Рішення № 140047175, 24.09.2026, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/218/20

РІШЕННЯ

Іменем України

24 вересня 2026 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі

судді Карпінської Ю.Ф.,

за участю секретаря Дусанюк Н.О.

та учасників справи:

представника позивача адвоката Гогільчина С.С.,

представника Вінницької обласної прокуратури Каменяр О.В.,

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Вінницької обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, шляхом списання коштів з рахунку,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, яку обґрунтовує тим, що «о 08 год 07.04.2010 його з дому забрав дільничний ОСОБА_2 і завіз до Вінницького райвідділу. Далі старший дільничний інспектор Вінницького РВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_3 в своєму службовому кабінеті №205 разом з іншими підлеглими йому дільничними ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ін., зловживаючи владою та службовим становищем, перевищуючи свою владу та службові повноваження, із застосування фізичної сили, психологічного тиску та тортур, зв`язали його скотчем та наносили ногами і руками тілесні ушкодження, душили противогазом, перекриваючи йому доступ повітря, погрожуючи застосування резинової дубинки у «зґвалтуванні». Особисто ОСОБА_3 погрожував вбивством і закопанням його в лісі, якщо він не напише явки із повинною. В такий спосіб примусили його написати шість явок із повинною про нібито вчинені ним крадіжки у лютому-березні 2010 року в с. Мізяківські Хутори, Вінницького району. Дві явки із повинною було оформлено заднім числом, а саме: 22.03.2010. У подальшому його було завезено до орендованого ним столярного цеху в с. Мізківські Хутори, де він здійснював свою підприємницьку діяльності як фізична особа підприємець. В цей же день із злочинної організації начальника дільничних ОСОБА_3 було відкрито підкинуто до столярного цеху саморобні кігті. Далі ОСОБА_3 спонукав свого підлеглого дільничного ОСОБА_2 оформити протоколом огляду місця події «стельмашні», яким вилучено як знаряддя злочинів: саморобні кігті, кусачки, лом та пару тряпчаних рукавичок. Однак вказаний протокол було оформлено заднім числом, тобто 22.03.2010. При цьому було залучено жителя с. Стрижавка, Вінницького району ОСОБА_8 як понятого, який, діючи в зговорі із працівниками міліції, фактично приніс до його столярного цеху кігті, а іншого понятого не було, але в подальшому ОСОБА_2 до протоколу як понятого вписав свою дружину ОСОБА_9 . Фактично ОСОБА_10 , Гречківським та Вінник в його столярному цеху було проведено незаконний обшук, в тому числі і без участі понятих. Також в ході досудового слідства було створено ряд штучних доказів, в тому числі і підкинуті два мішки з алюмінієм дротами, які нібито він здав на пункт прийому кольорового металолому та нібито було вилучено дільничним за участю понятих адмінарештованих на 15 діб. У ході судового слідства було встановлено, що дроти, які були вилучені в двох мішках, не були такої марки, які б могли бути викрадені з електроопор в с. Мізяківські Хутори. 09.04.2010 його із тілесними ушкодженнями, в тому числі і на обличчі, було доставлено до Вінницького районного суду для обрання йому санкції на арешт. Однак суд, не прийнявши до уваги його доводи у фальшуванні матеріалів кримінальної справи, створенні штучних доказів, застосування відносно нього недозволених методів слідства, мордування тощо, незаконно його заарештував. Його захисник Габрук С.М. 09.04.2010 подав до прокуратури Вінницької області скаргу щодо застосування до нього недозволених методів слідства та побиття працівниками міліції, але на це звернення як прокуратурою області, так і районною прокуратурою навіть не було надано відповіді-відписки. 29.04.2010 йому було пред`явлено кінцеве обвинувачення за ч. 2 ст. 185 КК України, а 30.04 2010 слідчим було складено обвинувальний висновок і направлено прокурору для затвердження. Тільки 17.05.2010 прокурором Вінницького району Сухоребрим С.А. було затверджено обвинувальний висновок та кримінальну справу направлено до Вінницького районного суду для розгляду по суті. Міра запобіжного заходу арешт йому не змінювалась. У той же час, коли справа за фактами крадіжки вже слухалась Вінницьким районним судом, працівники міліції, в тому числі і Вінницького обласного УДС БЕЗ, та слідчий ОСОБА_11 продовжували фальшування матеріалів відносно нього про розкрадання електроенергії. 02.07.2010 слідчий Таран С.А. незаконно порушив кримінальну справу №10040269 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 188-1 КК України, про нібито самовільне підключення кузні на майстерні столярних виробів до джерела живлення СО «Замостянських електромереж» поза приладом обліку і в такий спосіб викрадення електроенергії з 22.02.2009 до 22.02.2010 на суму 73 989,26 грн. 14.07.2010 слідчим Тараном С.А. йому було пред`явлено обвинувачення за ч. 1 ст. 188-1 КК України та під час перебування в слідчому ізоляторі додатково обрано міру запобіжного заходу підписку про невиїзд, тобто невиїзду із слідчого ізолятора. 01.09.2010 прокурором Вінницького району було затверджено обвинувальний висновок і справа за ч. 1 ст. 188-1 КК України було направлено до Вінницького районного суду для розгляду по суті. Суддя Вінницького районного суду Бондаренко О.І. в ході судового розгляду кримінальні справи відносно нього №10040121 та №10040269 об`єднала в одне провадження. У ході судового розгляду у справі було з`ясовано обставини фальшування матеріалів, недозволених методів слідства, порушення права на захист, у зв?язку з цим його захисниками неодноразово заявлялись клопотання про направлення справи для додаткового розслідування. Однак судом в цьому незаконно було відмовлено. 27.04.2012 вироком Вінницького районного суду за сфальшованими матеріалами кримінальних справ його незаконно було засуджено за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 188-1 КК України до 6 років 6 місяців позбавлення волі та незаконно вирішено стягнути з нього 92 654,43 грн заподіяної шкоди в інтересах Замостянського РЕМ та Мізяківсько-Хуторської сільради. 17.01.2013 ухвалою апеляційного суду Вінницької області вирок Вінницького районного суду скасовано у зв`язку із неповнотою та неправильністю досудового слідства, численними виправленнями, дописками та закресленнями процесуальних документів, тобто фальшування матеріалів кримінальної справи із направленням на досудове слідство. Також його було звільнено з-під варти та обрано йому міру запобіжного заходу підписку про невиїзд. 07.09.2013 СВ Вінницького районного ВН ГУНП у Вінницькій області внесено відомості до ЄРДР за №12013010100001506 про вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. ч. 1 ст. 185 КК України. На досудовому розслідуванні кримінальне провадження №12013010100001506 перебувало з 18.01.2013. Протягом вказаного часу досудове слідство не здобуло переконливих доказів його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. Разом з тим не виконано вказівки, які викладено в ухвалі апеляційного суду Вінницької області від 17.01.2013, та не усунуто недоліки неповноти досудового слідства. У частині обвинувачення його в крадіжці електроенергії за ч. 1 ст. 188-1 КК України повністю спростовано доводи досудового слідства. Так, рішенням господарського суду Вінницької області від 19.08.2014 у справі № 902/1062/14 за його позовом до ПАТ «АК Вінницяобленерго» в особі «Замостянські електричні мережі» скасовано рішення комісії по розгляд актів №004578, №004579, №004580, від 18.03.2010. З вказаного рішення вбачається, що посадові особи СО «Замостянські електричні мережі» будь-яких порушень на орендованих ним приміщеннях не виявили, при складанні актів допустились порушення вимог чинного законодавства, винесли незаконні рішення про самовільне використання електроенергії, не встановивши таких фактів. Фактично він перебував під слідством та судом з 24.03.2010 до 30.12.2016, тобто 6 років 9 місяців та 7 днів, або 81 місяць та 7 днів. Із них з 07.04.2010 до 17.01.2013, тобто 33 місяці і 23 дні знаходився під вартою та утримувався в Управлінні державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області №1, а на підписці про не виїзд з 18.01.2013 до 30.12.2016. Особливо йому важко було знаходитись під вартою. За весь час він не зміг адаптуватись до нестерпних умов, а саме: неналежного утримання арештованих в слідчому ізоляторі, відсутності будь-якої нормальної медичної допомоги. Після виходу зі слідчого ізолятора йому ще тривалий час прийшлось адаптовуватись до нормальних умов, прибрати симптоми кашлю та задухи. За наслідками досудового розслідування прокурором Вінницької місцевої прокуратури Таранюк Л.Ю. кримінальне провадження №12013010100001506 від 07.09.2013 закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 188-1 КК України. За фактами зловживань працівниками органу досудового слідства та порушення права на захист під час провадження досудового слідства працівниками Вінницького РВ УМВС України у кримінальній справі №1040121 Хмельницьким територіальним управлінням ДБР внесено відомості до ЄРДР №62019240000000844 від 28.10.2019 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 374 КК України. Його визнано у вказаному провадженні. Він має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки кримінальну справу відносно нього було закрито з реабілітуючих підстав відсутністю складу злочинів. Вважає, що розмір моральної шкоди, спричинений йому внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності і перебування протягом тривалого часу під судом та слідством, не може бути меншим ніж 383 665,01 грн (4 723 грн х 81 міс. + 4 173 грн : 30 днів х 7днів = 383 665,01 грн). Він займався підприємницькою діяльністю. У 2008 році від провадження господарської діяльності отримав 44670 грн. У 2009 році не мав доходів, оскільки займався відновленням цеху столярних верстатів після пожару. У березні 2010 року працівниками було незаконно відключено йому електроенергію, а 07.04.2010 його незаконно було заарештовано. Електроенергію йому не відновили. У зв?язку з цим він не мав можливості протягом тривалого часу займатись господарською діяльністю та отримувати доходи. На даний час в нього є зобов`язання щодо відшкодування збитків замовникам. Його місячні доходи до арешту складали 3 722,5 грн (44 670 : 12 = 3 722,5 грн), а в доларовому еквіваленті ця суму складала приблизно 655 доларів США із середнього курсу долара за 2008 рік становив 568,11 грн за 100 доларів США. Виходячи з курсової різниці за час знаходження в слідчому ізоляторі під арештом тільки за 33 місяці ним неотримано доходів від провадження фінансової діяльності як підприємця, виходячи з його доходів до арешту, в сумі 518 670 грн. Місячний дохід становив би (655 х 24 = 15 720), а за 33 місяці арешту 518 760 грн (15 720 ? 24 = 518 760). У зв?язку із зруйнуванням його підприємницької діяльності до цього часу не може її відновити, розрахуватись зі своїми замовниками, які йому заявляють претензії за невиконання договірних зобов?язань в еквівалентній сумі 31 500 доларів США (756 000 грн на даний час по курсу 24 грн за один долар). Вважає, що розмір моральної шкоди, спричинений йому внаслідок незаконного порушення стосовно нього кримінальної справи, притягнення його як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування кримінальної справи обшуків, в тому числі і знаходження під підпискою про невиїзд протягом надто тривалого часу, становить 1 200 000 грн. Вважає, що визначена ним сума моральної шкоди, з урахуванням тих нервових потрясінь і душевного переживання та психологічного дискомфорту є частково достатньою для відновлення психологічного та фізичного стану від пережитого. Тому просить відшкодувати спричинену йому моральну шкоду в розмірі 1 200 000 гривень за рахунок державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України; стягнути з прокуратури Вінницької області судові витрати в сумі 20 000 грн на правничу допомогу у зв`язку із підготовкою та заявленням позову та представництва адвокатом Гогільчиним Степаном Степановичем його інтересів».

