Ухвала суду № 140043815, 21.09.2026, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 194/740/24

Провадження № 1-кп/188/440/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року с-ще Петропавлівка

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2

кримінальне провадження № 12024041400000152

обвинувачений

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Тернівка Дніпропетровської області, громадянин України, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , не одружений, не працює, дітей не має,

рнокпп НОМЕР_1 , раніше судимий:

- 28.09.2017р. Павлоградським міськрайсудом Дніпропетровської

області за ч. 2 ст. 307 КК України до 7 років 6 місяців

позбавлення волі, з конфіскацією майна. Звільнився 13.07.2020р. з Криворізької ВК Дніпропетровської області

по відбуттю строку покарання;

- 20.09.2023р. Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки

у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч.4 ст.185 КК України

за участю:

прокурор ОСОБА_4

обвинувачений ОСОБА_3

захисник ОСОБА_5

в режимі відеоконференції

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , посилаючись на те, що існують ризики, які передбачені ст. 177 КПК України. На сьогоднішній день вказані ризики не зникли і не зменшились, отже продовжують існувати, в зв`язку з чим прокурор просить задовольнити клопотання, яке мотивоване тим, що ОСОБА_3 раніше був неодноразово судимий за скоєння корисливих кримінальних правопорушень, за що відбував реальне покарання в місцях позбавлення волі, має не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, належних висновків не зробив, на шлях виправлення не став, усвідомлюючи значення своїх дій, продовжив свою злочинну діяльність, що може вказувати на бажання обвинуваченого уникнути таке покарання шляхом переховування від правосуддя. Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 не працює, на його утриманні ніхто не перебуває, сталих соціальних зв`язків немає. Вказані дії обвинуваченого можуть вказувати на те, що він, перебуваючи на волі, може продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення та переховуватись від суду і не бажає ставати на шлях виправлення.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просить його задовольнити.

Захисник ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, просив застосувати до обвинуваченого інший запобіжний захід зазначивши, що обвинувачений не має наміру переховуватись від суду, спілкуватись зі свідками та вчиняти інше кримінальне правопорушення, а також ті обставини, що він тримається під вартою понад 2 роки.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Вирішуючи питання про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вважає клопотання прокурора таким, що підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, обвинувачений на час обрання йому запобіжного заходу не працював, має непогашені судимості, обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення тримається під вартою понад два роки, єлопотання про призначення додаткової експертизи, прописаний та проживає з матір`ю, частково обставини, що слугували підставою для тримання його під вартою нівельовані, а тому суд вважає можливим застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний засіб у вигляді домашнього арешту в нічний час.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зазначені у ст.178 КПК України.

Вимоги ст.199 КПК прокурором дотримано.

Відповідно до ч.1 ст.331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

На даний час будь-яких даних для застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж домашнього арешту, судом не встановлено.

Наявні ризики передбачені п.п. 1,4, 5 ч.1 ст.177 КПК України судом встановлені і є обґрунтованими.

Оцінюючи в сукупності встановлені обставини, позицію захисту, обвинуваченого та прокурора , суд приходить до висновку про доцільність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час з 22.00 год. до 06.00 год. строком на 2 місяці, з покладанням на обвинуваченого обов`язків відповідно до ч.4 ст.194 КПК України. Саме такий запобіжний захід призведе до перешкоджання обвинуваченому переховуватись від суду та перешкоджати кримінальному провадженню .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 181,199, 331, 372, 392, 532 КПК України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора по кримінальному провадженню по обвинуваченню ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 185 КК України щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло, в період часу з 22.00 години до 06.00 години, строком на два місяці, з 21.09.2026 року до 21.11.2026 року, за виключенням випадків збройної агресії окупаційних військ Російської Федерації, а саме авіаударів у м. Тернівка у випадках зумовлених необхідністю врятування життя чи запобіганню загрози життю чи здоров`ю обвинуваченого , в тому числі пов`язаних з переміщенням обвинуваченого до бомбосховищ чи захисних приміщень.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- заборонити залишати житло, в якому він проживає, за адресою: АДРЕСА_1 з 22.00 годин до 06.00 годину;

- прибувати за кожною вимогою до суду або брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування з свідками, потерпілими, експертами у цьому кримінальному провадженні.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підлягає негайному виконанню після її отримання у місці тримання під вартою обвинуваченого.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на Відділення поліції №1 Павлоградського РУП ГУНП в Дніпропетровській області.

Копію цієї ухвали вручити захиснику, направити обвинуваченому, прокурору, ВП №1 Павлоградського РУП ГУНП в Дніпропетровській області та до СІЗО.

Ухвала оскарженню не підлягає набирає чинності з моменту оголошення.

Суддя ОСОБА_1