Рішення № 140045653, 23.09.2026, Кегичівський районний суд Харківської області

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/690/26

№ провадження 2/624/480/26

РІШЕННЯ

іменем України

селище Кегичівка 23 вересня 2026 року

Кегичівський районний суд Харківської області, у складі

головуючого судді Куст Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу 624/690/26,

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК ЄАПБ» )

представник позивача: Какун Анна Станіславівна, Омельянова Єлизавета Юріївна,

відповідач: ОСОБА_1 ,

представник відповідача: ОСОБА_2 ,

суть вимог: про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача.

ТОВ «ФК ЄАПБ» в особі представника Какун А.С. звернулося до суду з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором №1398149 у розмірі 33524,00 грн та понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03 листопада 2025 року між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1398149.

Кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 Кредитного договору, порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника.

26 травня 2026 року між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 26052026, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 26052026 від 26 травня 2026 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 33524,00 грн, з яких:- 10004,00 грн сума заборгованості за основним зобов`язанням; - 0,00 грн сума заборгованості по процентам за користування кредитом; - 0,00 грн заборгованість по комісії за надання кредиту;- 17520,00 грн заборгованість по комісії за обслуговування кредиту; - 6000,00 грн сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 26 травня 2026 року позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що для укладення кредитного договору необхідно здійснити певну послідовність дій, спрямованих на реальне укладення договору та отримання коштів, а нездійснення чи не завершення будь-якої із таких дій унеможливлює укладення договору.

Відповідно до умов кредитного договору його підписання здійснювалося електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування кредитними коштами, що, на думку позивача, свідчить про наявність волі відповідача на укладення договору в електронній формі на погоджених умовах шляхом підписання кредитного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Позивач зазначає, що договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, укладеного у письмовій формі та підписаного сторонами, які узгодили всі його істотні умови, оскільки без проходження реєстрації, отримання одноразового ідентифікатора (коду, який відповідно до домовленості сторін є електронним підписом позичальника та використовується ним як аналог власноручного підпису), а також без здійснення відповідачем входу на вебсайт за допомогою логіна та пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не міг бути укладений.

Також позивач наголошує, що для укладення кредитного договору в електронній формі відповідні дані вносилися шляхом заповнення позичальником відповідних форм на вебсайті товариства власноруч. Таким чином, на думку позивача, кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, а тому факт укладення між сторонами спірного правочину підтверджується належними та допустимими доказами. Крім того, позивач зазначає, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або SMS-повідомлення на мобільний телефон, а також без здійснення входу на вебсайт первісного кредитора за допомогою логіна та пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений. При цьому, на думку позивача, відзив не містить доказів протилежного.

Позивач також зазначає, що не має можливості надати суду виписку з особового рахунку, оскільки Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку саме в банках України, тоді як позивач банком не є, а тому дія зазначеного Положення на нього не поширюється, у зв`язку з чим виписки з особових рахунків клієнтів ним не формуються. На підтвердження цієї позиції позивач посилається на постанову Київського апеляційного суду від 25 червня 2024 року у справі № 381/1311/23.

Крім того, позивач зазначає, що у відзиві відповідач вказує на недоведеність факту отримання ним кредитних коштів, однак, на думку позивача, одночасно не заперечує самого факту їх отримання, залишаючи поза увагою власну версію подій щодо отримання коштів. У зв`язку з цим позивач вважає, що сторона захисту фактично не заперечує факт отримання кредитних коштів, а лише стверджує про його недоведеність належними доказами.

Позивач також зазначає, що відповідач, як власник карткового рахунку, на який були перераховані кредитні кошти, має можливість самостійно отримати виписку по рахунку для підтвердження факту отримання або неотримання кредитних коштів.

Крім того, позивач вказує, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок позичальника, зазначений у договорі, або доказів того, що зазначений картковий рахунок йому не належить. На думку позивача, заперечуючи факт перерахування кредитних коштів, відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські документи чи інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний доступ до таких.

Позивач також зазначає, що не володіє і не може володіти оригіналами первинних документів (касовими та меморіальними) щодо отримання та повернення відповідачем кредитних коштів за укладеними з первісним кредитором договорами, оскільки він не є первісним кредитором, а відповідні документи, згідно з пунктом 35 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, формуються, складаються та зберігаються банком, який здійснював видачу кредиту.

Позивач зазначає, що відповідно до умов договору № 1398149 від 03 листопада 2025 року кредитні кошти надавалися позичальнику в безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , зазначену позичальником під час укладення договору та емітовану банком України.

Також позивач посилається на положення підпункту 2.2.1 кредитного договору № 1398149 від 03 листопада 2025 року, відповідно до якого позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю комісію за надання кредиту, комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та проценти за користування кредитом у розмірах, визначених підпунктами 1.5.11.5.4 договору.

На думку позивача, підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 підтвердила свою обізнаність із його умовами та погодилася з ними, її волевиявлення було вільним і відповідало внутрішній волі, правочин вчинено у формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, а саме отримання позичальником кредитних коштів. Крім того, позивач зазначає, що ОСОБА_1 з власної ініціативи звернулася за отриманням кредиту до обраної нею фінансової установи - ТОВ «ФК «Незалежні фінанси», отримавши перед укладенням договору всю інформацію, передбачену законодавством.

Щодо нарахування неустойки (штрафу, пені) позивач зазначає, що відповідно до умов договору № 1398149 від 03 листопада 2025 року у разі прострочення позичальником виконання зобов`язань з повернення кредиту (його частини згідно з графіком платежів), сплати процентів, комісій чи інших платежів позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю штраф у розмірі 1000 грн за кожний випадок порушення, якщо прострочення триває більше двох днів. При цьому неустойка нараховується з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства.

Позивач також посилається на Закон України № 3498-IX, яким внесено зміни, зокрема до пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до яких за договорами, укладеними після 24 січня 2024 року, кредиторам дозволено нараховувати неустойку (штраф, пеню) та інші передбачені договором платежі за прострочення виконання зобов`язань. З огляду на те, що спірний договір укладено після набрання чинності зазначеним Законом, позивач вважає, що заборгованість була нарахована первісним кредитором відповідно до вимог чинного законодавства.

Підсумовуючи викладене, позивач просить суд врахувати наведені доводи, вважаючи, що обставини, на які посилається відповідач у відзиві як на підставу для відмови у задоволенні позову, є необґрунтованими, недоведеними, суперечать умовам укладених правочинів, вимогам чинного законодавства та правовим позиціям Верховного Суду, а тому не підлягають врахуванню при вирішенні спору.

Позиція відповідача.

22 липня 2026 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відзив обґрунтований тим, що, на думку відповідача, твердження позивача про укладення між ТОВ «Незалежні Фінанси» та відповідачем кредитного договору № 1398149 від 03 листопада 2025 року не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

На підтвердження позовних вимог позивачем подано до суду копію кредитного договору № 1398149 від 03 листопада 2025 року. При цьому відповідач зазначає, що долучена до матеріалів справи копія договору не містить підписів сторін. Згідно з позовною заявою та копією договору, останній був укладений у режимі онлайн шляхом заповнення відповідачем в електронній формі анкети-згоди клієнта на сайті кредитодавця. Разом із тим, на думку відповідача, позивач не надав жодного доказу того, що саме відповідач: зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця; створив у такій системі особистий кабінет; отримав пропозицію (оферту) та ознайомився з нею; отримав електронне повідомлення з одноразовим ідентифікатором; ввів цей одноразовий ідентифікатор в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця; використав одноразовий ідентифікатор для підписання (укладення) кредитного договору № 1398149 від 03 листопада 2025 року.

Крім того, відповідач зазначає, що позивач не вказує, яким саме способом був надісланий та отриманий одноразовий ідентифікатор, зокрема шляхом SMS-повідомлення, через месенджер чи іншим способом.

Відповідач також посилається на частину третю статті 207 Цивільного кодексу України, відповідно до якої використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного чи іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається лише у випадках, встановлених законом чи іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Також відповідач зазначає, що роздруківка електронного листування не може вважатися електронним документом (копією електронного документа) у розумінні частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а тому не може бути належним доказом, оскільки не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа. На думку відповідача, за таких обставин неможливо ідентифікувати відправника повідомлення, а зміст такого документа не захищений від внесення змін чи викривлення.

