Ухвала суду № 140047259, 23.09.2026, Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/1706/26

1-в/134/104/2026

У Х В А Л А

Іменем України

23 вересня 2026 року с-ще Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

у складі: головуючої судді ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

представника виправного центру ОСОБА_4

засудженого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль в режимі відеоконференції клопотання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, до засудження непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,

встановив:

15 вересня 2026 року до Крижопільського районного суду надійшло клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 підтримав клопотання та зазначив, що сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, у зв`язку із чим просив застосувати до нього умовно-дострокове звільнення.

Представник виправного центру ОСОБА_4 при вирішенні клопотання поклалася на розсуд суду.

Прокурор ОСОБА_3 заперечив проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що засуджений ОСОБА_5 не довів свого виправлення, оскільки за час відбування покарання чотири рази притягувався до дисциплінарної відповідальності, а під час вирішення питання про застосування умовно-дострокового звільнення оцінці підлягає поведінка засудженого за весь період відбування покарання.

Заслухавши пояснення засудженого, представника виправного центру, думку прокурора, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, при цьому фактично відбув необхідну частину призначеного судом покарання.

При цьому основним і вирішальним є не факт відбування визначеної частини покарання, а досягнення однієї із цілей покарання - виправлення засудженого.

Застосування умовно-дострокового звільнення є правом, а не обов`язком суду. Рішення про його застосування ухвалюється за результатами повного та всебічного дослідження даних про особу засудженого, його поведінку і ставлення до праці за весь період відбування покарання.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», суди, розглядаючи питання про можливість умовно-дострокового звільнення засуджених, повинні повно та всебічно вивчити дані про особу засудженого.

Судом встановлено, що вироком Суворовського районного суду міста Одеси від 14 квітня 2022 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк три роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю три роки.

Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 29 липня 2024 року скасовано звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням та направлено його до установи виконання покарань для відбування покарання, призначеного вироком Суворовського районного суду міста Одеси від 14 квітня 2022 року.

З 16 жовтня 2024 року і дотепер ОСОБА_5 відбуває покарання в ДУ «Крижопільський ВЦ (№ 113)».

Початок строку 16.10.2024, кінець строку 16.10.2027.

Відповідно до строкового трудового договору № Т-63-24 П від 08 листопада 2024 року ОСОБА_5 був працевлаштований на контрагентському об`єкті ТОВ «Укрветсанзавод», однак 15 листопада 2024 року його звільнено з роботи.

Відповідно до цивільно-правового договору № Ц-32-25 від 02 травня 2025 року, додаткової угоди № Ц-80-25 від 01 вересня 2025 року, цивільно-правового договору № Ц-15-26 від 02 січня 2026 року та додаткової угоди № Ц-40-26 від 01 травня 2026 року ОСОБА_5 залучений до оплачуваної праці в майстерні установи. Під час виконання робіт із благоустрою установи проявляє розумну ініціативу.

За час відбування покарання в ДУ «Крижопільський ВЦ (№ 113)» засуджений ОСОБА_5 чотири рази притягувався до дисциплінарної відповідальності та п`ять разів був заохочений. Підтримує рівні взаємовідносини з іншими засудженими, адекватно реагує на критику на свою адресу. Дотримується правомірних та ввічливих відносин з персоналом установи. Спальне місце та приліжкову тумбочку утримує в чистоті і порядку, має охайний зовнішній вигляд. Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує за призначенням. Виконує передбачені законом вимоги персоналу установи. Виконує роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок. Не допускає порушень вимог пожежної безпеки і безпеки праці. Бере участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі, залучений до участі у реалізації програми диференційованого виховного впливу «Підготовка до звільнення» та «Подолання наркотичної залежності». Підтримує соціально корисні зв`язки з близькими та знайомими шляхом телефонних розмов. Вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнає повністю.

У засудженого ОСОБА_5 встановлено середній рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення.

Право на звернення з клопотанням про умовно-дострокове звільнення відповідно до ст. 81 КК України ОСОБА_5 набув після фактичного відбуття половини призначеного строку покарання, тобто 16 квітня 2026 року.

Рішенням комісії ДУ «Крижопільський ВЦ (№ 113)», оформленим протоколом № 12 від 13 травня 2026 року, ОСОБА_5 відмовлено в порушенні перед судом клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у зв`язку з тим, що він не довів свого виправлення.

Як вбачається з довідки ДУ «Крижопільський ВЦ (№ 113)», за час відбування покарання засуджений ОСОБА_5 отримав заробітну плату в сумі 58 010,64 грн, особисті кошти в сумі 618,24 грн. Заборгованості за виконавчими листами не має.

Згідно із висновком щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_5 , він є таким, що довів своє виправлення та має бути представлений до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (підсумок оцінювання 69 балів, тобто більше 65 балів).