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2020, головуючим суддею з розгляду цивільної справи № 128/218/20 визначено суддю Ганкіну І.А.

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 10.02.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху та надав строк для усунення недоліків позовної заяви.

27.02.2020 на виконання вимог ухвали судді Вінницького районного суду Вінницької області від 10.02.2020 подано позовну заяву (з уточненням статусу сторін по справі).

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 27.02.2020 відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання.

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 27.02.2020 витребував з Вінницької місцевої прокуратури матеріали кримінального провадження за № 12013010100001506 від 07.09.2013 відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 188-1 КК України.

19.03.2020 заступник прокурора області Кравчук О. подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що «у вказаному спорі позивач має довести не лише факт реабілітації, а й наявність у зв`язку із цим моральної шкоди та її розмір. До даних правовідносин не застосовується презумпція моральної шкоди. Це право реалізується шляхом процесуального доведення наявності шкоди та її розміру. Крім процесуальних документів, які підтверджують факт перебування під слідством та судом, позивач не надав до суду будь-яких доказів щодо вжиття додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків, відновлення стосунків з оточуючими людьми тощо, які були б підставою для визначення розміру моральної шкоди у вказаній ним сумі. Як убачається із матеріалів кримінального провадження за №12013010100001506 (кримінальна справа 10040121) позивач 07.04.2010 затриманий відповідно до ст. 115 КПК України та постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 09.04.2010 відносно нього обрано запобіжний захід взяття під варту. Тобто дата фактичного затримання ОСОБА_1 07.04.2010 є початком перебування останнього під слідством. Датою закінчення перебування позивача під слідством є дата закриття кримінального провадження № 12013010100001506 прокурором Вінницької місцевої прокуратури (постанова від 30.12.2016). Тому строк перебування ОСОБА_1 під слідством та судом складає 6 років 8 місяців та 23 дні, з яких 2 роки 9 місяців 10 днів під вартою. Доводи ОСОБА_1 про спричинення йому моральної шкоди, яка виразилася у сильних душевних переживаннях, окрім як поясненнями самого позивача нічим не підтверджуються, а тому мають бути оцінені критично і до уваги не братися. У свою чергу обрахунки наведені у позовній заяві щодо витрат на правову допомогу по кримінальному провадженню в розмірі 60 000 грн, передавання 33 передач у місця позбавлення волі в розмірі 99 000 грн, доходів від зайняття підприємницькою діяльністю в розмірі 518 760 грн не підлягають задоволенню, оскільки є матеріальною, а не моральною шкодою у розумінні ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Крім того, суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги, провадиться за рахунок коштів державного бюджету, а не за кошти органів прокуратури. Матеріали цивільної справи не містять належних доказів, що позивач поніс витрати на правову допомогу саме у розмірі 20 000 грн. Належним обрахуванням суми відшкодування моральної шкоди буде врахування судом періоду перебування ОСОБА_1 під слідством (судом), виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом».

27.03.2020 представник Державної казначейської служби України подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що «Державна казначейська служба України ніяких порушень прав та законних інтересів позивача не допускала і будь-які зобов`язання перед позивачем у неї відсутні. Тому вимога позивача про стягнення з Державної казначейської служби України відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 200 000 грн є безпідставною та такою, що не ґрунтується на вимогах законодавства. У разі скасування вироку суду та закриття кримінального провадження за відсутності в діях позивача складу кримінального правопорушення право на відшкодування шкоди, завданої громадянинові діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду настає лише у разі встановлення незаконності дій посадових осіб вказаних органів. Жодного доказу про визнання дій органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду незаконними позивачем не надано. Позивачем не надано доказів щодо застосування до нього заходів фізичного або психічного впливу з боку осіб, що здійснювали досудове розслідування по кримінальній справі, порушеній відносно нього. Не надано доказів, що свідчать про понесення позивачем моральних страждань. ОСОБА_1 самостійно, за відсутності доведеної під час розгляду кримінальної справи протиправної поведінки правоохоронних органів, обмовляв себе у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 188-1 КК України, шляхом визнання себе винним у вчиненні злочинів, надаючи відповідні явки з повинною, що безпосередньо убачається із вироку Вінницького районного суду Вінницької області від 27.04.2012 та постанови про закриття кримінального провадження від 30.12.2016. Саме така поведінка позивача вплинула на строки досудового та судового розслідування кримінальної справи та перебування останнього під слідством і судом. Тому факт наявності у позивача моральної шкоди є недоведеним, позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували порушення його нормальних життєвих зв`язків, не надано доказів того, які стосунки у позивача були із оточуючими його людьми до порушення відносно нього кримінальної справи та наскільки вони погіршилися у нього після порушення кримінальної справи та відсутнє обгрунтування в чому вони полягають. При визначенні ступеня погіршення стосунків позивача з оточуючими його людьми також необхідно врахувати той факт, що позивач до порушення згаданої кримінальної справи мав судимість, що також не характеризує його як абсолютно позитивну особу. Компетенція органів Державної казначейської служби України у подібних справах виникає лише на останній стадії судового провадження виконання судового рішення. Тому ні Державна казначейська служба України, ні її територіальні органи не можуть представляти державу Україна у подібних правах, оскільки вказаний спір не пов`язаний виконанням рішення суду. До участі у даній справі має бути залучено Міністерство юстиції України, до компетенції якого відноситься питання представництва інтересів держави в суді. Що стосується обрахунку розміру заподіяної моральної шкоди в сумі 1 200 000 грн з посиланням на те, що він зазнав витрат на правову допомогу по кримінальному провадженню в розмірі 60 000 грн, втратою доходів, які він міг би отримати від підприємницької діяльності (в сумі 518 760 грн), а також передаванням йому 33 передач у місця позбавлення волі в розмірі 99 000 грн, то такі витрати не можуть вважатися заподіяною шкодою, оскільки за своєю правовою природою вони можуть бути віднесені виключно до майнової шкоди. Посилання позивача на те, що він зазнав шкоди внаслідок передавання йому 33 передач не може взагалі прийматись до уваги оскільки дані витрати поніс не позивач, а його мати. Стосовно твердження позивача про те, що він міг би отримати за доходи від зайняття підприємницькою діяльністю в сумі 518 760 грн також не заслуговують на увагу, оскільки такі твердження базуються виключно на припущеннях позивача. Із довідки Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області від 02.02.2015 №360/01-03-17 убачається, що фізична особа підприємець за період з 2006 року до 2007 року та у 2009 році взагалі не мав ніякого доходу. Робити висновки про те, що він міг би отримати відповідний дохід від підприємницької діяльності на основі показників лише 2008 року, є безпідставним та необґрунтованим. Просять відмовити у задоволенні позову у повному обсязі».

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 25.06.2020 повторно витребував з Вінницької місцевої прокуратури матеріали кримінального провадження за № 12013010100001506 від 07.09.2013 відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 188-1 КК України.

13.11.2020 позивач ОСОБА_1 подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначив, що «межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування. Вважає, що розмір моральної шкоди, спричинений йому внаслідок притягнення до кримінальної відповідальності, перебування протягом тривалого часу під вартою, слідством та судом не може бути меншим, ніж 406 666,66 грн (5 000 грн х 81 міс. + 5 000 грн : 30 днів х 7 днів = 406 666,66 грн). Просить відшкодувати спричинену йому моральну шкоду в розмірі 1 200 000 гривень за рахунок державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України; стягнути з державного бюджету України шляхом списання коштів єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України судові витрати на правничу допомогу у зв`язку із підготовкою та заявленням позову та представництва адвокатом Гогільчиним Степаном Степановичем його інтересів у судових засіданнях».

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 13.11.2020 залучив до участі у справі в якості співвідповідача Міністерство юстиції України; прийняв до провадження уточнення позовних вимог ОСОБА_1 в редакції від 13.11.2020.

29.12.2020 представник Міністерства юстиції України подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що «органом державної влади, який наділений повноваженнями представляти державу в спірних правовідносинах, є прокуратура Вінницької області. Міністерство юстиції України не наділене повноваженнями представляти державу в даній категорії справ, не являється тим суб`єктом, який порушив права та інтереси позивача, в матеріалах справи відсутні докази протилежного. Вважають, що пред`явлення позову до неналежного відповідача держави Україна в особі Міністерства юстиції України є підставою для відмови у задоволенні позову як до неналежного відповідача. З позовної заяви убачається, що позивач, висловлюючи свої доводи щодо завдання йому моральної шкоди, не доводить факту заподіяння йому такої шкоди в заявленій до стягнення сумі внаслідок дій саме відповідача держави в особі Міністерства юстиції України, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та виною останнього в її заподіянні. Тому просять у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до держави Україна в особі Міністерства юстиції відмовити у повному обсязі».

05.02.2021 ОСОБА_1 подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить «відшкодувати спричинену йому моральну шкоду в розмірі 1 300 000 гривень за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України; стягнути з державного бюджету України шляхом списання коштів єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України судові витрати на правничу допомогу у зв`язку із підготовкою та заявленням позову та представництва адвокатом Гогільчиним Степаном Степановичем його інтересів у судових засіданнях».

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 23.03.2021 прийняв збільшення позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, прокуратури Вінницької області, Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, шляхом списання коштів з рахунку в редакції від 05.02.2021; закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 18.02.2022 виключив зі складу співвідповідачів Міністерство юстиції України як неналежного співвідповідача.

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 25.05.2022 відмовив стороні позивача ОСОБА_1 в прийнятті зменшення позовних вимог в редакції від 18.02.2022.

На підставі розпорядження керівника апарату Вінницького районного суду Вінницької області щодо проведення повторного автоматизованого розподілу справи №144/24 від 04.04.2024 головуючого суддю Вінницького районного суду Вінницької області Ганкіну І.А., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у цивільній справі № 128/218/20 замінено на головуючого суддю Вінницького районного суду Вінницької області Карпінську Ю.Ф.

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 08.04.2024 прийняв до провадження дану цивільну справу та повторно призначив судовий розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні.

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 16.06.2025 залишив без задоволення клопотання позивача ОСОБА_1 про повернення до стадії підготовчого засідання у справі № 128/218/20.