Відповідач вважає, що позивач не надав доказів укладення кредитного договору у формі, яка відповідає вимогам цивільного законодавства. Зокрема, не надано доказів того, що наявна у матеріалах справи копія договору була створена у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», та підписана електронним підписом уповноваженої особи з можливістю ідентифікації підписантів. На думку відповідача, у зв`язку з цим наявна у матеріалах справи копія договору не може вважатися електронним документом (копією електронного документа), оскільки не відповідає вимогам статей 5 та 7 зазначеного Закону і не є належним доказом укладення договору.

У відзиві також зазначено, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що саме відповідач була зареєстрована в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, отримала логін та пароль для доступу до особистого кабінету, подала заявку на отримання кредиту, була ознайомлена з усіма істотними умовами договору, а також того, що кредитні кошти були зараховані на платіжну картку, яка належить саме відповідачу.

Крім того, відповідач звертає увагу суду, що у наданому платіжному дорученні відсутній підпис працівника банку, відповідального за проведення операції. Натомість наявний лише підпис ТОВ «Незалежні Фінанси», що, на думку відповідача, не може свідчити про направлення такого платіжного доручення до банку та його фактичне виконання. Також відповідач зазначає, що матеріали справи не містять доказів належності або використання нею карткового рахунку № НОМЕР_1 . Враховуючи викладене, відповідач вважає, що позивачем не надано належних і допустимих доказів отримання нею кредитних коштів від ТОВ «Незалежні Фінанси».

Також відповідач зазначає, що позивач обґрунтовує свої вимоги набуттям права вимоги на підставі договорів факторингу. Разом із тим, відповідач звертає увагу суду на те, що у наданому договорі факторингу відсутні відомості про відступлення права вимоги саме за кредитним договором № 1398149 від 03 листопада 2025 року, а також не зазначені прізвище, ім`я та по батькові відповідача. Крім того, відповідач вважає, що наданий витяг із реєстру боржників до договору факторингу був створений самим позивачем як заінтересованою особою, у зв`язку з чим, на його думку, такий витяг не може бути належним та допустимим доказом переходу права вимоги до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

07 липня 2026 року представник позивача звернувся до суду з позовом.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 09 липня 2026 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 31 липня 2026 року.

22 липня 2026 року представник відповідача подав відзив на позов.

24 липня 2026 року представником відповідача подано відповідь на відзив та заявлено клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 31 липня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

01 вересня 2026 року надійшла витребувана інформація до суду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, позовна заява містить клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про місце дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, представником відповідача подано відзив.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом установлено, що 03 листопада 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 1398149 (індивідуальна частина).

Відповідно до пункту 1.1 договору кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених договором, надати позичальнику грошові кошти у кредит, а позичальник повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до графіка платежів та виконати інші зобов`язання, передбачені договором.

Згідно з пунктом 1.2 договору сума (загальний розмір) кредиту становить 12000,00 грн.

Відповідно до пункту 1.3 договору кредит надається загальним строком на 360 днів, починаючи з 03 листопада 2025 року дати надання кредиту.

Пунктом 1.4 договору визначено, що повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом здійснюються позичальником з установленою періодичністю відповідно до графіка платежів. Остаточним строком повернення кредиту, сплати комісій та процентів визначено 29 жовтня 2026 року.

Згідно з пунктом 1.5 договору загальні витрати позичальника за кредитом становлять 41784,00 грн, денна процентна ставка 0,97 %, орієнтовна реальна річна процентна ставка 2418,52 %, а орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника 53784,00 грн.

Пунктом 1.5.1 договору передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 3240,00 грн, що становить 27 % від суми кредиту та нараховується одноразово в момент видачі кредиту.

Відповідно до пункту 1.5.2 договору комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) за весь строк кредитування становить 38544,00 грн та нараховується за ставкою 14,60 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, крім останнього періоду, відповідно до графіка платежів.

Згідно з пунктами 1.5.3 та 1.5.4 договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду та протягом решти строку кредитування нараховуються за ставкою 0,0010 % річних. При цьому, відповідно до умов договору, загальна сума процентів за користування кредитом за весь строк кредитування становить 0,00 грн.

