Ухвала суду № 140044622, 24.09.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4851/24

Провадження № 1-кп/345/76/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.09.2026 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках виділеного кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21.08.2024 виділено в окреме провадження матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.

Від прокурора поступило клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки він обвинувачується у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбої), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України. На даний час обвинувачений самовільно залишив місце військової служби, в судове засідання не з`явився, хоча йому відомо про обов`язок з`являтися до суду. Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. Окрім того встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілу, свідків. Враховуючи, що злочин в якому обвинувачується ОСОБА_4 скоєний із застосуванням насильства, то в такому випадку прокурор просила заставу не визначати.

Прокурор у судовому засіданні подане клопотання підтримала, просила його задоволити.

Захисник просив призначити обвинуваченому більш м`якший вид запобіжного заходу, ніж заявив прокурор у своєму клопотанні, а саме домашній арешт або заставу.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.

Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_4 пред`явлено обвинувачення у вчиненні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.

Підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, санкція передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, та відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів. Причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними в ході досудового слідства кримінального правопорушення доказами. На даний час існують ризики передбачені, п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду, оскільки він усвідомлює неминучість призначення йому покарання у виді позбавлення волі, був оголошений в розшук, а тому може переховуватися від суду, також незаконно впливати на потерпілу, свідків.

Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

За ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_4 те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, зважає на те, що під час досудового слідства встановлено, а в судовому засіданні підтверджено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватись від суду, оскільки він усвідомлює неминучість призначення йому покарання у виді позбавлення волі, може негативно вплинути на свідків, був оголошений в розшук, а тому може переховуватися від суду.

Виходячи з наведеного вище, суд приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та наведені у судовому засіданні, застосування більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання згаданих ризиків, а задоволення клопотання є доцільним і співмірним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

У відповідності до п. «с» ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, допускається взяття особи під варту з метою запобігти цій особі зникнути після скоєння злочину.

При таких обставинах суд приходить до висновку, що клопотання слід задоволити і обрати обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

При цьому, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, як про те клопоче захисник обвинуваченого, хоча і накладатимуть на нього менше обмежень та менший рівень страждання і труднощів, ніж звичайне тримання під вартою в установі виконання покарань, все одно становить собою позбавлення свободи у розумінні статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відповідно до практики ЄСПЛ. Крім того, домашній арешт, на думку суду, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та нівелювати встановлені ризики, а відтак і забезпечити дієвість даного кримінального провадження, з урахуванням характеру висунутого обвинувачення.

За таких обставин необхідно визнати, що через існування вказаних процесуальних ризиків лише тримання обвинуваченого під вартою забезпечить його належну процесуальну поведінку, а тому у задоволені клопотання захисника обвинуваченого про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту слід відмовити.

Запобіжний захід тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_4 . Обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Відповідно до ч. 4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Таким чином враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбої), вирішує не визначати заставу.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що в судовому засіданні доведено існування ризиків, які можуть перешкодити встановленню істини в даному кримінальному провадженні, відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 194, 205, 314-316, 369-372, ч. 2 ст. 392 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

На час судового розгляду обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави строком 60 днів починаючи з 24.09.2026 до 23.11.2026 включно.

Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Копію ухвали для виконання обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою направити начальнику Івано-Франківської установи виконання покарань (№ 12).

Копію ухвали вручити обвинуваченому і прокурору негайно після її оголошення, інші сторони мають право отримати її копію в суді.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя: