Ухвала суду № 140048007, 18.09.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 187/1921/25

1-кп/308/424/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 , за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

перекладача - ОСОБА_3 ,

прокурора - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

захисника - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області клопотання обвинуваченого про заміну запобіжного заходу та клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою у кримінальному провадженні № 12025040000000747, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 липня 2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Берд Шамшадинського району Вірменії, одруженого, який має середню освіту, не працює, на території України зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , 228, доставлений в Україну в порядку видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція) з Федеративної Республіки Німеччина, який утримається під вартою в ДУ «Закарпатська установа виконання покарань № 9», раніше судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України,

У С Т А Н О В И В:

Ужгородським судом Закарпатської області розглядається обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025040000000747, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 липня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 12.06.2025 відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24.07.2025 року включно.

У подальшому строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 неодноразово продовжувався, останній раз строк тримання обвинуваченого під вартою продовжено ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 липня 2026 року строком до 21.09.2026 року з можливістю внесення застави у розмірі 450 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1497600 грн.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 17.08.2026 ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 липня 2026 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого ОСОБА_5 скасовано та постановлено продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою до 21.09.2026 включно та визначено заставу в розмірі 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 331 200,00 гривень.

11 вересня 2026 року обвинувачений ОСОБА_5 подав до суду клопотання про зміну запобіжного заходу в порядку статті 201 КПК України.

Клопотання обґрунтоване тим, що на час його розгляду відсутні належні та достатні підстави для подальшого застосування до нього виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому, вказує на зменшення ризиків, які врахувовуались судом у 2025 році під час обрання запобіжного заходу, непомірність застваи, визначеної ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 17.08.2026 у розмірі 1 331 200,00 гривень. Покликається також на те, що 17.08.2026 Закарпатським апеляційним судом скасовано ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 23.07.2026 про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, постановлено задовольнити клопотання прокурора, строк тримання ОСОБА_5 під вартою продовжено до 21 вересня 2026 року. Вважає, що в період часу з 07.08.2026 (завершення строку дії останньої нескасованої ухвали про тримання під вартою від 10.06.2026) до 17.08.2026 (дати постановлення ухвали апеляційним судом) чинного судового рішення, що обгрунтовує тримання ОСОБА_5 під вартою, не було, відтак останній утримувався у цей проміжок часу незаконно. Крім того, з огляду на практику ЄСПЛ зазначає, що ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу, не можуть вважатися незмінними протягом усього періоду тримання особи під вартою. З плином часу ризики або зменшуються, або взагалі відпадають, а тому їх подальше існування повинно підтверджуватися належними та допустимими доказами. Після спливу певного часу сама лише тяжкість обвинувачення або покликання на раніше встановлені ризики вже не можуть виправдовувати подальше тримання особи під вартою без наведення нових, конкретних і актуальних підстав. Наведені прокурором доводи в клопотанні не можуть вважатися належним обґрунтуванням необхідності подальшого тримання ОСОБА_5 під вартою. Також звертає увагу суду наналежну поведінку обвинуваченого під час перебування під вартою, наявність гарантій з боку компетентних органів Федеративної Республіки Німеччина, а також стан його здоров`я. На думку обвинуваченого, наявні ризики можуть бути належним чином нейтралізовані шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, зокрема, застави із покладенням передбачених законом процесуальних обов`язків.

11 вересня 2026 року прокурор подав до суду клопотання про продовження строку дії обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Клопотання мотивоване тим, що провести судовий розгляд кримінального провадження до строку закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою неможливо. Разом з цим, ризики, наявність яких встановлено під час обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 , не зменшились та продовжують об`єктивно існувати, подальше тримання під вартою обвинуваченого є виправданим та необхідним, а тому прокурор просить продовжити строк тримання під вартою відносно обвинуваченого на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів, із визначенням застави у розмірі 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1331200,00 гривень (один мільйон триста тридцять одна тисяча двісті грн 00 коп.) з покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, зокрема:

- прибувати до прокурора та суду на кожну вимогу у визначений час та місце;

- не відлучатися з м. Ужгорода, в якому проживає, без дозволу прокурора чи суду;