Пунктом 1.6 договору визначено, що тип процентної ставки є фіксованим.

Відповідно до пункту 1.7 договору позичальник не повинен сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не передбачені договором та/або не враховані у розрахунку денної та орієнтовної реальної річної процентної ставки.

Згідно з пунктом 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику у безготівковій формі на рахунок з використанням банківської картки № НОМЕР_1 .

Відповідно до пункту 2.2.1 договору позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю комісію за надання кредиту, комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та проценти за користування кредитом у розмірах, визначених пунктами 1.5.11.5.4 договору.

Пунктом 2.2.2 договору визначено порядок нарахування та строки сплати комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту, процентів за користування кредитом та окремих частин тіла кредиту відповідно до графіка платежів.

Згідно з пунктом 2.4.1 договору позичальник зобов`язаний здійснювати повернення кредиту, сплачувати проценти за користування кредитом, комісії за надання та обслуговування кредиту у розмірі та строки, встановлені графіком платежів.

Відповідно до пункту 2.4.3 договору у разі затримання позичальником сплати частини кредиту, процентів або комісії щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі з дотриманням передбаченого договором порядку повідомлення позичальника.

Пунктом 2.4.4 договору передбачено надання позичальником згоди на виконання платіжних операцій з метою погашення заборгованості за договором, у тому числі процентів, комісій та неустойки, з платіжних карток позичальника, зазначених ним в особистому кабінеті, за умови настання строків виконання відповідних грошових зобов`язань.

Згідно з пунктом 2.8 договору для визначення обставин виконання грошових зобов`язань або будь-якої їх частини застосовуються дані бухгалтерського обліку кредитодавця та надані позичальником документи на підтвердження виконання зобов`язань.

Цей договір підписаний електронним підписом (одноразовим ідентифікатором 718703 03 листопада 2025 року).

Судом досліджено Додаток №1 до Договору про споживчий кредит №1398149 від 03 листопада 2025 року графік платежів.

Згідно з графіком, при сумі кредиту 12 000,00 грн та строку кредитування 360 днів загальна сума платежів становить 53 784,00 грн, з яких 12 000,00 грн погашення суми кредиту, 38 544,00 грн плата за обслуговування кредитної заборгованості та 3 240,00 грн комісія за надання кредиту. Проценти за користування кредитом визначені у розмірі 0,00 грн, реальна річна процентна ставка 2418,52 %.

Додаток №2 до Договору про споживчий кредит №1398149 від 03 листопада 2025 року заяву на отримання кредиту №1398149, створену 03 листопада 2025 року на вебсайті pango.com.ua.

Із заяви вбачається, що заявником зазначена ОСОБА_1 , яка просила надати кредит для задоволення власних споживчих потреб у сумі 12000,00 грн строком на 360 днів. У заяві зазначено процентну ставку 0,0010 % річних, комісію за надання кредиту 27 % від суми кредиту та комісію за обслуговування кредитної заборгованості 14,60 % від суми кредиту за кожний розрахунковий період, крім останнього.

Також у заяві зазначено, що періодичність платежів становить 30 днів у першому розрахунковому періоді та надалі кожні 15 днів згідно з графіком платежів, а для перерахування кредитних коштів вказано платіжну картку VISA DEBIT GOLD № НОМЕР_1 .

Судом також досліджено Додаток №3 до Договору про споживчий кредит №1398149 від 03 листопада 2025 року додаткові контактні дані позичальника.

У додатку зазначено чотири номери телефонів, які, за твердженням кредитодавця, отримані зі звіту бюро кредитних історій та належать позичальнику. ОСОБА_1 підтвердила, що зазначені номери належать їй та перебувають у її володінні, а також погодилася на використання їх кредитодавцем для взаємодії щодо виконання кредитного договору, у тому числі для повідомлення про платежі та заборгованість.

Судом досліджено також паспорт споживчого кредиту і додаток до нього (графік платежів до паспорту споживчого кредиту № 1398149, анкету заявку на кредит.

Факт перерахування коштів ОСОБА_1 у сумі 12000,00 грн підтверджується платіжним дорученням 47509242 від ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» , де призначення, кошти згідно договору 1398149 та наданою витребуваною інформацією АТ КБ «Приватбанк» якою підтверджено, що ОСОБА_1 належить картка номер НОМЕР_2 та на неї 03 листопада 2025 року надійшли кошти у сумі 12000,00 грн.

26 травня 2026 року між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 26052026, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 26052026 від 26 травня 2026 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 33524,00 грн, з яких:- 10004,00 грн сума заборгованості за основним зобов`язанням; - 0,00 грн сума заборгованості по процентам за користування кредитом; - 0,00 грн заборгованість по комісії за надання кредиту;- 17520,00 грн заборгованість по комісії за обслуговування кредиту; - 6000,00 грн сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом установлено, що 03 листопада 2025 року між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 1398149.

Зазначений договір укладено в електронній формі із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та підписано відповідачкою одноразовим ідентифікатором 718703.

Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, має юридичну силу договору, укладеного у письмовій формі.

За змістом статті 12 цього Закону електронний правочин може бути підписаний, зокрема, одноразовим ідентифікатором.

Отже, укладення договору про споживчий кредит в електронній формі та його підписання одноразовим ідентифікатором не суперечить вимогам чинного законодавства, а такий договір має юридичну силу письмового договору.

Заперечення відповідачки щодо недоведеності факту укладення нею договору суд відхиляє, оскільки вони спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.

Так, із договору про споживчий кредит № 1398149 від 03 листопада 2025 року вбачається, що позичальником зазначена саме ОСОБА_1 , визначено суму кредиту 12000,00 грн, строк кредитування 360 днів, порядок повернення кредиту, розмір та порядок нарахування платежів, а також платіжну картку № НОМЕР_1 , на яку повинні бути перераховані кредитні кошти.

Крім того, у матеріалах справи наявний додаток № 2 до договору про споживчий кредит, а саме заява на отримання кредиту, оформлена 03 листопада 2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 звернулася за отриманням кредиту у розмірі 12000,00 грн для задоволення особистих потреб.

При цьому судом отримано від АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, відповідно до якої банківська картка № НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 , а 03 листопада 2025 року на зазначену картку зараховано грошові кошти у розмірі 12000,00 грн.

Також відповідно до платіжного доручення № 47509242 ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» 03 листопада 2025 року здійснило перерахування грошових коштів у розмірі 12000,00 грн із призначенням платежу «кошти згідно договору 1398149».

Таким чином, доводи відповідачки про відсутність доказів отримання нею кредитних коштів спростовуються безпосередньо дослідженими судом доказами, які у своїй сукупності підтверджують як факт укладення договору про споживчий кредит № 1398149, так і факт перерахування кредитних коштів на належну відповідачці банківську картку.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Умовами договору про споживчий кредит № 1398149 передбачено, що загальний розмір кредиту становить 12000,00 грн, строк кредитування 360 днів, а повернення кредиту та сплата передбачених договором платежів здійснюються відповідно до встановленого графіка.

Із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, убачається, що станом на дату відступлення права вимоги за відповідачкою обліковувалася заборгованість за основною сумою кредиту у розмірі 10004,00 грн.

Відповідно до договору факторингу № 26052026 від 26 травня 2026 року, укладеного між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», первісний кредитор відступив позивачу права вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 1398149.

Згідно з реєстром боржників до договору факторингу за відповідачкою визначено заборгованість у загальному розмірі 33524,00 грн, з яких 10004,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 17520,00 грн заборгованість за комісією за обслуговування кредиту та 6000,00 грн неустойка.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Отже, укладення договору факторингу саме по собі не змінює обсягу прав боржника, а новий кредитор не може набути більше прав, ніж мав первісний кредитор.

Таким чином, з огляду на встановлений судом факт укладення договору про споживчий кредит, отримання відповідачкою кредитних коштів та невиконання нею в повному обсязі обов`язку щодо повернення основної суми кредиту, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 10004,00 грн.

Разом з тим суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги про стягнення 17 520,00 грн заборгованості за комісією за обслуговування кредиту.

Так, відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право отримувати безоплатно інформацію про стан кредитної заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, а також інформацію про платежі за договором про споживчий кредит у випадках та порядку, визначених цим Законом.