29.07.2025 позивач ОСОБА_1 подав письмові пояснення, в яких зазначив, що «понад 6 років 9 місяців було обмежене його право на вільне пересування внаслідок незаконного застосування відносно нього міри запобіжного заходу у вигляді спочатку тримання під вартою, а потім підписки про невиїзд з місця проживання. Виходячи з жахливих для нього, його сім?ї, рідних, близьких та друзів обставин, він і розрахував розмір спричиненої йому моральної шкоди. Більше 33 місяців, знаходячись у слідчому ізоляторі, він піднімався вранці та лягав відпочивати ввечері з думкою, що він може заразитись туберкульозною паличкою, чи гепатитом «С», і не буде мати належної медичної допомоги в слідчому ізоляторі, несправедливого ставлення до нього зі сторони працівників правоохоронних органів, які нехтуючи законом та фальшуючи матеріали кримінальних справ, незаконно звинуватили його в скоєнні середньої тяжкості злочину, не маючи для того жодних достатніх доказів та підстав. Внаслідок цього йому доводилося проживати в умовах слідчого ізолятора в антисанітарних умовах із людьми, які були інфіковані різними захворюваннями, в тому числі і хронічними та невиліковними, постійно відчував нервову напругу, психологічний дискомфорт, що впливало і на його самопочуття та відображалось на його повсякденному житті та здоров`ї. Протягом тривалого часу він був вимушений докладати зусиль для доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованих йому злочинів, приймати участь в процесуальних діях на стадії попереднього розслідування та в судових засіданнях, що призвело до суттєвої зміни його звичного укладу життя, неможливості нормально працювати через постійну зайнятість, що негативно вплинуло на його сімейний стан, що в черговий раз вказує на спричинення йому моральної шкоди. Вважає, що відшкодування йому моральних збитків необхідно розраховувати окремо, виходячи із мінімальної заробітної плати, яка на даний час становить 8 000 грн, а саме: незаконне перебування під слідством та судом; незаконне взяття і тримання його під вартою; незаконне знаходження на підписці про невиїзд; незаконне повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (незаконне пред?явлення йому обвинувачення у вчинення злочинів); незаконне засудження. Під слідством і судом він перебував з 07.04.2010 до 30.12.2016, тобто 6 років 8 місяців 23 дні, або 80 місяців та 23 дні, спричинена йому моральна шкода становитиме 640 533,33 грн (80 х 8 000 + 8 000 : 30 х 23). Незаконно був затриманий 07.04.2010 та незаконно утримувався під вартою з 07.04.2010 до 17.01.2013, тобто 33 місяці 10 дні, йому спричинена моральна шкода у подвійному розмірі мінімальної заробітної плати за кожний місяць перебуванням під вартою, що становитиме 533 333,33 грн ((8 000 х 33 + 8 000 : 30 x 10) x 2). Незаконно знаходився на підписці про невиїзд з 18.01.2013 до 30.12.2016, тобто 47 місяців 12 днів, що спричинило йому моральну шкоду у розмірі 379 200 грн (8 000 ? 47 + 8 000 : 30 x 12). Йому спричинена моральна шкода у сумі 100 000 грн незаконним пред`явленням обвинувачень у вчинення злочинів та незаконним засудженням в сумі 100 000 грн. Загалом йому спричинено моральні збитки у сумі 1 753 066,66 грн (640 533,33 + 333 333,33 + 379 200 + 100 000 + 100 000). Обґрунтування у спричиненні зазначених йому моральних збитків підтверджується письмовими доказами, матеріалами закритого кримінального провадження відносно нього. Тому просить стягнути з держави Україна за рахунок коштів державного бюджету України на його користь 1 753 066,66 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду, а також відшкодувати йому судові витрати в сумі 45 388,67 грн за надання йому правничої допомоги у зв?язку із підготовкою і заявленим позовом та представництвом адвокатом Гогільчиним Степаном Степановичем його інтересів у суді».

13.07.2026 позивач ОСОБА_1 подав письмові пояснення, в яких зазначив, що «з 1 січня 2026 мінімальна заробітна плата становить 8 647 грн. Вважає, що відшкодування йому моральних збитків необхідно розраховувати окремо, виходячи із мінімальної заробітної плати, яка на даний час становить 8 647 грн, а саме: незаконне перебування під слідством та судом; незаконне взяття і тримання його під вартою; незаконне знаходження на підписці про невиїзд; незаконне повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (незаконне пред?явлення йому обвинувачення у вчинення злочинів); незаконне засудження. Під слідством і судом він перебував з 07.04.2010 до 30.12.2016, тобто 6 років 8 місяців та 23 дні, або 80 місяць та 23 дні і спричинена йому моральна шкода становитиме 698 389,29 грн. (80 x 8 647 + 8 647 : 30 x 23). Незаконно був затриманий 07.04.2010 та незаконно утримувався під вартою з 07.04.2010 до 17.01.2013, тобто 33 місяців і 10 днів. За цей час йому спричинена моральна шкода у подвійному розмірі мінімальної заробітної плати за кожний місяць перебуванням під вартою, що становитиме 576 466,60 грн (8 647 x 33 + 8 647 : 30 x 10) x 2). Незаконно знаходився на підписці про невиїзд з 18.01.2013 до 30.12.2016, тобто 47 місяців 12 днів. За цей період йому спричинена моральна шкода у розмірі 409 867,76 грн (8 647 ? 47 + 8647: 30 х 12). Також йому спричинена моральна школа у cумi 100 000 грн незаконним пред`явленням обвинувачень у вчиненні злочинів та незаконним засудженням в сумі 100 000 грн. Загалом йому спричинено моральні збитки в сумі 1 884 723,65 грн (698 389,29 + 598 389,29 + 409 867,76 + 100 000 + 100 000). Тому просить стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь 1 884 723,65 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду. Про судові витрати буде подана відповідна заява відповідно до вимог чинного законодавства».

Судовий розгляд відкладався з поважних причин.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначив, що за фактом крадіжки відносно нього порушили кримінальне провадження. У квітні 2010 року його заарештували та утримували під вартою 2 роки 9 місяців 18 днів. За результатами розгляду кримінального провадження було ухвалено вирок та його засудили до позбавлення волі. Апеляційний суд Вінницької області вказаний вирок суду скасував, а кримінальне провадження направив на додаткове досудове розслідування. Після цього його звільнили з-під варти. На повторному досудовому розслідуванні була винесена постанова про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу злочину. На даний час вказана постанова є чинною. Звернувся до суду з даною позовною заявою, оскільки вважає, що відносно нього неправомірно порушили кримінальну справу. За час перебування у СІЗО йому було важко адаптуватися до тих умов, він веде здоровий спосіб життя, не палить, а в камері усі палили і він не міг дихати. До арешту він займався підприємницькою діяльністю, а після того, як його затримали, займатися нею було неможливо, у нього залишилися невиконані зобов`язання перед третіми особами та на даний час наявна заборгованість.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Гогільчин С.С. у судовому засіданні зазначив, що у березні 2010 року відносно ОСОБА_1 відкрито низку кримінальних справ за багатьма епізодами крадіжки. Слідчим ці справи були об`єднані в одне провадження. При розгляді кримінальної справи у суді ними неодноразово повідомлялося, що були відсутні підстави для порушення кримінальної справи. 07.04.2010 ОСОБА_1 з дому забрав дільничний ОСОБА_2 та доставив його у райвідділ, де відносно ОСОБА_1 було застосовано недозволені методи слідства. У подальшому шляхом примусу від ОСОБА_1 було отримано явки з повинною. Під час досудового розслідування докази, які нібито підтверджують вину ОСОБА_1 , були сфальсифіковані. 07.04.2010 ОСОБА_1 було затримано та застосовано до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою. 17.01.2013 апеляційний суд Вінницької області скасував вирок Вінницького районного суду Вінницької області та звільнив ОСОБА_1 з-під варти, застосував запобіжний захід у виді підписки про невиїзд, а кримінальну справу направив на повторне досудове слідство. 30.12.2016 було закрито кримінальну справу відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю складу злочину. ОСОБА_1 звернувся до ДБР щодо відкриття кримінального провадження відносно працівників правоохоронних органів, які застосовували до нього недозволені методи слідства, на даний час триває розслідування. З 01.01.2025 розмір мінімальної заробітної плати становить 8000 грн. ОСОБА_1 вважає, що йому має бути відшкодована моральна шкода за незаконне перебування під слідством і судом, незаконне взяття під варту, незаконне знаходження на підписці про невиїзд, незаконне повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та незаконне засудження. ОСОБА_1 під слідством та судом перебував з 07.04.2010 до 30.12.2016, тобто 6 років 8 місяців 23 дні, або 80 місяців 23 дні. Виходячи з мінімальної заробітної плати, моральна шкода становить 640 533,33 грн. ОСОБА_1 незаконно перебував під вартою з 07.04.2010 до 17.01.2013, тобто 33 місяці 10 днів. Позивач вважає, що за період його перебування під вартою при оцінці моральної шкоди має бути застосована ставка у подвійному розмірі мінімальної заробітної плати, що становить 533 333,33. ОСОБА_1 незаконно знаходився на підписці про невиїзд з 17.01.2013 до 30.12.2016, тобто 47 місяців 12 днів. За цей час розмір моральної шкоди становить 379 200,00 грн. Незаконне пред`явлення обвинувачення та засудження ОСОБА_1 оцінюють по 100 000,00 грн. Загалом йому має бути відшкодована моральна шкода у сумі 1 753 066,66 грн. Також позивач бажає відшкодувати судові витрати на правничу допомогу у розмірі 45 388,67 грн.

