/890/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.08.2025 № 12025040000000805 по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нікополь Дніпропетровської області, громадянина України, українця, не одруженого, непрацюючого, не маючого на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 301-1 КК України,

за участю сторін судового провадження

прокурора ОСОБА_4 ( в режимі ВКЗ з власного пристрою),

захисника ОСОБА_5 ( в режимі ВКЗ з власного пристрою),

обвинуваченого ОСОБА_3 , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , знаходячись за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , у період часу з 04.08.2025 до 24.01.2026, порушуючи суспільну мораль, тобто систему етичних норм, правил поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей в частині заборони поширення серед населення вульгарно-натуралістичної, цинічної, непристойної фіксації статевих актів із зображенням у будь-який спосіб дитини, всупереч Закону України «Про захист суспільної моралі» від 20.11.2003, Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства, ратифікованої 20.06.2012, та Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, використовуючи інформаційно-телекомунікаційну систему - мережу «Інтернет» та програмне забезпечення у вигляді клієнт-програм

Одержавши доступ до графічних файлів (зображень) та файлів відеоформату (відеоматеріалів), що відносяться до дитячої порнографії, ОСОБА_3 умисно, протиправно зберігав їх без мети збуту чи розповсюдження у накопичувача на жорстких магнітних дисках «SEAGATE» моделі «ST1000DM010», серійний номер «ZNIVKYN8», за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , в період часу з моменту одержання доступу до дитячої порнографії і до моменту вилучення накопичувача під час проведення обшуку 26.02.2026.

Умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 301-1 КК України - умисне одержання доступу до дитячої порнографії з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, а також умисне зберігання дитячої порнографії без мети збуту чи розповсюдження.

Кримінальне провадження надійшло до суду з обвинувальним актом та угодою про визнання винуватості, укладеної між обвинуваченим ОСОБА_3 та прокурором відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Дніпропетровської області ОСОБА_4 , в присутності захисника ОСОБА_5 09 квітня 2026 року.

Відповідно до укладеної угоди, ОСОБА_3 беззастережно визнав свою вину в обсязі підозри.

Сторони угоди домовилися про призначення ОСОБА_3 узгодженого покарання за ч. 1 ст. 301-1 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займатись навчальною та/чи виховною діяльністю осіб до 18 років, обіймати посади, пов`язані з роботою з особами до 18 років, строком на 2 роки. Водночас, сторони просили суд призначити погоджене покарання лише із застосуванням положень ст.. 75 КК України із покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ст.. 76 КК України.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_3 є щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_6 не встановлено.

В угоді зазначено, що сторонам угоди відомо та зрозуміло, що у відповідності до вимог статті 473 КПК України наслідком укладення та затвердження даної угоди про визнання винуватості для прокурора і обвинуваченого є обмеження їх права на оскарження вироку згідно з положеннями частини 4 статті 394 та частини 3 статті 424 КПК України, а для обвинуваченого - також відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 і 4 пункту 1 частини 4 статті 474 КПК України.

В угоді сторонами обумовлено також і наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України, та наслідки відмови від права на судовий розгляд, передбачені частиною 4 статті 474 КПК України .

Прокурор у судовому засіданні угоду підтримав, вказавши на її відповідність вимогам чинного законодавства, добровільність її укладення, належність цього кримінального правопорушення до числа тих, щодо яких законом передбачена можливість укладення угод про визнання винуватості, а також, що існують достатні фактичні дані для визнання обвинуваченим своєї винуватості в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, яка підтверджується сукупністю зібраних під час досудового розслідування доказів. Також прокурор зазначив, що умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні повідомив, що в повному обсязі розуміє характер обвинувачення та погоджується з його формулюванням, зазначеним в угоді, беззастережно визнає свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні за викладених у обвинувальному акті обставин та щиро розкаюється, просив суд затвердити угоду. При цьому зазначив, що цілком розуміє, що має право на повний судовий розгляд, у якому прокурор має довести усі обставини кримінального правопорушення, і що він при цьому має право мовчати, допитати під час такого розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь, проте просив затвердити укладену угоду. Вказав, що повністю усвідомлює вид покарання, призначення якого обумовлене угодою, а також інші заходи, що будуть застосовані до нього у разі її затвердження, спроможний виконати узгоджене покарання. Крім того, повідомив, що укладення угоди про визнання винуватості її сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин ніж ті, що передбачені в угоді.

Захисник у судовому засіданні також просив затвердити укладену угоду, повідомивши, що її умови відповідають вимогам законодавства, а її укладення є добровільним та відповідає інтересам обвинуваченого.

За пунктом 1 частини 4 статті 469 КПК, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів без будь-яких умов.

Кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 ст. 301-1 КК України відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Суд встановив, що укладення угоди про визнання винуватості сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин ніж ті, що передбачені в угоді.

