Ухвала суду № 140042362, 21.09.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/14380/26

Провадження № 1-кс/201/3916/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року м. Дніпро

Слідча суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі Соборного районного суду міста Дніпра клопотання старшого слідчого 2 відділення 2 відділу слідчого управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Луганської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22026051000000111від 06 березня 2026 року, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Слідчий за погодженням прокурора звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні за № 22026051000000111від 06 березня 2026 року, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, а також запобігання можливості його розпорядження, користування та відчуження, що належить підозрюваному.

Клопотання мотивоване встановленими під час досудового розслідування обставинами, а саме тим, що у вересні 2023 року ОСОБА_5 , перебуваючи на території м. Антрацит Луганської області, добровільно обраний до незаконного органу влади, створеного на тимчасово окупованій території, а саме обраний на посаду «депутата Ради муніципального округу муніципальне утворення Антрацитівський муніципальний округ луганської народної республіки першого скликання».

18 серпня 2026 року, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у відповідності та у спосіб, передбачений діючим кримінальним процесуальним законодавством України (опубліковано повідомлення про підозру на веб-сайті Офісу Генерального прокурора від 18 серпня 2026 року та в газеті «Урядовий кур`єр» № 171 (8363), яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта громадянину України ОСОБА_5 на праві власності належать:

-1/1 частки квартири загальною площею (кв.м) 68.3, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 8644219;

-1/3 частки квартири загальною площею (кв.м) 50.0, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна: 20344210.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру МВС громадянину України ОСОБА_5 на праві власності належать:

- ЛЕВ 1425-283425, (2016), сірого кольору, № шасі. НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 ;

- PEUGEOT 208 1199, (2013), коричневого кольору, № куз. НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 ;

- SKODA OCTAVIA A5 1798, (2012), сірого кольору, № куз. НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_6 .

Таким чином, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, слідчий просить клопотання задовольнити.

Слідчий у судове засідання для розгляду клопотання не з`явився, про час та місце його розгляду повідомлений належним чином, в матеріалах клопотання міститься заява слідчого про розгляд клопотання без його участі, неприбуття слідчого в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

З метою забезпечення арешту майна, клопотання розглядається без повідомлення підозрюваного.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання за відсутності осіб, що не з`явилися.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 серпня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Санкція злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , на праві приватноївласності належить:

- 1/1 частка квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 68.3 кв.м., реєстраційний номер: 8644219;

- 1/3 частка квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею (кв.м) 50.0, реєстраційний номер майна: 20344210.

Крім того, відповідно до інформації наданої РСЦ ГСЦ МВС в Донецькій, Луганській областях, АР Крим та м. Севастополі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має у власності транспортні засоби, а саме:

- ЛЕВ 1425-283425, (2016), сірого кольору, № шасі. НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 ;

- PEUGEOT 208 1199, (2013), коричневого кольору, № куз. НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 ;

- SKODA OCTAVIA A5 1798, (2012), сірого кольору, № куз. НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_6 .

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов`язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою збереження доказів, забезпечення спеціальної конфіскації майна та забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.

Відповідно до вимог ч. 3, 4, 5 ст. 170 КПК України, у випадках, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, або на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 1-3 ч. 2 ст. 170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

З матеріалів провадження, наданих слідчому судді, які обґрунтовують клопотання, вбачається, що зазначені обставини підозри ОСОБА_5 могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 України, санкція якого передбачає у тому числі конфіскацію майна.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_5 до скоєння кримінального правопорушення, підозра у якому йому повідомлено, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як арешт майна.

Окрім того, під час судового розгляду встановлено, що майно, на яке просить накласти арешт слідчий, знаходиться у власності підозрюваного, а тому існує обґрунтований ризик його відчуження, використання та розпорядження ним задля запобігання можливої конфіскації у разі в майбутньому доведеності висунутого обвинувачення.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус, як накладення арешту на вказане майно, що належить підозрюваному та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням.

При цьому, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів для їх подальшого дослідження.

Частиною 12 ст. 170 КПК України заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається.

Клопотання слідчого не містить даних щодо осіб, які проживають у квартирах за адресами:

- АДРЕСА_1 ;

- АДРЕСА_2 , та користуються ними.

Не зазначено, хто саме в них мешкає та на якій правовій підставі.

Отже в силу ч. 12 ст. 170 КПК України в задоволенні клопотання в частині заборони користування вищевказаним нерухомим майном слід відмовити.

Таким чином клопотання підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, слідча суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання слідчого, погоджене прокурором, задовольнити.

Накласти арешт на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22026051000000111від 06 березня 2026 року, яке належить підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, а саме:

- 1/1 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 68.3 кв.м., реєстраційний номер: 8644219;

- 1/3 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею (кв.м) 50.0, реєстраційний номер майна: 20344210.

Заборонити розпорядження та відчуження вищевказаним майном на час досудового розслідування та судового розгляду у даному кримінальному провадженні.

- транспортний засіб ЛЕВ 1425-283425, (2016), сірого кольору, № шасі. НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 ;

- транспортний засіб PEUGEOT 208 1199, (2013), коричневого кольору, № куз. НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 ;

- транспортний засіб SKODA OCTAVIA A5 1798, (2012), сірого кольору, № куз. НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_6 .

Заборонити користування, розпорядження та відчуження вищевказаним майном на час досудового розслідування та судового розгляду у даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Відповідно до статті 175 Кримінального процесуального кодексу України, ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідча суддя ОСОБА_1