Рішення № 140043154, 23.09.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/4834/26

Провадження № 2/204/3632/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

за участю секретаря Павлюк Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м.Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року до суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №CL-203124 від 01.07.2019 року в загальному розмірі 67 213,20 грн., що складається з: суми заборгованості за кредитом 34 936,19 грн.; суми заборгованості за відсотками 32 277,01 грн. Окрім того, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн. та витрат на професійну правову допомогу в розмірі 10 082 грн.

В обґрунтування позову, позивач вказав на те, що 01.07.2019 року між Акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №CL203124, згідно з яким остання отримала кредит у сумі 35 700,00 грн. Відповідно до п. 1 Договору Банк зобов`язався надати у власність Відповідачу грошові кошти на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а Відповідач зобов`язується використати кредит на цілі, вказані в Договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених Договором. Кредитні кошти надавались Відповідачу в безготівковій формі, шляхом перерахування кредитних коштів за дорученням Позичальника, яке міститься в п. 2.4 Кредитного договору (п. 3.1. Договору). Відповідно до п. 2.3 Договору встановлено строк (термін) кредитування до 30.06.2022 року. Пунктом 6.2 Договору визначено, що Позичальник здійснює погашення заборгованості за цим Кредитним договором відповідно до Графіку платежів (Додаток №1 до цього Кредитного договору). Всього позичальник зобов`язаний здійснити 36 Щомісячних платежів по 2088 грн. щомісячно, кожного останнього числа відповідного місяця, впродовж 36 місяців з дати укладання Кредитного договору. Перший і останній платежі можуть відрізнятись за розміром суми Щомісячного платежу. Щомісячні платежі з 01.07.2019 до 30.06.2022 погашаються в однаковому порядку. Пунктом 4.1. Договору передбачено, що Відповідач сплачує Банку відсотки, за процентною ставкою 55,99 % річних. 25 червня 2021 року між Акціонерним товариством «Кредобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Приватні Інвестиції» (надалі ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції», Позивач) було укладено Договір факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами №250621/1 у відповідності до умов якого, права вимоги за Кредитним договором №CL-203124 від 01.07.2019 року, перейшли до нового кредитора, а саме ТОВ «Фінансова Компанія «Приватні Інвестиції». Згідно з Додатком №1 до Договору факторингу сума заборгованості за Кредитним договором становить 67213,20 (позичальник в додатку під номером № 1143 ). Проте Позичальник не виконала взяті на себе зобов`язання та кредит в строки (терміни) не повернув. ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» направило повідомлення вимогу про погашення заборгованості в добровільному порядку, яка Відповідачем повністю проігнорована. Станом на день подання позовної заяви Відповідач не повернула отримані кредитні кошти на підставі Кредитного договору.

Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 05 травня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, справа розглянута без повідомлення (виклику) сторін.

З урахуванням вимог ст.ст.19,274,276,277 ЦПК України, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; особи, які беруть участь у справі, не викликались.

13 травня 2026 року через систему «Електронний суд» відповідачем ОСОБА_1 подано до суду відзив на позовну заяву в якому остання просила застосувати строки позовної давності та надала довідку про доходи від 09.05.2026 року №3324307305 за жовтень 2025 березень 2026 .

Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.

Суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об`єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 27.06.2019 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «Кредобанк» із анкетою-заявою № CL-203124 (а.с. на звороті 10-11) у якій зазначила свої анкетні дані та підтвердила, що з умовами надання кредиту, викладеними в пам`ятці клієнту ознайомлена, примірник отримала.

01 липня 2019 року ОСОБА_1 ознайомлено із суттєвими умовами кредитування (а.с. на звороті 11-13).

Того ж дня, 01 липня 2019 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №CL-203124 (а.7-9).

Відповідно до п. 1 Договору Банк зобов`язався надати у власність Відповідачу грошові кошти на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а Відповідач зобов`язується використати кредит на цілі, вказані в Договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених Договором. Кредитні кошти надавались Відповідачу в безготівковій формі, шляхом перерахування кредитних коштів за дорученням Позичальника, яке міститься в п. 2.4 Кредитного договору (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 2.3 Договору встановлено строк (термін) кредитування до 30.06.2022 року.

Пунктом 6.2 Договору визначено, що Позичальник здійснює погашення заборгованості за цим Кредитним договором відповідно до Графіку платежів (а.с. на звороті 9). Всього позичальник зобов`язаний здійснити 36 Щомісячних платежів по 2088 грн. щомісячно, кожного останнього числа відповідного місяця, впродовж 36 місяців з дати укладання Кредитного договору. Перший і останній платежі можуть відрізнятись за розміром суми Щомісячного платежу. Щомісячні платежі з 01.07.2019 до 30.06.2022 погашаються в однаковому порядку.

Згідно з п. 6.3 Договору Позичальник щомісячно, здійснює повернення суми заборгованості за кредитом, сплачує проценти за користування кредитом, у вигляді рівних сум ануїтетного платежу (розмір якого визначається п. 6.2 Кредитного договору).

Для здійснення належного погашення кредиту Позичальник зобов`язаний щомісячно не пізніше дати погашення Щомісячного платежу, встановленого Графіком платежів, забезпечити наявність на Поточному рахунку для обслуговування кредиту суму коштів, що відповідає розміру Щомісячного платежу, з врахуванням рекомендацій Банку, передбачених п. 2.9 Кредитного договору (п. 6.3.1 Договору).

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що Відповідач сплачує Банку відсотки, за процентною ставкою 55,99 % річних. Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360), за ставкою, визначеною п. 4.1. Кредитного договору, з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов цього Кредитного договору (п. 4.2 Договору).

Пунктом 4.5 Договору визначено реальну річну процентну ставку 72,81 % річних.

Пунктом 6.1. Договору Відповідач зобов`язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в порядку і строки (терміни), передбачені Кредитним договором та/або додатками до нього.

Відповідно до п. 7.1 Договору, за несвоєчасне виконання (прострочення) грошових зобов`язань за цим Кредитним договором Позичальник відшкодовує Банку заподіяні збитки в повному обсязі та сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, розрахованої від суми кожного несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання Позичальника, за кожен день прострочення від дати виникнення прострочення до дати, що передує даті погашення заборгованості Позичальника. В будь-якому разі пені, нарахованої Позичальнику на підставі цього пункту Кредитного договору не може перевищувати 15% від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання.

Згідно з п. 10.4 Договору шляхом підписання цього Кредитного договору, Позичальник підтверджує, що він до видачі кредиту ознайомився з діючими Тарифами Банку та Правилами надання комплексних банківських послуг фізичним особам у АТ «Кредобанк»; ознайомився із реальною річною процентною ставкою та орієнтовною загальною вартістю кредиту, а також іншою інформацією про споживчий кредит та інше.

Кредитні кошти надавались відповідачу в безготівковій формі, шляхом перерахування кредитних коштів за дорученням позичальника, яке міститься в п. 2.4 Кредитного договору (п. 3.1. Договору).

АТ «Кредобанк» виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 35 700 грн., що підтверджується меморіальним ордером №38390890 від 01.07.2019 року та №38390886 від 01.07.2019 року (а.с.16,17).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. ст. 627-629, 638 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами і є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором.

На підставі п. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до змісту ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Із виписки по особовим рахункам позичальника ОСОБА_1 з 01.07.2019 року по 24.06.2021 року вбачається, що остання користувалась кредитними коштами та частково сплачувала заборгованість (а.с.18-25).

Виписка з банківського рахунку - це документ, що видається фінансовою установою, в якому містяться відомості про рух грошових коштів та має статус первинного документу, який містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача, операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції). Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом МЮУ від 12.04.2012р. № 578/5.

Відповідачем ОСОБА_1 не доведено порушення її прав при укладенні відповідного договору, що є його процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України), як і не надано належних доказів укладення договору від її імені іншою особою за відсутності її волевиявлення, перерахування кредитних коштів не на її рахунок, не доведено та не надано доказів наявності кредитного договору в іншій редакції з іншими умовами кредитування; не доведено, що телефонний номер, із використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитного договору, їй не належить, не доведено, що кредитний договір підписано без її волі іншими особами, які незаконним шляхом заволоділи її персональними даними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).

Якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики (постанова Верховного Суду від 5 жовтня 2022 року у справі № 463/9914/20).

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18.

Стандарт доказування «вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач.

Відповідач ОСОБА_1 не спростувала того, що вона не отримувала кошти за кредитним договором, при тому, що до предмета доказування належить сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов`язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов`язанні. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає боржник.

Під час судового розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 , з урахуванням вимог ст.ст.77, 78 ЦПК України, не спростовані надані позивачем докази укладення нею 01.07.2019 року кредитного договору №CL-203124 та отримання за ним грошових коштів у зазначеному вище розмірі.

Доказів здійснення погашення заборгованості за наданою позикою (повністю або частково) відповідачем ОСОБА_1 під час судового розгляду також надано не було.

Належні та допустимі докази того, що вищезазначена сума заборгованості раніше стягувалась чи була стягнута з відповідача в матеріалах цивільної справи відсутні.

25 червня 2021 року між АТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Приватні Інвестиції» було укладено Договір факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами №250621/1 (а.с.26-31) за яким АТ «Кредобанк» відступив на користь ТОВ «ФК «Приватні інвестиції», а ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» прийняв за плату право вимоги до боржників за реєстром боржників.

Згідно додатку №1 до договору факторингу №250621/1 від 25.06.2021 року, ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №CL-203124 в розмірі 67 213,20 грн. (а.с.32-33).

Платіжне доручення №2 від 25.06.2021 року підтверджує факт оплати за договором факторингу №250621/1 від 25.06.2021 року (а.с.34).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» направило на адресу ОСОБА_1 повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні та відступлення права грошової вимоги (а.с.35-36).

04 серпня 2025 року ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» направило на адресу ОСОБА_1 повідомлення вимогу про погашення заборгованості в добровільному порядку за кредитним договором №CL-203124 в розмірі 67 213,20 грн. (а.с.37-39).

Загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором становить 67 213,20 гривень, що складається з: сума заборгованості за кредитом 34 936,19 гривень; сума заборгованості за відсотками 32 277,01 гривень, що вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» (а.с.40).

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Таким чином, суд приходить до висновку, що копії договорів факторингу та реєстри прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Крім того, судом встановлено, що позивачем не здійснювались нарахування за кредитним договором.

Враховуючи норми закону та те, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконала, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасила, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором становить 67 213,20 гривень, що складається з: сума заборгованості за кредитом 34 936,19 гривень; сума заборгованості за відсотками 32 277,01 гривень, підлягають задоволенню.

Розглядаючи клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, судом враховано наступне.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Встановлено, що 01.07.2019 року між Акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №CL203124, згідно з яким остання отримала того ж дня кредит у сумі 35 700,00 грн.

Відповідно до п. 2.3 Договору встановлено строк (термін) кредитування до 30.06.2022 року.

Таким чином, строк дії договору скінчився 30.06.2022 року, а строк на звернення з позовною заявою до суду 30.06.2025 року.

Однак постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із відповідними змінами і доповненнями) з 12 березня до 22 травня 2020 року установлено на всій території України карантин.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та було відмінено лише з 24 год. 00 хв 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02 квітня 2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Тобто, на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовжені на строк дії карантину, який тривав до 30 червня 2023 року.

Крім того, згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено зокрема п. 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону №3450-IX від 08.11.2023) встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, з огляду на дату, коли позивачеві стало відомо про порушення його прав, та дату звернення позивача із цим позовом до суду, з урахуванням норм статей 256, 257, 258, пунктів 12 та 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, суд дійшов висновку про те, що позовна давність щодо вимог про стягнення заборгованості за договорами позики у цій справі не пропущена. У зв`язку із чим, клопотання відповідача про застосування строків позовної давності до кредитного договору, не підлягає до задоволення.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 082,00 грн., суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно роз`яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10 визначено, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач надав: договір №07/10/2021 про надання правової допомоги, який укладено 07.10.2021 року між адвокатським об`єднанням «СмартЛекс» та ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» (а.с.43-45); довіреність №656 видану 19 грудня 2025 року ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» адвокату Кізко Лесі Сергіївні (а.с.41); свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧК №001086 видане 01.03.2019 року Кізко Лесі Сергіївні (а.с.42).

Проте, вирішуючи питання про відшкодування витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, судом встановлено, що документально підтверджених доказів, зокрема акту прийому-передачі виконаних доручень із зазначенням виду послуги, витраченого часу на її виконання та вартості кожної із послуг, суду надано не було, та матеріали справи такого не містять. За таких обставин, суд доходить до висновку, про відмову в задоволенні позовних вимог по правовій допомозі адвоката як таких, що не доведені належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.207,509,526,549,551,626,628,633,634,1047-1050,1054,1055 ЦК України, ст.ст. 12,13,15,16,19,141,274,276,277 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» заборгованість за кредитним договором №CL-203124 від 01.07.2019 року в загальному розмірі 67 213 (шістдесят сім тисяч двісті тринадцять) грн. 20 (двадцять) коп., що складається з: суми заборгованості за кредитом 34 936 (тридцять чотири тисячі дев`ятсот тридцять шість) грн. 19 (дев`ятнадцять) коп.; суми заборгованості за відсотками 32 277 (тридцять дві тисячі двісті сімдесят сім) грн. 01 (одна) коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 (сорок) коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (ЄДРПОУ 37356981, місцезнаходження: 04112, м.Київ, вул.Жамбила Жабаєва, буд.7),

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 )

Суддя Н.В. Токар