Не встановлено обставин, які б могли свідчити, що умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. Крім того, укладена угода не має преюдиціального значення для кримінальних проваджень щодо будь-яких інших осіб.

Також умови угоди відповідають інтересам суспільства, які полягають у своєчасному розкритті злочинів, а відтак затвердження угоди у даному провадженні забезпечить справедливе та в розумні строки вирішення кримінальної справи при мінімальних витратах державних ресурсів, а також зменшить навантаження на органи прокуратури і суд.

Встановлено, що сторонам угоди відомо та зрозуміло, що у відповідності до вимог статті 473 КПК наслідком укладення та затвердження даної угоди про визнання винуватості для прокурора і обвинуваченого є обмеження їх права на оскарження вироку згідно з положеннями частини 4 статті 394 та частини 3 статті 424 КПК, а для обвинуваченого - також відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 і 4 пункту 1 частини 4 статті 474 КПК. В угоді сторонами обумовлено також і наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК.

В укладенні угоди згідно з пунктом 9 частини 2 статті 52 КПК брав участь захисник.

Суд вважає, що укладена угода відповідає нормам КК України та інтересам суспільства і в частині узгодженого покарання, яке відповідає загальним засадам призначення покарання, є пропорційним та достатнім, сторони узгодили покарання у межах, встановленої санкції статі Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення.

Суд не встановив підстав для відмови в затвердженні даної угоди, передбачених частиною 7 статті 474 КПК України, а тому, дослідивши зміст угоди про визнання винуватості, заслухавши думки прокурора, обвинуваченого та його захисника, дійшов висновку про необхідність її затвердження, шляхом ухвалення вироку та призначення обвинуваченому узгодженого покарання у виді позбавлення волі.

Цивільний позов у кримінальному провадження не заявлено.

Запобіжний захід не обирався. Заходи забезпечення не застосовувалися.

Статтею 96-1 КК України передбачено, що спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Спеціальна конфіскація застосовується на підставі, у тому числі, обвинувального вироку суду.

Відповідно до статті 96-2 КПК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Суд встановив, що належний ОСОБА_3 накопичувач на жорстких магнітних дисках фірми-виробника «SEAGATE», модель: «ST1000DM010», серійний номер «ZNIVKYN8», загальним об`ємом 1000 Гб, був знаряддям вчинення злочину, тому його після знищення інформації порнографічного змісту, слід конфіскувати в дохід держави.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст.100 КПК України

Крім того, суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати на залучення експертів при проведенні комплексної комп`ютерно-технічну експертизи та судово-мистецтвознавчої експертизи № КСЕ-19/104-26/8714 від 26.03.2026 в сумі 7576,90 гривень; комплексної комп`ютерно-технічної експертизи та судово-мистецтвознавчої експертиз № КСЕ-19/104-26/8722 від 26.03.2026 в сумі 13371 гривень; комплексної комп`ютерно-технічної експертизи та судово-мистецтвознавчої експертизи № КСЕ-19/104-26/8720 від 27.03.2026 в сумі 12479,60 гривень, що всього становить 33 427 грн. 50 коп., оскільки відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі винесення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

На підставі викладеного та керуючись ст. 124, 314, 374-376, 469-475, 96-1, 96-2 КПК України, суд,

ухвалив

Затвердити угоду про визнання винуватості в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 022.08.2025 № 12025040000000805 укладену 09 квітня 2026 між прокурором відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Дніпропетровської області ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участі захисника ОСОБА_5 .

Визнати винуватимОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 301-1 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права займатись навчальною та/чи виховною діяльністю осіб до 18 років, обіймати посади, пов`язані з роботою з особами до 18 років, строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий термін строком 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов у кримінальному провадження не заявлено.

Запобіжний захід не обирався. Заходи забезпечення не застосовувалися.

На підставі ст. 96-1, п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію накопичувача на жорстких магнітних дисках фірми-виробника «SEAGATE», модель: «ST1000DM010», серійний номер «ZNIVKYN8», загальним об`ємом 1000 Гб, конфіскувавши у власність держави.

Речові докази:

-мобільний телефон марки «Хiaomi (Redmi)», модель «Redmi Note 8T (M1908C3XG)», imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , з сімкартою « НОМЕР_3 »; мобільний телефон фірми-виробника «ОРРО» модель «СНУ2477», imei 1: НОМЕР_4 , imei 2: НОМЕР_5 , з сім-картою « НОМЕР_6 »; носій інформації «Мicro SD Kingston», які передані під розписку ОСОБА_3 залишити у його користуванні.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати пов`язані із залученням експертів для проведення судових експертиз в розмірі 33 427 (тридцять три тисячі чотириста двадцять сім) грн. 50 коп.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Нікопольський міськрайонний суд, з підстав, передбачених статтею 394 КПК та з урахуванням обмежень, визначених частиною 2 статті 473 КПК.

Головуючий суддя: ОСОБА_1