У судовому засіданні представник відповідача Державної казначейської служби України Бубела Н.А. у зазначила, що Державна казначейська служба України позовні вимоги не визнає у повному обсязі, просять відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Право на відшкодування моральної шкоди виникає за умови вчинення відносно особи незаконних дій. Правовою підставою для такого відшкодування є постановлення виправдувального вироку, встановлення факту незаконного повідомлення про підозру, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення процесуальних дій, що обмежують чи порушують права, закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю події і складу. Проте немає жодного документа, який свідчить про вчинення відносно ОСОБА_1 протиправних дій. Установлено, що ОСОБА_1 обмовляв себе у вчиненні злочину шляхом визнання себе винним у вчиненні злочинів, надаючи відповідні явки з повинною. Саме така поведінка позивача вплинула на строки досудового та судового розслідування кримінальної справи та перебування останнього під слідством і судом. Тому у позивача відсутнє право на отримання відшкодування моральної шкоди. Стороною позивача не надано розрахунку моральної шкоди. Крім того, відшкодування моральної шкоди здійснюється за рахунок держави, а не органу казначейства. Позивачем не зазначено будь-якої неправомірної дії, вчиненої відносно нього зі сторони Державної казначейської служби України.

Представник відповідача Вінницької обласної прокуратури Лавренюк Ю.В. у судовому засіданні зазначила, що вони не заперечують факт перебування ОСОБА_1 під слідством та судом у період з 07.04.2010 (дата затримання) до 30.12.2016 (дата закриття кримінального провадження), тобто 80 місяців 23 дні. З урахуванням цього періоду прокуратура частково визнає позовні вимоги. Щодо іншої частини позовних вимог прокуратура заперечує з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 15.09.2026 під час судових дебатів представник позивача ОСОБА_1 адвокат Гогільчин С.С. просив стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 884 723 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду, з урахуванням того, що мінімальна заробітна плата становить 8 647 грн. Під слідством і судом ОСОБА_1 перебував з 07.04.2010 до 30.12.2016, тобто 6 років 8 місяців та 23 дні, або 80 місяць та 23 дні і спричинена йому моральна шкода становитиме 698 389,29 грн. (80 x 8 647 + 8 647 : 30 x 23); незаконно був затриманий 07.04.2010 та незаконно утримувався під вартою з 07.04.2010 до 17.01.2013, тобто 33 місяців і 10 днів; за цей час йому спричинена моральна шкода у подвійному розмірі мінімальної заробітної плати за кожний місяць перебуванням під вартою, що становитиме 576 466,60 грн (8 647 x 33 + 8 647 : 30 x 10) x 2); незаконно знаходився на підписці про невиїзд з 18.01.2013 до 30.12.2016, тобто 47 місяців 12 днів; за цей період йому спричинена моральна шкода у розмірі 409 867,76 грн (8 647 ? 47 + 8647: 30 х 12). Також йому спричинена моральна шкода в cумi 100 000 грн незаконним пред`явленням обвинувачень у вчиненні злочинів та незаконним засудженням в сумі 100 000 грн. Загалом йому спричинено моральні збитки в сумі 1 884 723,65 грн (698 389,29 + 598 389,29 + 409 867,76 + 100 000 + 100 000). Спричинення моральних збитків підтверджується дослідженими доказами, а також поясненнями позивача. Завдана моральна шкода відшкодовується незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду. Також зазначив, що про судові витрати буде подана відповідна заява згідно з вимогами чинного законодавства.

Представник відповідача Вінницької обласної прокуратури Каменяр О.В. у судовому засіданні 15.09.2026 під час судових дебатів зазначила, що Вінницька обласна прокуратура не визнає позовні вимоги через їх безпідставність. Незаконність дій органів досудового розслідування, прокуратури і суду не доведена жодними доказами. Не існує жодного рішення, яким би дії цих органів визнавалися незаконними. Прокуратура не заперечує факт перебування позивача під слідством і судом з 07.04.2010 до 30.12.2016, тобто 6 років 8 місяців 23 дні, а також перебування під вартою ОСОБА_1 з 07.04.2010 до 17.01.2013, тобто 2 роки 9 місяців 10 днів. Для відшкодування моральної шкоди має бути наявність трьох умов: неправомірність дій посадових осіб, шкода та причинний зв`язок між неправомірними діями посадових осіб та завданою шкодою. Будь-яких доказів на підтвердження завдання моральної шкоди позивач не надав. Відсутні висновки експертів, показання свідків тощо, які б підтверджували завдання позивачу моральної шкоди. Факт винесення прокурором постанови про закриття кримінального провадження не є доказом протиправності попередніх процесуальних рішень іншого прокурора і суду. Тому просить відмовити у задоволенні позову.

Інші учасники справи в судове засідання 15.09.2026 не з`явилися, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом у встановленому законом порядку.

Позивач ОСОБА_1 попередньо подав до суду письмову заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, за участю його адвоката.

Будь-які інші заяви та/або клопотання учасники справи станом на 15.09.2026 до суду не подавали.

Заслухавши учасників справи, оглянувши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом установлено, що постановою про закриття кримінального провадження від 30.12.2016 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013010100001506 від 07.09.2013, закрито у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 188-1 КК України; у постанові про закриття кримінального провадження від 30.12.2016 зазначено, що «слідством в ході досудового розслідування не здобуто достатніх, належних та переконливих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, необхідних для направлення даного кримінального провадження до суду», що підтверджується копією такої постанови (т. 1 а.с. 25).

Відповідно до копії довідки №4/1683 від 27.02.2013, виданої начальником Вінницької установи виконання покарань (№1), ОСОБА_1 , 1971 року народження, перебував у Вінницькій УВП (№1) з 09.04.2010 до 17.01.2013 (т. 1 а.с. 27).

З копії довідки про доходи, одержані за звітний період, №360/02-03-17 від 02.02.2015 убачається, що у період з 16.05.2006 до 31.12.2014 сума загального оподатковуваного доходу ОСОБА_1 складає 44670,00 грн (дохід у сумі 44 670,00 грн отриманий у 2008 році), що підтверджується копією такої довідки (т. 1 а.с. 31).

Згідно з копією постанови про порушення кримінальної справи №10040121 та прийняття її до свого провадження від 18.03.2010, порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України (т. 1 а.с. 149).