- мешкати за адресою: АДРЕСА_2 , повідомляти прокурора або суду про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими в даному кримінальному провадженні, а також засудженими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ;

- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області паспорт (паспорта, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд з України та в`їзд до України.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого- адвокат ОСОБА_6 зазначив, що підтримує в повному обсязі клопотання, подане обвинуваченим ОСОБА_5 , просив його задовольнити та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або застави у меншому розмірі. Щодо задоволення клопотання прокурора просив відмовити з підстав, наведених у письмових запереченнях. При цьому зазначив, що у період часу з 07.08.2026 до 17.08.2026 чинного судового рішення, що обгрунтовує тримання ОСОБА_5 під вартою, не було, а тому останній утримувався незаконно. Просив суд долучити та дослдіити подані ним документи, які стосуються здоров`я його підзахисного. Заперечення стосовно клопотання прокурора мотивоване тим, що прокурором не наведено нових фактичних обставин, які б свідчили про наявність або збереження передбачених ст. 177 КПК України ризиків та виправдовували подальше тримання обвинуваченого під вартою. Сторона захисту зазначає, що наведені прокурором обставини фактично є повторенням доводів, які вже були предметом судової оцінки, а сама тяжкість пред`явленого обвинувачення не може бути самостійною підставою для продовження строку тримання під вартою. На думку сторони захисту, наявні ризики можуть бути належним чином нівельовані застосуванням більш м`якого запобіжного заходу, зокрема цілодобового домашнього арешту або застави у розмірі 200 000 гривень.

Обвинувачений підтримав думку свого захисника, просив суд задовольнити клопотання про зміну запобіжного заходу, у а задоволенні клопотання прокурора відмовити.

Прокурор у судовому засіданні просив задовольнити подане ним клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою з підстав, зазначених в ньому. Стосовно клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу зазначив, що соціальні зв`язки та наявність на утриманні неповнолітніх дітей, наявність місця проживання та загалом всі інші обставини, зазначені в клопотанніобвинуваченого та озвучені захисником, вже неодноразово були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, а жодних нових обставин та доказів суду не надано. Що стосується стану здоров`я обвинуваченого, то безумовно такі обставини повинні бути враховані судом, однак, також звернув увагу, що жодних належних документів щодо стану його здоров`я ні захисником, ні самим обвинуваченим суду не надано. Стосовно правомірності тримання особи під вартою зазначив, що Закарпатським апеляційним судом в ухвалі від 17.08.2026 було чітко зазначено про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою до 21.09.2026, а не про обрання, як зазначає обвинувачений, строк тримання останнього під вартою не закінчився. На підставі зазначеного прокурор у повному обсязі заперечив стосовно задоволення клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи в межах заявлених клопотань, суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів пов`язане із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з положенями статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 по справі «Харченко проти України» (Заява № 40107/02) питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (див., серед інших джерел, рішення у справі "Лабіта проти Італії" (980_009 ) (Labita v. Italy), [GC], № 26772/95, п. 153, ECHR 2000-IV).

З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ст. 257, ч. 3 ст. 289 КК України, які, відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до особливо тяжких злочинів, за які передбачене основне покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років, зокрема за ч. 4 ст. 187 КК України - від 8 до 15 років, за ст. 257 КК України - від 5 до 15 років, за ч. 3 ст. 289 КК України від 8 до 12 років.

Згідно з пред`явленим обвинуваченням, ОСОБА_5 обвинувачується в участі спільно із ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у озброєній банді, організованій з метою нападу на окремих осіб та участі у вчинюваних нею нападах, зокрема:

- у вчиненні 13 квітня 2020 року у складі банди, спільно із ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , озброєного розбійного нападу на родину ОСОБА_12 ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , на території їх домоволодіння по АДРЕСА_3 , з метою заволодіння їх майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я осіб, які зазнали нападу, поєднаного з проникненням у житло, в результаті якого заволоділи грошовими коштами та майном потерпілих на загальну суму 525 000 гривен, а крім того, у незаконному заволодіння під час здійснення у складі банди озброєного розбійного нападу, транспортним засобом, а саме приналежним ОСОБА_16 автомобілем «Toyota Land-Cruiser 200» реєстраційний номер НОМЕР_1 , вчиненому із проникненням в сховище гараж розташований на території домоволодіння та поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого та погрозою застосування такого насильства;