Станом на 23 вересня 2026 року ОСОБА_5 відбув понад половину призначеного строку покарання. Невідбута частина покарання становить 1 рік 23 дні.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КВК України виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Сумлінна поведінка полягає у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.

Висновок про те, що засуджений довів своє виправлення, передбачає, що його сумлінна поведінка і ставлення до праці свідчать про успішність процесу виправлення і можливості ефективного продовження після застосування умовно-дострокового звільнення.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Суд вважає, що дані про засудженого ОСОБА_5 за весь час відбування покарання свідчать, що процес виправлення на час звернення з клопотанням не досяг тієї стадії, на якій можливо застосувати до засудженого умовно-дострокове звільнення.

На переконання суду, засуджений ОСОБА_5 своєю поведінкою та ставленням до праці не довів свого виправлення в розумінні ст. 81 КК України, оскільки процес виправлення і перевиховання має бути стабільним та послідовним.

Згідно з довідкою про наявність стягнень та заохочень, за час відбування покарання до ОСОБА_5 застосовано п`ять заходів заохочення за сумлінну поведінку та ставлення до праці, зокрема наказом від 12 серпня 2025 року достроково знято дисциплінарне стягнення, накладене 20 березня 2025 року, а наказами № 386 від 18 листопада 2025 року, № 83 від 12 березня 2026 року, № 203 від 12 червня 2026 року та № 316 від 14 вересня 2026 року оголошено подяки.

Водночас за час відбування покарання ОСОБА_5 чотири рази притягувався до дисциплінарної відповідальності: постановою від 20 листопада 2024 року йому оголошено попередження за відмову виходити на роботу; постановою від 15 січня 2025 року догану за відмову від працевлаштування; постановою від 19 лютого 2025 року сувору догану за те, що він спав після команди «підйом»; постановою від 20 березня 2025 року сувору догану за відмову виконувати роботи з благоустрою установи. Останнє дисциплінарне стягнення було достроково знято 12 серпня 2025 року.

Суд враховує позитивні зміни в поведінці ОСОБА_5 , які відбулися після застосування до нього останнього дисциплінарного стягнення 20 березня 2025 року. Зокрема, після зазначеної дати засуджений до дисциплінарної відповідальності не притягувався, залучений до оплачуваної праці в майстерні установи, отримав чотири подяки, бере участь у виховних заходах та реалізації програм диференційованого виховного впливу, підтримує соціально корисні зв`язки, визнає вину у вчиненому кримінальному правопорушенні.

Наведені обставини свідчать про наявність позитивної динаміки в поведінці засудженого та про те, що процес його виправлення триває. Водночас умовно-дострокове звільнення може бути застосоване не лише за наявності окремих позитивних змін, а тоді, коли їх стійкість, послідовність і тривалість у сукупності з поведінкою особи за весь період відбування покарання дають достатні підстави вважати, що засуджений уже довів своє виправлення.

Оцінюючи поведінку ОСОБА_5 за весь період відбування покарання, суд ураховує, що протягом перших п`яти місяців перебування у виправному центрі він чотири рази притягувався до дисциплінарної відповідальності, причому три порушення були пов`язані з його ставленням до праці та виконанням установлених в установі обов`язків: відмовою виходити на роботу, відмовою від працевлаштування та відмовою виконувати роботи з благоустрою установи.

Суд вважає слушними доводи прокурора про необхідність оцінки поведінки засудженого за весь період відбування покарання, а також урахування того, що раніше надана ОСОБА_5 можливість виправлення без реального відбування покарання не досягла своєї мети, у зв`язку із чим ухвалою суду від 29 липня 2024 року звільнення від відбування покарання з випробуванням було скасовано, а засудженого направлено для реального відбування призначеного покарання. Крім того, станом на час розгляду клопотання ризик вчинення ОСОБА_5 повторного кримінального правопорушення оцінено як середній.

Суд бере до уваги висновок щодо ступеня виправлення засудженого, відповідно до якого ОСОБА_5 набрав 69 балів та визнаний таким, що довів своє виправлення. Водночас цей висновок є одним із джерел відомостей про особу засудженого, підлягає оцінці в сукупності з іншими матеріалами справи та не має для суду наперед установленого значення. Саме по собі досягнення визначеного показника бального оцінювання не зумовлює автоматичного застосування умовно-дострокового звільнення і не звільняє суд від обов`язку оцінити фактичну поведінку засудженого за весь час відбування покарання.

За таких обставин зміни в поведінці ОСОБА_5 заслуговують на позитивну оцінку та мають бути продовжені, однак на момент розгляду клопотання вони ще не дають суду достатніх підстав для висновку про сформовану і стійку готовність засудженого до самокерованої правослухняної поведінки поза межами установи виконання покарань. Отже, застосування умовно-дострокового звільнення на цьому етапі є передчасним.

З огляду на викладене, у задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст. 81 КК України, ст. 154 КВК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд

постановив:

У задоволенні клопотання ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення.

Суддя