З копії постанови про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та порушення кримінальної справи від 24.03.2010 (КС №10040132) убачається, що постанову дільничного інспектора міліції Вінницького РВ ГУМВС України у Вінницькій області Гука О.П. про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі ст. 6 п. 2 КПК України від 21.02.2010 по матеріалах №389 за заявою ОСОБА_12 скасовано; по факту таємного викрадення шляхом вільного доступу металевої огорожі порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України (т. 1 а.с. 155).

Відповідно до копії постанови про прийняття кримінальної справи до свого провадження від 25.03.2010, «слідчим СВ Вінницького РВ ГУМВС України у Вінницькій області старшим лейтенантом міліції Тараном С.В. прийнято до провадження КС 10040121» (т. 1 а.с. 149 зі звороту).

Згідно з копією постанови про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 29.03.2010, слідчий СВ Вінницького РВ ГУМВС України у Вінницькій області старший лейтенант міліції Таран С.В. порушив кримінальну справу №10040121 (2) відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України (т. 1 а.с. 151).

Відповідно до копії постанови про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 29.03.2010, слідчий СВ Вінницького РВ ГУМВС України у Вінницькій області старший лейтенант міліції Таран С.В. порушив кримінальну справу №10040121 (3) відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України (т. 1 а.с. 152).

Згідно з копією постанови про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 30.03.2010, слідчий СВ Вінницького РВ ГУМВС України у Вінницькій області старший лейтенант міліції Таран С.В. порушив кримінальну справу №10040121 (4) відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України (т. 1 а.с. 153).

Відповідно до копії постанови про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 07.04.2010, слідчий СВ Вінницького РВ ГУМВС України у Вінницькій області старший лейтенант міліції Таран С.В. порушив кримінальну справу №10040121 (5) відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України (т. 1 а.с. 154).

Згідно з копією постанови про прийняття кримінальної справи до свого провадження від 07.04.2010, «слідчий СВ Вінницького РВ ГУМВС України у Вінницькій області старший лейтенант міліції Таран С.В. прийняв до свого провадження КС 10040132» (т. 1 а.с. 155 зі звороту).

З копії постанови про закриття кримінальної справи та порушення кримінальної справи від 07.04.2010 убачається, що кримінальну справу, порушену по факту крадіжки алюмінієвих проводів за ст. 185 ч. 1 КК України, закрито та за даним фактом порушено відносно ОСОБА_1 кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України (т. 1 а.с. 150).

Згідно з копією протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 07.04.2010, слідчий СВ Вінницького РВ ГУМВС України у Вінницькій області ст. лейтенант міліції Таран С.В. 07.04.2010 о 20 год 00 хв в приміщенні Вінницького РВ ГУМВС України у Вінницькій області затримав підозрюваного у вчиненні злочину ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 157).

Відповідно до копії постанови про притягнення як обвинуваченого від 07.04.2010, слідчий СВ Вінницького РВ ГУМВС України у Вінницькій області старший лейтенант міліції Таран С.В., розглянувши матеріали кримінальної справи №10040121, постановив притягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як обвинуваченого та пред`явити йому звинувачення у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України (т. 1 а.с. 160-162).

З копії постанови про об`єднання кримінальних справ в одне провадження від 07.04.2010 убачається, що слідчий СВ Вінницького РВ ГУМВС України у Вінницькій області старший лейтенант міліції Таран С.В., розглянувши матеріали кримінальних справ №10040121, №10040121 (2), №10040121 (3), №10040121 (4), №10040121 (5), №10040132, постановив кримінальні справи №10040121, №10040121 (2), №10040121 (3), №10040121 (4), №10040121 (5), №10040132 об`єднати в одне провадження та присвоїти їм єдиний реєстраційний номер №10040121, що підтверджується копією такої постанови (т. 1 а.с. 163-164).

Згідно з копією постанови Вінницького районного суду Вінницької області від 09.04.2010, відносно обвинуваченого ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту (т. 1 а.с. 158-159).

Відповідно до копії постанови про притягнення як обвинуваченого від 29.04.2010, слідчий СВ Вінницького РВ ГУМВС України у Вінницькій області старший лейтенант міліції Таран С.В., розглянувши матеріали кримінальної справи №10040121, постановив притягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як обвинуваченого та пред`явити йому звинувачення у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України (т. 1 а.с. 165-167).

27.05.2010 прокурором Вінницького району затверджено обвинувальний висновок по кримінальній справі №10040121 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, що підтверджується копією обвинувального висновку (т. 1 а.с. 169-180).

Згідно з копією постанови про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 02.07.2010, слідчий СВ Вінницького РВ ГУМВС України у Вінницькій області старший лейтенант міліції Таран С.В. постановив порушити кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 188-1 КК України (т. 1 а.с. 183).

Відповідно до копії постанови про притягнення як обвинуваченого від 14.07.2010, слідчий СВ Вінницького РВ ГУМВС України у Вінницькій області старший лейтенант міліції Таран С.В. постановив притягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як обвинуваченого та пред`явити йому звинувачення у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 188-1 КК України (т. 1 а.с. 184-185).

Вінницький районний суд Вінницької області вироком від 27.04.2012 визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 188-1 КК України, та призначив йому покарання: за ч. 2 ст. 185 КК України 1 виді 5 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 188-1 КК України у виді 3 років обмеження волі; відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України міру покарання ОСОБА_1 визначено за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 5 років позбавлення волі; згідно зі ст. 71 КК України, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 13.04.2009 1 рік 6 місяців та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі; строк відбування покарання ОСОБА_1 ухвалено рахувати з моменту його затримання 07.04.2010; цивільні позови ВАТ «АК Вінницяобленерго» в особі СО «Замостянські електричні мережі» задовольнив, стягнув з ОСОБА_1 на користь ВАТ «АК Вінницяобленерго» в особі СО «Замостянські електричні мережі» 92 654 грн 43 коп. заподіяної шкоди, що підтверджується копією такого вироку (т. 1 а.с. 186-191).

Апеляційний суд Вінницької області ухвалою від 17.01.2013 апеляції прокурора Сухореброго С.С., адвоката Габрука С.М., захисника ОСОБА_13 , засудженого ОСОБА_1 задовольнив частково; вирок Вінницького районного суду Вінницької області щодо ОСОБА_1 скасував, а справу повернув на додаткове розслідування прокурору Вінницького району; запобіжний захід щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінив на підписку про невиїзд, звільнивщи його з-під варти в залі суду (т. 1 а.с. 193-194).

08.02.2019 ОСОБА_1 звернувся до Державного бюро розслідувань із заявою про вчинення злочинів працівниками правоохоронного органу, в якій просив внести відомості до ЄРДР про вчинення працівниками правоохоронного органу Вінницького РВ УМВС України Воронюк О.М., ОСОБА_14 , Сосанський, Гречківський, ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_15 та ін. кримінальних правопорушень, передбачених ст. 127, 364, 365, 366 КК України, та залучити його як потерпілого у кримінальному провадженні, що підтверджується копією такої заяви (т. 2 а.с. 2-5).

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області ухвалою від 03.04.2019 зобов`язав уповноважену особу органу досудового розслідування внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення, обставини якого викладені у заяві ОСОБА_1 від 10.02.2019, про що повідомити заявника, що підтверджується копією ухвали (т. 2 а.с. 6).

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області ухвалою від 12.09.2019 задовольнив частково скаргу ОСОБА_1 ; постанову слідчого Першого слідчого відділу СУ ТУ ДБР, розташованого в м. Хмельницькому, ОСОБА_16 від 21.08.2019 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №62019240000000288 від 10.04.2019 скасував; у решті вимог відмовив (т. 2 а.с. 7).

Згідно з копією супровідного листа слідчого Першого слідчого відділу СУ ТУ ДБР в м. Хмельницькому №8857/1-1 від 20.09.2019, ОСОБА_1 направлено пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого у кримінальному провадженні №62019240000000288 від 10.04.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України (т. 1 а.с. 26).

Відповідно до копії повідомлення про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні від 28.10.2019, слідчий Першого слідчого відділу СУ ТУ ДБР у м. Хмельницькому повідомляє, що 28.10.2019 Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Хмельницькому, розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019240000000844 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 374 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (т. 1 а.с. 43).

Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою від 11.03.2022 зобов`язав уповноважену особу Вінницької обласної прокуратури внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_1 від 05.02.2022, яка адресована Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, отримана Офісом Генерального прокурора 10.02.2022 за №32014-22 та спрямована для розгляду по суті до Вінницької обласної прокуратури, та надати заявнику, у встановленому законом порядку, витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (т. 2 а.с. 109-111).

Також під час судового розгляду було досліджено матеріали кримінального провадження №12013010100001506 від 07.09.2013 (кримінальна справа №10040121), частину документів з якого стороною позивача долучено до матеріалів даної справи (т. 3 а.с. 124-209).

Згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено в статтях 56, 62 Конституції України, у Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та в статтях 1167, 1176 ЦК України.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

У частинах першій та другій статті 1176 ЦК України зазначено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» зазначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; закриття справи про адміністративне правопорушення.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зав`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

У частинах першій та другій статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Наведене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому, визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою.

Установлено, що слідчий СВ Вінницького РВ ГУМВС України у Вінницькій області ст. лейтенант міліції Таран С.В. 07 квітня 2010 року о 20 год 00 хв у приміщенні Вінницького РВ ГУМВС України у Вінницькій області затримав підозрюваного у вчиненні злочину ОСОБА_1 .

Вінницький районний суд Вінницької області вироком від 27.04.2012 визнав винуватим ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 188-1 КК України, та призначив йому покарання: «за ч. 2 ст. 185 КК України 1 виді 5 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 188-1 КК України у виді 3 років обмеження волі; відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України міру покарання ОСОБА_1 визначено за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 5 років позбавлення волі; згідно зі ст. 71 КК України, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 13.04.2009 1 рік 6 місяців та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі; строк відбування покарання ОСОБА_1 ухвалено рахувати з моменту його затримання 07.04.2010; цивільні позови ВАТ «АК Вінницяобленерго» в особі СО «Замостянські електричні мережі» задовольнив, стягнув з ОСОБА_1 на користь ВАТ «АК Вінницяобленерго» в особі СО «Замостянські електричні мережі» 92 654 грн 43 коп. заподіяної шкоди».

Апеляційний суд Вінницької області ухвалою від 17.01.2013 «апеляції прокурора Сухореброго С.С., адвоката Габрука С.М., захисника Ременяк М.М., засудженого ОСОБА_1 задовольнив частково; вирок Вінницького районного суду Вінницької області щодо ОСОБА_1 скасував, а справу повернув на додаткове розслідування прокурору Вінницького району; запобіжний захід щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінив на підписку про невиїзд, звільнивщи його з-під варти в залі суду».

Постановою про закриття кримінального провадження від 30.12.2016 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013010100001506 від 07.09.2013, закрито у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 188-1 КК України; у постанові про закриття кримінального провадження від 30.12.2016 зазначено, що «слідством в ході досудового розслідування не здобуто достатніх, належних та переконливих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, необхідних для направлення даного кримінального провадження до суду».

Перелік підстав, за наявності яких виникає право на відшкодування моральної та матеріальної шкоди відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», є вичерпним.

Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» пов`язує виникнення у конкретного реабілітованого громадянина права на відшкодування шкоди зі складним юридичним складом, яке включає в себе підстави виникнення шкоди, завданої незаконними діями, та умовами виникнення права на його відшкодування.

Тобто право на відшкодування виникає лише у разі повної реабілітації особи, про що зазначається у пункті 3 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України №6/5/3/41 від 04.03.1996.

Така судова практика є незмінною, про що зазначено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 17.11.2021 (справа № 522/2493/18).

Закриття кримінального провадження можливе лише при наявності хоча б однієї з підстав, вичерпний перелік яких міститься в законі.

Підстави закриття кримінального провадження поділяються на реабілітуючі та нереабілітуючі.

Реабілітуючі це ті, які свідчать про повну невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, що їй інкримінується, тягнуть за собою зняття з неї підозри, відновлення її доброго імені, гідності та репутації, а також відшкодування (компенсація) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю.

Закриття кримінального провадження з реабілітуючої підстави можливе за умови, якщо в ході розслідування встановлено як сам факт вчиненого діяння, так і наявність у ньому складу кримінального правопорушення, але відсутні достатні докази, що вказують на вчинення цього діяння саме підозрюваним.

Висновок про непричетність особи до вчинення кримінального правопорушення може бути зроблено у результаті достовірного встановлення невинуватості підозрюваного (обвинуваченого) (наприклад, при підтвердженні його алібі) або вичерпання можливостей для збирання додаткових доказів і тлумачення сумнівів щодо винуватості на його користь згідно з принципом презумпції невинуватості.

Незалежно від того, яка з вказаних обставин привела до закриття кримінального провадження на цій підставі, таке рішення повністю реабілітує особу і не дає підстав вважати її залишеною під підозрою.

Закриття кримінального провадження щодо фізичної особи з реабілітуючих підстав є підтвердженням незаконності дій органів досудового розслідування, які в судовому порядку додатково не потрібно такими визнавати, та надає право фізичній особі на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбаченому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Подібні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 (справа № 383/596/15), від 22.04.2019 (справа № 236/893/17), від 25.03.2020 (справа № 641/8857/17), а також у постанові Верховного Суду від 08.01.2026 (справа №569/4615/24).

Оскільки постановою про закриття кримінального провадження від 30.12.2016 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013010100001506 від 07.09.2013, закрито у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 188-1 КК України, наявні підстави для відшкодування останньому моральної шкоди.

Установлено та не заперечується сторонами у справі, що ОСОБА_1 під слідством та судом перебував у період з 07.04.2010 (з часу його затримання) до 30.12.2026 (до моменту закриття відносно нього кримінального провадження), тобто 6 років 8 місяців 23 дні, або 80 місяців 23 дні.

Водночас з матеріалів справи убачається, що в період з 09.04.2010 до 17.01.2013 (2 роки 9 місяців 10 днів, або 33 місяці 10 днів) ОСОБА_1 перебував під вартою, а з 18.01.2013 до 30.12.2016 (3 роки 11 місяців 12 днів, або 47 місяців 12 днів) щодо ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.

Позивач ОСОБА_1 , обґрунтовуючи позовні вимоги, вказує що відшкодування йому моральних збитків необхідно розраховувати окремо, а саме: за незаконне перебування під слідством та судом; за незаконне взяття і тримання його під вартою; за незаконне знаходження на підписці про невиїзд; за незаконне повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (незаконне пред?явлення йому обвинувачення у вчинення злочинів); за незаконне засудження. Враховуючи такий підхід до розрахунку моральної шкоди, вважає, що йому спричинено моральні збитки в сумі 1 884 723,65 грн (698 389,29 + 598 389,29 + 409 867,76 + 100 000 + 100 000).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.03.2020 (справа № 641/8857/17) дійшла таких висновків: «Частиною п`ятою статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Чинним законодавством і, зокрема Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», не передбачене багаторазове відшкодування моральної шкоди за незаконне притягненням особи до кримінальної відповідальності. Позивач вже звертався до суду з позовом, у якому просив стягнути на свою користь 4 777 151 грн як відшкодування моральної шкоди за незаконне притягнення його до кримінальної відповідальності та пред`явлення обвинувачення у злочинах (справа № 641/6086/16-ц). У справі № 641/8857/17, обґрунтовуючи свої вимоги щодо відшкодування моральної шкоди та розмір такої шкоди, позивач зазначив, що п`ять років і десять місяців перебуваючи під слідством та судом, він безперервно перебував під підпискою про невиїзд. З огляду на це просив стягнути на свою користь моральну шкоду за час перебування під слідством виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом».

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позивач, реалізувавши своє право на відшкодування шкоди, передбаченої Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», повторно звернувся до суду про відшкодування шкоди за один і той самий період, що законом не передбачено.

Результат аналізу Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» дає підстави для висновку про те, що право на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, за рахунок коштів Державного бюджету України можливе лише у випадку, коли правопорушення вчинено спеціальним суб`єктом (працівник правоохоронного органу, прокуратури) і набуло вигляду незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян тощо.

Подвійного відшкодування шкоди громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян тощо, за один і той самий період перебування під судом і слідством Законом не передбачено.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.07.2021 (справа № 755/5051/17).

Позивач ОСОБА_1 , наводячи розрахунок завданої йому моральної шкоди окремо за незаконне перебування під слідством та судом, за незаконне взяття і тримання його під вартою, за незаконне знаходження на підписці про невиїзд, за незаконне повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (незаконне пред?явлення йому обвинувачення у вчинення злочинів), за незаконне засудження, тим самим просить про подвійне відшкодування шкоди за один і той самий період перебування під судом і слідством.

Суд доходить висновку, що у даному випадку наявні підстави для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди за час його перебування під слідством чи судом, виходячи з розміру одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, за період з 07.04.2010 (з часу його затримання) до 30.12.2026 (до моменту закриття відносно нього кримінального провадження), тобто за 6 років 8 місяців 23 дні, або 80 місяців 23 дні.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», установлено з 1 січня 2026 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 8 647,00 грн.

Відтак на момент вирішення даного спору в основу розрахунку моральної шкоди має бути покладено розмір мінімальної заробітної плати в сумі 8 647,00 грн.

Враховуючи період перебування ОСОБА_1 під слідством та судом, обчислений відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 не може бути меншим 698 389,29 грн (80 ? 8 647,00 + 8 647 / 30 ? 23).

Визначаючи розмір відшкодування, необхідно керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Законодавством України встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб і не повинен призводити до її безпідставного збагачення особи.

Тобто, вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди та визначаючи її розмір, суди, керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, мають виходити із встановлених фактичних обставин кожної окремо взятої справи (постанова Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 202/1722/19-ц).

Вказане узгоджується також з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 (справа № 686/23731/15-ц), в якій зазначено, що законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Позивач ОСОБА_1 , обґрунтовуючи завдання йому моральної шкоди, вказує, що «понад 6 років 9 місяців було обмежене його право на вільне пересування внаслідок незаконного застосування відносно нього міри запобіжного заходу спочатку у вигляді тримання під вартою, а потім підписки про невиїзд. Більше 33 місяців знаходячись у слідчому ізоляторі, він піднімався вранці та лягав відпочивати ввечері з думкою, що він може заразитись туберкульозною паличкою, чи гепатитом «С», і не буде мати належної медичної допомоги в слідчому ізоляторі; несправедливого ставлення до нього зі сторони працівників правоохоронних органів, які нехтуючи законом та фальшуючи матеріали кримінальних справ, незаконно звинуватили його в скоєнні середньої тяжкості злочину, не маючи для того жодних достатніх доказів та підстав. Внаслідок цього йому доводилося проживати в умовах слідчого ізолятора в антисанітарних умовах із людьми, які були інфіковані різними захворюваннями, в тому числі і хронічними та невиліковними, постійно відчував нервову напругу, психологічний дискомфорт, що впливало на його самопочуття і відображалось на його повсякденному житті та здоров`ї. Протягом тривалого часу він був вимушений докладати зусиль для доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованих йому злочинів, приймати участь в процесуальних діях на стадії попереднього розслідування та в судових засіданнях, що призвело до суттєвої зміни його звичного укладу життя, неможливості нормально працювати через постійну зайнятість, що негативно вплинуло на його сімейний стан».

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерела права.

Практика ЄСПЛ у питанні відшкодування моральної шкоди свідчить про те, що оцінка такої шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. При цьому судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення аналогічних правопорушень.

Зокрема у рішеннях ЄСПЛ неодноразово було застережено, що деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами, але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування (рішення у справі Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства від 28.05.1985).

Крім того, у практиці ЄСПЛ визнано презумпцію моральної шкоди, що означає правило, відповідно до якого, у разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну поведінку щодо неї людина відчуває страждання (моральну школу).

З цього погляду можливість людини реалізувати своє природне право на одержання компенсації за страждання і переживання, спричинені посяганням на належні їй особисті немайнові блага, слід розцінювати як один з виявів верховенства права. Водночас усвідомлення взаємозв`язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин.

У переважній більшості випадків ЄСПЛ: а) наголошує на розумно очікуваних, передбачуваних або звичайних за подібних обставин негативних наслідках, що мали б виникнути у немайновій сфері потерпілої особи; б) виходить з розумного врахування суті порушеного права, особливостей вчинення конкретного правопорушення та характерного для останнього негативного впливу на стан потерпілого; в) при визначенні розміру моральної шкоди керується власною практикою в аналогічних справах.

З огляду на встановлені судом обставини, зокрема тривалість перебування ОСОБА_1 під слідством та судом (6 років 8 місяців 23 дні), з яких 2 роки 9 місяців 10 днів останній перебував під вартою та 3 роки 11 місяців 12 днів щодо нього було застосовано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд, глибини фізичних та душевних страждань, які пережив ОСОБА_1 внаслідок дій органів досудового розслідування, прокуратури і суду, дотримуючись принципу розумності та справедливості, аналізуючи доводи сторони позивача, суд вважає, що достатнім, розумним та справедливим за встановлених обставин буде відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000 000 грн.

Такий розмір не менший від мінімального і не більший, ніж достатній для розумного задоволення потреб позивача як особи, що має право на відшкодування шкоди відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», не призводить до його збагачення та є достатнім для встановлення сатисфакції порівняно з діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

За таких обставин позовну заяву ОСОБА_1 треба задовольнити частково.

Треба зауважити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 (справа № 752/17832/14-ц) вказано, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема, і представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою вона бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого завдано шкоду.

У постановах Верховного Суду від 10.11.2021 (справа № 346/5428/17), від 14.09.2022 (справа № 415/1009/21), від 07.12.2022 (справа № 461/9982/19) зазначено, що «кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи («Проніна проти України», №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи, необхідні та достатні для ухвалення даного рішення, отримали достатню оцінку.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

У частині другій статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Сторона позивача під час судових дебатів зазначила, що про судові витрати буде подана відповідна заява згідно з вимогами чинного законодавства, тому питання щодо відшкодування позивачу судових витрат на правничу допомогу на даний час судом не вирішується.

Керуючись статтями 4, 12, 76-82, 89, 95, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Вінницької обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, шляхом списання коштів з рахунку, задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 1 000 000 (один мільйон) грн 00 коп. на відшкодування моральної шкоди.

Решту позовних вимог залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачдержава Україна в особі Державної казначейської служби України, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Бастіонна, 6.

Відповідач Вінницька обласна прокуратура, адреса місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Монастирська, 33.

Дата складення повного судового рішення 24.09.2026.

СУДДЯ