- у вчиненні 15 квітня 2020 року, у складі банди, спільно із ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , озброєного розбійного нападу на родину Компанійців ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , на території їх домоволодіння по АДРЕСА_4 , з метою заволодіння їх майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я осіб, які зазнали нападу, поєднаного з проникненням у житло та спрямованого на заволодіння майном у великих розмірах, в результаті якого заволоділи грошовими коштами та майном потерпілих на загальну суму 669 130 грн., а крім того, у незаконному заволодіння під час здійснення у складі банди озброєного розбійного нападу, транспортним засобом, а саме приналежним ОСОБА_17 автомобілем «Mercedes ML-350 4-matic» реєстраційний номер НОМЕР_2 , вчиненому із проникненням в сховище гараж розташований на території домоволодіння та поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 12.06.2025 відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24.07.2025 року включно.

У подальшому строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 неодноразово продовжувався, останній раз строк тримання обвинуваченого під вартою продовжено ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 липня 2026 року.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 17.08.2026 ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 липня 2026 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого ОСОБА_5 скасовано та постановлено продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою до 21.09.2026 включно, визначено заставу у розмірі 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 331 200,00 гривень.

Закарпатський апеляційний суд у своїй ухвалі від 17.08.2026 констатував, що обставини вчинення кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_5 , їх тяжкість, а також те, що судове провадження не закінчено, дають достатні підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі може ухилятися від явки до суду та не буде виконувати процесуальні рішення, а також матиме змогу незаконно вливати на потерпілих й свідків, тим самим перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні, може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи питання можливості та доцільності продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, чи зміни його на більш м`який запобіжний захід, суд враховує, що тримання обвинуваченого під вартою обмежує його права і свободи та має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті) що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. У той же час, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Перевіряючи доводи прокурора та заперечення сторони захисту на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав вважати, що з огляду на обставини кримінального провадження та тяжкість інкримінованих обвинуваченому правопорушень, на даний час продовжують існувати ризики того, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні. Жодних відомостей, які б вказували на зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, чи можливість застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, у ході розгляду заявлених клопотань судом не встановлено.

Судом не встановлено доказів існування обставин, які б вказували на наявність підстав вважати, що ОСОБА_5 , у разі обрання більш м`якого запобіжного заходу, не буде ухилятись від суду, не отримано судом і доказів погіршення здоров`я обвинуваченого чи такого його стану, що унеможливлює тримання обвинуваченого під вартою, не надано також доказів на підтвердження міцності його соціальних зв`язків у місці проживання у разі зміни запобіжного заходу, належних доказів, що вказували б на позитивну особисту, ділову чи публічну репутацію обвинуваченого, його майновий стан.

Ризики, які слугували підставою для обрання щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме: можливість переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; можливість незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні та можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, на даний час не відпали, не змінилися та не зменшилися.

Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, у яких він обвинувачується, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років, зокрема за ч. 4 ст. 187 КК України - від 8 до 15 років, за ст. 257 КК України - від 5 до 15 років, за ч. 3 ст. 289 КК України від 8 до 12 років.

Можливість притягнення особи до кримінальної відповідальності та суворість передбаченого покарання та пов`язані з цим можливі негативні для особи наслідки (обмеження) серед іншого обумовлює існування ризику переховування від суду. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування обвинувачених від суду.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів» (рішення ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001).

Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, що хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, в сукупності з іншими обставинами суттєво збільшує ризик втечі, а тому враховується при оцінюванні ризиків.

У рішенні Європейського суду «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання у сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

На користь реального існування вказаного ризику обґрунтовано віднесено ті обставини, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк понад десять років.

Крім того, ризик переховування підтверджується попередньою процесуальною поведінкою обвинуваченого, оскільки встановлено та доведено під час досудового розслідування факт тривалого переховування ОСОБА_5 від органу досудового розслідування за межами України, хоча йому і було достеменно відомо про повідомлення йому про підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ст. 257, ч. 3 ст. 289 КК України.