Частиною другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено обов`язок кредитодавця надавати споживачу відповідну інформацію безоплатно у визначених законом випадках.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 дійшов висновку, що якщо в кредитному договорі кредитодавець не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються споживачу та за які встановлена комісія за обслуговування кредиту, положення договору щодо обов`язку позичальника сплачувати таку комісію є нікчемними.

У договорі про споживчий кредит № 1398149 у пункті 1.5.2 передбачено комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) у загальному розмірі 38544,00 грн, яка нараховується за ставкою 14,60 відсотків від суми кредиту у перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, крім останнього.

Водночас умовами договору не конкретизовано перелік фактичних додаткових чи супутніх послуг, які надаються відповідачці кредитодавцем за таку плату, не визначено змісту таких послуг, періодичності їх надання та не наведено доказів того, що відповідачці фактично надавалися відповідні послуги, за які могла б справлятися плата.

Саме лише зазначення у договорі розміру комісії та порядку її нарахування не свідчить про надання споживачу конкретної платної послуги та не звільняє кредитодавця від обов`язку довести правову й фактичну підставу для її стягнення.

Матеріали справи також не містять доказів того, що ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» фактично надало відповідачці будь-які додаткові чи супутні послуги, за які нараховано комісію за обслуговування кредиту.

За таких обставин умова договору щодо сплати комісії за обслуговування кредиту, яка не пов`язана з конкретно визначеними та фактично наданими споживачу платними послугами, суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування», а тому не може бути підставою для стягнення з відповідачки 17520,00 грн комісії.

При цьому суд враховує, що відповідно до частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані у відповідних розрахунках, а кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати таких платежів.

Отже, вимога позивача про стягнення 17520,00 грн заборгованості за комісією за обслуговування кредиту задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення 6000,00 грн неустойки суд зазначає наступне.

Пунктом 1.5 договору та іншими умовами договору передбачено відповідальність позичальника за порушення строків виконання грошових зобов`язань, у зв`язку з чим позивач визначив до стягнення неустойку у розмірі 6000,00 грн.

Разом з тим відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Цим же пунктом встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Така правова норма застосовується до спірних правовідносин, оскільки договір про споживчий кредит укладений 03 листопада 2025 року, тобто після введення воєнного стану в Україні.

Крім того, пунктом 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення, у тому числі від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Отже, нарахована позивачем неустойка у розмірі 6000,00 грн, яка пов`язана саме з простроченням відповідачкою виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, не підлягає стягненню.

Таким чином, із відповідачки на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню заборгованість за договором про споживчий кредит № 1398149 від 03 листопада 2025 року у розмірі 10004,00 грн, що становить непогашену основну суму кредиту.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 17520,00 грн заборгованості за комісією за обслуговування кредиту та 6000,00 грн неустойки слід відмовити.

Суд не бере до уваги посилання відповідачки на недоведеність отримання кредитних коштів, оскільки такі доводи спростовані відомостями АТ КБ «ПриватБанк» про належність відповідачці картки № НОМЕР_2 та зарахування на неї 03 листопада 2025 року 12000,00 грн, а також платіжним дорученням № 47509242.

Інші доводи сторін не спростовують установлених судом обставин та не впливають на висновок суду щодо обсягу заборгованості, яка підлягає стягненню.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено 2662,40 грн судового збору, про що свідчить платіжна інструкція №164860 від 26 червня 2026 року.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 794,50 грн (10004,00х 2662,40/33524,00).

Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.

Керуючись ст.11,14,16,526,530,611,615,1050,1054,1055 ЦК України, ст.141,258,259,264-265,280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» в особі представника Какун Анни Станіславівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про споживчий кредит № 1398149 від 03 листопада 2025 року в розмірі 10004 (десять тисяч чотири) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 794 (сімсот дев`яносто чотири) грн 50 коп.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи Харківському апеляційному суду або через Кегичівський районний суд Харківської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК ЄАПБ» ), місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, код ЄДРПОУ 35625014,

представник позивача: Какун Анна Станіславівна, Омельянова Єлизавета Юріївна,, поштова адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх 4,

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,

представник відповідача: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Н.М. Куст