Таким чином, слід констатувати, що ризик того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, зможе ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування) не зменшився та продовжує існувати.

Не зменшився та продовжує існувати також і ризик незаконного впливу на потерпілих й свідків з метою зміни ними показань на користь обвинуваченого, позаяк такі не допитані в ході судового розгляду кримінального провадження.

Вирішуючи питання щодо наявності та доведеності стороною обвинувачення даного ризику, необхідно врахувати, зокрема, встановлений КПК України порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.

Відтак, з огляду на ту обставину, що допит потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні ще не розпочатий і його лише тільки слід провести, є підстави вважати про продовження існування вказаного ризику.

Існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується наявністю в обвинуваченого попередніх судимостей за вчинення корисливих злочинів, а саме за вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22.01.2003 ОСОБА_5 засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 142, 304, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 187 КК України до 12 років позбавлення волі. 17.02.2012 ОСОБА_5 відповідно до постанови Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області умовно-достоково був звільнений за ст. 81 КК України від відбуття покарання невідбутої частини покарання строком 1 рік 11 місяців 11 днів.

Таким чином, є ризик того, що обвинувачений може знову вчинити інше кримінальне правопорушення, позаяк схильний до протиправної поведінки та вчинення злочинів з корисливих мотивів.

Оцінивши всі наведені обставини у сукупності, суд дійшов висновку про обгрунтованість доводів прокурора щодо необхідності продовження строку обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та недоведеність стороною захисту підстав для зміни такого на більш м`який запобіжний захід. що не суперечитиме як національному законодавству, так і практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою, допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність з боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання кримінальному провадженню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків (рішення у справах «Смірнов проти Росії» від 24.07.2003; «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968; «Штегмюллер проти Австрії» від 10.11.1969; «Мацнеттер проти Австрії» від 10.11.1969; «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбаченихст. 177 КПК України, які могли б стати підставою для зміни стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу із тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, судом не встановлено. Переконливих доказів на підтвердження обставин, які б вказували на зменшення або зникнення ризиків, передбаченихст. 177 КПК України, які приймались до уваги при обранні ОСОБА_5 запобіжного заходу суду не надано.

Крім того, стороною захисту не надано жодного доказу на підтвердження того, що встановлені судом ризики або взагалі перестали існувати, або зменшилися настільки, що будь-який інший запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі, здатний їм запобігти, а тому підстав для зміни застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший не пов`язаний із позбавленням волі суд не вбачає.

За таких обставин підстави для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який відсутні.

Продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинуваченого, що повністю відповідає принципу верховенства права, закріпленому у ст. 8 КПК України та практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до вимог ч. 2 зазначеної статті підлягає обов`язковому застосуванню під час кримінального провадження.

Продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою не суперечить також і вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, позаяк у справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Відхиляючи доводи сторони захисту з приводу того, що обвинувачений ОСОБА_5 не має наміру переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків чи потерпілих, або вчиняти інший злочин, суд зауважує, що останній перебуває під вартою з моменту його затримання та до цього часу, і саме через застосований щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не має такої можливості. Обставини, за яких вчинено кримінальні правопорушення, їх тяжкість, характеризуючі особу обвинуваченого дані та інші наведені вище обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, їх запобігання може забезпечити лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому наведені доводи не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу на більш м`який.

Щодо позиції сторони захисту стосовно законності тримання обвинуваченого під вартою у період часу з 07 по 17 серпня 2026 року, суд дійшов висновку, що вказаний період позбавлення волі ОСОБА_5 був законним, обґрунтованим та здійснювався відповідно до вимог закону.

Так, підставою для тримання обвинуваченого під вартою у цей проміжок часу слугувала ухвала Ужгородського міськрайонного суду від 23.07.2026 року, яка згідно зі ст. 205 КПК України підлягала негайному виконанню, а її оскарження не зупиняло дію процесуального строку. Скориставшись повноваженнями ст. 407 КПК України, апеляційний суд ухвалив рішення, яким підтвердив існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та визначив строк тримання під вартою до 21 вересня 2026 року.

Зазначена позиція повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справі "Бенхам проти Сполученого Королівства" (Benham v. the United Kingdom) ЄСПЛ наголосив, що подальше скасування судового рішення не позбавляє таке тримання під вартою законності в розумінні п. 1 ст. 5 Конвенції за умови, що судове рішення на момент виконання було чинним.

З огляду на зазначене, слід констатувати, що обвинувачений ОСОБА_5 утримується під вартою, зокрема й у період з 07.08.2026 по 17.08.2026, на законних підставах.

Щодо наявності захворювань у обвинуваченого, які перешкоджають його утриманню в умовах СІЗО, суд зазначає, що доказів, які б підтверджували факт наявності в обвинуваченого таких захворювань, що виключають тримання його під вартою, у тому числі й відповідних висновків лікарів чи посадових осіб УВП № 9, у ході судового розгляду не встановлено і таких стороною захисту не надано. Разом з тим, лікування обвинуваченого у разі наявності у нього захворювань можливе в умовах слідчого ізолятора та не може слугувати підставою неможливості застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

З врахуванням сукупності викладених обставин, даних про особу обвинуваченого, в силу характеру інкримінованих обвинуваченому діянь та одночасної потреби у проведенні судом дій, спрямованих на забезпечення судового розгляду справи, встановлення всіх обставин вчинення кримінальних правопорушень, забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд вважає за необхідне продовжити термін тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою.

На переконання суду, саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним за вказаних вище умов, і, навіть з урахуванням виключності такого заходу забезпечення кримінального провадження, такий повністю відповідає вимогам діючого КПК України та обставинам даного кримінального провадження.

Щодо визначення можливості внесення застави та її розміру, суд вважає за доцільне зазначити таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

При визначенні розміру застави суд бере до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення та спричинену ними шкоду, встановлені ризики, в сукупності з майновим станом підозрюваного, особистими даними, що характеризують обвинуваченого ОСОБА_5 , які враховувались та неодноразово оцінювались оцінювались при обранні та продовженні дії запобіжного заходу.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави повинен визначатися індивідуально з урахуванням конкретних обставин справи та майнового становища особи.

Вона повинна бути достатньо значною, щоб мотивувати підозрюваного обвинуваченого виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки, але не настільки високою, щоб фактично позбавити людину можливості скористатися альтернативою триманню під вартою.

Приймаючи до уваги обставини, визначені ст. 178 КПК України, суд вважає за належне визначити обвинуваченому ОСОБА_5 заставу в розмірі, який перевищує межі, передбачені п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, та відповідає розміру шкоди, заподіяної інкримінованими обвинуваченому кримінальними правопорушеннями, що становить 1 194 130,00 грн (один мільйон сто дев`яносто чотири тисячі сто тридцять) грн, позаяк саме такий розмір застави, на переконання суду, узгоджуватиметься з положеннями ст. 182 КПК України, буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та враховуватиме інтереси суспільства та потерпілих у даному кримінальному провадженні.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 186, 193, 196, 197, 309, 314, 315, 395 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні клопотання обвинуваченого про заміну запобіжного заходу відмовити.

2. Клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою задовольнити.

Продовжити строк дії обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, а саме до 16 листопада 2026 року включно з можливістю внесення застави у розмірі 1 194 130,00 грн (один мільйон сто дев`яносто чотири тисячі сто тридцять грн 00 копійок).

У разі внесення застави у зазначеному розмірі покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов`язки:

1) прибувати до прокурора та суду за кожною вимогою у визначений час та місце;

2) не відлучатись з м. Ужгорода, в якому проживає, без дозволу прокурора чи суду;

3) проживати за адресою: АДРЕСА_2 , повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні, а також засудженими ОСОБА_9 та ОСОБА_19 ;

5) здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити заставодавцю та обвинуваченому, що разі внесення застави, відповідно до ч. ч. 8, 9, 10 ст. 182 КПК України, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. Питання про звернення застави в дохід держави вирішується судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю обвинуваченого, заставодавця в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

Копію ухвали надіслати начальнику Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань № 9».

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Час та дата оголошення повного тексту ухвали 09 год. 00 хв. 23 вересня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1